§ 41. Річки Євразії

Материк сотень великих річок. На материку є багато поверхневих (річок, озер, боліт, льодовиків) та підземних вод. На жодному іншому материку немає такої кількості великих річок. Вони несуть свої води в усі чотири океани, що омивають Євразію. Величезні повноводні ріки мають дуже розгалужену мережу приток. Материк не має собі рівних і за площею басейнів внутрішнього стоку (мал. 2.280). Це пояснюється маловодністю внутрішніх частин материка, а також наявністю великих тектонічних знижень.

Мал. 2.280. Найбільша річка Європи — Волга належить до басейну внутрішнього стоку оскільки впадає в озеро, яке називають Каспійським морем

Різноманіття живлення річок. Різноманітність кліматичних умов Євразії суттєво позначається на особливостях вод суші в межах материка. Там є всі типи річок за джерелами живлення і режимом стоку. У різних частинах материка річки живляться дощовими і ґрунтовими, талими сніговими і льодовиковими водами. Багато з них збирають воду з величезних басейнів.

Річки басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів

Загальні риси річок Атлантики. В Атлантичний океан і його моря впадають річки західної, південної і північної частин Європи. Велика кількість річок західної і південної частин Європи починаються в горах й у верхній течії мають типово гірський характер: у вузьких глибоких долинах утворюються численні пороги і водоспади (мал. 2.281). Стрімкі потоки виносять масу твердого матеріалу (пісок, гальку), що відкладається при виході річок на рівнини, де течія різко сповільнюється, а річки стають рівнинними.

Мал. 2.281. Водоспад у Карпатах на одній з малих річок басейну Тиси

Мал. 2.282. Ельба під час весняної повені

Режим річок басейну Атлантичного океану має значні відмінності залежно від кліматичних умов. На заході, в області морського клімату, річки не замерзають. Вони повноводні впродовж року, особливо взимку, коли зменшується випаровування (річка Сена та ін.). На схід, там, де взимку буває сніговий покрив і ріки замерзають, хоч і ненадовго, повені настають весною (Дон, Дніпро, Вісла, Одра, Ельба, мал. 2.282).

Найбільша річка басейну Атлантичного океану. Дунай — найбільша річка басейну Атлантичного океану в Євразії, друга за величиною річка Європи. Вона тече із заходу (з гір Шварцвальд, мал. 2.283) на схід у Чорне море, де утворює дельту з декількома рукавами («гирлами»). У верхній течії Дунай збирає воду з Альп, а тому повноводний і влітку (мал. 2.284). У середній і нижній течії річка перетинає низовини, де має добре виражену весняну повінь, яка пов’язана з таненням снігу. Прориваючись поміж Карпатами і Східно-сербськими горами, Дунай утворює вузьку глибоку скелясту ущелину — Залізні Ворота, де побудований великий гідровузол.

Рейн. У високих Альпійських горах бере початок одна з великих річок Європи — Рейн (мал. 2.285). У верхній течії він має головним чином льодовикове живлення, а тому особливо повноводний влітку, коли тане лід і сніг у горах. Тече він у верхів’ях гірськими масивами, утворюючи безліч порогів. У середній і нижній течії — це рівнинна ріка, що живиться переважно дощовими водами. Замерзає Рейн на короткий час і не щороку. У пониззях на низинному узбережжі Північного моря він відкладає велику масу твердого матеріалу і тече начебто по насипу, що утворений власними наносами. При найменшому підйомі води Рейн заливає великі простори. Для захисту земель від повеней побудовано багато штучних валів та дамб.

Мал. 2.283. Витік Дунаю у Шварцвальді

Мал. 2.284. Дунай у Джердапській ущелині

Мал. 2.285. Територію долини річки Рейн у середній течії із численною кількістю середньовічних замків та мальовничими берегами занесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Мал. 2.286. Річка Дунай — головна водна магістраль Західної Європи

Господарське значення річок. Рейн і Дунай (мал. 2.286) — найважливіші транспортні магістралі, що зв’язують країни, розташовані вздовж їхніх берегів. Вони забезпечують вихід багатьох країн Європи до океану.

