Що таке трихомонада (trichomonas) — життєвий цикл і види

Бактерії трихомонади (їх ще називають – жгутіконосци) отруюють життя будь-якої людини. Одноклітинні — найдрібніші паразити, які опанували трьома видами дихання, щоб паразитувати і виживати.

Потрапляючи в людський організм, вони відчувають себе привільно і починають харчуватися клітинами організму господаря.

В агресивній формі вони знаходяться в тілі иммуноослабленного людини. Тут їм нічого не заважає заковтувати клітини епітелію, бактерії, віруси, ослаблені еритроцити.

Таким чином, паразити залишають свій «слід» надовго: наприклад, гинучи, вони викликають інтоксикацію організму і «начиняють» його іншими штамами вірусів.

Вчені виділяють три різновиди паразитів, що викликають трихомоніаз і здатних до життя всередині людського організму. Види трихомонад поділяються на ротову, вагінальну (урогенитальную) і кишкову бактерію.

Trichomonas vaginalis

Вагінальна Trichomonas має грушоподібної або овальне тіло, на тілі виявляються 5 джгутиків. Паразитує за рахунок лімфоцитів та інших бактерій. Часто маскується під інші віруси. Перед смертю втрачає джгутики. Тому його часто приймають за цисти, хоча цист не утворює.

Згубний фактор для паразита: попадання в навколишнє середовище протягом 10-30 хвилин при температурі вище 60 градусів.

Маленькі розміри одноклітинних паразитів (від 10 до 30 мкм), надзвичайна рухливість дозволяють їм мешкати у сечостатевої системи чоловіків і жінок, докучаючи або зовсім не турбуючи господаря.

Видимі симптоми в основному виявляються у жінок (20-40% заражених).

Трихомонада у жінок провокує серйозні вагініти.

Чоловіки (15%) найчастіше стають безсимптомними носіями інфекції, згодом паразитують клітини викликають простатит.

Небезпеки урогенітального трихомоніазу

Урогенітальна (вагінальна) форма хвороби розвивається і у пацієнтів з нормальним здоров’ям і рівнем імунітету. Спосіб розповсюдження – через статеві контакти. Основна хвороба, яку провокує паразит, — урогенітальний трихомоніаз.

Уповільнені форми захворювання (хронічний період, що триває більше двох місяців) призводять до статевих розладів, циститу, пієлонефриту, простатиту, епидидимиту, везикулиту.

Довідка. Урогенітальна (вагінальна) форма захворювання вперше виявлено лікарем Donne в 1836 році. Медик французького походження діагностував найпростіші в аналізі хворого разом з гонореєю і сифілісом.

Коли діагностується трихомонада урогенітальна, життєвий цикл її може досягати від 7 днів до трьох місяців.

Справа в тому, що паразити при безперервному лікуванні виробляють стійкість до метронидозолу та інших антибіотиків. Тому хворий щотижня здає аналізи на мікроскопію і культурологічне дослідження.

При рецидиві розвитку хвороби лікар в терміновому порядку змінює антибіотики.

Інший важливий фактор, з-за чого слід побоюватися збудників бактеріальної інфекції, — це їх «любов» до інших бактерій, вірусів.

Умовно-патогенні організми і гриби розмножуються в цих умовах практично миттєво. Відповідно, симптоми посилюються. Пацієнту потрібне термінове і додаткове лікування.

Розвиток кишкової інфекції

Як розмножуються мікроорганізми, що викликають трихомоніаз кишкового типу?

Агресивна бактерія типу кишкова мешкає в кишечнику людини.

Цей паразит у випадку ослаблення імунітету може викликати різні захворювання травного тракту.

Хвороба часто діагностується у маленьких дітей. Мікроорганізми виявляються в рідких випорожненнях хворих людей у великих кількостях.

Розмноження трихомонади відбувається способом ділення. Розподіл може бути множинним або поздовжнім. Але воно відбувається при більш або менш сприятливих умовах.

Розчини антисептиків (1% карболова кислота, 1% хлорамін або дихлорид ртуті), сонячне світло, медичні препарати уповільнюють процеси життєдіяльності мікроорганізмів, перешкоджають не тільки розмноження, але і активного волнообразному переміщення.

Ротова трихомонада

Коли в ПЛР або в аналізі крові виявляється трихомонада, клас, тип зустрічається ротової.

Судячи з назви, така бактерія мешкає в ротовій порожнині. Також її знаходять в носоглотці, в органах кровообігу, дихальної системи людини.

