§ 44. Бойові дії 1942-1944 рр. на території України.
• Наведіть приклади героїчної оборони українських міст.
• Як Німеччина та її союзники поділили українські землі?
• Як відбувалося приєднання Криму до Росії у 1783 р.?
1. Початок звільнення України від німецьких окупантів. Битва за Дніпро.
Невдовзі після контрнаступу радянських військ під Сталінградом (листопад 1942 р. – лютий 1943 р.) розпочалося визволення території України. Першим населеним пунктом, звільненим від окупантів, стало с. Півнівка Ворошиловградської (нині Луганської) області. 18 грудня 1942 р. сюди увійшли війська Південно-Західного фронту. Корінний перелом у німецько-радянській війні настав після битви на Курській дузі (5 липня-23 серпня 1943 р.), що забезпечило сприятливі умови для розгортання загального стратегічного наступу Червоної армії. І хоча бої за Донбас тривали ще у січні-березні, його остаточне визволення відбулося саме після Курської битви. 22 вересня 1943 р. Донбас було звільнено. Протягом серпня-вересня того ж року від німців також було очищено усю Лівобережну Україну. Радянські війська підійшли до Києва 700-кілометровою смугою від Лоєва до Запоріжжя.
Передбачаючи криваву сутичку не на життя, а на смерть, у серпні 1943 р. гітлерівці розпочали будівництво «Східного валу» — лінії укріплень уздовж річок Дніпро та Молочна. Натомість Червона армія до кінця вересня підготувала понад 20 плацдармів на західному березі Дніпра, тобто територій, де радянська влада зосередила війська та бойову техніку для визволення Києва і Правобережної України. Форсування Дніпра розпочали майже одночасно у кількох місцях: біля Києва — війська 1-го Українського (колишнього Воронезького) фронту, біля Черкас — війська 2-го Українського (колишнього Степового) фронту, біля Дніпропетровська (нині Дніпро) — війська 3-го Українського (колишнього Південно-Західного) фронту, в напрямку Кримського півострова — війська 4-го Українського (колишнього Південного) фронту.
Наступ на Київ розпочався з Букринського плацдарму, за 80 км південніше від Києва. Проте Вермахт тримав міцну оборону, зосередивши тут 10 дивізій, 5 з яких — танкові. Тоді радянське командування вдалося до хитрого маневру. Вночі, потайки від німців, кілька дивізій повернулися на лівий берег Дніпра, піднялися за 110 км на північ від Києва, а звідти знову перейшли на правий берег Дніпра на Лютізький плацдарм. 1 листопада 1943 р. радянські війська розпочали одночасний наступ з Букринського та Лютізького плацдармів, а 6 листопада 1943 р. увійшли до Києва. Під час форсування Дніпра та Київської наступальної операції загинуло 417 тис. радянських воїнів, а з урахуванням чорносвитників — не менше 800 тис. осіб. Відтак, «битва за Київ» стала однією з найкривавіших воєнних операцій Другої світової війни. Чорносвитниками називали піхотні підрозділи Червоної армії, сформовані з місцевого населення окупованих територій відразу після їхнього звільнення. Такі піхотинці не мали ні належної амуніції, ні зброї. По суті, вони були «гарматним м’ясом» при наступі Червоної армії. Політруки і командири виправдовували цей злочин так: «Поки ми кров проливали у боротьбі з ворогом, ви відсиджувалися, тож тепер змийте власною кров’ю провину окупації». Навіть німці так не ставилися до слов’ян, які воювали в підрозділах Третього Рейху і яких вони вважали нижчою расою. Отже, на зміну німецьким окупантам приходили радянські — ще жорстокіші.
Провина окупації, змита кров’ю
1. Коли й завдяки чому розпочалося визволення України?
2. Чому німці будували «східний вал», а Червона армія створювала плацдарми?
3. Коли і якою ціною було звільнено Київ?
Мовою джерела. Запис у «Щоденнику» Олександра Довженка від 28 листопада 1943 р.:
«Сьогодні В. Шкловський розказав мені, що в боях загибає множество мобілізованих на Україні звільнених громадян. їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих. «Один генерал дивився на них у бою і плакав», — розповідав мені Віктор».
1. Які емоції у вас викликають спогади та фото поруч?
2. Узагальніть одним словом витяг зі «Щоденника» та фото.
2. Вигнання німецьких військ та їхніх союзників з території України.
У той час як війська 1-го Українського фронту визволяли Київ, війська 2-го, 3-го і 4-го Українських фронтів форсували Дніпро на півдні. У ході тримісячних боїв було визволено Запоріжжя та Дніпропетровськ (нині Дніпро), очищено від гітлерівців пониззя Дніпра. Переможна «битва за Дніпро» відкрила для Червоної армії шлях на Правобережжя та Південну Україну. Із грудня 1943 р. розпочався загальний наступ радянських військ на Правобережній Україні 1400-кілометровою смугою від Полісся до Криму.
До середини січня 1944 р. в результаті Житомирсько-Бердичівської наступальної операції Житомирська, частково Київська, Вінницька і Рівненська області були майже повністю очищені від німецьких військ.
Перемога під Корсунь-Шевченківським у наступальній операції січня-лютого 1944 р. увійшла в історію під назвою «Сталінград на Дніпрі», адже в оточенні опинилося 10 гітлерівських дивізій. Одночасно з Корсунь-Шевченківською було проведено Рівненсько-Луцьку операцію. 26 березня 1944 р. під час Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції війська 2-го Українського фронту вийшли на кордон з Румунією біля Чернівців, а 8 квітня 1944 р. війська 1-го Українського фронту – на кордон із Чехословаччиною.
Від початку квітня до середини травня 1944 р. війська 4-го Українського фронту провели Кримську наступальну операцію, звільнивши від окупантів Кримський півострів. Під час Львівсько-Сандомирської наступальної операції (липень-серпень 1944 р.) Червона армія зайняла західні області України й увійшла на територію Польщі. Наприкінці серпня 1944 р. лише за десять днів війська 2-го і 3-го Українських фронтів звільнили Ізмаїльську область України та Молдавію в результаті Яссько-Кишинівської наступальної операції. 8 жовтня 1944 р. від ворога було звільнено останній населений пункт УРСР у її довоєнних кордонах – село Лавочне Дрогобицької (нині Львівської) області. Завершила визволення України Карпатсько-Ужгородська наступальна операція, коли війська 4-го Українського фронту 28 жовтня 1944 р. повністю взяли під свій контроль Закарпатську Україну. Згідно з Указом Президента В. Ющенка, з 2009 р. 28 жовтня проголошено Днем визволення України від німецьких загарбників, коли вшановують ветеранів і пам’ять про загиблих воїнів.
1. Коли й завдяки чому радянські війська розпочали наступ на Правобережжі?
2. Яку битву називають «Сталінградом на Дніпрі»?
3. Перерахуйте наступальні операції Червоної армії 1944 р. у хронологічній послідовності.
Карикатура
1. Поміркуйте, якій наступальній операції присвячена карикатура?
3. Депортація кримських татар та інших народів Криму.
12 травня 1944 р. завершилася Кримська наступальна операція. Місцеве населення радо вітало Червону армію. Здавалося б, починається нове вільне життя. Проте біда не забарилася. Ще 11 травня 1944 р. Державний комітет оборони у таємній постанові звинуватив увесь кримськотатарський народ у співпраці з окупантами й масовому дезертирстві та прийняв рішення виселити його з історичної батьківщини. 18 травня 1944 р. на світанку війська НКВС розпочали спецоперацію з виселення кримських татар за межі півострова, яка завершилася до вечора 20 травня 1944 р. Кримських татар, які залишилися, депортували разом з представниками інших національностей упродовж 27-28 червня 1944 р. Людей поміщали в товарні вагони і вивозили передовсім у Середню Азію й Казахстан. Час перебування ешелонів у дорозі становив два, а то й три тижні.
Депортація кримських татар 18-20 травня 1944 р.
