ЛІКАРСЬКА РОСЛИННА СИРОВИНА

Лікарська рослинна сировина (ЛРС) — переважно цілі, здрібнені чи різані лікарські рослини, частини рослин, водорості, гриби, лишайники, зазвичай у висушеному, іноді свіжому вигляді. ЛРС має відповідати вимогам стандартів і використовується для первинної переробки або для одержання лікарських субстанцій та ЛП. До продуктів первинної переробки ЛРС належать: жирна олія (Oleum pіnguіa), воски (Cerae), ефірна олія (Oleum aethereum), смоли (Resіnae), камеді (Gummі), масло-смоли (Oleoresіnae), масло-камеде-смоли (Oleogummіresіnae), бальзами (Balsamum), висушений сік (Succus exsіccatus), молочний сік або латекс (Succus lacteus, Latex). Монографії ДФУ обов’язково містять латинську назву сировини; на першому місці вказується рослина, а далі — морфологічна група, напр. евкаліпта листя — Eucalypti folium. Назва точно визначається ботанічною назвою рослини відповідно до біномінальної системи (рід, вид, різновид, автор), напр. для евкаліпта — це цілі чи різані листки старих пагонів Eucalyptus globulus Labill. родини Myrtaceae. ЛРС, дозволена до застосування органами МОЗ України й включена до Державного реєстру, називається офіцинальною (від лат. offіcіna — аптека); що входить до ДФУ — фармакопейною. Існують також ботанічна (за родинною ознакою), хімічна, фармакологічна і товарознавча класифікації ЛРС. Фармакологічну класифікацію використовують у фітотерапії, де ЛРС поділяють на тонізуючу, седативну, діуретичну тощо. У товарознавстві за морфологічними ознаками виділяють такі категорії ЛРС: кора, квітки, суцвіття, листя, плоди, насіння, ягоди, трава тощо (схема).

Схема. Види ЛРС

Кора — це зовнішня, розташована до периферії від камбію, частина стовбурів, гілок і коренів дерев і чагарників. Кору, як правило, заготовляють навесні, у період сокоруху, і висушують. Квітки — це сухі квітки, суцвіття чи їх частини, зібрані на початку цвітіння або у вигляді пуп’янків. У світовій практиці суцвіття (Inflorescencia) виділяють в окрему морфологічну групу сировини. Листя — висушене або свіже, цілком розвинене листя або окремі листочки складного листка із черешком, черешочком або без них.

Плоди — стиглі, висушені або свіжі плоди, супліддя та їх частини. Плід складається з оплодня (перикарпію) й насінин, що розвиваються всередині плода в порожнинах-гніздах на особливих виростах — плацентах. Ягоди — соковиті нерозкривні здебільшого багатонасінні плоди, що властиво чорниці, смородині, малині, винограду тощо. Насіння — стигле й висушене насіння та окремі сім’ядолі. Трава — це зібрані під час цвітіння чи плодоносіння висушені або свіжі надземні частини трав’янистих рослин. Сировина складається зі стебел із листям і квітками, подекуди з пуп’янками й нестиглими плодами. В одних рослин збирають тільки верхівки певної довжини, в інших — всю надземну частину, зрідка — надземну частину разом із корінням.

Корені, кореневища, бульби, цибулини, бульбоцибулини — висушені, рідше свіжі, підземні органи багаторічних трав’янистих рослин, зібрані восени або рано навесні, очищені або відмиті від землі, звільнені від відмерлих частин, залишків стебел і листя. Великі підземні органи перед сушінням ріжуть на частини вздовж або поперек (див. також Жирні олії, Віск, Ефірні олії, Камеді, Бальзами, Смоли, Брунька, Листок, Квітка, Плід, Бульба, Бульбоцибулина, Кореневище і Корінь).

Сучасна фармакогнозія вивчає лікарські рослини й ЛРС (див. Фармакогнозія) і класифікує ЛРС за хімічною природою діючих речовин. Діючі, або фармакологічно активні речовини, — це БАР, які забезпечують терапевтичну цінність ЛРС. Вони можуть змінювати стан і функції організму, виявляти профілактичну або лікувальну дію; можуть використовуватися як субстанції у виробництві фітопрепаратів. Супутні речовини — умовна назва продуктів метаболізму, які присутні в ЛРС разом із БАР. Вони можуть діяти на живий організм позитивно або негативно, впливати на екстрактивність, фармакодинаміку й фармакокінетику діючих речовин. Речовини рослинного походження можна умовно розділити на чотири групи (таблиця).

