Оцінка бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід за якістю потомства.

Мета заняття. Вивчити методики і набути практичні навички оцінки бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід за якістю потомства. Навчитися виявляти кращих у племінному відношенні бугаїв, при паруванні з якими буде одержано потомство з бажаними для селекціонера ознаками.

Наочні приладдя та обладнання. Методика розрахунку племінної цінності бугаїв, корів та молодняку і відбору їх за селекційними індексами; первинні матеріали про розвиток, молочну продуктивність і придатність до машинного доїння дочок бугаїв, призначених для оцінки; мікрокалькулятори, робочі зошити.

Зміст теми і методика виконання завдань. Сучасний етап розвитку молочного скотарства відзначається широким впровадженням методу штучного осіменіння і трансплантації ембріонів у корів і значним зростанням значення плідників у генетичному поліпшенні стад. У зв’язку з цим особливого значення набуває оцінка бугаїв. Оцінка останніх за якістю потомства, введена у практику племінної роботи на початку минулого століття, сьогодні в усьому світі вважається найважливішим засобом відбору цінних плідників. За цей час набуто значного практичного досвіду, проведено численні теоретичні дослідження, але все це не призвело до розроблення й прийняття якогось одного методичного підходу до оцінки тварин за якістю потомства. А тому як у нас, так і за кордоном застосовують різні методи оцінки, які інколи суттєво відрізняються один від одного.

Випробування бугая за потомством — це виробничий експеримент, який проводиться на різних стадах у стислі строки для одержання установленого мінімуму його дочок. За методом генетико-математичного аналізу показників індивідуальних якостей дочок бугая роблять прогноз щодо племінної цінності його наступних потомків на основі РПЦ або СПЦ, які визначаються для кожної селекційної ознаки. Рівень вірогідності прогнозу оцінюють за повторюваністю.

У практиці селекційної роботи з великою рогатою худобою можуть застосовуватися такі методи оцінки бугаїв за якістю потомства: порівняння показників продуктивності дочок бугая з їх матерями; порівняння показників продуктивності дочок з ровесницями; порівняння показників продуктивності дочок із середнім по стаду за один і той же рік; порівняння показників продуктивності дочок із стандартом породи; порівняння показників продуктивності дочок кількох плідників, яких оцінювали одночасно в однакових умовах. Розглянемо найпоширеніші із них.

Порівняння показників дочок з матерями генетично найбільш обґрунтовано, оскільки зумовлено складною спадковістю дочок плідника, в утворенні якої беруть участь батько і мати. В зоотехнічній практиці використовують кілька варіантів цього методу. Найбільш простий із них — це безпосереднє порівняння фактичних показників продуктивності дочок і матерів. Племінну цінність плідника (О) визначають за різницею між середньою продуктивністю дочок (Д) та їх матерів (М) за формулою:

На принципі порівняння показників продуктивності дочок плідника і їх матерів побудовано також індекс плідника (проміжний індекс) — метод Ханссона-Яппа. Він базується на положенні про адитивне успадкування господарське корисних ознак, тобто однакової участі батька й матері і розраховується за формулою:

Метод оцінки дочки — матері можна поліпшити, якщо використати модифікацію порівняння продуктивності дочок з матерями з урахуванням продуктивності ровесниць дочок і матерів. У цьому випадку порівняння фактичних показників продуктивності дочок і матерів проводять не безпосередньо, а через попереднє порівняння їх із своїми ровесницями за формулою:

Якщо немає даних продуктивності ровесниць матерів, то племінну цінність плідника можна визначити і за такою формулою:

де СД — середня продуктивність ровесниць дочок; СМ — середня продуктивність ровесниць матерів; її 2 — коефіцієнт успадкування селекційної ознаки. При цьому, якщо середня продуктивність ровесниць вища, ніж у ровесниць матерів, оцінка плідника може знизитися.

Оцінюючи плідників методом дочки — матері, слід пам’ятати, що їх оцінка у заводських стадах на матерях середньої якості практично не збігається з їх оцінкою на матерях гіршої, а тим більше вищої якості. Тому в таких стадах оцінку слід проводити на матерях різної якості шляхом рендомізованого підбору з наступним диференційованим використанням бугаїв, що дасть можливість одночасно вирішити проблему закріплення плідників за гіршою частиною стада. Більше того, така оцінка в поєднанні з обов’язковим врахуванням рівня продуктивності дочок бугая дає можливість виявити плідників, які можуть бути виділені як лідери породи, здатні підняти її на якісно вищий рівень генетичного прогресу.

Оцінка плідників шляхом порівняння показників продуктивності дочок із ровесницями всього стада:

де СДс — середній показник продуктивності ровесниць всього стада має багато спільного із методом дочки — ровесниці. Проте він має досить суттєву перевагу, яка полягає в тому, що дочок і ровесниць порівнюють в одних і тих же господарських умовах. Крім того, є можливість уникнути неточностей, що виникають при недостатній кількості ровесниць, або коли вони належать до якихось окремих споріднених груп. Зовнішні умови тут будуть зрівняні, оскільки порівнюються показники продуктивності, одержані в одному й тому ж стаді за один і той же період, і для порівнювання береться значна кількість тварин, у зв’язку із чим вони, як правило, достатньо зрівнюються за походженням.

