паля ПАЛЯ, і, ж. 1. Стовп, що забивається в грунт як опора для якої-небудь споруди.
Посадження на палю — вид смертної кари, при якій засуджених насаджували на вертикальний загострений кіл (палю). Здебільшого жертву насаджували на палю на землі, в горизонтальному положенні, а потім її встановлювали вертикально. Іноді жертву насаджували на вже поставлений кіл.
Ку́па — це невідома кількість об'єктів, що знаходяться в гравітаційному полі, спирається на опору достатньою площею та має форму, наближену до конічної. Термін часто використовується для позначення певної маси сипкого матеріалу, яка зберігається насипом — терикон, штабель тощо.
Па́лиця, па́лка, пати́к, рідко пати́ка — відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, а також подібний предмет з будь-якого матеріалу, що застосовується з різною метою.
Іменники жіночого роду: антресоль, бандероль, бешамель, бязь, вермішель, гуаш, жовч, заполоч, каніфоль, мігрень, нехворощ, обитель, папороть, путь, ретуш, розкіш, суміш, фланель, шагрень.
Па́ля — у будівництві — дерев’яний, металевий, або залізобетонний стрижень, який заглиблюють у землю або виконують у землі для додання міцності та тримальної здатності фундаменту будівлі. Для дерев’яних паль використовують сорти дерева, які мають малу схильність до …