Річки, що впадають у Середземне море, повноводні взимку і міліють, коли настає сухе літо. Скандинавські річки басейну Атлантичного океану — короткі, порожисті, течуть по твердих породах, зв’язуючи між собою численні озера. Вони мають великі запаси гідроенергії (мал. 2.287). Багато гідроелектростанцій є у верхів’ях інших річок Європи, що беруть початок у горах.

Річки Північного Льодовитого океану. У Північний Льодовитий океан впадають такі великі річки, як Об, Єнісей, Лена, Печора та безліч менших. Усі вони живляться в основному талими сніговими водами і частково за рахунок літніх дощів. Узимку річки замерзають. Їхнє скресання з настанням теплого сезону починається з верхів’їв, куди весна приходить раніше. Оскільки нижче за течією річка перебуває ще під крижаним панцирем, то спостерігаються затори і наледі, підйом рівня води, затоплення значних площ. Найповноводніша річка басейну — Єнісей, а найдовша — Об (мал. 2.288) з Іртишем (5 410 км).

Мал. 2.287. Одна із річок на Скандинавському півострові, що перегороджена греблею ГЕС

Мал. 2.288. Річка Об

Річки басейнів Тихого та Індійського океанів, внутрішнього стоку

Річки Тихого океану. Річки басейну Тихого океану також здебільшого починаються в горах. Значна частина течії таких великих річок, як Янцзи, Хуанхе, Меконг, лежить у високих гірських районах Тибету. У верхів’ях ці річки гірські, зі стрімкою течією, глибоко врізаються в товщі гірських порід (мал. 2.289). Вони виносять на рівнини величезну кількість намулу, що відкладається на низовинах Східної Азії.

Мал. 2.289. Верхів’я Янцзи — найдовшої річки Євразії

Мал. 2.290. Хуанхе — «жовта річка»

Одна із найбільших річок басейну Тихого океану Хуанхе перетинає Лесове плато (мал. 2.290). Оскільки лес — осадова суглиниста порода жовтого кольору, що легко розмивається, то вода у річці каламутна й жовта. Хуанхе — «жовта ріка» у перекладі з китайської мови. Так само, як і Рейн у пониззях, вона тече по «насипу» власних відкладів. Під час літніх мусонних дощів вода в Хуанхе високо піднімається, річка розливається, часто змінює своє русло. Дамби, що тягнуться вздовж русла, під час сильних підйомів рівня води прориваються, і вода руйнує поселення, змиває ґрунт із полів, знищує дороги, позбавляє мільйони людей даху і їжі. Місце впадіння ріки у Жовте море перемістилося за період існування у цих краях людської цивілізації на сотні кілометрів.

Найбільша річка Євразії Янцзи (довжина — 5530 км) також належить до басейну Тихого океану і впадає в Східнокитайське море (мал. 2.291). Вона має багато спільних рис з Хуанхе за характером течії, живленням, режимом. У верхній течії це гірська річка, а, вийшовши на рівнину, тече повільно, розділяється на рукави, утворює озероподібні розширення. Як і Хуанхе, Янцзи має постійно зростаючу простору дельту. Крім мусонних літніх дощів вона живиться талими сніговими і льодовиковими водами у верхній течії. На відміну від Хуанхе, стік Янцзи в пониззях зарегульований озерами. Рівень води в нижній течії залежить і від морських припливів, що виступають у ролі загат.

Мал. 2.291. Янцзи у нижній течії

Хуанхе, Янцзи та інші річки Східної Азії відіграють величезну роль у житті населення. Вони дають воду для зрошення, відкладають родючий намул, використовуються для судноплавства. По Янцзи піднімаються навіть морські судна. У перенаселених місцях річка дає додаткову площу для житла: люди селяться на плотах і суднах.

Дещо інший режим мають ті річки басейну Тихого океану, які протікають у помірних широтах, наприклад Амур. Узимку вони замерзають. На річках системи Амуру характерні літні повені, які пов’язані з випаданням мусонних дощів (мал. 2.292).

