2.1.3 «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»
У 1819 році з’явилася повість-казка Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» — гротескно-сатиричне зображення німецького суспільства початку XIX ст.
Прізвисько Цинобер походить від цинобра — фарба червоного кольору.
Своє бачення дійсності Гофман переніс тут у світ казки й фантазії. «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» — новела-казка, де події фантастичні й незвичайні, проте соціальне тло, на якому вони відбуваються, цілком реальне.
ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ
Події новели розгортаються в маленькому казковому князівстві Керепес, яке за давніх часів князя Деметрія було притулком фей та чарівників. Правління князя Деметрія можна вважати взірцевим, бо «ніхто не відчував його влади, і всі були тим дуже вдоволені» (тут і далі переклад Сидора Сакидона). Цей природний стан речей порушив наступник Деметрія князь Пафнутій. Новий князь вирішив «цивілізувати» народ і «ввести освіту», чим зруйнував гармонію дійсності й казки. Очолив реформи камердинер Пафнутія, який убачав своє завдання в тому, щоб «вигнати з країни всіх людей небезпечних настроїв», а також «вирубати навколишні ліси, зробити річку судноплавною, розвести картоплю» тощо.
Ілюстрація Дениса Гордєєва. ХХ ст.
Напевне, тільки в такій «освіченій» країні й міг з’явитися феномен Цахеса. Потворний малюк Цахес отримав у подарунок від доброї феї Рожабельверде три чарівні золоті волосини, завдяки яким він може привласнювати зроблене іншими людьми. Він блискавично зробив кар’єру, завоювавши прихильність князя. У нього, огидного карлика, закохалася чарівна донька Моша Терпіна Кандіда. Ордени й багатство Цахеса затьмарили розум людям. Міщани-філістери наче не помічають моральну й фізичну потворність таємного радника, а згодом міністра Цинобера.
Справжнє обличчя Цахеса бачать лише люди талановиті й чесні, «щасливці, обдаровані внутрішньою музикою». Це студент Бальтазар, канцелярист Пульхер, музикант і композитор Сбіока. Вони перші страждають від чар маленького потвори та нічого не можуть вдіяти проти всесильного перевертня. Допомагає відновити справедливість лише чарівне втручання доктора Проспера Альпануса.
Ілюстрація Владислава Єрка. ХХІ ст.
Брехливість і лицемірство, що заповнюють життя персонажів, зовсім не казкові. У житті, на жаль, часто буває, що розумних і талановитих людей переслідують, вони злидарюють у той час, як нездари обіймають високі посади та розкошують.
Казка про крихітку Цахеса закінчується щасливо, як це й повинно бути в казках. Мрії студента Бальтазара збуваються, він одружується з Кандідою й оселяється разом із коханою в чудовому маєтку за містом. Проте, як не дивно, ця ідилія виглядає значно менш реальною, ніж фантастичний фаворитизм жахливого Цинобера. Доля студента склалася вдало, проте решта мешканців князівства продовжують жити у світі, де «без волі князя не може бути ні грому, ні блискавки», де князь та його дворяни «десь там, у залах, дуже мудро радять раду, тимчасом як простий люд у полі лише оре й сіє».
Сучасники Гофмана миттєво впізнали за казковим і смішним критику актуальних подій і постатей і читали «Цахеса» як гостро сатиричний твір. У наш час конкретне відійшло у минуле, а ось універсальне вражає своєю актуальністю.
Риси романтизму в повісті-казці «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»
Для сатиричного зображення життя, яке письменник спостерігав у роздробленій на сотні феодальних держав і князівств, економічно відсталій Німеччині свого часу, Гофман вдається до гротеску, фантастики, соціальної сатири.
Малюк Цахес метафорично уособлює владу золота над людьми (три золоті волосинки): усі його вважають красенем, не помічаючи потворної зовнішності; його вчинки, підлі й бридкі, видаються мудрими і корисними. Більше того, усі талановиті, неординарні та прогресивні ідеї, що належать іншим, приписують Цахесові, а його невдачі адресуються іншим.
