Аспарагус (Asparagus): догляд, фото, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 09 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 грудня 2013 🕒 9 хвилин 👀 92600 разів 💬 7 коментарів

• Ботанічний опис
• Стисло про вирощування
• Фото аспарагуса
• Догляд за аспарагусом у домашніх умовах
  • Освітлення
  • Температура
  • Полив аспарагуса
  • Обприскування аспарагуса
  • Цвітіння аспарагуса
  • Обрізування аспарагуса
  • Підживлення аспарагуса
  • Пересадка аспарагуса
  • Аспарагус із насіння
  • Розмноження аспарагуса живцями
  • Розмноження аспарагуса поділом
  • Отруйність аспарагуса
  • Аспарагус гроноподібний / Asparagus racemosus
  • Аспарагус звичайний / Asparagus officinalis
  • Аспарагус медеолойдес / Asparagus medeoloides
  • Аспарагус Мейєра / Asparagus meyeri
  • Аспарагус найтонший / Asparagus benuissimus
  • Аспарагус перистий / Asparagus plumosus
  • Аспарагус серпоподібний / Asparagus falcatus
  • Аспарагус спаржеподібний / Asparagus asparagoides
  • Аспарагус Шпренгера / Asparagus sprengeri
  • Коментарі

  Ботанічний опис

  Аспарагус (лат. Asparagus) – представник родини Холодкові (раніше його відносили до Лілійних). Росте в Європі, Азії та на Африканському континенті. Відомо вже більше трьохсот видів аспарагуса, або спаржі.

  Аспарагуси – багаторічні напівчагарники, трави або ліани. Особливістю аспарагуса є те, що у більшості видів процес фотосинтезу проходить не в листках. Квітки можуть бути як двостатевими, так і одностатевими, але при цьому одностатеві квітки різних статей можуть рости на різних гілках однієї і тієї ж рослини. Квіти мають таку саму біологічну будову, що і квітки лілій, а ось корінь виражений кореневищем, а не цибулиною.

  Після обрізування пагонів аспарагусів ці пагони більше не ростимуть, і це варто враховувати при вирощуванні аспарагуса. Нові частини будуть з’являтися від кореневища, оскільки всі частини пагона закладені в нього ще до початку росту, тому після стрижки пагін перестає рости.

  Стисло про вирощування

  • Цвітіння: у кімнатній культурі цвіте рідко.
  • Освітлення: яскраве розсіяне світло з затіненням від сонячних променів у післяполуденний час.
  • Температура: улітку – не вище 25ºC, узимку – не вище 15 ºC.
  • Полив: у період активного росту – щойно висохне верхній шар ґрунту в горщику, восени й узимку полив не такий рясний і частий, проте не можна дозволяти субстрату висохнути повністю.
  • Вологість повітря: підвищена. Рекомендується обприскувати рослину в спеку вранці або ввечері та при цьому тримати її на піддоні з мокрою галькою, мохом або керамзитом.
  • Підживлення: комплексними мінеральними добривами для декоративно-листяних рослин у слабкій концентрації: навесні й улітку – один раз на тиждень, восени – один раз на два тижні, узимку – один раз на місяць.
  • Період спокою: яскраво не виражений, але взимку всі процеси в рослині сповільнюються.
  • Обрізування: напровесні під час пересадки.
  • Пересадка: до 4-5 років – щорічна, а в подальшому – один раз на 2-3 роки.
  • Субстрат: 1 частина піску й по 2 частини листової, дернової та перегнійної землі.
  • Розмноження: насінням, живцями, поділом куща.
  • Шкідники: павутинний кліщ.
  • Хвороби: проблеми можуть виникати від неправильного утримання та догляду.
  • Властивості: плоди аспарагуса отруйні. На щастя, цвіте рослина в домашніх умовах дуже рідко та плодів не зав’язує.

  Фото аспарагуса

  Догляд за аспарагусом у домашніх умовах

  Освітлення

  Вирощують домашній аспарагус на західних чи східних вікнах, оскільки йому необхідне яскраве освітлення, але без тривалого потрапляння на рослину прямих сонячних променів – тільки рано-вранці і ввечері. У південних кімнатах аспарагус розміщують далеко від вікна. З травня рослину можна поступово привчати до відкритого повітря, а влітку і зовсім виносити на вулицю, але не можна допускати потрапляння опадів на рослину або ж тримати її на протязі.

