Чечні. Чеченська Республіка

Чеченська Республіка розташована в центральній частині північного схилу Великого Кавказу (висота до 4493 м, Тебулосмта), прилеглої Чеченської рівнині та Терсько-Кумської низовини.

Протяжність території із півночі на південь 170 км, із заходу на схід – 110 км.
Межує: на півдні – з Республікою Грузія, на південному сході, сході та північному сході – з Республікою Дагестан, на північному заході – зі Ставропольським краєм, на заході – з Інгушською Республікою.

По рельєфу територія республіки ділиться на рівнинну північну (2/3 площі) та гірську південну (1/3 площі). Південь Чеченської Республіки становлять передгір’я та схили Великого Кавказького хребта, північна частина зайнята рівниною та Терсько-Кумською низовиною. Гідрографічна мережа республіки належить басейну Каспійського моря. Головною річкою республіки, що перетинає її із заходу на схід, є річка Терек. Річки біля Чеченської Республіки розподілені нерівномірно. Гірська частина та прилегла до неї Чеченська рівнина мають густу, сильно розгалужену річкову мережу. А на Терсько-Сунжнському височині і в районах, розташованих на північ від Терека, річок немає. Це зумовлено особливостями рельєфу, кліматичними умовами та, насамперед, розподілом опадів. За водним режимом річки Чеченської Республіки можна поділити на два типи. До першого відносяться річки, у харчуванні яких важливу рольграють льодовики та високогірні сніги. Це Терек, Сунжа (нижче впадання Ліси), Асса та Аргун. У літній період, коли високо в горах енергійно тануть сніги та льодовики, вони розливаються. До другого типу відносяться річки, що беруть початок із джерел і позбавлені льодовикового та високогірного снігового харчування. До цієї групи входять Сунжа (до впадання Асси), Валерик, Гехи, Мартан, Гойта, Джалка, Білка, Аксай, Ярик-Су та інші, менш значні. Влітку повені у них не буває.

Корисні копалини Чеченської Республіки включають паливно-енергетичні ресурси, такі як: нафта, газ, конденсат, загальнопоширені корисні копалини представлені: родовищами цегляної сировини, глинами, будівельними пісками, піщано-гравійні суміші, каміння будівельні, запаси цементних мергелів, вапняків, доломітів, гіпсів Також республіка багата на гідроенергетичні ресурси, насамперед, нар. Аргун, нар. Асса та ін. (розвідані ресурси становлять 2000 МВт) та теплоенергетичними ресурсами, розташованими на рівнині.

Основна роль розвитку Республіки в найближчій перспективі, належатиме паливно-енергетичному комплексу. Головне багатство надр Чеченської Республіки нафта та газ розвідані запаси яких відповідно оцінюються станом на 2005 р. у 40 млн. тонн та газу 14,5 млрд.куб.м.

Розташована в центральній частині північного схилу Великого Кавказу (висота до 4493 м, Тебулосмта), прилеглої Чеченської рівнині та Терсько-Кумської низовини. Протяжність території із півночі на південь 170 км, із заходу на схід – 110 км. Межує: на півдні – з Республікою Грузія, на південному сході, сході та північному сході – з Республікою Дагестан, на північному заході – зі Ставропольським краєм, на заході – з Інгушською республікою. По рельєфу територія республіки ділиться на рівнинну північну (2/3 площі) та гірську південну (1/3 площі). Південь Чечні становлять передгір’я та схили Великого Кавказького хребта, північна частина зайнята рівниною та Терсько-Кумською низовиною.

Гідрографічна мережа республіки належить басейну Каспійського моря. Головною річкою республіки, що перетинає її із заходу на схід, є річка Терек. Річки біля Чеченської Республіки розподілені нерівномірно. Гірська частина та прилегла до неї Чеченська рівнина мають густу, сильно розгалужену річкову мережу. А на Терсько-Сунженському височини та в районах, розташованих на північ від Терека, річок немає. Це зумовлено особливостями рельєфу, кліматичними умовами та, насамперед, розподілом опадів. За водним режимом річки Чеченської Республіки можна поділити на два типи. До першого відносяться річки, у харчуванні яких важливу роль відіграють льодовики та високогірні сніги. Це Терек, Сунжа (нижче впадання Ліси), Асса та Аргун. У літній період, коли високо в горах енергійно тануть сніги та льодовики, вони розливаються. До другого типу відносяться річки, що беруть початок із джерел і позбавлені льодовикового та високогірного снігового харчування. До цієї групи входять Сунжа (до впадання Асси), Валерик, Гехи, Мартан, Гойта, Джалка, Білка, Аксай, Ярик-Су та інші, менш значні. Влітку повені у них не буває.

