Морква посівна

Daucus sativus —
дворічна трав’яниста жорстко волосиста рослина родини селерових (зонтичних). У перший рік утворює розетку листків і м’ясистий коренеплід червоно-оранжевого, жовтого або білого кольору, на другий — розетку листків, квіткові стебла й плоди. Стебло прямостояче, 30-100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, двічі або тричі перисто розсічені, трикутні. Квітки правильні, дрібні, білі, червонуваті або жовтуваті, зібрані в складні зонтики. Плід — двосім’янка. Цвіте у червні — липні.

Поширення

Моркву посівну вирощують по всій території України як овочеву та кормову рослину.

Сировина

Для медичних потреб використовують плоди (Fructus Dauci sativi), коренеплоди (Radix Dauci recens) і зрідка листя рослини (Folia Dauci sativi). Листя збирають під час цвітіння рослини і сушать у затінку на вільному повітрі. Плоди заготовляють під час повної стиглості (зрізані зонтики підсушують і обмолочують). Готову сировину зберігають у закритих коробках. Коренеплоди споживають свіжими або варять.

Хімічний склад

Коренеплоди моркви містять р-каротин (до 24 мг %) та інші каротиноїди, нікотинову (0,55-1,47 мг %), пантотенову (0,26 мг %) і фолієву кислоти та інші вітаміни (Е — 0,63 мг %, С, В1, В2, В6, біотин), флавоноїди (22-60 мг %), фосфоліпіди, лецитин, стероли, інозит (48 мг %), цукри (3,4-12,0%), пектинові речовини (0,3-0,8%), клітковину (0,7-2,0%) і макро- та мікроелементи (калій, магній, фосфор, хлор, йод, алюміній, бор, ванадій, залізо, кобальт, мідь, марганець, цинк). У насінні є жирна й ефірна олії, флавоноїди та кумарини. Із листя виділено піролідин і дауцин.

Фармакологічні властивості і використання

Коренеплоди моркви вживають не лише як продукт харчування, а й як цінний лікувальний засіб.

Як джерело каротину сиру моркву або свіжий морквяний сік призначають хворим на гіпо- й авітаміноз А (при хворій печінці і зниженій функції щитовидної залози лікування авітамінозу А малоефективне!), вагітним жінкам і матерям-годувальницям (підвищується секреція молока), людям, професія яких пов’язана з напругою зору, при інфаркті міокарду, як допоміжний лікувальний засіб при кон’юнктивітах, кератитах, блефаритах, гемералопії (куряча сліпота) і стомленні сітківки.

Як легкий проносний засіб морква використовується при хронічних запорах і геморої, як сечогінний — при хворобах нирок.

Наявністю значної кількості йоду (5 мкг/100 г сирої маси) пояснюється застосування моркви при зниженій функції щитовидної залози.

Заслуговують на увагу й повідомлення про ефективне застосування моркви при захворюваннях, пов’язаних з порушенням мінерального обміну (хронічні обмінні поліартрити, остеохондрозі, жовчнокам’яній і нирковокам’яній хворобі).

Морквяний сік з медом використовують у народній медицині при простуді, розладах травлення, статевому безсиллі (по столовій ложці кілька разів на день).

У дитячій практиці морквяний сік дають як легкий проносний, протизолотушний і глистогінний (особливо проти гостриків) засіб та засіб, що підвищує стійкість організму до простудних і шкірних захворювань, сприяє ростові й розвиткові дитини.

При загостренні виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, запальних процесах тонкого й товстого відділів кишечнику вживати моркву всередину протипоказано.

Зовнішньо як болетамуючий, протизапальний і антисептичний засіб терту моркву застосовують для гоєння ран, опіків, відморожень, золотушних і цинготних виразок та при панариції.

Свіжим соком полощуть рот при стоматитах, змащують ротову порожнину у дітей при пліснявці.

В дерматології терту сиру моркву застосовують місцево для лікування сонячного дерматиту, а в косметиці — для накладання масок при сухості шкіри обличчя.

Коренеплоди моркви використовують і як сировину для промислового виробництва каротину, олійний розчин якого застосовують у вигляді примочок, компресів, емульсій при лікуванні хронічних захворювань шкіри, гнійних ран, опіків, відморожень та уражень слизових оболонок носа та горла.

Насіння моркви використовують як засіб, що має сечогінні, холеретичні, солерозчинні, вітрогінні та проти глистяні властивості.

Сушене листя моркви заварюють як чай і п’ють при геморої.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій плодів (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настояти у термосі протягом ночі) приймають по півсклянки 5—6 разів на день до їди при нирковокам’яній хворобі й метеоризмі (пити гарячим!);

– свіжий сік приймають по 1 столовій ложці 4-5 разів на день, додаючи безпосередньо перед вживанням мед або цукор на смак (дітям дають по 1 столовій ложці 2 рази на день зранку і ввечері натщесерце як глистогінний засіб і при проносі).

