Історія 300 спартанців

Історія 300 спартанців пов’язана з греко-перськими війнами першої половини V століття до н.е., а конкретно з походом царя Ксеркса в 480-479 роках до н. е. Воїни зі Спарти були учасниками битви у Фермопільській ущелині, яка сталася в середині вересня 480 року до н. е. Місцем битви стало узбережжя маліакської затоки, між містом Ламія і регіоном Локрида.

Похід перської армії

Правитель держави Ахеменідів Дарій I зазнав поразки в 490 році до н.е. в битві при Марафоні. У 486 році До н.е. на трон вступив Ксеркс I і, придушивши повстання в Єгипті, став збирати військо для походу на греків.

Перська імперія до 480 р.До н. е. простягалася від Македонії на заході до річки Інд на сході, від сучасного Узбекистану на півночі до Єгипту на півдні. Згідно сучаснику подій, «батькові історії» Геродоту, у війську Ксеркса були майже всі народи імперії, в тому числі:

• мідяни та ассирійці з Близького Сходу;
• бактрійці і саки з Середньої Азії;
• пафлагонці, пісідійці та фрігійці з різних регіонів сучасної Туреччини.

У персів був сильний флот, оскільки вони контролювали основний центр суднобудування на Близькому Сході — Фінікію. Грецькі поліси являли собою таласократію, тобто морську державу, тому протистояти противнику в Егейському морі їм було простіше. Напередодні Фермопільської битви відбулася морська битва біля мису Артемісій, перси не змогли здобути в ній перемогу.

Грецькою армією на суші командував Фемістокл, який запропонував затримати численне військо противника у Фермопільській ущелині. Чисельність армії царя Ксеркса можна оцінити в 60-200 тис.чоловік. Озброєння у воїнів було різне, іноді примітивне — кийки і кілки. Греки могли протистояти їм 5-7 тис. гоплітів, тобто важкої піхоти.

У грецькому війську насправді було не тільки 300 спартанців під командуванням царя Леоніда, представника династії Агіадів, який вступив на трон в 491 році до н.е. серед інших 5 тис. воїнів були вихідці з Пелопоннесу, наприклад аркадці, а також:

Хід битви та наслідки

Перший день битви цікавий тим фактом, що Ксеркс послав в атаку не тільки представників різних племен, а й свою особисту гвардію — «безсмертних». Навіть елітні частини перської армії не змогли вибити греків з ущелини.

На другий день місцевий житель, зрадник Ефіальт, розповів про обхідний шлях в горах і погодився за винагороду. Ксеркс послав грекам в тил 20 тис.воїнів, якими командував сатрап Гідарн молодший.

На військовій раді греки прийняли рішення про відступ. В ущелині залишилися тільки спартанці, яким за законом не можна було відступати з поля бою, а також жителі найближчих полісів — феспійці та фіванці. Останні здалися в полон, тому в останній бій з персами пішли спартанці і феспійці.

У тому бою загинув не тільки цар Леонід, а й два брати царя Ксеркса. Тіло спартанського царя було обезголовлено і посаджено на кол. Зрадник Ефіальт незабаром був убитий у сварці своїм одноплемінником. Тіло царя Леоніда перепоховали в Спарті в 440 році до н. е.

Давньогрецький історик Геродот повідомляє, що у Фермопільській битві загинуло 20 тис.персів і 4 тис. греків. Попри відступ, через кілька днів після битви при Термопілі грецький флот розгромив Перську біля мису Саламін поблизу Афін. У наступному 479 році до н.е. перси зазнали поразки при Платеях і пішли з Греції.

Що ми дізналися?

Коротко про Подвиг трьохсот спартанців в ході Фермопільської битви 480 року до н.е. можна розповісти в повідомленні з історії для 5 класу. Слід запам’ятати, з ким воював цар Леонід. Його противником був перський цар Ксеркс з величезним військом.

✅Цар Леонід і триста спартанців

Битва при Фермопілах сталася влітку 480 р до н. е. між греками і персами. Широкій публіці цю подію представлено в художніх фільмах «300 спартанців» (1962) і «300» (2006).

Насправді спочатку в бою з боку греків брали участь близько 6000 греків, серед яких були і 300 спартанців.

Цар Спарти Леонід I з роду Агідом був нащадком Геракла в двадцятому поколінні. Він очолював Спарту в 491-480 рр. до н. е., проте в якості правителя нічим особливо себе не проявив. Але в Спарті готували насамперед воїнів, і цар Леонід участю в Фермопільській битві створив образ ідеального воїна і обезсмертив своє ім’я.

