Зевс, що згодом став названим батьком Афродіти, видав її заміж за бога-коваля Гефеста, але вона часто зраджувала йому з богом війни Аресом. Від нього і народила трьох дітей: Фобоса, Деймоса і Гармонію.
За байдужість до німфи Афродіта покарала Нарциса. Якось стомившись на полюванні, він приліг біля струмка і, побачивши у ньому своє відображення, настільки закохався у нього, що не зміг зрушити з місця і помер, перетворившись на квітку-нарцис, квітку смерті.
Афроді́та (грец. Ἀφροδίτη, можливо від грец. ἀφρός — піна) — у давньогрецькій міфології — богиня краси і кохання, плодючості, шлюбу, дітонародження, квітування, вічної весни і життя, одна з дванадцяти Олімпійських богів.
Афродіта – у грецькій міфології богиня краси й кохання, а в римській міфологічній традиції їй відповідає Венера. Символізує родючість і вважається богинею шлюбів. Все чарівне, що оточує людину, є її творінням. Закохані зверталися до неї по благословення, самотні молили її про набуття другої половини.
Ге́ра (дав. -гр. Ἥρα) — верховна давньогрецька богиня, відома з доеллінських часів, цариця Неба і богів, покровителька жінок, шлюбу та народження. За класичними уявленнями — старша дочка Кроноса й Реї, вихована в домі Океана й Тетії, сестра і дружина Зевса.
Афродіта представлена у західному мистецтві як символ жіночої краси і з’явилася в численних творах західної літератури. Вона є головним божеством у сучасних неоязичницьких релігіях, зокрема в церкві Афродіти, Вікки та Еллінізму. Зміст. 1 Ім’я та епітети. 2 Міфи. 2.1 Народження. …
