Гострий бронхіт

Гостре інфекційне ураження дихальних шляхів, яке супроводжується кашлем, що триває

Причини: найчастіше респіраторні віруси (вірус грипу А та В, парагрипу, респіраторно-синцитіальний вірус, коронавіруси, аденовіруси та риновіруси); бактеріальні інфекції у Bordetella pertussis, Mycoplasma pneumoniae і Chlamydophila pneumoniae.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

1. Суб’єктивні симптоми: гарячка, біль м’язів, кашель, відкашлювання слизової або гнійної мокроти, інколи свистяче дихання.

2. Об’єктивні симптоми: над легеневими полями можливі свистячі та вологі хрипи. Тимчасово виникає неспецифічна гіперреактивність бронхів, яка впродовж кількох тижнів зникає. Зазвичай, захворювання минає самостійно.

При підозрі на пневмонію необхідно зробити РГ грудної клітки. Якщо симптоми тривають >3 тиж., а спірометрично підтверджена обструкція → проведіть диференційну діагностику, в т. ч. з кашльовим варіантом астми →розд. 3.9; при сумнівах повторіть спірометрію і можливо проведіть тест на гіперреактивність бронхів після зникнення проявів інфекції.

1. Симптоматичне лікування: антипіретики та можливо протикашльові ЛЗ →розд. 1.23.

2. Не призначайте антибіотиків, винятком є коклюш →розд. 3.7.

3. Пацієнтам із симптомами гострого бронхіту у період епідемії грипу слід продумати призначення протигрипозних препаратів до 48 год від маніфестації перших проявів →розд. 18.1.1.

4. Інгаляційний β 2 -міметик → призначайте тільки при симптомах бронхообструкції →табл. 3.9-2.

НІ необґрунтованої антибіотикотерапії: принципи лікування гострого бронхіту

Однією з головних проблем нашого століття є стрімкий розвиток такого небезпечного явища, як антибіотикорезистентність.

Головні причини антибіотикорезистентності – необґрунтоване призначення антибіотиків, низька прихильність пацієнта до лікування, передчасне переривання антибіотикотерапії.

Гострий бронхіт – патологічний стан, спричинений, як правило, вірусними агентами. На жаль, призначення «емпіричної» антибіотикотерапія гострого бронхіту не є рідкістю.

Про сучасні принципи лікування гострого бронхіту, які відповідають міжнародним рекомендаціям та постулатам доказової медицини, читайте на estet-portal.com у цій статті.

Етіологічні причини та клінічні симптоми гострого бронхіту

У більшості випадків гострий бронхіт має вірусну етіологію.

Найчастіше гострий бронхіт викликають такі інфекційні агенти, як коронавіруси, респіраторно-синцитіальні (RS) віруси, аденовіруси, віруси парагрипу та грипу.

Слід виділити такі ключові симптоми гострого бронхіту:

1. Кашель із виділенням мокротиння;

5. Лихоманка: температура може перевищувати 38 градусів (спостерігається у 10-30% пацієнтів із гострим бронхітом).

Гострий бронхіт зазвичай асоціюється з інфекцією верхніх дихальних шляхів, тому пацієнти часто одночасно мають риніт, біль у горлі та захриплість.

Принципи діагностики гострого бронхіту: міжнародні рекомендації

Діагностика гострого бронхіту заснована на вивченні історії хвороби, клінічному обстеженні пацієнта та подальшому спостереженні за ним.

Мікробіологічне дослідження мокротиння при гострому бронхіті, згідно з міжнародними рекомендаціями, не є доцільним.

Лікар повинен визначити, чи має пацієнт із гострим бронхітом високий ризик розвитку пневмонії, про що докладніше буде викладено нижче.

Вірогідність розвитку пневмонії у пацієнтів, які мають частоту серцевих скорочень менше 100 ударів за хвилину, частоту дихання менше 20 за хвилину та температуру тіла менше 38 градусів дуже мала (за даними EBM Guidelines «Acute bronchitis»).

Читайте нас у Telegram

Лікування гострого бронхіту: коли дійсно показана антибіотикотерапія

Цікаво, що такі «народні» засоби, як теплий чай, мед та олія евкаліпта рекомендовані міжнародними протоколами з лікування гострого бронхіту. Застосування їх сприяє зволоженню слизової оболонки глотки та гортані, тим самим полегшуючи такий симптом, як кашель.

У більшості випадків гострий бронхіт має вірусну етіологію, тому емпіричне призначення антибіотиків не є доцільним.

Емпірична антимікробна терапія показана лише тим пацієнтам, які за станом свого здоров’я схильні до розвитку пневмоній.

До цієї групи пацієнтів належать:

1. Особи віком від 75 років, які мають високу температуру;

2. Пацієнти, які мають супутні хронічні тяжкі захворювання, серцеву недостатність, ХОЗЛ;

3. Пацієнти, які приймають інсулін;

4. Особи, які страждають на алкоголізм.

Якщо у пацієнта з гострим бронхітом мають місце вищезазначені стани, необхідно призначати емпіричну антибіотикотерапію, детальніше про яку читайте далі в статті.

Антибіотикотерапія: схеми прийому препаратів при гострому бронхіті

Антибіотиком вибору є амоксицилін 750 мг тричі на день. У разі алергії на пеніцилін необхідно призначити доксициклін 150 мг один раз на день.

Тривалість антибіотикотерапії в середньому становить 5-7 днів.

Жодні антимікробні препарати широкого спектру дії не повинні використовуватися при лікуванні гострого бронхіту без спеціальної основи.

Якщо лікар підозрює мікоплазмову або хламідійну етіологію захворювання, то доксициклін є антибіотиком вибору.

Дякуємо, що Ви залишаєтеся з estet-portal.com Читайте інші цікаві статті у розділі «Інфектологія». Вас також може зацікавити: Настає сезон грипу: сучасні підходи до лікування та профілактики

Характер мокротиння

Розрізняють серозне, слизувате, гнійно-слизувате, слизувато-гнійне, серозно-гнійне, кров’янисте та астматичне мокротиння. Характер мокротиння встановлюється остаточно при мікроскопічному дослідженні з урахуванням її кольору.

• Слизувате мокротиння звичайно безбарвне або злегка білувате, в’язке. Відділяється при гострому бронхіті, катарах верхніх дихальних шляхів, при закінченні нападу бронхіальної астми.
• Серозне мокротиння – безбарвне, рідке, пінисте, спостерігається при гострому набряку легені.
• Слизисто-гнійне мокротиння жовтого або зеленуватого кольору, в’язке; утворюється при хронічному бронхіті, трахеїті, бронхопневмонії.
• Гнійнемокротиння – однорідне, напіврідке, зеленувато-жовтого кольору – характерне для відкритого в бронх абсцесу легені, при прориві емпієми плеври в порожнину бронха.
• Кров’янисте мокротиння може бути як чисто кров’яним при легеневих кровотечах (туберкульоз, рак, актиномікози), так і змішаного характеру, наприклад, слизисто-гнійне мокротиння із прожилками крові при бронхоектазах, серозно-кров’янисте при набряку легені, слизисто-кров’янисте при інфаркті легені або застої в малому колі кровообігу, гнійно-кров’яниста, напіврідке при гангрені й абсцесі легені. Якщо кров виділяється повільно, її гемоглобін перетворюється в гемосідерин і додає мокротинню іржавий колір, характерний для крупозної пневмонії.
• Астматичне мокротиння містить жовтуваті щільні розсипчасті клаптики з великою кількістю еозинофільних гранулоцитів і кристалів Шарко-Лейдена.