Кому належав Кенігсберг

Г.А. Іванова,
провідний спеціаліст відділу інформації
та використання документів
Державного архіву Миколаївської області

Кенігсберги – одна з найбільш відомих єврейських родин в історії Миколаєва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Представники цієї родини лишили помітний слід в економічному та суспільно-політичному житті Миколаєва, в розвитку медицини.Різні аспекти та епізоди їх життя й діяльності висвітлено в роботах відомих миколаївських істориків-краєзнавців Ю. С. Крючкова, В. П. Чистова, Г. І. Чередниченко, В. В. Щукіна і А. М. Павлюка [1]. При цьому увагу дослідників здебільшого привертала діяльність найбільш помітного представника родини – Михайла Григоровича Кенігсберга, що є цілком справедливим. Але в тіні цієї визначної постаті лишилися інші представники родини, життя й діяльність котрих також є достатньо цікавими. Власне, на даний час відсутні дослідження, в яких було б представлено родинуКенігсбергів в цілому. Автором даної статті здійснено спробу на підставі архівних документів та інших джерел подолати цей недолік.

Першим представником родини в Миколаєві був Герман Михайлович Кенігсберг. Ймовірно, він оселився тут не раніше кінця 50-х або початку 60-х рр. ХІХ ст., оскільки до 1859 р. заборонялося постійне проживання єврейських купців в Миколаєві та місцевостях, підпорядкованих Миколаївському військовому губернаторству. В ранніх документах прізвище записано як Кейнігсберг, пізніше (в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.) – Кенігсберг. У виявлених документах Г. Кенігсберг фіксувався під іменами Гершко (Гірш) або Герман, але його діти в подальшому офіційно писалися Григоровичами.

В алфавітах до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про шлюб за 1864 р. є відомості про одруження Кенігсберга Гершка та Дорфман Естер, однак самі метричні книги миколаївської синагоги до 1873 р. на зберігання до держархіву не надходили, тому дізнатися більш детальну інформацію, а саме їх соціальний стан, вік та дівоче прізвище Дорфман Естер, неможливо [2].

Указом Херсонської казенної палати від 30 травня 1877 р. Германа Михайловича Кенігсберга було причислено до Миколаївського міщанського товариства [3]. 1882 р. миколаївського міщанина Германа Михайловича Кенігсберга та членів його родини було причислено до миколаївських 2-ї гільдії купців [4].

У родині Германа і Естер Кенігсбергів було шестеро дітей: чотири сини та дві доньки, котрі народилися в Миколаєві.