Жертвами цієї насильницької акції стали понад 200 тис. кримських татар та понад 40 тис. греків, болгар, вірменів, турків, іранців. Після завершення війни родичі депортованих, а це вчорашні солдати й офіцери, були також насильно відправлені у спеціальні поселення і проголошені зрадниками. Їхнє майно згодом передали переселенцям з Росії та України. Крим було перетворено з Автономної Радянської Соціалістичної Республіки на Кримську область СРСР. На півострові нищили все, що зберігало історичну пам’ять: книги, газети, журнали кримськотатарською мовою, зрівнювали з землею могили, кримськотатарські топоніми замінювали на радянські.
Примусове переселення було злочином керівництва Радянського Союзу, вчиненим проти людяності. Порушувалася стаття 50 чинної Гаазької конвенції 1907 р. «Про закони і звичаї сухопутної війни». Згідно з Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 р., депортація кримських татар 1944 р. визнана геноцидом, а 18 травня відзначено як День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Це трагедія не лише Криму, а й усієї України.
1. Коли відбулася депортація мешканців Криму? Куди їх вивозили?
2. Хто став жертвою депортацій 1944 р. у Криму?
3. Коли в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу?
Крим, 1944 р. Дерево, вирване з корінням
Мовою джерела. Зі спогадів кримської татарки Айше Читак із села Ай-Васил (нині — частина Ялти):
«18 травня, годині о 4 ранку, нас розбудили озброєні солдати. На збори дали п’ятнадцять хвилин, сказали, що можемо взяти найцінніше, але навіть подушку не дали забрати, мовляв, це вам не знадобиться. Мама одягла пальто брата й взяла тільки лампу. . Потім разом із сестрами, племінниками (нас
було 14 осіб) та односельцями повели туди, де зібралося все село. . І всіх пішки погнали в Дерекой (сусіднє село). Коли проходили повз наш будинок, було видно, що там уже хтось хазяйнував, шукали цінні речі. У Дерекої . повантажили на машини й відвезли до Бахчисарая, де завантажили у вагони для худоби та відіслали в невідомому напрямку».
1. Які емоції викликають у вас спогади Айше Читак та світлина поруч?
2. Яким було ставлення солдатів до кримських татар?
Коли в Україні майже вся територія була звільнена від німецьких загарбників та їх союзників, .
у Тихому океані поблизу Філіппін завершилася найбільша із авіа-морських битв у історії людства між США та Японією.
Депортація кримських татар у травні 1944 р.: http://territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=405
Битва за Київ. 1943 рік. Чорна піхота — знищення українців: https://www.youtube.com/watch?v=uNZ4U_CPngk
Підсумуйте свої знання
1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
– 18 грудня 1942 р. — звільнення першого українського населеного пункту — с. Півнівка Ворошиловградської (нині Луганської) області;
– 6 листопада 1943 р. — звільнення Києва;
– 18-20 травня 1944 р., 27-28 червня 1944 р. — депортація кримських татар та представників національних меншин з Кримського півострова;
– 8 жовтня 1944 р. – звільнено с. Лавочне Дрогобицької області — останній населений пункт УРСР у її довоєнних кордонах;
– 28 жовтня 1944 р. — остаточне визволення України від німецьких загарбників та їхніх союзників.
2. Поясніть значення понять: «Східний вал», плацдарм, чорносвитники.
3. Назвіть наступальні операції Червоної армії, в результаті яких було визволено Україну.
4. Поміркуйте. Які воєнні злочини вчинила радянська влада під час визволення України? Відповідь обґрунтуйте.
РОЗДІЛ VII. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939—1945 рр.)
У зв’язку з підписанням пакту про ненапад між Німеччиною та Союзом Радянських Соціалістичних Республік нижчепідписані уповноважені обох сторін обговорили в цілком конфіденційному порядку питання про розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі.
1. У разі територіально-політичних змін у державах, що входять до Прибалтийського регіону (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно стане кордоном сфер інтересів Німеччини та СРСР.
2. У разі територіально-політичних змін в областях, що належать Польській державі, сфери інтересів Німеччини та СРСР будуть розмежуватися по лінії рік Нарев, Вісла, Сан.
3. Щодо Південно-Східної Європи радянська сторона підкреслює свою заінтересованість у Бессарабії. Німецька сторона заявляє про її повну незаінтересованість у цих областях.
4. Цей протокол буде зберігатися обома сторонами в цілковитій таємниці.
1) Укажіть дату підписання Договору про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом.
а) 22 червня 1939 р.;
б) 23 серпня 1939 р.;
в) 1 вересня 1939 р.;
г) 28 вересня 1939 р.
2) Як ви розумієте поняття «сфера інтересів»?
3) Чим був обумовлений таємний характер протоколу?
4) Якими були наслідки підписання цього протоколу для долі західноукраїнських земель?
Таємний додатковий протокол до німецько-радянського договору «Про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною»
Уповноважені, які нижче підписалися, констатують згоду Німецького Уряду і Уряду СРСР в наступному: підписаний 23 серпня 1939 р. таємний додатковий протокол змінюється в п. 1 таким чином, що територія Литовської держави включається до сфери інтересів СРСР, оскільки з іншої сторони Люблінське воєводство і частина Варшавського воєводства включаються до сфери інтересів Німеччини. <. >Як тільки Уряд СРСР вживе на литовській території особливих заходів для охорони своїх інтересів, то з метою природного простого проведення кордону сучасний німецько-литовський кордон виправиться так, що литовська територія, яка лежить на південний захід від лінії, указаної на карті, відходить до Німеччини. Далі заявляється, що діюча зараз економічна домовленість між Німеччиною та Литвою не буде заторкнута вказаними вище заходами Радянського Союзу.
Москва, 28 вересня 1939 р.
За Уряд Німеччини Й. Ріббентроп
За повноваженням Уряду СРСР В. Молотов
1) Укажіть, коли було підписано договір «Про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною».
а) 23 серпня 1939 р.;
б) 1 вересня 1939 р.;
в) 28 вересня 1939 р.;
г) 22 червня 1939 р.
2) Яким чином підписання таємного протоколу до цього договору позначилося на долі західноукраїнських земель?
3) Позначте на контурній карті, як змінився кордон між сферами інтересів Німеччини та Радянського Союзу після підписання цього договору.
Із декларації Народних зборів України про возз’єднання (27 жовтня 1939 р.)
Український народ у колишній польській державі був приречений на вимирання. Його долею було пригнічення, знищення і пограбування. Польські пани робили все, щоб ополячити українське населення, заборонити навіть саме слово українець, замінивши його на слова «бидло» та «холоп».
Українських селян позбавляли землі. Робітникам і службовцям не давали працювати на фабриках, заводах і в установах. Українців не приймали до навчальних закладів. Викорінювали рідну українську мову. Намагались знищити українську культуру. Усе це неодноразово викликало бурю протесту, селянські повстання проти колоніального режиму панівних верств панської Польщі.
Та кінчився час пригнічення і безправ’я. Волею всього багатонаціонального народу, за наказом Радянського уряду Червона армія звільнила навіки народ Західної України від влади польських поміщиків і капіталістів.
На вічах, зборах, мітингах він одностайно виявляє непохитну волю влитися в братню сім’ю народів великого Радянського Союзу та ввійти до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.
У Радянському Союзі квітне Українська Радянська Соціалістична Республіка. Збудовано сотні могутніх заводів та фабрик, на яких працює робітничий клас, що не знає експлуатації. Зросло й економічно зміцніло українське селянство, яке володіє землею і обробляє її найновішою технікою.
Радянська влада і Комуністична партія створили всі умови для розвитку справді народної української радянської культури. Українська мова — державна мова. Сини і дочки народу Радянської України посідають керівні пости в усіх галузях політичного, господарського, культурного і суспільного життя. Молоді Радянської України забезпечено цілковиту змогу вчитися, опановувати висоти науки своєю рідною мовою.
