Знак о́клику (!). — розділовий знак, який використовується в реченні для позначення сильного емоційного почуття: обурення, здивування, захоплення, гніву, тривоги тощо. Супроводжуються знаком оклику і спонукальні висловлювання.
Два або три знаки оклику – це підсилення гучності або ж обурення, так само як і декілька знаків запитання.
відокремлюються знаком оклику. Теж саме в реченнях із "дякую". Але нерідко в діловій переписці бачу на місці знаку
Окличні речення виражають емоційні переживання і вимовляються з підвищеною окличною інтонацією. У кінці окличного розповідного або спонукального речення ставиться знак оклику.
— розділовий знак для вираження вигуку, окличної інтонації.
Правила вживання знака оклику ( ! Знак оклику ставимо в таких позиціях. У кінці речення , що вимовляється з окличною інтонацією (часто це спонукальні речення):
