Що таке пух і звідки він береться. Енциклопедія пуху. Частина 2

Автор блогу ПроПоходи. Свої перші гірські кроки зробив 25 років тому в Алтайських горах. Зараз живу і працюю в Києві. Обожнюю гори, рух, складні задачі і легке спорядження.

Це друга публікація нашої Енциклопедії Пуху, мета якої – надати максимум інформації про утеплювач, який через міфи і застарілі уявлення недооцінений українськими туристами. В цій роботі нам допомагають сильні партнери: інститут IDFL (офіс Швейцарія, офіс США), магазин Команда Екс (Київ), компанії Sierra Designs, Turbat, Sea To Summit, Kelty, Mountain Equipment, Exped та Marmot.

Сьогодні говоримо про:

Що таке пух?

Пух – це частина оперення водоплавних птахів. Окрема пушинка являє собою сукупність волокон що ростуть радіально з однієї точки. На кожному з волокон – велика кількість вусиків. Все це утворює пружну тривимірну форму.

Пушинка зі зразка пуху від українського виробника Turbat

Завдяки вусикам пушинки переплітаються одна з одною і формують структуру, що ефективно знерухомлює повітря і, як наслідок, забезпечує надзвичайно добру теплоізоляцію.

З огляду на те, що вага кожної пушинки надзвичайно мала, результативне співвідношення рівня теплоізоляції до ваги утеплювача у пуху є рекордним на сьогодні з-поміж усіх відомих утеплювачів на аутдорному ринку.

Кожні 100 грамів якісного пуху мають більше 7 мільйонів волокон з вусиками

В той же час, пухові волокна надзвичайно витривалі. Вони здатні відновлювати свою форму навіть після тисяч зминань. Саме цим обумовлено тривале збереження теплоізоляційних властивостей у пухових виробів в порівнянні з синтетичними.

Однак, не все, що в пухово-перових сумішах відносять до пуху, виглядає так гарно. Відповідно до стандартів, за словом “Down” на етикетці вашого виробу можуть також ховатись ембріональний пух (nestling down) і пухове пір’я (plumule). Eмбріональний пух – це недорозвинутий пух, у якого, на відміну від “дорослого”, на ворсинках відсутні вусики. Пухове пір’я – це пір’я, що було сформоване на ранніх тижнях життя птаха. Воно, як і пух, має тривимірну структуру і пухнасті волокна, і, як перо, – довгий стрижень, що лишається м’яким і гнучким. Ембріональний пух і пухове пір’я неможливо відокремити від чистого пуху машинним методом, тому вони завжди присутні в суміші. Їх недолік в порівнянні з чистим пухом – гірший показник співвідношення теплоізоляції до ваги.

Часом в статтях і описах можна зустріти словосполучення “пуховий кластер” (down cluster). Варто знати, що це поняття, залежно від джерела, може мати різну сутність. В статтях і публікаціях пуховим кластером називають одну пушинку чистого пуху, як на першому фото в цій статті.

Натомість інститут IDFL (International Down and Feather Laboratory) в своїх сертифікатах використовує поняття пухового кластеру для опису складу пухово-перової суміші. За цих обставин до Down Cluster відносять суміш чистого пуху, ембріонального пуху і пухового пір’я.

Сертифікат спальника Sea To Summit Micro MCIII

Природне походження пуху

Пух є лише у водоплавних птахів, таких, як гуска, качка, гага та ін. Наземні птахи, як от кури чи індички, пуху не мають.

Дякуємо Ірі Байдужій за суперові ілюстрації до статті

Іноді недобросовісні виробники можуть додати у пухово-перову суміш водоплавних птахів незрілі пір’їнки наземних, аби здешевити її. Візуально вони нагадують гусячі та качині, але мають дуже малий показник пружності і неприємний запах від недостатньої очистки.