Народ Західної України це знає.
Українські Народні збори, являючись виразником непохитної волі та прагнень народу Західної України, ухвалюють:
Просити Верховну Раду Союзу РСР прийняти Західну Україну до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік, включити Західну Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки і тим злучити український народ у єдиній державі, покласти край віковому роз’єднанню українського народу.
1) Укажіть дату вступу на територію Західної України радянських військ.
а) 22 червня 1939 р.;
б) 23 червня 1939 р.;
в) 1 вересня 1939 р.;
г) 17 вересня 1939 р.
2) Поміркуйте, чи відповідало національним інтересам українського народу об’єднання Західної України з УРСР. Свою відповідь аргументуйте.
3) Як у документі пояснюється необхідність об’єднання Західної України з УРСР?
4) Яку характеристику перебування західноукраїнських земель у складі Польщі подано в документі? Чи відповідало це дійсності?
5) Яку характеристику надано перебуванню УРСР у складі Радянського Союзу? Чи відповідало це дійсності?
6) Чому процес об’єднання Західної України з УРСР має неоднозначну оцінку сучасних істориків?
7) Необхідність яких змін соціально-економічного характеру в західноукраїнських землях декларувалася в наведеному документі? Чим аргументувалася необхідність цих змін?
Постанова Ради Народних Комісарів УРСР про організацію наукових установ у західних областях УРСР
Із метою створення відповідних умов для розвитку наукової роботи в західних областях Української РСР Рада Народних Комісарів УРСР постановляє:
І. Доручити Президії Академії наук УРСР:
1) організувати в місті Львові відділи таких наукових установ Академії наук УРСР:
а) Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка,
б) Інституту мовознавства,
в) Інституту фольклору,
г) Інституту історії України,
д) Інституту археології,
е) Інституту економіки.
2) Організувати в місті Львові філіал бібліотеки Академії наук УРСР, передавши їй бібліотеки:
а) наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка,
б) наукового товариства «Осолінеум»,
в) Народного будинку.
3) Організувати в місті Львові науковий природознавчий музей як базу для наукової роботи по вивченню флори, фауни та корисних копалин у західних областях УРСР.
II. Передати Академії наук УРСР природознавчий музей наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка і музей Дідушицьких.
III. Передати Академії наук УРСР для наукової роботи Карпатську астрономічну обсерваторію, яка розташована в урочищі «Долина Зелена» Станіславської області.
IV. Зобов’язати Львівський обласний виконавчий комітет забезпечити зазначені наукові установи Академії наук УРСР відповідними приміщеннями.
1) Визначте значення заходів Ради Народних Комісарів УРСР, запропонованих у наведеному документі. Дайте їм власну оцінку.
2) Дайте визначення поняття «радянізація».
3) Використовуючи текст джерела та матеріал підручника, визначте негативні та позитивні аспекти «радянізації» західноукраїнських земель у 1939—1941 рр.
Із плану «Барбаросса»
Тільки для командування
<. >Німецькі збройні сили повинні бути готові розбити Радянську Росію в ході короткочасної кампанії ще до того, як буде закінчена війна проти Англії. <. >Кінцевою метою операції є створення загороджувального бар’єра проти Азіатської Росії по загальній лінії Волга— Архангельськ. <. >Останній індустріальний район, що залишається в росіян на Уралі, можна буде паралізувати за допомогою авіації.
Групі армій, що діють південніше Прип’ятських боліт, слід за допомогою концентричних ударів <. >знищити російські війська, які перебувають на Україні, ще до виходу останніх до Дніпра.
Із цією метою головний удар наноситься з району Любліна в загальному напрямку на Київ.
По закінченні боїв південніше і північніше Прип’ятських боліт у ході переслідування варто забезпечити виконання таких завдань:
на півдні — вчасно зайняти важливий у військовому і економічному відношенні Донецький басейн; на півночі — швидко вийти до Москви. Захоплення цього міста означає як у політичному, так і в економічному відношенні вирішальний успіх.
Вірно: капітан . (підпис)
1) Укажіть, у якому році було розроблено план «Барбаросса».
2) Якою була мета плану «Барбаросса»?
3) У якому напрямку був спрямований основний удар гітлерівських військ згідно з цим планом?
4) Яке місце відводилося в ньому Україні? Чому?
Із директиви Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) партійним і радянським організаціям прифронтових областей про мобілізацію всіх сил і засобів на розгром ворога (29 червня 1941 р.)
Раднарком Союзу РСР і ЦК ВКП(б) вимагають від вас:
1. У нещадній боротьбі з ворогом відстоювати кожну п’ядь радянської землі, битися до останньої краплі крові за наші міста і села, проявляти сміливість, ініціативу і кмітливість, властиві нашому народові.
2. Організувати всебічну допомогу діючій армії, забезпечити організоване проведення мобілізації тих, хто перебував у запасі, забезпечити постачання Армії всім необхідним, швидке просування транспортів із військами і військовими вантажами, широку допомогу пораненим відведенням під госпіталі лікарень, шкіл, клубів, установ.
3. Зміцнити тил Червоної армії, підпорядкувавши інтересам фронту всю свою діяльність, забезпечити посилену роботу всіх підприємств, роз’яснити трудящим їх обов’язки і становище, яке склалося, організувати охорону заводів, електростанцій, мостів, телефонного і телеграфного зв’язку, організувати нещадну боротьбу з усілякими дезорганізаторами тилу, дезертирами, панікерами, поширювачами чуток; знищувати шпигунів, диверсантів, ворожих парашутистів, виявляючи в усьому цьому швидке сприяння винищувальним батальйонам.
4. При вимушеному відході частин Червоної армії забирати рухомий залізничний склад, не залишаючи ворогові жодного паротяга, жодного вагона, не залишати ворогові ні кілограма хліба, ні літра пального. Колгоспники повинні рятувати худобу, хліб здавати на збереження державним органам для вивезення його в тилові райони. Усе цінне майно, у тому числі кольорові метали, хліб і пальне, яке не може бути вивезене, повинно безумовно знищуватися.
5. У зайнятих ворогом районах створювати партизанські загони і диверсійні групи для боротьби з частинами ворожої армії, для розгортання партизанської війни повсюди і скрізь, для руйнування мостів, доріг, псування телефонного і телеграфного зв’язку, підпалювання складів і т. ін. У захоплених районах створювати нестерпні умови для ворога та всіх його поплічників, переслідувати і знищувати їх на кожному кроці, зривати всі їхні заходи.
6. Негайно віддавати під суд військового трибуналу всіх тих, хто своїм панікерством і боягузтвом заважає справі оборони, не зважаючи на особу.
1) Поясніть значення виділених слів.
2) Укажіть дату нападу гітлерівської Німеччини на СРСР.
а) 23 серпня 1939 р.;
б) 1 вересня 1939 р.;
в) 2 серпня 1940 р.;
г) 22 червня 1941 р.
3) Які мобілізаційні заходи були запропоновані в наведеному документі? Дайте їм власну оцінку.
4) Поміркуйте, чому в директиві особливо наголошувалося на необхідності евакуації або знищенні обладнання заводів, рухомого залізничного складу, продовольства, пального тощо.
Акт відновлення Української держави
1. Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.
Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.
Суверенна Українська Влада запевнить Українському Народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння його потреб.
2. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України — Києві з волі українського народу.
3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Великонімеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад у Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.
Українська Національна Революційна Армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно із союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий справедливий лад у цілому світі.
1) У документі згадуються імена Є. Коновальця та С. Бандери. Що вам відомо про цих постатей? Підготуйте невелике повідомлення про їхні погляди та діяльність.
2) Укажіть дату ухвалення «Акта відновлення Української держави».
а) 17 вересня 1939 р.;
б) 2 серпня 1940 р.;
в) 22 червня 1941 р.;
г) 30 червня 1941 р.
3) Поміркуйте, чому саме цей час було обрано для проголошення Української держави.