  Температура

  Температура при вирощуванні квітки аспарагус влітку не повинна перевищувати 25 °C протягом довгого часу. Найкраще рослина розвивається у весняно-літній період при температурі 22-24 °C. В аспарагуса опадає листя, якщо взимку рослина ростиме при температурі понад 15 °C, і не допоможе підвищена вологість повітря. Засохлі стебла потрібно буде обрізати.

  Полив аспарагуса

  Кімнатний аспарагус у вегетаційний період поливають рясно, відразу після того, як висохне поверхня ґрунту в горщику (можна помацати пальцем). Взимку і восени полив скорочують, поливаючи через кілька днів після того, як ґрунт підсохне. До повного пересихання доводити не можна, але і заливати рослину не можна також. Краще поливати за допомогою нижнього поливу, видаляючи зайву воду з піддону через півгодини після поливання.

  Обприскування аспарагуса

  Рекомендується обприскувати аспарагус, особливо в спекотні літні дні. Найкраще рано-вранці і/або під захід. Для підвищення вологості повітря в приміщенні можна помістити горщик із рослиною на піддон із вологим керамзитом або мохом, і обприскування при цьому припиняти не потрібно.

  Цвітіння аспарагуса

  Домогтися цвітіння в кімнатних умовах навряд чи вийде. Якщо вже рослина аспарагус у домашніх умовах і зацвіте удома, то квітки будуть невеликими, білого кольору, ростуть вони в суцвіттях на верхівці пагонів. Квітки можна запилити штучно, перенісши пилок з одних квіток на інші за допомогою м’якого пензлика. Плід у аспарагуса –яскраво-червона ягода.

  Обрізування аспарагуса

  Домашній аспарагус обрізують напровесні під час пересадки. Видаляють тільки старі безлисті пагони, що посприяє поліпшенню росту молодих.

  Підживлення аспарагуса

  Аспарагусу добрива потрібні протягом усього року. Навесні і влітку добрива вносять щотижня, восени – раз на два тижні, а взимку – раз на місяць. Добрива підходять комплексні мінеральні для кімнатних рослин, які можна чергувати з органічними підживленнями, але в слабкій концентрації.

  Пересадка аспарагуса

  Аспарагус необхідно пересаджувати щороку, аж доки йому не виповниться 4-5 років, а після цього зазвичай досить пересаджувати кожні два-три роки. Часті пересадки зумовлені швидким зростанням кореневої системи аспарагуса, тому горщик при пересадці беруть трохи більший за попередній, а коріння трохи обрізають. На дно горщика насипають шар керамзиту, щоб вода в ґрунті не застоювалася, а субстрат складають з однієї частини піску і по дві частини листової і перегнійної землі. Можна в такий субстрат додати дві частини дернової землі. Після пересадки рослину потрібно полити, а ще через тиждень уже можна підживлювати.

  Аспарагус із насіння

  Аспарагус у домашні умовах може дати свої плоди та насіння, якщо штучно запилити рослину. Насіння радять сіяти відразу після збору (січень-березень). Ґрунт для посіву складають із рівних частин піску і торфу, поливають і здійснюють посів. Контейнер із насінням накривають склом або плівкою і ставлять на світлому місці. Скло або плівку при появі конденсату ненадовго прибирають, обприскують ґрунт, температуру підтримують на рівні 22 °C. Днів через 25-30 мають з’явитися сходи, які при досягненні ними 10 см у висоту пікірують. Десь на початку червня паростки аспарагуса можна розсаджувати по індивідуальних горщиках із ґрунтовою сумішшю з рівних частин піску, торфу, листової, перегнійної і дернової землі. Доглядають після цього, як за дорослими рослинами.

  Розмноження аспарагуса живцями

  Пагони при живцюванні зрізають на початку весни. Беруть живці 8-12 см завдовжки і вкорінюють у піску. Посудину з висадженими живцями ставлять на світлому місці з температурою близько 21-22 °C і накривають склом. Посудину провітрюють і зволожують. Вкорінюються живці аспарагуса протягом місяця-півтора. Як тільки рослини трохи зміцніють, їх висаджують у горщики з ґрунтом для дорослих рослин і ведуть звичайний догляд.

  Розмноження аспарагуса поділом

  Аспарагус при пересадці можна розділити на 2-4 частини, залежно від його розмірів. Кожну частину висаджують у свій горщик із ґрунтом, що описано вище в пункті Пересадка. Коріння при цьому можна трохи обрізати.

