Як вакцини врятували мільйони. Історія щеплень від 18 століття до наших днів

Пандемія Covid-19 змусила людство згадати, наскільки небезпечними та руйнівними бувають спалахи інфекційних хвороб і як вакцини стають в таких випадках єдиною надією на повернення до нормального життя.

Коронавірус — не перший ворог, зброєю проти якого повинна стати масова вакцинація. Сотням мільйонів людей у всьому світі пощастило вижити, тому що знайшлася зброя проти невидимих убивць, які тероризували світ. Звичайно, якщо вони жили там, де був доступ до медичної допомоги.

Ось кілька прикладів того, як вакцини змінили життя людей.

Віспа

Віспощеплення – мабуть, найбільша історія успіху в цій галузі.

Тільки в XX столітті ця надзвичайно заразна вірусна хвороба вбила понад 300 мільйонів людей. Кількість жертв в більш ранні епохи не піддається обліку.

Близько 30% тих, хто заражалися віспою, вмирали, нерідко в муках, тому що все їхнє тіло вкривалося гнійними наривами. Решта сліпнули або залишалися на все життя з жахливими шрамами на шкірі.

Протягом століть люди відчайдушно шукали ліки проти віспи — і врешті-решт, створили першу вакцину.

Ідея, що штучно викликана слабка форма захворювання здатна створити у людини імунітет, народилася, ймовірно, в Китаї. Відповідно до джерел, вже близько 1000 року люди там вдихали через ніс порошок з дрібно потовчених струпів хворих на віспу або вставляли у вуха шматочки вати, вимочені в гної.

Від віспи люди сліпнули, вмирали, на тілі залишалися шрами

В Африці за допомогою голки протягували через шкіру просочену гноєм нитку.

У Британії XVIII століття щеплення від віспи палко пропагувала знаменита аристократка та інтелектуалка леді Мері Монтегю, яка сама в молодості перехворіла на віспу і ознайомилася з відповідними практиками в Туреччині, де її чоловік служив послом.

Надійним метод було назвати важко. Приблизно кожен тридцятий пацієнт в результаті хворів на віспу у важкій формі і гинув.

Тим часом англійські фермери давно помітили, що коров’яча віспа для людини заразна, але не смертельна. Вивчивши це явище, лікар Едвард Дженнер створив на основі коров’ячої віспи надійну і безпечну вакцину.

14 травня 1796 року Дженнер прищепив нею восьмирічного фермерського сина Джеймса Фіппса, який згодом дожив до старості, а за два роки випустив знамениту брошуру “Дослідження причин і дія коров’ячої віспи”. Випустив власним коштом, оскільки Королівське наукове товариство поставилося до методу Дженнера з недовірою.

Сумніви відпали, коли військовослужбовців британської армії і флоту примусово прищепили від віспи, і ні з ким нічого поганого не сталося.

Майже за сто років Луї Пастер з поваги до Дженнера запропонував назвати всі засновані на принципі створення штучного імунітету препарати вакцинами: від французького слова vache – “корова”.

Едвард Дженнер прищеплює хлопчикові безпечний для людини вірус коров’ячої віспи

У бідних країнах віспа продовжувала лютувати ще понад півтори сотні років. Покінчити з нею допомогла програма масованого щеплення ВООЗ, яка стартувала в 1967 році.

Вважається, що для появи колективного імунітету необхідно прищепити 80% населення. Вакцинувати кілька мільярдів людей було неможливо.

Зате досить ефективною виявилася тактика точкової імунізації, вперше випробувана в східній Нігерії: оперативно виявляти осередки віспи і прищеплювати сусідніх жителів. Викорінити віспу в регіоні з населенням в 12 мільйонів людей вдалося, зробивши всього 750 тисяч щеплень.

Зараз живі віруси віспи залишилися лише в двох місцях на Землі: лабораторіях вищого рівня захисту в Росії та США.

Поліомієліт

Ця хвороба вбила набагато менше людей, ніж віспа, зате була набагато жорстокішою до тих, хто вижив.

