Що таке ні який рід

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

Що таке ні який рід

РІД, ро́ду, ч.

1 . Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об’єднання кровних родичів.

Первісна дородова община змінилася вищою формою організації суспільства – родовим ладом. Суспільною й економічною організацією людей став рід, який являв собою групу кровних родичів, що спільно вели своє господарство й боролися з силами природи (з наук. літ.);

Група первісних людей, яка займалася спільною працею і була зв’язана спорідненням, називається родом (з навч. літ.);

В результаті зменшення ролі жінки в господарстві материнський рід змінився батьківським родом, на чолі якого стояв чоловік – старійшина роду (з навч. літ.).

2. Ряд поколінь, що походять від одного предка.

[Храпко:] От син – то вже друге діло; то вже – користь. рід через його не переведеться (Панас Мирний);

Як не є, його рід завжди славився служінням вітчизні й культурою (М. Стельмах);

Вони були десятим коліном генеалогічного роду Горонецького, але не втрачали надії одержати свої маєтки (Григорій Тютюнник);

// збірн. Усі родичі, рідні; родина, рідня.

Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду (Т. Шевченко);

Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж за Зелений Клин. Виряджати його зібрався увесь рід (С. Васильченко);

Від хатини підходили до нього син Опанас і онуки, Василь і Орися, з полумиском грушок. – Може б, з’їсти чогось? – вголос подумав дід, оглядаючи свій рід (О. Довженко);

// Уживається на позначення належності за народженням до якої-небудь соціальної групи, національності і т. ін.

Видна була і уся одежа, і таки не проста, а міщанська, бо вона узята була у Липці аж із самісінького Харкова, і не простого, а міщанського роду (Г. Квітка-Основ’яненко);

– Ви чули від батьків і дідів, у якій пошані була наша земля – і грекам давалася взнаки ,і Царгороду. І міста були пишні, і храми, і князі руського роду, свої князі, а не католицькі недовірки (О. Довженко);

Такий уже в їх [них] рід, що вони всі низенькі та натоптувані (Сл. Б. Грінченка);

// звідки, хто. Уживається для визначення місця народження, національності, фаху і т. ін. кого-небудь.

Знаходять студента родом з того району, де працював я (Л. Смілянський);

Кульжан – сирітка. Мати її, родом туркменка, зовсім не була схожа на казашок Приуралля: тонка, струнка, з великими чорними очима, .. вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки (З. Тулуб);

– А родом я коваль і зброяр, на всю армію кулемети справляв (Ю. Яновський).

3. Різновид, тип чого-небудь.

В усіх родах українських штанів “матня” .. має симетричну по вертикалі будову (О. Воропай);

// літ. Жанр творів, що виник унаслідок розвитку різних способів відображення дійсності в літературі.

Крім поезій ліричних і гумористичних, пробував себе й у драматичному роді (В. Самійленко);

Поема створюється і існує на ґрунті взаємозв’язку двох літературних родів: епосу і лірики (А. Малишко);

Більшість письменників не обмежувалася одним якимсь літературним родом. Леся Українка, наприклад, була поетом, прозаїком, драматургом, літературним критиком, публіцистом, істориком і перекладачем (з наук. літ.).

4. біол. Група тварин або рослин, що об’єднує близькоспоріднені види.

– Я взявся ліпити нову рослину, створювати нову породу. Беру для схрещування рослини різних видів і навіть думаю спробувати – різних родів. І, по можливості, з різних віддалених місцевостей (О. Довженко);

В основу класифікації комах покладено одиницю – вид. Схожі види дають рід (з навч. літ.).

5. лог. Поняття, що включає в себе ряд менш загальних, видових понять.

6. Граматична категорія, властива іменникові багатьох мов.

Рід – граматична категорія, що є однією з класифікаційних ознак іменника (з наук. літ.);

Граматичний рід становить категорію, яка значною мірою виражає морфологічну природу іменника і є однією з визначальних граматичних особливостей його як частини мови (з наук. літ.).

(1) [З] про́сто́го ро́ду – який походить з непривілейованої верстви, непривілейованого класу.

[Наталка:] Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (І. Котляревський);

(2) Рід лю́дськи́й – людство.

Рід людський вже тисячі літ на собі ніс кайдани, підвів же тепер він чоло (Леся Українка);

Земля прислухається до придорожніх пісень і вухатими соняшниками, і вусатим ячменем, і втомленим житом, що ніяк не може нагодувати рід людський (М. Стельмах).

