Колонізація Північної Америки

У XVI столітті розпочалася колонізація європейцями Північної Америки. В цьому досягла успіху насамперед Англія, яка створила на Атлантичному узбережжі 13 колоній. Перед війною за незалежність в колоніях сформувалося ранньобуржуазне суспільство з пережитками європейського феодалізму і рабства. Проте Англія гальмувала розвиток колоній. Управляла ними англійська влада. Так, в англійському парламенті не було представників колоній, тому закони про колонії мало стосувалися місцевих жителів. Створювалися перешкоди для розвитку фермерського господарства. Кращі землі належали англійцям, підтримувалося дворянське землеволодіння. Англійський уряд прагнув затримати розвиток тих галузей, які створювали конкуренцію для англійської промисловості. Торгівля з іншими країнами дозволялася лише через англійських купців. Колонії були ринками збуту, джерелами сировини і грошових багатств для Англії. Це призвело до війни за незалежність, яка закінчилася перемогою.

США належить до молодих країн, яка утворилась, коли в Європі уже сформувалися капіталістичні відносини. Розвиток капіталізму в США мав низку особливостей, які суттєво відрізняли його від західноєвропейського варіанту. Капіталізм, що формувався в Північній Америці, називають переселенським, колоніальним, зміст якого полягає у перенесенні сюди, на землі, що колонізувались, форм організації господарства метрополії. Перші колонії в Північній Америці створили на початку XVII ст. переселенці з Англії, Голландії і Франції. Проте найбільш інтенсивно колонізацію здійснювала Англія, витіснивши спочатку Голландію, а в 60-ті роки XVIII ст. – Францію. До кінця XVIII ст. в Північній Америці за рівнем і характером економічного розвитку уже виділились три райони: Північний Схід, Південь і Центр [1]

Північний Схід характеризувався ремісництвом, торгівлею та мануфактурним виробництвом. Всім цим заправляла англійська буржуазія. Південь характеризувався величезною площею родючої землі де іммігранти із середовища англійської аристократії започаткували організацію рабовласницького плантаційного господарства.

Центральний район мав великі колонії, де переважало фермерське сільське господарство. Земельні володіння англійської аристократії здавались у спадкову оренду невеликими ділянками за фіксовану ренту (квінт). Створення на вільних землях фермерських господарств послаблювала феодалізацію цього регіону.

Таким чином, в умовах колоніальної економіки розвиток капіталізму мав специфічні риси, найбільш яскравою з яких було широке використання примусової праці (білих рабів -сервентів і чорних рабів – негрів). Але соціально-економічна неоднорідність, асинхронність і неоднотипність історичного розвитку цих регіонів зумовили різні шляхи і часові межі становлення промислового капіталу.

Спостерігався перелив висококваліфікованих робітників з Європи до Нового світу. Там праця в колоніях Нового світу оплачувалась вище, ніж в Англії. З цим процесом у Англії в 1718 р. було введено обмеження на еміграцію, а в 1765 р. парламент заборонив їх виїзд. Було видано низку законодавчих актів, які зачіпали інтереси місцевої новонароджуваної буржуазії:

• – 1650 р. – заборона для американських купців торгувати з європейцями;
• – 1660 р. – введення англійської монополії на такі колоніальні товари, як цукор, тютюн, бавовна, індиго та ін., потім вона була розширена й охопила велику групу суднобудівних товарів, мідну руду, хутро, патоку;
• – 1669 р. – заборона вивозити шерсть і шерстяні вироби з Північної Америки;
• – 1750 р. – заборона у колоніях будувати доменні печі, прокатні стани, залізоробні й ковальські майстерні (“залізний” закон). Американський чавун дозволялось вивозити тільки до Англії. Заборонялось вичиняти хутро та ін.

Суперечності між колоніями і Англією загострювалися і призвели до війни, яка увійшла в історію як Війна за незалежність (1775-1783) її ще називають буржуазною революцією. Вона закінчилась перемогою колоністів. У 1776 р. було проголошено нову незалежну державу – Сполучені Штати Америки. Декларація незалежності (1776) зробила недійсними укази англійського парламенту, які утискували свободу населення західних земель, розвиток промисловості, сфери обігу. У 1778 р. всі форти було відкрито для європейських купців, ліквідовано англійську монополію на торгівлю у Північній Америці. У зовнішній торгівлі проголошувалися принципи фритредерства, на основі яких пізніше було підписано договори з Францією, Пруссією, Швецією. В ході революції було конфісковано 30 тис. маєтків, що належали прихильникам англійців. Знищувалися феодальні форми землеволодіння, дворянські звання, спадкова оренда і т. Відбулося ряд перетворень, а саме:

• – освоєння нових земель;
• – демократизація аграрного законодавства;
• – активна колонізація західних земель;
• – розвиток фермерських господарств на Заході;
• – розширення товарних ринків і формуванню ринку капіталів. Створення фермерських господарств які спеціалізувались на молочному тваринництві, садівництві, сприяло на Заході розширенню товарних ринків і формуванню ринку капіталів. Збільшення розвитку сільського господарства забезпечувало потребу промислових центрів у продовольстві. У середині XIX ст. такі штати, як Індіана, Іллінойс, Вісконсін, стали житницею країни.

