У Анни Асті виявили рідкісне захворювання

Російська співачка родом з України Анна Асті вже давно страждає від судом, проте, як виявилося, все набагато серйозніше, ніж передбачалося.

У любительки російського світу виявили рідкісний синдром – хворобу Келлера другого ступеня. Як повідомляють росЗМІ, ця хвороба провокує дегенеративні зміни в кістках стоп. Якщо вчасно не зробити операцію, то можна стати інвалідом.

Втім, Асті вирішила не зволікати. Вона таки звернулася за допомогою до фахівців, і їй вже провели хірургічне втручання. Зараз вона виїхала з Росії за кордон, де проходитиме реабілітацію.

Варто відзначити, що у шанувальників зірки є сумніви щодо того, що вона поїхала саме на реабілітацію. Більшість з них думають, що таким чином вона вирішила “залягти на дно”, поки не вщухне скандал з “голою вечіркою” Насті Івлєєвої, після якої концерти Асті почали скасовувати по всій країні.

До слова, Асті досі мовчить про повномасштабне російське вторгнення. При цьому вона після 24 лютого 2022 року продовжила працювати на країну-агресора і заробляти криваві рублі.

Нагадаємо, раніше ЗМІ з’ясували, як Анні Асті “спокутувати провину” після “голої вечірки”.

Вас також можуть зацікавити новини:

Аспартатамінотрансфераза (АСТ, Асат)

Аспартатамінотрансфераза (АСТ, АсАТ) – фермент, який приймає участь у біохімічних процесах всередині клітин. АСТ пришвидшує перенесення аміногруп з аспартату (а АЛТ – з аланіну, відповідно) в циклі Кребса, який є ключовим етапом в процесі дихання всіх клітин. Зауважимо, що АСТ здійснює свої функції разом із вітаміном В₆, хоча АСТ менш чутливий до зменшення вмісту В₆ в організмі, ніж АЛТ. До речі, саме це є причиною того, що у пацієнтів з алкогольним захворюванням печінки концентрація АЛТ в крові зменшується відчутніше, ніж АСТ, що сприяє збільшенню відношення АСТ/АЛТ, адже систематичне вживання алкоголю суттєво знижує вміст вітаміну В₆ в крові.

Обидві амінотрансферази концентруються в тканинах печінки, проте АСТ також представлений у серці, скелетних м’язах, нирках, мозку та еритроцитах. В печінці також є відмінність у їхніх властивостях, адже АЛТ концентрується виключно в клітинній цитоплазмі, тоді як АСТ знаходять в цитозолю та мітохондріях. Тривалість напіввиведення в кровообігу становить близько 47 годин для АЛТ та приблизно 17 годин для АСТ.

Для оцінки зміни рівня АСТ використовують класифікацію:

• М’яка зміна — менше ніж у 5 разів від максимально допустимої межі норми,
• Помірна зміна — від 5 до 10 разів більше від найвищого рівня норми,
• Помітна зміна – більше ніж в 10 разів більше норми.

Проте, враховуючи стертість межі між м’якою та помірною змінами, часто їх вважають однієї групою.

Норма для дітей і підлітків дещо відрізняється від норми для дорослих:

АСТ знаходиться всередині клітин, і в нормі лише невелика його частина знаходииться в крові. При ушкодженні тканин, багатих цим ферментом, він потрапляє в кров, що виявляється лабораторними методами. Різки зміни вмісту аспартатамінотрансферази виникають при ураженні серцевого м’яза – міокарда (наприклад, при інфаркті міокарда). Концентрація цього ферменту в крові у 93−98% хворих інфарктом міокарда підвищена. В цьому випадку АСТ підвищується в сироватці через 6−8 год, максимальної концентрації досягає через 24−36 год і знижується до нормального рівня до 5–6-го дня. Збільшення ділянки серцевого м’яза, ураженого інфарктом (повторний інфаркт), приводить до появи другого циклу підвищення концентрації аспартатамінотрансферази. Іноді активність АСТ підвищується ще до появи електрокардіографічних ознак інфаркту міокарда, а відсутність зниження її рівня після 3− 4-го дня захворювання вважається несприятливою ознакою.

У хворих з помітним підвищенням рівня амінотрансфераз (більше ніж в 10 разів), як правило, діагностують гостре захворювання печінки. Однак дані для ряду пацієнтів з гострим пошкодженням печінки, спричиненим вірусним гепатитом, свідчать, що найбільш чутливий та специфічний пороговий рівень амінотрансфераз для виявлення гострих уражень лежить у межах помірного діапазону (від 5 до 10 разів більше за норму). У випадках гострого вірусного гепатиту рівень АСТ, як правило, досягає піку до появи жовтяниці, і після цього поступово зменшується; паралельно збільшується рівень білірубіну в сироватці крові. При цьому жовтяниця спостерігається приблизно у 70% випадків гострого гепатиту А, 33% -50% випадків гострого гепатиту В і 20% -33% випадків гострого гепатиту C. Весь спектр вірусних гепатитів (A, B, C, D та E) може бути відповідальним за помітне збільшення рівня АСТ та АЛТ, хоча збільшення, пов’язане з гепатитом С, має тенденцію бути скромнішим, ніж пов’язане з гепатитом A або B.

