Аневризма аорти

1) за етіологією — атеросклеротичні, дегенеративні (синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса ІV типу, кістозна дегенерація аорти), післязапальна (хвороба Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, артеріїт при системних захворюваннях, сифіліс, інфекційний ендокардит, сепсис), посттравматичні аневризми;

2) за формою — мішкоподібні (переважно у ділянці лівої підключичної артерії або нижньої стінки дуги аорти), веретеноподібні (значно частіші);

3) за будовою стінки — справжні аневризми, псевдоаневризми (стінку утворює адвентиціальна оболонка з оточуючими тканинами після розриву внутрішньої та середньої оболонки; найчастіше — посттравматичні);

4) за клінічною картиною — безсимптомні, симптомні, розрив аневризми;

5) за локалізацією — грудного відділу (найчастіше висхідної аорти), черевного відділу (нижче діафрагми; аневризми нижче рівня відходження ниркових артерій становлять ≈90 % аневризм аорти), торакоабдомінальні.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Першим симптомом аневризми може бути емболічна подія — інсульт, ішемія нижніх кінцівок або кишківника, інфаркт нирки, синдром синіх пальців (гостра ішемія [іноді некроз] пальців стоп, що зумовлена дрібними емболами, які походять з порожнини аневризми).

1. Симптоми аневризми грудного відділу аорти: біль у грудній клітці та спині (у 25 % хворих без розшарування; зазвичай постійний, пронизуючий, часто — сильний), дисфагія (рідко), захриплість, кашель, задишка (іноді залежать від положення тіла), кровохаркання і рецидивуючі пневмонії, симптом Горнера. При аневризмі висхідної аорти або дуги аорти можуть з’являтися симптоми недостатності аортального клапана (часто з симптомами серцевої недостатності) або синдрому верхньої порожнистої вени.

2. Симптоми аневризми черевного відділу аорти: зазвичай відсутні; найчастіший симптом — це постійний, стискаючий біль у мезогастральній, гіпогастральній або поперековій ділянці, нагадує корінцевий біль (рухи не впливають на інтенсивність болю; може зменшуватись у положенні хворого лежачи із зігнутими у колінах ногами). Аневризму діаметром ≥5 см можна пропальпувати; часто — пальпаторно чутлива, особливо, якщо швидко збільшується. Над черевною аортою можна вислухати шуми.

3. Типовий перебіг: аневризми виявляють тенденцію до збільшення розмірів і розриву. Ризик розриву аневризми черевного відділу аорти впродовж 5 років становить: 2 % при діаметрі аневризми 50 мм і 40 % при діаметрі >60 мм. Збільшення діаметру аневризми на 5 мм впродовж 6 міс. удвічі підвищує ризик розриву. Аневризми грудного відділу аорти збільшуються, у середньому, на 0,1 см на рік (швидше — аневризми низхідної аорти, великі аневризми і при синдромі Марфана; при синдромі Лойса-Дітца навіть швидше, аніж 1 см на рік); ризик розриву впродовж року при діаметрі >60 мм становить 7 %, а при

Аневризми зазвичай виявляють випадково на підставі результатів візуалізаційних досліджень, що виконуються з інших показань:

1) РГ грудної клітки — розширення аорти (нормальний контур аорти не дозволяє виключити аневризму висхідної аорти);

2) ехокардіографія — трансторакальне дослідження є ефективним скринінговим дослідженням висхідної аорти, однак більш складною є візуалізація дуги аорти і низхідної аорти; черезстравохідне дослідження дозволяє оцінити всю грудну аорту, за винятком короткого сегмента дистального відділу висхідної аорти;

3) УЗД — базовий метод діагностики аневризм черевного відділу аорти;

4) ангіографія – КТ-ангіографія дозволяє точно визначити розміри (з точністю до 0,2 см) та обширність аневризми, а також анатомічну залежність між аневризмою та сусідніми органами і артеріями, що відходять від аорти (іноді цього достатньо для передопераційної оцінки хворого), окрім того дозволяє діагностувати супутнє розшарування, інтрамуральну гематому або пенетруючу виразку аорти; МР-ангіографія використовується для оцінки розмірів та обширності аневризми, якщо немає можливості виконати КТ-ангіографію; є особливо обгрунтованою в рамах періодичних контрольних досліджень, які проводять у молодих хворих, рідше використовується при гострих станах, не дає можливості візуалізувати кальцифікати; у деяких хворих перед ендоваскулярними операціями виконується аортографія з використанням каліброваного катетера;

5) внутрішньосудинне ультразвукове дослідження — оптимізує візуалізацію стінки аорти під час ендоваскулярного лікування.

