Зброя наступу: які західні танки, БМП і БТР допоможуть українській армії

Бронетехніка, і перш за все ударні танкові групи, маневрені БМП, а також бронетранспортери, прозвані “таксі до лінії фронту”, – один з головних факторів, який робить можливим будь-який наступ у сучасній високоінтенсивній війні.

“Броня” дозволяє не лише проривати ворожі укріпрайони та знищувати вогневі точки супротивника, а й зберігати при цьому життя бійців штурмових груп. Атака без бронетехніки, вважається, не лише має менше шансів на успіх, а й майже гарантовано призведе до більшої кількості втрат серед штурмовиків, навіть за умови виконання задачі.

Українське військово-політичне керівництво з кінця весни 2022-го заявляло про те, що для контрнаступу проти росіян лише піхоти недостатньо – потрібна артилерія та бронетехніка з достатньою вогневою міццю.

І якщо артилерію західні союзники почали давати з травня (нехай і в кількостях, достатніх лише для стримування “вогневого валу” росіян), то із західною бронетехнікою, яку можна вважати “атакувальною”, було важче – ЗСУ могли розраховувати лише на радянські танки чи БМП, які ще залишалися у країнах НАТО.

Тому села на Херсонщині десантникам доводилося штурмувати на легко- або взагалі неброньованих Humvee.

Утім, ситуація почала змінюватися в останні тижні – і ось вже у ЗСУ очікують на легендарні американські БМП Bradley, є всі шанси отримати німецькі танки Leopard-2 і все більше говорять про перспективи передачі основного танка армії США Abrams.

Яка ж техніка може допомогти українській армії не лише в обороні, а й в наступі?

M2A2 ODS Bradley

6 січня офіційно стало відомо про те, що США передадуть Україні 50 БМП Bradley.

Пізніше стало відомо, про яке саме покоління цих бойових машин йде мова (їх виробляють вже сорок років й існує багато різновидів Bradley) – ЗСУ отримують модифікацію M2A2 ODS.

ODS розшифровується як “Operation Desert Storm” – це машини, які американці модернізували після операції “Буря в пустелі”.

“Це потужна машина поля бою. Це повноцінна БМП – не MRAP (Машини з захистом від мін. – Ред.), не СБА (Спеціальний броньований автомобіль). Це машина, яка призначена для доставки піхоти до поля бою, прикриття вогневими засобами, знищення всіх типів сухопутних цілей і, при необхідності, тримати удар супротивника”, – пояснював в ефірі на каналі “Мілітарний” керівник фонду “Повернись живим” Тарас Чмут.

Загалом Bradley розроблялися для протистояння радянським БМП-1 та БМП-2, тож їхня броня на певних відстанях повинна витримувати удар 30-мм автоматичних гармат, якими оснащені вироблені в СРСР БМП, а також великокаліберних кулеметів на зразок КПВТ, ДШК, НСВТ.

“Власне озброєння дозволяло як ефективно знищувати танки за рахунок комплексів TOW і TOW-2 (Важкі ракетні протитанкові комплекси. – Ред.), так і за рахунок 25-мм гармати Bushmaster з відстані півтора кілометра ефективно пробивати броню БМП-1 і БМП-2″, – додавав Тарас Чмут.

За його словами, зараз на російсько-українській війні у Bradley саме той супротивник, проти якого їх розробляли свого часу – радянські бойові машини.

Однак треба розуміти, що радянські та новіші російські БМП мають потужніше озброєння та нижчий профіль, що робить їх менш помітними на полі бою у порівнянні з досить високими Bradley. При цьому у радянських машин гірший огляд для екіпажу, гірша броня та електроніка.