○ (3) З (від) [са́мого] ро́ду, у знач. присл. – від народження.

[Химка:] А щоб на других сердиться – ніколи! [Палажка:] То ж ти. Ти інше серце маєш. Добре воно в тебе з самого роду, а Хвенька – злюча (Панас Мирний);

– Сліпий Андрійко співає. – Сліпий від роду? – Де там, осліпили (М. Стельмах);

(4) Свого́ ро́ду, у знач. займ. – своєрідний, певною мірою.

Машина для програмованого навчання є свого роду автоматизованою книгою, у якої не можна перегорнути сторінку доти, поки ця машина-книга не “переконається” в тому, що слухач добре засвоїв матеріал попередньої сторінки (з наук.-попул. літ.);

(5) Тако́го ро́ду, у знач. займ. – подібний до кого-, чого-небудь.

Коли придивишся краще, то ясно видно, що ця удача зароблена ціною величезної повсякденної напруженої роботи і приходить вона не випадково, а цілком закономірно. Удачею саме такого роду володів Сандро Мусадзе (В. Собко).

а) (збірн., розм., ірон.) те саме, що жінки́ (див. жі́нка 1, 2 ).

– Нікчемний той рід жіночий, – каже [батько], – все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки (Марко Вовчок);

б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, які мають свій тип відмінювання;

(7) Сере́дній рід – граматична категорія, властива деяким мовам, що мають форми трьох родів (протиставляється чоловічому і жіночому).

Середній рід виник на основі первісної категорії неживих предметів (з навч. літ.);

а) (збірн., ірон.) чоловіки (див. чолові́к 1, 2 ).

До чоловічого роду у неї і язик не повернеться. (Панас Мирний);

б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, що мають свій тип відмінювання.

Рід іменників може бути дуже підступною пасткою для перекладача. Це стосується особливо перекладів з близьких мов, зокрема з слов’янських на слов’янські ж. “Боль” в російській мові – жіночого роду, “біль” в українській – чоловічого (М. Рильський).

◇ (9) Без ро́ду й пле́мені – абсолютно одинокий, сам-один.

Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк);

Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя? (Б. Антоненко-Давидович);

// той, хто забув свої витоки, походження, історію.

Ростуть манкурти без роду й племені (з газ.);

“Сама я, дитино моя”, – каже баба. .. – “Дев’ятьох дітей поховала, онуки в землю полягли, правнуки не задержалися, а ти, бабо, доживай віку без роду й прароду..” (Ю. Яновський);

Ні ро́ду ні пле́мені у кого.

[Петро:] Не убивайте мого сина! .. Бачите, у мене нема ні роду ні племені, він у мене один-одним (М. Костомаров);

Вести́ рід див. вести́ ;

(10) Від ро́ду до ро́ду – завжди, постійно, від покоління до покоління.

В глибині між вербицями дім [Рильського]. Нині вірші народилися в нім. Ті, що будуть від роду до роду Йти по збуджених душах народу (П. Воронько);

– Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам, – долітали слова Тараса. – Хай перейде її слава з роду в рід (О. Довженко);

(11) [З] яко́го ро́ду хто – уживається для визначення місця народження, національності, фаху і т. ін. кого-небудь.

На селі теж розпитують – хто якого роду. Тільки те неоднаково, що в городі питають: чим той рід уславився – чи давністю, чи боями, чи послугами. А село знає одну славу – честь (Панас Мирний);

На роду́ (рідше на віку́) напи́сано див. напи́саний ;

Не [з] полохли́вого (лякли́вого) деся́тка (ро́ду) див. деся́ток ;

(12) Ні ро́ду ні пло́ду (ні припло́ду) у кого і без дод. – хто-небудь зовсім одинокий, не має родичів.

– Я круглий сирота: ні роду ні плоду, ви мене на ноги поставили, ви мене до розуму довели (Г. Квітка-Основ’яненко);

Куди вона тепер подінеться, сліпа, хто її прийме назад до панського двору? У неї ж ні роду ні плоду (В. Кучер);

Щось своє, щось рідне почула я в йому [ньому]; може, і в його [нього], як у мене, ні роду ні приплоду, та ніхто ні пригорне, ні привітає. (Панас Мирний);

(13) Одного́ ро́ду, одного́ пло́ду – дуже схожі між собою звичками, манерами, зовнішністю і т. ін.