У разі виявлення у хворого аневризми аорти на будь-якому рівні — проведіть дослідження всієї аорти з метою виключення супутніх аневризм в інших відділах, оцініть аортальний клапан (як правило, ехокардіографічно), і зважте необхідність виконання УЗД (доплер) периферичних артерій з метою пошуку аневризм.

1. Необхідно ліквідувати фактори ризику серцево-судинних захворювань: у першу чергу, припинити тютюнопаління і нормалізувати артеріальний тиск (

2. Діагностика і лікування ІХС перед плановим інвазивним лікуванням аневризми.

3. β-блокатори: тривале п/о застосування зменшує прогресування аневризм черевного відділу аорти діаметром >4 см, але не впливає на частоту розривів; також показані хворим з аневризмою грудного відділу аорти і синдромом Марфана.

4. Лозартан: пригнічує розширення кореня аорти у хворих з синдромом Марфана.

5. Хірургічне лікування: зазвичай — імплантація судинного протезу у місце аневризми. Показання: безсимптомні аневризми грудного відділу аорти діаметром >55 мм (висхідна аорта і дуга аорти) і >60 мм (низхідна аорта, але перевагу віддають ендоваскулярному лікуванню, якщо це можливо); при менших розмірах у хворих з сидромом Марфана та у хворих із двостулковим аортальним клапаном і факторами ризику (→рис. 2.8-2); безсимптомні аневризми черевного відділу аорти діаметром >55 мм (можливо, і менші аневризми — при локалізації нижче або на рівні відходження ниркових артерій, та більші — при локалізації вище цього рівня), аневризми, що швидко збільшуються (≥5 мм протягом 6 міс. або ≥7 мм впродовж року); усі аневризми, що викликають симптоми, або після розриву. Менші порогові значення для інвазивного лікування можна прийняти для хворих з невеликими розмірами тіла, в разі швидкого прогресування аневризми, недостатності аортального клапана, планованої вагітності або за бажанням хворого. Після операції рекомендовано контроль за допомогою УЗД (дуплексне сканування) або КТ кожні 5 років.

6. Ендоваскулярна імплантація стент-графту:

1) є можливою у випадку аневризми грудного відділу аорти, перевага надається при аневризмах низхідної аорти (показання: безсимптомні аневризми діаметром >55 мм);

2) у випадку безсимптомних і симптомних аневризм черевного відділу аорти — один з методів лікування, за наявності відповідних анатомічних умов;

3) у хворих, обтяжених високим хірургічним ризиком.

1. Скринінгові дослідження з метою виявлення аневризми черевного відділу аорти: виконуйте УЗД органів черевної порожнини у всіх чоловіків віком >65-ти років (можете зважити виконання у жінок віком >65-ти років), зважте його проведення у родичів 1-го ступеня хворих з аневризмою черевного відділу аорти. У разі діаметра аорти 26–29 мм рекомендовано наступне візуалізаційне дослідження через 4 роки.

2. Безсимптомна аневризма грудного відділу аорти: проведіть КТ-ангіографію або МР-ангіографію через 6 міс. після діагностування аневризми, наступні дослідження (тим же методом і у тому самому медичному закладі) раз на 12 міс. (якщо аневризма не збільшується) або кожні 6 міс. (якщо істотно збільшується при подальших дослідженнях).

3. Аневризма черевного відділу аорти: проведіть контрольне УЗД або КТ:

1) діаметр 30–39 мм — кожні 3 роки;

2) 40–44 мм — кожні 2 роки;

3) >45 мм — щороку.