Таблиця. Класифікація речовин рослинного походження

Сировинну базу в Україні становлять дикорослі лікарські рослини, рослини, що культивуються, та імпортована сировина. ЛРС використовується підприємствами фармацевтичної, харчової, лікеро-горілчаної, парфумерно-косметичної галузі. Споживачі укладають прямі угоди із заготовельними конторами Укрспоживспілки, фермерами, держгоспами, окремими підприємцями, приватними заготовельниками, проводять авансування під заготівлю й вирощування ЛР за рахунок коштів підприємств-виробників фітопрепаратів, фітосубстанцій або БАДів. При багатьох держгоспах консорціуму Укрфітотерапія створені пункти із заготівлі сировини дикорослих ЛР. Імпортну сировину закупають за контрактами з країнами близького і далекого зарубіжжя: Росією, Молдовою, Таджикистаном, Індією та ін. За часів СРСР створено й затверджено міжвідомчою комісією при Всесоюзному інституті лікарських рослин (ВІЛР) понад 120 інструкцій із заготівлі й сушіння ЛРС, які розроблялися з урахуванням динаміки змін БАР під час вегетації кожної рослини. В інструкціях зазначається оптимальний період заготівлі сировини, надаються відомості з можливих домішок рослин, які мають зовнішній вигляд, подібний до ЛР, містяться режими природного чи штучного сушіння, правила пакування й зберігання, гарантується висока якість ЛРС згідно з нормативною документацією. Крім того, є загальні правила із заготівлі сировини різних морфологічних груп й індивідуальні інструкції для конкретної ЛР.

Збирання і заготівля. ЛРС збирають під час максимального накопичення діючих речовин. Фазу вегетації та термін збирання встановлюють експериментально, вивчаючи динаміку накопичення БАР. Крім того, існують загальні правила й обмеження: надземні частини ЛР (листя, квітки, трава, плоди) збирають у суху погоду, після того, як обсохне ранкова роса і до появи вечірньої; підземні органи — протягом усього дня. Через зростання рівня забрудненості довкілля встановлюється більш жорсткий контроль умов заготівлі з метою отримання споживачами екологічно чистої ЛРС. Заборонено збирати сировину на звалищах, смітниках, на полях і біля них, де проводяться обробки сільськогосподарських рослин отрутохімікатами, поблизу нафтопроводів, уздовж залізничних колій, на територіях, забруднених шкідливими виробничими відходами хімічних заводів, радіонуклідами, важкими металами, вздовж доріг з інтенсивним рухом автотранспорту у зв’язку з високою концентрацією відпрацьованих газів у повітрі; непридатні для збирання рослини з підвищеним вмістом нітратів. Збирають сировину лише зі здорових, добре розвинутих рослин, не пошкоджених комахами і мікроорганізмами. Траву збирають під час або на початку цвітіння. Для поновлення зарості залишають на 1 м 2 декілька розвинених рослин. Перед сушінням із зібраної сировини видаляють сторонні домішки, здерев’янілі й товсті стеблові частини. Плоди, насіння заготовляють достиглими. Зазвичай скошують надземну частину рослини, сушать і обмолочують. Соковиті плоди знімають вручну, без плодоніжок, не порушуючи цілісності оболонки. Корені, кореневища й інші підземні органи заготовляють зазвичай восени, рідше — навесні, до початку вегетації. Викопують лопатами, вилами. Повзучі кореневища (аїр) виривають руками чи гачками. Бруньки заготовляють протягом зими і рано навесні, коли вони ще не рушили в ріст. Після підсушування на холоді з березових мітел обмолочують бруньки. Соснові бруньки зрізають з гілок у місцях санітарних вирубок. Забороняється заготівля бруньок без дозволу лісоохоронних організацій, поблизу населених пунктів, у паркових зонах, зонах відпочинку. Кору збирають під час сокоруху, до розпускання листя (квітень–початок травня). На молодих гілках і стовбурах після очищення від лишайників ножем роблять кільцеві надрізи на відстані 20–30 см, з’єднують одним-двома поздовжніми надрізами, кінчиком ножа чи дерев’яною лопаткою відділяють жолобоподібні частини. Перед сушінням видаляють сторонні домішки, шматки кори, товщі за допустимі розміри. Листя збирають, коли воно повністю сформувалось, зазвичай у фазі бутонізації та цвітіння рослини (його зрізають чи обережно обривають). Не можна збирати все листя, частину слід залишати, щоб рослина не загинула. Квіти обривають руками чи спеціальними совками (ромашка аптечна) на початку чи під час повного цвітіння. Відразу після збору видаляють інші частини рослини, також пошкоджені комахами і мікроорганізмами. Потім відділяють залишки стебел, прикореневих листків, відмерлі залишки коренів і кореневищ, струшують землю. Більшість коренів промивають у холодній проточній воді, склавши в плетену корзину, не допускаючи тривалого перебування у воді. Найкраща тара для перенесення сировини до місця сушіння — корзини, дерев’яні ящики чи мішки з тканини. Сировину в тарі слід розпушити й протягом 2–3 год доставити до місця сушіння чи розкласти в затінку на тканині, брезенті. Перед сушінням видаляють сторонні домішки. Органічні домішки у ЛРС — це сторонні органи цільової рослини, які не вважаються лікарськими, або сторонні частки рослинного походження, які не мають відношення до цільової рослини. До мінеральних сторонніх часток належать камінчики, пісок, земля, глина тощо (див. також Домішки).