Мал. 2.292. Катастрофічна повінь на Амурі

Річки басейну Індійського океану. Річки басейну Індійського океану також належать до найбільших річок світу. Серед них Ганг із Брахмапутрою, Інд, Тигр і Євфрат.

Ганг, Брахмапутра, Інд беруть початок у Гімалаях. Частина приток Інду та Брахмапутри стікають із Тибетського нагір’я. У верхів’ях — це типові гірські річки. Виходячи на Індо-Гангську низовину, вони поступово набувають рівнинного характеру. На схилах Гімалаїв улітку випадає дуже багато опадів, крім того, тануть сніги і льодовики (мал. 2.293). Рівень річок у цей сезон різко підвищується. Ганг і Брахмапутра при впадінні в Бенгальську затоку утворюють величезну спільну дельту (мал. 2.284). При підйомах води тут бувають грандіозні повені, що загрожують загибеллю густонаселеним островам дельти. Однак люди все-таки селяться на островах, незважаючи на небезпеку, тому що землі родючі, а кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства.

Інд у нижній течії перетинає посушливі місцевості, і багато його води йде на випаровування і зрошення земель.

Мал. 2.293. Джерело живлення річки Інд — льодовики Гімалаїв

Мал. 2.294.Спільна дельта Гангу та Брахмапутри. Вигляд з космосу

У посушливі сезони Інд іноді не досягає Аравійського моря.

Річки басейну внутрішнього стоку. Серед найбільших річок басейну внутрішнього стоку — Волга (найбільша річка Європи, мал. 2.295), Урал, Аракс, Терек, які несуть свої води в Каспійське море-озеро. Сирдар’я та Амудар’я несли свої води до Аральського моря, але в наш час, як і Зеравшан, Чу, Мургаб, губляться у пісках пустелі.

Мал. 2.295. Волга у нижній течії

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти

• 1. До басейнів яких океанів належать річки Євразії?
• 2. Назви джерела живлення річок басейну Атлантичного океану.
• 3. Чому та на яких річках трапляються затори та наледі?
• 4. Чому річки басейну Тихого океану розливаються влітку?
• 5. Які особливості живлення і режиму річок басейну Індійського океану?
• 6. Які річки належать до басейну внутрішнього стоку?

Застосуй знання, дізнайся більше

• 1. Чому на заході Євразії густота річок більша, ніж у центральній її частині?
• 2. Чому серед басейнів внутрішнього стоку всіх материків на території Євразії він найбільший?
• 3. Які з великих річок Євразії мають дельти?
• 4. Порівняй річки басейнів Індійського та Тихого океанів. У чому полягають їхні спільність та відмінність?

Назви зображені об’єкти чи явища

Мільярди на кону. Зеленський підписав закон про корпоративне управління держкомпаніями. Що це змінює?

Президент підписав довгоочікуваний закон про корпоративне управління державними компаніями. Від нього залежало отримання Україною мільярдів від МВФ, ЄС та Світового банку. Що тепер зміниться в роботі держпідприємств?

У квітні 2023 року у державній власності перебували 3 107 компаній, з яких 859 працювали і лише 433 отримували прибутки. Кожне третє визнавалося збитковим і було потенційним джерелом фіскальних ризиків .

Урядовці визнають , що державі важко ефективно керувати всіма активами. Фрагментоване законодавство створює численні колізії і можливості для зловживань. Часто держкомпанії використовується в корупційних схемах, а збереження політичного впливу призводить до їх розкрадання.

Історія із звинуваченням ексголови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка в розкраданні понад 500 млн грн в “Об’єднаній гірничо-хімічній компанії” (ОГХК) та на Одеському припортовому заводі (ОПЗ) – лише один з таких прикладів.

Корпоративне управління держкомпаніями в Україні залишається під пильною увагою Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних партнерів.