  Отруйність аспарагуса

  Якщо рослину запилити, то можуть з’явитися червоні плоди – вони отруйні, і вживати їх у їжу не можна. Особливо важливо для тих, у кого вдома діти і тварини.

  Хвороби і шкідники аспарагуса

  Аспарагус після стрижки не росте. Це нормально. Має пройти якийсь час – і в ріст підуть нові пагони, а ті, що укорочували, рости більше не будуть – це особливість аспарагусів.

  Плями на листках аспарагуса. Аспарагус не любить прямих променів сонця, а плями на листі можуть бути опіками. Також краї листя можуть жовтіти, а саме листя опадати.

  У аспарагуса опадає листя. Якщо причиною не є опік, то, найімовірніше, це пов’язано з дуже низькою вологістю повітря в приміщенні. Якщо рослині бракує світла, листя також може осипатися.

  Шкідники аспарагуса. Частий гість – павутинний кліщ. До речі, на обробку інсектицидами аспарагус украй погано реагує, тому постарайтеся помітити шкідника на ранніх стадіях і обходитися без хімікатів.

  Види аспарагуса

  Аспарагус гроноподібний / Asparagus racemosus

  Пагони у цього виду в довжину досягають двох метрів. Кладодії (видозмінений пагін) ростуть купчасто по кілька штук. Квітки збираються в гроноподібних суцвіттях і досить приємно пахнуть.

  Аспарагус звичайний / Asparagus officinalis

  Також називають рослину Спаржа аптечна і Спаржа лікарська. Представники роду – трав’янисті багаторічники. Стебла прямі, неопушені, гладкі, виростають до 1,5 м у довжину. Гілки прямі, ростуть вертикально або під невеликим кутом. Кладодії (видозмінені пагони) ростуть під кутом, спрямовані вгору або уздовж стебла, ниткоподібні, в довжину досягають 3 см, вузькі. Листя, як і у решти видів, лускате. На рослині можуть рости як чоловічі, так і жіночі квітки, жіночі досягають 2,5 см у довжину, а чоловічі – вдвічі більше, квітки біло-жовтого кольору. Плоди червоні, округла ягода.

  Аспарагус медеолойдес / Asparagus medeoloides

  Стебла у рослини прямі, а сама рослина в природі виростає до досить великих розмірів. Стебла сильно гілкуються.

  Аспарагус Мейєра / Asparagus meyeri

  Вид представляють чагарники. Пагони у цього виду, на відміну від багатьох інших, опушені, в довжину виростають до трохи більш ніж 0,5 м. Голки на пагонах розташовані щільно. Цей вид використовують як для композицій із живих квітів, так і в зрізаних букетах.

  Аспарагус найтонший / Asparagus benuissimus

  Цей вид мало чим зовні відрізняється від аспарагуса перистого. Основні відмінності – довші пагони (до півтора метра), а видозмінені стебла – філокладії – вужчі й довші, і ростуть не так густо, як у родича.

  Аспарагус перистий / Asparagus plumosus

  Також відомий як аспарагус щетинистий (Asparagus setaceus). Росте в тропічних і субтропічних поясах на півдні і сході Африканського континенту. Представники роду – напівчагарники з неопушеними і розгалуженими пагонами. Листя – дуже маленькі трикутні лусочки. Філокладії ростуть по кілька штук, світло-зеленого кольору, вигнуті, досягають 1,5 см у довжину і до 0,5 мм завширшки. Квітки білого кольору, ростуть по 2-4 штуки або по одній, невеликих розмірів. Плоди чорно-сині, містять до 3 насіннячок. У кімнатних умовах не цвіте, але доглядати за видом нескладно. Найчастіше в культурі зустрічається аспарагус перистий карликовий.

  Аспарагус серпоподібний / Asparagus falcatus

  Цей вид відрізняється найдовшими пагонами (до 15 м), які ще й найтовщі (до 1 см), але це в дикій природі. Навіть в оранжереї ця ліана навряд чи досягне більше 4 м у довжину. Кладодії у цього виду мають серпоподібну форму, ростуть на пагонах, що відходять від кореневища рослини, в довжину досягають 8 см, край кладодія гофрований. Білі квітки, що приємно пахнуть, зібрані в негустих суцвіттях.

