Зміст:

1 Стаття 56 Земельного кодексу України. Власність на землі лісогосподарського призначення
2 Землі лісогосподарського призначення

Стаття 56 Земельного кодексу України. Власність на землі лісогосподарського призначення

1. Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

3. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Ст 56 ЗКУ зі змінами 2024 рік (Земельний кодекс України, ЗК України) №2768-III від 25.10.2001, редакція від 01.01.2022

Розділ I. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Глава 1. Основні положення

Стаття 1. Земля – основне національне багатство
Стаття 2. Земельні відносини
Стаття 3. Регулювання земельних відносин
Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання
Стаття 5. Принципи земельного законодавства

Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин
Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин
Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин
Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі земельних відносин
Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин
Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин

Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин
Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
Стаття 14-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
Стаття 14-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин
Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин
Стаття 15-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин
Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин

Глава 4. Склад та цільове призначення земель України

Стаття 18. Склад земель
Стаття 19. Категорії земель
Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок
Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання
Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення
Стаття 24. Земельні ділянки державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
Стаття 25. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
Стаття 26. Використання земельних ділянок з меліоративними системами
Стаття 27. Збереження права на землю сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, особистих селянських і фермерських господарств
Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств
Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств
Стаття 31. Землі фермерського господарства
Стаття 32. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств
Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби
Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва
Стаття 36. Земельні ділянки для городництва
Стаття 37. Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю
Стаття 37-1. Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив

Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови
Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови
Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва
Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів
Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних будинків

Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду
Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду
Стаття 45. Використання земель природно-заповідного фонду
Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
Стаття 46-1. Обмеження у використанні земель територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення
Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення
Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення

Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення
Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення
Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення

Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
Стаття 54. Використання земель історико-культурного призначення
Стаття 54-1. Обмеження у використанні земель у межах території пам’ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини

Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення
Стаття 56. Власність на землі лісогосподарського призначення
Стаття 57. Використання земель лісогосподарського призначення

Стаття 58. Склад земель водного фонду
Стаття 59. Право на землі водного фонду
Стаття 60. Прибережні захисні смуги
Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах
Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах
Стаття 63. Смуги відведення
Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів

Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення
Стаття 66. Землі промисловості
Стаття 66-1. Землі індустріальних парків
Стаття 67. Землі транспорту
Стаття 68. Землі залізничного транспорту
Стаття 69. Землі морського транспорту
Стаття 70. Землі внутрішнього водного транспорту
Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства
Стаття 72. Землі авіаційного транспорту
Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту
Стаття 74. Землі міського електротранспорту
Стаття 75. Землі електронних комунікацій
Стаття 76. Землі енергетичної системи
Стаття 77. Землі оборони

Глава 14. Право власності на землю

Стаття 78. Зміст права власності на землю
Стаття 79. Земельна ділянка як об’єкт права власності
Стаття 79-1. Земельна ділянка як об’єкт цивільних прав
Стаття 80. Суб’єкти права власності на землю
Стаття 81. Право власності на землю громадян
Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад
Стаття 84. Право власності на землю держави
Стаття 85. Право власності на землю іноземних держав
Стаття 86. Спільна власність на земельну ділянку
Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку
Стаття 88. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності
Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку
Стаття 89-1. Особливості набуття і реалізація права довірчої власності на земельні ділянки
Стаття 90. Права власників земельних ділянок
Стаття 91. Обов’язки власників земельних ділянок

Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
Стаття 93. Право оренди земельної ділянки
Стаття 94. Право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку
Стаття 95. Права землекористувачів
Стаття 96. Обов’язки землекористувачів
Стаття 97. Обов’язки підприємств, установ та організацій, що проводять розвідувальні роботи
Стаття 97-1. Обов’язки користувачів бурштиноносними надрами, що проводять розвідувальні роботи та/або видобування бурштину

Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту
Стаття 99. Види права земельного сервітуту
Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів
Стаття 101. Дія земельного сервітуту
Стаття 102. Припинення дії земельного сервітуту

Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови

Стаття 103. Зміст добросусідства
Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку
Стаття 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев
Стаття 106. Обов’язки щодо визначення спільних меж
Стаття 107. Відновлення меж
Стаття 108. Спільне використання межових споруд
Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок

Стаття 110. Поняття обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження прав на земельну ділянку
Стаття 111. Обтяження прав на земельну ділянку, обмеження у використанні земель
Стаття 112. Охоронні зони
Стаття 113. Зони санітарної охорони
Стаття 114. Санітарно-захисні зони
Стаття 115. Зони особливого режиму використання земель

Глава 19. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами

Стаття 116. Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності
Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність
Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)
Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній
Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам
Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування
Стаття 124. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
Стаття 124-1. Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності
Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку
Стаття 126. Оформлення речових прав на земельну ділянку
Стаття 126-1. Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови

Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними
Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
Стаття 129. Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, юридичним особам, створеним та зареєстрованим відповідно до законодавства іноземної держави
Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
Стаття 130-1. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення
Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод
Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки
Стаття 133. Застава земельних ділянок або прав на них

Стаття 134. Обов’язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах)
Стаття 135. Земельні торги
Стаття 136. Підготовка лотів для продажу на земельних торгах
Стаття 137. Підготовка до проведення та порядок проведення земельних торгів
Стаття 138. Встановлення результатів земельних торгів
Стаття 139. Оприлюднення результатів земельних торгів

Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку
Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку
Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства
Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якщо земельна ділянка не може належати їй на праві власності та/або у зв’язку з порушенням обов’язку щодо її відчуження протягом установленого законом строку
Стаття 146. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
Стаття 147. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
Стаття 148. Конфіскація земельної ділянки
Стаття 148-1. Перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні
Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування
Стаття 150. Особливо цінні землі та порядок припинення прав на них
Стаття 151. Порядок погодження питань, пов’язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності

Глава 23. Захист прав на землю

Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки
Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку
Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю
Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок

Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори
Стаття 158-1. Врегулювання земельних спорів шляхом медіації
Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування
Стаття 160. Права і обов’язки сторін при розгляді земельних спорів
Стаття 161. Виконання рішень органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів

Глава 26. Завдання, зміст і порядок охорони земель

Стаття 162. Поняття охорони земель
Стаття 163. Завдання охорони земель
Стаття 164. Зміст охорони земель
Стаття 165. Нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
Стаття 166. Рекультивація порушених земель
Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами
Стаття 168. Охорона ґрунтів

Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель
Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення

Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі
Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель

Глава 29. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних одиниць

Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах
Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць
Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць

Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель
Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель
Стаття 180. Зонування земель

Стаття 181. Поняття землеустрою
Стаття 182. Мета землеустрою
Стаття 183. Завдання землеустрою
Стаття 184. Зміст землеустрою
Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою
Стаття 186. Погодження і затвердження документації із землеустрою

Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель
Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель

Стаття 191. Призначення моніторингу земель
Стаття 192. Завдання моніторингу земель

Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру
Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру
Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру
Стаття 196. Склад відомостей Державного земельного кадастру
Стаття 197. Кадастрове зонування
Стаття 198. Кадастрові зйомки
Стаття 199. Бонітування ґрунтів
Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок
Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок
Стаття 203. Облік кількості та якості земель
Стаття 204. Ведення Державного земельного кадастру

Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
Стаття 206. Плата за землю

Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва

Глава 37. Відповідальність за порушення земельного законодавства

Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок
Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства
Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

Землі лісогосподарського призначення

Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку. Редакція затверджена Natalia.zaitseva.

Зміст

1 Нормативна база
2 Загальні положення
3 Право власності на землі лісогосподарського призначення
4 Права та обов’язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси
5 Самозалісені землі
6 Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення
7 Припинення права приватної власності на ліси
8 Відповідальність у сфері використання земель лісогосподарського призначення

Нормативна база

Згідно з рішеннями обласних військових адміністрацій у період воєнного стану діє заборона на відвідування населенням лісів у 9 областях: Київській, Волинській, Житомирській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Хмельницькій та Черкаській.

Загальні положення

Землі лісогосподарського призначення – це землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. (ст. 55 Земельного кодексу України)
полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.
лісовими насадженнями у межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, переданих у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов’язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до Лісового кодексу України.

Згідно ст.5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Право власності на землі лісогосподарського призначення

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Тобто, право власності на ліси виникає у фізичних осіб, які є громадянами України та юридичних осіб, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.

Замкнені ділянки — це такі земельні ділянки лісового фонду, які відокремлені природними (болотами, водоймами, пустирями і т. ін.) або протипожежними розривами. Порядок надання їх у приватну власність регулюється статтями 116, 118 Земельного кодексу України.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Права та обов’язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси

Громадяни і юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, мають право:

власності на лісові ресурси та їх використання;
на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;
споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов’язані:

вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування;
забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;
дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об’єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Законом можуть бути передбачені й інші права та обов’язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.

Самозалісені землі

Самозалісена ділянка – це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. (ч.1 ст. 57 1 Земельного кодексу України)

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності – органом, який здійснює розпорядження нею. (ч.2 ст. 57 1 Земельного кодексу України)

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру. (ч.3 ст. 57 1 Земельного кодексу України).

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об’єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою. (ч.4 ст. 57 1 Земельного кодексу України).

Віднесення земельної ділянки, несформованої як об’єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об’єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру. (ч.5 ст. 57 1 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності лісогосподарського призначення провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування, за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ст. 20 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок

Припинення права приватної власності на ліси

Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник земельної ділянки може в добровільному порядку відмовитись від права власності на користь держави або територіальної громади. Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу в установленому законом порядку.

Відповідальність у сфері використання земель лісогосподарського призначення

Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) передбачено відповідальність за правопорушення у сфері використання земель лісогосподарського призначення. До відповідальності можуть притягуватися як громадяни, так посадові особи юридичних осіб.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (Державне агентство лісових ресурсів України) розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 КУпАП

Від імені Державного агентства лісових ресурсів України, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник Державного агентства лісових ресурсів України, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу (стаття 241 КУпАП

Розповсюджені порушення законодавства, що передбачені КУпАП

Вид порушення	Розмір штрафу
Стаття 49 КУпАП	Самовільна переуступка права лісокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на ліси,	від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для громадян)

від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для посадових осіб)

від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для посадових осіб)

від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для посадових осіб)

Збирання дикорослих плодів, горіхів, ягід і т. ін. з порушенням установлених строків їх збирання

від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для посадових осіб)й

від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для посадових осіб)

Знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі

від 270 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для посадових осіб)

від 270 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для громадян)

від 630 до 1800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для посадових осіб)

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати

Стаття 56 Земельного кодексу України. Власність на землі лісогосподарського призначення

Землі лісогосподарського призначення

Зміст

Нормативна база

Загальні положення

Право власності на землі лісогосподарського призначення

Права та обов’язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси

Самозалісені землі

Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення

Припинення права приватної власності на ліси

Відповідальність у сфері використання земель лісогосподарського призначення

admin

You May Also Like

Скільки звуків у слові ляльки

Обрізання бегонії після цвітіння

Яка температура зберігання яєць