Фермопіли – це вузький і короткий прохід в Егейських горах. «Так, у селища Альпах за Фермопілами є проїзна дорога тільки для одного воза … На заході від Фермопіл піднімається недоступна, стрімчаста і висока гора, що тягнеться до Ети. На сході ж прохід підходить безпосередньо до моря і болотах … В ущелині цьому побудована стіна, а в ній колись були ворота…

Стародавня стіна була побудована в стародавні часи і від часу здебільшого вже зруйнувалася. Елліни вирішили тепер відновити стіну і таким чином перепинити варвару шлях до Еллади.

Є там одне селище зовсім близько біля дороги під назвою Альпи », – описував це місце Геродот. Зараз це простір в кілька кілометрів. До цього-то проходу і підвів своє сухопутне військо перський цар Ксеркс.

Чисельність його армії оцінюється від декількох десятків до декількох сот тисяч бійців самого різного рівня. Для цієї величезної маси Фермопільський прохід став справжнісінькою пробкою.

Греки два дні майстерно билися – як я чув від гіда, робили вони це практично оголеними, прикриваючись лише невеликими плащами. Воїни постійно змінювали один одного на полі бою – приблизно так само, як це відбувається під час хокейного матчу. Втім, таке уявлення навряд чи відповідає дійсності.

Грецькі гопліти (важкоозброєні воїни) билися як в зімкнутому строю, так і групами. Гопліт на озброєнні мав спис довжиною два-три метри, короткий меч, великий круглий щит, шолом, панцир і поножі для захисту передньої частини гомілки.

Гопліти в бою вишиковувалися в кілька шеренг, які становили фалангу. Перша шеренга ефективно билася протягом короткого часу, після чого відходила назад. Перси в своїх обладунках досить швидко видихалися. Їм здавалося, що проти них борються все нові і нові свіжі бійці.

«Саме в ротації бійців, що дозволяла підтримувати високу інтенсивність бою, і полягає перевага побудови глибокої фаланги. Натовп, не дотримуються рядності, не могла організувати таку ротацію.

Ротація тут могла відбуватися лише стихійно, а в міру зростання запеклості бою бажаючих потрапити вперед ставало все менше, в результаті натовп був просто зобов’язана звернутися до втечі», – пояснює сучасний автор.

До того ж греки (і особливо спартанці) демонстрували віртуозне володіння зброєю. Триста спартанців становили особисту гвардію царя Леоніда. Говорячи сучасною мовою, це були елітні воїни, справжній спецназ. Греки в Фермопільському проході вміло використовували напівзруйновану стіну, яка являла собою щось на зразок барикади.

Але у Ксеркса теж була своя гвардія. За допомогою зрадника Ефіальт досить великий загін (до 20 тисяч осіб) пройшов вночі гірською стежкою в обхід «пробки», відтіснивши невеликий загороджувальний загін, і вийшов в тил грекам. Ситуація стала безнадійною.

Леонід відіслав більшу частину своїх воїнів в глиб країни, оскільки війна тільки починалася. З Леонідом залишилися 300 спартанців, 700 феспійцев під командуванням Демофіла, сина Діадрома, і 400 фіванців під начальством Леонтіда, сина Еврімаха. Цей ар’єргард вдарив по персах і стримував їх настання, прикриваючи відхід основних сил. Всі ці герої полягли на полі битви.

Завдяки Геродоту та іншим авторам до наших днів дійшли деякі деталі знаменитого бою.

Заслуговують на увагу знамениті лаконічні сентенції спартанців. Річ у тому, що в 480 р. до н.е. е. проходили 75-і Олімпійські ігри, що супроводжувалися святковими заходами. Їх не стали переривати, і Леонід узяв з собою найдобірніших воїнів, що мали дітей.

Спартанські старійшини пропонували Леоніду збільшити число воїнів. «Візьми хоча б тисячу», – говорили йому. Леонід спокійно відповідав:

«Щоб перемогти – і тисячі мало, щоб померти – досить і трьохсот».

Перед боєм перси провели певну «психічну атаку». Місцеві жителі, які з’являлися в таборі греків, говорили, що «якщо варвари випустять свої стріли, то від хмари стріл відбудеться затемнення сонця». У відповідь один зі спартанців безтурботно пожартував: «Наш приятель приніс прекрасну звістку: якщо мідяни затемнять сонце, то можна буде битися в тіні».