Так, прекрасний любовний сонет, написаний студентом Бальтазаром для своєї коханої Кандіди, усі вважають твором генія Цахеса, який не відмовляється від авторства: «Це ж дрібниця, яку я похапцем написав минулої ночі». Так само він привласнює успіх від концерту скрипаля Сбіока, від арії, виконаної співачкою, від наукових досліджень юнака Пульхера.
Ілюстрація Дениса Гордєєва. ХХ ст.
Чому ж нікчемного потвору всюди вважають найрозумнішим, найвродливішим, найталановитішим? Що затьмарює розум «освічених» філістерів князівства? В очах філістерів тільки той, хто володіє золотом, наділений вродою і талантами.
Зробити службову кар’єру, виконуючи усі накази начальства, збагатитися й вигідно одружитися — ось життєва філософія прусських міщан- «філістерів», зображених Гофманом. Письменник вдало пародіює канцеляризми в мові своїх персонажів, висміює бюрократію Пруссії початку XIX ст., де людину підмінює її соціальне становище.
Ідеальні герої Гофмана — люди, які бачать усю ницість влади грошей і речей і мріють про настання «царства розуму» — єдині спроможні розірвати зачароване коло, видерти три золоті волосини в злощасного Цинобера.
Такий ідеал — студент Бальтазар, чиста безкорислива людина, поет, який бачить недоступну обивателю красу. «У твоїй власній душі здіймається божественний звук, що його зроджує чудова гармонія найпотаємніших глибин Природи», — говорить юнакові маг Проспер Альпанус.
Усі герої іронічної казки «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» поділяються на дві групи залежно від того, як вони ставляться до Цинобера. Ентузіасти (романтики, маги, поети) бачать справжню сутність потвори Цахеса; філістери (обивателі, нікчеми, кар’єристи), засліплені блиском золота, приймають нікчемного карлика за володаря душ і дум.
Українською мовою казку Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер» переклали Євген Попович і Сидір Сакидон.
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
1. Визначте, кого з героїв казки можна назвати головним. Назвіть основні риси його характеру. Якою є його постать: фантастичною чи реальною?
2. Поясніть, на які дві категорії поділяються герої казки. Чим вони різняться.
3. Поміркуйте, чи є в казці персонаж, який утілює риси авторського ідеалу.
4. Розкрийте, яке значення має образ-символ золотих волосин.
5. Простежте, хто в казці піддається чарам, а хто — ні. Обґрунтуйте чому.
6. Порівняйте опис у тексті малюка Цахеса справжнього і те, яким його бачать філістери. Про що це свідчить?
7. Назвіть риси романтизму в повісті-казці Гофмана.
8. Проаналізуйте, чи можна назвати Бальтазара романтичним героєм.
9. Напишіть твір-мініатюру на тему «Наскільки актуальною є повість-казка «Крихітка Цахес» сьогодні».
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
• Знайдіть і перегляньте фільм німецькою мовою (із субтитрами) «Zauber um Zinnober» за мотивами «Крихітки Цахеса» Гофмана. Поміркуйте, що в цьому фільмі є наднаціональним.
Діалог мистецтв
Саме художніми творами Е. Т. А. Гофман здобув світову славу. Більшість його оповідань, повістей і навіть один роман мають казковий сюжет, у них поряд із людьми діють феї, чаклуни, добрі й лихі духи, тварини.
Казки Гофмана «Лускунчик», «Крихітка Цахес», «Володар Бліх» стали всесвітньо відомими. На них виросло багато поколінь дітей, їх і зараз із задоволенням читають мільйони дітей в усьому світі.
Сцена з опери «Казки Гофмана» композитора Жака Оффенбаха
Кадр із мультфільму «Лускунчик». 2004 р.
Кадр із мультфільму «Гофман і таємниця годинникаря»
Україна і світ
В Україні до постаті Гофмана звертався Микола Бажан у поемі «Гофманова ніч» (1929). Українською мовою окремі твори Гофмана переклали Євген Попович і Сидір Сакидон.