В сертифікатах лабораторій кількість пір’я наземних птахів у відсотках вказується у графі Landfowl. У випадку якісних сумішей там має стояти число близьке до нуля. Нуль – ще краще.

Сертифікат спальника Sea To Summit Micro MCIII

Інша крайність, про яку варто пам’ятати – дуже дешеві вироби з “курячого пуху” на китайських сайтах. Оскільки кури не мають пуху, скоріше за все ви отримаєте спальник чи пуховку набиті пір’ям, які і гріти не будуть, і носити їх буде неможливо через нестерпний запах.

Географічне походження пуху

За даними IDFL, більше 99% всього пуху, що використовується в текстильній та аутдор індустрії, є побічним продуктом харчової промисловості. Тобто, качині та гусячі ферми, на яких вирощують птахів, першочергово працюють саме з харчовими концернами, а пух та пір’я збирається під час заготовки м’яса. Чому так? Ідея пуху, як побічного продукту, не лише в тому, що це гуманніший спосіб його отримання, а й в тому, що вирощувати водоплавних суто для пуху не вигідно. Адже, пух і перо складають лише 5% економічної вартості птаха.

Китай на сьогодні є основним споживачем та виробником качок та гусей. Тому не дивно, що за даними того ж IDFL близько 70% всього пуху у світі походить саме звідти.

З огляду на таку кількість, китайці можуть запропонувати величезний асортимент пухових сумішей за доброю ціною. Тому все більше виробників починають працювати саме з китайським пухом.

Водночас, приводом для вихваляння в аутдор індустрії є пух зі східної Європи: з Польщі, Угорщини та України. Причиною для цього є вік птаха в момент забиття. Оскільки в Китаї качки та гуски – звична страва, то економічно вигідний вік вирощування птаха складає 14-16 тижнів. В Україні та Польщі птахи проживають 20-24 тижні. А доросліший птах матиме більші за розміром, пружніші і витриваліші пушинки, які дають найкращі результати по співвідношенню ізоляції до ваги і по терміну служби пухового виробу.

На третьому місці по кількісному виробництву пуху після Китаю і Європи йде Канада. Хоча канадський пух також знаний, як дуже якісний, об’єми його виробництва порівняно малі, тому в аутдор сфері він зустрічається надзвичайно рідко.

Часто можна зустріти твердження, що пух від птахів, які живуть в північних регіонах – більший, тепліший і тому кращий. Це один з найбільших міфів про пух, яким часто користуються хитрі виробники, складаючи легенди про сибірських гусок. За даними виробників спорядження і швейцарського інституту IDFL географічне походження птаха ніяк не впливає на величину пушинок. Воно впливає на їх кількість. На величину впливає виключно розмір птаха і його вік. Тобто, якщо ви візьмемо двох гусок одного розміру і віку, одну з гарячих Гавайських островів, а іншу – з нестерпно холодного Сибіру (там взагалі гусок не так багато, щоб з них щось робити в великих кількостях), їх пух буде абсолютно однаковим. Лиш в другої його буде більше.

Шлях пуху від гуски чи качки до спальника

Класичний процес перевтілення сировини включає в себе наступні етапи.

