Еукаріотичні клітини містять ядро, яке координує життєдіяльність клітини. У ньому міститься спадковий апарат клітини, і численні органели, які виконують різноманітні функції.
Клітини еукаріотів мають: ядро,поверхневий апарат, цитоплазму, постійні структури – органели та непостійні структури – включення. До поверхневого апарату входять: плазматична мембрана , над мембранні та під мембранні структури.
Клітинне ядро (лат. nucleus) — мембранна органела клітини, яка міститься в еукаріотичних клітинах і містить генетичний матеріал у формі ДНК. Ядро — це контрольний центр клітини, який регулює експресію генів, реплікацію ДНК і поділ клітини.
Еукаріоти (грец. eu — добре, благо + karyon — ядро) — організми, клітини яких мають ядро, оточене мембранною оболонкою. До еукаріотів належать найпростіші, гриби, рослини і тварини.
Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві усім іншим клітинним формам життя, зокрема рослинам, грибам та тваринам.
У цитоплазмі містяться різні органели, кожна з яких має характерну структуру, – мітохондрії, лізосоми, центріолі. Еукаріотична клітина: будова та функції органоїдів. ЕПС, апарат Гольджі …