Із 1997 по 2007 роки в Києві існував рок-гурт «Крихітка Цахес». Свій стиль музиканти визначали як «актуальна альтернативна поп-музика».
Про дивовижний талант і нестримну фантазію Ернста Теодора Амадея Гофмана — Митця з великої літери, казкаря, філософа, сатирика — написано дуже багато. З плином часу проза великого романтика повертається до нас усе новими гранями, вражає багатством змісту і довершеністю форми, оригінальністю й новаторством.
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
1. Подискутуйте, чому в різні часи так багато шанувальників таланту Гофмана.
2. Розробіть ескіз обкладинки для сучасного видання твору «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Підготуйте його презентацію в класі.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
1. Знайдіть і прослухайте музичні твори гурту «Крихітка Цахес». Поміркуйте, з яких мотивів гурт узяв собі таку назву.
2. Використовуючи мережу Інтернет, дослідіть популярність творів Гофмана в сучасних українських читачів. Підготуйте твітер-повідомлення на цю тему і розмістіть його в соціальних мережах.
«Сон» («У всякого своя доля. »)
Історія написання. Повернувшись до Петербурга після подорожі до України, під великим враженням від побаченого, Т. Шевченко в 1844 р. пише поему «Сон» («У всякого своя доля. »). Вона поширювалася в рукописних списках, зокрема серед членів Кирило-Мефодіївського братства. Коли арештовували В. Білозерського 1 та М. Костомарова — учасників цієї організації, то в них було знайдено текст поеми. Слідство використало художній твір як основний доказ антиурядової діяльності Т. Шевченка. Цар Микола І особисто брав участь у визначенні вироку поету, найсуворішого серед усіх учасників братства. Так, скажімо, М. Костомаров був засланий до Саратова, де працював у статистичному комітеті, а також мав змогу займатися науковою діяльністю як історик. Т. Шевченка ж відправлено в солдати із забороною писати й малювати.
1 Білозерський Василь Михайлович (1825-1899) — український громадський і культурний діяч, один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства, брат Ганни Барвінок, дружини П. Куліша.
За життя поета твір не друкувався. Уперше «Сон» («У всякого своя доля. ») побачив світ у 1907 р.
Ідейно-тематичний зміст. Тексту поеми передує епіграф з Євангелія від Іоанна: «Люди (світ) не можуть прийняти істини, доки не побачать і не пізнають її». Вам відомо, що в художньому творі не може бути нічого випадкового. Це стосується й епіграфа, який покликаний скеровувати читача до правильного сприйняття змісту написаного, його суті. Тож розуміння й пізнання якої істини має на увазі поет?
Ця істина — Україна, покріпачена, розтерзана й принижена. Саме про неї та її поневолення веде мову Т. Шевченко, гостро засуджуючи імперську політику царату і в минулому, й у своєму сучасному.
Отож тема твору — соціальна драма України, яка змальовується через конфлікт — непримиренну опозицію панства різних чинів і рангів та кріпаків. Для цього поет використав такий художній прийом, як контраст.
Літературознавчі координати
Контраст — підкреслена протилежність між предметами, явищами, людськими рисами, яка в літературі покликана увиразнити зображене.
У поемі контрастним тлом до зображених подій виступає пейзаж. Так, після опису чарівної весняної української природи йде жахлива картина кріпосницької дійсності. Такий художній засіб, зокрема, дозволив Т. Шевченку проблеми національні й соціальні підняти до рівня загальнолюдських: що таке добро і зло? Чи може людина нівечити природу, перекреслювати її красу потворними діями та вчинками? Чи варто забувати про минущість життя людини?
Гуманістична проблематика торкається й питання волі як необхідної умови людського щастя й розквіту, адже «Усі на сім світі — / І царята, і старчата — / Адамові діти».
Поет сміливо називає тих, хто кинув рідний край у глибини соціальної й національної неволі:
Це той Первий, що розпинав
А вторая доконала
Кати! кати! людоїди.