Заражаються нею в основному в дитинстві. Вірус проникає в організм через рот, потім потрапляє в кров і вражає нервову систему, часто викликаючи невиліковний параліч. Здебільшого він вражає ноги, але кожний десятий пацієнт помирає від задухи в результаті паралічу легеневих м’язів.

Спеціальний прилад “залізні легені”: людина лягає всередину капсули, яка ніби дихає за неї, сама людина в цей час абсолютно нерухома

Єдиною надією таких хворих залишалася штучна вентиляція легень всередині спеціальних камер, створених в 1920-х роках, які отримали назву “Залізні легені”. У цих металевих коконах люди проводили тижні, іноді – все їхнє життя.

Оскільки поліомієліт, на відміну від віспи, не має зовнішніх ознак, його інфекційна природа була встановлена лише в 1905 році шведським лікарем Іваром Вікманом.

На той час поліпшення якості питної води у великих містах зменшило як загальну кількість випадків поліомієліту, так і відсоток людей, що мали імунітет до нього. Спалахи хвороби стали помітнішими.

Згідно з даними ВООЗ, поліомієліт вражає, в основному, дітей віком до 5 років.

Існувала думка, що згодом виявилося невірною, що поліомієліт – проблема в основному розвинених країн.

У 1952 році американський лікар Джонас Салком створив вакцину від поліомієліту. У 1961 році його колега Альберт Сейбіна придумав поліпшену версію, яку можна було ковтати, а не отримувати у вигляді ін’єкції. Захворюваність в США і Європі різко пішла на спад.

З щепленнями від поліомієліту пов’язана одна з найстрашніших помилок в історії вакцинації. У 1955 році американська фірма Cutter Laboratories помилково випустила понад сто тисяч доз препарату, що містили живий вірус поліомієліту. Десять дітей померли і 160 були паралізовані на все життя.

A в 1988 році ВООЗ оголосила про початок програми з викорінення поліомієліту в усьому світі. У 1994 році вільними від хвороби, яку прозвали “жахом батьків”, були оголошені США, в 2000-му Китай, Японія і Південна Корея, в 2002-му Європа, в 2014-му Південно-Східна Азія.

За експертними оцінками, вакцина від поліомієліту зберегла життя півтора мільйона людей, ще 18 млн уникнули паралічу.

Зараз поліомієліт дає про себе знати тільки в Афганістані, Пакистані та Нігерії. Йдеться про кілька десятків випадків на рік.

Кір

Вакцинація від кору є прикладом одночасно і успіху, і невдачі.

Спалах лихоманки Ебола в Африці, яка привернула увагу всього світу, вбила близько 20 тисяч людей. Кір минулого року тихо вбила 207,5 тисяч, хоча вакцина від неї існує з 1963 року.

Надзвичайно заразний вірус поширюється з крапельками слини під час кашлю та чхання або під час прямого контакту. Він викликає високу температуру і висипи, у важких випадках, що загрожують життю пацієнта, – діарею, пневмонію і запалення оболонок мозку.

До винаходу вакцини кір забирала в середньому 2,6 мільйона життів на рік. Але побороти її повністю не вдалося, оскільки через високу заразливість колективний імунітет настає лише тоді, коли щеплені 95% людей.

У США і Європі захворюваність на кір в останні роки знову стала зростати через рух противників щеплень, який широко розповсюджуються завдяки соціальним мережам.

Поштовх їм дав британський медик Ендрю Вейкфілд. У 1998 році він опублікував гучну статтю про те, що комбіноване щеплення від кору, свинки та краснухи нібито викликає у дітей аутизм. Хоча дані статті пізніше були спростовані, а самого Вейкфілда позбавили ліцензії лікаря за наукову несумлінність, посіяне ним насіння дало плоди.

Якщо в розвинених країнах хворі на кір все-таки вмирають порівняно рідко, то в Африці все значно гірше. Спалах кору в Демократичній Республіці Конго торік забрав життя більш ніж семи тисяч людей, в основному дітей.

Головною проблемою в країнах, що розвиваються, є не забобони, а нестача вакцини і відсутність медичної інфраструктури, особливо у віддалених місцях. ВООЗ попросила у держав-членів ООН 255 млн доларів додаткового фінансування на вакцинацію від кору.

