Зміст:
Ким же був Каїн, що його підштовхнуло на вбивство, і чому Господь його таврував?
Серед безлічі імен, які подає нам Священне Писання, є кілька, які на всі віки стали синонімами злого, гріховного поводження: зрадників називають іудами, злих і жорстоких людей – іродами, грубих і нетактовних – хамами, вбивць – каїнами. Каїн вчинив перше навмисне вбивство на землі, ба більше, він скоїв братовбивчий злочин – убив свого рідного молодшого брата. Вбив через заздрість і злість, зовсім за це не розкаявся і тому був проклятий Богом та відмічений тавром злочинця, «каїновою печаттю».
Ким же був Каїн, що його підштовхнуло на вбивство, і чому Господь його таврував?
Каїн був першою дитиною Адама та Єви, отже, першою людиною, не безпосередньо створеною Богом, а народженою людьми. Його ім’я в перекладі з давньоєврейської означало «придбаний», «набутий», недаремно Єва казала про Каїна: «Придбала я людину від Господа!» (Бут. 4: 1). Каїн став першим землевласником, хліборобом.
Авель був другою дитиною Адама і Єви, він випасав отари овець. Коли прийшов час, обидва брати принесли дари Господу: Каїн «приніс від плодів землі», а Авель «від первістків отари своєї і від лона їх» (Бут. 4: 3, 4). Господь прийняв дари Авеля, а Каїна не прийняв. Через це Каїн образився на Бога і розізлився на Авеля. Одержимий заздрістю, він заманив брата на поле і вбив його. До того ж, Каїн зовсім не жахнувся скоєним, на пряме запитання Господа: «Де Авель, брат твій?», він відповів: «Не знаю; хіба я сторож братові моєму?» (Бут. 4: 9).
Сама земля волала про жорстокість Каїна через пролиття крові брата Авеля, Господь розгнівався, прокляв його і зробив його вигнанцем та мандрівником на землі. Але навіть тоді не відчув докорів сумління Каїн, заявивши Богу: «Ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене» (Бут. 4: 14). На що Бог зробив Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його.
Яким саме було те знамення, Священне Писання не деталізує, тому за всю історію щодо цього було багато різних припущень. Під «каїновою печаттю» більшість розуміла якесь видиме тавро, подібне до тих, якими помічали засуджених злочинців, рабів. Але богослови говорять про інше знамення Каїна, яким Бог не прирік його на смерть, а, навпаки, зупинив смерть, припинивши можливу низку вбивств на ґрунті помсти, яка могла б розгорітися серед перших людей.
Після того Господь жодного разу не говорив з Каїном і забрав Своє благословення. Каїн не міг більше працювати на землі, а тому оселився на сході від Едему та відгородився від природи, збудувавши перше на землі місто. Оточуючий світ став для нього чужим, він вбачав у ньому небезпеку, а тому бажав сховатися за мурами міста. Такою є психологія вбивці: той, хто вчинив зло, боїться такої ж відплати, йому тривожно, страшно і постійно хочеться сховатись. Вбивця не винить себе, він перекладає провину на інших, а штовхають його на злочин спокуси диявола – злість, заздрість, гординя, марнославство.
Такою, каїновою, є душа кожного вбивці на землі. Чи не подібно поводить себе нині тиран і агресор путін? Чи не ховається, не боїться, не бреше, не перекладає відповідальність, не винить інших у своїх гріхах. Але знаємо зі Священного Писання і з численних прикладів історії: каїнів гріх – заздрість та братовбивство – проклятий Богом, а покарання за це – вигнання, ізоляція та зневага усього каїнового роду.
Джерело: Фейсбук-сторінка ПЦУ
КАЇН І АВЕЛЬ
Вже після того, як Адама та Єву було вигнано з раю, у них народилися два сина – Каїн та Авель. Старший, Каїн, мав недобре серце, натомість молодший Авель робив добро, бо любив Бога усім своїм серцем. Через те, що перші люди не послухали Бога, гріх увійшов у світ. Авель у серці відчував свою провину перед Богом, і визнавав, що потребує Його прощення. А коли людина кається у своїх гріхах – Бог прощає їх, адже «всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23). Так само, як їхній батько Адам, тяжко працювати мусили і Каїн, і Авель: старший син був землеробом, молодший – пастухом.