4. Після оперативного лікування виконуйте контрольне УЗД (дуплексне сканування) або КТ кожні 5 років.

5. Після ендоваскулярної операції виконуйте візуалізаційне дослідження аорти (найкраще — КТ-ангіографія) через 1, 6 і 12 міс., а надалі 1 раз на рік; якщо через 24 міс. після втручання результати візуалізаційних досліджень стабільні і відсутнє підтікання, то у випадку грудного відділу аорти наступні візуалізаційнi дослідження виконуйте кожні 2 роки, а клінічну оцінку — щороку, тоді як у випадку черевного відділу аорти щороку слід виконувати УЗД методом дуплексного сканування, а КТ-ангіографію (без контрасту) — кожні 5 років.

1. Розрив аневризми: сильний постійний біль у грудній клітці або черевній порожнині зі швидким розвитком гіповолемічного шоку. Розриви аневризми грудної аорти відбуваються з кровотечею у: плевральні порожнини (переважно, у ліву), середостіння, порожнину перикарда (призводять до швидко прогресуючої тампонади серця), стравохід (рідко; призводять до загрозливого для життя кров’янистого блювання). Аневризми черевного відділу аорти розриваються з кровотечею у: заочеревинний простір (характерний симптомокомплекс — раптовий сильний біль у черевній порожнині та попереково-крижовій ділянці, гіповолемічний шок і гематома в ділянці промежини і калитки); черевну порожнину (крім болю у животі і симптомів шоку — збільшення окружності живота); дванадцятипалу кишку (рідко; масивна кровотеча з ШКТ); нижню порожнисту вену, ниркову або клубову вени (рідко; симптоми швидко прогресуючої серцевої недостатності зі збільшеним серцевим викидом).

2. Розшарування →розд. 2.23.

Аневризми та розшарування

Аневризма – це балоподібне випинання в артерії. Аневризми виникають, коли артерія має слабке місце, і тиск крові, що проходить через артерію, змушує судину випинатися назовні в цьому місці. Аневризми можуть утворюватися в артеріях будь-якого розміру.

Всі аневризми потребують подальшого спостереження лікаря, знайомого з хворобою. Залежно від розміру аневризми, а також зросту та ваги пацієнта може знадобитися хірургічне втручання. Не всі аневризми є небезпечними для життя. Але якщо випинання розтягує артерію надто далеко, судина може лопнути, спричинивши смерть від великої внутрішньої кровотечі.

Якщо аневризма розташована в мозку і кровоточить, кровотеча може спричинити інсульт або смерть.

Розшарування відбувається, коли шари стінки артерії відокремлюються або розриваються; це дозволяє крові текти між цими шарами, що змушує їх далі відділятися. Подібно до аневризми, розшарування може послабити стінку артерії, іноді настільки, що вона може лопнути.

Де беруть аневризми і розтини трапляються?

• Аневризми можуть утворюватися в артеріях, які кровопостачають мозок. Це називається аневризмою головного мозку.
• У частинах аорти можуть виникнути аневризми та розшарування. Аорта – це велика артерія, яка несе кров від серця до інших частин тіла.
  • Аневризми аорти можуть виникнути в області під шлунком (аневризма черевної порожнини) або в грудній клітці (аневризма грудного відділу). Аневризма черевної аорти зазвичай розташована нижче нирок.
  • Розшарування аорти може відбуватися в аорті та її головних гілках. Розшарування аорти класифікують за частиною аорти, де вони виникають. Розшарування аорти типу А виникає у висхідній аорті, яка є частиною аорти, яка починається від аортального клапана (де кров виходить із серця) і тягнеться до вигину аорти (дуги аорти). Розшарування типу А іноді поширюються ще далі, спускаючись по всій довжині аорти до біфуркації аорти, де аорта розпадається на артерії, які постачають кров до ніг. Розшарування аорти типу B виникає в низхідній аорті, яка є частиною аорти, яка починається після лівої підключичної артерії (артерії, що живить ліву руку та кисть) і тягнеться до черевної порожнини або аж до біфуркації аорти.

