Хто за національністю Пінчук

Мільярдер Віктор Пінчук у другій половині лютого приєднався до руху Giving Pledge. Він зобов’язався направити на благодійність половину своїх статків. Пінчук розповів Forbes про причини свого вчинку. У свіжому номері журналу опублікована скорочена версія інтерв’ю. На сайті Forbes публікує повну.

Ви вирішили віддати половину статків на благодійність ще в 2010 році. Чому ви приєдналися до руху Giving Pledge тільки зараз?

У мене спочатку було невірне уявлення про Giving Pledge. Я думав, що гроші потрібно переводити в якісь фонди, а мені хотілося самостійно визначати стратегію і відповідати за результат. Найпростіше – підписати і відправити чеки, але це не працює.

Потім з розповідей друзів і колег тих, хто вже приєднався до ініціативи, я зрозумів, що Giving Pledge – це просто моральне зобов’язання, витрачати свої ресурси на реалізацію свого бачення, заклик до інших. До цього я давно був готовий, тому відразу погодився.

Ви обговорювали своє рішення з ініціаторами руху Біллом Гейтсом і Уорреном Баффеттом?

У мене цього року була бесіда з Біллом Гейтсом в Давосі. Ми говорили про онлайн-освіту та торкнулися Giving Pledge. Він сказав, що в списку 92 американця, але є бажання зробити рух глобальнішим. Я попросив надіслати більше інформації, зайшов на сайт, подивився, хто вже приєднався, і написав My Giving Pledge.

Ви почали її словами «Той, кому всміхнулася доля, зобов’язаний повертати» .

Нам потрібно лікувати суспільство. Після розвалу Союзу з’явилася невелика кількість багатих людей і дуже багато бідних. Люди відчувають несправедливість, їм важко пояснити, що рівність у бідності була можливою тільки за Союзу, що всі не можуть бути в списку Forbes. Так, дехто отримав якісь активи, але ми їх взяли не для того, щоб витрачати гроші на своє задоволення, а щоб з максимальною користю розпорядитися і почати віддавати. Причому віддавати ефективно.

Більшу частину того, що нам дісталося, ми повинні спрямувати на вирішення соціальних проблем. Якщо в кінці побачиш, що суспільство це зрозуміло і сприйняло, – ти щаслива людина. Не факт, що так і буде, тому краще на це не розраховувати.

Потрібно робити щось таке, що примирює. На Заході не потрібно вирішувати численні проблеми, які є в Україні. Філантропія у нас має шанс більше впливати на суспільство, ніж у розвиненіших країнах.

Що для вас означає дати таку клятву?

Я наполовину бізнесмен, наполовину філантроп і громадський діяч. Giving Pledge для мене – перш за все зобов’язання. Це не хобі – це мій lifetime commitment. Я не маю права зупинитися, передумати. Сказав – відповідай.

Як сприйняли таке рішення ваші діти?

В сучасному світі не можна покладати надії на спадщину. Якщо передаси у спадок бізнес, а ним не будуть толком займатися, то через рік він застаріє. Від нас що потрібно? Гени, поради, освіта, а далі нехай діти самі всього досягають. Якщо вони будуть знати, що отримають велику спадщину, це їх буде сильно демотивувати. Діти повинні бути цілеспрямованими і морально здоровими. Для мене це був важливий message дітям.

Вони вас підтримали?

Старша донька Маша без моїх порад почала займатися філантропією, створила будинок освіти EdHouse у Дніпропетровську. Це дотаційний проект, в якому філантропії більше, ніж бізнесу.

Вона керує – я їй допомагаю. Син Рома проходив практику у філантропічних організаціях в Америці. Минулого року в Давосі у нас були цікаві зустрічі з американцями, які отримали гарну освіту і рік-два викладали в бідних країнах. Я сказав Ромі, що якщо він займеться цим, то безсумнівно час дарма не витратить.

Загалом, ми з Оленою (дружина Пінчука. – Forbes) даємо дітям зрозуміти: треба тягти лямки і розраховувати на себе.

Тепер на вас покладено місію долучати інших багатих людей з України до Giving Pledge?

Для Гейтса і Баффета важливо, щоб ми поширювали цю інфекцію в своїх регіонах.

Ви вже почали інфікувати?