Охорона ресурсів. ЛР — це всенародне багатство, що потребує охорони від винищування й безмірної експлуатації. Останнім часом велика небезпека загрожує рослинам, які користуються підвищеним попитом населення, а також рідкісним видам ЛР. Щоб запобігти зменшенню запасів, потрібно раціонально використовувати масиви й зарості дикорослих рослин. Не можна заготовляти ЛРС рік у рік на одних і тих самих місцях, щоб не було повного винищення рослин. Усі, хто заготовляє ЛРС, повинні знати, як розмножуються рослини: насінням або кореневищами, надземними повзучими пагонами, цибулинами. Певну частину однорічників, що розмножуються насінням, слід лишати незайманою для відновлення наступного року. Якщо рослина розмножується корінням, то надземну частину можна збирати всю, не пошкоджуючи коренів. При заготівлі коренів і кореневищ слід обов’язково частину рослин лишати для відновлення й плодоношення. Після збирання рекомендується струсити насіння чи залишити частинку кореневища після викопування і пригорнути землею. Кору збирають по можливості на ділянках під час санітарних вирубок або проріджень лісових насаджень. Бруньки сосни і берези також слід заготовляти з дозволу лісоохоронних органів. Не можна зрізати верхівкові бруньки на молодих насадженнях сосни. Збирання ЛРС із рослин, яких обмаль у певній місцевості, можливе після їх повного дозрівання і розповсюдження на більшому просторі. Для поновлення запасів Л.р. необхідно під час заготівлі дотримуватись таких правил: траву зрізати без грубих приземних частин; не слід виривати рослини з корінням, оскільки така «заготівля» призводить до повного знищення; не можна зривати чи повністю зрізати листя з рослини; коріння й кореневища дозволяється заготовляти лише після достигання й осипання насіння; частину коренів і кореневищ бажано залишати в ґрунті для відновлення рослин. Якщо у місцевості велика кількість певного виду лікарської рослини, збирати сировину слід так, щоб на 4 м 2 залишалося з десяток особин цього виду.

