Іноді перкуторний звук заміняють легким потиранням шкіри живота пальцем, що зветься аускультативною африкцією. Поки палець знаходиться над шлунком, через стетоскоп чути шарудливі звуки, які зникають, коли палець переступає межу шлунка. Цей спосіб простий, але іноді дає неточні результати.
Вкорочений перкуторний звук свідчить про знижену пневматизацію легеневої тканини, напр., при пневмонії, ателектазі чи гідротораксі. Посилений (коробковий) або тимпанічний перкуторний звук спостерігається при пневмотораксі, емфіземі або розтягненні легень повітрям (напр., приступ чи загострення бронхіальної астми).
Висота перкуторного звуку залежить від щільності тканини, а також від частоти коливань. Перкуторний звук є високим у разі великої частоти коливань за одиницю часу та під час перкусії органів щільної консистенції (безповітряних).
Визначають характер звуку в кожній точці перкусії й порівнюють його з перкуторним звуком на протилежній стороні, а також зі звуком на сусідніх ділянках легенів. Перкуторний звук над легеневою поверхнею в нормі в здорової людини називається ясним легеневим (це голосний, повний, досить низький і нетимпанічний звук).
Топографічна перкусія легенів За допомогою топографічної перкусії визначають висоту стояння (верхні межі) верхівок легенів, ширину полів Креніга, нижні межі легенів і рухливість нижніх країв легенів.
При перкусії легень вислуховується короткий, нерідко з тимпанічним відтінком перкуторний звук, а при аускультації — сухі свистячі хрипи.
Перкуторний звук буде тимпанічним над передньою поверхнею живота і тупим над фланками. Для того щоб переконатися в наявності асциту, доцільно перкутувати пацієнта в різних положеннях …