Плідників оцінюють також шляхом порівняння середньої продуктивності його дочок (Д) із стандартом породи (Ст):

Проте, найбільшого поширення для оцінки плідників за якістю потомства набув метод ровесниць, за яким визначають відхилення продуктивності дочок бугая від продуктивності їх ровесниць за формулою:

де О — племінна цінність плідника; Д — середня продуктивність дочок; С — середня продуктивність ровесниць.

За цим методом порівнюють між собою тварин, які вирощені і використовуються в однакових умовах, а тому різниця в продуктивності ровесниць і потомства перевірюваного плідника досить точно характеризує його генотип. Проте слід пам’ятати, що метод порівнювання дочок і ровесниць дає можливість провести лише рангову, тобто відносну оцінку плідника. Для визначення фактичного адитивного генотипу плідника можливості даного методу обмежені. Основний недолік даного методу у тому, що не враховується відхилення ознаки у групи маточного поголів’я, на якому використовують плідника від середнього по популяції, а тому величина різниці в продуктивності між матерями і дочками має умовне значення.

Метод дочки — ровесниці взято як стандартний і покладено в основу діючої інструкції з оцінки бугаїв-плідників за якістю потомства.

Встановлено, що серед потомства будь-якого плідника завжди є певний розмах мінливості, який залежить як від якості маточного поголів’я, на якому його перевіряють, так і від ступеня стійкості спадкових якостей самого плідника. Тому в скотарстві поряд із вказаними методами виявлення бугаїв-поліпшувачів використовують метод оцінки препотентності — відносну стійкість їх спадковості, яку можна вирахувати за формулою:

де УП — поліпшуюча препотентність; Дл — дочки, що переважають за показниками продуктивності своїх матерів (Мл); Дх — дочки, що мають показники продуктивності нижчі, ніж у матерів (Мх).

При цьому вираховують різницю між парами дочка — мати, підносять цю різницю до квадрата і знаходять суму окремо по кожній групі.

У результаті оцінки бугая за якістю потомства різними методами визначають, чи є даний бугай поліпшувачем, нейтральним або погіршувачем і за якими показниками. Визначають також його племінну потенцію (препотентність). При цьому враховують кореляцію і її зміну між показниками молочної продуктивності у дочок бугая порівняно з матерями, ступінь успадковуваності цих показників, однорідність потомства. Після цього роблять висновки про наступне використання плідника і встановлюють якість корів, на яких його доцільно використовувати.

Останнім часом з метою удосконалення оцінки племінної цінності бугаїв в Україні запроваджено модифікований метод дочки-ровесниці, який відповідає вимогам Європейської асоціації тваринників (метод BLUP — найкращий лінійний незміщений прогноз). Оцінку проводять згідно з діючою інструкцією. Далі наведена виписка з “Інструкції із селекції племінних бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід” (2006).

• 1.4. Оцінка племінних бугаїв складається з таких етапів:
  • – визначення племінної цінності за походженням — при народженні та переоцінка в старшому віці;
  • – визначення племінної цінності за індивідуальними якостями (інтенсивність росту, тип будови тіла і спермопродуктивність) — у віці до 15 місяців;
  • – визначення племінної цінності за якістю потомства — у віці 60 місяців і старше.

  В основу методу розрахунку племінної цінності (РПЦ) покладена “Інструкція по випробуванню і оцінці бугаїв-плідників молочних порід за якістю потомства” (1991) та враховано вимоги Всесвітньої асоціації тваринників щодо уніфікації прийомів оцінки тварин.

  Визначення розрахункової племінної цінності бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід проводиться за формулою:

  де РПЦ — розрахункова племінна цінність бугая за ознаками молочної продуктивності його дочок; ДР — різниця між показниками дочок і ровесниць; СП — різниця між середніми показниками по стаду і породі.

  Різниці одержують як середньозважені величини через ефективне число дочок (м>) з виразу:

  де гід — число дочок в г’-тому кварталі оцінки бугая в певному стаді; Иі _ загальне число корів в і-тому кварталі оцінки бугая в певному стаді.

  Різниця між показниками дочок і ровесниць (ДР) розраховується за виразом:

  де Д — показник ознаки молочної продуктивності і-тої дочки бугая; — число дочок в і-тому кварталі оцінки бугая в певному стаді; Сі — середня ознаки молочної продуктивності по стаду (дочках і ровесницях) в і-тому кварталі оцінки бугая; ¥і — ефективне число дочок в г’-тому кварталі по певному стаду; К> — коефіцієнт для ознаки (надій К> = 12,3; вміст жиру або вміст білка К> = 5,7; молочний жир або молочний білок Кь = 10,4), що ураховує регресію племінної цінності бугая на його генотип залежно від показника успадкованості.

  Різницю між значеннями середньої по стаду і середньої по породі (СП) визначають за залежністю:

  де Сі — середнє значення ознаки по стаду в і-тому кварталі оцінки бугая; Пі — середня ознаки по породі в і-тому кварталі оцінки бугая; ^ — ефективне число дочок в і-тому кварталі по певному стаду.

  Показники різниць ДР і СП обраховуються з урахуванням кровності за поліпшуючою породою.

  Повторюваність результатів оцінки бугая за якістю потомства визначають за залежністю:

  де Пі — повторюваність племінної цінності для і-того бугая, %; — число усіх дочок і-того бугая; Кі — показник, що ураховує число стад, де оцінювали бугая і розраховується за залежністю:

  де пді — чисельність дочок бугая в г’-тому стаді; — чисельність усіх дочок І-того бугая; пс; — число стад де оцінювався і-тий бугай.