Лікарі радять позбавлятися від неї, оскільки її активна діяльність стає причиною розвитку таких хвороб:

• Параліч;
• Артрити і артрози кінцівок;
• Карієс;
• Легеневі запалення;
• Піодермія;
• Захворювання печінки.

Інкубаційний період

Буває, що трихомоніаз починається в прихованій формі, безсимптомно. Тоді трихомоніаз виявляється зовсім випадково, через кілька місяців. Сприятливі «моменти» для її виявлення – загострення інших хвороб, зниження імунних сил організму.

Інкубаційний період трихомонади встановлюється від 2 днів до 2 місяців.

Його тривалість залежить від стану здоров’я зараженої людини, його індивідуальних особливостей:

• Хворіє пацієнт в даний момент часу;
• Яке загальний стан його імунітету;
• Приймає в даний момент антибіотики.

На питання, через скільки днів проявляється трихомонада після статевого контакту з майбутнім носієм, лікарі відповідають точно.

По їх закінченню жгутіконосци виявляються на гінекологічному склі. Звичайно, за умови їх швидкого мікроскопічного дослідження.

Життєвий цикл

Трихомонада здатна вижити в кислому, лужному і нейтральному середовищі. Оптимальні умови для розвитку паразита: 36,5-37,0 °С, 5.2-6.2 рН.

Висновок

Якщо врахувати, чим харчується трихомонада, то її діагностика здатна визначити, яке лікування найбільш ефективно для даної форми захворювання. Лікар зобов’язаний вжити необхідних заходів для недопущення розвитку інфекції.

У свою чергу, і пацієнт повинен бути обережним. На період інкубаційного розвитку бактерії, заборонені будь-які статеві контакти!

Що таке трихомонади потрібно знати, щоб дотримуватися елементарних правил запобігання від цієї недуги.

Що вам заважає оберігатися? А, може бути, не ризикувати? Адже в світі так багато паразитів, які навчилися виживати у різних умовах. Той, хто піклується про себе і своїх близьких, не стане «донором» або «їжею» найпростіших!

Схожі записи:

Розділи сайту

• COVID-19 (3)
• Алергія (5)
• Аналізи (149)
• Бактеріологія (431)
  • Гонококи (5)
  • Диплококи (5)
  • Клебсієлла (24)
  • Лептоспіроз (9)
  • Стафілококи (78)
  • Стрептококи (26)
  • Трихомоніаз (41)
  • Уреаплазма (58)
  • Хламідії (69)
  • Аборт (31)
  • Вагітність (94)
  • Захворювання (1 189)
    • ЗПСШ (20)
    • Молочниця (71)
    • Цистит (37)
    • Герпес (175)
    • Гіпергідроз (168)
    • Грибок (159)
    • Зморшки (236)
    • Пітниця (17)
    • Попрілість (29)
    • Препарати (374)
    • Аналізи (28)
    • Гормони (255)
    • Цукровий діабет (183)
    • Щитовидна залоза (307)
    • Дихальні захворювання (4)
    • Захворювання очей (1)
    • Захворювання ротової полості (2)
    • Захворювання шкіри (2)
    • Паразити і інфекції (13)
    • Про вітаміни (1)
    • Про харчування (1)
    • Сердечні захворювання (1)
    • Травми і переломи (4)
    • Дитячі (27)
    • Діагностика (11)
    • Жіночі (36)
    • Лікування (84)
    • Чоловічі (13)
    • Тромбоз (190)
    • Аскариди (48)
    • Глисти (589)
    • Гострики (49)
    • Діагностика (36)
    • Лікування (81)
    • Лямблії (79)
    • Очищення (56)
    • Препарати (322)
    • Рецепти (1 443)
    • Спина (506)

    Ротова трихомонада (trichomonas tenax) — лікування, симптоми та фото

    Трихомонада порожнини рота (trichomonas tenax) є однією з найпоширеніших, але і найменш небезпечних серед трьох різновидів трихомоніазу. Однак, незважаючи на відносну небезпеку, трихомонади у роті доставляють масу неприємностей, можуть передаватися побутовим способом, і стати причиною захворювання внутрішніх органів.

    Що являє собою бактерія трихомонада

    Трихомонади являють собою найпростіші мікроорганізми, які не мають щільних оболонок для захисту від негативної навколишнього середовища. Форма мікробактерії грушовидна, з кількома джгутиками-ніжками, з допомогою яких трихомонада переміщається по слизової. Розмір дорослої особини може досягати 40 мкм.