1. Вищипування. 99% пуху, добутого в світі, вищипують з мертвих птахів. Існує два види такого вищипування – мокре (тушку відмочують у гарячій воді, і збирають пір’я та пух перознімною машинкою) та сухе (ручне, без використання води). Перший вид більше поширений, адже він швидкий, легкий та економічно вигідніший. А це важливо для харчової промисловості, де основна мета – позбутись пуху та пір’я з тушки. Другий спосіб, хоч і кращий для пуху, але не популярний зараз, адже є більш трудомістким і часовитратним. Приблизно 1% пуху в світі вищипують з живих птахів, що вважається абсолютно негуманним і засуджується всіма адекватними організаціями, які дотичні до цього явища. І жоден відомий виробник не стане використовувати пух, зібраний з живих птахів, щоб не нашкодити своєму авторитету.
2. Первинне сортування. Воно відбувається в спеціальних камерах з серією кабінок, де повітря продуває сировину знизу вгору. Більші кластери пуху мають краще співвідношення ваги до площі, тому повітря заганяє їх в дальні кабінки. Важчі складники падають раніше. В результаті вся маса розділяється на перо, дрібне перо, дрібне перо з пухом і пух. Найбільше пір’я (з крил та хвоста) відсортовується в сміття. Так само з сировини вакуумом частково забирається пил.
3. Чистка. Починається з миття, в процесі якого пух перуть у великих пральних машинах, щоб видалити бруд, жир та бактерії. Якщо до пуху передбачається додавати водовідштовхуючу обробку, найчастіше це відбувається наступним після миття кроком. Далі з пуху видаляють основну вологу в центрифугах і залишок вологи з допомогою гарячого повітря. Після чого сировину охолоджують і проганяють крізь барабан з дрібними отворами, де ще раз вакуумом забирають залишок пилу. І, врешті решт, сировину стерилізують хімічними засобами.
4. Вторинне сортування та змішування. На цьому етапі пух заново проганяється через машину з наддувом і кабінками. І тепер до дальніх комірок долітає пух з найбільшим показником Fill Power (FP) і найлегші пір’їнки. В ближчих лишається більше дрібного пір’я і пух з меншим FP. Після вторинного розподілення пуху його різні частини змішують для отримання потрібних характеристик FP і ціни.
5. Зберігання і перевезення до виробника спорядження. Тут я лиш уточню, що ці етапи також важливі, адже, як і всі інші, впливають на якість пуху. Бо пух – це натуральний матеріал, тому може гнити і розкладатись. Неправильна вологість чи температура зберігання легко зроблять з якісного пуху чи не найдорожче в світі сміття.

*Зауважте, що це класична послідовність етапів. В кожного виробника пухової сировини окремі частини етапів 2,3,4 можуть мінятись місцями чи взагалі зникати.

Гусячий пух vs качиний пух

На це питання від різних джерел ми отримували різні відповіді і аргументи. Наше рішення – передати вам думку IDLF, адже цей інститут проводить експериментів в сотні разі більше, ніж кожен окремий виробник і, в результаті, має найбільше даних. І, врешті-решт, це абсолютно незаангажоване джерело.

Оскільки гуски до забиття проживають довший час, ніж качки, і гуски самі по собі більші за качок, то кластери гусячого пуху, як правило, більші і витриваліші за кластери качиного. Відповідно, в більшості випадків, гусячий пух має довший термін експлуатації. Максимальні показники Fill Power у гусячого пуху вищі за показники качиного. Також за качиним пухом частіше помічають проблеми неприємного запаху, ніж за гусячим, що, за однією з теорій, пов’язано з раціоном птахів.

За ціною качиний пух дешевший за гусячий, адже на сьогодні споживання гусей в світі падає, а качок – зростає.

В результаті, гусячий пух, як правило, є кращим продуктом, ніж качиний. “Як правило” – бо буває як надзвичайно добрий качиний пух, так і дуже поганий гусячий. І фінальний результат залежить від дотримання технології на етапах обробки пуху, які він проходить на шляху до вас. Тому, в ідеалі, варто протестувати вже конкретні кінцеві зразки з конкретних продуктів. Але це страшенно не рентабельно. Простіше покластись на статистику і детально вивчити решту характеристик пухового виробу.

Це кінець другої частини нашої Енциклопедії Пуху. Якщо у вас виникли питання – сміливо задавайте їх в коментарях. Завдяки сильній інформаційній підтримці від партнерів Енциклопедії, ми можемо доволі швидко знайти відповідь на будь-які пухові загадки.

