Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами.25 січ. 2021 р.
Принцип відмінювання займенників залежить від того, яку частину мови вони позначають: Як прикметники твердої групи відмінюються займенники наш, ваш, всякий, кожний, інший, сам, самий, такий, який, котрий. Як прикметники м'якої групи відмінюється займенник їхній.
Присвійні займенники відмінюються за родами, числами, відмінками. За зразком займенників мій (моя, моє, мої) відмінюються твій, свій.
Особові займенники змінюються за відмінками. У непрямих відмінках особові займенники мають іншу основу, ніж у називному (я – мене, ти – тобою). У непрямих відмінках займенників третьої особи після прийменників з'являється приставний звук [н]: до нього, у неї, при них.
Морфологічні ознаки Заперечні та неозначені займенники змінюються за відмінками, родами й числами так, як і питальні займенники, від яких вони утворені.
Усі займенники змінюються за відмінками: хто — кого, кому, ким, (на) кому. Деякі займенники змінюються ще й за родами та числами: чий — чия, чиє, чиї. У реченні займенник найчастіше виступає: підметом: Вчора я ходив у школу.
Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? …
