Чи можна робити рентген кілька разів поспіль

Рентген – найпопулярніший у світі метод діагностики внутрішніх органів та опорно-рухового апарату. Він дозволяє отримати зображення з максимально високим рівнем деталізації, що суттєво полегшує лікарю процес встановлення діагнозу та призначення лікування. Незважаючи на те, що кожен рентгенівський знімок означає для пацієнта отримання мікродози шкідливого іонізуючого випромінювання, користь рентгену значно перевищує всі недоліки. Що таке рентген і наскільки він є безпечним?

Рентген – що це таке?

Рентген – це розмовний термін, який у медицині означає метод неінвазивного обстеження внутрішніх органів та опорно-рухового апарату за допомогою високоенергетичного іонізуючого випромінювання. У професійному жаргоні найчастіше використовуються два визначення – рентгеноскопія та рентгенографія. У першому випадку зображення відображається на спеціальному флюоресцентному екрані, а в другому переноситься на плівку, папір або зберігається на електронних носіях даних.

Для отримання зображення застосовується рентгенівська трубка, яка в процесі роботи генерує електромагнітне випромінювання з певною довгою хвилею. Проходячи через тіло пацієнта, випромінювання потрапляє на цифровий детектор, світлочутливу плівку або папір, відображаючи структуру тканин.

Принцип дії рентгена заснований на тому, що чим щільніша тканина, тим більше вона поглинає випромінювання, що проходить через неї. Наприклад, кістки поглинають іонізуючі промені майже повністю, тому виглядають на зображенні білими, м’якіші тканини м’язів – сірими, а повітря – чорним. Саме тому, наприклад, при діагностуванні пневмонії здорові легені будуть чорними, а що знаходиться у хворих легень вогнище пневмонії будуть світлішого кольору. В результаті лікар отримує контрастний, чорно-білий знімок органу, що досліджується, або частини тіла.

Скільки разів на рік можна робити рентген?

Найчастіше рентген використовується для проведення обстеження:

• шлунка та дванадцятипалої кишки;
• жовчного міхура та жовчовивідних шляхів;
• товстої кишки;
• грудної клітини;
• хребта;
• опорно-рухового апарату для виявлення пухлин, інфекційних захворювань, вивихів та переломів;
• черевної порожнини;
• матки та фалопієвих труб;
• зубів;
• молочної залози.

Природне радіаційне тло постійно впливає на організм людини, тому випромінювання рентген-апарата є лише додатковим фактором ризику. Доза поглиненого тілом людини радіоактивного випромінювання вимірюється в мілізівертах, при цьому максимально допустимою є відмітка у сто мілізівертів на рік. Радіаційний природний фон становить близько двох мілізівертів на рік, за один знімок грудної клітини пацієнт отримує в середньому дозу 0,10 мілізіверта, а спини 1,50 мілізіверта, тому рентген вважається майже нешкідливою процедурою. Крім того, чим сучасніший апарат, тим менша інтенсивність його випромінювання.

Згідно з чинною нормативною документацією встановлено такі максимальні дози випромінювання для кожної категорії користувачів:

1. сто мікрозивертів на рік – для пацієнтів, яким потрібний регулярний огляд. Найчастіше пацієнти з діагностованими онкологічними захворюваннями, вродженими вадами серцево-судинної системи, серйозними травмами та ін.
2. двадцять мікрозівертів – для хворих, яким необхідний регулярний огляд лікаря;
3. один мікрозиверт – для користувачів, які проходять профілактичні огляди.

Рентген для вагітних жінок та дітей

Вагітні жінки можуть проходити рентгеноскопію тільки за призначенням лікаря, який оцінить його необхідність та кваліфіковано оцінить усі фактори ризику. Чим більша інтенсивність випромінювання, тим більше шкоди процедура може завдати дитині. За статистикою, рентген у період до восьмого тижня вагітності збільшує ризик появи вроджених патологій, а після цього – ризик порушень інтелектуального розвитку. А ось проходження кількох досліджень черевної порожнини майбутньої матері безпосередньо перед вагітністю не рекомендується – це може вплинути на розвиток плода.