Американський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві

Домігшись незалежності, янкі підсилюють експансію на захід. Вони не тільки захоплюють землі індіанців, відтісняючи і винищуючи їх, але також завойовують або купують наявні там володіння Іспанії, Франції та Росії. Як освоювалися ці нові землі? Спочатку від імені держави земля продавалася великими ділянками (по 250 га). Оскільки такий великий ділянку міг купити не кожен, передбачалося, що подібний продаж послабить потік колоністів на захід. Справа в тому, що сильний відлив людей на захід загрожував залишити вже економічно розвинені східні штати без робочих рук. Але з цього наміру нічого не вийшло. По-перше, розгорнулася спекуляція землею. Купувалися великі ділянки, ділилися на дрібні, перепродуючи за підвищеною ціною. По-друге, на захід хлинула хвиля колоністів, які нс збиралися купувати землю. Вони ставали скваттерами – загарбниками землі. Рухалися на захід караванами фургонів, добиралися до хорошого місця, будували селище, починали освоювати землі. Вони бойкотували державну продаж земель, і якщо хтосьнебудь купував землю, яку вони вже зайняли, скватери в кращому випадку його виганяли. Колоністи представляли там, па заході, головну силу. Уряд був змушений йти на поступки: стало продавати землю невеликими ділянками за невисоку плату. Однак скватери заявляли, що земля “божа”, що уряд прав на неї не має. Тоді уряд капітулював повністю. За законом 1862 кожен громадянин США міг отримати практично безкоштовно ділянку землі 70 га за умови, що буде її використовувати для ведення господарства. Такі ділянки були названі гомстед. Це і поклало початок американському шляху розвитку капіталізму в сільському господарстві. Американський шлях – це шлях розвитку фермерських господарств, але, на відміну від Англії, – без великого землеволодіння колишніх феодалів, без пережитків феодалізму. Американський фермер мав суттєву перевагу перед англійським: частина доходів другого йшла у вигляді орендної плати землевласнику, перший же міг витрачати цю частину на підвищення технічного рівня свого господарства. Тому технічна оснащеність фермерського господарства швидко зростала. Тут стали широко застосовуватися сільськогосподарські машини, причому їх було більше і вони були краще, ніж у Європі; стали вводитися наукові системи землеробства. Відповідно до закону про земельні субсидіях, прийнятому в 1862 р, у кожному штаті від продажу землі був утворений значний капітал, на відсотки з якого містилися сільськогосподарські коледжі.

У другій половині XIX ст. із США в Європу хлинув потік дешевого зерна, плюндруючи європейських господарів. В історії це отримало назву світової аграрної кризи. Крім зерна, з Америки експортувалося велика кількість консервованого м’яса, особливо свинини. М’ясо спочатку коптили або солили в бочках, а потім навчилися готувати консерви. На виготовленні консервів виросло місто Чикаго. Свинарство розвивалося в основному на заході. Зерно звідти вивозити було невигідно: перевезення до портових міст атлантичного узбережжя настільки збільшувала його вартість, що воно вже не могло конкурувати з зерном східних штатів. Тому із зерна переганяли спирт. Віскі і консерви – товар дорогий, компактний, і перевезення такого товару ненабагато підвищувала його вартість.

Особливості промислового перевороту

Промисловий переворот в Америці почався в кінці XVIII ст., Але відбувався в особливих умовах. Одним з цих умов був постійний приплив емігрантів з різних країн Європи. Якби не ця обставина, американська промисловість не мала б робітників. Тут не відбувалося обезземелення селян. Цю сторону первісного нагромадження і заміняла еміграція з Європи. Емігранти приносили сюди технічний досвід своїх країн. Сполучені Штати дива місцем, де зливалися воєдино технічні досягнення Європи.

