Методика розрахунку відносних показників фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів, які розраховуються як співвідношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки протягом аналізованого періоду.

Систему відносних показників, що відображають рівень фінансової стійкості підприємства, можна поділити на такі групи: коефіцієнти капіталізації та коефіцієнти покриття (рис. 6.2).

До коефіцієнтів капіталізації належать такі показники: автономії, фінансової залежності, фінансування, фінансового ризику, фінансової стійкості, забезпеченості власними оборотними коштами, забезпеченості запасів та витрат власними оборотними коштами, співвідношення запасів і власних оборотних коштів, маневреності власного капіталу, маневреності функціонального капіталу.

Рис. 6.2. Систематизація відносних показників фінансової стійкості підприємства

Групу показників покриття представляють коефіцієнти короткострокової заборгованості, покриття інвестицій, структури покриття довгострокових вкладень, структури довгострокових джерел фінансування, забезпеченості по кредитах. Порядок розрахунку зазначених коефіцієнтів фінансової стійкості наведено в таблиці 6.1.

Алгоритм розрахунку відносних показників фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт фінансової залежності

Коефіцієнт фінансового ризику

Коефіцієнт фінансової стійкості

Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власним оборотним капіталом

Коефіцієнт співвідношення запасів і витрат до власного оборотного капіталу

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Коефіцієнт маневреності функціонального капіталу

Коефіцієнт короткострокової заборгованості

Коефіцієнт покриття інвестицій

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень

Коефіцієнт структури довгострокових джерел фінансування:

– коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

– коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел

Коефіцієнт забезпеченості за кредитами

Коефіцієнт автономії характеризує частку власного капіталу в загальній сумі кошів, авансованих у діяльність підприємства та свідчить про перспективи зміни фінансового стану на найближчий період. У ході оцінки необхідно враховувати галузеву приналежність підприємства та дію факторів, що визначають структуру капіталу. Наприклад, машинобудівні підприємства повинні мати більш високе значення коефіцієнта автономії, чим підприємства торгівлі, що пояснюється більш високою питомою вагою необоротних активів у структурі балансу. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах.

Коефіцієнт фінансової залежності – є оберненим до коефіцієнта автономії. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства і втрату фінансової незалежності.

Коефіцієнт фінансування – це найвагоміший показник, який свідчить про фінансову залежність підприємства від залучення позикових коштів. Він показує, скільки позикових коштів залучає підприємство на 1 грн. власного капіталу. Чим більше значення показника, тим вищий ризик інвесторів, оскільки у разі невиконання зобов’язань зростає можливість банкрутства підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику – при розрахунку даного показника в якості позикового капіталу береться лише платний капітал підприємства. Оптимальне значення 0,3-0,5. Критичним значенням цього коефіцієнту вважається 1.

Коефіцієнт фінансової стійкості – є оберненим до коефіцієнта фінансового ризику. Перевищення власного капіталу над зобов’язаннями свідчить про достатній запас фінансової стійкості і відносну незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансових ресурсів.

Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом показує, яка частина оборотних коштів підприємства була сформована за рахунок власного капіталу. Відповідно до встановленого нормативу не менше 10 % поточних активів повинно бути профінансовано із власного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власним оборотним капіталом характеризує наскільки матеріальні запаси і витрати майбутніх періодів покриті власними джерелами та обсяг потреби в залученні позикових коштів. Також може бути розрахований і коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат довгостроковими джерелами їх формування, який дорівнює відношенню суми власного оборотного капіталу і довгострокових кредитів до обсягу запасів і витрат підприємства. Нормальна межа цього показника становить 0,6 – 0,8.