  Як виникають аневризми і хто в групі ризику?

  Будь-який стан, який викликає ослаблення стінок артерій, може призвести до аневризми. Наступні умови можуть збільшити ризик аневризми або розшарування аорти:

  • атеросклероз (скупчення жирових бляшок в артеріях)
  • Високий кров’яний тиск
  • куріння
  • Глибокі рани, травми або інфекції кровоносних судин
  • A вроджений аномалія (стан, з яким ви народилися)
  • Таке спадкове захворювання, як Синдром Марфана, синдром Лойса-Дітца або інші спадкові захворювання грудної аорти
  • Дефектний ген. Дослідники виявили, що люди, які мають дефект 1 із 3 певних генів, мають більше шансів отримати аневризму або розшарування аорти протягом життя.

  Як виявляються аневризми?

  Залежно від розташування аневризми, її можна виявити за допомогою УЗД черевної порожнини, ехокардіографія, або рентгенологічне зображення, наприклад артеріографія, магнітно-резонансна томографія (МРТ) та комп’ютерна томографія (КТ).

  Які симптоми?

  Симптоми залежать від типу та розташування аневризми та є наслідком тиску, викликаного тиском аневризми на сусідні органи, нерви та інші кровоносні судини. Наприклад,

  • Аневризми аорти, розташовані в грудній клітці, можуть викликати задишку, хрипкий або хрипкий голос, біль у спині або біль у лівому плечі або між лопатками. Однак у більшості випадків ці аневризми не мають симптомів. Часто їх виявляють під час планового обстеження з іншої причини або через те, що на вершині аневризми розвивається розшарування аорти.
  • Розшарування аорти може викликати раптовий і сильний біль, і пацієнти часто відчувають, ніби щось розриває або розриває їх усередині. Біль може віддаватися в груди, спину або між лопаток. Розшарування аорти також може викликати раптовий біль у шлунку, біль у попереку або грипоподібні симптоми. Якщо кров витікає з розтину та накопичується в грудній клітці, кров може потрапити в перикардіальний простір (мішок, який оточує серце) і завадити серцю правильно наповнюватися. Це може призвести до небезпечного для життя стану, який називається серцева тампонада.
  • Аневризми черевної аорти можуть викликати біль у животі або попереку.
  • Церебральні (мозкові) аневризми можуть не мати жодних симптомів, або вони можуть викликати головний біль, біль у шиї та обличчі або проблеми із зором і розмовою.

  Як проявляються аневризми і розтини лікували?

  Лікування залежить від розміру та розташування аневризми та загального стану здоров’я. Аневризми аорти в грудній клітці (тобто у висхідній або низхідній аорті), якщо вони достатньо великі, слід прооперувати (хірургічним або ендоваскулярним втручанням; див. нижче), щоб запобігти розриву або розшаренню. Аневризми черевної аорти також слід оперувати, якщо вони досить великі.

  Всі аневризми необхідно регулярно спостерігати. Залежно від розміру аневризми ваш лікар може рекомендувати щорічні візуалізаційні дослідження. Хірургічне втручання може бути рекомендовано, якщо розмір аневризми досягає 5 або 5.5 сантиметрів (2 або 2.2 дюйма), але те, чи порекомендує ваш лікар операцію, також може залежати від вашого загального стану здоров’я, чи є у вас гени, які роблять вас схильними до аневризми аорти, і ваш зріст і вага. Наприклад, 5-сантиметрова аневризма у висхідній аорті, швидше за все, потребуватиме хірургічного втручання, якщо ви низький і худий, ніж якщо ви великий.

  Пацієнтам із розшаруванням аорти зазвичай рекомендують операцію негайно при розшаруванні типу А, яке є розшаруванням у частині аорти, найближчій до серця та аортального клапана. Для дисекції типу B, яка розташована далі від серця, пацієнтам можуть спочатку дати ліки (наприклад, бета-блокатори для зниження артеріального тиску), і за розтином будуть уважно спостерігати. Залежно від симптомів пацієнта та результатів його візуалізаційних досліджень, для розшарування аорти типу В може знадобитися стент-трансплантат, вставлений через прокол у паху. Лише рідко розшарування аорти типу B вимагає відкритої операції, яка виконується через розріз на спині.