4) Чому представники ОУН(М) не підтримали намагання ОУН(Б) відновити незалежну Українську державу?
5) Укажіть, хто очолював сформований український уряд,
6) Якою була реакція гітлерівців на проголошення «Акта відновлення Української держави»? Про що це свідчить?
7) Чому наведений документ неоднозначно сприймається різними політичними силами сучасної України?
Зі звернення Президії Верховної Ради УРСР, Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК КП(б)У до українського народу (6 липня 1941 р.)
Товариші робітники, селяни, інтелігенція великого українського народу!
Кровожерливий ворог напав на нашу землю. У смертельній ненависті до мирної Радянської країни, до волелюбного нашого народу оскаженілий Гітлер кинув свої фашистські банди, щоб перетворити нас на рабів, знищити нашу національну державу, культуру, пограбувати нашу землю і посадити на шию нашого вільного народу катів та їх найманців, німецьких капіталістів, баронів, поміщиків. Кривавий розбійник зазіхає на українську пшеницю, сало, нафту, метал, вугілля, на багатства і добро квітучої Радянської України. Гітлерівські людожери несуть на своїх багнетах іго, якого ще не знала історія людства. Жити у вільній Україні або впасти в рабство під ігом Гітлера — так тепер стоїть питання перед українським народом.
Проклятий ворог віроломним нападом захопив частину нашої рідної України. Це не може налякати наш могутній волелюбний народ. Німецьких псів-рицарів рубали мечі воїнів Данила Галицького, рубали їх шаблі козаків Богдана Хмельницького, кайзерівські полчища знищив український народ під керівництвом Леніна, Сталіна в 1918 р. Завжди ми били німецького розбійника, а тепер ми навіки відрубаємо його лапи, залиті кров’ю багатьох народів. <. >Відродимо славні традиції українських партизанів, які нещадно знищували в роки громадянської війни німецьких окупантів. На зайнятій ворогом території створюйте кінні і піші партизанські загони, диверсійні групи для боротьби з частинами ворожої армії, висаджуйте в повітря в тилу у ворога мости, шляхи, знищуйте телеграфний зв’язок, підпалюйте ліси і склади, громіть обози противника. Створюйте ворогові та його посібникам нестерпні умови, нещадно переслідуйте і знищуйте їх, усіма засобами зривайте всі заходи ворога.
Колгоспники, робітники радгоспів і МТС! Якщо вашій місцевості загрожує бути захопленій ворогом, забирайте із собою трактори і автомашини, забирайте із собою худобу і коней. Не залишайте ворогові жодного кілограма хліба, жодного літра пального.
Товариші робітники та інтелігенція! Якщо вашому місту загрожує ворожа навала, не залишайте нічого цінного ворогу. Усе цінне майно, що не може бути вивезене, повинно безумовно знищуватися.
Велика наша сила, не зломити її, не зігнути! У морі народного гніву потопимо гітлерівську гадину. Цим ми зробимо святу справу — не тільки знищимо небезпеку, що нависла над нашою країною, а й допоможемо визволенню народів Європи, поневолених німецьким фашизмом. У своїй священній Вітчизняній війні ми не самотні. Усе передове людство — із нами.
Справа наша справедлива! Перемога буде за нами! Ніколи українці не будуть німецькими рабами.
Уперед! За нашу рідну Україну, за великий Радянський Союз! У бій! За Батьківщину, за честь, за свободу!
1) Із якою метою було оголошено звернення Президії Верховної Ради УРСР, Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК КП(б)У до українського народу?
2) У документі йдеться про вибір українців жити у вільній Україні. Чи правомірним є таке визначення щодо становища Української держави у складі СРСР?
3) Позначте на контурній карті українські території, захоплені гітлерівськими військами на момент оголошення звернення Президії Верховної Ради УРСР, Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК КП(б)У до українського народу.
4) Про які події української історії та про яких її діячів містить згадку наведений документ, обґрунтовуючи необхідність боротьби з німецько-фашистськими загарбниками?
5) Які заходи були запропоновані радянськими органами влади для організації відсічі ворогові? Наскільки ефективними вони виявилися?
Зі службового щоденника начальника Генерального штабу сухопутних військ Німеччини Ф. Гальдера (18 липня 1941 р.)
Операція групи армій «Південь» дедалі більше втрачає свою форму. Ділянка фронту проти Коростеня, як і раніше, потребує значних сил для її утримання. Прибуття свіжих великих сил противника з півночі в район Києва змушує нас підтягти туди піхотні дивізії, щоб полегшити становище танкових з’єднань 3-го моторизованого корпусу і згодом змінити його. У результаті цього на північній ділянці групи армій «Південь» виявилися скутими значно більші сили, ніж це було бажано.
Утрати Червоної армії в 1941—1942 рр. в Україні (за даними генерал-майора вермахту фон Бутлара)
Узяті в полон бійці та командири Червоної армії, тис. осіб
Уманська (серпень 1941 р.)
Київська (вересень 1941 р.)
Керченська (травень—червень 1942 р.)
Севастопольська (липень 1942 р.)
Харківська (травень 1942 р.)
1) У якому напрямку вела наступ група армій «Південь»?
2) Що вам відомо про трагедію перших днів війни? Якими були причини невдач Червоної армії на початковому етапі війни?
3) Проаналізуйте статистичні дані, наведені в таблиці. Зробіть висновки про масштаби втрат Червоної армії на початковому етапі війни.
4) Поміркуйте, чи можна було запобігти військовій катастрофі, яка спіткала радянські війська на початку війни.
5) Поясніть, що таке «бліцкриг». Використовуючи текст джерела та матеріал підручника, визначте причини зриву «бліцкригу».
6) Наведіть приклади героїзму радянських воїнів—захисників України на початковому етапі війни.
Зі спогадів учасниці оборони Києва О. Захарченко
23, 24 і 25 вересня 1941 р. — це невимовна картина жахливого, кривавого знищення людей і бойової техніки в селі Борщах, куди було загнано залишки наших армій. Непрохідні, непролазні болота не давали можливості прорватися нашим людям до Харкова, а якщо хтось і проривався, то ворог його вже чекав на тому боці і знищував або брав у полон. <. >Тисячі трупів устилали землю, небо було чорним від розривів снарядів, пожежі, дихати було нічим, в повітрі пекельний шум і гуркіт від розривів, стогонів і криків поранених і вмираючих.
24 числа був організований і хотів прорватися загін чоловік у 200. Це було ввечері, але загін наш було розбито, багато з товаришів загинуло, а мене було контужено. 25-го числа я весь час працювала на полі бою, а в окопі була поранена. В окопі ми були не більше 10—15 хвилин, після чого бойові дії припинилися і нас, погрожуючи зброєю, витягнули німці.
У той самий день, 25 вересня, нас привели до табору військовополонених. Власне, це був не табір. Це був якийсь величезний двір якогось колгоспу, де ми заночували, бо до Іванківського табору було ще півдня дороги. У 7 чи 8 вечора ми добралися до цього колгоспу (біля 7 тис. чоловік), де нас прямо на сирій землі (тоді лила злива) розташували на ночівлю, оточили солдатами і навколо запалили будівлі, так що ми вирішили, що якщо не загинули в бою, то загинемо у вогні.
Але пройшла ніч, а зранку почали ділити: жінок окремо, євреїв окремо, командирів і комісарів в один бік, бійців — в інший. За ніч багато командирів зробилися рядовими. Так само і комісари.
Із книги генерала вермахта К. Типпельскірха «Історія Другої світової війни» про оточення радянських військ під Києвом (1941 р.)
25 серпня 2-га армія і 2-га танкова група почали наступ у південному напрямку. <. >У боях, які тривали понад два тижні, 2-й армії вдалося підійти до Десни і форсувати її. Одночасно 2-га танкова група <. >14 вересня передовими частинами досягла району Ромен.