“Найцінніше в Bradley, звичайно, не ПТРК TOW-2, не 25-мм гармата і броня, що тримає 30 мм снаряди і РПГ. Хоча машину довго модернізували для виживання саме на передку: кевларовий підбій, перенесення боєкомплекту вниз і назад, сталеві накладки, автоматична система пожежогасіння, збільшення ваги до 30+ тонн за рахунок броні з позбавленням можливості плавати, новий 600-сильний двигун. Найважливіше – нічний канал у водія, тепловізор у командира та тепловізійний канал у комбінованому прицілі в навідника. Плюс лазерний далекомір, навігатор і цифрова радіостанція”, – вважає військовий оглядач Кирило Данильченко.

“Тобто Bradley має значну перевагу в пошукових можливостях, у супроводі цілі, у збереженні ситуативної поінформованості через радіоканал і навігатор порівняно зі своїми пострадянськими “побратимами”, – додає він.

Крім того, в комплекті цих американських БМП йдуть “Джавеліни”, які можуть використовувати піхотинці, коли буде помічено ворожу бронетехніку (попередньо спішившись).

“Це техніка, на якій можна йти в наступ. На відміну від “мрапів”, на яких ми йшли на Херсонщині, або від всього “зоопарку”, з яким йшли на Харківщині. Але так само це техніка, на якій можна і стримати наступ, що зараз актуально на сході і в напрямку Запоріжжя. І можливо, в перспективі, на жаль, на півночі”, – резюмував Тарас Чмут.

Leopard-2

11 січня польський президент Анджей Дуда оголосив про передачу Україні роти (14 машин) танків Leopard-2.

Це основний бойовий танк (тобто машина з потужною гарматою і бронею, здатна виконувати різні задачі на полі бою) розроблявся у 1970-х у Німеччині також з прицілом для протидії радянським супротивникам – “Леопарди” мали стримувати радянські танки, які б проривалися до Західної Європи у разі Третьої світової війни.

На озброєнні Бундесверу Leopard-2 з 1979 року і у вигляді різних модифікацій залишається головним танком німецької армії і одним з наймасовіших в арміях країн НАТО.

На думку більшості оглядачів, українська армія має шанс отримати Leopard-2 у версії 2A4, яка вироблялася з 1985 по 1992 рік.

“Причиною, чому саме версія Leopard 2A4 – банальна. Лише ця версія танка є у достатній кількості у строю та на складах можливих донорів. Зокрема Фінляндія має на складі 100 танків у цій версії, Іспанія – 108 Leopard 2A4 у строю (а також певна кількість на складі), Польща – 126, Німеччина мінімум 55 Leopard 2A4 на складі та понад 16 в аналогічному статусі у Норвегії та 36 у строю”, – пише видання “Defense Express”.

Сама ж ця бойова машина вважається досить сучасною як для танка з понад 30-річним стажем.

“Треба зазначити, що попри умовний рівень 90-х років, Leopard 2A4 вже має й тепловізори, й цифрову систему управління вогнем та всі інші особливості, якими відрізняються сучасні танки. І до цих ознак – лише за певними компонентами у РФ й доволі обмежено – наблизились лише на рівні середини 2010-х років, і навіть це висловлювання скоріш за все доволі комплементарне”, – додають у “Defense Express”.

Серед сильних сторін Leopard-2 також потужна 120-мм гармата Rh-120, яка завдяки згаданій цифровій системі наведення може вести вогонь на ходу на відстані до 5 км.

А броня башти з елементами титану та вольфраму може захистити від підкаліберних танкових снарядів радянського зразка на відстані до 1,5 км.

Водночас, ця німецька техніка, як і багато інших західних зразків, є досить дорогою в обслуговуванні – через це Польща у 2000-х ледь не відмовилася від закупівлі додаткових танків цього типу.

“Можна довго сперечатися, багато це чи мало танкова рота. Звичайно ж, на перший погляд, цього мало. Що ці 10 танків за умов реального бою. Але важлива не кількість, а прецедент. Адже там, де перша танкова рота, там і друга. А де друга там і. батальйон”, – пише військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір” Олександр Коваленко.

AMX-10 RC

Французький бронеавтомобіль з потужною 105-мм гарматою ще називають “колісним танком”, але через слабку броню таке визначення все ж помилкове – до танків броня AMX-10 RC все ж не дотягує.