    Оральна різновид бактерії найменше вивчена вченими мікробіологами, тим не менш, одержаних знань цілком достатньо, щоб правильно діагностувати недугу і провести грамотне лікування.

    У людському організмі микробактерия може паразитувати в таких відділах: статеві органи, ротова порожнина, кишечник. Найпоширенішою і найнебезпечнішою є піхвова трихомонада, яка передається статевим шляхом і стає причиною різних серйозних захворювань.

    Оральна трихомонада найчастіше діагностується при лікуванні стоматологічних захворювань або при наявності характерних симптомів. Найчастіше мікроорганізм живе в кишенях ясен, на мигдалинах, слизової горла, мокротинні, внутрішньої поверхні щік.

    Небезпека мікробактерії в тому, що вона стає причиною багатьох стоматологічних захворювань: пародонтоз, гінгівіт, карієс, виразки та ерозії слизової оболонки, а також здатна проникати в легені та печінку.

    Весь життєвий цикл бактерії відбувається в організмі людини, проте при попаданні у вологу і теплу середу, трихомонада зберігає свою життєдіяльність протягом доби. Згубною для бактерії стає суха і гаряча середовище. При відсутності вологи і температури вище 55 градусів, трихомонади гинуть миттєво.

    Паразитуючі мікроорганізми досить живучі, здатні протистояти захисним силам організму, підлаштовуючись під клітини організму. Основним живильним середовищем для бактерій є залізо. Так, потрапляючи в організм носія, трихомонади харчуються еритроцитами, чого розвивається залізодефіцитна анемія.

    Симптоми оральної трихомонади

    Таке бактеріальне захворювання, як трихомоніаз ротової порожнини не має особливих ознак, і чіткого опису. Найчастіше, на ранній стадії ротова трихомонада має симптоми слабко виражені. Найбільш характерними є такі:

    Пародонтальний абсцес

    Пацієнта може турбувати неприємний запах з рота, з причини наявності бактеріальних гнійних кишень. Пародонтальний абсцес провокує хворобливі відчуття при прийомі їжі та чищення зубів, можливо невелике підвищення температури тіла, набряклість ясен, розхитування зубів.

    Ускладненням даного процесу може стати втрата зубів, поширення інфекції по кровотоку, і розвиток флегмони – гнійного запалення жирової клітковини.

    Білий наліт слизової

    Нижче один із симптомів ротової трихомонади представлений на фото.

    Білий пухкий наліт на поверхні язика, ясен і щоках стає ідеальним середовищем для розвитку патогенних, бактеріальних мікроорганізмів. Характерний симптом вражає здорову мікрофлору слизової оболонки, що супроводжується неприємним запахом з рота, і видозмінює колір ясен і язика.

    Небезпека симптому в тому, що бактерії, які активно розмножуються в нальоті, легко проникають разом з їжею і водою всередину організму, осідаючи на мигдалинах і внутрішніх органах.

    Ерозія слизових оболонок

    Виразково-ерозійні процеси можуть спостерігатися мовою, внутрішньої поверхні щік і яснах. Патологія проявляється почервонінням окремих ділянок слизової, утворенням гнійних пухирців і виразок, покритих нальотом. Ускладненням цієї недуги можуть стати стоматологічні захворювання, розвиток місцевого абсцесу, інфікування внутрішніх органів.

    Всі ці симптоми можуть вказувати і на інші стоматологічні захворювання, тому підтвердити діагноз трихомоніаз допоможуть тільки лабораторні дослідження і аналізи. Для визначення остаточного діагнозу проводяться такі процедури:

    1. Мікроскопія мазка з десни – один з найбільш достовірних аналізів, який покаже наявність бактеріальної середовища. Мазок потрібно здавати вранці, до проведення гігієнічних процедур.
    2. Лабораторне дослідження вмісту ерозії і карієсу, на наявність бактерії трихомонада.
    3. Мазки з мигдаликів на флору для виявлення колонії бактерій, які можуть стати причиною серйозних захворювань.

    Як правило, цих результатів буде достатньо, щоб визначити наявність орального трихомоніазу у пацієнта і призначити адекватне лікування. Оральний трихомоніаз необхідно лікувати в обов’язковому порядку, навіть якщо симптоми не турбують і не порушують планомірне протягом життя.