Дітям дозволяється проводити рентгенографію у будь-якому віці, але лише в тому випадку, якщо інші методи діагностики не надають лікарю необхідної інформації. Рекомендується використовувати під час процедури мінімальну інтенсивність випромінювання та застосовувати під час профілактичних обстежень лише з чотирнадцяти років.

Як пройти рентген?

Підготовка до проходження рентгена залежить від досліджуваної області або органу. Якщо йдеться про черевну порожнину і кишково-шлунковий тракт, то попередньо лікар може призначити спеціальну дієту, курс проносного або спеціальну клізму. Крім того, за кілька годин до обстеження не можна пити, їсти та курити.

Перед проходженням рентгена пацієнту необхідно зняти з себе всі металеві прикраси та аксесуари (ланцюжки, брелоки, пряжку ременя та інші). Якщо робиться знімок грудної клітки – пацієнту слід роздягнутися до пояса. Інші частини тіла, які можуть зазнати випромінювання, захищаються спеціальними фартухами або накидками.

Скільки разів на рік можна робити УЗД, рентген і флюорографію. Що потрібно знати про цих дослідженнях, як не перебрати дозу опромінення

Рентген являє собою досить складну у науковому сенсі процедуру дослідження тканин людського тіла. На сьогоднішній день наука поки що не створила нічого більш досконалого для заміни рентгена, але ця методика представляється багато в чому спірною в плані впливу на здоров’я.

Її суть полягає у фіксуванні на спеціальній плівці (спочатку, а далі, природно, все може бути переведено в цифрову форму) знімків, одержуваних у результаті проходження через тіло людини рентгенівських хвиль.

Вони дійсно є різновидом радіаційного випромінювання і хоча в природному вигляді вона постійно присутня в навколишньому світі (наприклад, у променях сонця), в даному випадку разові дози його, що надходять з кожним знімком, значні.

Рентген широко використовується для перевірки цілісності кісткової системи (наявності переломів, контролю за їх зрощенням), у стоматології, для діагностики деяких ЛОР-захворювань. І в цілому він інформативний (за рахунок особливостей хвиль), головним чином, для твердих тканин.

Згубний вплив рентгена засноване, грубо кажучи, на його здатності вибивати з тіла людини електрони. Організм вміє відновлюватися – але поступово і за умови не дуже інтенсивних навантажень такого сорту.

Тому думку більшості лікарів однозначно – якщо рентген зачіпає голову (головний мозок) і хребетний стовп – то його не потрібно робити частіше 1 рази в рік.

Якщо мова йде про знімках кінцівок (руки, ноги) – можна робити до 5 знімків на рік.

Всього 5 разів можна відвідувати рентген у стоматолога і то за умови – що випромінювання буде направлено тільки на зуби, з захистом (закриттям) не є обов’язковою для знімка частини голови.

Але якщо в цьому є необхідність – природно, правильніше піддати організм дуже частим навантажень, ніж, наприклад, допустити неправильне зрощення кісток після аварії.

Плюс, на те, як часто, скільки разів на рік роблять рентген, можна поєднувати в короткий часовий інтервал кілька обстежень з ним, значною мірою впливають сучасні технології – багато клініки оснащені новітнім обладнанням, завдяки якому рентген випромінює набагато менше шкоди і відрізняється високою інформативністю.

Незалежно від частоти створення рентгенівських знімків, після дослідження рекомендується підтримувати організм різноманітним харчуванням, включаючи в раціон, зокрема, продукти багаті антиоксидантами – морську рибу, вівсяну кашу, виноград (краще чорних і солодких сортів), а також такі в цілому сприяють швидкому відновленню продукти, як цільнозерновий хліб, горіхи, кисломолочне.

Скільки разів на рік можна робити флюорографію

Даний метод діагностики, по суті, є полегшеною версією рентгена, тобто при ньому людське тіло так само піддається випромінювання, але в значно меншому ступені.

Яке, по-перше, дозволяє зосередити область дослідження на м’яких тканинах, а по-друге, представляє для здоров’я значною мірою меншу загрозу.

Найбільш часто за допомогою флюорографію досліджують стан органів дихання (легень), виявляючи наявність і характеристики, зокрема, таких патологій, як:

Дещо рідше затребувана ця діагностика для контролю за серцево-судинною системою.

