Вирощування ожини: переваги та відмінності від малини

Ожина садова доволі швидко стала улюбленицею наших садоводів. Ця культура менш вимоглива до умов вирощування, її ягоди дуже корисні, багаті на вітамін С. А вже який у них чудовий смак!
Вирощування ожини – бізнес доволі вигідний: затребуваний і ранній, і пізній урожаї. Ягоди добре транспортуються та відмінно зберігаються, тому раджу вам придивитися до цього ягідника й подумати про його вирощування у своєму саду.

Вирощування ожини в Україні

У світі ожина садова відома півтора століття, з моменту, коли перший сорт вивели в Америці. Втім, початкова її цінність була під питанням через величезну кількість колючок. Кілька десятиліть тому з’явилися неколючі сорти, а також ремонтантні, які плодоносять у червні та вересні. Вирощування ожини в Америці доволі звична справа, у той час як для України це ще новинка, та й саджанці недешеві.

Втім, деякі ремонтантні колючі сорти при доброму догляді на четвертому-п’ятому році життя можуть давати до 25 кг урожаю за сезон.

Більше про сорти ожини у статті тут.

Вирощування ожини – бізнес, який стрімко розвивається у південних і центральних областях. Ще б пак – за надранню ожину з теплиць оптом платять більше 200 грн за кілограм. За найпізнішу, яку скуповують на промислову заморозку – понад 20 грн.

Посадка ожини

Найважливіше при посадці саджанця ожини – наявність на ньому грудки землі, бо інакше саджанець із оголеними коренями напевне не приживеться. Щоб не сплутати із чорною малиною, треба знати відмінності. Плід в обох рослин – багатокістянка, але при цьому в ожини біла серединка, а в малини – пуста. Товщина кореня малини – до 0,5 см, ожини – до 2 см (а довжина до 3 м).

Розрізняють напівпрямостоячі, прямостоячі й такі, що стеляться, сорти ожини. Це важливо знати для того, щоб обрати відповідний спосіб розмноження.

Особливих вимог до ґрунту в ожини немає, вона адаптується до різної кислотності. Місце може бути і сонячним, і трохи затіненим. Викопайте яму 0,5 м вшир та вглиб і заправте її на п’яту частину перегноєм чи компостом. При посадці заглибіть саджанець із 2–3 бруньками глибше. У такому випадку наступного року виросте кілька пагонів заміщення. Добре утрамбуйте землю, щоб не залишилось повітряних кишень і полийте. Бажано сформувати лунку навколо куща для спрощення поливу. Відстань між кущами при вирощуванні ожини на шпалері може сягати 2 м.

Ожина: догляд і розмноження

Хоча корінь в ожини потужний і добре розвинений, може сягати вглиб до 0,5 м, але більшість корінців росте на глибині до 25 см, тому поливати кущі слід регулярно. Від спраги ягідки присихатимуть, а сама рослина ослабне.

Вчасний полив (та підживлення) забезпечать активне наростання нових пагонів.

Розмножувати ожину можна двома способами. Сорти ожини, які стеляться та напівпрямостоячі розмножують відводками – прикопуванням верхівки пагону. Для цього нагинають пагін заміщення, припинають його шпилькою в ямку та засипають ґрунтом. Через 2–3 тижні відводок укоріниться, а через 2 місяці з’явиться повноцінний саджанець, який можна буде відділити від материнської рослини. Також рекомендую в ямку, куди буде пригнутий відводок, закопати горщик, щоб отриманий саджанець було легше пересадити – він буде одразу в готовому горщику. Зазвичай розмножують відводками у другій половині літа, і новий саджанець буде готовий восени. Я такі саджанці тримаю в землі у горщику до весни під накриттям. Перші ягоди з’являться наступного року.

Для прямостоячих сортів найкраще підходить розмноження кореневими живцями. Рано навесні можна розкопати корені ожини й нарізати з них кілька частин по 3–4 см. Прикопайте їх в горщику й полийте. Через 3 тижні з’являться нові рослини. Пам’ятайте, таким чином не можна розмножувати неколючу ожину – з кореневих відростків виростуть колючі рослини.

Ожина любить просапування, яке насичує землю повітрям. Добре захистити корінці від висихання допоможе мульча – солома, хвоя тощо.

Одним з основних елементів догляду за ожиною залишається укриття на зиму. Нижні пагони (заміщення) прямостоячих сортів краще одразу прихилити до землі й фіксувати шпильками. Всі кущі, навіть морозостійкі, я раджу накривати агроволокном на дужках, щоб бути впевненими, що ваші рослини захищені від сильного морозу.