    Ефективна терапія орального трихомоніазу

    Навіть при відсутності будь-яких ознак інфекції, лікувати захворювання потрібно як можна швидше, так як людина є носієм бактерії трихомонада, і стає джерелом зараження для здорових людей. Для лікування трихомоніазу застосовуються певні антибактеріальні препарати групи нітроімідазолів.

    Дана група медикаментів має високу активність по відношенню до протозойним і анаеробним бактеріям.

    Механізм дії препаратів полягає в тому, що активні діючі речовини пригнічують життєдіяльність бактерій, порушують їх ДНК і пригнічують тканинне дихання.

    Метронідазол

    Найбільш поширеним препаратом для знищення трихомонади є Метронідазол (Трихопол, Кліон, Медазол). Препарат успішно справляється з хронічним і гострим перебігом хвороби, застосовується при рецидиві і латентному носійстві трихомонади.

    Існує кілька схем лікування Метронідазолом, і одними з ефективних є такі:

    1. Курс лікування 10-12 днів, прийом препарату (250 мг) 2 рази на день.
    2. Курс 5 днів: прийом препарату по 2 таблетки через кожні 6 годин.
    3. Курс лікування 6 днів: 1 день по 2 таблетки вранці і ввечері. 2 день по 1 таблетці 3 рази в день, строго через кожні 6 годин. Наступні 4 дні Метронідазол приймається вранці і ввечері по одній дозі 250 мг.

    Прийом Метронідазолу може спровокувати побічні ефекти, які характерні для такого роду антибіотиків: нудота, металевий присмак у роті, головний біль, шкірний свербіж, хворобливе сечовипускання. Препарат заборонений до прийому пацієнтам, які страждають на епілепсію, мають пухлини голодного мозку, при наявності захворювань печінки і вагітним жінкам.

    Варто відзначити, що близько 5% пацієнтів з трихомоніазом відзначають нечутливість до препарату. Це означає, що дана категорія може дістати хронічну форму трихомоніазу, через відсутність належного лікування.

    Якщо лікування Метронідазолом не дало належного результату, проводиться додаткове дослідження для визначення найбільш відповідного препарату. Такими можуть стати Секнідазол, Фазижин, Тинідазол, Тернидазол.

    Полоскання при оральному трихомоніазі

    Якщо пацієнту був поставлений діагноз ротова трихомонада, лікування обов’язково включає полоскання ротової порожнини і горла. Полоскання різними розчинами надають місцеву знеболювальну, антисептичну та антибактеріальну дію. Розчини для полоскання входять в комплексну терапію, прискорюючи процес одужання.

    1. Одним з найбільш ефективних препаратів для полоскання є Малаві, який володіє антисептичним дією по відношенню до різних бактерій, грибків і вірусів. Це абсолютно натуральний препарат, який може застосовуватися будь-якою категорією пацієнтів, за винятком тих, хто має індивідуальну непереносимість.
    2. Розчин марганцівки володіє антисептичними і антимікробну дію. Для полоскання необхідно приготувати слабкий, блідо-рожевий розчин, з розрахунку 10 кристаликів на 1 літр води. Полоскання проводиться тричі на день, після процедури не рекомендується пити і їсти протягом години.
    3. Розчин перекису водню має протизапальний, знеболюючий, знезаражувальний і антибактеріальний ефект. При регулярному полосканні вдається позбутися від згустків слизу і нальоту, який містить патогенні мікроорганізми. Для приготування розчину береться столова ложка перекису, і розводиться в склянці теплої, кип’яченої води. Полоскати потрібно після кожного прийому їжі, і обов’язково перед сном.

    Що стосується народної медицини, то тут використовуються препарати місцевого значення. Можна проводити полоскання настоянкою аїру болотного, соняшниковою олією або відваром полину, обтирати порожнину рота обліпиховою олією і медом, жувати журавлину.

    Інфекційне захворювання trichomonas tenax (ротова) може виникнути не тільки у дорослої людини, але і у дитини. Як правило, інфекція не доставляє багато неприємностей, але може стати джерелом зараження здорових людей.

    Методи зараження мають контактно-побутовий шлях, тому пацієнтам на стадії лікування необхідно ретельно проводити гігієну рота, не користуватися чужими зубними щітками, використовувати індивідуальні столові прилади і рушники.

    Дані заходи профілактики поширюються і на здорових людей, які можуть піддаватися ризику зараження трихомоніазом.