Природні умови Чечні різноманітні. При русі з півночі на південь широтні зони напівпустелі та степу змінюються висотними зонами лісостепу, гірських лісів, лугів – і, нарешті, вічних снігів та льодів. Зона напівпустелі охоплює Терсько-Кумську низовину, за винятком її південної частини, що примикає до долини річки Терек. Тут ростуть і типові для степів дерновидні злаки (типчак, ковила), і пустельні посухостійкі напівчагарники (полин, кохія та ін.). З типових представників середньоазіатських пустель зустрічаються верблюда колючка, піщаний полин – саражин, піщаний овес – кіяк та ін. Пам’яткою Притерських пісків є сосновий гай, посаджений ще в 1915 році, в 9 кілометрах на північ від станції Червленої. Складається вона із сосни кримської та австрійської. Наразі збереглося близько 200 дерев. Тваринний світ напівпустелі хоч і не багатий, але різноманітний.

З великих ссавців тут можна зустріти антилопу-сайгу, степового вовка, маленьку лисицю. У напівпустелі дуже багато гризунів, особливо тушканчиків; там живуть великий земляний заєць, земляний зайчик, мохноногий тушканчик. Водиться заєць-русак.

Степова зона включає смугу лівобережжя Терека, східну частину Терсько-Сунженського височини та північну околицю Чеченської рівнини. Заплавні ліси, значною мірою вже вирубані, складаються з дуба, верби, карагача, дикої яблуні та груші. Підлісок їх утворюють густі, часто непрохідні, зарості бірючини, бруслини, жостеру, глоду, бузини. Збереглися лише ті тварини, які пристосовані до життя на території, господарсько освоєній та густонаселеній. Серед них багато гризунів – шкідників сільського господарства: хом’яків, ховрахів, польових мишей, мишей-малюток та ін. Досить часто зустрічається заєць-русак. Своєрідний тваринний світзаплавних лісів: зберігся шляхетний кавказький олень. У очеретяних заростях Терека гніздяться дикі качки та гуси. На сухих майданчиках у лісі, а найчастіше у чагарниках, живе кавказький фазан.

До лісостепової зони належить більша частина території Чеченської та Осетинської рівнин, а також Західна частинаТерсько-Сунженського височини. Невеликі ділянки лісу складаються з дуба з домішкою ясена, клена, кавказької груші. У долинах річок багато верби та вільхи. Підліском є ​​зарості глоду, терену, шипшини. У лісостепу мешкають майже самі тварини, що населяють степову зону республіки. У глухих балках збереглися вовки, лисиці, борсуки.

Зона гірських лісів займає всю область Чорних гір та нижні частини північних схилів Пасовищного, Скелястого та Бокового хребтів. Її верхня межа проходить на висоті 1800 метрів над рівнем океану, але в деяких місцях вона збільшується до 2000-2200 метрів. Нижня частина схилів гір покрита невисоким густим лісом. Тут росте дуб, ліщина, жостер, глід, ясен, клен. Із великих звірів тут водиться ведмідь, можна зустріти козулю. Багато в лісах республіки та диких кабанів. У глухих балках живе дикий лісовий кіт, зрідка трапляється рись.

З інших тварин у гірських лісах водиться вовк, лисиця, заєць, куниця лісова та кам’яна, борсук, ласка, та ін З Алтайського краю в республіку завезена білка. Птахів у гірських лісах багато: саричі, яструби, дятли, зяблики, синиці, сови. Гірсько-лугова зона охоплює смугу, укладену між висотами 1800 та 3800 метрів. Тут можна побачити такі рослини як борщівник, водозбір, жвавість, аконіт та ін.

Чеченська Республіка (ЧР) межує на заході з Інгушетією, на північному заході – з Північною Осетією, на сході – з Дагестаном, на півночі – зі Ставропольським краєм. На півдні проходить зовнішній державний кордон із Грузією. Територія республіки простягається з півночі на південь на 170 км, а із заходу на схід – майже на 100 км. Відстань від Грозного до Москви – 2007 км.