Сушіння. Зібрана сировина містить 70–90% вологи, а суха — 10–15%. Використовують декілька методів сушіння ЛРС. Без штучного нагріву: повітряно-тіньове, на відкритому повітрі, у затінку, під наметом, на горищах. Повітряно-тіньове сушіння застосовують для листя, трави і квіток. Повітряні сушарки обладнують стелажами з рамами, на які натягнуто рідке полотно чи металеву сітку. Сушіння в повітряних сушарках, сушильних повітках і на горищі відбувається повільніше, але забезпечує кращу якість сировини. Зі штучним нагрівом: сушарки зігрівають водою, парою чи опалювальним газом. Обов’язкова вентиляція для видалення вологи. Сировину, яка містить ефірні олії, слід сушити при температурі 30–35 °С шаром 10–15 см, щоб не допустити випаровування ефірної олії (листя м’яти перцевої, шавлії, кореневища з коренями валеріани, суцвіття ромашки тощо). Сировина, що містить глікозиди, сушиться швидко при температурі 50–60 °С для запобігання ферментативному гідролізу. Сировина, що містить аскорбінову кислоту, сушиться при температурі 80–90 °С (плоди шипшини). Втрата у масі під час висушування становить: бруньки — 65–70%, квітки — 70–80%, листя — 55–90%, трава — 65–90%, корені, кореневища — 60–80%, кора — 50–70%, плоди — 30–60%, насіння — 20–40%. Сушіння вважається закінченим, якщо корені, кореневища, кора, стебла ламаються від згинання, листя й квітки розтираються на порошок, плоди не склеюються в грудку і від натискання розсипаються. Пакування ЛРС захищає сировину від пошкоджень і втрат під час транспортування. Тара (мішки, тюки, для пресованої сировини — кипи) має бути чиста, суха, без сторонніх запахів. У мішках уміщується, залежно від виду сировини, від 5–7 кг (листя, трава) до 40–50 кг (плоди, насіння); у тюках — 20–40 кг (листя, трава, квітки). Уся тара повинна мати маркування (назва сировини, постачальник, маса нетто, рік і місяць заготівлі).

Аналіз. Ідентифікація, встановлення чистоти і якості ЛРС визначаються у ході фармакогностичного аналізу, який складається із послідовно виконаних товарознавчого → макроскопічного → мікроскопічного → хроматографічного → люмінесцентного → фітохімічного (якісні реакції, визначення вмісту БАР) аналізів. Визначити тотожність, або ідентифікувати ЛРС, — це знайти й виділити із загальних морфолого-анатомічних ознак специфічні особливості, які властиві досліджуваному об’єкту й відрізняють його від інших. Основні методи ідентифікації ЛРС засновані на характеристиці її зовнішніх (морфологічних) і внутрішніх (анатомічних) ознак. Макроскопічний аналіз проводиться з метою визначення тотожності шляхом зовнішнього огляду цілої ЛРС, установлення морфологічних діагностичних ознак, консистенції, розмірів, кольору, смаку, запаху, які зіставляються з описом в АНД чи порівнюються з достовірним зразком сировини. Необхідність у мікроскопічному, гістохімічному, люмінесцентному й хроматографічному дослідженні виникає при аналізі здрібненої ЛРС (сировина різана, порошок, пресована, гранульована), а також при визначенні чистоти та якості ЛРС, наявності можливих домішок, зовнішній вигляд яких подібний до офіцинальної сировини. Мікроскопічний аналіз заснований на визначенні сукупності анатомічних ознак об’єкта дослідження. Після макро- і мікроскопічного аналізу, проведення якісних реакцій або хроматографічного дослідження роблять висновок щодо відповідності досліджуваного зразка найменуванню, під яким він надійшов на аналіз. Показники чистоти сировини (засміченість й ураженість шкідниками, вміст радіонуклідів, важких металів, пестицидів, гербіцидів, мікробіологічна чистота) визначаються в ході товарознавчого аналізу. ЛРС має бути по можливості вільною від забруднень, таких, як ґрунт, пил, сміття, а також грибів, комах та інших забруднень тваринного походження. У сировині не повинні виявлятися ознаки гниття. Якщо проводилася деконтамінація, слід показати, що компоненти рослинної сировини не пошкоджені і в сировині не залишилося шкідливих домішок (див. Дезінфекція). При проведенні деконтамінації ЛРС забороняється застосування етиленоксиду. Доброякісність ЛРС характеризується вмістом екстрактивних або діючих речовин, вологи, золи, органічних і мінеральних домішок, подрібненістю (див. також Товарознавчий аналіз, Хроматографія, Зольність, Домішки).