Малярія

Вчені вважають, що люди хворіли на малярію, також відому як болотна лихоманка, з доісторичних часів.

І сьогодні приблизно половина людства ризикує заразитися малярією, а 400 тисяч людей щорічно вмирають від неї.

Приблизно половина всіх смертей від малярії припадає на Африку.

Хворобу викликає одноклітинна бактерія-паразит, малярійний плазмодій, яка проникає в кров людини, коли її кусає малярійний комар.

Основними способами боротьби з малярією є осушення боліт, де розводяться комарі, протимоскітні сітки та ліки, що пригнічують хворобу на ранній стадії – причому є дані, що плазмодій почав набувати до них стійкість.

Вакцини від малярії, яка формує імунітет, створити поки не вдалося, попри 32 роки інтенсивної роботи та витрачені 700 мільйонів доларів.

Єдиний дослідний зразок проходить випробування в Гані, Малаві та Кенії, які повинні завершитися в 2023 році. Поки, за наявними даними, він захищає від малярії в середньому в 40% випадків і не більше ніж на чотири роки – дуже слабкі показники в порівнянні з вакцинами від інших хвороб. При цьому необхідно зробити не одне, а два чи цілих чотири щеплення.

Фахівці висловлюють стриманий оптимізм, але попереджають, що панацеєю від малярії вакцина навряд чи стане.

Вакцинація домашніх тварин: як обрати вакцину для кота чи собаки? Роз’яснення ветлікаря

Всі власники домашніх тварин прагнуть, щоб їхні улюбленці були здоровими та довго радували своєю присутністю. Заступник начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві Роман Матвійчук в ефірі Українського радіо розповів, чи треба вакцинувати домашніх тварин, як обрати вакцину для кота чи собаки та як уникнути побічних ефектів.

Чи зобов’язані власники домашніх тварин вакцинувати своїх улюбленців

Звичайно. Проти сказу зобов’язані вакцинувати всіх тварин, починаючи з трьохмісячного віку. Це записано в інструкції по боротьбі зі сказом тварин і, зокрема на рівні КМДА прийнято документ про правила утримання собак та котів на території міста Києва. Якщо людина не провакцинувала свого песика чи кота, який живе в неї вдома, то може бути як адміністративна, так і кримінальна відповідальність, тому що нагляд за виконанням цих правил здійснює як і Головне управління Держспоживслужби, так і органи Національної поліції.

Як вакцина впливає на організм тварини

Вакцинації не потрібно боятися. Вакцинацією стимулюється вироблення антитіл до тої чи іншої хвороби. Вакцина захищає від того, щоб тварина не захворіла, зокрема на сказ, чуму м’ясоїдних, парвовірусну інфекцію, лептоспіроз. В місті Києві щороку проти сказу щеплюється до 60 тисяч собак. Тому коли ви своєчасно вакцинуєте свою тварину, проводите ветеринарні огляди — це є виявом піклування про неї.

Коли варто починати вакцинувати котів і собак

Тварин потрібно починати вакцинувати з трьохмісячного віку. Тоді потрібно відразу звернутися до закладу ветеринарної медицини та отримати консультацію, зважаючи на стан тварини, вік і тоді вже проводити заходи з дегельмінтизації та вакцинації тварини.

Загалом з трьохмісячного віку робляться такі вакцини: комплексна вакцина від таких хвороб, як чума м’ясоїдна, парвовірусна та аденовірусна інфекції, а також може бути лептоспіроз. Потім робиться вакцина від сказу, і наступні вакцини повторюються вже через рік на щорічній основі. Вакцинацію не бажано пропускати і затягувати.

Чи потрібно вакцинувати кота, який ніколи не виходить на вулицю

Звичайно, адже власник тварини виходить на вулицю і на своєму взутті може принести все, що завгодно. Тому треба вакцинувати всіх тварин. І навіть якщо вони у віці.