Між ЧР та Республікою Інгушетія немає офіційно демаркованого кордону. Після виділення Чечні зі складу Чечено-Інгушської АРСР в 1991 р., проголошення в односторонньому порядку своєї незалежності і досі делімітація кордонів не проводилася. У 1992 р. між двома республіками було досягнуто домовленості у тому, що ” умовно ” кордон між Чечнею та Інгушетією проходить адміністративними кордонами районів колишньої ЧИАССР. При цьому до Інгушетії перейшли 3 райони (приблизно 17% території), а до Чечні – 11 районів (83% території) колишньої автономної республіки, що мала площу 19,3 тис. кв. км. Частина Малгобецького та Сунженського районів – спірна територія, яку споконвічно вважають своїми землями і чеченці, і інгуші. Саме тому й досі існують розбіжності у визначенні площі територій як ЧР (від 15,5 до 17 тис. кв. км), і Республіки Інгушетії.

По рельєфу ЧР ділиться на рівнинну північну та гірську південну частину. Гірська частина Чечні – північні схили Великого Кавказького хребта, вони займають 35% території. Інші 65% площі – оброблені рівнини, степу і напівпустелі: Чеченська рівнина і Терсько-Кумська низовина. Чеченська рівнина в природному стані – це степ із невеликими лісостеповими ділянками. Велика її частина розорана і використовується в сільському господарстві, тому що ґрунти тут родючі, чорно-земні, рідше – каштанові та світло-каштанові. Терсько-Кумська низовина в основному напівпустельна територія з полиново-солянковою рослинністю, а на зволожених ділянках вона зайнята ковильно-типчаковим степом. Рослинність гір змінюється в залежності від висоти: до 2200 м розташовані широколистяні лісиз цінними породами дерев – буком, дубом, грабом, вище – субальпійські та альпійські луки. У гірських долинах багато зручних пасовищ для худоби. Клімат континентальний, із середніми температурами січня від -3 до -5″С на рівнині до -12″С у горах, а липня, відповідно, від +21 до +25″С. Великі річки- Терек і Сунжа з притоком Аргун, що мають великі запаси гідроенергії.

У цілому нині природно-кліматичні умови сприятливі життя населення. Клімат гірських територій має лікувально-бальнеологічні властивості. Екологічна ситуація до середини 90-х. залишалася помірно гострою і була пов’язана переважно із забрудненням води та ґрунтів, а також із ґрунтовою ерозією. Нині екологічний стан регіону вкрай несприятливий: позначаються наслідки військових дій, і навіть роботи кустарних міні-заводів із перегонці нафти. Повітря та води сильно отруєні нафтопродуктами.

Регіон відрізняється високою сейсмічності, тут можливі землетруси інтенсивністю до 9 балів.

Основні корисні копалини – нафту, газ, природні будівельні матеріали, термальні та мінеральні води.

Головний природний ресурс- Нафта. Чечня, так само як Інгушетія та прилеглі до них території Північного Кавказу, відноситься до найстаріших нафтогазових районів Росії Основні нафтопромисли зосереджені навколо м. Грозного та селища Новогрозненський. Промислові запаси нафти у ЧР становлять 50-60 млн. т., значною мірою вони вичерпані. Загальні розвідані запаси перевищують 370 млн. т, але вони залягають у вкрай несприятливих геологічних умовах на глибині 4,5-5 км і складні для освоєння. Нині це під силу ЧР, т. до. республіці немає ні бурове, ні промислове устаткування, бракує фахівців у галузі нафтовидобутку.

Колишнє виробниче об’єднання “Грознефть” вело розробку 24 родовищ нафти і газу, запаси яких належали до промислових категорій (станом 1 січня 1993 р.). Викачано 90% від обсягів початкових запасів нафти. Найбільшими за залишковими запасами вважалися Жовтневе, Гарячеисточенське, Старогрозненське, Правобережне, Брагунське, Північно-Брагунське та Ельдарівське родовища – вони давали 4/5 загального обсягу видобутку нафти. За підсумками 1998 р. у Чечні видобули 846 тис. т нафти, включаючи газовий конденсат.

Власні енергетичні ресурси республіки явно недостатні. Дефіцит електроенергії – приблизно 40% від потреби – Чечня на початку 90-х років. покривала постачанням з інших регіонів Росії через систему РАВ ЄЕС. У 1997 р. ЧР отримувала до 60% споживаної електроенергії ззовні.