Йдеться про Петра І, який розпочав антиукраїнську політику, і Катерину ІІ, котра запровадила кріпацтво в Україні. Водночас поет уводить у текст твору монолог Павла Полуботка, наказного (тимчасового) гетьмана Лівобережної України, який утілює славу української історії. А її ганьба (використано засіб контрасту на рівні минуле — сучасне) — негідні сини, «землячки», про які автор говорить іронічно: «Україно! Україно! / Оце твої діти».
Засуджуючи імперську політику царизму в Україні, її антилюдяну, злочинну сутність, Т. Шевченко кидає виклик цій системі рабства, цьому вияву всесвітнього зла.
Сюжет і композиція. В осерді подій поеми — умовний сюжетний хід: політ уві сні, який передбачає невпинний рух, зміну просторових і часових координат. Ліричний герой із совою — символом мудрості — покидає рідний край і спостерігає жахливі картини покріпаченої України. Далі — Сибір, де серед каторжан він бачить «царя всесвітнього», «царя волі». Сучасні шевченкознавці вбачають у ньому й декабриста, й Ісуса Христа, й символ правди та волі, і ці іпостасі не заперечують одна одну, а доповнюють поетову думку про незламність і незнищенність людського духу. Закінчується сон картиною Петербурга, який, як вважає Т. Шевченко, побудовано на козацьких кістках. Про це поет говорить вустами наказного гетьмана Павла Полуботка, котрий звертається до Петра I:
Царю проклятий, лукавий,
Що ти зробив з козаками?
На їх трупах катованих!
Сучасний поетові Петербург — це самодержавна сваволя та самодурство, метафорично втілені в придворних ритуалах, а також в образах царя й цариці, ницих «землячків». Петербурзькі епізоди поеми — кульмінаційна точка цієї поеми як політичної сатири.
Композиція твору мозаїчна. Вона включає в себе авторські відступи, ідилічні описи української природи, жахливі картини підневільного життя рідного народу й сибірського заслання, гротескні петербурзькі епізоди.
Літературознавчі координати
Умовність у літературному творі — це порушення реальної картини світу. Вона засновується на зміщенні-збігу меж можливого й неможливого, їх комбінуванні, проте не заперечує реальної життєвої основи, яка зазвичай деформується. Типи умовності — фантастика, гротеск.
Жанр. Поема має підзаголовок «комедія». У поемі Т. Шевченка засуджується несправедливий лад, у ній використано сатиру, вбивчу іронію, сміх, гротеск, карикатуру — цілу гаму викривальних засобів з метою засудити основи самодержавства: кріпацтво, національне гноблення, загарбницькі зазіхання.
Комедія — це драматичний жанр, у якому різноманітними засобами комічного висміюються суспільні негаразди й людські негативні риси.
Пригадайте!
Пригадайте, що вам відомо з уроків української й зарубіжної літератур про такі різновиди комічного, як гумор, іронія, сатира.
Гостро сатиричною є картина тогочасної державної ієрархії, яку І. Франко влучно назвав «генеральним мордобитієм»: імперія «керується» за допомогою стусанів, насильства на всіх державних рівнях — від найбільших за рангом чиновників до «дрібноти». Так само сатирично створено колективний портрет придворного панства («В серебрі та златі, / Мов кабани годовані, / Пикаті, пузаті. »), яке вірнопіддано ловить самодержавну дулю або «хоч півдулі, аби тілько / Під самую пику». Від царевого крику його вірнопіддані провалюються крізь землю, і самодержець залишається безсилим, нікчемним, перетворюється з ведмедя на кошеня. У цих викривальних епізодах Т. Шевченко використав такий засіб комічного, як гротеск.
Літературознавчі координати
Гротеск — художній засіб змалювання дійсності, який передбачає її перетворення за допомогою поєднання людського і природного, уявного та реального. За допомогою гротеску автор демонстративно порушує принцип правдоподібності, бо може примхливо й алогічно відтворити непоєднувані в реальності образи, художні деталі. Гротескні образи умовні, фантастичні. Це може бути перевтілення людини у тварину, олюднення тварин, оживлення зображень — картин, фото, деформації тіла тощо.