Ще почитати по цій темі:

Бажаєте підтримати розвиток ПроПоходи? Купуйте спорядження в наших партнерів через посилання нижче. Ми отримаємо невелику комісію з вашої покупки, а ви не витратите жодної додаткової копійки. Всі дисконтні системи при замовленні через ці посилання працюють, як завжди.

• Інтернет-магазин Вершина
• Інтернет-магазин Gorgany
• Також ви можете сказати кодове слово “ПроПоходи” касирові в будь-якому магазині мережі Gorgany і ми теж отримаємо комісію з вашої покупки.

Жіноча еякуляція: усе, що ви хотіли про неї дізнатися

Звідки воно береться? Це сеча? Як мені навчитися це робити? Уся правда про “сквіртинг”: виділення рідини з жіночих статевих органів під час оргазму.

Коли 41-річна Гіллі вперше сквіртила, вона відчула себе на небесах. “Я була приголомшена; це було неймовірно, величезне вивільнення. Я сфотографувала мокру пляму, аби переконатися, що це справді сталося”.

26-річна Теш поставилась до справи більш приземлено – і хвилювалася за килим. “Я використовувала вібратор і сиділа спиною до дверей спальні на випадок, якщо хтось спробує увійти, коли раптом бризнув струмінь, і я злякалась, бо подумала, що обмочилася. Це було дуже дивне відчуття; я трохи панікувала і соромилась, бо не знала, що відбувається. Я витерла килим, а потім пішла гуглити”.

Давно відомо, що під час сексуального збудження чи оргазму з геніталій деяких жінок може виділятися значна кількість рідини – у деяких випадках досить потужним струменем. Гіппократ і Камасутра згадують про жіночу “сперму” (перший вважав, що вона допомагає зачати дітей, а друга містить детальний опис, коли і чому цього слід очікувати). У ХVII столітті голландський анатом Реньє де Грааф написав новаторський трактат “Про жіночі статеві органи”, в якому описував рідину та пов’язував її з ерогенною зоною всередині піхви, що дуже нагадувала чоловічу простату.

Але досі незрозуміло, скільки жінок насправді здатні сквіртити. Сучасні дослідження твердять, що тією чи іншою мірою це трапляється з 10-54% жінок, а дослідження 2013 року за участю 320 жінок показало, що кількість еякуляту варіюється від 0,3 до понад 150 мл. Тобто від декількох крапель до майже склянки.

Такий широкий спектр висновків частково пояснюється відмінностями у проведенні досліджень та термінології; але багато фахівців розглядають жіночу еякуляцію та сквіртинг як принципово різні речі.

Ця тема викликає гарячі суперечки – і привертає все більше уваги по мірі того, як ми починаємо краще розуміти жіноче тіло.

Тож давайте у неї зануримось.

Що за рідина утворюється під час еякуляції і звідки вона береться?

Автор фото, ISTOCK / BBC THREE

Одне з головних питань, пов’язаних зі сквіртингом – чи не є таємнича рідина звичайною сечею. І деякі дослідження натякають, що може бути саме так.

В одному дослідженні 2014 року учасницям пропонували сходити в туалет перед сексуальною активністю, а потім зробити ультразвукове дослідження, щоб переконатися, що їхній сечовий міхур порожній. Після сексуального збудження жінкам проводили повторне УЗД, яке показало, що їхній сечовий міхур значно наповнився. Нарешті, третє УЗД, яке робили після сквіртингу, знову показало порожні сечові міхури, що свідчить про те, що рідина, яка у них виділилась, вийшла звідти і, ймовірно, є сечею (або принаймні частково).

“Сквіртинг, ймовірно, походить із сечового міхура, оскільки в тій області жіночого організму немає жодного іншого органу, здатного утримувати стільки рідини або викидати її з такою силою, – стверджує фармацевт Аббас Канані. – Під час оргазму м’язи розслабляються і утруднюють утримання в сечі, тому вона виділяється через сечівник”.

І все ж багато інших дослідників вважають, що зі сквіртингом не все так просто.