У Чечні є чималі запаси гідроенергетичних ресурсів гірських річок, проте їх використання не налагоджено. Високо оцінюється фахівцями потенціал геотермальних вод: на базі Петропавлівського та Ханкальського родовищ ще у 80-ті роки. планувалося спорудити три геотермальні циркулярні системи для теплопостачання Грозного, але ці проекти так і не було здійснено.

Умови сільського господарства сприятливі: родючість грунтів, розмаїтість тепла, значні площі природних лугових пасовищ – усе це сприяє розвитку як рівнинного землеробства, і тваринництва на гірських пасовищах. За даними республіканського Мінсільгоспу, максимальні площі ріллі в республіці досягали на початку 90-х років. 300-330 тис. га, під пасовища відводилися 517 тис. га, під колективні сади та виноградники – понад 20 тис. га. За інформацією Мінекономіки Чечні, в 1997 р. загальна площа сільгоспугідь в республіці становила понад 1 млн. га, з них 34% (340-350 тис. га) – ріллі, видається, що довоєнні дані про розміри орних земель дещо перевищені.

Надтерковий муніципальний районє одним із п’ятнадцяти муніципальних районів Чеченської Республіки. Крім районних муніципальних утворень до складу Республіки входять також два міські округи – місто Грозний та місто Аргун.

Муніципальне утворення «Надтеречний муніципальний район» розташоване на північно-західній околиці Чеченської Республіки. Надтерковий район межує на півночі зі Ставропольським краєм та Наурським районом Чеченської Республіки, на сході та півдні з Грозненським районом, на південному заході з республіками Північна Осетія-Аланія та Інгушетія.

Всередині регіональні зв’язки забезпечують повідомлення Надтерічного муніципального району із сусідніми муніципальними утвореннями, а також зі столицею Республіки – містом Грозним.

Територія району поділяється на два геоморфологічні елементи, які різко відрізняються один від одного. До першого геоморфологічного елементу належить північна частина землекористування району, до другого південна.

Площа республіки – 16,139 км. Населення – 1,2 мільйона осіб. Столиця – місто Грозний. В адміністративному плані республіка поділена на 15 районів. Розташована в південно-східній частині Північного Кавказу, на північному схилі Кавказького хребта і прилеглих до нього рівнинах. з Грузинською Республікою.

Південна межа проходить по гребенях хребтів, на решті чітко виражених природних рубежів немає і кордон проводиться за умовними лініями. З півночі на південь Чеченська Республіка простягається на 170, а із заходу на схід – на 150 км.Географічне положення Чеченської Республіки вигідне. По її території проходять важливі залізничні та автомобільні магістралі, що пов’язують основні райони Північного Кавказу із Закавказзя та європейською частиноюкраїни.

Чеченська Республіка – край дивовижних контрастів природи. Рідко де можна зустріти таку незвичайну різноманітність природних ландшафтівна такій невеликій території. Велична краса гірських пейзажів: снігових вершин і велетенських скелястих стрімчаків, бурхливих річок і блакитно-блакитних озер, дрімучих лісів і барвистих субальпійських лугів – змінюється на рівнинах не менш чудовими видами безкрайніх степових просторів, дивовижними картинами. Барханні піски – типові ландшафти пустель Середньої Азії.

Природа Чеченської Республіки як різноманітна, а й багата. Її надра зберігають великі запаси «чорного золота» та будівельних матеріалів. Тривале спекотне літо та родючі ґрунти дозволяють обробляти найрізноманітніші, до того ж дуже цінні сільськогосподарські культури. Великі природні пасовища є прекрасною основою розвитку тваринництва. Гірські букові ліси дають найціннішу деревину. Різноманітні мінеральні джерела, чисте гірське повітря, велика кількість сонця, сприятливі кліматичні умови, гарні пейзажі є цілющими силами, які можуть бути широко використані для організації відпочинку та відновлення здоров’я трудящих. Основною причиною, що визначає різноманітність природних умовЧеченської Республіки є особливості влаштування її поверхні.

Рельєф та корисні копалини.

Різноманітний рельєф поверхні Чеченської Республіки зумовлений її складною геологічною історією. У порівняно ще недавній геологічний період тут, як і з усього Кавказу, відбувалися сильні горообразовательные процеси.

