Складений іменний присудок складається з іменної частини (іменника, прикметника, дієприкметника, займенника, числівника) і дієслова-зв'язки . Іменна частина є носієм лексичного значення присудка, а дієслово-зв'язка – граматичного.
Іменним складеним називається присудок, представлений сполукою дієслова-зв'язки бути у будь-яких способових і часових формах та іменної частини, вираженої іменником, прикметником, дієприкметником, займенником, числівником (Тютюн був високий і густий-прегустий (О. Довженко)).
При́судок (від чеськ. přísudek) — головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом.
Присудок — це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов'язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є?
Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова- зв'язки з іменником, прикметником, дієприкметником (Городецький прикрасив Київ унікальними спорудами). Між підметом і присудком може ставитися тире, якщо у реченні пропущено дієслово-зв'язку.
Присудок — це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов'язаний з ним.
У ролі іменної частини складеного присудка можуть виступати різні частини мови: Іменники в називному, родовому або орудному відмінках без прийменника:
