Методи управління підприємством, їх види та значення

Для отримання конкретних результатів будь-якою діяльністю приватного чи державного підприємства потрібно управляти. Під управлінням розуміють цілеспрямовану дію на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку із появою інших обставин.

Результатом виконання конкретних функцій управління, що здійснюється на основі загальних функцій є отримані методи управління. Методи, представляють собою способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо).

Вони спрямовані на об’єкт управління (підприємство, відділ, підрозділ тощо), тобто на працівників різних структурних підрозділів та видів діяльності. Кожен з методів управління має свій зміст. Останній проявляється через особливості прийомів і способів впливу, а головною метою є забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних та суспільних інтересів.

Завдання керуючої системи різноманітні. Основним з цих завдань є вироблення методів управління, завдяки яким ця система впливатиме на працівників, забезпечуючи мотивацію праці, координуючи їхню діяльність. Між методами і функціями управління існує діалектичний зв’язок, оскільки основним завданням функцій, як видів управлінської діяльності, є формування методів управління. Процес формування методів управління здійснюється через конкретні функції, які реалізуються з допомогою загальних підходів. Місце методів у процесі управління підприємством показано на рис. 1.4.

Особливість функціонування методів менеджменту проявляється в тому, що це не окремі розрізнені та самостійні способи впливу, а цілісна система, яка складається із взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів.

Рис. 1.4. Методи менеджменту в процесі управління підприємством

Виділяють такі методи управління:

• 1) економічні;
• 2) технологічні;
• 3) соціально-психологічні;
• 4) адміністративні.

Кожний із вказаних методів управління зумовлений різноманітними чинниками. Так, економічні методи зумовлені економічними чинниками. За їх допомогою досягається колективне та індивідуальне задоволення потреб на всіх рівнях. Методи управління використовуються з різним ступенем ефективності.

1. Ефективне використання економічних методів потребує певних передумов: здатності підприємства адекватно реагувати на зміну економічних умов розвинутого ринкового середовища, фінансово-кредитних інститутів тощо. Економічні методи управління передбачають розробку планово-економічних показників та механізмів їх досягнення. Через матеріальну зацікавленість стимулюють ініціативу та відповідальність працівників за результати прийнятих рішень. В основному, економічні методи діють на об’єкт, яким управляють, не прямо, а опосередковано.

Економічні методи управління – це:

Економічний план представляє собою комплексну модель

(характеристику) основних економічних показників, параметрів майбутнього стану окремих сфер підприємства, а також напрямів, способів і ресурсів, необхідних для досягнення планового обсягу.

В економічному плані прогнозують стан об’єкта у перспективі та визначають необхідні для його досягнення ресурси і механізми.

Економічні плани впливають на діяльність працівників, який можна класифікувати за такими критеріями:

За тривалістю дії розрізняють місячні, квартальні, річні та довгострокові плани, які впливають на ритмічність фінансово- господарської діяльності, якість виготовленої продукції, конкурентоспроможність підприємства на ринку.

На різних рівнях та в різних ланках управління планування дає змогу впливати на відповідні групи працівників. З цією метою керуюча система розробляє плани для відділів, цехів, бюро, дільниць, бригад тощо і навіть для конкретних працівників у формі норм праці (норм виробітку, часу обслуговування, чисельності).

За змістом виділяють такі економічні плани:

• а) план економічного розвитку (містить показники, умови їх досягнення, способи доведення до виконавців, контролю тощо);
• б) план податкових платежів (охоплює їх перелік та суми відповідно до прогнозованого рівня діяльності);
• в) фінансовий план (відображає рух готівки, планові грошові надходження та їх витрати, інвестиції, власний капітал, прибуток тощо).

Найефективнішими економічними методами управління є економічні стимули. Економічні стимули – це способи впливу, які спонукають економічну поведінку індивідів, груп у сфері економічної діяльності до вирішення конкретних фінансово-господарських завдань відповідно до мети підприємства. Вони зумовлюють поведінку індивідів, сприяють гармонізації колективних, групових та індивідуальних інтересів.

Ґрунтуючись на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо. Вони є найдієвішими способами впливу на продуктивність праці працівників підприємства. Будь-які економічні стимули повинні бути обгрунтованими, тобто задовольняти потреби працівників, враховувати їхні здібності та внески у загальний трудовий процес. При їх встановленні необхідно дотримуватися принципу справедливості.

До економічних методів управління підприємством відноситься також бюджет підприємства. Бюджет – це документ, який представляє собою розпис надходжень і витрат грошових коштів суб’єкта господарювання на певний період (як правило, на рік). Його формують балансовим методом, який формує засади функціонування підприємства щодо збалансованості грошових надходжень та витрат. При розробленні бюджету підприємства визначають напрями економії витрат та збільшення надходжень грошових коштів.

У зарубіжних джерелах бюджет розглядають як кількісно виражений план, виділяючи при цьому як окремі бюджети – бюджет доходів, бюджет витрат тощо. Це ототожнює бюджет підприємства зі звичайними планами і не відповідає його економічній сутності.

2. В управлінні підприємством, поряд з економічними, застосовують технологічні методи управління. Останні здійснюють вплив на діяльність працівників через документи, які визначають технологію фінансово-господарських процесів.

За складом виділяють такі документи:

До технологічних документів відносять: різноманітні інструкції, схеми, які визначають методи, прийоми, режим діяльності, послідовність операцій та процедур щодо використання матеріалів, інструментів, обладнання, інших засобів виробництва.

В процесі трудової діяльності через технологічні документи забезпечується відповідний вплив на працівників підприємства. Останні, виконуючи конкретну роботу, керуються переліком технологічних операцій, технологічними картами, вказівками щодо використання конкретного обладнання та устаткування, послідовністю виробничих процесів тощо.

До конструкторських документів відносять: різноманітні ескізи виробів (деталей, вузлів тощо), креслення, конструкторські карти машин (приладів, комп’ютерів, верстатів, автоматів, транспортних засобів та оснащення) тощо.

Для забезпечення конкретних виробничих процесів, а відповідно – й діяльності конкретних працівників, вони необхідні в різній мірі.

• 3. Третю групу складають соціально-психологічні методи управління. Це сукупність специфічних способів впливу на міжособистісні стосунки і зв’язки, соціальні процеси, що виникають у трудових колективах. Ґрунтуючись на моральних стимулах до праці вони діють на особу з допомогою психологічних прийомів (власний приклад, авторитет) з метою перетворення адміністративного завдання на внутрішньо усвідомлену потребу людини. Соціально-психологічні методи використовують з метою підвищення виробничої активності працівників, створення відповідних соціально-психологічних умов їх діяльності. Передусім такі методи зорієнтовані на дотримання принципу психофізіологічної сумісності у колективі, формування здорового морально-психологічного клімату виховання почуття взаємодопомоги та колективізму. Базуючись на суспільно-значущих морально-етичних цінностях, вони активно використовують індивідуальну та групову свідомість, психологічні особливості різних типів індивідів, спільнот, які є передумовою вибору конкретних прийомів впливу. Виділяють такі соціально-психологічні методи:
• 1) соціальні плани;
• 2) моральні стимули;
• 3) методи формування колективів та соціально-психологічного клімату.

Значення цих методів управління є різним:

• • соціальні плани – впливають на соціальний розвиток колектику підприємства через реалізацію цих планів відповідно до поставлених завдань;
• • моральні стимули – впливають на членів колективу через нагородження орденами, медалями, грамотами, присвоєння звань тощо;
• • методи формування колективів та соціально-психологічного клімату забезпечують вплив на колектив підприємства через добір його членів за особливостями характерів, стажу роботи, розподілу їх за відповідними робочими місцями тощо.
• 4. До четвертої групи відносять адміністративні методи управління. Це, як правило, однозначні методи, які виключають варіативність завдань і способів їх розв’язання.

Способи впливу адміністративних методів такі:

Вплив адміністративних методів можна охарактеризувати таким чином:

• а) організаційні способи впливу реалізують через документи тривалої дії та здійснюються шляхом:
  • • організаційного регламентування (закони, положення, статути, укази тощо);
  • • організаційного нормування (норми витрат сировини, енергії, інструментів, розмірів амортизації тощо);
  • • організаційного інструктування (інструкції, правила, вимоги);
  • • організаційного інформування (акти, протоколи, доповідні записки, телеграми, заяви).

  Організаційні способи впливу забезпечують необхідні умови функціонування підприємства. Завдяки їм відбувається проектування, створення, орієнтування підприємства в просторі та часі, а також формування структури, добір персоналу, регламентування його діяльності (згідно інструкцій, розпоряджень тощо). В сукупності вони формують межі, в яких функціонує та розвивається підприємство;

  • б) розпорядчі способи впливу забезпечують формалізацію завдань, прийомів тощо, усунення недоліків, які виникають у процесі фінансово- господарської діяльності. Розпорядчі дії реалізують через:
    • – накази (директора та його заступників);
    • – розпорядження (прерогатива начальників підрозділів, служб), призначені забезпечити виконання наказів;
    • – вказівки (усіх менеджерів), які спрямовані на виконання наказів і розпоряджень.

    Розпорядчі документи повинні бути відповідно оформлені, в яких використовують ряд специфічних термінів. Наприклад, у наказі виділяють такі розділи як: “Констатую”, “Наказую”, а в розпорядженні і у вказівці – “Констатую”, “Пропоную”;

    в) дисциплінарні способи впливу – використовують у конкретних ситуаціях, їх реалізують через зауваження, догани, переміщення посадових осіб, звільнення тощо.

    Найсуттєвіший недолік адміністративних методів полягає в орієнтації на досягнення заданих результатів, а не на їх зростання, заохочуванні виконання поставлених завдань, а не ініціативи.

    Поділ методів управління підприємством на групи є умовним, оскільки усі вони тісно взаємопов’язані. Тільки уміле їх поєднання є передумовою ефективного впливу керуючої системи на всі ланки керованої, на трудову діяльність конкретних працівників.

    Суттєвою ознакою є те, що економічні, технологічні та соціально-психологічні методи впливають на керовану систему лише формалізуючись за допомогою адміністративних. Так, план економічного розвитку цеху буде впливати на його працівників лише за умови, якщо директор підприємства передбачить його реалізацію відповідним наказом: так, положення про розробку плану має бути затверджене заступником директора з економіки; модернізований технологічний процес буде впроваджений у виробництво після відповідного наказу головного інженера підприємства; інша форма бухгалтерського обліку почне діяти в наступному році після затвердження її директором у обліковій політиці підприємства; новий режим діяльності підприємства буде введений у дію лише після підписання наказу директором і т. д.

    Отже, в адміністративних методах управління проявляються такі їх особливості:

    • 1. Наявність власних способів і прийомів впливу керуючої системи на керовану (закони Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, положення про підрозділи підприємства, різноманітні договори тощо).
    • 2. Узаконення впливу інших методів управління, забезпечення їх правового супроводження. Економічні, технологічні та соціально- психологічні методи управління впливатимуть тоді на керовану систему, коли будуть юридично узаконеними в конкретному правовому документі (статуті підприємства, наказі директора, положенні про відділ тощо) або формалізовані в усному розпорядженні, вказівці.
    • 3. Здатність ефективно впливати на оптимізацію управлінських рішень та надавати їм юридичної сили.

    Методи управління є результатом реалізації функцій менеджменту, тобто апарат управління будь-якого підприємства у процесі своєї діяльності повинен створити усі необхідні способи впливу на керовану систему. Завдання управлінців і полягає в тому, щоб сформувати необхідні методи менеджменту, здатні забезпечити фінансово- господарську діяльність, досягнення цілей та місії підприємства.

    Авторами О. Кузьміним і О. Мельник визначені основні методи менеджменту, які можна отримати у процесі реалізації конкретних його функцій: управління виробництвом, управління фінансами, управління збутом, управління зовнішньоекономічною діяльністю, управління транспортними потоками та управлення токарною дільницею.

    Отже, результатами управлінської діяльності є конкретні методи та прийоми впливу на керовану систему, у просторовому, часовому та ресурсному аспектах. Вони визначають сфери та напрями діяльності працівників, створюють механізми зацікавленості у виконанні завдань та досягнення цілей, забезпечення ж указаного впливу методів менеджменту можливе лише при їх затвердженні відповідними управлінськими рішеннями.

    Методи управління

    У процесі управління суб’єкт впливає на об’єкт управління для досягнення певних цілей. При цьому навіть вигляд і характер впливу для досягнення однієї і тієї ж мети можуть істотно різнитися. Так, якщо перед підприємством торгівлі поставлено завдання – збільшити обсяг товарообігу, то її рішення може бути забезпечена різними способами: шляхом впровадження прогресивних форм торговельного обслуговування населення та надання додаткових послуг покупцям, розширення асортименту і підвищення цін на товари та послуги, матеріального і морального заохочення кращих працівників торгової фірми і т.д.

    Методи управління – це способи впливу суб’єкта управління на керований об’єкт для досягнення певних цілей. Методи управління різноманітні, але їх вплив на персонал підприємства в цілому і на кожного окремого працівника опосередковано мотивацією.

    У поведінці людей важливу роль відіграють потреби та інтереси. Усвідомлені потреби спонукають до дії. Сукупність потреб, на досягнення яких спрямована діяльність людей, визначає мотиваційну спрямованість методів управління: економічних, організаційно-розпорядчих та соціально-психологічних.

    Економічні методи управління припускають матеріальну мотивацію, тобто орієнтацію на виконання певних показників або завдань, і здійснення після їх виконання економічного винагороди за результати роботи. Таким чином, використання економічних методів управління пов’язане з формуванням плану роботи та контролем за його здійсненням, і навіть економічним стимулюванням праці, тобто з раціональною системою оплати праці, що передбачає заохочення за певну кількість і якість праці, застосування санкцій за невідповідну його кількість і недостатню якість.

    Організаційно-розпорядчі методи управління базуються на владній мотивації, заснованої на підпорядкуванні закону, правопорядку, старшому за посадою і Т.Н. В управлінні ця мотивація грає дуже істотну роль. Вона передбачає не тільки безумовне дотримання законів і нормативних актів, прийнятих на державному рівні, а й чітке визначення прав і обов’язків керівників і підлеглих, при якому розпорядження керівника обов’язково для виконання підлеглими. Недотримання цих відносин підлеглим тягне за собою застосування санкцій (зауваження, догана, звільнення тощо).

    Владна мотивація створює необхідні умови для організації та взаємодії, а самі організаційно-розпорядчі методи управління покликані забезпечити ефективну діяльність системи управління будь-якого рівня на основі її оптимальної організації. Ці методи охоплюють організаційне планування, організаційне нормування, інструктаж, распорядительство і контроль. До організаційно-розпорядчих методів на макрорівні можна віднести законодавчі акти, які регулюють вдачі і обов’язки об’єктів управління і створюють рамкові умови для функціонування підприємств. Владна мотивація, закладена в основу організаційно-розпорядчих методів, спирається на можливість примусу.

    Однак, як показує практика, застосування тільки матеріальних і владних мотивацій не дозволяє повною мірою мобілізувати творчу активність персоналу і кожного працівника на досягнення цілей організації.

    Для досягнення максимальної ефективності управління необхідні духовні мотивації, на які спираються соціально-психологічні методи управління. За допомогою цих методів впливають переважно на свідомість працівників, на соціальні, етичні, релігійні й інші інтереси людей і здійснюють моральне стимулювання трудової діяльності. Моральна мотивація відрізняється особливою складністю і тонкощами. Її кінцевий ефект визначити важко, але її результати вельми значні.

    Методи управління впливають зазвичай комплексно на всі перераховані види мотивів, тому не слід протиставляти ці методи один одному, підрозділяючи їх на головні і другорядні. Навпаки, їх треба розглядати в єдності та взаємозв’язку, бо їх комплексне використання сприяє оптимальному досягненню поставлених цілей.

    Систему методів управління можна представити у вигляді табл. 4.1.

    Таблиця 4.1

    Система методів менеджменту