  Аспарагус спаржеподібний / Asparagus asparagoides

  Ще називають цей вид аспарагус аспарагусоподібний. Поширений у Південній Африці. Вирощують як ампельну рослину або на опорі. Стебла світло-зеленого кольору, не опушені. Пагони тонкі, яйцеподібної форми, глянцеві, того ж кольору, що і стебла, листоподібні. У кімнатних умовах зазвичай не цвіте, квітки невеликого розміру і білого кольору. Запах у плодів дуже схожий на запах апельсина, колір червоно-помаранчевий.

  Аспарагус Шпренгера / Asparagus sprengeri

  Відомий і під іншими назвами: аспарагус густоквітковий (Asparagus densiflorus) або аспарагус ефіопський (Asparagus aethiopicus). У кімнатних умовах вирощують як трав’янистий багаторічник. Стебла у рослини слабкі, але довгі – до півтора метра завдовжки, не опушені, можуть бути гладкими або з невеликими борознами. Листя – 2-4-сантиметрові лусочки. Філокладії ростуть по одній або по 2-4 штуки, можуть згинатися або рости прямо, в довжину досягають 3 см. Квітки мають приємний аромат, бувають рожевого або білого кольору. Ягоди червоні, 1 ягода дає 1 насінину.

  Види і сорти фуксії

  Серед кімнатних рослин особливо поширені різні гібридні сорти фуксій, що налічують близько двох тисяч різновидів. Серед них можна зустріти прямостоячі чагарники, напівчагарники, низькорослі карликові культури, плакучі представники з повисающими пагонами і штамбові форми.

  Особливою різноманітністю відрізняються квітки гібридів: контрастне поєднання білих і червоно-фіолетових тонів віночка і чашечки виглядають дуже ефектно. За формою ж квіти фуксії бувають трубчастими, воронковидними, дзвіночкоподібними і урновіднимі. Серед найбільш ефектних представників виділяються гібридні сорти з махровими квітками. Їх характеризує надзвичайно велика гама кольорів: від білих, бузкових і рожевих до блакитних, червоних і фіолетових.

  Крупноквіткові кімнатні сорти фуксії раннє були об’єднані під загальною назвою Фуксия красива, або прекрасна (Fuchsia speciosa hort.)), Вона ж фуксія гібридна (Fuchsia hybrida hort.)), Отримана від схрещування видів F. fulgens x F. splendens (блискуча х виблискує ).

  Основні види і різновиди фуксії

  У кімнатній культурі зустрічаються ще деяку кількість культивованих видів фуксій та їх різновиди . Альтернативу крупноквіткової склали мелкоцветковиє фуксії, які можна розділити на групи, залежно від вихідного виду.

  Фуксія трехлистная (F. triphylla)
  Що дала початок Triphylla-гібридам від схрещування F. triphylla з F. corymbiflora і F. fulgens для вирощування в кімнатній культурі. Низькорослий чагарник висотою 50-60 см, сильно розгалужений, з коротко волосистими гілками. Листя війчаті, яйцевидно-довгасті довжиною до 8 см, по краях цільні або зубчасті, зверху зеленувато-червоні, а знизу – червонувато-коричневі, опушені вздовж жилок. Довгі вузькі дзвонові квітки в облиствених і багатоквіткових кистях рясніють яскравими, переважно червоно-помаранчевими тонами. Дану культуру, що відрізняється тривалим цвітінням (травень – вересень), добре використовувати для святкового оформлення та створення експозицій. Висаджують в підвісні кошики та ящики для балконів.

  Фуксія магелланскій (F. magellanica Lam.)
  Багато гібридні сорти ведуть свій початок від магелланскій фуксії. Даний вічнозелений чагарник, що досягає 3 м у висоту, відрізняється пурпуровими, дрібно опушеними пагонами і яйцевидно-ланцетними листками довжиною 2-4 см. Цей високогірний вид особливо популярний при вертикальному оформленні вітрин, вікон і стін. Фуксія утворює квіти пазухи, пониклі, поодинокі або зібрані по чотири штуки. Воронковідная трубка віночка має шарлахово-червоне забарвлення, а пелюстки – контрастний, лиловато-блакитний відтінок.

  Вид характеризується досить високою зимостійкістю і якщо її обрізати восени на висоту 15 см, а зверху засипати палої листям, то вона цілком зможе благополучно перезимувати в холодну пору року у відкритому грунті.