Коефіцієнт співвідношення запасів і витрат до власного оборотного капіталу є оберненим до показника забезпеченості запасів і витрат. Значне перевищення нормативу за даним показником свідчить про погіршення стану, оскільки це означає, що має місце висока частка іммобілізованого в запасах капіталу.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього показника не існує, але вважається, що його значення повинні бути не менше 0,2 – 0,5, що дозволяє забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу. Чим більше частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу, тим більша його мобільність, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

Для оцінки впливу складу та структури оборотних активів на фінансову стійкість підприємства розраховується показник маневреності функціонального капіталу, який характеризує частку власного оборотного капіталу, що знаходяться в формі грошових коштів і поточних фінансових інвестицій, тобто показує рівень абсолютно ліквідних активів у загальному обсязі власного оборотного капіталу підприємства. Зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає питому вагу короткострокових зобов’язань підприємства у загальному обсязі зобов’язань. Зростання даного показника, як правило, свідчить про погіршення фінансової стійкості підприємства та зниження поточної платоспроможності.

Коефіцієнт покриття інвестицій характеризує частку власного капіталу і довгострокових зобов’язань у загальній сумі джерел фінансування підприємства. Це більш м’який показник в порівнянні з коефіцієнтом автономії. У західній практиці прийнято вважати, що нормальне значення коефіцієнта дорівнює приблизно 0,9, критичним вважається його зниження до 0,75.

Оцінка структури довгострокових джерел фінансування здійснюється на основі розрахунку коефіцієнтів довгострокового залучення позикових коштів та фінансової незалежності капіталізованих джерел, сума яких має дорівнювати одиниці.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів дозволяє оцінити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Зростання коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів, з одного боку, означає посилення залежності підприємства від кредиторів у довгостроковій перспективі, а з іншого боку, свідчить, що формується більш стабільна структура позикового капіталу якщо одночасно відбувається збільшення частки довгострокових зобов’язань у загальній сумі позикового капіталу.

Коефіціснт забезпеченості за кредитами показує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів. Зменшення значення даного коефіцієнта в динаміці свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит.

Більшість показників фінансової стійкості є похідними один від одного, що і зумовлює необхідність вибору більш інформативних під час аналізу, залежно від цілей його проведення.

Більш повно ступінь залежності підприємства від позикових коштів відображається в коефіцієнті співвідношення позикового і власного капіталу. Він показує, які джерела фінансування на підприємстві використовуються більше – позикові чи власні, що обумовлює рівень фінансового ризику і ефективність використання власного капіталу. Припустимий рівень залежності визначається умовами функціонування кожного підприємства і, в першу чергу, швидкістю обороту оборотних коштів. Тому при аналізі цього коефіцієнта необхідно визначати швидкість обороту матеріальних оборотних коштів і дебіторської заборгованості за період, що аналізується. Якщо дебіторська заборгованість обертається швидше матеріальних оборотних коштів (запасів), це означає досить високу інтенсивність надходження коштів на рахунки підприємства, яка сприяє збільшенню власного капіталу. Тому при високій оборотності запасів та дебіторської заборгованості коефіцієнт фінансування може перевищувати одиницю.

При оцінці фінансового стану підприємства важливе значення має визначення запасу фінансової стійкості. Він характеризує рівень захищеності основної діяльності від зниження обсягів доходів та фінансових результатів, який склався на підприємстві на даний момент часу і яким можна скористатися на випадок форс-мажорних обставин. У той же час запас фінансової стійкості визначає захищеність кредиторів та постачальників від можливої несплати коштів за розрахунками.

Запас фінансової стійкості (ЗФС) показує величину, на яку фактичний або запланований обсяг реалізації перевищує поріг рентабельності.

При визначенні запасу фінансової стійкості підприємства використовують такі показники: чистий дохід від реалізації продукції, постійні (змінні) витрати, маржинальний дохід, поріг рентабельності.