Вам, мабуть, цікаво, якими ж були відносини Каїна й Авеля з Богом? Тож, слухайте уважно. Після того, як гріх розділив Бога з Адамом та Свою, між Богом і людьми вже не було такого спілкування, яке було в раю. Та інколи Господь говорив із людьми і дозволяв їм звертатися до Себе в молитві.
Щоб відновити втрачені відносини, як ви вже знаєте з попередньої історії, Бог-Отець обіцяв послати Сина Свого, Який помре на хресті за грішних людей – за Адама, за Єву, за їхніх дітей і за всіх людей у світі! А щоб люди ніколи не забули цієї обіцянки, Бог звелів їм зробити жертовник для принесення на ньому жертви. Для цього брали ягня чи козеня, зв’язували його, заколювали і спалювали на жертовнику.
Щоразу, роблячи так, вони нагадували собі про час, коли Бог пошле Сина Свого в жертву за наші гріхи. Це і здійснилося, коли Ісус був узятий, зв’язаний і розіп’ятий на хресті – як Агнець був покладений на жертовник. «Ось Ягня Боже, Котре бере на Себе гріх світу» (Ів. 1:29).
Одного разу Каїн та Авель приносили жертви. Старший брат приніс перші плоди, які вродили в результаті його праці, а молодший брат, будучи пастухом, приніс для жертви ягнят, які першими народилися від овець, що він їх пас. І Бог уподобав жертву Авеля, а жертву Каїна – ні. «Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн» (Євр. 11:4). Тоді Каїн сильно розсердився на свого брата. А Господь побачив це і запитав Каїна: «Чому ти розгнівався?» Бог бачив злі думки, які з’явилися в серці Каїна, і попередив, що вони ведуть до гріха, але Каїн ще може їх зупинити.
Та він не послухався. Невдовзі, коли вони з Авелем були в полі, Каїн повстав на молодшого брата і вбив його.
І почув Каїн голос Божий, який промовляв до нього: «Де Авель – твій брат?» «Не знаю, – відповів той, – хіба я сторож братові своєму». Але Бог сказав: «Я бачив пролиту тобою кров брата, і нині ти проклятий від землі. Ти повинен залишити дім твоїх батька і матері й зробитися мандрівником на землі». Тоді Каїн сказав Богові: «Покарання моє більше, аніж можна понести. Коли я буду мандрівником, то кожний зустрічний зможе мене вбити!» Бог запевнив Каїна, що збереже його безпеку, але не дозволив далі жити на цьому місці.
І пішов Каїн до далекого краю, де й оселився. У нього з’явилася дружина і діти. Але вони жили неправедно і не хотіли служити Богові. «Каїн був від лукавого, і вбив брата свого» (1 Ів. 3:12).
Ось так Адам і Єва втратили обох своїх синів: Авель був убитий, а Каїн – вигнаний до іншого краю.
Напевне вони розуміли, чому зло запанувало в світі, і жалкували, що не послухалися Бога і втратили блаженне життя в раю. І вкотре Бог змилувався над Адамом та Євою й дав їм ще одного сина на ім’я Сиф. Він і його діти, які народилися пізніше, любили і призивали Ім’я Бога.
- Як звали двох старших синів Адама та Єви?
- Чим відрізнявся Каїн від Авеля?
- Як люди приносили жертви? Хто їм наказав і чому вони це робили?
- Чому Каїн убив Авеля?
1. Історія про двох братів, що приносили жертви
Коли народився син, його мати відразу назвала: «придбала людину із Господньої ласки». Це був перший син у матері. Первородний! Ім’я його було Каїн. Він порав землю.
Потім вродила брата його Авеля. Про нього не сказано так колоритно. Він був народжений для того, щоб бути братом. Він був вівчар. І ймовірно він пас вівці на полі брата свого.
Ця історія нам оповідає про першу жертву принесення людства. Каїн приніс плоди ріллі. Можемо зі сміливістю сказати про перше священодіяння. Хоч Бог цього не вимагав. Він зробив зі своєї волі, власного бажання. А брат його, бачачи поведінку старшого, також це зробив. Він хотів його наслідувати.