    Схожі записи:

    Розділи сайту

    • COVID-19 (3)
    • Алергія (5)
    • Аналізи (149)
    • Бактеріологія (431)
      • Гонококи (5)
      • Диплококи (5)
      • Клебсієлла (24)
      • Лептоспіроз (9)
      • Стафілококи (78)
      • Стрептококи (26)
      • Трихомоніаз (41)
      • Уреаплазма (58)
      • Хламідії (69)
      • Аборт (31)
      • Вагітність (94)
      • Захворювання (1 189)
        • ЗПСШ (20)
        • Молочниця (71)
        • Цистит (37)
        • Герпес (175)
        • Гіпергідроз (168)
        • Грибок (159)
        • Зморшки (236)
        • Пітниця (17)
        • Попрілість (29)
        • Препарати (374)
        • Аналізи (28)
        • Гормони (255)
        • Цукровий діабет (183)
        • Щитовидна залоза (307)
        • Дихальні захворювання (4)
        • Захворювання очей (1)
        • Захворювання ротової полості (2)
        • Захворювання шкіри (2)
        • Паразити і інфекції (13)
        • Про вітаміни (1)
        • Про харчування (1)
        • Сердечні захворювання (1)
        • Травми і переломи (4)
        • Дитячі (27)
        • Діагностика (11)
        • Жіночі (36)
        • Лікування (84)
        • Чоловічі (13)
        • Тромбоз (190)
        • Аскариди (48)
        • Глисти (589)
        • Гострики (49)
        • Діагностика (36)
        • Лікування (81)
        • Лямблії (79)
        • Очищення (56)
        • Препарати (322)
        • Рецепти (1 443)
        • Спина (506)

        Трихомонада у женщин и мужчин

        Трихомонада – это простейший одноклеточный микроорганизм из класса жгутиковых, который имеет широкое распространение. Трихомонада у женщин и мужчин вызывает заболевание под названием трихомониаз. Его основные симптомы схожи с признаками таких мочеполовых инфекций, как цистит, кольпит, уретрит проктит и пр. Вообще в человеческом теле могут существовать три разновидности трихомонад: ротовая, кишечная и вагинальная. Последняя из перечисленных видов является наиболее крупной, активной и патогенной. Ротовая и кишечная трихомонада не представляют опасности для здоровья человека.

        Трихомонады имеют жгутики, которые являются их средствами для передвижения. Именно благодаря жгутикам микроорганизмы имеют возможность активно перемещаться. Трихомонады не имеют половой принадлежности, размножаются путём продольного деления. Они способны существовать не только в теле человека, но и вне него. Хотя строение трихомонад очень просто, в целом, эта одноклеточная представляет отдельный микроорганизм.

        Размер трихомонад варьируется в длину от 13 до 18 мкм. Незначительные размеры и высокая пластичность тела позволяет трихомонадам проникать даже в межклеточное пространство.

        Трихомонады являются анаэробными организмами, которым не требуется кислород. Бескислородная влажная среда с температурой в 35-37 °C, считается для этих микроорганизмов оптимальной. Они крепятся к слизистой оболочке мочеполового тракта и провоцируют развитие воспалительного процесса. Человек страдает от общей интоксикации, ухудшается иммунитет больного.

        Трихомонады способны существовать не только в половых органах человека, но и в кровеносных сосудах. Туда они проникают по лимфатическим путям. Трихомонады прекрасно адаптированы к жизни внутри человеческого тела. Они способны маскироваться под тромбоциты и лимфоциты, могут переносить на себе других микробов, тем самым, не позволяя иммунной системе уничтожить собственные клетки.

        Ещё одна опасность трихомонад – их возможность «скрывать» внутри себя других патогенных микроорганизмов, среди которых: гонококки, вирус герпеса, уреаплазмы и пр. С помощью активной и подвижной трихомонады у других бактерий появляется возможность проникнуть в кровеносные сосуды и быстрее распространиться по мочеполовой системе. Кроме того, трихомонады нарушают целостность эпителиальных покровов, тем самым ускоряя процесс инфицирования иными половыми инфекциями, в том числе и ВИЧ.

        Хотя современная венерология обладает эффективными лекарственными препаратами для борьбы с трихомонадами, болезнь имеет широкое распространение. Трихомониаз находится на первом месте среди всех диагностируемых болезней мочеполовой системы, а также удерживает лидирующие позиции среди всех инфекций, передающихся половым путём. ВОЗ указывает, что около 10% от всего населения мира являются носителями трихомонады. Только каждый год официальный прирост инфицированных составляет 170 млн. человек.