  Якщо у вас аневризма аорти, яка не потребує хірургічного втручання, ваш лікар може призначити ліки, які знижують артеріальний тиск (наприклад, бета-блокатори), щоб зменшити навантаження на стінку аорти. Це зменшує ризик збільшення аневризми.

  Хірургічне втручання при аневризмі аорти часто передбачає заміну ослабленої частини аорти трансплантатом: трубкою з тканини. Це робиться через розріз на грудях або спині.

  Малоінвазивні, ендоваскулярні процедури

  Інтервенціоналісти з Техаського інституту серця (кардіологи, кардіохірурги та судинні хірурги) були одними з перших, хто застосував мінімально інвазивну техніку для лікування пацієнтів з аневризмами черевної аорти високого ризику. Цей метод називається ендоваскулярним відновленням аневризми черевної аорти або EVAR. Під час цієї процедури стент-графт — трубка з тканини та дротяної сітки — вставляється в артерію вашої ноги через невеликий прокол у паху. Потім стент-трансплантат протягують через артерію вгору в аорту, поки стент-трансплантат не опиниться всередині аневризми. Там стент-трансплантат розширюється в трубку, щоб кров текла через трансплантат замість аневризми. Це зменшує тиск на слабкі стінки аневризми та запобігає розширенню або розриву аневризми. Техніка EVAR сьогодні зазвичай використовується для лікування пацієнтів з аневризмами черевної аорти, якщо кровоносні судини пацієнта придатні для такого лікування.

  Інтервенціоналісти з Техаського інституту серця також були одними з перших, хто також виконував ендоваскулярне лікування аневризм і розшарування низхідного відділу грудної аорти в грудній клітці. Ендоваскулярне відновлення низхідної грудної аневризми називається TEVAR (для грудного ендоваскулярного відновлення аорти). Як і EVAR, TEVAR передбачає розширення стент-графта всередині хворої частини аорти.

  Переваги EVAR і TEVAR включають швидше одужання та коротший термін перебування в лікарні порівняно з хірургічним втручанням. Іноді ці процедури можна виконувати без загальної анестезії (ви не спите під час процедури). Замість цього використовується місцевий анестетик, щоб знеболити область паху, де виконується прокол для введення стент-трансплантата.

  Аневризма судин головного мозку – симптоми, лікування, причини, операція, наслідки

  Аневризма судин головного мозку – це вибухання стоншеної стінки однієї з артерій головного мозку, наповнене кров’ю.

  Ті, у кого вона є, мають «бомбу уповільненої дії» всередині черепа. Стінка артерії в місці, де утворилося це випинання, не має м’язового шару і мембрани, що обумовлює відсутність в цьому місці еластичності і міцності судини.

  Особливу небезпеку аневризма представляє в зв’язку з тим, що стоншена стінка артерії може в будь-яку секунду розірватися, в результаті чого станеться крововилив у головний мозок. Також аневризма може здавлювати навколишні тканини головного мозку і нерви.

  Які причини виникнення аневризм в судинах головного мозку?

  У результаті багатьох досліджень було виявлено кілька чинників, які збільшують ризик виникнення аневризм в значній мірі.

  • Спадковий фактор – при дефіциті колагену III типу відбувається витончення м’язового шару артерій. Особливо часто аневризми формуються в цьому випадку в зоні біфуркацій (роздвоєння) артерій і в місцях, де велика звивистість артерії. Це супроводжується й іншими патологіями, наприклад, коарктацією аорти, гіпоплазією ниркових артерій.
  • Травми артерій в анамнезі
  • Гіаліноз судинних стінок
  • Куріння
  • Вживання наркотичних речовин
  • Підвищений артеріальний тиск
  • Емболія артерій – перенос з током крові невеликих «шматочків» злоякісних пухлин або конгломерату грибкових або бактеріальних мікроорганізмів
  • Дія радіоактивного випромінювання будь-якої тривалості
  • Атеросклероз судин головного мозку
  • Аневризма судин мозку – це захворювання дорослих 30-60 років
  • Жінки схильні аневризмі частіше за чоловіків
  • Високий ризик її розвитку при спадковій схильності
  • У США, наприклад, щорічно у 27 000 пацієнтів відбувається розрив аневризми