Почав, але ще не знаю, наскільки у наших сильний імунітет. (Сміється.) За останні п’ять років у мене були бесіди на теми філантропії з великими бізнесменами з нашої частини світу. Деяких це взагалі не цікавить. Але у більшості підприємців з Росії і України, що входять до списку Forbes, інтерес є.

Тобто вони, як і ви, готові віддати половину статків на вирішення соціальних проблем?

У сучасного бізнесмена повинно бути двоєдине завдання – прибуток і вирішення соціальних питань. Ти повинен. Ця думка ще не заволоділа масами, але це дуже потужний тренд.

Чим далі, тим гостріше буде стояти проблема нерівності. Не потрібно, щоб всі були рівні матеріально: потрібно, щоб у всіх були рівні можливості – доступ до освіти, охорони здоров’я, прав людини. І тут роль філантропа може бути колосальною. Модель взаємини між бізнесом і суспільством потрібно міняти. Не може і не повинно бути такого, що багаті продовжують багатіти, а бідні стають біднішими.

Щоб долучити якомога більше бізнесменів до цього руху, в Giving Pledge обговорюється ідея знизити планку. Якщо людина не може віддати половину, нехай почне з 10-20%. Потрібно, щоб у суспільстві настало розуміння, що рухатися в такому напрямку правильно і долучатися можуть не тільки люди зі списку Forbes.

Ви вірите, що в Україні окрім вас ще хтось приєднається до Giving Pledge?

Формальне приєднання необов’язкове, але це хороший знак суспільству. Упевнений, що люди будуть рухатися в цьому напрямку. Я в жодному разі не хочу тиснути на когось. Я сам приєднався пару днів тому.

Який механізм передачі половини стану ви для себе вибрали?

Мене в 2011 і в 2012 роках запрошували на зустрічі філантропів-мільярдерів. Там люди не яхтами міряються, вони обмінюються досвідом стосовно благодійних проектів, обговорюють підвищення ефективності філантропічних програм. Цієї весни я буду радитися з учасниками Giving Pledge, в якій формі краще передавати кошти, виконуючи своє моральне зобов’язання. Я ще не знаю, які форми найефективніші і правильні. Я розраховую не тільки повчитися, але і поділитися своїм досвідом. Білл Гейтс сказав, що я досить інноваційний як філантроп. І я з ним згоден.

Фонд Віктора Пінчука витрачає на благодійні проекти $ 15-25 млн. на рік. Наскільки збільшиться ця сума тепер?

Наша сім’я витрачає на філантропію та громадські проекти дещо більші суми. Продовжувати інвестувати такими темпами, з урахуванням середньої тривалості життя, – це вже буде дуже багато. Той факт, що я приєднався до Giving Pledge, не означає, що я негайно повинен збільшити інвестиції в благодійність. У нас є стратегія, є проекти, які для нас важливі. Якщо вони будуть вимагати підвищення фінансування – будемо його збільшувати.

Які нові проекти з’являться в портфелі вашого фонду?

У цьому році ми запустимо нову програму – Еducation online. Будемо перкладати найцікавіші лекції на українську мову. Українські діти зможуть безкоштовно стати студентами Гарварду, Стенфорда, MIT. Нехай поки що онлайн-студентами.

На чому фокусуватимуться ваші філантропічні проекти?

Це точно будуть інвестиції в нове покоління в Україні. Освітні та стипендіальні програми, відправка дітей на навчання за кордон із зобов’язанням повернутися в Україну. Залишається також охорона здоров’я, продовжимо програму «Колиска надії», за якою ми обладнуємо неонатальні центри. Коли я знаю, що у нас врятовано понад 14 000 життів малюків – я отримую найвище задоволення.

Просування країни також у фокусі. Щоб просувати Україну, необхідно наші суспільні проекти поміщати в глобальний контекст. Наприклад, так як ми робимо на щорічних зустрічах YES в Ялті. Той же Future Generation Art Prize – глобальний проект, в якому беруть участь понд 130 країн. Але цим же ми і просуваємо Україну – вони всі сюди приїжджають. До речі, до сучасного мистецтва я ставлюся як до найважливішого елементу модернізації суспільства.

Еducation online – деякі курси будемо підтримувати в глобальному масштабі. Фінансуватимемо створення курсів, пов’язаних з підприємництвом та інноваціями.

