Сепсис найчастіше викликається бактеріальними інфекціями, але він також може бути наслідком інфекцій, викликаних іншими мікроорганізмами, такими як віруси, гриби або паразити.
Сепсис виникає, коли реакція організму на інфекцію спричиняє ураження власних тканин та органів. За визначенням ВООЗ, сепсис — це небезпечна дисфункція внутрішніх органів, спричинена порушенням регуляції відповіді організму на інфекцію.
температури тіла> 38 °C або < 36°С; кількості лейкоцитів у периферичній крові > 12×109/л або < 4×109/л або числа незрілих форм клітин > 10 %.
Септичний шок становить складну клінічну ситуацію, яка характеризується поліорганною недостатністю. Основними клінічними ознаками септичного шоку є персистуюча гіпотонія з артеріальним тиском ≥65 мм рт. ст. та ацидоз з рівнем лактату в сироватці крові ˃2 ммоль/л.
Основа лікування сепсису полягає у ранньому призначенні антимікробних препаратів на фоні патогенетичної терапії, спрямованої на підтримку гемодинаміки, вентиляції, оксигенації, корекції порушень обмінних процесів, а також проведенні посиндромної терапії.
Розвивається олігурія, в сечі з'являється білок, еритроцити, лейкоцити. Картина крові характерна для гострого гнійного процесу в організмі. Знижується кількість еритроцитів і гемоглобіну, розвивається анемія.
Симптоми сепсису залежать від стадії запалення. Звичайний сепсиспроявляється такими симптомами: 1. підвищення температури тіла вище за 38 °C; 2. тахікардія (ЧСС пацієнта понад 100 за хвилину); 3. 22 вдихів на хвилину і більше; 4. наявність підтвердженої (або …