Ми бачимо, що Бог відреагував на принесення молодшого брата. Споглянув на жертву. А на жертву Каїна не споглянув. Ми не знаємо причини і не можемо пояснити поведінку Бога, але нас вражає поведінка людини. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. Тобто Каїн побачив, що Бог зробив Бог у відношенні до молодшого брата і це його привело до сердитості, гніву … це був дуже вражаючий емоційний стан людини. Емоції не можливо приховати і емоції говорять про те, що є в середині тебе, чим наповнене твоє серце.
У наступних рядках ми бачимо, що тепер Бог зглянувся на Каїна. Заговорив до нього: чого ти розсердився? Чому похмурнів?
Каїн не дав відповіді. Натомість він заговорив до свого молодшого брата: ходімо-но в поле. Це була пропозиції побути разом. Побути на місці відкритому, щоб було видно здалека, що робиться. Там сталось те, що ніхто не очікував – перша жертва людини. Згодом виявиться, що в поле пішли двоє, але лише один вернувся назад живий? Авель був вбитий. А інший? Чому так сталось? За що? Чим винен? Це викликає багато запитань і гіпотез…
Наприклад: чи була би ця смерть, якщо би Господь не подивися на жертву молодшого брата? Чи була би ця смерть, якщо би Авель не наслідував би брата, не довіряв би йому, не пішов би з ним в поле? Хіба не краще, як би кожен жив своїм життям? Не дратував би іншого, не викликав заздрості в іншого? Факт залишається фактом: ця єдність принесла смерть!
Тому єдність – це добре чи зле?
Чи ви пригадуєте, щоб у вас була подібна поведінка до Авеля, коли ви потерпіли через єдність, а можливо стали жертвою? Опишіть кілька таких ситуацій?
Ця історія є на початках Біблії, яке вона має значення для нас? Чому єдність двох «священиків» стала сплямлена гріхом?
Невже Бог так хотів, щоб перша людина, котра принесли жертву і уподобились о священика, котра подала приклад молодшому братові, котра носила на собі благословення: : «придбала людину із Господньої ласки», щоб ця людина стала розсерджена і похмурою, а потім вбивцею….? Невже так?
Зглянувся на нього
Тоді Господь сказав до Каїна: де Авель, брат твій? Той відповів: не знаю, хіба я сторож брата твого?
Потреба у тому, щоб хтось побачив тебе і оцінив тебе була завжди. Ми стараємось зробити все, як найкраще. І хочемо, щоб це оцінили інші, чекаємо підтвердження. І коли бачимо, що наші старання не оцінені справедливо, або не оцінені взагалі, що тоді наповнює наше серце? Які емоції нас наповнюють? Як ми починаємо дивитися на брата нашого? Чи взагалі нам потрібний наш брат нам? Той, котрий нічого немає, нічого не посідає? Котрий можливо слабший, який імітує, котрий старається навіть вирізнитися тим, що робить це краще.
Є непорозуміння: між бути самим і бути з братом
Ми звертаємо увагу, що Єва породила Каїну брата, бо не добре бути чоловіку одному. Але чи він прийняв брата свого? Холодна відповідь на запитання, «де брат твій?» –« а що я сторож брата свого?» Відчуваємо, що старший брат не слідкував і не дивися на брата молодшого. Але побачив добре, які були відносини між Богом і молодшим братом. Знаючи всю картину, ми можемо сказати, що старший брат збрехав. Брехав Богу, брехав самому собі…
Що ти вчинив?
Дай відповідь за твій вчинок. Каїн мовчить…. Він завжди мовчить, бо крик його є у йго емоціях, у його вчинках.
Але дивує той факт, коли він не скриває свій вчинок. Виводить у поле, видне місце і показово знищує того, хто довів його до гніву!
Каїн зробив, це спонтанно, так, як його на це підштовхнуло його серце. Серце наповнене різними емоціями… але не любов’ю до брата і до Творця.
Імена Каїн та Авель нам пригадують про сталість і про рух.
Про тих, хто на постійному місці і відчувають себе господарями, котрі дорожать тим, що мають, знають ціну найменшому, які звикли накопичувати і берегти на потім, цінувати найкраще, щоб було помноження, які трудяться багато і видно плід їхньої праці.
– і про тих, котрі пересуваються, вільні немов вітер, подух, ті, котрі не мають страху віддавати найкраще.
Каїн все рівно залишився сам… дивно, але він став втікачем, заляканим, збентеженим, котрий всіх боїться.
Я каїн?