  Селекційний індекс (СІ) для бугая розраховують в стандартизованих одиницях показників селекційних ознак за методикою Канадської асоціації тваринників:

  де РПЦжі, РПЦбі — розрахункова племінна цінність і-ої тварини відповідно за молочним жиром (Ж) і молочним білком (Б); РПЦТІ, РПЦщ, РПЦИ, РПЦфТі — розрахункова племінна цінність і-тої тварини відповідно за оцінкою загального типу (Т), вим’я (В), кінцівок та ратиць (К), формату тулуба (ФТ); аж, оБ, От, ов, ок, офт — генотипове стандартне відхилення за цими ознаками.

  За результатами такої оцнки бугаям присвоюється розряд племінної цінності за якістю потомства (табл. 79). Розряд племінної цінності присвоюється за індексом селекційної цінності (СІ/) бугая з урахуванням середнього СІП у групі із п бугаїв і стандартів розподілу (СТР). Стандарт установлюють на основі функції нормального розподілу тварин за залежністю:

  деик — величина відсікаємо! абсциси; аС; — стандартне відхилення за селекційним індексом (табл. 81).

  Шкала розподілу бугаїв за розрядом племінної цінності

  Результати оцінки племінних бугаїв визнаються офіційними за повторюваності >50%. Розряд племінної цінності П5 бугай може отримати лише за повторюваності >75% і за наявності результатів оцінки за молочним жиром і молочним білком. Племінним бугаям, що за СІ мають ранг 99, присвоюється статус “Лідер породи”.

  До уваги пасічників! Порядок реєстрації пасіки, видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки та інструкція з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин

  1. Цей Порядок визначає процедуру реєстрації пасіки суб’єктами господарювання (юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності та фізичні особи – підприємці, зокрема сімейні фермерські господарства, що провадять діяльність у галузі бджільництва), а також фізичними особами, у яких наявні бджолині сім’ї (далі – власник пасіки або уповноважена ним особа) у місцевих державних адміністраціях або органах місцевого самоврядування (далі – органи місцевого самоврядування).

  2. Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом в органах місцевого самоврядування.

  3. Реєстрація пасіки здійснюється після видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки (далі – паспорт пасіки) територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

  4. Реєстрація пасіки проводиться за заявою про реєстрацію пасіки ( додаток ) власника пасіки або уповноваженої ним особи в день звернення.

  До заяви додається засвідчена заявником копія паспорта пасіки.

  прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) (для фізичної особи);

  найменування (для юридичної особи), прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) (для фізичної особи – підприємця);

  місцезнаходження (для юридичної особи), місце проживання (для фізичної особи – підприємця);

  код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) (для фізичної особи – підприємця);

  контактна інформація (номер телефону, адреса електронної пошти).

  6. Інформація про реєстрацію пасіки вноситься до журналу обліку пасік, який ведеться органами місцевого самоврядування.

  У журналі обліку пасік зазначається інформація згідно з пунктом 5 цього Порядку, а також:

  місце фактичного розташування пасіки із зазначенням інформації щодо земельної ділянки (адреса або кадастровий номер земельної ділянки);

  кількість бджолиних сімей на дату реєстрації паспорта пасіки;

  порода (популяція) бджолиних сімей (за наявності);

  7. У разі припинення діяльності пасіки її власник або уповноважена ним особа протягом десяти календарних днів письмово інформує про це орган місцевого самоврядування, де зареєстровано пасіку.

  8. У разі перевезення (кочівлі) пасіки на адміністративну територію іншого органу місцевого самоврядування власник пасіки або уповноважена ним особа інформує про це вказані органи самоврядування.

  Інформація повинна бути надана засобами електронного зв’язку або в письмовій формі не пізніше ніж за два календарних дні до перевезення (кочівлі) пасіки на їх територію.

  Власник пасіки або уповноважена ним особа надає відомості, зазначені в пункті 5 цього Порядку, а також повідомляє про:

  місце запланованого розташування пасіки (адреса або кадастровий номер земельної ділянки);

  час запланованого прибуття та виїзду (дата початку і закінчення перевезення (кочівлі) пасіки);

  кількість бджолиних сімей під час перевезення (кочівлі) пасіки;

  контактну інформацію власника пасіки або уповноваженої ним особи (номер телефону, адресу електронної пошти).

  У разі якщо інформація була надана лише телефоном, не пізніше наступного робочого дня після прибуття на місце кочівлі власник пасіки або уповноважена ним особа надає органу місцевого самоврядування, на адміністративну територію якого перевезено пасіку, електронне (підписане електронним цифровим підписом) або письмове повідомлення-підтвердження про прибуття.

  Орган місцевого самоврядування вносить подану власником пасіки або уповноваженою ним особою інформацію до журналу обліку пасік.

  9. Під час перевезення (кочівлі) пасіки власник пасіки зобов’язаний керуватися положеннями законодавства.

  10. У разі надходження інформації про заплановане застосування засобів захисту рослин на адміністративній території органу місцевого самоврядування вказані органи самоврядування протягом чотирьох робочих годин повідомляють про це власників пасік та/або уповноважених ними осіб, зареєстрованих і таких, що прибули на кочівлю на їх територію, у встановленому законодавством поряку.