Загальний алгоритм розрахунку запасу фінансової стійкості передбачає знаходження різниці між чистим доходом від реалізації та точкою беззбитковості. Коефіцієнт запасу фінансової стійкості характеризує його питому вагу у чистому доході від реалізації (рис. 6.3) та показує на скільки відсотків можуть бути знижені обсяги продажів у прибутковості підприємства за умови повної втрати прибутку від операційної діяльності з різних причин. Чим більша величина даного коефіцієнта, тим вищий рівень фінансової стійкості підприємства, і. як наслідок, ризик збитковості є меншим.

Рис. 6.3. Схема визначення порогу рентабельності та коефіцієнта запасу фінансової стійкості

Поріг рентабельності визначає такий обсяг реалізації продукції, що дозволяє підприємству відшкодувати всі змінні і постійні витрати при цьому не одержуючи прибутку. Чим менша величина порогу рентабельності, тим більш фінансово стійким є підприємство.

Фінансовий аналіз: основні види та коефіцієнти

Сутність будь-якого бізнесу полягає в тому, щоб приносити якомога більше грошей своєму власнику. А для цього менеджери різного рівня мають щоденно ухвалювати рішення. Вони можуть робити це інтуїтивно, а можуть спиратися на дані з минулого та порівнювати з планами на майбутнє. Найкращий варіант, коли знання факту, плану та інтуїція поєднуються. І ось тоді відбуваються прориви. Або, щонайменше, досягнення мети.

Фінансовий аналіз — це вивчення факту, результату діяльності бізнесу: сюди входять аналіз доходів та витрат, активів та капіталу. Саме на його основі менеджери роблять висновки, потім здійснюють фінансове планування та ухвалюють управлінські рішення щодо управління запасами, управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, оптимізації витрат, ціноутворення. Тому ключові фінансові показники необхідно аналізувати регулярно, щоб розуміти, що відбувається з бізнесом у реальності.

Фінансовий аналіз включає:

• аналіз фінансової звітності (горизонтальний та вертикальний);
• розрахунок та аналіз різних фінансових коефіцієнтів.

Горизонтальний або трендовий аналіз — найпростіший аналіз. Його застосовують більше чи менше, але абсолютно всі. Під час його проведення порівнюють результати показника за різні періоди. Наприклад, порівнюють виторг, витрати або прибуток за останній та попередній місяць. Або останній та той самий місяць, але минулого року. Порівнюючи показник за кілька років чи місяців, можна побачити закономірність змін з часом, це так званий тренд (його легко візуалізувати на графіці). Тому горизонтальний аналіз називають ще трендовим аналізом.

Як проводиться горизонтальний аналіз фінансової звітності:

1. Для вимірювання змін в абсолютних величинах (у грошах): від показника поточного періоду віднімають показник базового (попереднього) періоду;
2. Для вимірювання змін у відсотках (темп приросту показника): отримане значення зміни в абсолютних показниках (п. 1) ділять на показник базового періоду і множать на 100%.

Розглянемо приклад Звіту про прибутки та збитки (спрощений варіант) невеликої торгової фірми. В неї під новорічні свята з’явилися додаткові замовлення на фасовані подарунки:

Листопад 2022

Грудень 2022

Відхилення, грн.

Відхилення, %

Валовий прибуток

Всього витрати

Чистий прибуток

При аналізі можна побачити, що виторг змінився на 100%, а прибуток лише на 60%. При ефективному веденні бізнесу приріст прибутку має бути більшим, ніж приріст виторгу. Або, як мінімум, такий самий. У цьому ж випадку навпаки. Це сталося тому, що приріст витрат стався більший, ніж приріст виторгу. Він «з’їв» прибуток.

Необхідно проаналізувати структуру витрат та зрозуміти причини. У цьому звіті видно, що найбільше зростання у витратах викликано статтею «Фонд оплати праці». Але ще зросла і собівартість швидшими темпами, ніж виторг. Треба детально переглянути склад цих витрат (далі подивимось у вертикальному аналізі). І разом із відповідальними особами зрозуміти, як можна зменшити їхній вплив на прибуток (план регулювання витрат, перегляд ціноутворення фасованої продукції).