Науковий аналіз виділених рідин, проведений американською сексологинею Беверлі Віппл на початку 1980-х (а згодом і подальші дослідження інших вчених) виявив, що сечовина та креатин – хімічні складові сечі – були присутні лише в дуже низьких кількостях. Вони також виявили інші речовини, які, як правило, не очікують знайти у сечі. Серед них – простат-специфічний антиген, або ПСА.

У чоловіків ПСА виробляє простата. У жіночому тілі також є тканина простати – у так званих парауретральних залозах, розташованих на передній стінці піхви. Деякі дослідження показують, що вони з’єднуються протоками з нижньою частиною сечівника. Деякі фахівці наразі вважають, що ці залози відіграють вирішальну роль у створенні рідини, яка виділяється під час свіртингу.

“Різний рівень розвитку та розмір цих залоз у різних людей можуть частково пояснити, чому деякі жінки здатні на потужні еякуляції, а інші – ні”, – каже секс-педагог Саманта Еванс.

“Але багатьох жінок від сквіртингу стримує радше психологічний страх, що хтось побачить, ніби вони обмочилися, аніж якась фізіологічна перешкода. Рідина, що виділяється, зазвичай прозора, а не жовта, і не має характерного запаху чи смаку сечі. Як колишня медсестра, я часто безпосередньо стикалася з сечею, і я не думаю, що це одне й те ж!” – додає вона.

Як показує досвід, багато жінок, які сквіртять, із цим погоджуються. “Бували ситуації, коли я сквіртила, а після цього все одно хотіла в туалет”, – каже 30-річна Гейзел.

“Рідина, яка в мене виділяється під час сквіртингу, безбарвна, навіть коли я досить зневоднена, тоді як моя сеча скоріш нагадує Irn Bru (напій помаранчевого кольору. – Ред.)”, – додає 25-річна Рашмі.

Вчені навіть припускають, що сквіртинг приносить не лише задоволення, але і користь: допомагає жінкам безболісно мочитися після сексу. Деякі вчені висловлюють припущення, що еякуляційна рідина може вимивати шкідливі бактерії з уретри після того, як вони піднялися туди під час статевого акту, допомагаючи запобігти інфекціям сечовивідних шляхів.

Але зрештою, як саме сквіртить тіло, що воно при цьому виділяє і чи має цей процес додаткові переваги – хіба це важливо, якщо це приносить вам задоволення?

Домовились. Я хочу спробувати! Але як.

Багато жінок, які еякулюють, кажуть, що допомагає їм у цьому стимуляція точки G: місця, розташованого приблизно на відстані 5-8 см всередині піхви. Вона знаходиться на передній стінці й іноді на дотик здається грубішою або рельєфнішою, ніж навколишня плоть. Точку G наразі вважають не якимось окремим органом, а скоріше “зоною”, через яку можна стимулювати парауретральні залози разом із внутрішніми, прихованими частинами клітора. Він, як зараз уже відомо, схожий на айсберг: капюшон і голівка, які видно зовні, є лише завершенням набагато більшого органу, який простягається вниз навколо вагінального проходу.

“Мій партнер масажує мою точку G пальцями, рухаючи ними у напрямку до себе і сильніше натискаючи, – каже 34-річна Саффрон. – Сексуальні іграшки, нахилені під спеціальним кутом, допомагають мені досягти такого ж ефекту самій”.

“Якщо я продовжую використовувати вібратор після оргазму, це може змусити мене сквіртити, – розповідає 23-річна Дафна. – Це інтенсивне, майже непереборне відчуття; мені доводиться перетерпіти щось схоже на позив до сечовипускання, але після цього я обожнюю це відчуття первісної свободи, коли з мене витікає цей божевільний нектар!”