25 вересня 1865 р. (за старим стилем) народився старший син Михайло. Михайло Григорович (Германович) Кенігсберг, доктор з “нервових хвороб” (закінчив університет 1889 р.), один з упорядників санаторію “Сухий фонтан”, дійсний член відділу Російського товариства охорони народного здоров’я і товариства миколаївських лікарів, особливу популярність набув з 1901 р., після відкриття власного гідропатичного закладу у м. Миколаїв на вул. В. Морська, 3/1 (нині № 27), де працював завідувачем, а його молодша сестра – Анна Григорівна Кенігсберг – лікарем. Після ранкових і денних годин роботи у водолікарні Михайло Григорович проводив прийом хворих у себе вдома за адресою: вул. Пушкінська, 12 (нині № 16), щороку збільшуючи кількість своїх пацієнтів і набуваючи все більшої популярності [5]. 1892 р., як миколаївський 2-ї гільдії купець, отримав гільдійське свідоцтво на виробництво промислу [6]. М. Кенігсберг був одним з найбільш активних діячів організації есерів та брав активну участь в діяльності миколаївської організації партії соціалістів-революціонерів (есерів), особливо її бойових дружин, які ставили на меті організацію терористичних актів проти представників влади. Як зазначалося в документах жандармського корпусу, в його будинку на Пушкінській вулиці проводилися сходки членів місцевих есерівських організацій, він проводив «посилену пропаганду серед місцевої інтелігенції», «щедро забезпечував грошима революційні організації для придбання зброї». 6 лютого 1906 р. він був заарештований і покараний до заслання в Якутії терміном на 5 років, але покарання пом’якшили, у квітні він мав виїхати з міста, але за рішенням тимчасового військового губернатора А.Н. Ступіна йому дозволили повернутися до Миколаєва [7]. Надалі М. Кенігсберг продовжував успішно займатися лікарською діяльністю. Його ім’я згадувалося в списках Миколаївського товариства лікарів, членів різних благодійних товариств, а також серед жертводавців на потреби євреїв-біженців з прифронтових областей в 1915 р. Зі встановленням в м. Миколаєві радянської влади в листопаді 1920 р. водолікарня доктора Кенігсберга була націоналізована, а сам він звільнений з посади її завідувача. У червні 1922 р. його ім’я зазначено в списку членів патронажу (органу громадського контролю) їдальні для харчування дітей, яка була відкрита в м. Миколаїв на кошти «Міжнародного союзу допомоги дітям» і «Всесвітньої єврейської конференції допомоги дітям» для допомоги голодуючим. Відомо, що в цей час він працював консультантом в міській амбулаторії № 1, був членом комісії «з розбору справ дефективних дітей» та займався приватною лікарською практикою [8]. На 01 січня 1924 р. М. Кенігсберг значиться у списку медичних лікарів СРСР як лікар з нервових та внутрішніх хвороб центральної амбулаторії м. Миколаїв [9].Помер Михайло Григорович 28 квітня 1929 р. у віці 63 років в Миколаєві. Причина смерті – жовта атрофія печінки (актовий запис відділу ЗАГС Миколаївської міськради № 470 від 29 квітня 1929 р.) [10]. Похорон відбувся 30 квітня 1929 р. Проводили в останню путь знаменитого лікаря з його власної квартири № 16 по вул. Пушкінська, а 1 травня 1929 р. колеги Михайла Григоровичаз окрздравінспектури в газеті “Красный Николаев” опублікували некролог “Пам’яті лікаря М.Г. Кенігсберга. Скорботна, приголомшлива звістка: помер лікар старожил міста Миколаєва – Михайло Григорович Кенігсберг. Зійшов в могилу великий невропатолог, людина великих знань, великого досвіду і чуйного підходу до хворого. Його глибока вдумливість, серйозна ерудиція і особливий дар лікаря-діагноста створили йому заслужену популярність серед трудящих мас. Перу Михайла Григоровича належить цілий ряд робіт, опублікованих в спеціальній медичній, вітчизнянії та європейській пресі. Учень Шарко, він перший вводить на Миколаєві цілий ряд нових методів в області лікування нервових хвороб. Михайло Григорович народився в Миколаєві в 1865 р., закінчив Миколаївську гімназію в 1884 р., Харківський університет – в 1889 р. Після закінчення університету працює в Парижі у Шарко протягом 2-х років, потім в Інституті Пастера, а потім в Берліні. Його дітище – водолікарня, створена ним, була однією з кращих в Україні свого часу, і в ній він пропрацював 17 років. Останні роки працював в 2-й поліклініці. Образ Михайла Григоровича – лікаря-людини буде довго жити в серцях тих, хто знав його і хто з ним стикався з медичної роботи” [11].

Віміам (Володимир) Германович Кенігсберг народився 15 березня 1868 р. (за старим стилем) (метричний запис № 36 в алфавітах до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1868 р.),мешкав в Миколаєві в будинку № 12 по вул. Пушкінська. 1914 р. – рахівник у Миколаївському відділенні Російського для зовнішньої торгівлі банку [12].

Берман (Борис) Германович Кенігсберг народився 12 квітня 1869 р. (за старим стилем) (метричний запис № 28 в алфавітах до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1869 р.). 1911-1915 рр. – біржовий маклер, член правління Миколаївського товариства взаємного сільськогосподарського кредиту, кандидат в члени Миколаївського біржового комітету, старший маклер, кандидат математичних наук, мешкав в Миколаєві по вул. Пушкінська, 12 [13]. Одружився у віці 55 років. Так, у книзі записів актів громадянського стану відділу ЗАГС Миколаївської міськради Миколаївського округу про шлюб за 1924 р. є актовий запис від 04 жовтня 1924 р. № 948 про одруження Кенігсберга Бориса Григоровича, 12 квітня 1869 р. народження, єврея, холостого, першим шлюбом, службовця, старшого біржового маклера, мешканця м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 12, письменного, прізвище після одруження – Кенігсберг, та Сімоновіч Ревекки Борисівни, 22 серпня 1865 р. народження, єврейки, вдови, другим шлюбом, домогосподарки, мешканки м. Миколаїв, вул. Чернігівська, 10, письменної, прізвище після одруження – Сімоновіч [14].