Є якісь думки стосовно нових проектів, окрім перекладу онлайн курсів?

Я поки що незадоволений пілотним проектом «Біржа благодійності». У ньому поки що немає ефективного національного масштабу. Він не вийшов на потрібний рівень. Мало збирає пожертв. Це наша внутрішня проблема. В Америці через подібні проекти збиралися мільйони, причому за один-два дні. Я хочу, щоб ми вийшли на новий рівень.

Думаю, що прийде правильний час і тут буде один з найкращих у світі музеїв сучасного мистецтва. Причому зауважте, будівлю артцентру не можу перепрофілювати під бізнес-центр або комерційний центр. Я його нікуди не заберу і те, що всередині теж.

За який період ви плануєте віддати половину статків?

Немає ніякого періоду. Подивимося, як піде. Я взяв зобов’язання, що те, що я роблю, – це мета мого життя і я продовжу цю справу. І якщо за життя я недостатньо витрачу, то решта витратиться після смерті.

На яку суму ви оцінюєте половину своїх статків?

Ви згодні з нашою оцінкою?

Ні. Давайте краще говорити про благодійність.

Мільярдери України: що треба знати про Віктора Пінчука

Олігарх, власник бізнес-імперії та відомий меценат Віктор Пінчук стабільно входить до рейтингів найбільш заможних людей України та світу. Що відомо про українського мільярдера, з чого він починав свій бізнес та якими активами володіє зараз – у матеріалі 24 каналу.

24 канал підготував серію текстів, аби ближче познайомити вас з найбагатшими людьми України (за версією журналу НВ). Віктор Пінчук зберіг за собою друге місце у списку.

Статки: 2,31 млрд доларів
Основний актив: Інтерпайп
Динаміка у порівнянні з 2018 роком: -14%

Дитинство і юність

Віктор Пінчук народився 14 грудня 1960 року в Києві. Щоправда, дитинство та студентські роки майбутній олігарх провів у Дніпрі, куди сім’я переїхала після його народження. Виховувався в інтелігентній єврейській родині: батько, Михайло Пінчук, працював на заводі металургом, а мати, Софія Пінчук, була науковим співробітником Дніпропетровського металургійного інституту.

Цей же ВНЗ Віктор Пінчук у 1983 році закінчив із червоним дипломом. За фахом він – інженер-металург. Під час навчання підпрацьовував лаборантом в інституті, а також – різальником холодних труб на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі. На канікулах працював нічним сторожем на авторемонтному заводі.

У 1987 році Пінчук захистив кандидатську дисертацію, у якій дослідив проблеми розробки нових технологічних схем виробництва трубної продукції.

Працював також у Державному науково-дослідному проектному інституті трубної промисловості у Дніпрі, де пройшов шлях від стажиста-дослідника до старшого наукового співробітника.

Віктор Пінчук у дитинстві | архівне фото

Як і де почав бізнес

Сам олігарх розповідає, що у 1987 році створив “творчий колектив”, який займався впровадженням нових технологій та освоював виробництво профільних труб на Могильовському металургійному заводі.

А вже у 1990 році, разом із тестем, своєю матір’ю і дружиною, він заснував інвестиційно-наукову групу “Інтерпайп”. Спочатку підприємство було дилером газової компанії “Ітера”, яка займалася імпортом туркменського та російського газу. Справа будувалася на перепродажі труб: “державна” і “комерційна” ціни значно відрізнялися. З роками цей бізнес виріс у багато разів.

“Якщо я вчився на трубника, то і гроші свої я заробляв як трубники. У мене не було ніякого капіталу, крім знань. Знань предмета роботи і знань людей . Розмови про “блат” і так далі для мене – повна маячня! Я сам став спочатку мільйонером, потім мультимільйонером . В результаті професійної діяльності. І я не розпорошувався ні на що інше”, – пояснює свій шлях Віктор Пінчук, який вже у 1997 році став президентом “Інтерпайпу”.

З 1998 мільярдер перебував у цивільному шлюбі, а у 2002 офіційно одружився на Олені Франчук, доньці другого президента України Леоніда Кучми (через що, власне, його і підозрюють у використанні родинних зв’язків для побудови успішного бізнесу). Це – його другий шлюб. Має сина і трьох доньок.