Під час аналізу необхідно одночасно звертати увагу як на абсолютні, так і на відносні зміни показників. Тому що іноді буває, що невелика зміна у відсотках дорівнює значній зміні в грошах, або навпаки. Це дуже важливо враховувати при інтерпретації впливу показника на кінцевий результат.

Горизонтальний аналіз легкий у виконанні та дозволяє швидко помітити негативні чи позитивні тенденції, та ухвалити необхідні рішення.

Приклади застосування горизонтального аналізу:

1. Аналіз сегментів ринків (товарів). Наприклад, компанія має кілька різних сегментів ринку: продукція для домашнього використання та продукція для корпоративних клієнтів. Горизонтальний аналіз може бути використаний для порівняння виторгу, прибутку або інших фінансових показників для кожного сегмента з плином часу. Це допоможе визначити, який сегмент приносить найбільший дохід або які сегменти зростають швидше.
2. Компанії можуть використовувати горизонтальний аналіз для порівняння своїх фінансових показників із даними конкурентів (джерела на сайтах, статистика за галузями). Наприклад, вони можуть порівнювати своє зростання виторгу зі зростанням виторгу конкурентів за останні кілька років. Це допомагає оцінити конкурентоспроможність компанії на ринку.
3. Порівняння зміни показників із різних звітів: зростання виторгу (звіт про прибутки та збитки) та зростання активів (баланс). Якщо доходи зростають швидше, ніж активи, це означає, що компанія працює ефективніше й отримує більший прибуток на кожну одиницю вкладень.
4. Зміни показників у відсотках дозволяють порівнювати між собою фірми чи філії, різні за величиною.

Вертикальний аналіз проводять, щоб дізнатися, яку частину складають різні підгрупи в загальній сумі показника. Це дозволяє швидко виявити, що саме робить найбільший внесок у загальний результат. Результати аналізу надаються у відсотках.

Як проводиться вертикальний аналіз фінансової звітності:

• Значення показника підгрупи (наприклад, стаття ФОП — фонду оплати праці) ділять на підсумковий показник групи (Всього витрати) і множать на 100. Сума всіх статей-підгруп (у відсотках) повинна дорівнювати у підсумку 100.
• Вертикальний аналіз звітності проводять за один звітний період. Потім часто роблять порівняння отриманих результатів за різні періоди (горизонтальний аналіз). Це дозволяє краще керувати операційними витратами, активами та оптимізувати їхню структуру.

Проведемо вертикальний аналіз фонду оплати праці підприємства із того ж прикладу, що є для горизонтального аналізу:

Листопад 2022

Грудень 2022

Аналіз ФОП показав, що якщо найбільшу частку у листопаді займала зарплата відділу продажу, то в грудні несподівано сталося велике збільшення частки зарплати складських працівників. З’ясувалося, що на склад найняли кілька нових співробітників, тому що треба було фасувати багато подарунків. Причому найняли їх на постійну роботу із щомісячним окладом, що призведе до додаткових витрат ще й у січні 2023 року. Тепер треба звільнити частину працівників та розробити алгоритм дій у майбутньому перед святами: приймати співробітників на відрядну форму оплати праці, ретельніше розраховувати вартість фасованих товарів, щоб компенсувати ці витрати тощо.

Приклади застосування вертикального аналізу звітності:

1. Визначаємо частку кожної категорії активів у загальній сумі активів компанії. Наприклад, яку частку від загальних активів становлять основні засоби, грошові кошти чи запаси. Це допоможе оцінити, які активи є найбільш значущими для компанії. І тут вже треба уважно інтерпретувати. Якщо більша частка основних засобів у виробничого підприємства, це нормально. А якщо у підприємства оптової торгівлі, то питання — навіщо і чому заморожено гроші.
2. Якщо активно зростає частка Запасів та Дебіторської заборгованості в Активах при незначному зростанні виторгу, необхідно переглянути управління оборотними активами.
3. Визначаємо частки різних видів витрат у загальній сумі витрат у Звіті про прибутки та збитки. Якщо бачимо, наприклад, що заробітна платня становить 55% від загальних витрат, то управління витратами на персонал може бути ключовим завданням.