ЗОВНІШНЬО — косметична маска – дві стерті морквини змішують з одним попередньо збитим білком і чайною ложкою прованської олії або молока і невеликою кількістю крохмалю, наносять одержану суміш на обличчя і через 30 хв. змивають теплою водою.

Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор

МОРКВА ПОСІВНА

МОРКВА ПОСІВНА – дворічна овочева рослина із родини зонтичних. Культивується повсюдно. Листя пір’ясто-роздільне. Квітки дрібні, білі, зібрані в складний зонтик. Обгортки розсічені. Зовнішні пелюстки крайових квіток у кожному зонтику розвинені сильніше. Плід – двосім’янка. На поверхні навколо-плідника є гачкуваті й шилоподібні паростки. Нектарники розташовані на верхівці зав’язі. Цвіте в червні – липні протягом 8-13 днів. Квіти мають приємний аромат, чим приваблюють до себе комах. М. п. забезпечує бджолам підтримувальний узяток. При насиченому запиленні насіння М. п. менше уражаються шкідниками, дозрівають рівномірніше й швидше.

Морква — правила вирощування від посіву до врожаю

Ну як уявити собі український город без вирощування моркви? Вітамінна, незамінна, сонячна, проста в догляді, ця королева коренеплодів потребує правильного, своєчасного «старту» та хоча б мінімальної уваги. Доглядати потрібно не стільки за самою морквою, скільки за грунтом, в якому вона росте, формується, визріває, наливається смаком та солодкістю. Обравши сорти до смаку і потреби, подбавши про декілька важливих моментів, можна і новачку зібрати чудовий врожай моркви. Головне — не забувати про освітлення, водопроникність грунту, вчасні поливи.

Морква — правила вирощування від посіву до врожаю

• Коли сіяти моркву?
• Місце для моркви має «дозріти»
• Обробка насіння моркви
• Як сіяти моркву?
• Як і коли проріджувати моркву?
• Мульчування та турбота про грунт
• Як поливати моркву?
• Підживлення моркви
• Як захистити моркву від хвороб і шкідників?
• Збір врожаю моркви — без затягування просушування

Коли сіяти моркву?

Для розвитку паростків моркви достатньо температури в 3 градуси тепла, а морози до -3 не лякають навіть ніжні сходи. Хоч найшвидше морква розвивається при температурі грунту в 20 градусів, сіють її однією з перших культур, коли минуть основні приморозки.

Традиційно для центральних і північних областей моркву висівають вже в другій половині квітня, на Закарпатті та півдні — на початку квітня. Та враховувати погоду щороку треба обов’язково: якщо квітень не балує, як в останні роки, безпечніше трохи зачекати.

Моркву можно сіяти партіями — в квітні для раннього врожаю та в травні-червні для зимового зберігання чи для вживання молодих коренеплодів. Чим ближче до літа, тим більше потрібно буде доглядати за морквою.

Вирощують моркву і сіючи під зиму, щоб зібрати ранній врожай на початку літа й ласувати молодою морквою раніше. Потрібно зачекати на температуру біля 0° (до -2°С), приблизно за неділю до сильних приморозків. Висівають насіння по холодній, та ще не мерзлій землі.

Місце для моркви має «дозріти»

Морква — сонцелюбний коренеплід, що не любить схилів, вдається лише на рівних теплих ділянках з достатнім захистом від вітру. Це культура суглинків та супіщаників, легких грунтів з нейтральними характеристиками.

Моркву можна сіяти на ділянках після цибулі, капусти, дині, кавуна, огірків, салатів, пряних рослин, пасльонових. Культури, з якими її краще не чергувати — кріп, петрушка, селера чи фенхель. Для моркви діють стандартні правила сівообміну: на одній ділянці перерва між «партіями» моркви та родичів має складати не менше 3-4 років.

Про грядку завжди варто дбати заздалегідь. Мінімальний термін для моркви —1 місяць. Ділянку під грядку треба ретельно очистити, перекопати на глибину біля 30-35 см і підкоригувати текстуру: додають пісок на важкому грунті, глину —на піщаному, за потреби розкислюють грунт доломітовим борошном.

Під моркву вносять лише зрілі, а не свіжі органічні добрива — 4-5 кг на кожен квадратний метр грядки, додаючи близько 1 склянки попелу. Використання мінеральних добрив не обов’язкове, їх чудово замінює якісна органіка. Якщо ви волієте не відмовлятися від класики, вносьте лише фосфатні і калійні добрива (по 25 та 15 г на квадрат).