І той [Йосип], і цей [Яків] – одного поля ягода; одного роду, одного плоду. (Панас Мирний);

(14) Уся́кого (рі́зного) ро́ду, книжн. – різноманітний, всілякий.

Щоб покінчити з усякого роду проханнями – пригадую обіцянку Вашу вислати мені ті книжечки, що я лишив у канцелярії Товариства (М. Коцюбинський);

У порядку умовного рефлексу можуть відбуватись і різного роду зміни в процесах відчуття (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. рід — (ряд поколінь) фамілія, (ширше) плем’я, (вишукано, з гордістю) порода, книжн. династія, зневажл. кодло. Словник синонімів Полюги
2. рід — рід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. рід — Морфологічна категорія, форми якої у граматичній стилістиці можуть використовуватись як показник належності тексту до певного стилю, як стилістичний засіб. Словник стилістичних термінів
4. рід — Родина, рідня, як ім. рідні; (кельтів) клан, (царів) династія; Р. порода; (військ) тип, категорія, вид; ФР. ґатунок, сорт; п! ПОКОЛІННЯ, КОДЛО. Словник синонімів Караванського
5. рід — див. родина Словник синонімів Вусика
6. рід — Таксономічна одиниця в систематиці рослин, що об’єднує філогенетично близькі види. Словник термінів з агрофітоценології
7. рід — [р’ід] роду, м. (ў) роуд’у, мн. роди, роуд’іў два родие Орфоепічний словник української мови
8. рід — роду, ч. 1》 Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об’єднання кровних родичів. 2》 Ряд поколінь, що походять від одного предка. || збірн. Усі родичі, рідні; родина, рідня. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. рід — 1. гатунок, відміна, див. сорт, категорія, розряд 2. це родинний Словник чужослів Павло Штепа
10. рід — Виділась з родами. Відвідала родину. Він з роду такий, як. глина м’ягкий. Дуже податливий, хоче усім догодити. Козацькому роду нема переводу. Козацький рід не зводиться. Ми такого роду, що п’ємо горілку, як воду. Хваляться пияки. Нема роду без вироду. Приповідки або українсько-народня філософія
11. рід — I одиниця у систематиці організмів, нижча від ряду, включає близько споріднені види. II група родичів, що включає осіб, які походять від одного спільного предка (міфологічного), характеризується спільною символікою, в більшості випадків екзогамністю. Універсальний словник-енциклопедія
12. рід — без ро́ду й пле́мені. Абсолютно одинокий, сам-один. Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк); Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя. Фразеологічний словник української мови
13. рід — (у логіці), див. вид і рід у логіці Філософський енциклопедичний словник
14. рід — ПОХО́ДЖЕННЯ (належність за народженням до певної національності, класу, місцевості тощо), РОДОВІ́Д, РІД, ПОРО́ДА, КРОВ (з означ. — належність за народженням до певної соціальної верстви); ГЕНЕАЛО́ГІЯ (історія роду). Словник синонімів української мови
15. рід — Рід, ро́ду, ро́дові, на роду́ і на ро́ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
16. рід — РІД, ро́ду, ч. 1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об’єднання кровних родичів. Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства — родовим ладом. Словник української мови в 11 томах

Що таке ні який рід

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

рід

РІД, ро́ду, ч. 1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об’єднання кровних родичів. Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства — родовим ладом. Суспільною і економічною організацією людей став рід, який являв собою групу кровних родичів, що спільно вели своє господарство і боролися з силами природи (Іст. УРСР, І, 1953, 13); Група первісних людей, яка займалась спільною працею і була зв’язана спорідненням, називається родом (Іст. стар. світу, 1957, 10); В результаті зменшення ролі жінки в господарстві материнський рід змінився батьківським родом, на чолі якого стояв чоловік — старійшина роду (Іст. СРСР, І, 1957, 11).