Йосиф Германович Кенігсберг народився 13 вересня 1870 р. (за старим стилем) (метричний запис № 74 в алфавітах до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1870 р.).1898 р. мешкав разом з матір’ю – Естер Давидівною – в Миколаєві в будинку № 12 на Бульварній площі, у 1903 р. – по вул. Пушкінська, 12, а з лютого 1909 р. – в Одесі по вул. Дерибасівська, 9, кв. 13.[15].

Хая Германівна Кенігсберг народилася 22 січня 1873 р. (за старим стилем) (метричний запис № 7 в метричній книзі синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1873 р.)[16].

Анюта (так у документі) Германівна Кенігсберг народилася 03 листопада 1879 р. (за старим стилем) (метричний запис № 147 в метричній книзі синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про народження за 1879 р.) [17]. 13 серпня 1917 р. Ганну Григорівну Кенігсберг було обрано гласною демократичної Миколаївської міської думиза списком № 12 від єврейського об’єднаного комітету [18].У травні 1917 р. у Миколаєві за ініціативою Ганни Григорівни відкрито єврейський дитячий садок в будинку № 14 по вул. Мала Морська, а згодом на розі вул. Великої Морської та Наваринської. Коштами громади утримувалися дитячі притулки-сиротинці для дівчат та хлопців (1919 р. передані під опіку державної системи соціального забезпечення). Крім того, на благодійні внески діяв «денний притулок» для дітей воїнів та з бідних сімей, створений в 1914 р. (припинив діяльність в 1918 р. через відсутність коштів). Громада утримувала єврейську богадільню [19]. В 1924 р. Ганна Григорівна працювала дитячим лікарем у миколаївському шкільному санаторії [20].

Згідно ревізької казки миколаївського міщанина Германа Кенігсберга склад його родини на 19 січня 1882 р. був таким: миколаївський міщанин Герман Михайлович Кенігсберг, 43 років, дружина Ернестіна, 38 років, сини: Михайло, 16 років, Володимир, 13 років, Борис, 12 років та Йосиф, 11 років; доньки: Клара (так у документі), 8 років, та Ганна, 2 років. Проте згідно посвідчення, виданого 20 серпня 1882 р. Миколаївською міщанською управою Герману Михайловичу Кенігсбергу, 45 років, його сімейство складалося з дружини Естер Давидівни, 40 років, синів: Михайла, 17 років, Володимира, 14 років, Бориса, 13 років, Йосифа, 12 років та доньки Клари, 9 років. Можливо, що на час складання Г.М. Кенігсбергом клопотання до Миколаївської міщанської управи про видачу такого посвідчення (тобто до 20 серпня 1882 р.) його молодша донька Ганна ще не народилася, тому не згадується у посвідченні як член родини [21].

Герман Михайлович Кенігсберг помер 31 жовтня 1893 р. (за старим стилем) в Одесі у віці 53 роки від спинної сухотки, похований в Миколаєві на єврейському кладовищі (актовий запис № 146 у метричній книзі синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про смерть за 1893 р. [22]. Його вдова Ернестіна Давидівна Кенігсберг померла в Миколаєві 15 серпня 1915 р. (за старим стилем) у віці 72 років від запалення легенів (актовий запис № 108 у метричній книзі синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії з записами про смерть за 1915 р.)[23].

Список використаних джерел:

1. Крючков Ю. С. Град святого Николая. Путеводитель по старому Николаеву. Николаев: Изд. Ирины Гудым, 2003; Чистов В. П. Кенигсберг Михаил Григорьевич. Николаевцы. Энциклопедический словарь. Николаев: Возможности Киммерии, 1999. С. 164 -165; Чередниченко Г. И. Водолечебница доктора Кенигсберга в Николаеве. Николаевские достопримечательности. Николаев : Возможности Киммерии, 2010. С. 163 – 174; Щукин В.В., Павлюк А.Н. Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII – начало ХХ вв.). Николаев : Изд. Ирины Гудым, 2009; Щукин В.В. Доктор Михаил Кенигсберг. Штрихи к портрету . Исторические мидраши Северного Причерноморья. Материалы IVМеждународной научно-практической конференции. Николаев : Изд. П.Н. Шамрай, 2015. – С. 218 – 225; Щукін В. В. Етнічні меншини Миколаївщини в період Української національної революції. Миколаївщина: нариси історії революції 1917 – 1921 років / Л. Л. Левченко та ін. – Миколаїв: Іліон, 2017. С. 156 – 191.
2. ДАМО. Алфавіти до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії про одруження євреїв м. Миколаїв за 1864 р.
3. ДАМО. Ф. 216, оп. 1, спр. 579, арк. 1-7.
4. ДАМО. Ф. 216, оп. 1, спр. 579, арк. 6.
5. Чередниченко Г. Водолечебница доктора Кенигсберга // Новый век. – 2001. – № 3-4. – С. 81-82.
6. ДАМО. Ф. 229, оп. 1, спр. 50, арк. 11-16.
7. ДАМО. Ф. 229, оп. 4, спр. 161, арк. 9 зв., 17, 25.
8. ДАМО. Ф. Р-611, оп. 1, д. 1, л. 17, 25, 27, 29, 80; Щукин В.В., Павлюк А.Н. Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII – начало ХХ вв.) /В.В. Щукин, А.Н. Павлюк — Николаев: Изд. Ирины Гудым – С. 83, 93, 193, 198.
9. Список медицинских врачей СССР. Изд. народного комиссариата здравоохранения РСФСР. Москва. 1925 г. – С. 437.
10. ДАМО. Ф. Р-5950, оп. 1, спр. 195, арк. 14.
11. Газета “Красный Николаев”, 30 квітня 1929 р., № 2498, с. 4; 01 травня 1929 р. № 2499, с. 4.
12. ДАМО. Алфавіти до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії про народження євреїв м. Миколаїв за 1868 р.; ф. 218, оп. 1, спр. 101, арк. 49 зв.-50; Адрес-календарь Николаевского Градоначальства на 1915 год. – Николаев: Изд. Канцелярии Николаевского Градоначальника, 1914 – С. 100.
13. ДАМО. Алфавіти до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії про народження євреїв м. Миколаїв за 1869 рік; Адрес-календарь и справочная книга Николаевского Градоначальства на 1912 год. – Николаев: Изд. Канцелярии Николаевского Градоначальника, 1911 – С. 76; Адрес-календарь Николаевского Градоначальства на 1915 год. – Николаев: Изд. Канцелярии Николаевского Градоначальника, 1914 – С. 102, 119.
14. ДАМО. Ф. Р-5950, оп. 1, спр. 76, арк. 150.
15. ДАМО. Алфавіти до метричних книг синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії про народження євреїв м. Миколаїв за 1870 рік; ф. 218, оп. 1, спр. 101, арк. 76 зв.-77.
16. ДАМО. Ф. 484, оп. 1, спр. 1460, арк. 6 зв.
17. ДАМО. Ф. 484, оп. 1, спр. 1467, арк. 70 зв.
18. ДАМО. Ф. 222, оп.1, спр. 1814, арк. 3-3 зв., 6.
19. Миколаївщина: нариси історії революції 1917 – 1921 років / Л. Л. Левченко, Л. А. Вовчук, О. В. Волос та ін. – Миколаїв: Іліон, 2017. – с. 168.
20. Список медицинских врачей СССР. Изд. народного комиссариата здравоохранения РСФСР. Москва. 1925 г. – С. 82.
21. ДАМО. Ф. 216, оп. 1, спр. 579, арк. 1-5.
22. ДАМО. Ф. 484, оп. 1, спр. 1501, арк. 29; ф. 216, оп. 1, спр. 847, арк. 144-146 зв.
23. ДАМО. Ф. 484, оп. 1, спр. 1708, арк. 45 зв.

Калінінград — цікаві факти

Населення Калигорода-близько 500 тисяч осіб. Загальна площа — 225 квадратних кілометрів. Кенігсберг був заснований в 1255 році. Калінінград є найзахіднішою територією Росії. У місті близько 700 вулиць, деякі з них носять російські та німецькі імена. У Калінінграді розташовується штаб Балтійського флоту Російської Федерації. Представляємо цікаві факти про Калініград.