  Класифікація аневризм

  1 – за формою:

  • Мішотчата аневризма – має округлу форму, з’єднується зі стовбуром артерії шийкою. Виникає найчастіше у дорослих.
  • Бічна аневризма – зовні схожа на пухлиноподібне плоске утворення на судині.
  • Веретеновидна аневризма – з’являється при розширенні стінки судини на певній ділянці.

  2 – за розміром:

  • Мала аневризма – діаметр менше 11 мм
  • Середня аневризма – діаметр 11 мм до 25 мм
  • Гігантська аневризма – більше 25 мм в діаметрі.

  Симптоми аневризми судин головного мозку

  Часто, поки аневризма маленьких розмірів, вона може себе не проявляти ніяким чином і пацієнт про неї може навіть не здогадуватися. У цьому полягає підступність захворювання – пацієнти не підозрюють про свій діагноз, людину нічого не турбує і можливо з цим вона може прожити все життя. Клінічні прояви виникають тоді, коли аневризма досягає великих розмірів або розривається.

  При аневризмі великих розмірів можуть здавлюватися тканини мозку і нервові стовбури, що тягне за собою ряд можливих симптомів аневризми судин головного мозку:

  • Біль в очних яблуках
  • Погіршення зору
  • Випадання полів зіру
  • Оніміння на обличчі
  • Зниження слуху
  • Розширення однієї із зіниць (мідріаз)
  • Параліч м’язів обличчя на одній із сторін

  При розриві аневризми і внутрішньочерепному крововиливі будуть наступні симптоми:

  • Різкий нестерпний головний біль
  • Нудота, блювота
  • Можлива втрата свідомості
  • Чутливість до світла, шуму
  • У важких випадках – кома
  • Параліч м’язів кінцівок з одного боку
  • Порушення мовної функції
  • Порушення ковтання
  • Втрата координації
  • Порушення дефекації і сечовипускання
  • Зміни психіки – неспокій, збудження, тривожність
  • Судоми

  Наслідки аневризми судин мозку – небезпека розриву

  У більшості випадків аневризма довгий час не дає про себе знати. Довгі роки людина може жити з цією «бомбою» в голові і дізнається про неї лише тоді, коли відбудеться розрив аневризми судин головного мозку (ризик розриву аневризми приблизно 1% щороку). Смертність в даному випадку складає не менше 50%, інвалідизація – 25% і лише чверть усіх, хто переніс крововилив у мозок із-за розриву аневризми, залишаються працездатними людьми. Наслідки аневризми:

  • Геморагічний інсульт
  • Вазоспазм
  • Кома
  • Гідроцефалія (див. гідроцефалія головного мозку у дорослих – симптоми, лікування)
  • Незворотні пошкодження мозку

  Крововилив може бути в оболонкові простору мозку або в шлуночки головного мозку. У будь-якому випадку виникає набряк мозку, підвищується внутрішньочерепний тиск. Може виникнути закупорка лікворних шляхів з подальшим зміщенням структур головного мозку. Кров з часом починає розпадатися, продукти її розпаду викликають запальну реакцію в тканинах мозку, що веде до некрозу цих ділянок. А це означає, що ті функції, за які відповідали ці ділянки головного мозку, будуть втрачені.

  При субарахноїдальному крововиливі може виникнути таке ускладнення, як церебральний ангіоспазм. Тобто, периферичні судини головного мозку різко скорочуються, внаслідок чого струм крові в них сповільнюється або стає неможливим, що призводить до ішемії тканин головного мозку.