  Директор департаменту
  аграрної політики

  ПОРЯДОК
  видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки

  1. Цей Порядок визначає процедуру видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки (далі – паспорт пасіки).

  2. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

  ведення ветеринарно-санітарного паспорта пасіки – унесення до паспорта пасіки відомостей щодо процесів, які здійснюються на пасіці, та інформації про ветеринарно-санітарні заходи;

  ветеринарно-санітарний паспорт пасіки (далі – паспорт пасіки) – документ, який ідентифікує пасіку та встановлює ветеринарно-санітарний стан бджолиних сімей;

  Реєстр ветеринарно-санітарних паспортів пасік (далі – Реєстр паспортів пасік) – єдиний перелік паспортів пасік, зареєстрованих на території України, який формується в електронній формі компетентним органом, та ведеться його територіальними органами з використанням їх матеріально-технічної бази.

  3. З метою ідентифікації та обліку пасік, обліку кількості бджолиних сімей та декларування ветеринарно-санітарного стану власники пасік або уповноважені ними особи отримують паспорт пасіки та додаток до нього ( додаток 1 ).

  II. Видача паспорта пасіки

  1. Видача паспорта пасіки здійснюється в день звернення за заявою про видачу паспорта пасіки ( додаток 2 ), що подається власником пасіки або уповноваженою ним особою до територіального органу компетентного органу за місцем проживання власника пасіки або місцезнаходженням пасіки в письмовій або електронній формі (з накладенням кваліфікованого електронного підпису).

  До заяви додається заповнений та підписаний власником пасіки або уповноваженою ним особою паспорт пасіки.

  2. Після отримання територіальним органом компетентного органу в письмовій або електронній формі заяви про видачу паспорта пасіки та заповненого паспорта пасіки посадова особа територіального органу компетентного органу вносить інформацію до Реєстру паспортів пасік та здійснює видачу паспорта.

  3. Під час реєстрації паспорта пасіки йому присвоюється єдиний унікальний номер, який проставляється на титульному аркуші паспорта пасіки посадовою особою територіального органу компетентного органу (з відповідним підписом і печаткою) та вноситься разом з відомостями про пасіку до Реєстру паспортів пасік.

  4. До відомостей, що вносяться до Реєстру паспортів пасік, належать:

  інформація власника пасіки – найменування та код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) фізичної особи або фізичної особи – підприємця;

  місце проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи – власника пасіки;

  контактна інформація власника пасіки або уповноваженої ним особи (номер телефону, адреса електронної пошти);

  місце фактичного розташування пасіки із зазначенням інформації щодо земельної ділянки (адреса або кадастровий номер земельної ділянки);

  кількість бджолиних сімей;

  порода (популяція) бджолиних сімей (за наявності);

  статус пасіки (зареєстрована/ліквідована).

  5. У разі зміни відомостей, зазначених у пункті 4 цього розділу, власник пасіки або уповноважена ним особа надає паспорт пасіки відповідному територіальному органу компетентного органу для оновлення відомостей у Реєстрі паспортів пасік до 15 травня поточного року.

  6. У разі невідповідності заяви або паспорта пасіки встановленій формі, а також надання в них неповної інформації (не заповнено всі обов’язкові відомості в заяві або паспорті пасіки), заява та заповнений і підписаний паспорт пасіки повертаються в одноденний строк власнику пасіки або уповноваженій ним особі.

  Відмова у видачі паспорта пасіки з інших підстав не допускається.

  7. Єдиний унікальний номер складається з таких елементів, що розділяються дефісом:

  1) двозначного літерного коду України (UA);

  2) коду області, у якій розміщується пасіка, згідно з Кодифікацією адміністративно-територіальних одиниць України (областей, районів (міст));

  3) коду району (міста), у якому розміщується пасіка, згідно з Кодифікацією адміністративно-територіальних одиниць України (областей, районів (міст));

  4) порядкового номера паспорта пасіки, що починається з одиниці та присвоюється в порядку зростання.

  Приклад єдиного унікального номера паспорта пасіки – UA-10-11-1, де:

  1 – порядковий номер паспорта пасіки.

  Єдиний унікальний номер не може бути присвоєний іншому паспорту пасіки, навіть після припинення діяльності зареєстрованої пасіки.

  8. Паспорт пасіки підлягає заміні на новий у разі його втрати, пошкодження або зміни власника пасіки за заявою власника пасіки або уповноваженої ним особи, що складається в довільній формі та подається до територіального органу компетентного органу.

  9. У разі припинення діяльності пасіки власник пасіки або уповноважена ним особа протягом десяти календарних днів письмово інформує про це територіальний орган компетентного органу, що здійснював видачу паспорта пасіки.

  Територіальний орган компетентного органу протягом п’яти календарних днів у Реєстрі паспортів пасік змінює статус пасіки із зареєстрованої на ліквідовану.

  10. Реєстр паспортів пасік розміщується на офіційному вебсайті компетентного органу. Інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта не підлягає оприлюдненню.

  III. Ветеринарно-санітарні заходи

  1. Після здійснення ветеринарно-санітарних заходів посадовою особою територіального органу компетентного органу в паспорті пасіки засвідчується її ветеринарно-санітарний стан.