В результаті цих процесів в одних місцях виникли гірські складки, в інших – прогини та западини. Первинний рельєф, створений внутрішніми силами землі, зазнав надалі глибоких змін під впливом зовнішніх силКабіна: води, температури повітря, вітру.

Близько половини площі Чеченської Республіки займають гори та височини, а решта території припадає на низовини та рівнини. На півночі республіки розкинулася Терсько-Кумська низовина,що є частиною великої Прикаспійської низовини. Її рівна поверхня має слабкий ухил у бік Каспійського моря. На схід від станиці Карга-лінської вона лежить нижче рівня океану.

Представляючи собою ділянку, що прогинається земної кори, в історичний часТерсько-Кумська низовина багаторазово заливалася водами Каспію і на її поверхні нашаровувалися товщі морських опадів. Річки, що впадають у стародавній Каспійський басейн, відкладали у своїх устях дрібний уламковий матеріал, що приноситься ними, створювали великі піщані дельти.

Зараз ці дельти збереглися на Терсько-Кумській низовині у вигляді великих піщаних масивів. Своїм сильно холеним рельєфом вони різко виділяються серед навколишньої їх рівнини. До території Чеченської Республіки належить лише південна частина Терсько-Кумської низовини. Майже три чверті всієї її площі займає Прітерський піщаний масив. Його еоловий рельєф сформувався під впливом панівних низовини східних вітрів.

Тут можна спостерігати найрізноманітніші форми піщаного рельєфу. Широко поширені зарослі трав’янистою рослинністю грядові та горбисті піски. А у північній та східній частинах масиву зустрічаються ділянки сипких барханних пісків. Утворилися оксамитові піски внаслідок розвіювання грядових пісків. Причиною, що викликала їхнє розвіювання, послужило знищення рослинного покриву, що скріплює піски, в результаті непомірного випасання худоби або неправильної оранки.

У межах Терсько-Кумської низовини особливо виділяється долина річки Терека. Лівий її схил тут має низку чітко виражених терас. Нижні тераси вкриті лісом та чагарником, місцями заболочені. На південь від річки Терека простяглася Терсько-Сунженська височина.Вона складається з двох невисоких хребтів. Терського та Сунженського,які поділяються вузькою Алханчуртською долиною.

Обидва хребти мають складчасту будову, дуже ускладнену численними скидами та вторинними складками. Складені породами кайнозойського віку, серед яких поширені сланцеві глини, пісковики, конгломерати.

У багатьох місцях ці породи зверху покриті потужним шаром пухких лісоподібних суглинків. Хребти мають м’які, округлі контури. Їх пологі, здебільшогозадерновані схили сильно розчленовані численними балками та ярами. Обидва хребти підвищуються у напрямку на захід. Висота Сунженського хребта досягає 872 метрів (гора Курп), окремі вершини Терського хребта не піднімаються, вище 700 метрів над рівнем моря.

Продовженням Терського хребта у східній частині можна вважати хребти Брагунський та Гудермеський, хоча за геологічною будовою вони є самостійними гірськими складками. Біля виходу Алханчуртської долини на Чеченську рівнину, між Терським та Сунженським хребтами, розташований невеликий Грозненський хребет,у якому розкинулися Старі промисли. Грозненський хребет вузькою перемичкою з’єднується з Сунженським хребтом. У південно-східній частині Грозного піднімається Новогрозненський хребет(Нові промисли), або Алдинська височина,розчленована Ханкальською ущелиною на два окремі масиви.

Між Терським хребтом та річкою Тереком витяглася Надтеркова рівнина. Ширина її сягає 10-12 кілометрів. Складається з кількох річкових терас, що уступами спускаються до Терека. Простір між Терсько-Сунженською височиною та передовим ланцюгом гір Кавказького хребта зайнятий Чеченською передгірною рівниною.Долиною річки Сунжи на заході вона з’єднується з Осетинською передгірною рівниною, частина якої входить у межі території Чеченської Республіки.

Чеченська рівнина в геологічному відношенні є глибоким передгірним прогином у вигляді величезної улоговини. В епоху четвертинного заледеніння в цій улоговині відкладався уламковий матеріал, який приносили багатоводні річки з великих на той час гірських льодовиків.