        В основном заболеванию подвержены женщины в возрасте от 16 до 35 лет. Возможна передача инфекции ребёнку во время родов, это происходит в 5% случаев. Однако дети переносят инфекцию легче, а в некоторых случаях возможно самоизлечение.

        У мужчин в первую очередь страдает уретра, яички, простата и семенные пузырьки. У женщин наиболее уязвимыми являются такие органы, как: влагалище, мочеиспускательный канал, цервикальный канал (его влагалищная часть).

        Одна из ведущих опасностей трихомонад у женщин и мужчин – это развитие бесплодия и различные патологии беременности.

        Микроорганизмы погибают при следующих условиях: высушивание, нагревание выше 45 °C, воздействие прямых ультрафиолетовых лучей. Поэтому обнаружить их, например, в общественных банях, в открытых водоемах или в местах массового скопления людей не удаётся.

        Симптомы трихомонад

        Симптомы трихомонад у мужчин и женщин будут различаться, однако, инкубационный период у всех заражённых может составлять от 2 дней до 2 месяцев. Если болезнь протекает в скрытой форме, то первые признаки трихомониаза могут проявиться даже спустя несколько месяцев. Это произойдет тогда, когда иммунная система даст сбой. Возможно продолжительное скрытое трихомонадоносительство, но возможно также острое, подострое и хроническое течение инфекции.

        Симптомы трихомонад у женщин

        У женщин заболевание чаще всего проявляется ярче, чем у мужчин. Поэтому первые симптомы трихомонад у женщин могут возникнуть уже спустя 4 дня после заражения. Микроорганизм способен поражать шейку матки, влагалище и мочеиспускательный канал

        Симптомы при этом будут следующие:

        • Обильные выделения из влагалища. Они пенятся, имеют неприятный запах, жёлтый или зелёный оттенок.
        • Если к трихомониазу присоединяется гарднереллез, то запах выделений становится более резким и напоминает рыбный запах.
        • Во время полового акта женщина может испытывать болезненные ощущения.
        • Во время процесса опорожнения мочевого пузыря присоединяются боли, ощущение жжения. Женщина испытывает частые позывы помочиться. Рези и боли свидетельствуют о развитии уретрита.
        • Вульва становится отечной и гиперемированной. В 100% случаев наблюдается жжение и зуд в области влагалища.
        • Болезненные ощущения внизу живота для трихомониаза не характерны, хотя такие жалобы от пациенток иногда поступают.
        • Кожа промежности может быть покрыта небольшими язвочками и ссадинами. Это происходит из-за раздражающего действия белей на дерму. Не исключено развитие дерматита внутренней поверхности бедер.
        • Во время гинекологического осмотра на зеркалах, врач визуализирует покрасневшую и отечную слизистую влагалища. Она вся покрыта обильной пеной, шейка матки мягкая, при незначительном контакте с зеркалами может проступать кровь. Если приблизить слизистую шейки матки, то на ней можно обнаружить множественные мелкие капиллярные кровоизлияния (петехии).

        Перед очередной менструацией симптомы трихомонад у женщин усиливаются. Если заражённой оказывается девочка, которая инфицируется бытовым путём от больной матери, то в детском возрасте трихомониаз протекает по типу вульвовагинита с периодическими обострениями. Во время острой стадии симптомы трихомониаза у девочек схожи с симптомами трихомониаза у взрослых женщин.

        Что касается хронической формы болезни, то она наступает при отсутствии адекватного лечения. Это случается спустя два месяца от момента заражения. Также возможно трихомонадоносительство. Хроническая болезнь годами себя не выдает, симптомы инфекции если и появляются, то они очень скудные. Примерно 4% больных жалуются на периодически возникающие симптомы дизурии, а 5% больных испытывают те или иные половые расстройства. Однако именно стертые формы болезни особенно опасны не только своими осложнениями, но и имеют огромное значение в плане распространения инфекции.

        Симптомы трихомонад у мужчин

        Симптомы трихомонад у мужчин можно выделить следующие:

        • Возникновение чувства жжения и рези во время мочеиспускания.
        • Возможны несильные боли при опорожнении мочевого пузыря.
        • Позывы к мочеиспусканию становятся более частыми, особенно это заметно в утренние часы. Иногда эти позывы бывают ложными.
        • В ряде случаев наблюдаются скудные выделения из мочеиспускательного канала. Выделения имеют характер слизи.
        • Непосредственно после полового акта возможно появление выраженного зуда и жжения.
        • К редким симптомам относят воспаление серединного шва и появление эрозий на слизистой оболочке головки полового члена.
        • Ещё один редкий симптом трихомонад у мужчин – это выделение крови из мочеиспускательного канала.