Тепер настав момент почати фронтальний наступ біля Дніпра і спрямувати з півдня 1-шу танкову групу назустріч 2-й танковій групі, що наступала з півночі, щоб замкнути кільце оточення. Із плацдарму, утвореного ще раніше 17-ю армією в районі Кременчука, 1-ша танкова група разом із 17-ю армією 10 вересня раптово почала наступ і 16 вересня в районі Лохвиці з’єдналась із 2-ю танковою групою. <. >17-та армія для прикриття східного флангу наступаючих військ почала своїм правим флангом просування на Полтаву, проте потім великими силами повернула на північний захід. У результаті цього наступу, одночасного удару 6-ї армії через Дніпро по обидва боки Києва, який 19 вересня було обійдено і взято, і подальшого просування 2-ї армії з півночі російські сили, які перебували в трикутнику Київ, Черкаси, Лохвиця, були стиснуті з усіх боків. У цей час танкові групи в запеклих боях відбивали спроби противника деблокувати свої війська зі сходу і, крім того, великими силами вклинилися в оточені російські армії і розкололи їх. <. >Минуло ще два тижні, поки незвичайно великі сили противника, затиснуті в котлі і розчленовані на окремі частини, було знищено й взято в полон. 26 вересня битву було закінчено. У зведенні німецького верховного командування повідомлялося про взяття в полон 665 тис. осіб, захоплення 3718 гармат і 884 танків.
Із доповідної записки червоноармійця Качаліна про загибель командуючого Південно-Західним фронтом М. Кирпоноса
21 вересня 1941 р., на другий день після бою в переліску біля села Авдіївка я, залишившись один, в окопі, о 12.00 пішов шукати своїх прикордонників. При пошуку я знайшов убитим генерала — високого на зріст, повної статури, одягнутого в темно-сіру драпову шинель, знаки розрізнення — чотири зірочки, у голові з лівого боку у скроневій частині в нього була вогнестрільна рана, із правого боку голова була пробита, мабуть, великим осколком.
Оглядаючи труп убитого генерала, я побачив двох червоноармійців РСЧА на чолі з лейтенантом, якому доповів про виявлення трупа вбитого генерала. Лейтенант доручив мені переглянути в убитого наявність документів. У боковій кишені френча я виявив партквиток, прочитав прізвище вбитого — Кирпонос. Партквиток я передав лейтенанту РСЧА, прізвище якого не знаю, лише сказав у присутності всієї групи, що він із 21-ї армії.
При передачі мною партквитка почали підходити німці, із якими в нас зав’язалась перестрілка, під час якої я був поранений у ногу. Коли німці втекли, лейтенант запропонував подивитись ордени вбитого. Оскільки я не міг іти, лейтенант пішов сам. Після повернення він не сказав, чи зняв ордени, а запропонував нам приготуватись до виходу з цього місця. Усю ніч ми рухались разом: я, лейтенант, один старший політрук і два червоноармійці, прізвищ і з яких вони частин, я не знаю.
Після прибуття в Охтирку 2 жовтня 1941 р. я написав начальнику комплектування 21-ї армії рапорт із зазначенням про виявлення вбитого генерал-полковника Кирпоноса.
Червоноармієць 21 прикордонполку військ НКВС — (Качалін)
Москва, товаришу Сталіну.
Надсилаю доповідну записку червоноармійця Качаліна про загибель генерал-полковника Кирпоноса.
7.Х. 1941 р. М. Хрущов.
1) Що ви дізналися з тексту джерел про трагедію радянських військ під Києвом та про оборону столиці нашої держави?
2) Назвіть причини трагедії під Києвом. Визначте результати та наслідки цієї військової катастрофи.
3) Підготуйте повідомлення про долю командуючого Південно-Західним фронтом М. Кирпоноса.
4) Використовуючи наведені джерела та додаткову літературу, наведіть приклади героїзму радянських солдат під час боїв за Київ.
Із наказу ставки Верховного командування Червоної армії № 270 (16 серпня 1941 р.)
. Командирів і політпрацівників, які під час бою <. >здаються в полон ворога, вважати злісними дезертирами, сім’ї яких підлягають арешту. <. >І якщо такий начальник або частина червоноармійців замість організованої відсічі ворогу здадуться в полон, — знищувати їх усіма засобами як наземними, так і повітряними, а сім’ї червоноармійців, що здалися, позбавляти державної допомоги.
Із наказу Народного комісаріату оборони Союзу РСР № 277 («Ні кроку назад!») (28 липня 1942 р.)
. Населення нашої країни, яке з любов’ю і повагою ставиться до Червоної армії, починає розчаровуватися в ній, утрачає віру в Червону армію, а багато хто з них проклинає Червону армію за те, що вона віддає наш народ під ярмо німецьких гнобителів, а сама втікає на схід.
Із цього випливає, що час покінчити з відступом.
Ні кроку назад! Таким тепер повинен бути наш головний заклик.
Треба стійко, до останньої краплі крові захищати кожну позицію, кожний метр радянської території, чіплятися за кожний клаптик радянської землі і відстоювати його до останньої можливості.
Для нашої Батьківщини настали важкі дні. Ми повинні зупинити, а потім відкинути і розгромити ворога за всяку ціну.
1. Військовим радам фронтів і насамперед командуючим фронтами:
а) безумовно ліквідувати відступальні настрої у військах і залізною рукою припиняти пропаганду про те, що ми можемо і повинні відступати нібито й далі на схід, що від такого відступу не буде нібито шкоди;
б) безумовно знімати з поста і направляти в Ставку для притягнення до військового суду командуючих арміями, котрі допустили самовільний відхід війська з позицій, які вони займають, без наказу командування фронту;
в) сформувати в межах фронту від одного до трьох (зважаючи на обстановку) штрафних батальйонів (по 800 чоловік), куди направляти середніх і старших командирів та відповідних політпрацівників усіх родів військ, які провинилися в порушенні дисципліни через боягузтво або нестійкість, і поставити їх на більш важкі ділянки фронту, щоб дати їм можливість спокутувати кров’ю свої злочини проти Батьківщини.
2. Військовим радам армій і насамперед командуючим арміями:
а) безумовно знімати з постів командирів і комісарів корпусів і дивізій, які допустили самовільний відхід військ із позицій, що вони займають, без наказу командування армії, і направляти їх у військову раду фронту для віддання до військового суду;
б) сформувати в межах армії 3—5 добре озброєних загороджувальних загонів (до 200 чоловік у кожному), поставити їх у безпосередньому тилу нестійких дивізій і зобов’язати їх у разі паніки і безладного відходу частин дивізії розстрілювати на місці панікерів та боягузів і цим допомогти чесним бійцям дивізій виконати свій обов’язок перед Батьківщиною;
в) сформувати в межах армії від п’яти до десяти (зважаючи на обстановку) штрафних рот (від 150 до 200 чоловік у кожній), куди направляти рядових бійців і молодших командирів, які провинилися в порушенні дисципліни через боягузтво або нестійкість, і поставити їх на важкі ділянки армії, щоб дати їм можливість спокутувати кров’ю свої злочини перед Батьківщиною.
3. Командирам і комісарам корпусів і дивізій:
а) безумовно знімати з постів командирів і комісарів полків і батальйонів, які допустили самовільний відхід частин без наказу командира корпусу чи дивізії, відбирати в них ордени і медалі та направляти їх у військові ради фронту для віддання до військового суду;
б) подавати всіляку допомогу і підтримку загороджувальним загонам армії у зміцненні порядку і дисципліни в частинах.
Наказ прочитати в усіх ротах, ескадронах, батареях, ескадрильях, командах, штабах.
1) Які заходи були запропоновані радянським керівництвом із метою зупинення відступу Червоної армії? Наскільки ефективними, на ваш погляд, вони були?
2) В історичній літературі існують різні оцінки цих наказів: одні вважають, що вони справили позитивний вплив на моральний стан війська, допомогли в боротьбі з дезертирством, інші вважають їх надмірно суровими, і що в моральному плані їх не можна оцінювати позитивно. Висловіть власну думку з приводу заходів, запропонованих у наведених наказах.
