ОТЖЕ
1. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; адже. [Сервіллія:] Там був один.. Старий вже дідуган, так той найбільше вабив [хлопця] … Отже кажуть, що він із ним кудись за Тібр подався (Л. Укр., II, 1951, 373); // Уживається для підкреслення наслідку чого-небудь у значенні оті. Отже ж то і змалював він солдата, та ще як? Що, я ж кажу, що живий не буде такий бридкий, як то був намальований (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Зачинили [Кармелюка] у кам’яну.. темницю. Багаті кричали: — Дождавсь, Кармелюк! Отже й заплати Кармелюкові! (Вовчок, І, 1955, 362).
2. Уживається з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чого-небудь. — То отже слухай, Христино батьківно, — жартує панич. — Будь однині моєю слугою і дай мені, будь ласка, умитися… (Мирний, III, 1954, 154); [Лукаш:] Так отже слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до мене сміє ходити, а хто ні, то ліпше сам я знов з ліса заберуся на село (Л. Укр., III, 1952, 238).
3. Уживається в значенні вставного слова при висловленні підсумку; таким чином. У Джантемира відлягло від серця: отже, можна спокійно сидіти на Орі до весни (Тулуб, В степу. 1964, 165); Так от і зором не всюди кольори ми виявить можем. Отже, висновуймо, єсть і не торкані барвою речі. Як і позбавлені звуку, позбавлені пахощів власних (Зеров, Вибр., 1966, 183); Року 1859 в Лейпцігу.. вийшла книжечка під заголовком: “Новые стихотворения Пушкина и Шевченко”. Отже — зовсім не нова думка, що Пушкін і Шевченко ішли в одному річищі! (Рильський, X, 1962, 43).
ОТЖЕ 2 , спол.
1. Уживається в приєднувальних конструкціях у знач. тому, через те. Нічого теплого з собою не мав, отже була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (Коцюб., III, 1956, 339); Оця молодиця жила найближче, отже, цілком природно, що її цікавість була найпекучіша (Хотк., II, 1966, 254); Відступали старовинним Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку. отже обминути повстанську свою столицю було неможливо (Гончар, II, 1959, 85).
2. рідко. Уживається при вираженні заперечення, протиставлення у знач. але, проте. Кажуть, що з лиха вмреш, — отже, ні! (Укр.. присл. 1963, 34); — Може б, і я зумів би зсадити тебе з коня кулею, та, отже, жду, поки ти надумаєшся, чи скакати, чи додому вертатися (П. Куліш, Вибр., 1969, 105); Він хитнувся, трохи не впав, отже встояв і наче бадьоріше підійшов до полу, де лежала мертва Хівря (Мирний, IV, 1955, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 804 – 805.
Отже нар.
1) Вѣдь. Отже збреше бісів син! Отже доведеться самому йти.
2) Поэтому, слѣдовательно, итакъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 75.
Яким словом можна замінити слово отже
Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
отже
О́ТЖЕ 1 , част. підсил.
1. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; адже. [Сервіллія:] Там був один.. Старий вже дідуган, так той найбільше вабив [хлопця] … Отже кажуть, що він із ним кудись за Тібр подався (Л. Укр., II, 1951, 373); // Уживається для підкреслення наслідку чого-небудь у значенні оті. Отже ж то і змалював він солдата, та ще як? Що, я ж кажу, що живий не буде такий бридкий, як то був намальований (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Зачинили [Кармелюка] у кам’яну.. темницю. Багаті кричали: — Дождавсь, Кармелюк! Отже й заплати Кармелюкові! (Вовчок, І, 1955, 362).
2. Уживається з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чого-небудь. — То отже слухай, Христино батьківно, — жартує панич. — Будь однині моєю слугою і дай мені, будь ласка, умитися… (Мирний, III, 1954, 154); [Лукаш:] Так отже слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до мене сміє ходити, а хто ні, то ліпше сам я знов з ліса заберуся на село (Л. Укр., III, 1952, 238).
3. Уживається в значенні вставного слова при висловленні підсумку; таким чином. У Джантемира відлягло від серця: отже, можна спокійно сидіти на Орі до весни (Тулуб, В степу. 1964, 165); Так от і зором не всюди кольори ми виявить можем. Отже, висновуймо, єсть і не торкані барвою речі. Як і позбавлені звуку, позбавлені пахощів власних (Зеров, Вибр., 1966, 183); Року 1859 в Лейпцігу.. вийшла книжечка під заголовком: “Новые стихотворения Пушкина и Шевченко”. Отже — зовсім не нова думка, що Пушкін і Шевченко ішли в одному річищі! (Рильський, X, 1962, 43).
ОТЖЕ 2 , спол.