        Выраженные симптомы трихомонад, которые заставили бы мужчину в экстренном порядке обратиться за медицинской помощью, наблюдаются крайне редко. По мере прогрессирования заболевания происходит сужение уретры и мочеиспускание нарушается все сильнее. Возможно поражение мочевого пузыря и почек. В 40% случаев наблюдается простатит, не исключено вовлечение в воспалительный процесс предстательной железы, придатков яичек. Именно мужчины чаще всего оказываются скрытыми носителями трихомонад.

        Причины заражения трихомонадами

        Трихомонады передаются половым путём. Сюда относятся любые варианты контактов. Передача микроорганизма бытовым способом возможна, но наблюдается это крайне редко. Дело в том, что на протяжении нескольких часов трихомонады могут сохранять свою активность, находясь, например, в комочках слизи или гноя на мочалках, губках, полотенцах. Таким способом инфицируются маленькие девочки, но это также происходит очень редко.

        Причины заражения трихомонадами у женщин

        Следует понимать, что необходимым условием для развития заболевания является кислотность среды в пределах от 5,5 до 6,6. Такой уровень pH во влагалищном содержимом женщины наблюдается во время менструации и после её завершения.

        Кроме того, падение естественных иммунных сил может наблюдаться по следующим причинам:

        • Выполнение абортов, рождение ребёнка.
        • Злоупотребление алкоголем, курение.
        • Частые половые контакты с различными партнёрами без использования презерватива.
        • Общие заболевания и хронические болезни, которые сказываются на состоянии иммунных сил.
        • Несоблюдение правил личной гигиены.

        Установлено, что как моноинфекция трихомониаз диагностируется всего в 10,5% случаев. Во всех остальных ситуациях у пациентов выявляются сопутствующие скрытые инфекции (хламидиоз, гонорея, уреаплазмоз и пр.).

        Причины трихомонад у мужчин

        Как у женщин, так и у мужчин основным способом передачи инфекции является половой контакт. При этом восприимчивость мужского пола к патогенному микроорганизму является весьма высокой, а вот симптомы болезни очень скудными.

        Диагностика трихомонад

        Диагностика трихомонад начинается с осмотра пациента. Однако выставить диагноз исключительно на клинических признаках заболевания невозможно по следующим причинам:

        • Симптомы трихомониаза могут быть симптомами иных урогенитальных болезней, как у женщин, так и у мужчин.
        • Мелкоточечные кровоизлияния на слизистой оболочке шейки матки являются симптомом, патогномоничным для трихомониаза у женщин. Однако обнаружить его удаётся лишь у 2% пациенток.
        • Пенистые выделения также наблюдаются не всегда, а лишь у 12% женщин.

        Тем не менее, жалобы больного и клинические признаки трихомониаза позволяют заподозрить наличие инфекции.

        Основу диагностики заболевания составляют лабораторные методы, среди которых:

        • Микроскопическое исследование мазка из уретры и влагалища у женщин и мазка из уретры у мужчин. Исследование мазков нужно провести не позднее 30 минут от момента их забора. Достоверность метода составляет от 40 до 60%.
        • Иммунологический метод.
        • Микробиологический метод или бак посев на трихомонады.
        • ПЦР-диагностика. Преимущество этого метода заключается в том, что он позволяет диагностировать заболевание в 100% случаев. Для проведения исследования может быть пригодна любая биологическая жидкость пациента: кровь, слюна, соскоб с уретры или влагалища. Кроме того, результат можно получить уже на следующий день.

        Следует отметить, что у мужчин заболевание выявить сложнее, чем у женщин, что связано не только со скудной симптоматикой. Часто при трихомонадоносительстве микроорганизмы находятся в нетипичной амебовидной форме.

        Лечение трихомонады

        Лечение трихомонад – процесс чаще всего не слишком растянутый во времени.

        Однако, он требует соблюдения определённых условий как со стороны больного, так и со стороны пациента, среди них:

        • Независимо от того, имеются ли симптомы заболевания у второго полового партера, он должен пройти полноценное лечение.
        • Интимная жизнь в любых её проявлениях должна быть под абсолютным запретом. Половая жизнь должна отсутствовать до того момента, пока оба партнёра не получат отрицательные анализы на трихомониаз. Только таким образом можно гарантировать реинфекцию.
        • Приём специфических противопротозойных препаратов является обязательным условием, гарантирующим полное выздоровление.
        • Если имеются иные мочеполовые инфекции, то они также подлежат лечению.
        • Во время прохождения терапии запрещён приём алкоголя, показана щадящая диета с отказом от острых блюд.