Обробка насіння моркви

Насіння моркви проростає неохоче и довго. Навіть якщо ви сієте моркву в червні, максимум, на який можна розраховувати — 8-10 днів. Саме тому передпосівна обробка насіння має таке велике значення.

Прикопка насіння — «бабусин» секрет, що дозволяє досягти швидких сходів 100% без втрат. Насіння просто потрібно прикопати в садку чи прямо на грядці за тиждень до посіву — загорнути в тканину, замочити на 15 хвилин в теплій воді, покласти в ямку на глибині багнету лопати, не забувши позначити місце. Просушка перед посівом — і рясні гарні сходи менш ніж за тиждень гарантовані.

Класичні варіанти підготовки насіння моркви ще простіші:

• потримати насіння в слабкому розчині марганцівки чи стимуляторі росту близько 30 хв;
• витримати насіння 12-24 години в гарячій, біля 45°C воді (звичайно, її доведеться регулярно міняти);
• нейтралізувати ефірні олії в слабкому розчині перекису водню (2-3 краплі на 1 склянку).

Просушка насіння моркви перед посівом — обов’язкова.

Якщо вам незручно працювати з дрібним насінням, оберіть дражоване насіння чи спробуйте інші варіанти посіву:

• змішайте моркву з піском;
• притрусіть насіння крохмалем для підбілювання;
• приготуйте клейстер з картопляного крохмалю, вмішайте насіння й розливайте через пляшку з невеликим отвором.

Насіння моркви сіють в неглибокі рядки

Як сіяти моркву?

За тиждень чи хоча б три дні до посіву грядку потрібно розрихлити, для ранніх посівів можна полити землю гарячою водою та накрити плівкою.

Насіння моркви сіють в неглибокі рядки. Борозенки під зиму роблять на глибину в 5 см, навесні — 1-2 см, на відстані 15-20 см між рядками. Можна злегка ущільнити землю дощечкою на дні рядка для зручності, морква любить контраст пухкого грунту зверху й більш щільного знизу, та це не обов’язково. Перед посівом рядки поливають, на дно можна насипати трішки попелу (пригоршні на квадрат грядки достатньо).

Розсівати моркву краще обережно та порідше, щоб менше рослин довелося висмикувати для досягнення ідеальної дистанції в 5-7 см. Норма висіву для моркви — 1 г насіння на квадратний метр.

Насіння прикривають землею (найкращий варіант — просіяною чи змішаною з торфом і піском), лише злегка її притискаючи для забезпечення контакту грунту з насінням. Не завадить для збереження вологості укриття плівкою, яку знімають відразу після появи перших паростків.

Під зиму грядки з морквою варто вкрити ще й мульчею. За можливості зимою підсипають сніг (знімають укриття навесні якомога раніше, після сходу снігу, захищаючи грядку за потреби додатковим укриттям до появи сходів).

Як і коли проріджувати моркву?

Гарних морквин при загущенні не зібрати, від проріджування можна відмовитись лише при вирощуванні бебі-моркви чи використанні насіння в стрічці.

Щоб не нашкодити рослинкам, проріджування посівів моркви проводять двічі:

• коли на рослинах з’являється перший чи другий справжній листочок, залишають по одній морквинці через 1-2 см;
• коли формуються 4-5 справжніх листочків і «відходи» можна буде використати як молоду зелень і окрасу страв, залишають 1 рослину на 5-7 см.

Перед проріджуванням грядку варто рясно полити. Рослини не розхитують, а обережно тягнуть догори, не забуваючи трішки притиснути землю біля тих морквин, що залишилися. Кращий час для роботи — вечір.

Проріджуючи моркву, рослини не розхитують, а обережно тягнуть догори

Мульчування та турбота про грунт

Щоб морква вродила і була красива та рівненька, потрібно дбати про якість землі:

• не давати їй ущільнюватися, втрачати водопроникність, вкриватися кіркою, тріскатися, перегріватися (особливо на стадії сходів);
• не допускати буяння бур’янів.

Звичайно, можна розрихлювати й підпушувати землю міжрядь після кожного дощику, якщо є час та бажання. Та найпростіший спосіб вберегти грядку з морквою в ідеальному стані — подбати про захисну мульчу. Збереження мікробіоти, водопроникності грунту, більш раціональний розподіл вологи, зменшення потреби в поливі, вирівнювання температури (захист від перегрівання й переохолодження, а значить, і стрибків у рості коренеплодів) якісно збільшують врожай. До того ж, і бур’янів так позбавитися легше за все.

Для моркви можна використовувати будь-який доступний варіант і природної, і штучної мульчі:

• травостій;
• подрібненні бур’яни;
• солому;
• сіно;
• агроволокно;
• компост (чи перегній);
• торф та ін.