Утім, це мобільний вогневий засіб, який здатний вести зустрічний бій. Під час Війни у Перській затоці на початку 1990-х досить успішно використовував ці бронеавтомобілі, зокрема і проти танків (зокрема Т-72 радянського виробництва, яких багато і на фронтах в Україні).

“За своєю концепцією AMX-10RC – це машина для мобільної “війни патрулів”, для зустрічного бою без підготовки, коли перевага у дальності виявлення ворога завдяки сучаснішим засобам спостереження та значно більший калібр має визначальну роль”, – пишуть автори Defense Express.

Зараз французька армія взяла на озброєння більш новітні бойові розвідувальні машини Jaguar, тож AMX-10 RC списують, що і зробило можливою їхню передачу ЗСУ.

Проблемою, утім, є те, що вони використовують специфічні 105-мм снаряди, які вироблялися лише для її гармати і не уніфіковані з іншими калібрами армій НАТО. Утім, на складах французької армії мають залишатися ще достатньо боєприпасів до AMX-10 RC.

“Це не та зброя, яка змінює правила гри, але у цих бронемашин є своя ніша і тактична потреба”, – пояснює оглядач Кирило Данильченко.

“У противника зростає кількість швидко навчених частин на техніці з консервації, яку доведеться зупиняти та знищувати, попри те, що техніка ця далека від сучасної броні та динамічного захисту. Отже, 105-мм “таблетка” буде корисна. Саме тому AMX-10 RC їдуть на фронт в Україні”, – додає він.

Marder

Німецька БМП Marder фактично є аналогом американських Bradley – обидві бойові машини створювалися для боротьби проти радянських БМП та іншої бронетехніки.

І Marder має достатньо потужне озброєння для таких цілей.

“У Marder це 20-мм нестабілізована гармата Rheinmetall Mk 20 RH-202, яка має шалений темп стрільби у 800-1000 пострілів за хвилину. Але… на практиці вогонь з неї ведеться короткими чергами, а не шляхом “заливання” ворога вогнем. 20-мм боєприпас дозволяє пробивати у лобовій проекції всю легку бронетехніку радянського типу: БМП-1/2, всі БТРи та БМД”, – пише Defense Express.

Що ж до броні більш новітніх вже російських БМП-3 та БМД-4М, то тут вже питання має вирішитися на полі бою.

Самі ж Marder очікуються в ЗСУ у варіанті модернізації A3.

“Чудова оптика — приціл командира може вказувати цілі для навідника та повертати башту у бік загрози, тепловізор у навідника, тепловізор у командира, тепловізор на ПТРК Milan, прилад нічного бачення у мехвода”, – дає свою характеристику Кирило Данильченко.

“У будь-яку погоду на дистанції до 2000 метрів “Куниці” (Переклад слова Marder з німецької. – Ред.) з кінця 80-х років мали вирішальну перевагу в ідентифікації та супроводі цілі перед своїми радянськими побратимами. Бути в змозі ефективно воювати вночі і не могти цього робити – теж критична різниця”, – відзначає оглядач.

FV103 Spartan

Британський гусеничний бронетранспортер Spartan вже перебуває у ЗСУ – з відкритих джерел відомо, що таких машин в української армії вже кілька десятків.

Ці броньовики дуже швидкі (по трасі вони можуть їхати на швидкості до 90 км/год).

“Як на такий компактний БТР з довжиною корпусу в 5,16 метрів, Spartan має доволі пристойний рівень захисту: товщина алюмінієвого корпусу – 60 мм, лобові деталі витримують влучання куль 14,5 мм з дистанції 200 м, борт та корма – захищають від уламків снарядів і мін та вогнепальної зброї ворога”, – описує британські машини Defense Express.

Саме тому “Спартани” ще називають “таксі до лінії фронту”.

Недоліком тут є тільки невелика кількість десанту, який вони можуть перевозити – лише 4 бійця. З іншого боку, саме це дозволило Spartan отримати компактні розміри.