Чи було у мене почуття страху? Чи було у мене почуття самодостатності? Чи був у мене погляд, що шукає оцінення моїх зусиль? Пошук справедливості між мною і тим, хто як вітер? Чи хотілось привернути увагу Бога до себе? Чи приходили думки, що коли не буде конкурента, тоді буду тільки Я?
Двоє братів, двоє священиків?
Кого нагадують ці перші мужні чоловіки, котрі першими принесли жертви Богу?
Хто такий жрець – це особлива, не звичайна людина, котра робить обряди, приносить жертви, отримує особливу увагу, котра часто перебуває на віддалі від всіх, виглядає дуже загадковою, яка може вплинути на ситуацію і змінити її, яка завжди переслідує свою волю, знає, що робить і що з цього буде. Яка не вміє слухати, але багато кричить і вигукує. Яка не знає, що робити тоді, коли вийшло не так, як хотілось. Яка втікає з місця невдачі. Яка має страх перед іншими, боїться за своє життя…
Каїн мав таку подібну особливу закриту поведінку, а Авель?
Послання Івана 3. 11 Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, 12 а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він забив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його – справедливі.
Авель. Про Авеля мало відомо. Він видається мовчазним. А може він не мовчазний: може слухає, може він є той, котрому більше подобається слухати, наслідувати? одним словом – показувати ознаки віруючої людини. Так, слухає. Бо вміє наслідувати брата і йому вдається зробити немов краще. Вміє піти за братом і довіритись йому. Бо не хоче бути сам.
Послання до євреїв 11. 4 Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.
В чому полягає ця праведність Авеля в його жертві?
Авель – це мабуть був той, котрий у серці своєму зберігав розповіді про втрачений рай, дивися в далену, у небо і мріяв повернутися до Бога. Це той, котрий бачив свого брата, який постійно був у клопотах, ніколи не мав часу для нього, брата, який постійно хотів щось доказати. Брата, який творив немов рай на землі із земських благ. Брата, який погляд постійно скеровував на землю. Авель мабуть дуже зрадів, коли брат його запросив пройтися полем. Авель повірив, довірився.
В цій історії ми бачимо Бога, але коли? Тоді, коли Бог став спотиканням? Виникає питання: а що би було, якби Він не показав, що Він прийняв жертву Авеля? Навіщо Він втрутився в життя людей? Їхніх відносин? Знав, що ситуація і так вже є напружена… а тут, ще й Він… мабуть це було останньою краплею для Каїна і той помстився Творцеві. Як ми деколи робимо шкоду, знищуємо, то миле і дороге для людини, щоб зробити їй боляче. Зробити дуже боляче.
Не до кінця зрозуміла поведінка Бога, що шукає «за вбивцею», щоб з ним поговорити і розпитати про те, що Він знає. Сказати, про наслідки гріха, що земля є проклятою … хочеться він Нього почути, що буде покараний смертю, що він не достойний продовжувати жити, але аж ніяк для того, щоб дати гарантії на життя, щоб ніхто його навіть не торкав!
Яблуко від яблуні далеко не падає, або історія про батьків первинних жерців/священиків
Які батьки такі і діти?
Адам і Єва пережили дуже нелегку ситуацію, вони втратили місце вічної радості. Знали мало, але багато отримували Любові. Спокусник зробив свою справу і, користаючи їхньою наївністю, спровокував, щоб вони пізнали «Добро і зло» і після кроку до «досконалості» відчули страх, закритість, наготу. Так немов би, здобуваючи одне, втратили інше.
Ось, що сталось з людиною, котра вирішує діяти без Бога, котра хоче бути як Бог, але без Бога, котра уникає можливості порадитись з Богом і з ним прийняти рішення, котра закривається перед задумом Творця, не приймає Його і намагається витворити якийсь свій план, як правило – егоїстичний.
Є різниця між: жити тільки для себе і жити для іншого.
Для чого Бог створив цю землю? – щоб вона була проклятою?
Для чого сотворив Людину, щоб вона була самотньою?
Для чого дав людині свободу, щоб робила по-своєму, щоб цей світ присвоїла тільки собі, щоб вбивала конкурентів?
Щоб дари таланти перетворювались на смуток і журбу, на можливість для заздрості і боротьбою за кращість?
Щоб інша людина, брат твій став ворогом?
Бачимо подібне в історії батьків і дітей, що постійно йде лінія: що хотіли те і мають, але їхні рішення їм радості не принесли.