3) Поміркуйте, чи могли з’явитися подібні накази в демократичній країні. Свою відповідь аргументуйте. Дайте власну моральну оцінку заходам радянського керівництва, визначеним у наказах.
Із виступу на Нюрнберзькому процесі помічника головного обвинувача від СРСР Л. Смирнова про трагедію Бабиного Яру
Страшна різня і погроми були вчинені німецькими загарбниками в українській столиці — Києві. За кілька днів німецькі бандити вбили і роздерли 52 тис. чоловіків і жінок, старих і дітей. <. >Громадяни, які вирвалися з Києва, описують приголомшуючу картину однієї з цих масових страт: на єврейському кладовищі міста Києва було зібрано велику кількість євреїв <. >, перед розстрілом усіх роздягли догола і побили; першу відібрану для розстрілу групу змусили лягти на дно рову, униз обличчям, і розстрілювали з автоматів; потім розстріляних німці злегка засипали землею, на їх місце другим ярусом укладали наступну партію страчуваних і знову розстрілювали з автоматів.
1) Що ви дізналися з наведеного джерела про трагедію Бабиного Яру?
2) Що таке нацистський «новий порядок»? Доведіть, що трагедія Бабиного Яру була складовою цієї політики.
3) Наведіть приклади місць масових страт населення в Україні.
4) Що вам відомо про запровадження нацистського «нового порядку» у вашому регіоні?
Із свідчень радянських громадян (М. Кац, Т. Холоденко, А. Тарасова та ін.) про німецько-фашистський окупаційний режим
Спеціальних шибениць у Києві немає. Людей вішають на стовпах. На бульварі Шевченка повісили трьох молодих робітників, які працювали на кабельному заводі. Перед повішенням вони заявили катам: «Сьогодні нас вішають, а завтра вас, ми гинемо за Батьківщину. »
Велика кількість полонених помирає від голоду. У таборі на Керосинній (у Києві. — Упорядн.) дійшло до того, що полонені чекали, поки захолоне труп, а потім починали його їсти.
10 січня 1942 р. біля Сінного базару гнали 100 чоловік моряків. Був мороз 37 градусів. Вони йшли по снігу босі, в одних трусах, руки в них були сковані назад залізними цепами і на тілі видно було криваві підтьоки. Вони йшли бадьоро і співали «раскинулось море широко». Усі ці моряки були розстріляні.
1) Як наведені джерела відображають установлений німецько-фашистський окупаційний режим в Україні?
2) Доведіть або спростуйте твердження про те, що німецьке командування здійснювало політику геноциду щодо населення на окупованих територіях.
3) Спрогнозуйте реакцію українського населення на політику окупантів.
Із зауважень і пропозицій «Східного міністерства» генерального плану «Ост»
<. >Генеральний план «Ост» передбачає, що після закінчення війни кількість переселенців для негайної колонізації східних територій має становити 4550 тис. чоловік. Адже треба мати на увазі, що ці 4550 тис. німців мають бути розселені на таких територіях, як <. >частково також області України.
в) До питання про українців.
За планом головного управління імперської безпеки на територію Сибіру мають бути переселені також західні українці. При цьому передбачається переселення шістдесяти п’яти відсотків населення.
Із промови рейхскомісара Е. Коха на нараді вищих службових осіб рейхскомісаріату про мету й завдання німецької політики в Україні
Немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає в Німеччині. Це завдання повинне бути виконане, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України в Німеччину 3 мільйони тонн зерна, і ми повинні це зробити.
Із листа імперського міністра у справах східних областей А. Розенберга про вивіз з України сільськогосподарської продукції
. Торговий обіг товариства з початку заснування до 31 березня 1944 р. становив 5,6 мільярда марок.
За цей час його філії заготовили:
зерна — 9 200 000 т
м’яса та м’ясних виробів — 622 000 т
олійних культур — 950 000 т
масла — 208 000 т
цукру — 400 000 т
фуражу — 2 500 000 т
картоплі — 3 500 000 т
насіння — 141 000 т
інших сільськогосподарських товарів — 1 200 000 т
яєць — 1 075 000 000 шт.
Для транспортування використано 1418 тис. вагонів і суден загальною тоннажністю 472 тис. тонн.
Товариство вивезло 32 тис. товарних вагонів, у тому числі: зерна, олійних культур, іншого насіння тощо. 22 400 вагонів сільськогосподарських машин, інших машин тощо. 9000 вагонів предметів постачання і споживання — 1500 вагонів.
1) Що собою являв план «Ост»? Яка доля була відведена в ньому українцям?
2) Якими були мета та завдання німецької політики в Україні?
3) Чому Україна посідала важливе місце в загарбницьких планах гітлерівського командування?
4) Як наведені джерела відображають економічне пограбування України?
5) Яке місце відводилося Україні в планах гітлерівців?
Таємна німецька інструкція щодо України (листопад 1942 р.)
1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани. Потенційно найнебезпечніші бандерівці. За всяку ціну знищити.
2. Ніколи тільки 4-класові. На другий рік [1943] закрити.
3. «Просвіти» обсервувати. Там діють Бандерівці].
4. Відібрати культурно-освітні установи, театри, кіно.
5. Якнайменше наукових інституцій типу лабораторій і т. ін. Тільки такі, що необхідні для війська.
6. Церкви не допустити до згоди.
7. Не поборювати сухот, тифу. Закрити лікарні для населення. Здержати продукцію дальших місцевих лікарів.
8. Суди лише німецькі. Кожний німець — суддя. Для населення суди передбачені на 10 літ.
9. Хуліганство каральне тільки тоді, коли шкодить німцям.
10. Ширити аморальність — не карати за аборти.
11. Усе, що має хребет, зламати.
12. Партизанів і націоналістів не допускати до згоди.
13. Контроль поїздів.
14. Сексоти на заводах, у цехах, церквах, підприємствах, установах і т. ін. Стежити за ворогами Німеччини. Попів на службу.
15. Не говорити німцям із населенням.
16. Не говорити про непорозуміння в партії.
1) Кого німці вважали своїми ворогами на окупованій території України? Чому в бандерівцях вони вбачали найбільшу небезпеку?
2) Чому в інструкції таку велику увагу приділено заходам у галузі освіти та культури?
3) Дайте моральну оцінку заходам німецької окупаційної влади в Україні.
Із мемуарів партизанського командира О. Федорова про позицію українського населення щодо окупантів
. Більшість населення невдоволена приходом німців <. >, деяка частина настроєна проти Червоної армії і радянської влади. Були випадки, коли німців зустрічали квітами, хлібом-сіллю. <. >Ще одна загадка: розкуркулені, священики та інші особи нерідко виявилися патріотами. <. >І водночас, здавалося, наші люди, навіть комуністи, ставали наволоччю.
1) Підготуйте повідомлення про життя та діяльність автора наведеного джерела. Дайте власну оцінку цій історичній постаті.
2) Поясніть, чому певна частина населення України була «настроєна проти Червоної армії та радянської влади».
3) Як змінилося ставлення цієї частини населення до німців у міру встановлення фашистського окупаційного режиму?
4) Прокоментуйте виділений фрагмент. Висловіть власну точку зору щодо нього.
Із постанови нелегального ЦК КП(б)У про затвердження оперативного плану бойових дій партизанських загонів України на весняно-літній період 1943 р. (7 квітня 1943 р.)
Тисячі партизанських загонів, що діють на території України, винищили десятки тисяч німецько-фашистських солдатів і офіцерів, пустили під укіс сотні військових ешелонів, підірвали сотні залізничних та інших мостів, знищили десятки складів із боєприпасами, пальним і обмундируванням, захопили величезну кількість трофеїв.
Проте слабке керівництво партизанським рухом із боку партійних організацій, відсутність стійкого зв’язку з багатьма партизанськими формуваннями, недостатній розвиток партизанської боротьби у великих містах і промислових центрах, слабка політико-масова робота безпосередньо в партизанських загонах і серед населення — усе це є серйозним гальмуванням у подальшому розвитку партизанської війни на Україні.