  2. Результати ветеринарно-санітарних заходів, у тому числі щорічного весняного обліку пасік, які здійснюються до 15 травня поточного року, вносяться в додаток до паспорта пасіки посадовою особою територіального органу компетентного органу.

  Директор департаменту
  аграрної політики

  ІНСТРУКЦІЯ
  з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин

  2. Ця Інструкція встановлює основні причини отруєння бджіл, заходи щодо профілактики отруєння бджіл, установлення факту отруєння бджіл та допомоги постраждалим від отруєння бджолиним сім’ям, а також механізми визначення шкоди, заподіяної власникам пасік від отруєння бджіл.

  3. Ця Інструкція є обов’язковою для виконання всіма державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, юридичними особами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності та фізичними – особами підприємцями, зокрема сімейними фермерськими господарствами, що провадять діяльність у галузі бджільництва (далі – суб’єкти господарювання) та фізичними особами.

  II. Основні причини отруєння бджіл засобами захисту рослин

  1. Отруєння бджіл засобами захисту рослин може настати внаслідок недотримання суб’єктами господарювання встановлених регламентів та санітарних норм і правил транспортування, зберігання, торгівлі та застосування засобів захисту рослин.

  2. Ступінь небезпеки засобів захисту рослин для бджіл визначається з урахуванням їх класу небезпечності, класифікації за цільовим призначенням (інсектицид, фунгіцид, гербіцид, десикант тощо), препаративної форми і способу застосування.

  3. Отруєння бджіл засобами захисту рослин також може бути спричинене:

  1) неповідомленням або несвоєчасним повідомленням власників пасік про час, місце і характер майбутнього застосування засобів захисту рослин для відповідного реагування;

  2) наданням неповної інформації про заплановане застосування засобів захисту рослин і необхідні обмеження;

  3) недостатнім забезпеченням пасік відповідним обладнанням для ізоляції вильоту бджіл з вулика або несвоєчасним вивезенням бджолиних сімей у безпечне місце;

  4) неповідомленням власниками пасік місцевих державних адміністрацій або органів місцевого самоврядування (далі – органи місцевого самоврядування) про місце перебування пасіки під час кочівлі.

  III. Профілактика отруєння бджіл засобами захисту рослин

  1. Дозволяється застосування засобів захисту рослин, які пройшли державну реєстрацію та включені до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, відповідно до Закону України «Про пестициди і агрохімікати».

  2. Застосування засобів захисту рослин повинно здійснюватися згідно з переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, і доповненнями до нього, які містять науково обґрунтовані регламенти застосування препаратів (норми витрат, кратності обробок, обмеження щодо способу, періоду обробок, строків останньої обробки до збирання врожаю тощо) та є обов’язковими для дотримання всіма фізичними особами та суб’єктами господарювання.

  3. Фізичні особи та суб’єкти господарювання, які застосовують засоби захисту рослин, повинні вживати всіх заходів з метою попередження отруєння бджіл.

  4. Фізичні особи та суб’єкти господарювання, які застосовують засоби захисту рослин, зобов’язані завчасно повідомляти органи місцевого самоврядування про заплановане застосування засобів захисту рослин шляхом надання повідомлення про застосування засобів захисту рослин (далі – завчасне повідомлення) за три доби до запланованого їх застосування.

  5. Завчасне повідомлення подається фізичною особою та суб’єктами господарювання до органів місцевого самоврядування, на адміністративній території яких (з урахуванням відстані 10 кілометрів від зовнішнього периметру території застосування засобів захисту рослин) планується застосування засобів захисту рослин.

  У разі якщо територія, на якій планується застосовування засобів захисту рослин, знаходиться на адміністративній території двох чи більше органів місцевого самоврядування (з урахуванням відстані 10 кілометрів від зовнішнього периметру території застосування засобів захисту рослин), завчасне повідомлення подається до всіх таких органів місцевого самоврядування.

  6. Завчасне повідомлення повинно містити таку інформацію:

  дата і час початку робіт із застосування засобів захисту рослин;

  територія майбутнього застосування засобів захисту рослин (площа (га), кадастровий номер (за наявності), місце знаходження ділянки тощо);

  назва препарату, діючі речовини та клас небезпеки запланованих до застосування засобів захисту рослин;

  спосіб (метод) застосування засобів захисту рослин;

  терміни ізоляції бджолиних сімей відповідно до класу небезпеки засобів захисту рослин;

  прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) для фізичних осіб або повне найменування для суб’єктів господарювання;

  дані для зв’язку з фізичними особами та суб’єктами господарювання (номер телефону та адреса електронної пошти);

  відомості про сільськогосподарську культуру, що обробляється засобами захисту рослин.

  7. Доведення змісту завчасного повідомлення до відома власників пасік здійснюється шляхом його опублікування на офіційній інтернет-сторінці органів місцевого самоврядування або в засобах масової інформації місцевого рівня або оголошення завчасного повідомлення по радіо та/або телебаченню місцевого рівня, а також шляхом його надсилання особистим повідомленням на телефон чи на електронну адресу, зазначені під час реєстрації або кочівлі пасіки.

  8. Завчасне повідомлення про використання засобів захисту рослин на одній земельній ділянці (декількох земельних ділянках в одній місцевості) подається кожного разу фізичними особами та суб’єктами господарювання до органів місцевого самоврядування в разі використання засобів захисту рослин.