Крім того, ці БТР можуть спеціалізуватися на “доставці” спеціалізованих команд: спецпризначенців, розвідників, аеророзвідки.

“По суті, британський FV103 Spartan – це така собі компактна “танкетка”, призначена скоріше для ролі “броньованого таксі” для доставки на фронт. Але мала кількість десанту натомість компенсована швидкістю руху та рівнем захисту”, – додають у Defense Express.

Challenger 2

Утім, звісно, що головною зброєю атаки були і залишаються танки, а саме важкі основні бойові танки, як згаданий Leopard.

І тут для ЗСУ все більше позитивних новин, адже після німецьких “Леопардів” ЗСУ можуть розраховувати на британський основний танк Challenger 2.

На службі у британській армії вони з 1998 року і мають певні особливості у порівнянні з німецьким Leopard та американським Abrams.

Перш за все мова про снаряди.

“Challenger 2 потребує своїх боєприпасів, як бронебійно-підкалібрних, так і осколково-фугасних, включно з унікальними HESH – бронебійно-фугасними снарядами. Останні дозволяють доволі ефективно знищувати укріплення та легкоброньовану техніку противника на дальностях до 8 км, що приблизно на 3-5 км більше за можливості підкаліберних боєприпасів, а також виводи з ладу танки противника за рахунок значних пошкоджень без пробиття броні”, – описує британський танк Defense Express.

Також він має особливу броню, особливості якої британські виробники намагаються тримати у секреті.

“Щодо системи управління вогнем, то звісно мова йде про цифрову систему, командирську панораму, тепловізори, лазерні далекоміри й все інше, що є стандартним для сучасних танків. Для розуміння, навіть у механіка водія є тепловізійна камера заднього ходу. Також треба відзначити високу швидкість перенесення вогню, башта на 360 градусів обертається лише за 9 секунд. Для Т-72 цей показник складає від 20 секунд”, – додають у Defense Express.

“Передача навіть ротного комплекту в 12 танків для ЗСУ – це уже суттєвий крок для Великої Британії. Для якої зараз послати бойову групу навіть в 15 танків для підтримки “східного флангу” НАТО – уже небувалого масштабу маневр”, – відзначає військовий оглядач Іван Киричевський.

M1 Abrams

Зрештою, є ще одна знакова бойова машину, яку поки що Україні не передають, але більшість українських військових оглядачів вважають, що рано чи пізно це все ж станеться.

Мова про американський основний бойовий танк M1 Abrams – найбільш поширений танк в армії США.

Багато в чому він нагадує німецький Leopard-2 – вони фактично мали одного попередника, який спільно розробляли американські та німецькі конструктори.

Так само американський та німецький танки мають аналогічні 120-мм гармати.

Та й головна мета, під яку створювався Abrams така сама – протистояння з радянськими танками.

“Вогнева потужність машин ідентична, система управління вогнем, за рахунок новіших пакетів оновлення Abrams може вважатися кращою, але не факт, що ЗСУ отримають останні версії M1A1. Рівень бронювання американської машини цілком можливо вважати кращим за Leopard 2A4”, – порівнюють Abrams та Leopard-2 у Defense Express.

Окрім того, Abrams стоїть на озброєнні польської армії і підготовка українських екіпажів цілком може відбуватися там.

Як би там не було, прецедент передачі німецьких та британських важких бойових машин цілком може повторитися.

І загалом парк атакувальної бронетехніки, яка скоро має опинитися в ЗСУ, зростає досить стрімко (з останнього – шведські БМП Strf 90 з 40-мм автоматичною гарматою).

Утім, проблемою такого “зоопарку” різної західної техніки є саме її різнорідність.

“Проблема, що ці машини не нові, а вживані. Це означає, що вони сипляться. Запчастини подекуди неможливо знайти. А її треба ремонтувати і обслуговувати: від мастил до якоїсь деталі, яка зламалася і її немає”, – нарікав у згаданому ефірі Тарас Чмут.