Історія

1. 1 вересня 1255 року прийнято вважати днем створення міста. Саме тоді на місці знищеного вогнем поселення Твангсте була закладена основа для фортеці Кенігсберг. Її засновниками були магістр Пеппо Остерн фон Вертгайнт і чеський король Пржемисл I Отакар.
2. Найстарішій будівлі міста понад 700 років. Юддітен-кірха-вежа — була побудована в кінці XII століття.
3. Кафедральний собор Калінінграда будувався протягом XIV століття і є одним з найважливіших архітектурних і культурних будівель міста.
4. У 1457 році стає столицею Тевтонського Ордена.
5. У 1542 році був побудований університет «Альбертіна». На сьогоднішній день він є одним з найперших вищих навчальних закладів в Росії.
6. У 1724 році остаточно формується територія міста шляхом з’єднання міст Альтштадт, Кнайпхоф і Лебеніхт. До цього моменту місто було розбите на розрізнені, маленькі населені пункти. Ініціатором створення єдиного міста був прусський король Фрідріх Фільгельм I.
7. На момент 1900 року в місті було 12 великих і 5 маленьких фортів, завдяки чому місто отримало назву музею фортифікації.
8. Бомбардування 1944 року стерло з лиця землі частину культурної спадщини міста, а в 1945 році місто було захоплене радянськими військами.
9. Відомий філософ Іммануїл Кант народився в Кенігсберзі і за все життя не покидав рідне місто. Похований він був також.
10. Аж до 1946 року місто носило назву Кенігсберг на честь фортеці, яка була побудована на горі. Буквальний переклад найменування «»королівська гора».
11. 4 липня 1946 року є офіційно днем народження Калінінграда. Названий він на честь революціонера, державного діяча Михайла Івановича Калініна, якого самі жителі міста вважають «старостою». Примітно, що сам Михайло Калінін ніколи місто не відвідував.
12. До 2010 року місто носило статус «історичного».

Цікава інформація

1. У Калінінграді знаходиться одне з найбагатших родовищ бурштину в світі. Там розташувався найвагоміший музей бурштину в світі. Серед експонатів можна зустріти найбільший шматок, вага якого становить близько 4,5 кілограм.
2. Ще одна природна пам’ятка-озеро Віштинець. Дослідники висунули припущення, що озеро має льодовикове походження і старше Балтійського моря на 10 тисяч років.
3. Приблизно 190 днів за рік у місті можна спостерігати дощову погоду.
4. Від Калінінграда до Польщі всього 25 кілометрів. Всі жителі міста з дитинства оформляють собі закордонні паспорти, інакше у них можуть виникнути труднощі при відвідуванні інших міст Росії наземним транспортом.
5. Місто поділене на 4 частини через те, що там протікає річка Преголя. У зв’язку з цим Калінінград прийнято вважати містом мостів. На сьогоднішній день там діє 8 мостів, 5 з яких є розвідними.
6. Місто поділене на 3 адміністративних райони: Московський, Центральний і Ленінградський.
7. Основна маса населення-росіяни. На другому місці-українці.
8. У 2012, 2013 і 2014 роках був визнаний найкращим містом Росії. А також отримував звання найкрасивішого міста і найсприятливішого для розвитку бізнесу.
9. Рідкісні чорні лебеді мешкають на території Калінінградської області, а Куршська коса є «пташиним мостом», через який проходить шлях міграції птахів з півночі на південь.
10. У місті присутня достатня кількість прикладів німецької архітектури: парки, будинки, доріжки.
11. Місто надзвичайно багате рослинністю, і вважається зеленим. У ньому переважає велика кількість парків, дерев і квітів. Проліски можна зустріти навіть в міському середовищі.
12. У різний час місто відвідували: Катерина II, Петро I, Михайло Кутузов, Володимир Маяковський та інші.
13. У місті практично не зустрічають автомобілі вітчизняного виробництва.
14. Бурштин там зустрічається на стільки часто, що його запросто можна зустріти на березі моря.
15. У місті знаходиться величезна кількість музеїв. Одні з найпопулярніших і цікавих: музей Світового океану, Музей бурштину, Фридландские ворота та інші.
16. Калінінград має велику кількість значущих пам’яток. Кілька років там проіснував пам’ятник Сталіну, який пізніше замінили на пам’ятник Леніну. На сьогоднішній день на цьому місці знаходиться монумент «мати-Росія».
17. Там можна побачити меморіальний знак «ліквідаторам наслідків атомних катастроф» встановлений до 25-річчя Чорнобильської катастрофи.
18. Один з найстаріших і великих зоопарків Росії знаходиться саме в Калінінграді. Заснований він був в 1986 році. В цілому там міститься близько 3500 тварин і 350 різних видів. Площа зоопарку близько 17 гектарів.
19. Жителі міста, переважно, дотримуються православ’я. Однак, 22% населення вважають себе атеїстами.
20. Дружина Володимира Володимировича Путіна, Надія, є почесним громадянином міста. Також цей статус мають: Олег Газманов, Євген Гришковець, Олексій Леонов, Геннадій Коломенський, Патріарх Кирило та інші. Всього налічується 57 осіб.
21. Калінінград входить в рейтинг 6 найпривабливіших для емігрантів міст Росії за останні 20 років.
22. У 2018 році в місті було проведено ряд матчів чемпіонату світу з футболу.