Фінансові коефіцієнти становлять значну частину фінансового аналізу. Їх існує багато, тому для регулярного аналізу кожна фірма визначає свій власний набір. Розглянемо, які показники найчастіше зустрічаються.

Коефіцієнти рентабельності прибутку найчастіше використовують у фінансовому аналізі. Вони бувають кількох видів, залежно від того, який прибуток (валовий, маржинальний, операційний, чистий) аналізують. Показує частку прибутку в загальному обсязі продажів. Наприклад, якщо рентабельність чистого прибутку 10%, це означає, що 1 гривня продажів приносить 10 копійок чистого прибутку, а 90 копійок йде на витрати бізнесу. Показники для розрахунку беруться зі Звіту про прибутки та збитки.

Рентабельність Чистого прибутку = Чистий прибуток / Виторг * 100

Рентабельність Маржинального прибутку = Маржинальний прибуток / Виторг * 100

Норми рентабельності прибутку у різних галузях різні. Розраховується рентабельність у відсотках, щоб її можна було порівняти з аналогічними компаніями. Рентабельність прибутку обов’язково аналізують у поступовій динаміці (горизонтальний аналіз). Якщо вона сильно змінюється, то проводять докладний аналіз доходів та аналіз витрат.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (РВК) також необхідно розраховувати всім. Це найважливіший показник для власника бізнесу. Він показує, який прибуток отримує власник на вкладені кошти. Цей показник власник порівнює з доходом, який міг би отримати, якби вклав капітал в інший бізнес чи банк. Наприклад, РВК бізнесу вийшов 3%, а банк пропонує депозит 7% річних. Зрозуміло, що необхідно терміново вживати заходів щодо підвищення прибутковості бізнесу, інакше власник вирішить забрати свої гроші та бізнес закриється.

РВК = ЧП / ВК * 100, де ЧП — чистий прибуток (Звіт про прибутки та збитки), ВК — власний капітал (Баланс).

Коефіцієнт автономії — показує частку власних коштів у загальному капіталі підприємства. Чим більший показник, тим менше бізнес залежить від кредиторів. Чим менший показник, тим більше кредитів і боргів у підприємства, а значить тим ймовірніше банкрутство. Однак слід пам’ятати, що існування підприємства лише коштом власного капіталу не дозволяє отримувати додатковий прибуток та ефективно розвиватися (це питання вивчає тема «Фінансовий важіль»).

КА = ВК/(ВК+ПК), де ВК — власний капітал, ПК — позиковий капітал (Баланс).

Коефіцієнти ліквідності — свідчать про здатність підприємства погашати свої борги. Для цього порівнюють активи, які легко перетворити на гроші, із зобов’язаннями цієї компанії. Показники для розрахунку беруть із Балансу.

Розглядають різні рівні ліквідності підприємства для різних цілей аналізу. Показник залежить від рівня ліквідності активів, які беруть під час розрахунку коефіцієнта.

Коефіцієнт поточної ліквідності = Оборотні Активи (Гроші+Запаси+Дебіторська заборгованість)/Поточні Зобов’язання

Цей показник оцінюють кредитори перед рішенням про видачу кредиту. Середній показник 1-1,5. Якщо менше ніж 1, то підвищується ризик неплатоспроможності. Необхідно зменшувати власні борги (зобов’язання). Якщо понад 1,5 – то бізнес неефективно використовує свої ресурси (можливо, треба знижувати дебіторську заборгованість або запаси, або інвестувати зайві гроші). Проте норма цього показника для кожного бізнесу може бути своя. Необхідно передусім спостерігати за тенденцією змін у періоді.