А оглядач Володимир Кухар попереджає, що навіть таких кількостей, які має отримати Україна, замало у світлі масштабу мобілізації в Росії (нехай і на застарілій техніці).

“Нам дадуть БМП. Америка дасть 50, Німеччина 40. БМП може не лише транспортувати бійців, але й брати участь у боях. 90 БМП – це приблизно 90 відділень або 30 взводів або 10 рот. Тобто за призначенням ними можна укомплектувати “аж” цілу бригаду”, – писав він на початку січня.

“Або можна використовувати БМП як допоміжний вогневий засіб. Так тепер часто використовують танки, яких теж не вистачає. Розподілити по три на роту чи батальйон і тонким слоєм розмастити по довшій лінії фронту. БМП нам необхідно не сотню, а багато сотень”, – додавав він.

Утім, альтернатив, крім західної техніки, в української армії все одно немає.

Росія поспішатиме перехопити ініціативу на фоні новин про майбутні постачання нам західної броні, резюмував у фейсбуку ще один військовий оглядач фонду “Повернись живим” Микола Бєлєсков.

“Поспішати значить робити помилки і кидати в бій сили без належної підготовки та забезпечення. Це у свою чергу створює основу для нашої успішної оборони і переходу до контрнаступу після успішного освоєння західної допомоги”, – пише він.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на нашTelegramабоViber!

Також на цю тему

​Легкі танки повертаються: чи потрібні вони Україні

Легкі танки за останні роки стали трендом у галузі бронетехніки. Про це свідчить цілий ряд розробок по всьому світу. Мова йде про Griffin від General Dynamics, проект MPF від BAE Systems, китайський Type 15, ізраїльський Sabrah, російський “Спрут-CДМ” та інші.

Всі їх об’єднує мала маса, велика вогнева потужність та мобільність, яка може зробити їх ефективнішими за основні бойові танки, вага яких впевнено наближається до 70 тонн.

Після матеріалу про колісні танки, Defense Express вирішив присвятити окрему статтю сучасним легким танкам та їх доцільності у питанні обороноздатності України.

Легкий танк Griffin від General Dynamics зі 105-мм гарматою

Що не так з ОБТ

Доля легких бойових танків після завершення Другої світової війни склалась доволі трагічно. Перший удар завдала концепція основних бойових танків, які об’єднали у собі переваги середніх та важких.

А остаточний вирок зробили вже бойові машини піхоти, які маючи високу мобільність та амфібійність, взяли на себе функції не тільки транспортування бійців, а і їх вогневої підтримки.

ПТ-76 у СРСР майже зник у військах після появи БМП-1 та пішов по світу у вигляді “братньої допомоги”

В цих умовах легкі танки не могли нічого протиставити, залишаючись спеціалізованими машинами на кшталт американського M551 Sheridan, або формуючи танкові парки країн третього світу, як французький AMX-13.

M551 Sheridan – головна зброя 152-мм гармата-пускова установка ПТКР MGM-51 Shillelagh

Водночас вага основних бойових танків, яка спочатку була у межах 40-50 тонн, почала зростати. Якщо американський M60 важив 46,2 тонни, то замінивший його Abrams – 54,4 тонни, а численні модернізації довели його вагу вже до 63 тонн. І на фоні 67,5-тонного Leopard-2A7+, це вже не здається завеликим показником.

В цих умовах тактична та оперативна мобільність танкових підрозділів починає шкутильгати на обидві ноги, про що вже відверто почали говорити у США. Обмежений ресурс гусениць, трансмісії та двигунів призводить до того, що танки намагаються транспортувати на “тралах”. А далеко не всі мости можуть витримати 60-70 тонн, що додає величезних проблем.

Звісно, якщо в країні розвинута мережа якісних доріг, то проблем меньше та можливо робити як у Німеччині.

Ще більше головного болю виникає, коли необхідно оперативно перекинути танковий підрозділ авіацією. В цих умовах необхідно виділяти один літак типу Boeing C-17 на один танк.