  9. Усі роботи із засобами захисту рослин слід проводити у вечірні та ранкові години в період відсутності льоту бджіл при мінімальних висхідних повітряних потоках за швидкості вітру до 4 м/с.

  Як виняток, допускається проведення обробок удень у похмурі та прохолодні денні години з температурою навколишнього повітря нижче +10 °C.

  10. Заборонено обробку квітучих медоносів і пилконосів під час масового льоту бджіл.

  11. На період обробки власник пасіки повинен вивезти пасіку в безпечне місце або ізолювати бджіл у вуликах на термін (не більше ніж 12 годин), передбачений обмеженнями в разі застосування засобів захисту рослин.

  12. Для ізоляції бджіл у вуликах гнізда розширюють до повного комплекту рамок або ставлять магазини. На двокорпусні або багатокорпусні вулики залежно від сили сімей ставлять додаткові корпуси з половинною кількістю рамок, зверху одягають раму з металевою сіткою (розмір вічка 2,5 х 2,5 мм або 3 х 3 мм), сітку накривають тканиною і за необхідності кладуть утеплення. У день запланованого застосування засобів захисту рослин зранку, до початку льоту бджіл, льотки закривають з використанням льоткових загороджувачів із вентиляційними отворами, знімають із сітки утеплення. У жарку безвітряну погоду під кришку підкладають рейки завтовшки 1-2 см. У вулик дають воду в стільниках, годівницях або напувалках. На ніч льотки відчиняють.

  13. Під час застосування засобів захисту рослин в умовах закритого ґрунту обробку проводять увечері після закінчення льоту бджіл або бджіл ізолюють у вуликах на строк, передбачений обмеженнями щодо застосування засобів захисту рослин.

  14. До роботи із засобами захисту рослин допускаються особи, які пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та мають відповідне посвідчення (допуск), допуск та наряд на виконання робіт з пестицидами відповідно до Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 року № 746.

  15. У разі перевезення бджолиних сімей з місця фактичного розташування пасіки, зазначеного під час її реєстрації, власник пасіки або уповноважена ним особа зобов’язаний за два календарних дні повідомити органи місцевого самоврядування, на території яких він планує розмістити пасіку, про дату ввезення та вивезення пасік, надати свої контактні дані (номер телефону та адресу електронної пошти).

  16. Пасічник, який не повідомив органи місцевого самоврядування за новим місцем розміщення пасіки про перебування пасіки, бере на себе всі ризики завдання шкоди або загибелі пасіки внаслідок застосування засобів захисту рослин.

  IV. Установлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин

  1. Обстеження пасіки і фіксація випадків отруєння бджіл на вимогу та за заявою власника пасіки до органів місцевого самоврядування здійснюються постійно діючою Комісією із встановлення факту отруєння бджіл (далі – Комісія).

  установлення достовірності загибелі бджіл;

  установлення обставин, за яких сталася загибель бджіл;

  надання рекомендацій щодо визначення шкоди, заподіяної власникам пасік унаслідок отруєння бджіл;

  відібрання і спрямування в лабораторію проб матеріалу (патологічний матеріал, бджоли, продукція бджільництва, а також зелена маса рослин, ґрунт);

  установлення джерела та причин загибелі бджіл, надання висновків та пропозицій.

  3. До складу Комісії входять:

  представник органу місцевого самоврядування за місцем розташуванням пасіки, який є головою Комісії, та представник органу місцевого самоврядування, адміністративні межі якого знаходяться ближче ніж за 10 кілометрів від пасіки, яку обстежує Комісія;

  представник територіального органу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів або представник державної установи, що належить до сфери управління Держпродспоживслужби;

  представник територіального органу Національної поліції України.

  До роботи Комісії залучається власник обстежуваної пасіки або уповноважена ним особа.

  До роботи Комісії також можуть бути залучені за згодою:

  фізичні особи та суб’єкти господарювання або їх представники, які використовували засоби захисту рослин у межах 10 кілометрів від розміщення пасіки;

  представники профільних громадських об’єднань – не більше ніж дві особи, які здійснюють діяльність у цій місцевості;

  представник територіального чи міжрегіонального територіального органу Державної екологічної інспекції України;

  представник Державної авіаційної служби України.

  отримувати в установленому порядку від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

  залучати до участі у своїй роботі представників місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, громадян (за їх згодою);

  запрошувати керівників та інших представників суб’єктів господарювання (їх посадових та службових осіб), фізичних осіб, дії чи бездіяльність яких стали підставою для розгляду відповідного питання Комісією, отримувати від них інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

  звертатися до правоохоронних органів щодо вжиття заходів з метою припинення порушення прав і законних інтересів суб’єктів господарювання або окремих громадян;

  ініціювати питання про притягнення до відповідальності осіб за порушення ними норм законодавства;

  взаємодіяти з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

  5. Склад Комісії затверджується рішенням органу місцевого самоврядування та оновлюється щороку до 01 березня.

  6. Комісія збирається невідкладно після надходження до органу місцевого самоврядування заяви про встановлення факту отруєння бджіл від власника пасіки, зареєстрованої на відповідній території, або уповноваженої ним особи, але не пізніше ніж через 24 години після надходження такої заяви.

  7. Наявність та кількість бджолиних сімей у власника пасіки підтверджуються ветеринарно-санітарним паспортом пасіки. У разі відсутності ветеринарно-санітарного паспорта пасіки або записів у ньому про кількість бджолиних сімей (наявних та таких, що перевезені на кочівлю) інформація власника пасіки про наявну кількість бджолиних сімей не береться до уваги.