Обробка ожини від хвороб і шкідників

На жаль, вирощування ожини не обходиться без обробок від хвороб і шкідників. Ця двоюрідна сестра малини потерпає від схожих хвороб і шкідників, тому й препарати для неї підбирають подібні.

Про хвороби малини можна прочитати тут.

На листі ожини часті плями від іржі, пурпурової плямистості, антракнозу, борошнистої роси, а на ягодах трапляється сіра гниль. Для розвитку хвороб достатньо сильно загущених посадок і поганого поливу чи недостатнього підживлення.

Малинова попелиця, пильщики, кліщі, склівка (скляниця), малиновий жук, який виїдає цвіт – лише невеликий перелік комах, які зазіхають на ваші ожинові кущики.

Про шкідників малини читайте тут.

Обробляють ожину так само, як і малину. За сезон проводять 4–5 обприскувань, включаючи пролив ґрунту від хрущів та дротяників. Під час формування бутонів обробіть ожину комбінацією Антигусінь 4 мл + Самшит 3 мл на 5–8 л води. Якщо є підозра на кліщі, можна покропити препаратом Антикліщ Про 8–9 мл на 5–8 л води (на сотку). Перед цвітінням у фазі «рожевий бутон» обробіть препаратами Антиколорад Макс 2-2,5 мл + Страж 6 мл на 5–8 л води на 1 сотку.

Після збору ягід пролийте ґрунт навколо кущів препаратом Антихрущ (10 мл на 5 л води на 20 кв. м).

Загалом вирощування ожини вдячне й нескладне заняття. Раджу посадити цю культуру й тим, хто дбає про своє здоров’я, і тим, хто прагне заробляти від ї продажі. Це найбільш перспективна культура для прибуткового садівництва.

Як розмножити ожину

Ожина в дикій природі – дуже життєздатний і швидкозростаючий кущ. Вона легко пристосовується до складних погодних умов і росте практично скрізь. А ось розмноження ожини садової вимагає знань і умінь, оскільки вона більш вимоглива.

При розведенні ожини в домашніх умовах можна значно заощадити, адже покупні саджанці все-таки не з числа дешевих. Ознайомтеся з усіма тонкощами і отримуйте заслужений урожай.

Чому варто розмножувати ожину

Ожина – джерело вітамінів і корисних речовин. Спробувавши хоч одну ягідку, вже неможливо забути приємний смак. Отримувати багатий урожай на власній ділянці досить нескладно, і чим більше буде кущиків, тим більше ягід ви отримаєте.

Мати у себе настільки прекрасну рослину – велика шана для садівника. Чарівні живоплоти із запашної ожини стануть родзинкою дачі або городу. Сусіди будуть з подивом розглядати результати Вашої праці і неодмінно просити саджанці.

Вона не так популярна, як малина або смородина. Саме тому її розведення може стати прибутковою справою: продаж живців або свіжих ягід принесе відчутний дохід.

Велика кількість кущиків – запорука гарного врожаю. При цьому мінімізується вплив випадкових факторів, таких як засихання або замерзання, хвороба через шкідників або інша причина. Навіть якщо одна-дві рослини не будуть плодоносити, у Вас залишиться ще достатня кількість активних кущів.

Розмноження ожини відводками

Ожини садової налічується близько 40 сортів. Для успішного вирощування потрібно підібрати найбільш ефективний метод, який буде залежати від типу цієї культури. Наприклад, пряморостущі сорти частіше розмножують кореневими нащадками, а сланкі – відводками.

• Простота способу – навіть для початківця садівника збільшити кількість плодоносних кущів цим методом не складе труднощів.
• Мінімум витрат на реалізацію – рослини швидко приживаються і активно йдуть в зростання.
• Результативність процесу – при наявності одного вихідного куща кількість рослин можна збільшити в 15-20 разів. Саме стільки молодих пагонів вийде при відвідному розмноженні.

• На самому початку серпня потрібно приступити до відбору вихідного матеріалу. В якості маточного (основного) куща краще вибирати однорічні або дворічні рослини — вони ще досить сильні і легко відновлюються.
• Не відрізаючи потрібний пагін від основного куща, прикопують його на глибину багнета лопати. Потім грунт утрамбовують, придавлюють пагін каменем або закріплюють аркою з дроту, щоб він не випростався знов.
• Кінець пагона у вільному стані знаходиться над землею. Його підрізують приблизно на 10 см для того, щоб зупинити подальше зростання в цьому напрямку.
• Місце прикопки неодмінно потрібно рихлити і поливати так само, як і дорослу рослину.
• Приблизно через 2 місяці пагони вкорінюються, їх вже можна відрізати від маточного куща і переносити на постійне місце. Однак розсадити саджанці можна і навесні.