Саме в сатирі — а поема Т. Шевченка є сатиричною, спрямованою на висміювання соціальних виразок суспільства, — фантастичні картини найбільш узагальнені, найбільш алегоричні (естафета стусанів замість державних указів, сприйняття грубої брутальності як царської ласки й неусвідомлення ницості такої поведінки, сила самодержавства в покірливості людей).
Карикатурно Т. Шевченко зобразив царське подружжя за допомогою принизливих зовнішніх характеристик: цар — «одутий, аж посинів», цариця — «мов опеньок засушений, / Тонка, довгонога». У той час, коли численні поети-одописці уславляли імператрицю, Т. Шевченко рішуче спростовує їхню фальш і нещирість:
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не убачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Як відомо, сатирична оцінка цариці стала однією з причин тяжкого вироку Т. Шевченкові.
Так само сатирично змальовано «землячків», молодих перевертнів, отруєних «московською блекотою». По-перше, це досягається через промовисту деталь — «цинові ґудзики», (олов’яні), які не могли дозволити собі бідні селяни, тому ця деталь одягу — фальшивий предмет гордості «мерзенного каламаря». По-друге, Т. Шевченко майстерно використав суржик як сатиричну характеристику людини, котра й чужу мову не засвоїла, і соромиться своєї, рідної, материнської. Для поета забуття національних коренів невіддільне від морального падіння, моральної деградації (землячок пропонує увести до царського палацу за «полтину»).
Карикатурно зображено поетом і пам’ятник Петрові І — це гнівна пародія на священну постать російської імперської історії, завдяки якій знижується монументальний образ самодержця: «А на коні сидить охляп, / У свиті — не свиті, / І без шапки. Якимсь листом / Голова повита. ».
Отож засоби комічного використано для надзавдання — нищівно висміяти злочинність царського правління імперією, сміливо поглузувати над світом насильства та зла. Так можна пояснити зміст авторського означення «комедія». Водночас поет має на увазі й комедію історії, людського життя загалом, адже вони розвиваються не за природними й гуманними законами, а навпаки, — трагічними й абсурдними законами кріпосницької реальності.
Оригінальність і висока майстерність Т. Шевченка виявилися в тому, що поет наповнив іронічно-сатиричними засобами ліричну поему, тобто твір, у якому сюжетна лінія — фантастичний політ у сні — оздоблена численними особистісними роздумами, душевними одкровеннями, щирими інтонаціями суму, вболівання за народну долю, за рідну Україну. Ось, для прикладу, один із таких авторських ліричних відступів:
А ти, моя Україно,
Я до тебе літатиму
З хмари на розмову.
На розмову тихо-сумну,
На раду з тобою;
Поки сонце встане;
Поки твої малі діти
На ворога стануть.
Прощай же ти, моя нене,
Із численних ліричних відступів Т. Шевченко створив проникливий плач над долею України — «безталанної вдови», «бездітної вдовиці». Нагадаємо, що у фольклорних творах образ вдови завжди викликав щире співчуття, бажання підтримати жінку, яка пережила втрату рідної людини. Поет поглиблює цей образ, адже Україна-вдовиця не має дітей, а значить, вона позбавлена і захисників, і майбутнього. А це також протиприродно. Як і протиприродною була двохсотлітня колоніальна залежність України, яку Т. Шевченко гостро картає. Його емоції надзвичайно щирі, бо він по собі знав, що таке гірка кріпацька доля. Голосом поета заговорив український народ.
Так геніальний Т. Шевченко увесь біль і трагедію рідного народу вилив у глибоких й особистісних почуттях.
Цікаво, що в сучасному літературознавстві існує чи не найбільше версій щодо потрактування назви цього твору: звичайна розповідь (з відчутним лукавством) про звичайний сон, хоча й дуже «дивний»; традиційний для романтичної літератури сюжетний хід; форма захисту від цензури; натяк на духовний сон нації.