Товщина мульчі для моркви залежить від якості й типу землі. На важкій достатньо всього 5 см, на легкій піщаній краще насипати прошарок до 10 см висотою. Звичайно, мульчувати потрібно грядку цілком, з міжряддями.

Не обійтися і без підгортання: зеленіти верхівки морквин не повинні. При перших ознаках того, що морква припіднімається, потрібно відразу, під вечір, запланувати підгортання.

Морква любить рости поряд з цибулею

Як поливати моркву?

Цей коренеплід не терпить сирості, та не може досягнути нормальних розмірів при нестачі вологи. Щоб не виникло проблем, варто запам’ятати дуже просте правило: моркву підливають 1 раз на 10-14 днів, зате якісно й глибоко, на всю довжину коренів, використовуючи близько відра води на 1 м2. Коригувати поливи потрібно по погоді: якщо дощів немає й спекотно, провести полив рівно через 10 днів, якщо є рясні опади — відрахувати від них.

Загальні правила ефективного поливу моркви:

• краще підливати рослини ввечері;
• потрібно врахувати стадію розвитку: для молодих посівів потрібні частіші та не такі глибокі поливи, а ось для моркви, що активно набирає масу — рідші, але дуже глибокі);
• поливати раціональніше в спеціальні борозди;
• морква не любить контрастів, поливати її холодною водою не варто.

Крапельний полив і інші системи автополиву, якщо вони у вас є, можуть зекономити чимало зусиль і часу.

Підживлення моркви

В вирощуванні моркви, схильної накопичувати нітрати й токсини, варто дотримуватись правила мінімального використання добрив. Якщо грядку підготували правильно, підживлення не потрібні. На бідному ґрунті достатньо 2 підживлень:

• приблизно за місяць після того, як з’являться перші сходи;
• через 2-3 тижні після першого підживлення.

Краще використати найбезпечніші органічні добрива — зелені настої кропиви чи бур’янів, розчин курячків чи перегною, а з липня — настій попелу (пропорція — 1 до 10, з використанням близько 5 л робочого розчину на кожний квадрат грядки). Якщо ви прихильник мінеральних добрив, використовуйте комплексні у кількості 1 ст.л на відро і квадрат для першого підживлення та 1,5 ст.л — для другого.

Вибірковий збір морквин на їжу можна проводити коли завгодно

Як захистити моркву від хвороб і шкідників?

Моркві загрожують гнилі при надлишку вологи, грунтові шкідники (довгоносики, вовчки) і найдокучливіший ворог — морквяна муха. Якщо посадити поруч чорнобривці чи сумістити моркву з цибулею, проблеми можна попередити. Для профілактики і боротьби зі шкідниками ефективні відвар цибулевого лушпиння, настій чорнобривців, кульбабок, насіння кропу, біоінсектициди. Хімічні засоби варто застосовувати з обережністю.

Збір врожаю моркви — без затягування просушування

Вибірковий збір морквин на їжу можна проводити коли завгодно, бажано так, щоб коренеплоди, що залишились, по грядці розподілялися рівномірно. Час основного збору врожаю спіймати не так легко. Ранню моркву збирають вже в липні, середню — в серпні, а ось з пізньою правило одне — моркву потрібно викопати до затяжних дощів, поки земля ще не постійно сира і обов’язково до першого приморозку, щоб не втратити всі смакові якості. Та і надто поспішати не варто: якраз у вересні морква дуже добре наростає. Орієнтуватися зручно на середину-кінець вересня, з настанням якого потрібно бути напоготові та слідкувати за прогнозом, при можливості відтягуючи викопку до жовтня.

Головне правило викопки — обережність. А секрет — спланувати збір врожаю на вечір, адже саме тоді морква найсолодша.

Плутати моркву з бататом, цибулею чи картоплею і залишати її в’янути на грядці не варто. Відразу після викопування на морквинах потрібно зрізати бадилля, залишивши пеньки висотою біля 2 см. На просушку морквини розкладають вільно, в затінку. І відразу після обсихання перебирають та сортують. Відбракувавши всю пошкоджену моркву і обчистивши землю (якщо вона відділяється без шкоди для коренеплодів чи миття), моркву розкладають на зберігання. Цей коренеплід зберігають в ящиках, пересипаючи ледь зволоженим піском, тирсою, сфагнумом, в глиняній обмазці, цибулевому лушпинні, поліетиленових пакетах і навіть каструлях.

Моркву з посівів під зиму, як і найменшу чи пошкоджену, довго зберегти не вдасться, та для неї діють ті ж правила, що й для якісної відбірної моркви: потрібне сухе, темне, прохолодне (0…+2°С) приміщення з доброю вентиляцією (наприклад, в підвалі чи погребі) за умови регулярного огляду.

ЗЕЛЕНА САДИБА.