Умови та способи зберігання картоплі

Перед закладанням на зберігання картоплю доцільно обсушити на повітрі протягом 2–3 год. Обсушку можна проводити і в сховищах за допомогою посиленого вентилювання.

Обсушування свіжовикопаних бульб сприяє опробковінню шкірки, підвищує їх стійкість до механічних навантажень, гальмує розвиток збудників хвороб і полегшує відділення ґрунтових домішок. Обсушування можна проводити в тимчасових кагатах, обладнаних активним вентилюванням.

У Данії для обсушування бульб перед закладанням на тривале зберігання розроблена спеціальна конструкція кузова-контейнера з решітчастим днищем місткістю 14 т. У задню стінку вмонтовано вентилятор з обладнанням для підігріву повітря. Такі кузови-контейнери встановлюють біля сховища й підключають до електромережі. Підсушують бульби за витрати теплого повітря до 2 тис. м³/г на 1 т продукції протягом 6–18 год. Режим підсушування встановлюють відповідно до показників приладу, який реєструє вологість бульб у насипу на глибині 20–30 см. Обсушування в контейнерах-кузовах відбувається за 6–18 год залежно від вологості та забрудненості землею. Такі контейнери можна застосовувати й для обігріву бульб перед підготовкою їх до реалізації.

Обсушування бульб легше здійснити за контейнерної технології збирання, перевезення та зберігання, яка широко застосовується в Україні. У цьому разі бульби просушують протягом 10 днів під навісами чи у сховищі. Процес обсушки можна пришвидшити, використовуючи модульні контейнери.

У разі надходження від комбайна сильно забрудненого вороху, необхідною операцією стає їх відділення за допомогою спеціальних механізмів, наприклад, дискового пересувного ворохоочисника, який відділяє дрібні бульби, ґрунтові та рослинні домішки. Його застосовують у складі картоплесортувальних пунктів або в лінії завантажування сховищ за прямоточної технології «поле — сховище», якщо сховище типу засік обладнано активною вентиляцією.

Особливості зберігання в картоплесховищах

Температурний режим

Під час зберігання виділяють кілька періодів: лікувальний, післязбиральний, період зниження температури, зимовий (основний) і весняний (після початку проростання бульб).

Лікувальний період починається одразу після збирання й може тривати від 4–5 діб до 2–3 тижнів залежно від ступеня визрівання та механічних пошкоджень бульб. Для достиглих здорових бульб із міцною шкіркою, слабо пошкоджених під час збирання, сортування та транспортування, тривалість цього періоду мінімальна — достатньо лише підсушити картоплю. Для недостиглих бульб із незміцнілою шкіркою та значними механічними пошкодженнями тривалість лікувального періоду максимальна, тобто за температури +11…+13 °С може досягати 20 днів. Цей період можна скоротити до 8–10 днів, однак для цього необхідно підвищити температуру до +18…+19 °С за 85–95%-й відносній вологості повітря, але це небезпечно через вірогідність інтенсивного розвитку хвороб.

Під час лікувального періоду проводять вентилювання з таким розрахунком, щоб швидкість повітря в міжбульбовому просторі становила 0,12–0,5 м/с, що відповідає 50–250 м³/(т/год).

Оптимальний режим лікувального періоду сприяє загоюванню ран, утворенню пробкового шару на пораненнях, достиганню бульб і підготовці їх до тривалого зберігання. У місцях механічних пошкоджень відкладається суберин й утворюється ранова перидерма, яка запобігає проникненню в бульбу збудників хвороб. Водночас у шкірці синтезуються фунгітоксичні речовини, які пригнічують розвиток збудників грибних хвороб. Уміст цукрів у бульбах скорочується й зростає кількість крохмалю, шкірка стає міцнішою.

Різні сорти потребують диференційованого підходу до встановлення оптимального температурного режиму під час лікувального періоду, а тому нові сорти слід завжди вивчати на предмет утворення суберину в лікувальний період.

Після закінчення лікувального періоду настає плавний перехід до періоду зниження температури, тобто поступового охолодження бульб, який може тривати 2–3 тижні, а то й більше. За цей час необхідно знизити температуру з +15…+18 до +3…+5 °С.

Якщо бульби мають невеликі механічні пошкодження, то температуру можна знижувати не більше ніж на 0,5 °С на добу. Середній темп охолодження картоплі менше ніж на 0,25 °С на добу є неприйнятним, оскільки тривалість охолодження буде розтягнута в часі, що загрожує розвитком хвороб і підвищеними втратами. За вмісту в партії картоплі підвищеної кількості дуже травмованих бульб щодобову швидкість зниження температури в насипу можна підвищити до 1 °С. Зміна температури понад 1 °С на добу може призвести до потемніння особливо пошкодженої м’якоті.