Як в першій так і втру дій історії є Бог, який шукає:
Ми живемо у середовищі людей.
Хто вони є для нас? Немов порожні квадратики, де є лише ім’я і кілька рядочків інформації? Чи є наповнені різними відносинами, ситуаціями, переживаннями один за одного? Яке місце у твоєму житті займає твій брат, якщо він є для тебе братом, а може недругом(ворогом), який тобі заважає тобі жити?
А я, а хто я є для них? Братом, зведеним братом, а може вже ворогом? Яке місце я займаю в їхньому житті? Ховаюсь він Бога і від них? Живу праведністю віри чи як жрець, який дбає лише, щоб було як вигідно, як практично, як по-гоподарськи, одним словом так, як ти вважає, щоб вона так було?
Особиста зустріч з Богом
Слухання Бога є невід’ємною частиною нашого духовного життя. Це визнання Бога за живого, котрий промовляє і спілкується з Людиною. Як колись, так і тепер, наш Бог далі шукає і питається: де ти є?
Тому, коли приходимо на зустріч з Богом, можемо сказати:
Постійне приміщення, Ікона, свічка, Біблія в руках, ручка, листок. Тиша.
Цього разу будемо використовував читання першого соборного листа апостола Івана. Відчувається, що автор звертає нашу увагу на речі буттєві, суттєві, основні. Як книга Буття нам звертає увагу на буття життя людини, подібно апостол Любові хоче донести нам задум Бога.
Слухаємо і спостерігаємо за собою: де зупиниться наш погляд, наша увага? Яке слово і який вислів торкне наше серце?
Запишемо … нехай воно залишиться.
Увага. Слід уникати фантазії, уяви, екзегези (дослідження, пояснення, тлумачення), пов’язування із якимось подіями минулого, чи щоб це дало пояснення події, чи щоб це було слово для когось…. Це слово є для мене. Його потрібно зауважити. Бути відкритими для «сюрпризів від Бога»
Слухати Бога – це шлях віруючої людина
Не чути Бога – це аномалія, яка може перерости у відступництво від Бога, це не криза, це дорогу бути жрецем. Адже жреці хотіли постійно вплинути на Бога, змінити Його рішення і докладати всіх зусиль, щоб той послухав їх. Жреці в часі своєї служби переконані, що чи більше вони роблять, кричать і т.д. тим швидше бути виконано їхнє бажання.
Хто кричить, той подає ознаки того, що він не чує. Бо чує тільки себе. Тільки свій крик. А голос інших? А інших не існує, бо жреці не чують інших. Їхня віра є у самовпевненості, у культі особистості, в ідеалізмі своєї поведінки, у перфецціонізмі. Вони мають схильність переконувати інших у їхній досконалості, показувати свою досконалість у вчинках та бездоганності. Така поведінка ідеалістів, коли зустрічається із немочами, із грішністю стає кризою для них самих. Вони впадають або в розчарування, або в боротьбу за знищення.
При цьому наступає глухота перед голосом Божим. Глухі духовно не чують Божого голосу, не мають потреби слухати Бога. Бог для них є немов мертвим, тому: той «божок» мовчить і його не чути, натомість ідол може видавати, що ніби «слухає», ніби пам’ятає турбується і заспокоює.
Це забаганка Бога? Це видумка людей? Це потреба наших похотей, інстинктів?
Знаємо, що не легко бути разом, хоча є багато прекрасних прикладів про спільне життя закоханих, які обіцяють бути разом на ціле життя. Є священики, монахи та інші, які посвячують своє життя Церковній спільноті навіки.
Але ми також знаємо багато прикладів, коли єдність рветься, коли відбивається охота бути разом, коли є гіркий досвід….
Який же є задум Господній?
Щоб ми були разом і знищили один одного?
Щоб ми були разом і мучили один одного?
Щоб ми мучились у цьому світі і казали, що так має бути?
У псалмах є вся драма відносин між людьми і Богом, між самими людьми….
Невже є помилка Бога у тому, що Бог сотворив. Хоча книга Мудрості каже, що все сотворене є сотворене Богом для добра.
Якщо ми не знаходимо відповіді в нас, тоді потрібно шукати поза нами. Але при цьому потрібно слухати, потрібно бути відкритим, потрібно бути віруючими.
А МИ ВІРУЮЧІ ЛЮДИ?