Яку вакцину обрати

Вакцина як українського виробництва, так і закордонна однаково ефективні. Тому боятися українського виробника не варто. Ця вакцина працює. Водночас, якщо ви хочете виїхати з твариною за кордон, ви маєте з’ясувати, які вакцини є визнані тією чи іншою країною.

Крім того, щеплення вакциною вітчизняного виробництва також можна зробити абсолютно безкоштовно у Києві за вулицею Волинська, 12 у приміщенні клініки, а також це можна зробити в ветеринарних закладах медицини в регіонах.

Чи варто купувати вакцину самостійно

Вакцину не можна купувати самому. По-перше, вам її не продадуть, тому що вакцина має продаватися тільки ліцензованим фахівцям ветеринарної медицини. По-друге, вакцина потребує особливих умов зберігання. По-третє, вакцинацію необхідно довірити саме ветеринарам.

Як підготувати тварину до вакцинації

Перед тим, як вакцинувати тварину, господар має впевнитися, що вона клінічно здорова, і це має підтвердити лікар на огляді. Крім того, за два тижні до проведення вакцинації треба провести заходи з дегельмінтизації.

Про побічні ефекти після вакцинації

Після вакцинації для тварини повинен бути карантин: від двох тижнів до одного місяця. В цей період потрібно слідкувати за станом тварини і обмежити її контакти з іншими тваринами. Щодо побічних ефектів від вакцинації, то може бути підвищення температури та пригнічений стан у тварини, яка може бути не така грайлива та відчувати дискомфорт. Такий стан може бути до трьох днів.

Ми виграли б війну, якби наші FPV-дрони мали більший заряд і систему управління рівня Switchblade 600 — Маслов

“Крихкі кістки та сталевий дух”: історія мисткині, яка живе з рідкісною хворобою та допомагає волонтерам

Потепління триватиме до 6 березня, далі зниження температури та опади — синоптикиня “Укргідрометцентру”

“Крихкі кістки та сталевий дух”: історія мисткині, яка живе з рідкісною хворобою та допомагає волонтерам

100 тисяч мобілізованих за пів року, відкриті реєстри для ТЦК і резерв 50+ ― Нарожний про законопроєкт №10449

Які вакцини роблять кроликам

Меню сайту

• Новини
• Структура
• Основні функції та напрямки роботи
• Керівництво
• Контактна інформація
• Зворотній зв’язок
• СТОП корупція
• Нормативна база
• Державні лабораторії в м. Києві
• Державні ветеринарні лікарні в м. Києві
• Виїзд закордон
• Панель управління
• Вхід на сайт

Все про вакцинацію

Вакцинація – це введення антигенного матеріалу в організм тварини з метою запобігання зараження чи зниження клінічних проявів інфекційної хвороби.
На даний момент в ветеринарній практиці широко поширені 2 типи вакцин:
* живі, але ослаблені штами мікроорганізмів або вірусів;
* убиті (інактивовані) мікроорганізми;
«Живі» вакцини сприяють виробленню кращого імунітету у порівнянні з «убитими», тому що містять