2. Ряд поколінь, що походять від одного предка. [Xрапко:] От син — то вже друге діло; то вже — користь. рід через його не переведеться (Мирний, V, 1955, 122); Як не є, його рід завжди славився служінням вітчизні й культурою (Стельмах, І, 1962, 353); Вони були десятим коліном генеалогічного роду Горонецького, але не втрачали надії одержати свої маєтки (Тют., Вир, 1964, 406); // збірн. Усі родичі, рідні; родина, рідня. Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду (Шевч., І, 1963, 12); Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж за Зелений Клин. Виряджати його зібрався увесь рід (Вас., II, 1959, 468); Від хатини підходили до нього син Опанас і онуки, Василь і Орися, з полумиском грушок. — Може б, з’їсти чогось? — вголос подумав дід, оглядаючи свій рід (Довж., І, 1958, 66); // Уживається на позначення належності за народженням до якої-небудь соціальної групи, національності і т. ін. Видна була і уся одежа, і таки не проста, а міщанська, бо вона узята була у Липці аж із самісінького Харкова, і не простого, а міщанського роду (Кв.-Осн., II, 1956, 11); — Ви чули від батьків і дідів, у якій пошані була наша земля — і грекам давалася взнаки і Царгороду. І міста були пишні, і храми, і князі руського роду, свої князі, а не католицькі недовірки (Довж., І, 1958, 258); // рідко. Яка-небудь порода. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані (Сл. Гр.).

◊ Вести́ рід див. вести́; З (від) ро́ду до род́у; З (від) ро́ду в рід — у всіх поколіннях; з покоління в покоління, від батьків до дітей. «Вічно з братами у праці й бою, Разом від роду до роду!» — Так провіщає нам правду свою Воля народу (Рильський, III, 1961, 175); — Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам, — долітали слова Тараса. — Хай перейде її слава з роду в рід… (Довж., І, 1958, 259); З (від) [са́мого] ро́ду — від народження. [Xимка:] А щоб на других сердиться — ніколи! [Палажка:] То ж ти. Ти інше серце маєш. Добре воно в тебе з самого роду, а Хвенька — злюча (Мирний, V, 1955, 219); — Сліпий Андрійко співає… — Сліпий від роду? — Де там, осліпили (Стельмах, II, 1962, 58); [З] яко́го ро́ду хто; Ро́дом звідки, хто — уживається для визначення місця народження, національності, фаху і т. ін. кого-небудь. На селі теж розпитують — хто якого роду… Тільки те неоднаково, що в городі питають: чим той рід уславився — чи давністю, чи боями, чи послугами. А село знає одну славу — честь (Мирний, І, 1949, 141); Знаходять студента родом з того району, де працював я (Сміл., Сад, 1952, 67); Кульжан — сирітка. Мати її, родом туркменка, зовсім не була схожа на казашок Приуралля: тонка, струнка, з великими чорними очима. вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки (Тулуб, В степу. 1964, 57); — А родом я коваль і зброяр, на всю армію кулемети справляв (Ю. Янов., II, 1958, 222); На роду́ напи́сано див. напи́саний; [Нема́ (нема́є)] ні ро́ду, ні пле́мені (ні ро́ду, ні пло́ду, ні ро́ду, ні припло́ду і т. ін.) у кого; Без ро́ду [й пле́мені] хто — хто-небудь одинокий, не має ні батьків, ні родичів. — Я круглий сирота: ні роду, ні плоду, ви мене на ноги поставили, ви мене до розуму довели (Кв.-Осн., II, 1956, 351); Щось своє, щось рідне почула я в йому; може, і в його, як у мене, ні роду, ні приплоду, та ніхто ні пригорне, ні привітає… (Мирний, І, 1954, 80); Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 147); Оди́н рід, оди́н плід; Одного́ ро́ду, одного́ пло́ду — хтось дуже схожий на кого-небудь зовнішністю, звичками, манерами і т. ін. І той [Йосип], і цей [Яків] — одного поля ягода; одного роду, одного плоду… (Мирний, IV, 1955, 61); Рід людськи́й див. людськи́й.

3. Вид, тип чого-небудь. Коли мати на увазі лише саму працю, то поділ суспільного виробництва на його великі роди, як-от землеробство, промисловість і т. ін., можна назвати загальним поділом праці.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 353); // заст. Жанр творів, що виник унаслідок розвитку різних способів відображення дійсності в літературі. Крім поезій ліричних і гумористичних, пробував себе й у драматичному роді (Сам., II, 1958, 389); Поема створюється і існує на грунті взаємозв’язку двох літературних родів: епосу і лірики (Мал., Думки. 1959, 55); Більшість письменників не обмежувалась одним якимсь літературним родом. Леся Українка, наприклад, була поетом, прозаїком, драматургом, літературним критиком, публіцистом, істориком і перекладачем (Рад. літ-во, 9, 1968, 88).