Вимоги до пакування, маркування, транспортування й умов зберігання ЛРС регламентуються ДСТУ, а також розділами ГФ ХI. Зберігання залежить від хімічного складу й морфологічної групи ЛРС. Уся сировина повинна зберігатися в сухому, провітрюваному, захищеному від світла складському приміщенні, на стелажах (див. Зберігання). В окремих приміщеннях зберігають такі групи ЛРС: а) отруйні та наркотичні; б) сильнодіючі (що містять алкалоїди або серцеві глікозиди); в) ЛРС, яка містить ефірну олію; г) насіння, плоди та ягоди. Інша ЛРС зберігається за загальними правилами. Граничний термін зберігання ЛРС установлюють експериментально й наводять у відповідній АНД (див. Аналітична нормативна документація), а після його закінчення сировину знищують.

Ботанико-фармакогностический словарь / К.Ф. Блинова, Н.А. Борисова, Г.Б. Гортинский и др. — М., 1990; Государственная фармакопея СССР: Вып 2. Общие методы анализа. Лекарственное растительное сырье. — М., 1989; ДФУ. — Х., 2001; ДФУ 1.2. — Х., 2008; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб, 1999; Правила сбора и сушки лекарственных растений: Сборник инструкций. — М., 1985; Справочник по заготовкам лекарственных растений / Д.С. Ивашин, З.Ф. Катина, И.З. Рыбачук и др. — К., 1989.

Коли та як правильно збирати лікарські рослини

Якщо у вас є будиночок за містом, а поряд з цим будиночком – ліс або луг, значить, у вас напевно є можливість зібрати в сезон лікарські трави і використовувати їх взимку так, як заманеться. Одні вважають за краще готувати на основі натуральних трав’яних зборів народні лікарські препарати. Інші використовують сировину для догляду за власною зовнішністю. А треті просто насолоджуються свіжозавареним чаєм з гілочками власноруч зібраної м’яти та ягодами глоду — бо це найкращий засіб від осінньої хандри та зимової депресії.

Час збирання трав

Точно відповісти на запитання, коли збирати лікарські рослини неможливо. Термін збору залежить від багатьох факторів, наприклад:

• кліматичні умови зростання представника флори;
• тип сировини (наприклад, бруньки чи кора);
• різновид рослини.

Нижче перераховано лише кілька основних лікарських трав та чагарників із приблизним терміном збору, який є актуальним для наших широт. Скориставшись ним, ви зможете заготовити базовий набір природної сировини для лікування та заварювання чаю.

1. Багно: пагони збирають у період з травня по серпень.
2. Береза: бруньки збирають у період із початку квітня до середини травня.
3. Глід: квіти збирають із травня по червень; ягоди заготовляють у серпні.
4. Брусниця: брусничне листя збирає з березня по травень місяць;
5. Горець пташиний (спориш): пагони заготовляють у червні.
6. Дуб: кору збирають у квітні-травні.
7. Ялівець: шишкоягоди збирають із липня до жовтня.
8. Сосна: бруньки заготовляють із березня по травень; хвою збирають із травня до серпня.
9. Ромашка запашна: суцвіття збирають все літо – з червня до серпня.
10. Мусура звичайна: збирання листя виробляють перший раз з квітня по травень; вдруге листя збирають з липня до жовтня.

Зрозуміло, що лікарських рослин набагато більше, ніж десять, які перераховані в списку вище. Щоб вам було простіше орієнтуватися, розберемося із зразковим періодом збору того чи іншого типу сировини в середній смузі нашої країни.

Щоб зібрати насіння рослини, яке після визрівання миттєво розлітається, достатньо надіти на кущ мініатюрний бавовняний мішечок. Як тільки насіння буде готове впасти з рослини, воно зробить це і виявиться всередині тканинної ємності.

Бруньки лікарських рослин

З бруньками правило дуже просте: як тільки вони розпустилися або, як мінімум, почали це робити, жодної цінності у такій сировині немає. Ваше завдання – не проворонити той момент, коли бруньки максимально розбухнуть, але при цьому ще не розкриються, оголивши молоді листочки. У деяких рослин бруньковий збір можна проводити наприкінці зими, а в інших — на початку весни або ближче до середини сезону.

