СУПЕРВІЗІЇ
Протягом усього розділу зазначалося, що, здійснюючи психологічне втручання, психолог може зіткнутися з труднощами різного плану (проблеми у взаємодії з клієнтом: відокремлення, ізоляція, залежність, перенесення; недостатня рефлексія своїх мотивів, установок і станів і т.д.). У такому випадку йому потрібна допомога професійного співтовариства для пошуку шляхів вирішення ситуації, що проблемної ситуації. У психологічній практиці існує механізм професійної підтримки, а також підвищення кваліфікації психолога – супервізія.
Б. Д. Карвасарский визначає супервизию “як метод підготовки і підвищення кваліфікації в галузі психотерапії; форму консультування психотерапевта в ході його роботи більш досвідченим, спеціально підготовленим колегою, що дозволяє психотерапевта (супервізіруемому) систематично бачити, усвідомлювати, розуміти і аналізувати свої професійні дії і своє професійна поведінка “.
Супервізія вперше була застосована 3. Фрейдом, і в руслі психоаналітичного підходу методика супервізії отримала глибоке опрацювання та широке поширення. Зазвичай супервизию проходили початківці аналітики в процесі навчання. В процесі розбору клінічних випадків, де досвідчений аналітик виступав в ролі наставника, відбувалося обговорення проблем перенесення, контрпереноса, тупикових для початківця психоаналітика ситуацій. В ході таких супервізій психоаналітик виходив на новий рівень розуміння проблеми клієнта, свого з ним взаємодії, власних проблемних ситуацій, що виявляються в процесі психотерапевтичної діяльності.
В даний час супервізія застосовується у всіх напрямках психологічної допомоги та існує не тільки для початківців, по і для практикуючих психологів з великим стажем. Вона служить цілям вдосконалення професійної діяльності практичного психолога, а також є способом рефлексії психологом власної діяльності, знаходження індивідуального стилю діяльності, дозволяючи інтегрувати професійні вміння та навички, свій особистий суб’єктивний досвід, а також розвиває вміння відділяти ситуацію допомоги клієнту від своїх установок, переживань щодо професійного взаємодії і власних станів.
Сучасне розуміння супервізії пропонує С. Л. Кулаков: “Клінічна супервізія – організований, навчальний процес, який має чотири пересічні мети (адміністративну, оцінну,
клінічну та підтримуючу), в якому принципи трансформуються в практичні навички ” [1] .
Не можна не погодитися, що будь-який психологічний співтовариство (комерційне або державне), що організує психологічну допомогу, має виділяти певний час (раз на тиждень) на розбір клінічних випадків і організацію супервізії. Якщо ж таких випадків за тиждень не відбулося, то цей час можна використовувати на навчальну супервизию групи консультантів або окремого консультанта. Також супервізія стає елементом професійної підтримки психологів і психологічним простором для рефлексії діяльності.
Як було зазначено вище, суіервізія може проходити в індивідуальній та груповій формі. Індивідуальна супервізія – це процес обговорення супервизором і психологом випадку з практики останнього. Психолог пропонує супервізору ситуацію, а також детальний аналіз своїх дій в процесі надання психологічної допомоги. Предметом обговорення є приватне і фахове обґрунтування вибору і оцінка ефективності запропонованих психологом стратегій психологічного втручання (консультування, роботи з групою, психотерапії і т.д.), ступінь розуміння психологом виконаної роботи, допущені помилки і т.д.
Групова супервізія – більшою мірою організований і тривалий процес. Учасниками груповий супервізії стають супервизор-наставник і група психологів. В процесі супервізії розбираються випадки кожного з учасників групи, як правило, один випадок за сеанс. У доповіді учасника групи висвітлюються ті ж моменти, що і при індивідуальній супервізії, але більш узагальнено. Далі супервизор і група переходять до обговорення. Крім аналізу ситуації, в процесі групової супервізії відбувається взаємозбагачення учасників групи досвідом роботи, а також техніками психологічної допомоги, що служить цілям самоосвіти і саморозвитку членів групи.