Льодовикові та алювіальні відкладення, що складаються з валунів, гальки, гравію, піску та глини, повністю заповнили улоговину і надали їй вигляду рівнини, нахиленої на північ. Зверху ці відкладення покриті молодими річковими наносами. Чеченська рівнина – найбільш заселене місце у республіці. По всій її площі мальовничо розкинулися великі чеченські селища та козацькі станиці, що потопали в зелені фруктових садів. Вся південна гірська частина республіки розташована на схилі Великого Кавказу, який і є північним крилом величезної Кавказької складки.

Чергування в осадовій товщі північного схилу Кавказького хребта міцних гірських порід, що легко піддаються руйнуванню, зумовило його розчленування на ряд поздовжніх хребтів. Хребти утворилися там, де оголилися стійкі породи, а долини, що їх розділяють, виникли в місцях поширення менш стійких порід.

Так утворилися чотири паралельні хребти, що підвищуються на південь у вигляді гігантських ступенів. Найпівнічніший з цих хребтів – Чорні гори— складений переважно піщано-глинистими породами кайнозойського віку, чому і його рельєф має м’які, округлі обриси типових низьких гір. Висота їх рідко перевищує тисячу метрів над рівнем океану.

Від підніжжя до вершин Чорні гори заросли лісом, це надає їм здалеку темне забарвлення. Звідси виникла їх назва. Невисокі, з сильно розчленованим рельєфом, Чорні гори є зону передгір’я.

На південь від Чорних гір тягнеться Пасовищний хребет.На заході він розгалужується на два, а подекуди на три окремі хребти. Свою назву отримав від великої кількості на його схилах прекрасних гірських пасовищ. Багато вершин Пасовищного хребта піднімаються на висоту понад 2 тисячі метрів.

За пасовищним хребтом височіють гострокінцеві гребені та химерної форми скелі Скелястий хребт.Вершини Скелястого хребта досягають висоти 3000 метрів.

Пасовищний та Скелястий хребти складені вапняками мезозойського віку, мають різну будову своїх північних та південних схилів. Північні схили, що збігаються з напрямком падіння пластів гірських порід, довгі і більш менш пологі. Південні схили, навпаки, короткі та обриваються крутими уступами. Особливо велично гарний краєвид південного схилу Скелястого хребта. Тут майже на всьому протязі він утворює стрімку скелю. А на цій світлій, з рожево-жовтим відтінком вапнякової стіни на страшній висоті ліпляться окремі дерева та чагарники.

Своєрідну будову мають долини річок, що перетинають вапнякові хребти. Вони чергуються вузькі і розширені ділянки. Там, де річка врізається в міцні вапнякові породи, що складають хребти, її долина має вигляд глибокої вузької ущелини з вертикальними скелястими схилами. Навіть у спекотний, сонячний день у похмурих ущелинах такої ущелини панують сутінки та прохолода. Цілком перетворюються річкові долини у проміжках між хребтами. Тут гори хіба що розступаються, утворюючи великі світлі улоговини, витягнуті за течією річки. Переважаючий глинистий склад порід, що складають улоговини, обумовлює тут м’які, округлі форми рельєфу з пологими схилами. У таких місцях, зручних для поселення, розташовані зазвичай гірські аули.

Вздовж південного кордону республіки простягнувся ланцюг сріблясто-білих снігових вершин. Бокового хребта.Складений Бічний хребет піщано-глинистими осадовими породами мезозойського віку. На цій ділянці Кавказу Бічний хребет вище за Головний хребт майже на 1 000 метрів. Розташована на ньому вершина Тебулос-Мтапіднімається на 4494 метри над рівнем моря. Це найвища вершина у Чеченській Республіці, а й у Східному Кавказі.

У Чеченській Республіці ланками Бокового хребта є Пірики-тел’ський хребетз вершинами Тебулос-Мта, Каміто-Дата, Х-корт (4271 м.), Донос-Мта (4178 м.) та Сніговий хребет,найвища точка якого – гора Діклос-Мта (4274 м.).