Кора лікарських рослин

Кору прийнято збирати в період руху соку — тоді, коли рослини оживають після зимової сплячки. Період збору закінчується рівно в той момент, коли на дереві з’явилося перше молоде листя. Примітно, що в період руху соку по деревах та чагарниках лусочки кори відокремлюються від стовбура легко та просто. Для цього не доведеться напружуватись і прикладати силу. Тому ранньою весною будьте максимально пильні, щоб не прогавити підходящий момент.

Листя лікарських рослин

З листям ситуація складніша. У 70% випадків заготівлю листя необхідно проводити тоді, коли на рослину з’явилися квіти або сформувалися бутони. У 30% випадків листя насичується користю якраз на момент появи плодів на рослинах.

Брусниця та інші рослини, які не скидають на зиму листя, – це виняток із правил. Збирати листя цих лікарських представників флори є актуальним навіть в осінній період.

Суцвіття лікарських рослин

Якщо для реалізації лікарського рецепту вам необхідні саме квіти, значить, вам слід дочекатися саме того моменту, коли суцвіття з’являться у всій своїй красі і на 100% розкриються. Іноді збиральнику лікарських трав потрібні саме бутони, а не суцвіття. У такому разі їх потрібно збирати в момент, коли вони будуть повністю сформовані.

Лікувальні трави

Збір трав, тобто тієї частини рослин, що височіє над лінією ґрунту, найчастіше виробляють у період цвітіння представника флори. Допустимим вважається збір і під час формування бутонів.

Насіння та плоди лікарських рослин

У 95% випадків збирання посівного матеріалу та ягід виробляють тоді, коли і те, й інше дозріло повністю. В іншому випадку ви зірвете ягоди, які не встигли досягти максимальної концентрації корисних речовин, а значить, не зможуть бути вам настільки корисними, наскільки хотілося б. Щоправда, шипшина, наприклад, заготовляють трохи раніше того моменту, коли він повністю дозріває. Якщо передбачається тривале зберігання ягід, їх потрібно зірвати трохи недозрілими. У зрілому вигляді вони м’якші. А пружні плоди, на відміну м’яких, зберігаються довше.

Із цього правила є винятки. Наприклад, обліпиха чи калина. Зібрати плоди цих лікарських дерев у момент зрілості досить складно через високий ризик пошкодити тонку оболонку ягідок. Тому обізнані люди виробляють збір після перших осінніх заморозків — коли плоди легко і без зусиль відокремлюються.

Коріння та бульби лікарських рослин

Бульби та коріння збирають або ранньою весною або пізно восени. У березні, коли рослина прокидається від сну, у його кореневій системі сконцентровано максимум користі. Приблизно те саме відбувається з рослинами та восени, коли вони, збираючись зимувати, запасаються корисними речовинами. Щоб не помилитися з моментом збирання лікарської сировини, дочекайтеся, поки наземна частина представника флори засохне та зав’яне. Відразу після цього можна сміливо викопувати коріння та заготовляти їх для лікарських цілей.

Як правильно збирати лікарську сировину

Зібрати так, щоб не втратити корисних властивостей рослини, – це завдання не найпростіше. Щоб реалізувати її, доведеться ознайомитися з основними правилами збору, які є актуальними незалежно від того, які заготівлі та з яких рослин ви маєте намір виробляти.

1. Збирати рослини в дощ або рано вранці, коли трави та кущі стоять у росі, категорично заборонено. Сирі або погано просушені трави погано зберігатимуться і зрештою почнуть загнивати. Якщо мова про ягоди, фахівці рекомендують зривати їх з куща ближче до вечора. Якщо представник флори містить у своєму складі ефірну олію, не зривайте її, доки не дочекаєтесь сильної спеки.
2. Інструмент має значення. Вирушати в ліс або на луг потрібно лише з відповідним інструментарієм. Якщо ви викорчовуватимете рослину вручну, то неодмінно її пошкодите. До того ж вам, можливо, потрібне тільки листя або суцвіття, а ви шляхом ручного збору занапастите його цілком. Щоб цього уникнути, візьміть ножиці чи садовий секатор.
3. Повага до природи. Травники мають свій моральний кодекс. Вони ніколи не чіпатимуть рослину, яка занесена до Червоної книги. Вони не вичищатимуть всю галявину, розуміючи, що після них залишиться “випалена земля”, а неодмінно залишать кілька екземплярів для подальшого розмноження.

