✅Добриня Микитич

Добриня Микитич – це середній з трьох богатирів, основних героїв руського героїчного епосу.

Його серединне положення обумовлено не лише його віком, а й тим, що в його образі немає крайнощів, в ньому гармонійно поєднуються різні якості:

• хоробрість воїна;
• мудрість дипломата;
• світські манери («вежество»);
• і освіченість.

У тих билинах, де Добриня не є головним героєм, він зазвичай виступає як мудрого помічника, примирителя сваряться.

Історичним прототипом Добрині Микитовича часто називають воєводу Добриню, дядька князя Володимира Святого з боку матері, відомого військового і державного діяча. Літопис говорить про нього:

«… бо Добриня хоробрий і ошатний чоловік».

Однак історичному Добрині була властива і жорстокість, також відзначена в літописах. Зокрема, про його участь у встановленні християнства в Новгороді в 990 році там говориться, що він хрестив новгородців «вогнем».

Швидше за все, Добриня Микитич – образ збірний. Його ім’я утворено від слова «добро», що означає в давньоруській мові всю сукупність позитивних якостей.

Билина «Добриня і Змій» – центральна і найдавніша в циклі билин про Добриню. Змієборство – один з найбільш поширених сюжетів у фольклорі народів усього світу. Змій – традиційне втілення зла, і перемога героя над змієм знаменує торжество позитивного початку у вселенському масштабі.

Боротьба героя зі змієм часто зустрічається і в казках, але казки з подібним сюжетом обов’язково закінчуються одруженням героя на врятованої ним дівчини. Добриня ж пропонує врятованій ним від Змія княжої племінниці «покрестосоватися» – помінятися хрестами і тим самим стати названими братом і сестрою, і згодом, коли князь каже:

«Дак благословляю тобі її взяти в заміжжя», відмовляється, оскільки вона йому «сестра хрестова».

Такий вчинок Добрині пояснюється тим, що подвиг епічного героя, на відміну від героя казкового, обов’язково повинен бути безкорисливим.

Деякі дослідники співвідносять билину про Добриню і Змії з історичною подією – хрещенням Русі, вважаючи, що «Пучай-ріка» – це Почайна, в якій князь Володимир Святий в 988 році хрестив киян.

Змій – втілення язичництва, а Добриня, який переміг Змія за допомогою «шапки землі грецької», – символ християнства, що прийшов на Русь з Візантії, колишньої частини Греції. «Шапка землі грецької» присутній майже у всіх варіантах билини.

Припускають, що воєвода Добриня Микитович, прототип відомого героя легенд, родом з Низкинич

Добриня – воєвода князів Володимира і Святославича , брат його матері Малуші, за деякими вказівками, син Малка Любечанина (Мала). Вважається можливим прототипом героя Добрині Микитовича, – повідомляє Вікіпедія.

Місце народження Добрині достеменно невідоме. Але можливо, що батьківщина Малкович перебувала на Волині і до володінь Мала належала група з декількох сіл, розташованих в 22 км на південний захід від Володимира-Волинського , – Низкиничі , Будятичі та калуса (нині Гряди ). Знайома Длугошу назва села Ніскінічі (від малий / ниський) спонукала його назвати древлянського князя Мала Ніскиня.

З цим населеним пунктом пов’язують і билинне батькові брата Малуші, відомого як Добриня Микитич (Низкиничі). Сусіднє село Будятичі зв’язується з Будятіной весью, куди (у володіння Малка, на батьківщину) княгиня Ольга відправила матір Володимира Святославича Малушу. Від назви сусіднього володіння – села Калусова – Мал отримав відоме С. Герберштейну і М. Стрийковському прізвисько Kálusczá Malec (Калюсча Малець), спотворене (через подібне написання s (s-довгого) і f) в Kálufczá. Ім’я Добрині, відомого також як Резановіч, зв’язується з відомим волинським родом Резановічей, яким в XV в. належало село Будятичі (Будятіна весь).

Коли в 970 році великий князь Святослав розділив Русь між двома старшими синами, новгородські посли, за вказівкою Добрині, випросили до себе Володимира, який і поїхав в Новгород зі своїм дядьком.

В аристократичному районі Новгорода протягом багатьох століть існувала Добриніна вулиця. У Добрині був син Кснятин (Костянтин), який через деякий час став новгородським посадником і воєводою.

Цікаво, що у Коростені також є пам’ятник батькові Добрині князю Малу.

Встановлений на кручі над річкою Уж з нагоди 1300-річчя міста, – пише Колокрай. Автором 10-метроої фігури князя Мала, виконаної з міді, є скульптор Ігор Зарічний. Мал постав у вигляді воїна у давньоруському бойовому одязі, який сперся на важкий меч. Мальовниче місце для скульптури обрали не випадково. Тут війська князя Мала, які повстали проти нестерпних поборів київського князя Ігоря, здобули перемогу над князевою дружиною у 945 році, а самого Ігоря стратили після суду. Мал – другий з відомих коростенських князів. Першим був його батько Ніскиня. Онуком Ніскині був відомий нам усім билинний герой, один із трьох богатирів Добриня Ніскинич, якого з часом “переробили” в Добриню Нікітіча. Відомо, що в Коростені зараз проживає кілька десятків сімей з прізвищами Нікітіч, які є прямими нащадками князя Ніскині.

Як відомо з билин, було три богатиря: Ілля Муромець, Альоша Попович та Добриня Микитич. Кожен з них уособлює в собі певні риси характеру. Ілля Муромець — життєву мудрість, справедливість і силу. Альоша Попович знаменитий сміливістю, винахідливістю і веселощами. А Добриня Микитич славиться справжньою добротою, надійністю і честю. І хоча вони одночасно з’являлися в одних казках та мультфільмах, проте насправді всі вони жили в різні періоди та не пересікалися у житті.