Тривалість періоду зниження температури залежить не тільки від характеру механічних пошкоджень бульб, а й від сорту. Сорти з більш коротким періодом спокою повинні швидше проходити цей період, тобто менше зберігатися після збирання за високої температури та перейти в умови зимового періоду зберігання.

Після досягнення оптимальної температури зберігання +3…+5 °С, за якої гальмуються біохімічні та фізіологічні процеси в бульбах, починається основний (зимовий) період зберігання картоплі. У цей час бульби перебувають у стані глибокого спокою. Цей період і стан продовжуються до початку проростання бульб, тобто до весни. Як у період зниження температури, так і в основний період необхідно суворо дотримуватися підтримання тих температурно-вологісних умов, які необхідні в цей період. У разі відхилення температури від оптимальної в той чи інший бік бульби страждають як в попередній, так і основний періоди. Якщо в попередній період дати низьку температуру, бульби захворюють від ненормальних для них умов, з’являться фізіологічні розлади; якщо в основний період дати високу температуру, то бульби швидше проростатимуть і хворітимуть — основний період збереження зменшиться.

Під час основного періоду зберігання, хоча й повільно, відбуваються ростові процеси — у бруньках бульб проходить підготовчий період до їх пробудження. Із початком пробудження точок росту підвищується інтенсивність дихання, активізуються біохімічні процеси, бульби переходять у стан готовності до проростання. Затримати проростання у цей період можна лише шляхом утримання оптимальної температури зберігання й навіть зниження її до +1…+2 °С, тобто у цей час розпочинається весняний період зберігання бульб.

Якщо картопля зберігається у сховищах із примусовою чи активною вентиляцією, то її слід перевантажити в холодильні камери, оскільки тільки в них можна весною підтримувати температуру в межах +1…+2 °С. Перед реалізацією такі бульби слід обігріти, щоб усунути солодкий смак, якщо він з’явився.

У разі неможливості перевантажити картоплю з неохолоджувальних сховищ у штучно охолоджувальні, вживають заходи для запобігання її проростання. Для цього застосовують продуценти етилену, такі як гідрел, обробка яким не послаблює стійкості бульб до фітопатогенних мікроорганізмів, але затримує проростання майже до кінця червня.

Вологість повітря

Великий вплив на збереженість картоплі має відносна вологість повітря. Оптимальною відносною вологістю повітря під час зберігання картоплі є 90–95%. Підвищена вологість повітря за підвищеної температури зберігання стимулює утворення патогенів, але за низької температури зберігання та високої вологості це явище не спостерігається. Висока вологість повітря, особливо понад 95%, призводить до утворення вологи на поверхні бульб, тобто до відпотівання, навіть за незначного зниження температури зберігання, що спричиняє розвиток хвороб і збільшення абсолютних втрат. А за низької відносної вологості повітря бульби починають в’янути й уражуватися хворобами.

Вологість повітря в сховищі має бути настільки високою, щоб бульби були тургорними, і настільки низькою, щоб обладнання, стіни, стеля були сухими та виключалася можливість конденсації вологи й зволоження бульб, які зберігаються.

Сухе повітря (85% і нижче) підвищує випарювання води з поверхні бульб, втрати ними тургору, що погіршує продовольчі якості картоплі.

Газовий склад середовища

На збереженість картоплі значний вплив має газовий склад середовища в міжбульбових просторах насипу. Звичайно таке середовище є однорідною сумішшю деяких газів із водяним паром, кількість якого в суміші залежить від температури та стану пари. Гази, що входять у суміш, утворюють сухе повітря, яке є переважно сумішшю азоту (78,1%) і кисню (20,9%). Майже 1% припадає на аргон, вуглекислий газ, водень, гелій, неон, озон, криптон і ксенон.

Під час зберігання картоплі склад повітря в міжбульбових просторах змінюється. Внаслідок дихання бульб кількість кисню зменшується, а вуглекислого газу та водяного пару збільшується. У насипу бульб можуть проходити процеси гниття, у результаті цього виділяється аміак і сірководень, а також підвищується температура, що сприяє підвищенню інтенсивності дихання бульб, більше витрачається кисню та виділяються вуглекислоти.

Підвищений уміст вуглекислоти пригнічує проростання картоплі й водночас сприяє збільшенню кількості хворих бульб. Негативний вплив на лежкість картоплі підвищеного вмісту вуглекислого газу посилюється й за зниження температури зберігання.

Оптимальним у повітрі під час зберігання картоплі вміст кисню в межах становить 16–18% і вуглекислого газу — не вище за 2–3%. Такий газовий режим підтримується за рахунок вентилювання насипу картоплі.