        Самолечение трихомониаза недопустимо, все препараты назначает только доктор, основываясь на лабораторной диагностике.

        Лечение трихомонад осуществляется с помощью приёма следующих препаратов:

        • Метронидазол и производные Метронидазола: Флагил, Трихопол, Тинидазол и пр.
        • Обязательно системную терапию дополняют местным лечением. Только в этом случае можно добиться желаемого эффекта. Поэтому пациентам назначают вагинальные свечи (Клион-Д, Бетадин, Тержинан) и гели, например, Метрогил гель вагинальный. Мужчинам показано местное лечение кремами Розамет или Розекс.
        • Если отсутствует возможность перорального приёма препаратов, то назначают свечи Осарцид, которые губительным образом воздействуют на ферментную систему патогенных организмов. Параллельно используют стрептоцид, который снимает воспаление.

        Существует несколько схем лечения трихомонад, среди них:

        • Семи- или десятидневный курс приёма Трихопола по 1 таблетке в 0,5 г 2 раза в день.
        • Однократный приём четырёх таблеток Тинидазола в дозировке 0,5 г.
        • Семидневный курс приёма Фазижина по 150 мг 2 раза в день.

        Хроническая форма трихомонад лечится практически также, как и острая форма. Однако при длительном течении инфекции страдает иммунная система человека, поэтому стандартные схемы могут быть дополнены приёмом иммуностимуляторов, адаптогенов и витаминных комплексов.

        Во время лечения следует соблюдать определённые правила по личной гигиене. Во-первых, подмываться нужно с использованием антисептических препаратов (раствор марганцовки или Фурацилина). Во-вторых, нижнее бельё подлежит ежедневной замене. В-третьих, пользоваться разрешается только индивидуальными мочалками, губками и полотенцами. Это позволит не допустить заражения членов семьи, а в частности – детей.

        После прохождения полного курса лечения трихомонад необходим троекратный забор анализов, который осуществляется раз в месяц. Только таким образом удастся убедиться, что трихомонады были выведены из организма полностью.

        Важно помнить, что препараты, которые губительно действуют на трихомонады несовместимы с алкоголем, так как все они провоцируют развитие антабусподобного синдрома. Поэтому чтобы избежать серьёзного отравления, необходимо отказаться от употребления любых спиртосодержащих напитков. Исключением из этого правила является препарат Орнидазол.

        Лечением трихомонад занимаются гинекологи, урологи и венерологи. После прохождения лечения стойкого иммунитета организм человека выработать не в состоянии, поэтому вполне возможно повторное заражение.

        Что касается беременных женщин, то возможность проведения терапии определяется наблюдающим врачом. Лечение может быть проведено не ранее 2 триместра.

        Иногда трихомонады оказываются устойчивыми к препаратам из группы 5-нитроимидазолов. Как правило, подобная резистентность является частичной и коррекция дозы или кратности приёма позволяет разрешить имеющуюся проблему. Чтобы не допустить развития устойчивости микроорганизмов к лекарственным средствам, необходимо в точности следовать врачебным инструкциям.

        Профилактика заболевания сводится к разумному подходу в плане организации половой жизни. Это даст возможность защитить себя не только от трихомониаза, но и от иных инфекций, передающихся половым путём.

        Трихомонады: что можно и что нельзя?

        • Возможны ли интимные ласки во время лечения трихомонад? Интим во время лечения трихомонад строго запрещено. Более того, следует отказаться от интимной жизни до того момента, пока не будут известны результаты проведённой терапии.
        • Можно ли заразиться трихомонадами через рот? Заразиться трихомонадами через рот можно.
        • Передаётся ли трихомонада через поцелуй? Нет, через поцелуй трихомонада не передаётся.
        • Может ли быть кровотечение при трихомонаде? Заражение трихомонадами не провоцирует развитие кровотечения. Возможны множественные точечные кровоизлияния слизистой оболочки шейки матки, однако, отнести появление так называемого симптома «земляничного цервикса» к кровотечениям невозможно. Очень редко незначительное количество крови у женщин появляется после полового акта.

        Внимание! Информация носит ознакомительный характер и не может использоваться для самодиагностики и назначения лечения. Всегда консультируйтесь с профильным врачом!