Флюорографія є обов’язковою для багатьох професій, наприклад, для кухарів, працівників гірничодобувної промисловості, вихователів у дитячих садках, нерідко – для студентів. Словом, для всіх тих, чия діяльність передбачає контакт з великою кількістю людей (або з чим-небудь, призначеним для них) або пов’язана з певними ризиками для здоров’я.

Норма проходження флюорографії для них – 1-2 рази в рік і протягом 12 місяців вважаються дійсними, актуальними є результати дослідження, проведеного в профілактичних цілях для всіх людей.

Вона показана при ряді хронічних захворювань, а також для тих, хто абсолютно здоровий.

Коли саме пацієнт і скільки разів у році робить флюорографію, можна замінити її іншими дослідженнями (наприклад, лабораторними аналізами) – визначає лікар, іноді потенційний її шкода оцінюється нижче, ніж практична користь для своєчасної діагностики (наприклад, при запальних захворюваннях дихальної системи).

У будь-якому випадку – після неї не буде зайвим підтримати організм тими ж методами, що вказані вище в якості рекомендованих після рентгена.

І так само як рентген, флюорографію небажано проходити в період вагітності (але це не накладає заборону на неї зовсім), а при лактації – від діагностики до годування має пройти певний час.

Крім того, флюорографію можуть перенести, відкласти, у зв’язку з важким станом пацієнта (наприклад, проблемами з диханням).

Скільки разів на рік можна робити УЗД

На сьогоднішній день УЗД, представляється одним з найбільш динамічно розвиваються методів діагностики, широко затребуваним медициною для самих різних цілей, зокрема, для контролю за станом:

• • органів сечовидільної системи
• • шлунково-кишкового тракту
• • печінки, жовчного міхура і жовчних проток
• • серцево-судинної системи
• • щитовидної залози
• • селезінки
• • молочних залоз (профілактика і лікування онкологічних захворювань)
• • репродуктивної системи
• • вагітності (від визначення термінів зачаття, до розвитку плоду і визначення його статі).

Список сфер застосування УЗД можна продовжувати довго, але ще важливо відзначити, що методику цінують за можливість спостереження за організмом

Сам метод заснований на відображенні тканинами людського тіла ультразвукових хвиль певних частот (різних, зокрема, для деяких органів, його областей).

На сьогоднішній день вчені схильні визнавати УЗД абсолютно нешкідливим методом діагностики – ультразвукові хвилі не здатні накопичуватися в тілі людини, а супроводжує їх нагрівання тканин настільки швидко, що також не може ніяким чином негативно змінити стан організму.

Таким чином, питання про те, скільки разів на рік можна робити УЗД, розумно ставити відповідним фахівцям і відповідь лікарів буде одностайний – так часто, як це знадобиться для своєчасної і повноцінної діагностики. Не варто побоюватися навіть кількох таких досліджень за одну добу.

Більше того – процедура фактично не має протипоказань і про те, як часто людина, скільки разів у році робить УЗД, можна не замислюватися, крім зовсім уже унікальних випадків, забороняють його і загального правила щодо того, що у обстежуваного в зоні впливу апарату не повинно бути пошкоджень шкірних покривів.

Як і скільки разів на рік можна робити рентген, флюорографію і УЗД в поєднанні між собою

Сучасна медицина розглядає всі три методики діагностики як практично рівноцінні, призначені кожна для своїх цілей і частково – взаємно доповнюють один одного (наприклад, іноді патологію в організмі можна спочатку зафіксувати за допомогою рентгена і більш детально дослідити за допомогою УЗД).

Що до їх сполучуваності, то лікарі поділяють УЗД і флюорографію з рентгеном. Перший спосіб, як вже говорилося, нешкідливий і, не впливаючи ні на що, може поєднуватися з будь-якими методиками діагностики. Другі дві близькі за способом дії методики, УЗД не суперечать, але – вкрай небажані у взаємному поєднанні в один короткий часовий інтервал (наприклад, в один день), крім тих випадків, коли уточнення стану здоров’я пацієнта має величезне значення і не терпить зволікань.

Визначаючи, скільки разів у році можна робити флюорографію і рентген, їх неприпустимо враховувати замість один одного і виразно можна сказати, що після частих вимушених рентгенівських знімків, частоту обстежень за допомогою флюорографії по можливості необхідно скорочувати (і навпаки).