Рід військ (збро́ї) — категорія військ, що мають однакове основне озброєння й однакове бойове призначення. Він бачив на фронті, що більшість людей гинуть тому, що не можуть використати місцевість для свого захисту і для наступу, не знають взаємодії родів військ (Тют., Вир, 1964, 491); Завтра Новий рік, четвертий Новий рік, який ми, солдати всіх родів зброї, зустрічаємо не дома (Перв., Невигадане життя, 1958, 296); Свого́ ро́ду — своєрідний, певною мірою. Машина [для програмованого навчання] є свого роду автоматизованою книгою, у якої не можна перегорнути сторінку доти, поки ця машина-книга не «переконається» в тому, що слухач добре засвоїв матеріал попередньої сторінки (Наука. 9, 1964, 20); Тако́го ро́ду — подібний до кого-, чого-небудь. Коли придивишся краще, то ясно видно, що ця удача зароблена ціною величезної повсякденної напруженої роботи і приходить вона не випадково, а цілком закономірно. Удачею саме такого роду володів Сандро Мусадзе (Собко, Біле полум’я, 1952, 26); Уся́кого (рі́зного) ро́ду — різноманітний, всілякий. Щоб покінчити з усякого роду проханнями — пригадую обіцянку Вашу вислати мені ті книжечки, що я лишив у канцелярії Товариства (Коцюб., III, 1956, 289); В порядку умовного рефлексу можуть відбуватись і різного роду зміни в процесах відчуття (Рад. психол. наука. 1958, 9).

4. біол. Група тварин або рослин, що об’єднує близькоспоріднені види. — Я взявся ліпити нову рослину, створювати нову породу. Беру для схрещування рослини різних видів і навіть думаю спробувати — різних родів… І, по можливості, з різних віддалених місцевостей (Довж., І, 1958, 406); В основу класифікації [комах] покладено одиницю — вид. Схожі види дають рід (Підручник дезинф., 1953, 160).

5. лог. Поняття, що включає в себе ряд менш загальних, видових понять.

6. Граматична категорія, властива іменникові багатьох мов. Рід — граматична категорія, що є однією з класифікаційних ознак іменника (Сл. лінгв. терм., 1957, 148); Граматичний рід становить категорію, яка значною мірою виражає морфологічну природу іменника і є однією з визначальних граматичних особливостей його як частини мови (Мовозн., XVIII, 1963, 35).

∆ Жіно́чий рід див. жіно́чий; Сере́дній рід див. сере́дній; Чолові́чий рід див. чолові́чий.

Рід, ро́ду, м.

1) Родъ, родственники, фамилія. Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала. Ном. № 7274. В мене батька немає і рід не приймає. Чуб. Нема в його ні роду-родини, та нема в його ні вірної дружини. Чуб. V. 268.

2) Родъ, племя, происхожденіе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771. Баба з пекла родом. Ном. Великого роду, а псього ходу. Ном. № 2909.

2) Порода. Родом кури чубаті. Ном. № 7982. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані. Кобел. у.

4) З-роду = Зроду. Не було добра з-роду, не буде й до гробу. Ном. № 2030.

5) На роду написано. Суждено. Що написано на роду, того не обійдеш на льоду. Ном. № 8951.

6) Ро́дом = Зроду. Кого не любила і родом не знала, то судив мені дідько. Чуб. Ум. Родик, родо́чок, родонько. Чуб. V. 760, 463.

рід (зменшено-пестливі — ро́дик, родо́чок, ро́донько) —

1) (з великої літери) Рід « Род — у дохристиян­ських віруваннях — бог життя, до­лі, талану, суду-присуду (можливо, звідси — «так йому й на роду на­писано»), зачинатель усього живо­го (можливо, звідси — «який рід, такий плід»); часто згадується у давніх списках богів слов’янського дохристиянського олімпу; Б. Рибаков робить такі висновки, підсу­мовуючи дослідження істориків: Род — творець Всесвіту, вдихає життя в людей, бог неба і дощу, пов’язаний з земною водою (звід­си «родник»), пов’язаний з вог­нем, з пеклом, з червоним кольо­ром (звідси «рдеть»), з шаровою блискавкою; у старовинній весіль­ній пісні співають: «Ой, Роде, Ро­де, багатий, Подаруй товарець ро­гатий… Ви дайте, таточку, волики, А ви, матінко, корови, А ви, сест­рички, ягнички… Бо наш рід вели­кий, Щоб було чим обділити…»; у «Слові святого Георгія» (XII ст.) читаємо: «Треби кладуть… Вилам і Мокоші, Диві, Перуну, Хорсу, Роду і рожаницям»;