У 2016 році Верховна Рада завершила перший етап реформи: ухвалила відповідний закон . Днями депутати зробили наступний крок: проголосували за зміни , які є вимогою для отримання коштів від МВФ та Євросоюзу . Президент 5 березня документ підписав.

Які нові правила передбачені для держкомпаній і від чого залежить реалізація реформи?

Історія реформи

Реформа корпоративного управління державними підприємствами почалася у 2014 році. Передусім уряд узявся за зменшення політичного впливу на діяльність держкомпаній. Для цього до наглядових рад ввели незалежних від уряду членів. Таку норму містив ухвалений у червні 2016 року закон .

“Багато хто називав це неабиякою перемогою, яка нарешті змінить баланс керування державними компаніями з політичного на професійний. Однак уже тоді було очевидно, що одного цього кроку буде замало.

Наглядові ради хоч і мали виняткове право ухвалювати рішення з низки питань, ключові повноваження в найважливіших держкомпаніях – призначення і звільнення керівників, затвердження фінансових планів – залишалися за урядом”, – пояснив ЕП один з авторів реформи Олександр Лисенко.

Цю проблему мав вирішити законопроєкт від 2017 року. Він же запроваджував механізм для консолідованої сплати дивідендів, щоб дочірні компанії держпідприємств платили дивіденди до материнської компанії, а та – у бюджет.

Що не так з наглядовими радами держпідприємств, іноземцями та зарплатами. Голова наглядової ради Укрексімбанку

У березні 2018 року законопроєкт винесли на голосування, але необхідних голосів він не набрав. Документ відправили на повторне перше читання, після чого він помер в архівах восьмого скликання парламенту.

Уряд Олексія Гончарука намагався реанімувати цю ініціативу. У вересні 2019 року реформа корпоративного управління держкомпаніями стала частиною плану дій уряду . Однак предметним та офіційним можна назвати лише законопроєкт , який зареєстрували в червні 2021 року. Для його ухвалення знадобилися три роки.

“Причиною появи цього законопроєкту була спроба влади зняти напругу в середовищі міжнародних партнерів після одного з найбільш гучних скандалів щодо заміни урядом керівника “Нафтогазу” Коболєва на Вітренка, для чого Кабміну довелося використати трюк з одноденним звільнення наглядової ради.

Приклад “Нафтогазу” показав неспроможність влади провести цю реформу, яка на той час уже, напевно, нікого не влаштовувала, і навіть ухвалення внесеного у 2017 році закону навряд чи б це змінило”, – підкреслив Лисенко.

Чому перший етап реформи не дав бажаних результатів

За словами Лисенка, саме лише введення незалежних членів до наглядових рад під час першого етапу реформи не зробило їх незалежними. Ба більше, реформа в такому обмеженому вигляді призвела до ще більших проблем.

Перша – відсутність поставлених цілей. Після ухвалення закону 2016 року у державних компаніях почали з’являтися наглядові ради з незалежними членами, однак цим органам довгий час не ставили жодних завдань.

Друга – відсутність оцінки діяльності. Після призначення наглядових рад уряд надовго забував про їх існування і ніколи не оцінював їхню роботу.

Третя – незрозуміла політика винагород. Щоб залучити високопрофесійних незалежних членів наглядових рад, уряд дозволив встановлювати їм високі зарплати (максимальна могла становити 8 млн грн на рік).

Однак, схоже, уряд не оцінював ринковість таких винагород, а встановлював максимально можливі значення. У результаті часто винагороди незалежних членів були набагато вищі за ті, які вони отримували будь-коли до цього.

Зарплати міністрів і керівників держкомпаній: з чого складаються, як нараховуються і що з KPI

Четверта – уряд міг легко звільнити незалежного члена наглядової ради.

“Можна пригадати одиничні випадки, коли наглядові ради по-справжньому демонстрували свою незалежність. Усе, що від них залежало, – це бути комфортною тому, хто забезпечував перебування членів на посадах.

Не можна згадати випадку, щоб наглядова рада змінила керівника. Це не мета наглядової ради, але дивно, що наглядові ради, які були покликані реформувати підприємства, ніколи не бачили проблем у їх керівництві”, – пояснив Лисенко.