При виявлені збільшеного рівня АСТ та АЛТ, а також наявності факторів ризику (наприклад подорож в район, уражений гепатитною інфекцією) чи клінічних симптомів, слід перевірити рівень антитіл IgM до вірусів гепатиту А та B, поверхневих антигенів гепатиту В та антитіл до вірусу гепатиту С, а за потреби скористатись методами полімеразної ланцюгової реакції (ПЦР) до зазначених вірусів.

Крім того,на збільшення рівня АСТ впливають інші віруси, окрім гепатиту – наприклад, вірус Епштейна-Барра чи цитомегаловірус, а також автоімунні, позапечінкові та вроджені причини. Аутоімунний гепатит може викликати як помірне, так і помітне збільшенні рівня АСТ та АЛТ. Нарешті, у 25% пацієнтів з рівнем АСТ, що перевищує норму в 10 разів, може бути гостра обструкція жовчних шляхів, про що може свідчити пік рівня амінотрансферази (більше як у 50 разів вище норми для 1-2% пацієнтів). У цьому випадку остаточний діагноз підтверджується ультразвуковим дослідженням та специфічними болями у пацієнта.

Мінімальне або незначне збільшення рівня амінотрансфераз є найпоширенішою зміною в біохімічному аналізі крові. Якщо у пацієнта виявлено таке підвищення, рекомендується провести повторний аналіз, щоб виключити лабораторну помилку та пересвідчитись у стабільності збільшення рівня АСТ та/або АЛТ. Наприклад, інфекція хронічного гепатиту C характеризується тим, що рівень амінотрансфераз коливається навколо верхньої межі норми. Для пацієнтів, які приймають ліки, що токсично впливають на печінку та для групи хворих, які вживають алкоголь, підтверджувальний контроль рівня амінотрансфераз може бути здійснений лише після припинення вживання алкоголю або препарату.

Неалкогольне жирове захворювання печінки (НЖЗП) є найпоширенішою причиною незначної зміни рівня АСТ та АЛТ в сироватці крові у розвинених країнах. Як і при хронічному вірусному гепатиті, коефіцієнт АСТ/АЛТ перевищує 1, що спостерігається у 61 % пацієнтів з розвиненою формою фіброзу тканин печінки та у 24% пацієнтів з відсутністю або початковим фіброзом. Підозра на неалкогольне жирове захворювання печінки збільшується при наявність факторів ризику, до яких входять ожиріння, діабет, гіперліпемія, гіпертонія, хоча хвороба може виникати у пацієнтів без цих факторів.

При стенокардії вміст АСТ, зазвичай, залишається в межах норми, іноді трохи підвищується в перші 24 год послу приступу. Помірне збільшення вмісту аспартатамінотрансферази спостерігають у хворих з метастазами в печінці і цирозом.

На практиці широко застосовують одночасне визначення в крові активності АСТ і аланінамінотрансферази (АЛТ, АлАТ), оскільки воно несе набагато більше інформації про захворювання і його характер та дозволяє прогнозувати кінець хвороби. Існує коефіцієнт де Рітіса, тобто відношення АСТ/АЛТ, у нормі воно дорівнює 1,33. При захворюваннях печінки коефіцієнт де Рітіса нижче норми, а при захворюваннях серця – вище.

Подібно до АЛТ, рівень АСТ в крові може свідчити про ризик смерті протягом наступного десятиліття. Може існувати декілька механізмів, за допомогою яких АСТ і АЛТ можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком смерті. По-перше, амінотрансферази, будучи маркерами серйозних захворювань печінки, вказують на ризик смертності від захворювань печінки. По-друге, амінотрансферази, особливо АЛТ, також є маркерами серцево-судинних захворювань, які можуть збільшити ризик смерті. Згідно з дослідженням АЛТ було пов’язано з ризиком серцево-судинних захворювань серед пацієнтів, без вірусного гепатиту або надмірного споживання алкоголю. АСТ також підвищується у пацієнтів з гострим пошкодженням міокарда або застійною серцевою недостатністю. По-третє, підвищення рівня амінотрансфераз може вказувати на супутні захворювання, що підвищують ризик смерті. Наприклад, хронічне споживання алкоголю є однією з найпоширеніших причин підвищення АСТ та АЛТ. Нарешті, амінотрансферази можуть бути підвищені при різних видах хронічних захворювань, які не пов’язані із печінкою або серцево-судинними хворобами, наприклад, при хворобах м’язів та щитоподібної залози.