1. Уживається в приєднувальних конструкціях у знач. тому, через те. Нічого теплого з собою не мав, отже була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (Коцюб., III, 1956, 339); Оця молодиця жила найближче, отже, цілком природно, що її цікавість була найпекучіша (Хотк., II, 1966, 254); Відступали старовинним Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку. отже обминути повстанську свою столицю було неможливо (Гончар, II, 1959, 85).
2. рідко. Уживається при вираженні заперечення, протиставлення у знач. але, проте. Кажуть, що з лиха вмреш, — отже, ні! (Укр.. присл. 1963, 34); — Може б, і я зумів би зсадити тебе з коня кулею, та, отже, жду, поки ти надумаєшся, чи скакати, чи додому вертатися (П. Куліш, Вибр., 1969, 105); Він хитнувся, трохи не впав, отже встояв і наче бадьоріше підійшов до полу, де лежала мертва Хівря (Мирний, IV, 1955, 229).
Отже нар.
1) Вѣдь. Отже збреше бісів син! Отже доведеться самому йти.
2) Поэтому, слѣдовательно, итакъ.
отже
1. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; адже.
[Сервіллія:] Там був один.. Старий вже дідуган, так той найбільше вабив [хлопця] … Отже кажуть, що він із ним кудись за Тібр подався (Л. Укр., II, 1951, 373);
// Уживається для підкреслення наслідку чого-небудь у значенні оті.
Отже ж то і змалював він солдата, та ще як? Що, я ж кажу, що живий не буде такий бридкий, як то був намальований (Кв.-Осн., II, 1956, 7);
Зачинили [Кармелюка] у кам’яну.. темницю. Багаті кричали: — Дождавсь, Кармелюк! Отже й заплати Кармелюкові! (Вовчок, І, 1955, 362).
2. Уживається з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чого-небудь.
— То отже слухай, Христино батьківно, — жартує панич. — Будь однині моєю слугою і дай мені, будь ласка, умитися… (Мирний, III, 1954, 154);
[Лукаш:] Так отже слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до мене сміє ходити, а хто ні, то ліпше сам я знов з ліса заберуся на село (Л. Укр., III, 1952, 238).
3. Уживається в значенні вставного слова при висловленні підсумку; таким чином.
У Джантемира відлягло від серця: отже, можна спокійно сидіти на Орі до весни (Тулуб, В степу. 1964, 165);
Так от і зором не всюди кольори ми виявить можем. Отже, висновуймо, єсть і не торкані барвою речі. Як і позбавлені звуку, позбавлені пахощів власних (Зеров, Вибр., 1966, 183);
Року 1859 в Лейпцігу.. вийшла книжечка під заголовком: “Новые стихотворения Пушкина и Шевченко”. Отже — зовсім не нова думка, що Пушкін і Шевченко ішли в одному річищі! (Рильський, X, 1962, 43).
1. Уживається в приєднувальних конструкціях у знач. тому, через те.
Нічого теплого з собою не мав, отже була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (Коцюб., III, 1956, 339);
Оця молодиця жила найближче, отже, цілком природно, що її цікавість була найпекучіша (Хотк., II, 1966, 254);
Відступали старовинним Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку. отже обминути повстанську свою столицю було неможливо (Гончар, II, 1959, 85).
2. рідко. Уживається при вираженні заперечення, протиставлення у знач. але, проте.
Кажуть, що з лиха вмреш, — отже, ні! (Укр.. присл. 1963, 34);
— Може б, і я зумів би зсадити тебе з коня кулею, та, отже, жду, поки ти надумаєшся, чи скакати, чи додому вертатися (П. Куліш, Вибр., 1969, 105);
Він хитнувся, трохи не впав, отже встояв і наче бадьоріше підійшов до полу, де лежала мертва Хівря (Мирний, IV, 1955, 229).
Значення в інших словниках
- отже — о́тже 1 сполучник незмінювана словникова одиниця о́тже 2 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- отже — ОТЖЕ – ОТ ЖЕ Отже. 1. наст, підсил. Вживається для підсилення висловлюваної думки, при спонуканні, заохоченні до чогось тощо, а також як вставне слово. Перевів погляд [парубок] на крайнє жито. Літературне слововживання
- отже — ч., таким чином, значить, жм. отож; ЯК СП. тому, через те. Словник синонімів Караванського
- отже — I част. підсил. 1》 Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; адже. || Уживається для підкреслення наслідку чого-небудь у значенні от і. 2》 Уживається з дієсловами наказового способу для спонукання, заохочення до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отже — О́ТЖЕ¹, част. підсил. 1. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; адже. [Сервіллія:] Там був один .. Старий вже дідуган, так той найбільше вабив [хлопця]. Словник української мови у 20 томах
- отже — О́тже (отож, тому), о́тжеж, присл. О́тже доведе́ться само́му йти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- отже — Отже нар. 1) Вѣдь. Отже збреше бісів син! Отже доведеться самому йти. 2) Поэтому, слѣдовательно, итакъ. Словник української мови Грінченка