У цьому контексті він згадав про ухвалений у 2018 році закон , за яким незалежні члени у радах державних банків мають визначальний вплив. Крім того, держбанки швидко отримали стратегічні напрями діяльності, а корпоративне управління, зокрема діяльність наглядових рад, є предметом оцінки НБУ.

“Реформа держбанків отримала необхідний набір елементів порівняно з першим етапом реформи держкомпаній. Можемо констатувати, що в банках не було гучних скандалів, а їх фінансовий стан з того часу покращився”, – сказав експерт.

Що зміниться

У Мінекономіки кажуть, що ключова ідея ухвалених 22 лютого 2024 року змін – відокремити функції держуправління та управління активами, бо це різні процеси.

“Уряд повинен фокусуватися на створенні умов для функціонування підприємств за загальноприйнятими стандартами, зберігаючи при цьому контроль за ключовими активами. У розвинених країнах використовують саме такий підхід.

Важливо, щоб Україна як майбутній член Євросоюзу грала за тими ж правилами. Інакше ми принесемо в блок проблеми, які вони давно вирішили”, – зазначила старша менеджерка Команди підтримки реформ Мінекономіки Надія Кобиляк.

Новий закон розширює повноваження наглядових рад. Їх члени ухвалюватимуть ключові операційні рішення: затверджуватимуть фінансові, стратегічні та інвестиційні плани, призначатимуть і звільнятимуть керівників держпідприємств.

Ця норма запрацює не одразу . Уряд буде залучений до затвердження фінансових та стратегічних планів найважливіших держкомпаній через визначення ключових показників, що стосуються рентабельності, ліквідності, платоспроможності, у листах очікувань власника.

“Порядок щодо погодження цих показників уряд повинен затвердити впродовж 6 місяців з набрання чинності законом. Тож з 2025 року фінансові, стратегічні та інвестиційні плани затверджуватимуть наглядові ради, а конкретні показники погоджуватиме Мінфін (в окремих випадках – уряд) “, – пояснили ЕП в Мінекономіки.

При цьому н орма, за якою Кабмін зможе ухвалювати рішення з виняткової компетенції наглядової ради в разі її відсутності, працюватиме під час дії воєнного стану та протягом року після його скасування, але не довше, ніж три роки.

Яких реформ нам не вистачає? Що і чому Штати просять змінити в Україні

Ще одна новація – обов’язкова оцінка діяльності наглядових рад не рідше одного разу на три роки. Її результати затверджуватимуться з урахуванням висновку незалежного консультанта або самооцінки чи пояснень самих рад.

Також закон визначає вичерпний перелік підстав для дострокового звільнення членів наглядових рад державних компаній. Це має унеможливити довільне тлумачення щодо їх “неналежності роботи” з боку уряду та інших органів. Висновок щодо належності роботи буде робитися з урахуванням результатів оцінки діяльності, що унеможливить випадки звільнень з політичних мотивів.

Також запроваджується новий критерій незалежності члена наглядової ради – фінансовий. Особа не може бути незалежним членом наглядової ради державної компанії, якщо її винагорода є для неї єдиним або основним джерелом доходу.

Важлива зміна стосується виплати державними компаніями дивідендів до держбюджету. Базовий норматив (у 2024 році 80% ) скасують, а наглядова рада отримає право пропонувати розмір дивідендів. При цьому їхній розмір має визначатися відповідно до дивідендної політики, яку затвердить уряд.

Ця норма також запрацює не одразу. Під час воєнного стану та протягом року після його скасування, але не довше трьох років, продовжить діяти правило, що держкомпанія має спрямувати на виплату дивідендів не менше 30% прибутку.

Чому важливий закон

Тези про корпоративне управління містить чи не кожна програма фінансової допомоги від міжнародних партнерів. У рамках схваленого у 2023 році пакета фінансування МВФ на 15,6 млрд дол (частина пакета на 115 млрд дол ) Україна взяла зобов’язання покращити корпоративне управління держпідприємств.