Аланінамінотрансфераза (АЛТ, АлАТ)

Аланінамінотрансфераза (АЛТ, АлАТ) – фермент, що приймає участь в біохімічних процесах всередині клітин. АЛТ каталізує перенесення аміногруп. В незначних кількостях АЛТ зустрічається в багатьох тканинах організму. У серцевому м’язі його вміст значний менший, чим аспартатамінотрансферази (АСТ, АсАТ). Найбільші концентрації АЛТ виявлені в печінці, де його вміст приблизно в 3000 разів перевищує концентрацію у сироватці. Таким чином, у разі виникнення ушкоджень клітин печінки різного походження, відбувається вивільнення АЛТ, яке потрапляє у сироватку крові. Аланін-амінотрансфераза, яка потрапляє у кров, переробляється в печінці; період її напіввиведення становить 47 ± 10 годин, що значно перевищує термін напівиведення АСТ (17 ± 5 годин).

Лікарі, які опікуються пацієнтами із захворюваннями печінки, переважно гепатологи та гастроентерологи, усвідомлюють важливість вимірювання активності печінкових ферментів-амінотрансфераз, включаючи АЛТ (ALT) та АСТ (AST) в діагностиці та оцінці захворювань печінки. Активність аланін-амінотрансферази AЛT у сироватці крові вже багато десятиріч розглядається як надійний та чутливий показник захворювання печінки. Крім того, АЛТ також є надійним маркером загального здоров’я, особливо для пацієнтів із ожирінням, метаболічним синдромом та серцево-судинними захворюваннями, оскільки вони мають високий ризик захворіти на неалкогольні жирові захворювання печінки. Ця група хвороб вражає від 12 до 35% дорослого населення розвинутих країн, а серед пацієнтів із ожирінням – до 80% хворіють на неалкогольні жирові захворювання печінки (НЖЗП). Важка форма НЖЗП, яка одержала назву стеатогепатоз діагностується у 2-5% всього населення планети.

Незважаючи на таку загрозливу статистику, незначне зростання рівня АЛТ в крові часто ігнорується лікарями, з огляду на те, що неалкогольні жирові захворювання печінки, вірусні гепатити та інші хвороби, можуть протікаюти без виражених симптомів. У 2008 році Американська асоціація з вивчення захворювань печінки (AASLD) видала спеціальний документ, якій підкреслює важливість вимірювань вмісту аланін-амінотрансферази (АЛТ) у крові для встановлення рівня загального здоров’я, здоров’я печінки та діагностування захворювань печінки. Мета цього документа полягала в тому, щоб підтвердити, що АЛТ не тільки залишається важливим, недорогим та надійним медичним аналізом, але й є інструментом скринінгу населення для раннього виявлення захворювань печінки.

Потреба в детальному обстеженні пацієнтів із підвищеним рівнем АЛТ залежить від результатів анамнезу та фізичного обстеження, тривалості підвищення рівня АЛТ та його концентрації. Одне дослідження, поведене в Скандинавії, яке охопило 151 пацієнта з малим та середнім рівнем збільшення амінотрансферазів в сироватці крові протягом щонайменше 6 місяців, показало поширення захворювань печінки в цій групі піддослідних. Діагнози включали неалкогольний стеатогепатит та печінковий стеатоз (42%), хронічний гепатит С (15%), алкогольні захворювання печінки (8%) та аутоімунний гепатит, первинний біліарний цироз і дефіцит альфа-1-антитрипсину.

Норма для дітей і підлітків дещо відрізняється від норми для дорослих:

При інфаркті міокарда підвищення вмісту АЛТ у сироватці крові виявляють в 50−70% випадків, частіше при значних ураженнях серцевого м’яза. Найбільше збільшення концентрації аланінамінотрансферазы виявляють у гострій фазі інфаркту – приблизно в 2,5 рази вище норми, що помітно поступається збільшенню вмісту аспартатамінотрансферази – приблизно в 5-6 разів вище норми.

При захворюваннях печінки в першу чергу і найбільше значно змінюється активність АЛТ (у порівнянні з АСТ). При гострому гепатиті, незалежно від його походження, активність АЛТ і АСТ підвищується у всіх хворих. Але особливо значно змінюється вміст саме АЛТ, тому її визначення – більш чутливий тест для ранньої діагностики гострого гепатиту, ніж АСТ.

При гострих ураженнях тканин печінки рівень АСТ зазвичай зростає негайно і досягає більших значень, ніж АЛТ. Це пов’язано із більшою активністю АСТ в клітинах печінки. Проте, через 24-48 годин, особливо, якщо патологічний процес продовжує травмувати печінку, рівень АЛТ стане вищим, ніж АСТ, через тривалий період його напіввиведення. При хронічних хворобах тканин печінки АЛТ частіше підвищений, ніж АСТ; однак, щойно розвивається фіброз, активність АЛТ зазвичай знижується, а співвідношення АСТ до АЛТ поступово збільшується, так що у хворих на цироз печінки АСТ часто перевищує АЛТ. Винятком для хронічних захворювань є алкогольні хвороби печінки, для яких характерно переважання АСТ над АЛТ на всіх стадіях.

Неалкогольні жирові захворювання печінки (НЖЗП), ймовірно, є найпоширенішою причиною збільшених значень АЛТ серед дорослих. Фактори ризику для НЖЗП включають ожиріння, діабет та гіперліпідемію. Для цієї великої групи хворих тестування на АЛТ сприятиме своєчасній діагностиці НЖЗП, ще до переходу хвороби у стадію смертельно небезпечного незворотного фіброзу печінки. Підвищена активність АЛТ може бути єдиним показником розвитку цього захворювання. Підвищений рівень АЛТ співвідноситися із тяжкістю НЖЗП. У дослідженні, в якому обстежено 233 жінки, хворі на ожиріння, 60% мали початковий фіброз печінки, і більшість з цих пацієнтів мали підвищені рівні АЛТ. 28% пацієнтів з легким фіброзом та 68% пацієнтів з розвиненою формою фіброзу демонструють збільшені рівні АЛТ, тоді як у хворих без фіброзу концентрації АЛТ були підвищені лише у 17% випадків. Отже, АЛТ являє собою чудовий тест для виявлення неалкогольних жирових захворювань печінки.

Для алкогольних захворювань печінки більш характерним є збільшення рівня АСТ, хоча легке підвищення вмісту АЛТ є загальним для всіх хворих. У випадку хронічної інфекції вірусу гепатиту С рівні АЛТ можуть залишатись нормальними. Проте, часто виявлення збільшених рівнів АЛТ приводить до встановлення, у подальшому, діагнозу хронічний гепатит С. Так, серед 248 донорів крові, у яких встановили діагноз хронічний гепати С, 69% мали збільшену концентрацію АЛТ в крові. Таким чином, сам аналіз АЛТ може не виявити хворого, інфікованого вірусом гепатитом С, проте він демонструє ефективність при виявленні пацієнтів із важким ураження печінки при цій хворобі. Теж саме стосується й діагностики хронічних захворювань печінки, спричинених вірусом гепатиту В.

Вміст АЛТ і АСТ підвищується за 10−15 днів до появи жовтяниці при гепатиті А, і за багато тижнів при гепатиті В (їх концентрація підвищується одночасно, але АЛТ відчутніше). При типовому перебігу вірусного гепатиту вміст АЛТ досягає максимуму на 2−3-му тижневі захворювання. При сприятливому перебігу хвороби вміст АЛТ нормалізується через 30−40 діб, АСТ — через 25−35 діб.

Крім зазначених випадків, аналіз на АЛТ призначається при підозрі на ураження печінки лікарськими засобами, наприклад популярними нестероїдними протизапальними препаратами.

Існує коефіцієнт де Рітіса, тобто відношення АСТ/АЛТ, яке у нормі рівне 1,33. При захворюваннях печінки коефіцієнт де Рітіса нижче норми, а при захворюваннях серця – вище. У гострий період вірусного гепатиту при всіх формах, крім важкої, коефіцієнт де Рітіса перебуває в діапазоні 0,55-0,65, при важкому перебігу хвороби цей коефіцієнт становить у середньому 0,83.

Хоча АЛТ є корисним тестом для виявлення захворювань печінки, новітні дані вказують на його потенційну цінність у якості мірила загального здоров’я та ризику смерті. Існує тісний зв’язок між вмістом АЛТ та смертністю, навіть якщо пацієнт не страждає хворобами печінки. Зв’язок між рівнем АЛТ та ризиком смертності виявлений під час великого дослідження у Південній Кореї. У цьому дослідженні прийняли участь 142 055 осіб віком від 35 до 59 років. Збільшений рівень АЛТ у чоловіків чітко корелювався із вищою смертністю від усіх причин загалом та захворювань печінки зокрема.

Наприклад, у порівнянні з пацієнтами, із рівнем АЛТ в крові меншим за 20 Од/л, чоловіки з АЛТ ≥ 100 Од/л мали в 59 разів більший ризик смерті від захворювання печінки. У жінок спостерігається аналогічна тенденція. У цьому ж дослідженні показано, що вміст АЛТ впливає на ризик смерті від серцево-судинних захворювань. У порівнянні з пацієнтами, які показали рівень АЛТ менший за 20 Од/л, чоловіки з АЛТ ≥ 100 Од/л мали майже в 3 разів більший шанс померти від серцево-судинних хвороб.