  8. Результати обстеження Комісії фіксуються в Акті встановлення факту отруєння бджіл (далі – Акт), який заповнюється членом Комісії згідно з додатком 1.

  9. Комісія є правоможною в разі присутності представників територіального органу або представників державної установи, що належить до сфери управління Держпродспоживслужби, органу місцевого самоврядування, Національної поліції України та власника пасіки або уповноваженої ним особи.

  10. До Акта вноситься така інформація:

  дата, час, місце (область, район, населений пункт) його складання;

  склад присутніх членів Комісії та залучених осіб із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові (за наявності), контактних телефонів;

  номер паспорта пасіки, дата його видачі, прізвища, ім’я, по батькові (за наявності) власника пасіки відповідно до ветеринарно-санітарного паспорта пасіки;

  кількість бджолиних сімей, зазначена у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки, згідно з останнім підтвердженим записом державного лікаря ветеринарної медицини;

  стаціонарна чи кочова пасіка;

  погода, температура, наявність льоту бджіл;

  технологія утримання бджіл, кількість бджолиних сімей, які перебували на місці обстеження пасіки Комісією, координати та адреса пасіки;

  кількість розміщених на пасіці вуликів;

  відповідність інформації в ветеринарно-санітарному паспорті пасіки наявному стану пасіки;

  характер загибелі (одиничний чи масовий, раптовість та одночасність), клінічні ознаки (отруєння чи хвороба);

  кількість бджолиних сімей, які постраждали повністю та які постраждали частково (у відсотках до загальної кількості бджіл у бджолиній сім’ї) унаслідок отруєння (орієнтовно);

  вага загиблих робочих бджіл, розплоду, бджолиних маток, вибракуваного меду, перги і недоотриманої іншої продукції бджільництва;

  наявність записів у журналах обліку зареєстрованих пасік, що ведуться в органах місцевого самоврядування, об’єднаних територіальних громадах;

  власники, постійні користувачі, орендарі земельних ділянок (їх адреса, кадастрові номери), на яких здійснюється сільськогосподарська діяльність і які знаходяться в радіусі 10 кілометрів від місця розташування пасіки (за наявності);

  наявність у суб’єкта господарювання, який застосовував засоби захисту рослин, дійсного допуску (посвідчення) на проведення робіт, пов’язаних із транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами;

  застосовані засоби захисту рослин – назва препарату та діючої речовини, норма витрати, спосіб та період застосування (за наявності);

  сільськогосподарська культура, яку обробляли, фаза розвитку культури (за можливості встановити дані обставини);

  наявність масово квітучих медоносних та ентомофільних культур у радіусі 10 кілометрів від пасіки;

  здійснення або нездійснення завчасного повідомлення фізичними особами та суб’єктами господарювання власників пасік через органи місцевого самоврядування про використання засобів захисту рослин;

  рекомендації та заходи, ужиті для збереження бджолиних сімей (надання допомоги бджолам);

  кількість відібраних проб та зразків, їх назви та вид (патологічний матеріал, бджоли, продукція бджільництва, а також зелена маса рослин, ґрунт) для проведення дослідження на підтвердження факту отруєння бджіл з обов’язковим зазначенням їх назв, нумерації та осіб, яким вони передані для зберігання або доставки в лабораторію;

  попередня причина загибелі бджіл (діагноз) (за можливості встановити дані обставини);

  рекомендації щодо перевідних коефіцієнтів для продуктів бджільництва (додаток 2) під час визначення шкоди, заподіяної власнику пасіки внаслідок отруєння бджіл, у тому числі недоотриманого прибутку (переведення в медові одиниці), для використання в разі виникнення спорів;

  здійснення або нездійснення завчасного повідомлення власниками пасік органів місцевого самоврядування про місце перебування пасіки під час кочівлі.

  11. Відбір зразків для проведення аналізів (лабораторних досліджень) повинен здійснюватися однаковими методом та способом відповідно до законодавства.

  Відібрані зразки упаковуються, опломбовуються та передаються власнику пасіки для доставки в лабораторію. До відібраних зразків додається супровідний лист.

  12. У разі відмови членів Комісії від участі в її роботі на місці обстеження до Акта вноситься інформація про таких осіб та причини відмови.

  13. Акт складається головою Комісії державною мовою в чотирьох примірниках та підписується членами Комісії.

  Кількість примірників може бути збільшена, якщо до роботи Комісії були залучені фізичні особи та суб’єкти господарювання або їх представники, які використовували засоби захисту рослин у межах 10 кілометрів від розміщення пасіки.

  По одному примірнику Акта голова Комісії надає власнику обстежуваної пасіки, представникам Держпродспоживслужби та Національної поліції України, один примірник залишається в голови Комісії.

  У разі залучення до роботи Комісії фізичних осіб та суб’єктів господарювання або їх представників, які використовували засоби захисту рослин у межах 10 кілометрів від розміщення пасіки, один примірник Акта надається таким особам.

  Усім іншим залученим до роботи комісії особам за їх заявою на ім’я голови Комісії надається копія Акта.