Mobile Protected Firepower

Саме тому у США вирішили у рамках програми Mobile Protected Firepower відродити легкі танки. Загалом планується придбати 504 таких машин, а за контракт зараз борються проекти General Dynamics та BAE Systems.

Умови конкурсу з самого початку були доволі жорсткі: 105-мм або 120-мм гармата, 30 тонн ваги, але далі вони пом’якшились: вага до 38 тонн, тому обидва проекти доволі схожі.

BAE Systems, фактично, вирішила підняти старі архіви та максимально осучаснити проект 80-х років – 105mm Armored Gun System M-8, який залишився експериментальним зразком.

105mm Armored Gun System M-8

У General Dynamics теж вирішили не витрачали час на нову платформу. У їхньому Griffin використано шасі ASCOD для БМП, на якому створено іспанський Pizarro, австрійських Ulan, а також британський Ajax Scout SV.

Griffin створений на платформі ASCOD

Обидва прототипи отримали 105-мм гармату, яка у варіанті BAE Systems має автомат заряджання. Щодо проекту General Dynamics, то чи буде у складі екіпажу заряджаючий – остаточно ще не відомо.

У всьому іншому машини майже ідентичні: максимальна цифровізація всіх систем, сучасні оптично-тепловізійні приціли та панорами, додатковий захист завдяки керамічним елементам та навіть однакові комплекси активного захисту – ізраїльський Iron Fist.

Загальний рівень захисту розробники не розкривають, проте, за оцінками цілого ряду західних аналітиків, обидві версії не можуть перевищити рівень STANAG 4569 lvl 5+/6. Тобто гарантують захист від бронебійних 30-мм снарядів на відстані 1000/500 метрів.

Для розуміння одна з небагатьох БМП з таким рівнем захисту – остання версія CV90 MkIV з вагою у 37 тонн.

Який саме танк обере армія США стане відомо лише у другій половині 2022 року, після масштабних порівняльних випробувань, в яких має взяти участь по 12 прототипів від кожної компанії.

Тренд ринку чи вимога ТВД

На фоні Mobile Protected Firepower, який викликає інтерес в арміях інших країн світу, Elbit Systems створила легкий танк Sabrah. Цей більше комерційний проект ізраїльської “оборонки”, який був створений шляхом поєднання башти власної конструкції зі 105-мм гарматою без автомата заряджання із вже згаданою платформою ASCOD.

У якості альтернативи Sabrah може бути виконаний і на колісному шасі від БМП Pandur II. Додамо, що обидві платформи належать тому ж General Dynamics.

На відміну від інших розробників, Elbit Systems розкрив рівень балістичного захисту Sabrah – 4 lvl за STANAG 4569. Тобто, круговий партикульний захист від бронебійної кулі у калібрі 14,5 мм на відстані від 200 метрів. Але цілком можливо, що мова йде лише про мінімальний гарантований рівень захисту, в той час, коли лобова проєкція все ж таки міцніша.

Sabrah восени 2020 року виграв конкурс армії Філіппін, де конкурував із гусеничними машинами, які також не вписуються у сучасне уявлення про танки: корейським K21-105 від Hanwha Systems та турецько-індонезійським спільним проектом MMWT, який також відомий під назвою PT Pindad Harimau. Ці машини, за класифікацією виробників – середні танки.

Спільний турецько-індонезійський PT Pindad Harimau

Необхідно згадати й про китайський легкий танк Type 15, який також має 105-мм гармату, вагу до 36 тонн та призначений для ведення бойових дій у високогірних районах. В першу чергу мова йде про кордон з Індією, в якому за останні роки зростає загроза початку повноцінного конфлікту.

Китай за останні роки зробив якісний ривок у бронетанковій галузі

До речі, враховуючи всі ризики Індія також почала пошуки легкого танка для цього ж театру військових дій. Що зумовило намагання РФ продати Делі свою розробку – 2С25 “Спрут-CД”.