Керуючись наказом Народного комісара оборони Союзу РСР товариша Сталіна № 00189 і постановою ЦК КП(б) від 2 жовтня 1942 р., із метою широкого розгортання партизанського руху на Україні і перетворення його на масовий всенародний рух проти німецьких окупантів, ЦК КП(б)У постановляє:
1. Запропонувати партійним організаціям поліпшити керівництво партизанським рухом в областях і районах України, звернувши особливу увагу на розвиток партизанської боротьби у великих містах і промислових центрах, на активізацію бойових дій на найважливіших комунікаціях противника.
Поряд із використанням нелегальних форм роботи серед населення широко використати всі легальні форми роботи для встановлення зв’язку з масами і залучення їх до активної боротьби проти німецько-фашистських загарбників. Із цією метою широко впроваджувати свою агентуру в легально існуючі в тилу противника кооперативні об’єднання, релігійні громади і єпархіальну раду, спілки сільських господарів, в озброєні поліційно-каральні формування та інші організації, спрямовуючи парторганізації на ще більшу організацію українського народу в боротьбі за швидше вигнання німецько-фашистських окупантів із території Радянської України.
2. Затвердити план роботи з розвитку народного партизанського руху на Україні на жовтень—листопад 1942 р.
3. Утворити оперативні групи в кількості 3—5 чоловік кожна для організації та керівництва партизанським рухом на території областей. Групи укомплектувати досвідченими керівниками, партійними і радянськими працівниками України.
Запропонувати працівникам оперативних груп, поряд із керівництвом бойовою діяльністю партизанських формувань, розгортанням партійно-політичної роботи серед населення і в партизанських загонах, утворювати нові партизанські загони і диверсійні групи, спрямовуючи їх активність на руйнування найважливіших об’єктів противника, а також всемірно добиваючись налагодження зв’язку з територіальними парторганізаціями, подаючи їм допомогу в проведенні більш активної політичної роботи серед населення.
4. Для організації в різних районах України нових партизанських загонів протягом жовтня—листопада 1942 р. сформувати і навчити 100 партизанських груп загальною кількістю 1000 чоловік. Українському штабу партизанського руху визначити дислокацію груп.
5. Запропонувати Українському штабу партизанського руху, відповідно до плану розвитку народного партизанського руху на Україні, установити постійний зв’язок з усіма великими партизанськими формуваннями, у першу чергу на території Сумської, Чернігівської, Житомирської, Київської, Вінницької, Ровенської, Харківської, Дніпропетровської, Кіровоградської і Львівської областей, забезпечити своєчасну переброску озброєння, боєприпасів, обмундирування, спорядження, медикаментів, продуктів харчування та ін.
1) Як наведене джерело відображає процес розгортання партизанського руху в Україні?
2) Укажіть, хто очолював Український штаб партизанського руху.
3) Із якою метою до партизанських загонів направлялися письменники, кінооператори, журналісти?
4) Які методи боротьби використовували радянські партизани?
5) У яких областях України планувалося посилення діяльності радянських партизанських загонів? Чому саме в них?
6) Що вам відомо про життя та діяльність згаданих у документі партизанських лідерів?
Із мемуарів маршала Радянського Союзу Г. Жукова про партизанський рух
Численні партизанські загони об’єднались у частини і з’єднання, які були здатні здійснювати серйозні операції в тилу ворога, відтягуючи на себе значні сили німецьких військ. Можна сказати, що в тилу ворога практично діяв могутній фронт народних месників. <. >Радянське командування у своїх планах і діях серйозно враховувало реальну силу партизанів і все зростаючу їх роль ще і тому, що в тактичному відношенні мистецтво партизанських дій піднялось на більш високий ступінь.
1) Що вам відомо про життя та діяльність автора наведеного джерела? Підготуйте невелике повідомлення про цю історичну постать.
2) За допомогою підручника визначте, про які «серйозні операції в тилу ворога» згадує маршал Г. Жуков.
3) Аргументовано доведіть або спростуйте твердження Г. Жукова про те, що «в тилу ворога практично діяв могутній фронт народних месників».
4) Яке місце належить радянському партизанському руху у визволенні території України від німецько-фашистських загарбників?
Із листівки УПА «За що бореться Українська Повстанська Армія»
Українська Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі.
Українська Повстанська Армія бореться проти імперіалістів і імперії, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької «нової Європи».
За знищення більшовицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства.
За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна — кооперативно-громадською.
За загальний 8-годинний робочий день.
За вільну працю, вільний вибір професій.
За повну рівність жінки з чоловіком у всіх громадських правах і обов’язках. <. >За обов’язкове середнє навчання.
За всебічний гармонійний розвиток молодого покоління: моральний, розумовий та фізичний.
За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.
За пошану до праці інтелігенції.
За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва.
За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного насаджування суспільності світоглядних доктрин і догм.
За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі і змісту національну культуру.
Українська Повстанська Армія
Присяга вояка УПА
Затверджена УГВР і введена наказом ГВШ ч. 7.
Я, воїн Української Повстанчої Армії, узявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю всіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:
Боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. У цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битися до останнього подиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.
Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.
Буду чесним, дисциплінованим і революційно пильним воїном.
Буду виконувати всі накази зверхників.
Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.
Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.
Коли я порушу або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.
1) Як у документі аргументовано причини боротьби УПА «проти СРСР і проти німецької «нової Європи»?
2) Укажіть дату створення УПА.
а) 22 червня 1941 р.;
б) 14 жовтня 1942 р.;
в) 22 січня 1943 р.;
г) 28 жовтня 1944 р.
3) Якою була мета діяльності УПА? Яку ціну готові були заплатити вояки УПА для її досягнення?
4) Яку програму перетворень в Україні пропонувало керівництво УПА? Чи привабливими були заходи, запропоновані в листівці?
Звернення Президії Верховної Ради і Ради Народних Комісарів УРСР до «учасників так званих «УПА» та «УНРА»
Учасники так званої «УПА» та «УНРА»!
Ваші ватажки — німецько-українські націоналісти — ведуть вас дорогою зради, ганьби і загибелі. Вони загинуть разом зі своїм хазяїном — Гітлером. Вони хочуть, щоб загинули разом із ними і ви. Вони хочуть, щоб ще більше лилася кров українського народу.
Уряд Радянської України не хоче марного пролиття ані краплини народної крові. Тому радянський уряд відкриває дорогу до життя, до мирної праці і щасливого майбутнього перед усіма учасниками так званої «УПА» та «УНРА», які порвуть усякі зв’язки з ворогами народу — гітлерівцями і оунівцями, які щиро і глибоко відчувають свою тяжку помилку, що вступили до лав цієї «УПА» чи «УНРА».
Іменем Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки ми гарантуємо всім учасникам так званої «УПА» чи «УНРА», які перейдуть на бік радянської влади, які чесно і повністю порвуть усякі зв’язки з гітлерівцями-оунівцями, які щиро і повністю зречуться всякої боротьби та ворожих виступів проти Червоної армії і Радянської влади, цілковите прощення їхньої тяжкої помилки, їхніх минулих провин перед Батьківщиною.
Ми закликаємо до активної підтримки великої Червоної армії, яка веде боротьбу проти ненависного ворога нашого народу — гітлерівської Германії.
Ми закликаємо всіх чесних українців на звільнених від німецької окупації землях мобілізувати всі сили на відбудову нашого радянського народного господарства, на скорішу ліквідацію всіх наслідків німецької окупації.
Слава доблесній Червоній армії!
Смерть німецьким окупантам!
Голова президії Верховної Ради Української РСР А. Гречуха
Голова Ради Народних Комісарів Української РСР М. Хрущов 13 лютого 1944 р. м. Київ
1) Як наведене джерело відображає протистояння національної течії українського Руху Опору з радянською владою?