Зберігання в контейнерах

На плодоовочевих базах України основним способом зберігання картоплі є контейнерний. Головна перевага заготівлі, транспортування та зберігання цього способу полягає в тому, що цей найпрогресивніший індустріальний спосіб забезпечує не тільки комплексну механізацію та значне підвищення продуктивності праці, а й збереженість продукції завдяки суттєвому зменшенню механічних пошкоджень під час вантажно-розвантажувальних робіт і перевезення. За контейнерного способу заготівлі, перевезення та зберігання всі працемісткі процеси механізовано. Бульби, які завантажено після збирання та сортування на місці виробництва в контейнери, до кінця зберігання більше не зазнають жодних перевантажень, тоді як за доставки картоплі навалом у результаті багаторазових перевезень бульби піддаються механічним пошкодженням і в результаті швидше уражуються грибами (із роду фузаріум) і бактеріями.

У разі зберігання картоплі в контейнерах, укладених у сховищі в штабелі, є можливість зручного нагляду за ним.

Картопля в контейнерах у сховищі з примусовою вентиляцією зберігається краще, ніж у засіці з активним вентилюванням (див. таблицю).

Отже, протягом шести місяців зберігання вихід стандартної продукції, що зберігалась у контейнерах, на 3,2% вище, ніж та, що зберігалась у засіках — спостерігалися менші втрати від загнивання та убутку маси.

Таблиця. Збереженість картоплі залежно від способу зберігання

Спосіб зберігання

Якість у кінці зберігання, %

стандарт

нестандарт

Зберігання картоплі покроково: цінні поради

Зберігання картоплі є завершальним етапом виробництва для різних цілей: для безпосереднього споживання, для насіннєвої картоплі та для промислової переробки. Залежно від напрямку використання бульб терміни зберігання можуть змінюватися. Найкоротший термін зберігання має насіннєва картопля (7 місяців), для решти – від 1 до 9 місяців. Завдання, які повинні виконувати сховища: захист бульб від втрат і збереження якісних характеристик, що відрізняють конкретний напрям використання картоплі. Це пояснюється, в тому числі специфікою мікроклімату всередині сучасних спеціалізованих складських приміщень. У невеликих фермерських господарствах картоплю зберігають різними способами: у буртах чи, підвалах.

Природні втрати бульб

Основні процеси життєдіяльності, такі як дихання, супроводжують картоплю на всіх етапах виробництва: росту, збирання та зберігання. Бульби виділяють велику кількість води та тепла. На жаль, це сприяє інвазії збудників хвороби, розвиток яких погіршує врожай. Бульби переходять у стан глибокого спокою лише через кільканадцять днів після розміщення в сховищах. Після його закінчення в картоплі посилюються процеси, що стимулюють проростання.

______________________

Насіннєва картопля з численними змінами якості більш сприйнятлива до хвороб і її схожість значно знижується

______________________

Основним принципом правильного зберігання картоплі є мінімізація втрат, наслідками яких є: зменшення вмісту сухих речовин, поживних речовин і підвищення вмісту редуктивних цукрів (сильне потемніння м’якоті в сирому стані та після приготування). Насіннєва картопля з численними змінами якості більш сприйнятлива до хвороб і її схожість значно знижується. При різкому зниженні маси бульб внаслідок збільшення різноманітних природних пошкоджень і розвитку грибних і бактеріальних хвороб втрати врожаю найбільші. Інтенсивність випаровування бульб залежить від сорту і затвердіння шкірки. На першому етапі зберігання втрата ваги велика, оскільки свіжозібрані бульби не можуть швидко утворити товсту шкірку, яка добре прилягає до м’якоті. Природні дефекти також породжуються диханням картоплі на зберіганні. Зазвичай вони невеликі, і одним із продуктів цього процесу є CO2: підвищення концентрації вуглекислого газу викликає гнилісні процеси в бульбах. Під час дихання також виділяється тепло, яке підвищує температуру всередині сховищ. Це свідчить про необхідність використання систем механічної вентиляції, які гарантують постійний потік повітря. Крім того, природні втрати можна обмежити, підтримуючи в сховищах низьку температуру (4° С) і високу вологість повітря (95%).

Хвороби періоду зберігання

Забезпечення хороших умов зберігання обмежує розвиток збудників найважливіших хвороб цього періоду. Пам’ятайте, що їх наявність на бульбах є результатом недостатнього захисту насаджень у період вегетації. Втрати сировини внаслідок життєдіяльності збудників іноді досягають 50%.

Суха гниль (спричинена грибами Fusarium): ця хвороба дуже поширена в європейських та польських сховищах. Гриби потрапляють у бульби через природні отвори: вічка. Різновиди бульб з тонким корковим шаром особливо сприйнятливі до механічних пошкоджень. Масове зараження відбувається під час транспортування бульб. Низькі температури істотно пригнічують розвиток патогенів. Деякі дані свідчать про те, що спори грибів можуть легше поширюватися в умовах постійної рівномірної вентиляції.