Скандали, пов’язані з Пінчуком

Вперше у гучний скандал Віктор Пінчук потрапив у 1999 році. Тоді йшлося про розкрадання державного майна, ухилення від сплати податків та переховування валюти за межами України.

Крім того, Пінчук набув чималих активів за час президентства тестя Леоніда Кучми. Наприклад, консорціум “Інвестиційно-металургійний союз”, співзасновниками якого були Віктор Пінчук і Рінат Ахметов, у 2004 році отримав у власність 93,02% акцій заводу “Криворіжсталь”. Господарський суд Києва визнав незаконним продаж пакету акцій комбінату і постановив повернути їх у Фонд держмайна. Проте Пінчук все ж залишився власником низки інших великих активів.

У 2005 році суд визнав незаконною приватизацію Пінчуком Нікопольського феросплавного заводу і постановив повернути контрольний пакет державі. Довкола прав власності на завод розгорнулася справжня боротьба, яка тривала два роки і завершилася угодою між групами Віктора Пінчука й Ігоря Коломойського щодо поділу прав на завод. Держава опинилася поза рамками угоди і не повернула нічого.

Пінчуку закидають, що його успіху сприяв впливовий тесть / Victor Pinchuk Foundation

Ще один скандал, цього разу політичний, стався у грудні 2016 року. Тоді американська газета “Wall Street Journal” опублікувала статтю Віктора Пінчука під назвою “Ukraine Must Make Painful Compromises for Peace With Russia” (“Україна має піти на болючі компроміси для миру з Росією”). Зокрема, олігарх запропонував відокремити питання анексії Криму від війни на Донбасі, провести там вибори і відмовитися від вступу України до ЄС та НАТО. Це спровокувало хвилю обурення у суспільстві.

Пізніше Пінчук спробував пояснити свою позицію у новій статті, де зазначив, що американська газета скоротила оригінал першої і це змінило її сенс. Зокрема, він зазначив: Крим – це Україна і Росія має його повернути, Україна повинна бути членом ЄС, а жодних компромісів з Москвою Київ мати не може (що суперечить першій опублікованій статті).

Основні джерела доходів сьогодні

Віктору Пінчуку наразі належить впливова бізнес-група “Інтерпайп”, яка є важливим гравцем на ринку металевих труб. Діяльність групи зосереджена на сталеливарній промисловості, однак вона також опосередковано контролює активи в різних сферах промисловості, послуг та інформації. Підприємства компанії розташовані переважно у Дніпропетровській області, а головний офіс – у Дніпрі.

В 2006 році було засновано інвестиційно-консалтингову групу “EastOne”, що охоплює понад 20 бізнесів і проектів. Під керівництвом “EastOne Group” перебувають в тому числі:

• Interpipe ПАТ (трубно-сталеливарна корпорація);
• StarLightMedia (медіагрупа, до якої входять телеканали “Новий канал”, ICTV, СТБ, QTV, М1, М2; газети “Факты и комментарии”, “ИнвестГазета, ДЕЛО)”;
• Viktor Pincuk Foundation;
• Eastlabs (бізнес-інкубатор в області ІТ).

Віктор та Олена Пінчук / Фонд Олени Пінчук

Однак цього року розмір статків Віктора Пінчука дещо зменшився. Головна причина – негативна ситуація на світових ринках, а також – низькі ціни на металопродукцію та дефіцит металобрухту в Україні. Зокрема, за дев’ять місяців “Інтерпайп Сталь” скоротила виплавку сталі на 6,5%.

Знижуються і показники медіагрупи Пінчука – StarLightMedia. Якщо у 2013 році частка перегляду телеканалів групи була понад 30%, то цього року вона становить 28%.

Негативно на статках олігарха позначився і запуск в Україні ринку електроенергії: ціна для промислових споживачів зросла на 20% і додаткові витрати компанії складають приблизно $1 млн на місяць.

Однак в інших підрозділів бізнес-імперії Пінчука не все так сумно. Наприклад, EBITDA трубного дивізіону збільшилася на 39%, а колісного зросла майже втричі – з $20,9 млн до $60,2 млн. Але компанії очікують падіння як внутрішнього споживання трубної продукції, так і погіршення ситуації на світовому ринку загалом.

Більше про порівняння статків олігархів та головні цифри бюджету України – читайте тут.

Статки мільярдерів у порівнянні з головними цифрами бюджету