  Діагностичні методи

  Рідко аневризму можна виявити при випадковому дослідженні ще до її розриву. Але зазвичай методи діагностики застосовуються вже після її розриву.

  1. Ангіографія – рентгенологічний метод з використанням контрастних речовин. Внутрішньовенно вводиться препарат, який дозволить побачити на знімках всі судини головного мозку, місця їх звужень, звитості, визначити де саме розташована аневризма.

  2. Комп’ютерна томографія (КТ) – неінвазивний метод дослідження, що дозволяє визначити в якій частині мозку стався крововилив, об’єм пошкоджених тканин.

  3. КТ-ангіографія – поєднання двох попередніх методів. Комп’ютерна томографія з попереднім введенням контрастної речовини.

  4. Магніто-резонансна томографія (МРТ) – дозволяє більш точно візуалізувати судини. За допомогою МРТ можна точно визначити локалізацію і розмір аневризми.

  5. Дослідження ліквору – під місцевої анестезією проводиться спінальна пункція і взяття ліквору. При крововиливі з проривом в шлуночки або субарахноїдальному крововиливі в цереброспінальній рідині буде кров.

  При відсутності симптомів аневризми часта діагностика не обґрунтована, тільки в разі наявності 2 і більше найближчих родичів з аневризмою рекомендується регулярний скринінг, а також регулярна діагностика показана пацієнтам, які вже мали розрив аневризми, оскільки ризик розвитку нової аневризми становить 1-2 відсотки на рік.

  Методи лікування аневризми

  У разі аневризми, що не розірвалася, можливо, лікування буде потрібно не відразу. Найчастіше потрібний тільки моніторинг стану і регулярне обстеження хворого. При вирішенні питання про лікування аневризми судин головного мозку зіставляються ризики від оперативного втручання і ризик її розриву. При цьому враховується розмір та тип аневризми, вік пацієнта, локалізація аневризми, стан здоров’я пацієнта та його спадковість.

  Навіть самий досвідчений фахівець тільки з діагностики аневризми не зможе прогнозувати – чи буде коли-небудь її розрив чи ні. Наслідки розриву аневризми дуже серйозні, практично смертельні, але до рішення про проведення оперативного втручання слід підходити дуже індивідуально, оскільки хірургічне лікування аневризми (операція) також представляє чималий ризик для пацієнта. На підставі численних досліджень вчені приходять до висновку, що при розмірі аневризми менше 10 мм ймовірність її розриву не велика, і в цьому випадку операція несе більший ризик. За різними оцінками фахівців, виникнення ускладнень після операції складають 4-15 відсотків, а смертельний результат 0-7 відсотків.

  При аневризмі судин головного мозку операції можуть бути двох видів:

  1. Кліпування аневризми з трепанацією черепа. Складна нейрохірургічна операція, метою її є виключення аневризми з загального кровотоку. При цьому не порушується кровотік в судинах, на якому розташовується аневризма. В цьому разі розкривається черепна коробка у певній проекції, знаходиться судина з аневризмою. На шийку аневризми накладається кліпса. При цьому використовується спеціальний мікроскоп і мікрохірургічна техніка.

  2. Ендоваскулярні операції. В цьому випадку доступ здійснюється через стегнову артерію. В неї вводиться катетер, на кінці нього розташовується балон або спіраль, яка проводиться до судини з аневризмою під КТ-контролем. У цьому місці встановлюється балон або спіраль, які дозволяють виключити з кровоплину пошкоджену судину. Це не тягне за собою жодних наслідків для кровопостачання головного мозку, так як кожна ділянка мозку кровопостачається з декількох джерел. Цей тип операцій вважається кращим, так як менш травматичний.

  Реабілітація

  Після лікування аневризми пацієнтам потрібно відновне лікування. Тим, хто переніс крововилив, потрібне більш ретельне, тривале та інтенсивне відновне лікування наслідків. У нього входить лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапія, мовна гімнастика, електростимуляція та інші методи.

  Про аневризму судин головного мозку також можна прочитати статтю російською мовою: “Симптомы аневризмы сосудов головного мозга. Лечение, причины, операции, последствия”.