Коефіцієнт швидкої ліквідності = Гроші + Короткострокова Дебіторська заборгованість / Поточні Зобов’язання

Показує, наскільки швидко вдасться покрити свої зобов’язання лише коштом високоліквідних активів.

Ці показники є обов’язковими для розрахунку торговими та виробничими підприємствами. Вони показують, як добре компанії використовують свої ресурси, здійснюють управління оперативними запасами. Адже саме у процесі обороту ресурсів відбувається формування доходу та прибутку. Тому дуже важливо знати:

• швидкість обороту (коефіцієнт оборотності) — скільки оборотів ресурс робить за аналізований період (виражається у разах);
• період обороту (оборотність у днях) — скільки днів включає один оборот ресурсу. Адже чим коротший термін обороту, тим менше витрат він включає, а значить, більше прибутку приносить.

За показниками ділової активності спостерігають у динаміці, а також порівнюють із галузевими показниками. Необхідно керувати цим процесом: аналізувати чому відбулися зміни на кращий чи гірший бік, і якнайдалі впливати на показник.

Для розрахунку оборотності використовують середню величину аналізованого ресурсу у період. У найпростішому випадку її розраховують так: (кількість ресурсу на початку періоду + на кінець періоду)/2.

Оборотність запасів показує, як швидко підприємство продає наявні товари і на скільки днів роботи в нього є запаси за наявної ділової активності. Саме ці показники вказують на необхідність керування запасами.

Коефіцієнт оборотності запасів = Собівартість проданої продукції у період/ Середня вартість запасів у період

Оборотність запасів у днях = Кількість днів періоду/ Коефіцієнт оборотності запасів за період

Оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей показує, який середній термін погашення цих заборгованостей. Ці величини взаємопов’язані під час аналізу. Чим менший період дебіторської заборгованості, але більший період кредиторської заборгованості, тим вигідніше підприємству. Воно отримує у такий спосіб безкоштовний кредит. З цих показників відбувається управління кредиторською та дебіторською заборгованістю.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (або кредиторської заборгованості) = Виторг за період/ Середня сума ДЗ (або КЗ) у періоді.

Період обороту дебіторської (або кредиторської) заборгованості = Кількість днів періоду / Коефіцієнт оборотності ДЗ (або КЗ).

Коефіцієнт оборотності активів показує, як використовує підприємство всі наявні ресурси.

Коефіцієнт оборотності активів = Виторг за період / Середня сума активів за період.

Коефіцієнт фондовіддачі використовують частіше на виробничих підприємствах. Він показує, скільки виторгу припадає на 1 гривню Основних коштів.

Коефіцієнт Фондовіддачі = Виторг / Середня вартість Основних коштів.

Коефіцієнти продажу на одного співробітника чи одиницю площі використовують частіше у торгових підприємствах чи відділах. Він показує, скільки виторгу припадає на 1 співробітника чи 1 кв.м торгової площі.

Коефіцієнт продажів на 1 співробітника (або 1 кв.м торг. площі) = Виторг / Середня кількість співробітників (або розмір торгової площі в кв.м).

Якщо ці коефіцієнти зменшуються, необхідно розбиратися в причинах і проводити коригування діяльності. Ці показники порівнюють у поступовій динаміці.

Ми розглянули коефіцієнти, які найчастіше використовують на будь-якому підприємстві. Але в економіці їх існує набагато більше. Тому що в різних галузях та на різних етапах розвитку підприємства постають свої, найбільш актуальні питання: оптимізація доходів та витрат, фінансове планування, управління запасами, управління заборгованістю підприємства. Тому кожна організація формує власний пул ключових фінансових показників компанії.

Більше про фінансові коефіцієнти та розробку управлінських рішень дізнайтесь за 12 годин на тренінгу «Фінансовий аналіз: сучасні інструменти та ефективні управлінські рішення»!