Для прискорення пророщування і зміцнення корінців досвідчені садівники вдаються до таких хитрощів: надрізають кору, щоб слабким паросткам було легше пробити собі дорогу. Розмноження ожини відводками в природі відбувається повсюдно і без участі людини. Як тільки занадто довгі верхівки рослини починають торкатися землі, стихійно утворюються корінці, якими кущик міцно тримається в землі. При достатній вологості незабаром плодоносить вже і молодий кущ.

Розмноження нащадками

• Спосіб підходить для рослин віком більше трьох років. До цього часу коренева система вже сформована і в достатній мірі укріплена, щоб перенести відділення частини корінців без шкоди для рослини і відновитися після цього.
• Перед тим, як приступити до поділу, необхідно дізнатися більше про сорт, який хочете розмножити. Це важливий момент, оскільки деякі сорти просто не дають кореневих нащадків. Гібридні види і великоплідні сорти розмножити таким способом не вдасться.

• Нащадками називаються свіжі пагони, що ростуть безпосередньо від кореня чагарнику. На здоровому трирічному кущі в середньому утворюється від 15 до 20 нащадків, з яких для пересадки вибирають найбільш міцні. Висота нащадків повинна бути не менше десяти сантиметрів.
• Навесні їх відокремлюють від основного куща разом з частиною материнського кореня і відразу ж висаджують в потрібне місце. Для кращого результату разом з кореневищем беруть ком землі.
• Посадка здійснюється в удобрений, пухкий грунт з подальшим поливом і ретельним спостереженням за ростом молодого пагона. Полив у міру просихання грунту наситить рослини необхідною вологою, а своєчасне розпушування доставить кисень з повітря до кореневої системи.
• При відповідному догляді через рік Ви отримаєте вже цілком самостійний кущ, міцний і готовий до плодоношення.

Для отримання здорових пагонів і рясного врожаю, потрібно ретельно підходити до вибору місця посадки. Ожина – світлолюбна рослина. При достатньому поливі їй не страшні прямі сонячні промені, а навпаки, вони сприяють дозріванню більш солодких ягід. Важливо захистити рослину від сильного вітру, тоді гілки не будуть ламатися і збережуть звичну форму.

Живцювання ожини

• Зеленими живцями називаються частини пагонів. Такий спосіб розведення є дуже продуктивним, тому що з кожної бруньки виростає саджанець;
• Живцюванню підлягають практично всі сорти, що дуже зручно. Важливо зауважити, що для ожини безшипної такий варіант не підійде, кущі перетворяться в колючі.

• З настанням осені заготовляють живці. В якості вихідного матеріалу вибирають однорічні міцні рослини і зрізають з них частину стебла близько 15 см в довжину. На зрізаній ділянці обов’язково повинні знаходитися 2-3 бруньки.
• З кожного держака видаляють листя і опускають в ємність з водою вниз головою. У цій ємності держак розвивається до того моменту, як у нього з’являться коріння і перші пагони. В процесі росту доливають воду в міру необхідності, забезпечують доступ до сонячного світла.
• При отриманні сформованого саджанця, його відрізають і в воду опускають наступну бруньку. Таким чином, кількість бруньок дорівнює кількості саджанців. Відокремлений саджанець садять в посуд з підготовленим грунтом, а навесні переносять в город.

Метод живцювання вимагає часу, але і гарантує стовідсотковий результат розмноження. При дотриманні технології розмноження розвести на своїй ділянці цю корисну ягоду досить нескладно.

Важливо знати про розмноження ожини

Ожина – багаторічний, стійкий до погодних факторів кущ. Перебуваючи у відповідному місці, ожина може радувати Вас хорошим урожаєм 10-12 років. Тому поставтеся з особливою увагою до вибору сорту для посадки.

Ожину не розводять насінням в особистих господарствах через те, що властивості отриманого куща будуть невідомі.

Вони можуть кардинально відрізнятися від смакових і розмірних характеристик вихідного матеріалу. Хоча ожина і розмножується насінням, але для її селекції потрібна спеціальна база знань. Кущ не приживається на заболочених і постійно вологих ділянках. Найкращий грунт для посадки – нейтральний. В якості добрив вноситься компост з періодичністю раз на три роки. Ключова особливість догляду за плодоносним кущем – обрізка. Важливо підтримувати висоту рослини на рівні не більше 1,5-1,8 м.