Деякі травники в період збирання лікарської сировини, подібно до наших предків, читають спеціальні змови. Подейкують, ніби таким чином можна наситити рослину потужною позитивною енергетикою. Спробуйте, якщо вірите у це. Якщо ні — збирайте мовчки, але з чистим серцем та позитивними думками.

Тонкощі збору різних видів сировини

Начебто все гранично зрозуміло. Але є ще кілька нюансів, про які вам необхідно дізнатися, перш ніж приступити до збору. Ми спробували максимально структурувати корисну інформацію, щоб не заплутати вас.

1. Осинові бруньки зривають вручну.
2. Бруньки тополі теж обривають руками.
3. Бруньки берези зрізають безпосередньо з гнучкими гілками, потім сушать зрізані гілки і лише після якісного просушування обмолочують. На останньому етапі заготівлі сировини лусочки очищають від зайвих домішок: шматочків кори, гілок, сміття та іншого.
4. Щоб заготовити бруньки сосни, однозначно знадобиться ножик. Роздобути їх можна тільки шляхом акуратного зрізування.

1. Для заготівлі лікарської сировини підходять лише молоді дерева та чагарники. Рослини до трьох років відповідної кори, зазвичай, ще мають. А кора рослин, старших за чотири роки, для лікарських заготовок вже не годиться.
2. Якщо ви робите заготівлю дубової кори, не чіпайте стовбур. Знімати цю частину дерева рекомендується виключно з гілок.

Щоб максимально акуратно зняти кору, не пошкодивши рослину і заготовивши дійсно якісну сировину, за допомогою гострого ножа на гілці потрібно вирізати прямокутник з довжиною близько 20-25 см, а після акуратно зняти смужку руками.

1. Заготівлю листя зазвичай виробляють вручну, обриваючи сировину зверху донизу, проти лінії зростання.
2. Якщо у листочка щільний та м’ясистий черешок, його необхідно зрізати. Жодної користі в таких черешках не міститься.
3. З верхівок листочки, як правило, не обривають, тому що вони недостатньо добре розвинені.
4. Якщо лист пошкоджений комахою чи хворобою, для заготівлі лікарської сировини він годиться.

Заготовляючи суцвіття, прихопіть із собою плетений кошик. Важливо, щоб під час збирання зірвані суцвіття лежали нещільним пухким шаром. Інакше вони зашкодять.

1. Траву зрізають або косять на відстані 10 см від землі.
2. Якщо у рослини грубі та щільні основні стебла, їх не використовують. У таких випадках інтерес для травника представляють лише молоді верхівки рослин та їх бічні пагони.

1. Якщо представник флори схильний обсипати своє насіння після дозрівання, є сенс зрізати гілки прямо з насінням, зв’язати в букети і підвісити вгору ногами в приміщенні, що добре вентилюється, або на вулиці під дахом. Як тільки насіння повністю дозріє, можна обмолотити “букети”.
2. Ягоди в процесі збирання важливо не пом’яти, інакше вони не зможуть довго зберігатися, а загниють. Тому в кошику або відрі формуємо ягідні шари висотою не більше 7 см, а потім перекладаємо ягоди шаром листя і лише після цього починаємо формувати наступний ягідний шар.

1. Кореневу систему слід діставати з-під землі не вручну, а садовим інвентарем. Наприклад, лопати. А ось кому землі, навпаки, прийнято знімати руками. Після кореневища слід добре промити під краном і просушити на свіжому повітрі.
2. Якщо коріння чи цибулини містять слизові речовини, мити їх у воді категорично заборонено. Правильний варіант – зняти ґрунт із сировини вручну, дочекатися підсихання залишків ґрунту на поверхні кореня або бульби, а після акуратно зняти верхній шкірястий шар.