ослаблені, але живі вірус чи бактерію, від якого проводиться щеплення, але, в деяких випадках, вони гірше переносяться твариною. Якщо взагалі говорити про реакції дії від щеплень, то зустрічаються вони надзвичайно рідко і залежать від індивідуальних особливостей породи .
Інактивовані вакцини більш безпечні, але призводять до слабшого розвитку імунітету, тому що мають у своєму складі мертвий антиген (зразок інфекції) або
взагалі тільки фрагмент його ДНК.
З якого віку потрібно проводити вакцинацію?
Ідеальним початком для вакцинації є вік 8 – 12 тижнів. Першу вакцинацію необхідно проводити тільки здоровим тваринам і після проведеної дегельмінтизації, схема якої залежить від конкретного антигельмінтного препарату.
Ревакцинацію, згідно з рекомендаціями виробників вакцин, необхідно проводити через 2 – 4 тижні (знову ж таки залежить від вакцини). Ревакцинацію проводять по двом причинам:
– організм цуценяти чи кошеняти може мати материнські антитіла, які воно отримало під час поїдання молозива до 12 – 16 тижневого віку. Ці антитіла можуть перешкоджати нормальному виробленню імунітету до захворювань, від яких вакцинується тварина. Тому повторна ревакцинація у 12 – 16 тижневому віці проводиться саме тоді, коли рівень материнських антитіл знижується.
– на перше введення вакцини організм формує імунітет до інфекції. Але такого імунітету може буде недостатнього для нормального захисту організму. Це, знову ж таки, залежить від індивідуальних особливостей організму: тварини з сильною імунною системою будуть краще відповідати на щеплення, із слабкою – гірше.
Щодо дорослих тварин, то тут думки розходяться. Деякі лікарі та вчені вважають, що одноразового щеплення дорослій тварині вистачить, інші рекомендують першу вакцинацію проводити дворазово по схемі, як для молодих тварин.У будь – якому випадку вирішувати про кратність вакцинації необхідно ветеринарному лікарю і власнику тварини. Це рішення залежить від умов життя тварини та історії хвороби.
Як часто потрібно проводити повторну вакцинацію?
Ревакцинацію котам і собакам в Україні рекомендовано проводити щорічно.
До якого віку необхідно проводити вакцинацію? Протягом усього життя. Справа в тому, що дорослі або немолоді тварини з часом можуть мати знижений імунітет, який знижується під впливом часу (всі ми не молодіємо) або умовами утримання, харчування, набутими в процесі життя хронічними захворюваннями. Такі тварини знаходяться у групі ризику щодо зараження інфекційними хворобами.
Навіщо мені вакцинувати мого кота чи собаку, якщо він не виходить на вулицю?
Ну по-перше, може виникнути така ситуація, що тварина все ж таки вийде на вулицю за вашої ініціативи або без неї. По-друге, люди ходять по вулиці і можуть «принести» інфекцію з собою,наприклад із взуттям. Що роблять наші улюблені тварини в першу чергу? Правильно: обнюхують нас, наше взуття (так вони отримують більш детальну інформацію де, ми були і що робили). От вам і шлях зараження, так як хворі тварини виділяють інфекцію з продуктами своєї життєдіяльності. Ну і по-третє, це життя, й іноді може виникнути ситуація, коли свою тваринку треба віддати на певний час у готель для тварин або просто знайомим, у яких, до речі, може бути свій улюбленець, тому ваша тварина повинна бути максимальна захищена. Ніхто з нас не застрахований від того, щоб не підібрати з вулиці іншу тварину.
Як стрес може провокувати розвиток інфекції?
Так, тварини, як і люди, піддаються стресам. Це може бути психологічна проблема, яку власник тварини може і не помітити, а улюбленець про це і не скаже. Існує декілька інфекцій, які можуть жити в організмі тварини все життя без будь якої шкоди, наприклад вірус герпесу кішок або токсоплазмоз. От якраз під дією такого стресу може відбуватись активізація інфекції у домашньої тварини, яка ніколи не контактували з іншими і не виходила на вулицю. А причина ось в чому: наприклад, кошеня перехворіло герпесом, яким заразилось від матері ще в дитинстві. Вже здоровим воно потрапило до вас і росло, оточене любов’ю та увагою. Але невеликий стрес здатний «пробудити» сплячу інфекцію і тварина почуває себе погано і хворіє.
Чи обов’язково потрібно вакцинувати тварину від сказу, якщо вона не виходить на вулицю?
Так, наша держава неблагополучна щодо сказу, тому по закону ви повинні вакцинувати вашу тварину від цього захворювання щороку. Будь-яка ветеринарна клініка може відмовити в огляді та наданні послуг для вашої тварини, якщо вона не вакцинована від сказу, оскільки це захворювання смертельне також і для людей. Ну і подорожувати з вашим улюбленцем ви теж не зможете без відмітки про вакцинацію у його паспорті та дослідженні на рівень антитіл від сказу (для країн ЄС, Америки та інших).
Давнє правило «Хворобу легше профілактувати, ніж лікувати» актуальне і понині. Наші улюбленці заслуговують на щорічну вакцинацію, за яку потім будуть вдячні вам.