Але найзнаменитішою стала відповідь самого Леоніда на пропозицію здатися і скласти зброю:

Доля героїв битви, яке тривало тиждень, була різною. Цар Леонід загинув у бою. Після бою Ксеркс відрубав йому голову і насадив на кіл. Згодом спартанцям вдалося з почестями перепоховати свого ватажка. Всі триста спартанців, дотримуючись свого девізу «Разом перемогти або разом померти!», Загинули і були поховані у спільній могилі.

Є відомості про двох вижили спартанців. Один з них був хворий, в заключній стадії бою не брав участь і після повернення на батьківщину піддався образам. У битві при Платеях він шукав смерті, перебив купу персів, але відновити свою репутацію так і не зміг. Інший з уцілілих спартанців не пережив насмішок одноплемінників і повісився.

Своєрідний історіографічний шлейф тягнеться за тисячами фіванців, феспійців та представниками інших еллінських міст, які склали 6 або навіть 7 тисяч захисників Фермопіл.

У самій Спарті вважали, що вони або втекли з поля бою, або навіть перейшли на бік персів. Сучасні автори вважають, що ця версія дуже образлива для простих еллінів, що не були «спецназівцями» Леоніда, але билися хоробро і в більшості своїй теж героїчно полягли.

Війна для персів склалася дуже невдало. У 480 р до н. е. вони були розбиті в морській битві біля острова Саламін, а рік потому зазнали поразки в битві при Платеях. При Фермопілах загинули два брати Ксеркса, а при Платеях – головний полководець персів і зять Дарія I – грек Мардоний. Перси ледве забрали ноги з Еллади, а греки перенесли бойові дії в Малу Азію.

Положення в Персії постійно погіршувався – повстання в сатрапіях, спорожніла скарбниця, голод і т. Д. У серпні 465 р. До н.е. е. начальник царської гвардії Артабан і улюблений євнух Аспамітра (можливо, за участю Артаксеркса, молодшого сина Ксеркса) убили царя вночі в його спальні (згадується вбивство Павла I).

Ксеркс (у перекладі «герой із героїв») перебував при владі двадцять років і вісім місяців і був убитий на п’ятдесят п’ятому році свого життя.

Триста спартанців показали, що воювати можна не числом, а вмінням. Патріотизм стародавніх греків виявився сильнішим за жадібність азійських завойовників.

Що ми дізналися?

Цар Леонід та його триста спартанців ввійшли в історію як символ героїзму та жертовності завдяки їхній участі в битві при Фермопілах у 480 році до н.е. в ході греко-перських воєн.

Ось основні аспекти цієї історичної події:

1. Передісторія: Перський цар Ксеркс I організував велике вторгнення в Грецію, маючи намір підкорити її. Фермопільський перевал було обрано як стратегічне місце для зупинки перської армії.
2. Вибір Леоніда: Леонід, цар Спарти, був обраний командувати об’єднаними силами греків. Він вирушив до Фермопіл з невеликою кількістю воїнів, серед яких було 300 спартанців, щоб затримати персів.
3. Битва при Фермопілах: Це була стратегічно важлива битва, в якій невелика кількість греків протистояла значно переважаючим силам персів. Леонід та його спартанці боролися з великою відвагою, використовуючи вузький перевал для мінімізації перської чисельної переваги.
4. Героїзм та самопожертва: Леонід та його воїни продемонстрували неймовірний героїзм, вирішивши боротися до останнього, знаючи, що їхня місія – це затримка ворога, а не перемога.
5. Легендарний вчинок: Попри їхню кінцеву поразку та смерть Леоніда та його спартанців, їхня жертовність стала легендарною, надихаючи грецькі сили до подальшої боротьби проти персів.
6. Спадщина: Вчинок Леоніда та його спартанців залишається символом не тільки військової відваги, але й непохитної відданості ідеалам свободи та незалежності.

Висновок

Історія Леоніда та його триста спартанців при Фермопілах є одним з найяскравіших прикладів героїзму та самопожертви в історії. Їхня відвага та рішучість у обличчі непереможного ворога стали втіленням ідеалів, які цінувалися не тільки в античні часи, але й залишаються актуальними сьогодні.

Легенда про Леоніда та його спартанців нагадує нам про важливість захисту своїх переконань і цінностей, навіть коли шанси на успіх здаються незначними. Їхній приклад відданості обов’язку та жертовності залишається вічним джерелом натхнення.