Дуже влучну й точну характеристику поемі «Сон» («У всякого своя доля. ») дав І. Франко: «. се велике оскарження “темного царства” за всі теперішні й минувші кривди України. ».
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Визначте тематику поеми Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля. »).
2. Схарактеризуйте «царя волі» з твору Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля. »).
3. Поясніть, як ви розумієте картину «генерального мордобитія». Яке її значення у творі?
4. Поміркуйте, чому у творі Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля. ») цар — або «медвідь», лютий і тупий, або «кошеня», нікчемне й пусте.
5. Проаналізуйте композицію поеми Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля. »). Зі скількох картин складається цей твір? Яка роль ліричних відступів у ньому?
6. Кого поет називає «братією» й чому?
7. Знайдіть у тексті й випишіть у зошит приклади сюжетних, композиційних та образних контрастів у поемі (наприклад, панство — кріпаки, Петербург — Сибір тощо). Яке їхнє значення у творі?
8. Поясніть роль умовного засобу сну в однойменній поемі Тараса Шевченка.
9. Доведіть прикладами з тексту сатиричну спрямованість поеми Тараса Шевченка.
Література в колі мистецтв
Перегляньте з однокласниками кінострічку «Сон» (1964), сценарій якої створив Дмитро Павличко у співавторстві з кінорежисером Володимиром Денисенком. З’ясуйте, які епізоди введено до неї з поеми-комедії «Сон». Чому?
Постер кінофільму «Сон» (у ролі Тараса Шевченка — Іван Миколайчук)
І. Карпенко-Карий. «Сто тисяч». Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи
Тема. І. Карпенко-Карий. «Сто тисяч». Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи.
Мета: навчати учнів розкривати проблематику твору, визначати основні засоби змалювання образу Герасима Калитки, характеризувати його та інших дійових осіб; формувати вміння дискутувати про бездуховність людини, про сенс людського життя та висловлювати думки, викликані прочитанням твору; виховувати усвідомлення того, що бездуховність — прояв зла у житті людини.
Обладнання: ілюстрації до п’єси «Сто тисяч». виставка творів І. Карпенка-Карого.
Хід уроку
І. Організація навчальної діяльності.
1. Тестова перевірка засвоєння учнями змісту п’єси «Сто тисяч».
1. За що Калитка дорікав робітникові Климу:
а) за те, шо той рано встав;
б) що взяв окраєць хліба;
в) що не затопив у печі;
г) добре поснідав.
2. Від яких думок Герасимові «і не їсться … і не спиться».
а) як би «земельки прикупити»;
б) що його робітники лише «жеруть, як з немочі, а сплять, як мертві»;
в) що хліб «крадуть з-під носа»;
г) що Копач «викопає гроші».
3. З якою метою Калитка відряджає кума Савку «у город».
а) купити «свинку і кнурця». у Пузиря;
б) розміняти гроші в казначействі;
в) знайти майстра з виготовлення фальшивих грошей;
г) на службу до Божого храму.
4. Яку винагороду попросив Савка за допомогу в купівлі фальшивих грошей:
а) половину від усієї суми;
б) сто карбованців від кожної тисячі;
в) п’ятдесят карбованців від тисячі;
г) запродажню на волі.
5. Як відреагував Герасим на прохання Параски запрягти коней, щоб поїхати до церкви:
а) виконав її прохання;
б) сам повіз дружину до храму;
в) не дав коней і мало не побив Параску;
г) сказав, що коні всі у полі.
6. Який сон приснився Калитці:
а) що Роман одружився з Пузиревою дочкою;
б) що кум Савка відібрав у нього гроші;
в) що Пузир купив фальшиві гроші;
г) що Бонавентура знайшов скарб.