Аби почати отримувати кошти в рамках програми Євросоюзу Ukraine Facility на 50 млрд євро , Україна у 2023 році має виконати низку завдань ЄС, і закон про вдосконалення корпоративного управління – також серед цих вимог.

Податкова мобілізація. Де влада шукатиме додатковий трильйон гривень, щоб закрити діру?

Про необхідність ухвалення закону відповідно до рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) нагадував у вересні 2023 року і Білий дім у переліку пріоритетних реформ , необхідних для надання допомоги.

Заступник міністра економіки Олексій Соболев підкреслив важливість ухвалення закону для міжнародної фінансової підтримки країни. За його словами, вимога щодо закону пов’язана з підписанням кредитної угоди із Світовим банком на 1,5 млрд дол, виконанням двох індикаторів програми фінансової підтримки ЄС для отримання понад 600 млн євро та наданням додаткових траншів від МВФ.

Адаптація законодавства з управління держпідприємствами до вимог ЄС – одна з передумов для вступу України в ЄС. Процес адаптації законів має відповідати принципам ОЕСР, які беруть за основу країни з розвинутими економіками.

Членство в ОЕСР вважається одним з показників готовності до вступу в ЄС. Україна вже подала заявку на членство в цьому “клубі успішних країн”, тож ухвалення закону є важливим кроком на цьому шляху. У Мінекономіки кажуть, що закон враховує принципи ОЕСР, наскільки це дозволяють вимоги воєнного часу.

Крок до приватних інвестицій

За словами Кобиляк, залучення ресурсів на відбудову – ще один важливий аспект закону. Потреби на відновлення, згідно з грудневим звітом RDNA3 від Світового банку, оцінюються щонайменше 486 млрд дол. З кожним днем великої війни сума збитків і, відповідно, необхідних коштів на відновлення зростає.

Країни-партнери виділяють суттєві суми на відновлення української економіки і хочуть прозорості в управлінні грошима їхніх платників податків. У Мінекономіки впевнені, що Україні цікаво залучити гроші і від приватних інвесторів – для них також важливі зрозумілі правила гри і система управління держкомпаніями.

Кобиляк додала, що прозоре управління державними активами могло б стати “гарним фундаментом” для запуску фондового ринку, другого рівня пенсійної системи та більш легкого доступу до фінансів для українських підприємств.

Що далі

У Мінекономіки визнають , що ухваленням згаданого закону реформа не завершується. За словами очільниці міністерства Юлії Свириденко, формування бази підзаконних нормативних актів – один із пріоритетів на 2024 рік.

“Нам ще далеко до нормальної імплементації корпоративної реформи. Знадобиться багато років для проведення “тріажу” держкомпаній: продати зайве, щось ліквідувати, позбутися поганих кредитів у держбанках, зняти мораторії”, – визнав заступник голови економічного комітету парламенту Олексій Мовчан.

Довгий процес ухвалення закону свідчить, що влада не поспішає втрачати вплив на держпідприємства, каже незалежний експерт з корпоративного управління та один з розробників реформи Андрій Бойцун. Як приклад він згадав закон про приватизацію 2018 року, за яким мали б стартувати мала та велика приватизації.

“Висмоктували гроші нижче ватерлінії”. Як обкрадали ОПЗ і яка роль Сенниченка в скандальній справі

Мала функціонує, хоча ФДМ у 2023 році не виконав план. Велика ж повноцінно не запрацювала попри регулярні обіцянки продати ОГХК, ОПЗ та “Центренерго”.

За словами Лисенка, протягом шести місяців з дня набрання законом чинності уряд повинен ухвалити необхідні підзаконні нормативні акти, а протягом трьох років – розробити план дій щодо подальшого втілення реформи. Хоча залишається незрозумілим, яку юридичну силу матиме такий план.

“Важливо схвалити нормальну підзаконну базу, яка не розмиватиме положень закону. Після цього залишиться дотримуватися норм закону”, – резюмував він.