Інші поради? Не забудьте підкласти рушник. І, оскільки ми усі різні, пам’ятайте, що не всім насправді подобається така стимуляція. Деяким жінкам полювання на G-точку доставляє дискомфорт – тож переконайтесь, що ви експериментуєте задля власного задоволення, а не тому, що відчуваєте тиск. І обов’язково зупиніться, якщо вам це не подобається.

То на жінок існує тиск, що змушує їх сквіртити?

Автор фото, ISTOCK / BBC THREE

Деякі жінки вважають, що їхні партнери, що дивилися порно сквіртингової тематики, очікують з їхніх геніталій Ніагарський водоспад.

“Я зустрічала хлопців, які вважають, що дівчата можуть робити гейзери на замовлення – бо вони бачили це у фільмах для дорослих”, – каже Теш.

Пошуковий запит “сквірт” на одному з найбільших порносайтів видає понад 110 тис. результатів, хоча цікаво те, що, за даними компанії, жінки шукають такі матеріали на 44% частіше, ніж чоловіки – можливо, проводять дослідження?

Порноакторки також кажуть, що попит на жінок, які можуть еякулювати, зростає. Сільвія Сейдж, яка працює в порноіндустрії чотири роки, каже: “Про це просять все частіше, і жінки, які можуть сквіртити, можуть заробити значно більше. Мене не беруть на роботу у фільми, де треба обов’язково це робити, адже я не можу гарантувати, що моє тіло це зробить”.

Інші акторки, які так само не впевнені, що зможуть сквіртити на вимогу, імітують процес – пьють багато води і мочаться, або вдаються до вагінального спринцювання: наповнюють себе водою, а потім стискають вагінальні м’язи, щоб театрально її катапультувати. Тож те, що глядачі бачать на екрані – і намагаються повторити вдома – може бути не цілком правдоподібним.

Жінки також можуть відчувати тиск з приводу сквірту тому, що вони самі або їхні партнери помилково вважають, що сквіртинг є “кращим” за інші види оргазму і найвищим плотським досягненням.

“Деякі люди даремно вважають жіночу еякуляцію Святим Граалем сексуального задоволення, – каже клінічний психолог Карен Гурні. – Це відображає історичні стосунки нашого суспільства із сексом: ми часто розглядаємо його як мету; як дещо, чого треба досягти, замість того, щоб насолоджуватися процесом”.

І в той час як деякі люди відчайдушно намагаються відтворити водоспади, які бачили у фільмах для дорослих, і думають, що це робить їх першокласними коханцями, інші, навпаки, стримують себе або почуваються приниженими, коли з ними це відбувається, через стигму та страх.

“Я зустрічала жінок, які глибоко соромляться того, що з ними це відбулося, оскільки вони вважають, що це неприродно, і думають, що партнери будуть шоковані або не відчують збудження, – розмірковує Карен. – Вони налякані, що коханці подумають, що вони обмочилися, і, на жаль, це може додати ще більше переживань і сорому, які деякі жінки вже відчувають щодо свого тіла і сексуальності”.

То що ж у підсумку? Немає нічого поганого як у сквіртингу, так і в його відсутності. Підійдіть до цього з почуттям відкритості до розваг, а не зобов’язання чи стигматизації.

Можливо, треба знати щось іще?

Автор фото, ISTOCK / BBC THREE

Заключна примітка – про сквіртинг у порно та закон. Оскільки досі тривають дебати з приводу того, чи є еякулят жінки сечею (чи скільки він містить сечі), матеріали, що показують жінок, які сквіртять, можуть вважатися уролагнією – фетиш до сечовипускання – і таким чином потенційно є нелегальними згідно британських законів про непристойність.

“Британська рада класифікації фільмів наразі несе відповідальність за перегляд того, що дозволяється у порно, і тривають консультації з Королівською прокурорською службою з метою уточнити, як жіночу еякуляцію слід розглядати юридично серед інших актів, – коментує Майкл Джекман, юрист, що спеціалізується на порнографії та непристойності. – Наразі ця сфера до кінця не врегульована”.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!