“Спрут-CД” – самохідна протитанкова гармата

Цю машину зі 125-мм гарматою з автоматом заряджання почали накреслювати ще у 80-х роках у СРСР. Але прийняли на озброєння лише у 2006 році у якості самохідної протитанкової гармати для російських ВДВ та виготовили лише кілька десятків одиниць.

На фоні кон’юнктури ринку, у Кремлі цю САУ швидко “перехрестили” у легкий танк “Спрут-CДМ1”, додавши тепловізійний приціл та панораму. Але ця 21-тонна машина зроблена з алюмінієвої броні, тобто про будь-який адекватний рівень захисту в ній мова не йде.

“Спрут-CДМ1” – легкий танк. “Магія” російської оборонки

Легкий танк сьогодні

Таким чином вже можливо окреслити рамки легкого танка XXI сторіччя. Це гусенична бойова машина вагою 30-40 тонн зі 105-мм гарматою, яка забезпечує знищення важкої бронетехніки противника.

Важливо зазначити, що вибір 105-мм, а не 120-мм калібру розробники приймають доволі свідомо. Для великої гармати потрібно більше простору, як у башті, так і у корпусі, більший простір – більші габарити та більша маса.

Танки зі 120-мм гарматою, але низькою вагою, Medium Main Battle Tank, на заході вже почали називати “середніми”

Але 105-мм калібр дає хоча б мінімальні можливості знищувати танки противника бронебійним опереним підкаліберним снарядом. Наприклад, американський M900 пробиває 52 см броні на відстані у 2 км, що на 20 см менше за 120-мм аналоги.

Водночас рівень бронювання легких танків у лобовій проєкції все одно не дає змогу захиститися від не те що “однокласників”, а і від перспективних БМП з 45-, 50- або 57-мм автоматичними гарматами.

XM913 Enhanced Bushmaster III – 50 мм автоматична гармата для БМП

І єдиний шанс для них – це побачити ворога раніше та знищити першим пострілом з більшої відстані. Тобто повна цифровізація машини, інтеграція в інформаційні системи поля бою, встановлення панорами та багатоканальних прицілів – це вже аксіома.

Єдиним питанням залишається: де саме та проти кого ці машини мають воювати.

У випадку з Китаєм – це високогірні райони, де Type 15 може зустрітися, максимум, з аналогічним легким танком. Для Філіппін – забезпечення протидесантної оборони з противником у вигляді амфібійних машин.

Type 15 у Гімалаях може стати справжнім “королем гори”

А Пентагон розглядає проект Mobile Protected Firepower, як елемент мобільної війни, коли перевагу над противником можливо досягти швидшим нарощуванням вогневої потужності. Тобто, просто мовою, “поки основні бойові танки противника завантажуються на ешелон, ми вже штурмуємо вокзал”.

Колісний танк США створений за тією ж концепцією

Ще один варіант окреслили у європейському сегменті General Dynamics під час демонстрації проекту 42-тонного середнього танка Medium Main Battle Tank у 2018 році, який створений на шасі ASCOD.

На думку розробників, сучасні основні бойові танки зараз мають надвисокий цінник, як за одиницю, так і у рамках поточних експлуатаційних витрат. Легші машини – доступніші, що дозволяє їх просувати на деяких ринках, наприклад, у Азії.

AMX-13 свого часу теж став бестселером на аналогічному ринку

Легкий танк для ЗСУ

У випадку з Україною, то легкі танки для Збройних Сил, виглядають вже як абсолютна екзотика. По-перше, це призведе лише до розширення і так роздутого танкового “зоопарку”. По-друге, їх противником будуть потужніші основні бойові танки.

В цих умовах, доречніше говорити лише про бойову машину, яка зараз дійсно потрібна українському війську – нову сучасну БМП, яка має замінити справжніх “пенсіонерів” у вигляді БМП-1 та БМП-2.

Австрійська БМП Ulan на шасі ASCOD

А вже у випадку необхідності, розробити на її базі легкий танк, тим паче, що досвід західних розробників цілковито демонструє, що аналогічні платформи можуть витримати башту із великим калібром.