Також існує різновид груповий супервізії – балінтовскі група. Даний варіант групової супервізії носить, як правило, навчальний характер. Це добровільне об’єднання професіоналів, засноване на взаємній прагненні до підвищення професійної компетентності, здійсненню професійної підтримки. Балінтовскі групи подібні групам зустрічей в клієнт-з центром підході Роджерса. Вони спрямовані на усвідомлення психологом тих сторін його професійної діяльності, які він по ряду психологічних причин не може побачити сам, і на надання колегіальної допомоги в складних для психолога випадках. Супервізіруемий психолог описує ситуацію, як і при груповій супервізії, при цьому задає питання іншим учасникам групи щодо цієї ситуації і своєї ролі в ній. Учасники балінтовскі групи, відповідаючи на його питання, аналізують ситуацію і коментують її.
Балінтовскі групи частіше поширені серед нсіхологов-кон- сультант, тому що в них підтримується атмосфера рівноправності учасників. Керівник обирається з членів групи, чи є запрошеною особою, в останньому випадку найчастіше для навчання членів групи. У класичній же супервізії для психотерапевтів, аналітиків і клінічних психологів супервизор – висококваліфікований фахівець, який може і повинен аналізувати роботу психолога і давати рекомендації щодо роботи супервізіруемого психолога.
Значення супервізії для практикуючого психолога складно переоцінити, тому не варто уникати супервізійних сесій. Болес того, з розвитком засобів комунікації з’явилася можливість не тільки очного професійного взаємодії, але і за допомогою засобів зв’язку. Організація відеочатів є одним з варіантів проходження групової та індивідуальної супервізії, хоча багато психологів вважають за краще взаємодія “вживу”.
- [1]Кулаков С. А. Супервізія в психотерапії: навч, посібник для супервізорів і психотерапевтів. Спб., 2004.
СУПЕРВІЗІЯ ЯК МЕТОД ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ПСИХОЛОГА
Стаття присвячена актуальній проблемі психологічної практики – супервізії як методу професійного зростання. У статті проаналізовано різні наукові підходи до трактування терміну «супервізія», зміст якого акцентує увагу на тому, що супервізія – погляд згори на професійну ситуацію. Не тільки іншого професіонала, а насамперед свій власний погляд. Власний погляд на те, як психолог живе у своєму професійному просторі, на власне емоційне благополуччя в ньому. Чи може він віднайти стійкість в ситуації невизначеності та швидких змін в ньому, чи може проявляти асертивність, щоб відстоювати свої кордони, чи може достатньо про себе попіклуватися. Обґрунтовано важливу роль супервізії у професійному зростанні як психолога-початківця, так і досвідченого психолога. Встановлено, що супервізія впливає на практику психотерапії та практичну діяльність психолога більше, ніж всі інші аспекти підготовки разом взяті і формує професійну поведінку. Досліджено, що позитивними результатами участі психолога в роботі супервізійної групи є: перш за все, практичне закріплення теоретичних знань та відпрацювання практичних умінь і навичок у роботі; підвищення рівня професійної компетентності, забезпечення якісно нового рівня психологічної культури спеціаліста; розвиток умінь адекватної психологічної перцепції, оцінки та рефлексії себе, своїх професійних дій і взаємодії з клієнтами в процесі професійної діяльності; розвиток гнучкості мислення, самоконтролю і оперативності у прийнятті рішень під час професійної практики; формування навичок самоаналізу, стимулювання процесів самоактуалізації та самореалізації. Аналіз наукових пошуків в дослідженні супервізії констатує, що супервізія спрямована на супровід та підтримку конкретного спеціаліста в його роботі з конкретним клієнтом. Тобто допомога в усвідомлені власних професійних дій та розумінні свого клієнта. Відповідно, основні наукові дослідження супервізії проводяться з точки зору її ефективності як методу навчання, супроводу практичної діяльності психолога та його професійного зростання.