  Фуксія розпростерта або лежача (F. Procumbens)
  Повзучий чагарник, який є вихідною формою для отримання численних і прекрасних мелкоцветкових ампельних сортів. Дрібні квітки не пониклі, а спрямовані вгору. Використовується в штамбової кімнатний-оранжерейній культурі або повноцінних ампелях (підвісних корзинах, кашпо, балконних або віконних ящиках), нерідко прищеплюють на штамби інших видів.

  Фуксія блискуча (F. fulgens) або виблискуюча (F. splendens)
  Одна з родоначальних форм, використовуваних для виведення сортів з кистевидними суцвіттями. Являє собою вічнозелений чагарник висотою 1-2 м з одревесневающимі в підставі червонуватими стеблами. Надзвичайно великі для цього роду листя (до 20 см в довжину і до 12 см в ширину) мають подовжено-яйцеподібну форму і зубчасті краї. Даний вид відрізняється високими декоративними якостями, рясним цвітінням (червень-серпень), їстівними плодами – ягодами і зібраними в густі кисті шарлахово-червоними квітками.

  Фуксія витончена (F.gracilis)
  Вважається різновидом магелланскій фуксії. Також зіграла важливу роль в селекції. Деякі джерела вважають її окремим видом. Дикоростучий чагарник з Південного узбережжя Америки і Чилі висотою до 3 м, а в декоративному вигляді – до 1 м. Характеризується злегка спадають голими червоними пагонами і яйцевидно-ланцетними листками довжиною 2,5-5 см. Витончені квіти фуксії розташовані на тонких, практично ниткоподібних квітконіжках. Карміново-червоні стовпчик маточки і тичинкові нитки далеко видаються з узкоколокольчатая віночка, що відрізняється тупими червоно-фіолетовими лопатями. Рожева або червона чашка у вигляді тонкої трубки розширюється в чотири косо розбіжних вузьких сегмента.

  Фуксія болівійська (F. boliviana Carriere)
  Вічнозелений розгалужений чагарник висотою близько 1 м. Яйцеподібні, еліптичні, загострені листя, пилчасті по краях, виростають до 15 см завдовжки і 6 см шириною. Суцвіття – грона довго-трубчастих квіток на кінцях довгих квітконосів, до 30 см. Ця декоративна культура особливо рясно цвіте у березні-квітні місяці і підходить для теплих приміщень.

  Гібридні сорти фуксій

  Велика кількість сортів і форм квіток з дивовижними кольорами вражають нашу уяву. Селекціонери придумують для них назви все більш красивіше: “Bell”, ‘Bells’, “Litte Bell”(Форма квіток нагадують дзвіночки), “Ada Perry”, ‘Deep Purple’, “Quasar”, “Cecile” (В пишних спідничках – стиль 50-х років), “Baby Blue Eyes”, “Swingtime”(У вигляді заморських дивовижних птахів), або витончена балерина “Ballerinas”, “Німфа”, “Російська красуня”.

  Ось ще цікаві сорти фуксій: ‘La Companella’, ‘Kiwi’, ‘Topaz’, ‘Wonderful’, ‘Download’, ‘Blue Mirage’, ‘Margharita’, ‘Drama Girl’, ‘Annabel’, ‘Marinka’, ‘ Dancing Pair ‘.

  Існують зимостійкі сорти, які цілком реально здатні переносити холодний період року у відкритому грунті, хоча на зиму вимагають хорошого укриття. В першу чергу це вид магелланскій фуксії – Fuchsia magellanica. Такі сорти, як: ‘Baby Blue Eyes’, ‘White Fairy’, ‘Coralline’, ‘Dollar Princess’, ‘Royal Velvet’, ‘Mrs. Popple ‘,’ Preston Guild ‘,’ General Monk ‘також можна вирощувати поза приміщеннями. В умовах сильних морозів, при вирощуванні в контейнерах бажано восени переносити в більш тепле місце.

  Загартовані живці фуксії висаджують у відкритий грунт в кінці місяця травня або на початок червня. Через пару тижнів живці добре укореняться і активно підуть у ріст, а незабаром і зацвітуть. Рослини повинні пройти поступову загартування перед зимовими випробуваннями. Найкраще висадити в контейнер і прикопати в грунт. Коли буде потрібно переносити фуксію на зимівлю, то контейнер викопують і забирають в більш тепле місце. При цьому не витрачається великих зусиль при їх посадці в окремі горщики. Дуже гарні фуксії у великих ємностях.