2) (з малої лі­тери) ряд поколінь, що походять від одного предка (кажуть: «Ми з такого роду, що любимо свобо­ду»), а також усі родичі, рідні; ро­дина («Не пізно до свого роду й опівночі»); уживається також на позначення належності за наро­дженням до якої-небудь соціаль­ної групи, національності і т. ін.; тому кажуть: «Нашому роду нема переводу» або ще: «Подивись у во­ду, якого ти роду», «Великого ро­ду, а псячого ходу»; весільний об­ряд у своїй основі — це договір двох родів, а отже відгомін родово­го життя з його мораллю та звича­ями; через молоду пару заприязнюються два роди, скріплюють свої стосунки, на сторожі яких стоять передусім жінки, охоронці «домашнього вогнища та його мирного життя»; родова тема про­ходить у весільних піснях: «Ой сій, мати, овес На наш рід увесь, Щоб наш овес рясен був, Щоб Івасів рід красен був»; «А в полі овес рясен, А в нас ввесь рід красен. А нашому роду не буде переводу, Од старшо­го до меншого, Суди, Боже, до мизинного»; ідея роду яскраво висту­пає у виготовленні й розподілі весільного корова́ю (див.); ліплять його жінки-молодиці з усього роду, а розподіл набирає характеру загального родового причастя: «Сходься, роде, коровай ся крає»; стежили, щоб усі були наділені шматком короваю; причастя коро­ваєм мало скріплювати зв’язок но­вої родини з усім родом; за наре­чену весь рід діставав викуп, пе­редусім за її «чесність», бо вияв «нечесності» викликав його гнів: «Ой піду я в луг по калину, Да виломлю калинову вітку, Да за­стромлю за білу намітку. Я ж стережуся, я ж бережуся, Щоб цеї калиноньки не роздавити, Своєї ро­диноньки не розгнівити»; «чес­ність» дівчини була гордістю роду: «Ой стояла Маруся на ґанку, Ой краяла червону катанку: — Ой до мене, родоньку, до мене. Не буде вам сорому з мене»; немає більшо­го гріха й сорому, як зректися ро­ду; великим гріхом вважалася й відмова його продовжувати; ідея роду має велике значення в духов­ності українського народу, що ви­пливає із солідарності роду (пор. у Іпатіївському літопису: «Ми — от роду руского»; проглядає це й у «Слові о полку Ігоревім», де гово­риться про русичів як про «Даждь-божих онуків», і в пізніших вира­зах: «козацького роду», «чесного роду», «славного роду», «землероб­ського (хліборобського) роду»; по­ступово ідея кровного роду шир­шає й охоплює сусідів, земляків, громаду; великим гріхом вважався й гріх проти сусідів, як-то в думі: «Як я дома проживав, бідних сусі­дів з хліба-солі збавляв; особливого значення набуває родовий тер­мін ба́тько — не лише старший у родині чи роді, але й провідник, наприклад, ба́тько-ота́ман; до по­стання Київської держави предки жили родовим життям; на чолі міцної роди́ни (див.) стояв ба́тько (див.) як її керівник; кілька родин становили рід на чолі зі старшим (старійшиною роду), а роди — плем’я; з часом один із родів утворював династію; згодом одна з та­ких династій (Рюриковичі) започаткувала державність, виконуючи об’єднавчу роль між розрізненими племенами і родами (звідси ви­слів — «якого роду-племені»). Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвід­ала (приказка); Нема в нього ні роду-родини, та нема в його ні вірної дружини (П. Чубинський); Ми та­кого роду, що п’ємо горілку, як воду (приказка); Козацькому роду нема переводу (приказка); фразеологіз­ми: без ро́ду і пле́мені — хтось оди­нокий, не має ні родини, ні роди­чів; на роду́ напи́сано — судилося. Що написано на роду, того не обі­йдеш на люду (прислів’я).