Всі ці вершини покриті вічними снігами та льодовиками. Снігова лінія у Чеченській Республіці проходить на висоті 3700-3800 метрів. На території республіки льодовики розташовуються чотирма групами. На заході перші льодовики з’являються у верхів’ях річки Армхи. Наступна невелика група зосереджена на вершині Махіс-Магалі (3986 метрів). Далі на схід протягом усього Бокового хребта до вершини Тебулос-Мта фірнових полів і льодовиків немає. На Тебулос-Мта льодовики займають як північний, і південний схил. На північному схилі льодовиків більше і вони більші. Найзначніший розвиток фірнові поля та льодовики мають у четвертій групі, що простяглася смугою в 30 кілометрів між вершинами Качу та Діклос-Мта. Загалом у Чеченській Республіці налічується 58 льодовиків із загальною площею 27 квадратних кілометрів. Географія Чеченської Республіки -А.Л.Устаєв

Який орган у людському тілі найбільший? З чого складається найбільший орган, які функції виконує? Цікаві факти про найбільший орган людини

Чи знаєте ви, який найбільший орган у людини? Давайте дізнаємося разом.

Людське тіло – це єдиний механізм, що складається з різних деталей – органів. Кожен з них виконує певну роботу, завдяки чому і забезпечується безперебійне функціонування всього організму.

Який же з наших органів найбільший і найважливіший? Давайте уважно вивчимо дане питання.

Який орган у людському тілі найбільший, з чого він складається?

Найбільший за площею і масою орган – це наша шкіра. Напевно, не багато хто навіть підозрює про те, що шкіра – це теж орган (такий же, як, наприклад, легкі або серце). Тим не менш, це саме орган (хоча і знаходиться зовні організму), до того ж – найбільший як за займаною площею, так і за масою щодо загальної ваги тіла. Адже якщо, чисто гіпотетично, відокремити шкірний покрив від тіла і розкласти його на плоскій поверхні, то він може зайняти близько 2 м в площі, а його вага становить приблизно 1/5 від всієї людської маси.

Слід зазначити, що унікальність шкіри цими видатними параметрами не обмежується: кожна людина може похвалитися своїми індивідуальними шкірними особливостями – відтінком, рівнем вологості, щільністю і жирністю.

Всі хребетні покриті шкірою для захисту від несприятливих факторів зовнішнього середовища, а також для участі у всіляких функціях типу підтримування потрібної температури тіла, обмінних процесів, дихання тощо.

Складається шкіра з трьох шарів:

• епідермісу – такий стоп-контроль для хвороботворних бактерій і грибків і страж пружності (містить ороговілі мертві клітини)
• дерми – зверху покрита сполучною тканиною, знизу – розташовані колагенові волокна (містить кровоносні судини і нервові волокна, відповідає за реакцію на механічний вплив, температуру, больові відчуття і так далі, забезпечує як гнучкість, так і чутливість)
• підшкірно-жирової клітковини – підшкірний жир (захищає залози – сальні та потові, а також коріння волосинок).

Які функції виконує найбільший орган людини?

Шкіра – це орган, що працює в режимі багатозадачності:

• Є активним учасником водно-сольового обміну (забезпечує виведення продуктів обміну, шкідливих і непотрібних організму речовин).
• Представляє один з органів почуттів – зобов ‘язання (за допомогою якого ми взаємодіємо з навколишнім світом).
• Захищає людське тіло від безлічі небезпек (ультрафіолету, бактерій, вірусів, мікробів, хімічних елементів, а також механічних пошкоджень).
• Іміджева складова (за станом і зовнішнім виглядом шкіри судять про наше здоров ‘я і привабливість).

Цікаві факти про шкіру

• 1 см повіту шкіри містить 5 тис. сенсорних точок, 6 млн. клітин, 100 потових і 15 сальних залоз.
• Різниця в товщині шкіри в однієї людини може досягати 4 мм (до 5 мм – на підошві і до 1 мм – на столітті).
• Протягом життя людина в середньому втрачає близько 18 кг шкіри (стара – відмирає і відлюднюється, а нова наростає). Щохвилини ми втрачаємо в середньому 40 тисяч мертвих клітин шкіри.
• Колір людської шкіри (а також око і волосся) залежить від кількості меланіну, що виробляється організмом.
• На шкірному покриві людини розташовується від трьох десятків до п ‘ятисот родимок (пігментних новоутворень, кількість яких залежить від довжини теломерів – часточок хромосоми).
• Веснушки з віком бліднуть і практично повністю зникають до сорокарічного віку через зниження кількості вироблюваного меланіну.
• Піт, який виступає на шкірі, оберігає наше тіло від критичного перегріву. Не пітніють тільки губи і частково – статеві органи. За добу людина може втратити у вигляді поту до 3 л рідини.
• Протеїни відповідають за еластичність, молодість і вологість шкіри.