  V. Надання допомоги постраждалим від отруєння бджолиним сім’ям

  1. У бджолиних сім’ях, які зазнали отруєння, скорочують і утеплюють гнізда, відбирають рамки зі свіжим нектаром і пергою. У гніздах перерозподіляють розплід, залишаючи стільки, щоб бджоли могли покрити його повністю. Після скорочення гнізда бджіл підгодовують теплим цукровим сиропом (1,5 кг цукру на 1 л води) або медово-цукровим тістом.

  2. Вивільнені вулики механічно очищають, промивають 3-5-відстотковим розчином лугу (їдкий натрій), потім чистою теплою водою та обпалюють вогнем до легкого побуріння. Стільники з медом і пергою від загиблих сімей перетоплюють. У важких випадках отруєння, що супроводжуються повною загибеллю бджолиних сімей і великою концентрацією отрути в стільниках (за даними лабораторного дослідження), стільники перетоплюють на віск, який підлягає використанню тільки для технічних цілей.

  Директор департаменту
  аграрної політики

  Повідці для собак

  Повідець для собаки — така ж потрібна річ, як нашийник з жетоном, зручна напувалка та світловідбивні аксесуари для вечірніх прогулянок. Використовувати його потрібно, щоб собака не загубилася, не вступила в конфлікт з іншими тваринами й не травмувалася під час надміру активної гри. Серед функцій повідця також виховна — він допомагає запам’ятовувати деякі базові команди, наприклад, «Поруч!», «Увага!» або «Вперед!».

  Різновиди повідців для собак

  Серед популярних типів ергономічної амуніції для чотирилапих:

  • Повідці фіксованої довжини з карабіном. Надійно кріпляться до нашийника, забезпечують свободу пересування, не плутаються, якщо розмір підібраний правильно.
  • Водилки. Маленькі повідці з петлею захвату, призначені для подолання коротких дистанцій.
  • Перестібки. Оснащені карабінами та кільцями, за допомогою яких регулюється довжина та визначається спосіб тримання (однією рукою, на поясі).
  • Ланцюги. Металеві, тому досить міцні та важкі. З тканинним або нейлоновим утримувачем, який не натирає.
  • Сворки. Стійкі до механічних пошкоджень та натягу, оскільки забезпечують одночасний вигул кількох (найчастіше — двох) вихованців.
  • Рулетки. Отримали назву через ідентичний з вимірювальним інструментом принцип функціонування. Найзручніші, тому що легко адаптуються до будь-яких потреб собаки та її господаря.

  На стадії вибору важливо враховувати всі особливості, які можуть вплинути на безпеку та комфорт вигулу.

  Матеріали та довжина

  З чого тільки не роблять повідці для собак. Загальні вимоги до матеріалів виготовлення:

  1. відсутність неприємного запаху та токсичних речовин у складі;
  2. міцність та довговічність;
  3. якісна фурнітура, що забезпечує стабільну фіксацію;
  4. вага, що відповідає фізичному розвитку собаки;
  5. стійкість до вологи та перепадів температур.

  Переважно для повідців використовують натуральну та штучну шкіру, вологостійкий брезент, нейлон. Кожен матеріал має свої плюси. Натуральні повідці гіпоалергенні та візуально привабливі. Зі штучних матеріалів — довговічні та з приємною ціною. Вони витримують вплив зубів та пазурів.

  Довжина повідця повинна відповідати умовам вигулу та темпераменту тварини:

  • Для людних місць — не більше, ніж півтора метра (в ідеалі — 120 см), щоб пес не міг відбігти далеко чи заплутатися в ногах перехожих.
  • Для парків та дворів вистачає 2-2,5 метри. Вихованець залишається під наглядом, але при цьому почувається вільно.
  • Для прогулянок далеко від натовпу та проїжджої частини — до 5 метрів.
  • Для ефективної дресури та спортивних тренувань — від 6 до 10 метрів.

  Довгі повідці — для активних собак, які добре знають команди та миттєво реагують на голос господаря. Короткі — для агресивних, емоційних та неслухняних.

  Підбір під індивідуальні особливості собаки

  Існують універсальні повідці, що підходять для собак усіх порід. Вони призначені для стандартних умов експлуатації, а точніше — щоденних прогулянок на знайомій території. Нетипова дія на них (надто сильний натяг, різкі ривки) може призвести до швидкого зносу.

  Для довгої та безпроблемної експлуатації краще підбирати моделі, орієнтовані на конкретний вік чи розмір собак.

  1. Маленьким цуценятам зручно гуляти на тонких та еластичних повідцях з фіксувальною шлейкою;
  2. для дорослих особин переважні середні та широкі повідці регульованої довжини;
  3. літнім собачкам не підходять повідці-амортизатори та важкі ланцюги, які створюють навантаження на суглоби.

  Якщо пес важить до 30 кг, йому доцільно купити довгий регульований повідець із функцією блокування довжини. Чотирилапому від 50 кг не складно рвонути рулетку так, що система блокування не спрацює і повідець витягнеться по максимуму.

  Оптимальна ширина для дрібних порід — 1-1,5 см, для середніх — 2 см, для великих — понад 3,5 см.

  Щоб купити повідець для собаки у Moyo.ua, не потрібно навіть виходити з дому. Можна замовити з телефона, комп’ютера або планшета. Якісні фото на сайті дозволяють оцінити дизайн, а для вибору оптимальних характеристик передбачені фільтри. Доступне гнучке доставлення по всій території України — поштою та кур’єрське.