2) Чим ви можете пояснити причини цього протистояння?
3) Дайте власну оцінку Руху Опору в Україні в роки Другої світової війни.
Із мемуарів маршала Радянського Союзу О. Василевського про плани німців щодо України
Німецько-фашистське командування розуміло, що з утратою України повалиться Східний фронт на півдні нашої країни.
Однак, перебільшуючи втрати й утомленість Червоної армії та сподіваючись на сильне бездоріжжя, воно думало, що до літа (1944 р.) великі наступальні операції з нашого боку на південному Криму до фронту виключені і що це дозволить зібрати необхідні сили, відновити оборону по Дніпру та зв’язок зі своїми військами, замкненими в Криму.
На південному Криму радянсько-німецького фронту гітлерівці мали на початку 1944 року одне з найбільших стратегічних угруповань. <. >За найсуворішою вказівкою Гітлера вони за будь-яку ціну мали втримати за собою найбагатші хлібні райони Правобережної та західної областей України, Нікополь із його підприємствами з видобутку й переробки марганцю, Криворізький басейн, багатий на залізну руду, і Крим. <. >Гітлерівське командування ще сподівалося і на відновлення своєї оборони й по Дніпру.
1) Якими були плани німців щодо України в 1943—1944 рр.?
2) Чому А. Гітлер наказував за будь-яку ціну втримати українські землі?
3) Чому німецькому командуванню не вдалося виконати цей наказ А. Гітлера?
4) Схарактеризуйте наступальні операції радянських військ на Україні в 1943—1944 рр.
З Указу Президії Верховної Ради РСФРР «Про скасування Чечено-Інгушської АСРР і перетворення Кримської АСРР на Кримську область»
Під час Великої Вітчизняної війни <. >чимало чеченців і кримських татар <. >вступали в організовані німцями добровільні загони і разом із німецькими військами вели збройну боротьбу проти частин Червоної армії, а також <. >створювали диверсійні банди для боротьби з радянською владою в тилу. <. >У зв’язку з цим чеченці і кримські татари були переселені в інші райони СРСР, де їм була надана земля та необхідна державна допомога для господарського будівництва.
Повідомлення Л. Берії Й. Сталіну про виселення татар, болгар, греків, вірмен із Криму
Державний Комітет Оборони
товаришу Сталіну Й. В.
4 липня 1944 р. НКВС СРСР доповідав, що виселення з Криму спецпереселенців — татар, болгар, греків, вірмен — закінчене. Усього було виселено 225 009 чоловік, у тому числі татар — 183 155 чоловік, болгар — 12 422, греків — 15 040, вірмен — 9621, німців — 1119, а також інопідданих — 3652.
Усі татари до місць розселення прибули і розселені в областях Узбецької РСР — 151 604 чоловіки. В областях РРФСР згідно з постановою ДКО від 21 травня 1944 р. — 31 551 чоловік.
Болгари, греки, вірмени і німці в кількості 38 802 чоловіка перебувають у дорозі в Башкирську АРСР, Марійську АРСР, Кемерівську, Молотовську, Свердловську, Кіровську області і Гур’ївську область Казахської РСР.
3652 чоловіки інопідданих для розселення направляються до Ферганської області Узбецької РСР. Усі прибулі спецпоселенці розміщені в задовільних житлових умовах. Значна кількість розселених спецпереселенців татар включилися до роботи в сільському господарстві — у колгоспах і радгоспах, на лісорозробках, на підприємствах і будівництві. При проведенні операції з виселення на місцях і в дорозі пригод не було.
1) Як влада аргументує виселення кримських татар?
2) Наскільки справедливими були ці звинувачення та покарання?
3) Як ви вважаєте, чи має відповідати весь народ за окремі факти зради або співпраці з ворогом його представників?
4) Використовуючи додаткову літературу, з’ясуйте, як склалася подальша доля депортованих із Криму народів.
5) Дайте власну оцінку цій акції радянської влади.
Із книги Р. Медведєва «М. Хрущов: політична біографія» про події в Україні в 1944 р.
6 лютого 1944 р. указом Президії Верховної Ради УРСР М. Хрущов був призначений Головою Ради Народних Комісарів УРСР. При цьому він залишився й першим секретарем ЦК КП(б)У.
Перебравшись зі штабів і землянок у просторий кабінет у Києві, Хрущов із властивою йому енергією прийнявся за рішення проблем розореної України й, поки йшла війна, не знімав своєї генеральської форми. 10 лютого він зустрівся з прославленим партизанським командиром, двічі Героєм Радянського Союзу С. Ковпаком. Українські партизани виходили з лісів і підпілля. Частина з них поповнювала діючу армію, інших рекомендували на керівну роботу в республіці. Положення на селі було важким. Більшість виробничих будівель були зруйновані, велика рогата худоба майже вся вирізана. Довелося організувати доставку худоби із Середньої Азії, із Татарської АРСР, Казахстану, Сибіру. На посівні роботи виходили жінки з мотиками — здорові чоловіки воювали або загинули, мільйони молодих українців були відправлені для роботи в Німеччину. Хрущов їздив по звільнених областях, складаючи перелік недоліків, виробляв пропозиції по їх усуненню. Цей матеріал у формі листа обласним керівникам публікувався в газетах.
Багато уваги й сил вимагало відновлення промислових підприємств, шахт, рудників, електростанцій, ліній зв’язку, залізних і шосейних доріг. Ще раніше уряд СРСР визнав доцільним зберегти евакуйовані підприємства на нових місцях, а на звільнених територіях будувати нові, повернувши лише необхідне число робочих й інженерно-технічних працівників. Відбудовні роботи йшли швидко, незважаючи на нестачу житла й робочої сили.
1) У якому становищі опинилася Україна після її визволення від німецько-фашистських загарбників?
2) Які завдання постали перед керівництвом радянської України в 1944 р.?
3) Що ви дізналися з тексту джерела про діяльність М. Хрущова на посаді Голови Ради Народних Комісарів УРСР?
4) Коли розпочався процес післявоєнної відбудови України? Якими темпами йшли відбудовчі роботи, незважаючи на труднощі цього процесу? Чим ви можете це пояснити?
Зі статті Ю. Геллера «Невірне відлуння минулого» про втрати СРСР у роки Другої світової війни
Російська армія в Першу світову війну втратила (у тому числі убитих, померлих від ран і тих, хто не повернувся з полону) 1,4 млн солдатів. Це менше ніж 10 % щодо всіх мобілізованих (15,8 млн) і менше ніж 1 % щодо всього населення (180,6 млн).
Німецька армія втратила 1,8 млн — приблизно 2,3 % від усього населення. Австро-угорська армія — 0,9 млн — до 2 % усього населення.
На Східному (Російському) фронті німці й австрійці втратили разом 1,1 млн. На кожного загиблого російського солдата приблизно один загиблий солдат противника.
Утрата мирного населення з обох боків незначна.
У громадянську війну Червона армія втратила 125 тис. осіб. Усі її противники (у тому числі інтервенти, білочехи, білополяки і білофінни) — 175 тис. осіб.
Скільки ж ми втратили у Вітчизняну війну?
За підрахунками вчених, загальна кількість наших утрат (армії та мирного населення) — 46 млн. Тобто ми втратили чверть населення країни. Із них 22 млн солдатів, або майже 12 % населення.
Німеччина втратила (армії та мирного населення) 6 млн. Із них армія — 3 млн. Загальні втрати — 8,5 % населення, армійські — 4,3 %.
Військові втрати всіх союзників Німеччини — 0,6 млн.
На Східному фронті (проти Польщі і СРСР) німці втратили 1,5 млн солдатів. На кожного вбитого німця — 14 наших хлопців.
Такий підсумок мистецтва полководця «великого <. >всіх часів і народів».
1) Якими були втрати Радянського Союзу в Другій світовій війні?
2) Чому ці втрати були такими великими? Якими були наслідки таких утрат для подальшого розвитку нашої країни?