Фітофтороз картоплі (збудник: ооміцет Phytophthora infestans): це одна з найнебезпечніших хвороб у вирощуванні картоплі. Заражені бульби можуть загнити ще в полі. Якщо зараження відбулося пізно, в кінці вегетації, то процес розкладання тканин відбувається тільки в період спокою. Одним із джерел зараження картоплі первинним фітофторозом є забраковані, гнилі бульби, що залишилися на полі після викопування. Щоб запобігти надмірному розповсюджуванню збудника хвороби на врожай, що зберігається, картоплю необхідно ретельно перебрати, просушити, а на наступному етапі зберігання забезпечити ефективну вентиляцію приміщення.

Мокра гниль (викликається бактерією Pectobacterium carotovorum var. atroseptica): уражені бактеріями бульби інтенсивно загнивають. Спочатку хвороба проявляється у вигляді дрібних мокрих плям, які за сприятливих умов зберігання (20-40° С, висока вологість повітря) збільшуються в розмірах. Згодом, на запущених стадіях хвороби, вся бульба перетворюється на смердючу та м’яку масу.

Фомоз (викликається грибами роду Phoma): шлях зараження збудника подібний до мокрої гнилі. Численні дані свідчать про те, що хвороба сильно розвивається при низьких температурах (2-4° С) під час зберігання.

Срібляста парша (спричинена грибком Helminthosporium solani): як не парадоксально, хвороба помітна лише на бульбах, що зберігаються в оптимальних умовах (висока відносна вологість повітря, температура не вище 4° C). Первинне зараження відбувається в період вегетації. Хвороба проявляється утворенням на поверхні шкіри сріблястих плям неправильної форми. Міцелій, що розвивається, руйнує вміст клітин епідермісу, внаслідок чого бульби інтенсивно випаровують воду і зменшують свою масу. Заражена насіннєва картопля не проростає після садіння в ґрунт.

Показник лежкості (шкала від 1 до 9) характеризує суму захворювань, які можуть виникнути у кожного сорту картоплі. Значення 7-6 відповідають 2,5% втрат, тобто низькій зараженості. Втрати 5% (5 за прийнятою шкалою) характеризують сорти, які правильно зберігаються. Стійкість 3-4, відповідає рівню 5-10%, що свідчить про погану здатність до зберігання.

Сучасні складські приміщення

Основною функцією зберігання є забезпечення належних умов для бульб в стані спокою. Успішність збереження високоякісної сировини, крім температури і вологості, визначають також: місце розташування, спосіб зберігання картоплі, система вентиляції, конструкція будівлі.

Виробник повинен забезпечити хороший доступ до приміщення для зберігання. Крім того, будівля не повинна розташовуватися в заглибленій зоні з водопроникним і вологим ґрунтом. Складські приміщення найкраще розташовувати з північної сторони, а сортувальні – з південної. Повітрозабірники повинні бути спрямовані на північ або захід.

Зберігати картоплю можна двома способами: розсипом або в ящикових піддонах. Висота складування зазвичай не перевищує 5 м. У великих приміщеннях місткістю 1000-3000 тонн практикують створення високих штабелів. Слід пам’ятати, що треба залишати 1-2 метри вільного простору над бульбами, що зберігаються, щоб забезпечити вільну циркуляцію повітря. Місткість популярних в Україні піддонів коливається від 500 до 1000 кг. Їх ставлять в ряд, зазвичай по 5 штук. Як і у випадку безтарного зберігання, не можна забувати про метр-два зазору між останнім піддоном і стелею будівлі.

______________________

Природна вентиляція використовується в невеликих приміщеннях, де картопля зберігається як насипом, так і на піддонах. Повітря циркулює завдяки різниці температур зовні та всередині приміщення

______________________

Система вентиляції сховища залежить від способу зберігання урожаю та механізації вантажно-розвантажувальних робіт. Природна вентиляція використовується в невеликих приміщеннях, де картопля зберігається як насипом, так і на піддонах. Повітря циркулює завдяки різниці температур зовні та всередині приміщення. Ця система особливо рекомендована для складських приміщень, де висота купи не перевищує 2,5 м. При зберіганні навалом вертикальний потік повітря проходить через весь шар сировини (вгору-вниз). Він досягає кожної окремої бульби, забираючи з неї зайве тепло і вологу. Зберігання картоплі на піддонах вимагає використання змішаної вентиляції (постійний механічний приплив, збагачений періодичною природною вентиляцією).

Дотримання правильних правил зберігання картоплі трудомістке та енерговитратне, а будівництво сховища з ефективною системою вентиляції вимагає великих фінансових витрат. Однак, це практично єдиний шанс зберегти стабільну позицію на ринку та отримати задовільний прибуток від виробництва картоплі.