Іншим умовою промислового перевороту був хронічний брак робочих, бо робочі постійно йшли на захід, у фермери. Американці не тільки швидко переймали європейську техніку, багато винаходи народилися тут, в Америці. Перерахуємо лише деякі з них: косарка, жатка, револьверний верстат, ротаційна машина, бесемерівський процес [1] , трактор, швейна машина, пневматична шина, турбіна і т.д., а також вулканізація каучуку. Як і в більшості країн Європи, переворот в США почався з бавовняної промисловості. У 90-і рр. XVIII ст. англійський робітничий Слейтер, приїхавши в Америку, по пам’яті відновив креслення ватерної машини, однією з перших прядильних машин. У ці ж роки американський учитель Е. Уїтні (1765-1825) винайшов Бавовноочисна машину (1793). Внаслідок цього місцева бавовняна промисловість відразу отримала особливо дешеву сировину. До середини XIX ст. переворот в бавовняної промисловості США був закінчений, і США з виробництва паперових тканин вийшли на друге місце в світі після Англії.

Успішно в США розвивалося і машинобудування. При цьому особливе місце займало сільськогосподарське машинобудування: маса фермерських господарств представляла великий ринок збуту для цієї галузі, якого не могло бути ні в одній з європейських країн. На міжнародних виставках 1850-х рр. американські жниварки і молотарки опинялися в два-три рази продуктивніше європейських.

Особливо важливим для США був переворот на транспорті: зв’язати окремі частини величезній території, господарсько освоїти землі Далекого Заходу стало можливим тільки за допомогою залізниць і пароплавів. У 1807 р почав ходити по річці Гудзон пароплав Роберта Фултона. До середини XIX ст. переворот на транспорті був завершений: всі вантажі водним шляхом перевозилися пароплавами, а по довжині залізниць США зайняли перше місце в світі.

І все ж в середині XIX ст. США ще залишалися переважно аграрною країною: в економіці переважало сільське господарство, більше половини експорту становив бавовна і лише 12-14% – промислові товари.

Економічні причини і наслідки Громадянської війни

Переворот в бавовняної промисловості оживив рабовласницькі плантації півдня. Додатково до тютюну і більше, ніж тютюн, тепер там стали вирощувати бавовну. Однак у 50-і рр. XIX ст. господарство плантацій стало відчувати серйозні труднощі. Земля втрачала родючість, тому що тютюн і бавовна – культури, сильно виснажують грунт, а застосування передової агротехніки було несумісне з рабовласництвом. Тому плантатори півдня прагнули на захід, па нові, ще не використані землі. Проте одночасно на захід переселялися і вільні селяни північних штатів. Вставав питання, кому дістануться ці землі – плантаторам-рабовласникам або фермерам. І перші зіткнення між Півднем і Північчю відбулися там, на заході. У новоутворених штатах це питання нерідко вирішувалося з допомогою зброї. Протиріччя між Півднем і Північчю полягало і в іншому. Буржуазія Півночі прагнула ліквідувати залежність від Європи, розвивати промисловість, а для цього захистити внутрішній ринок країни високими митами на ввезення іноземних товарів. Плантатори Півдня були проти. Вони хотіли без мит збувати в Європу бавовну і тютюн і без мит, тобто дешево, набувати європейські промислові товари. Питання про мита був, по суті, питанням про шляхи подальшого розвитку країни: або США будуть розвиватися як аграрний придаток Європи, ринок збуту і джерело сировини для неї, або стануть самостійним індустріальною державою.

Були, звичайно, й інші протиріччя, політичного та етичного характеру. Аболіціоністи, які боролися за свободу негрів, про мита не говорили. Жителі півдня сподівалися виграти війну, вважаючи, що інші країни змусять сіверян піти на поступки, щоб не позбавлятися надходження бавовни. Один із діячів південців говорив перед початком війни: “Без єдиного гарматного пострілу і оголюючи меча, ми можемо поставити на коліна весь світ. Бавовна править світом”. Звичайно, це виявилося помилкою. Сировина світом не править. На Півдні не було розвиненої промисловості, і тому під час війни, коли економічні зв’язки з Північчю та іншими країнами припинилися, південці залишилися без промислових товарів. Війна закінчилася перемогою Півночі. Рабовласництво в південних штатах було ліквідовано. Петри отримали свободу, але не землю. Тепер вони змушені були орендувати землю у колишніх господарів, залишаючись, таким чином, в економічній залежності від них.

Але перемога сіверян прискорила розвиток промисловості. Це розвиток ще прискорилося й тією обставиною, що в Каліфорнійських золотих копальнях в 1850-і рр. були знайдені багаті родовища золота. Там створювалися величезні капітали, які потім, звичайно, інвестувалися в промисловість. З 1850 по 1870 р промислове виробництво США виросло в чотири рази. США вийшли на друге місце в світі після Англії.

Очевидно, головною причиною економічних успіхів США було те, що капіталізм розвивався на “чистому ґрунті”, без будь-яких пережитківфеодалізму. Приватне підприємництво, ділова ініціатива тут нічим не обмежувалися: держава була змушена поступитися перед явно незаконними діями скваттеров. До того ж все це відбувалося в умовах ще не освоєних багатств величезної країни.