7. Скільки днів потрібно буде, щоб об’їхати усю придбану Калиткою землю:
8. У кого Герасим збирався купити землю:
9. Чому Калитка все-таки вирішив одружити сина Романа з Мотрею:
а) бо про це просив його сам Роман;
б) щоб догодити Парасці;
в) бо Пузир образив Романа і не запросив його у хату;
г) тому що Мотря була багатою.
10. Як обдурив Герасим Невідомого:
а) не захотів купити фальшивих грошей;
б) дав тому замість п’яти лише три тисячі карбованців;
в) розповів про шахрая в казначействі;
г) заплатив за фальшиві гроші також фальшивими.
11. Чому Калитка хотів накласти на себе руки:
а) тому що Савка вимагав від нього десять тисяч;
б) бо Жолудь перекупив землю у Смоквинова;
в) тому що, замість грошей єврей дав Герасимові «чистісіньк бумагу»;
г) бо його залишила дружина.
12. Яке слово пропущене в останній репліці Калитки «Обікрали
… ограбили … Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з
вірьовки? Краще …, ніж така потеря».
Ключі: 1 – б; 2 – а; 3 – б; 4 – б; 5 – в; 6 – б; 7 – в; 8 – г; 9 – в; 10 – б; 11 – в; 12 – г.
2. Бесіда за питаннями.
— Які картини вам особливо сподобалися у творі «Сто тисяч». Чому? Перекажіть їх або виразно прочитайте в особах.
— Хто з персонажів найбільше запам’ятався? Чим саме?
— Яке основне прагнення Калитки? Як він втілює в життя свої мрії, спрямовані на збагачення?
— Якими засобами Герасим домагається майна?
— Чи можна стверджувати, що жадібність — головна риса характеру Калитки? Поясніть свою думку.
— Вдумайтеся у зміст прислів’я: «Чужими руками добре жар загрібати». Який вчинок Герасима характеризує його як такого, що любить чужими руками жар загрібати?
— Як ви гадаєте, чому Калитка так любить землю? Чи можна вважати цю рису вдачі взірцем для нас?
— Які риси характеру Герасима, на вашу думку, гідні наслідування?
— Як Калитка ставиться до науки, культури?
— Яким він є батьком, чоловіком? Підтвердіть свої відповіді рядками з тексту?
— Чи знаєте ви, що означає слово «бездуховний». Чи можна Герасима назвати бездуховною людиною? Чому?
— Зіставте образи Калитки і Савки. Що спільне й що відмінне у їхніх характерах?
— Охарактеризуйте поведінку, мрії, мову Бонавентури. Яка ваша думка про нього?
— Розкажіть про Романа. Якими ви уявляєте його зовнішність і вдачу? Про що, на вашу думку, свідчать такі деталі: з вирваного волосся він робить квачі; згоден вступити в спілку з Копачем; їздив до Пузиря. Чи стане Роман таким же, як його батько? Обгрунтуйте своє твердження.
— Якими ви уявляєте Параску й Мотрю? Позитивні вони персонажі чи негативні? Доведіть свою думку.
3. Робота в групах. «Синтез думок».
Учні об’єднуються в групи та отримують завдання відповісти на питання: «У чому вбачають сенс життя герої п ‘єси «Сто тисяч». А в чому вбачаєте сенс людського життя ви ? (Відповідь можна на аркуші паперу написати, намалювати чи показати схематично).
За командою вчителя сусідні групи обмінюються аркушами і вже іншим чорнилом чи олівцем доповнюють відповідь попередньої групи, погоджуючись з нею чи заперечуючи її.
II. Підбиття підсумків.
III. Домашнє завдання.
Підберіть матеріали для характеристики Герасима Калитки за таким планом:
а) прагнення до збагачення — основний зміст життя Калитки;
б) ставлення до членів родини;
в) взаємини з друзями, знайомими;
г) стосунки з наймитами;
д) шахрайські махінації.
(Матеріали можна записати у вигляді цитат або стисло викласти своїми словами, – наприклад: ставлення до членів родини — «жінка з діжі рук не виймає»; синові не дає найменшого відпочинку; коней шкодує, а Параску — ні тощо.)
Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.
© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.
