Медоноси

Бджоли харчуються пилком і нектаром медоносних рослин, які ростуть у радіусі 2-3 кілометрів від їхньої пасіки. Медоносами можуть бути як культурні, так і дикі рослини. У вуликах нектар і пилок переробляються в прополіс і мед. На жаль, іноді бджоли виробляють і так званий падевий мед – продукт низької якості, від якого бджоли можуть захворіти та навіть загинути, оскільки зібраний він із цукристих екскрементів шкідливих комах.

Упродовж сезону медоноси змінюють один одного, тому пасічники влітку часто переносять будиночки бджіл із місця на місце ближче до квітучого поля чи посадки. Залежно від того, з яких рослин бджоли беруть нектар, мед розрізняється за кольором, смаком, ароматом і складом. Найбільш ранні медоноси – вербові, наприклад, верба, шелюг (біла лоза), козяча верба, потім цвітуть клени – татарський (чорноклен), польовий, гостролистий, потім розкриваються квітки на культурних плодових рослинах – вишнях, сливах, черешнях, абрикосах, на смородині й аґрусі, після них настає черга жовтої та білої акації, а з приходом літа цвітуть лугові трави. Після трав цвіте липа, потім гречка, а після неї – соняшник.

До медоносних рослин належать також верес, буркун, хаменерій вузьколистий, конюшина, коріандр, меліса, ріпак, суріпиця, фацелія, резеда, шавлія, ластовень (зміїний корінь) і інші.

Аґрус: вирощування в саду, обрізка, обробка

Аґрус звичайний (лат. Ribes uva-crispa), або відхилений, або європейський – вид, що належить до роду Смородина родини Аґрусові. Родом ягода аґрус із Північної Африки та Західної Європи, в дикому вигляді також зростає в Середній і Південній Європі, на Кавказі, в Середній Азії і Північній Америці. Уперше аґрус описав Жан Рюель 1536 року у книзі «De natura stirpium». В Європі про аґрус стало відомо у XVI столітті, а вже в XVII він став в Англії настільки популярною ягідною культурою, що почалася активна селекційна робота, результатом якої стала поява кількох сортів аґрусу, а до XIX століття їх налічувалися вже сотні.

Алісум: посадка й догляд, види і сорти

Алиссум, бурячок, лобулярія морська – в цієї рослини так само багато назв, як і різновидів. Серед різноманіття видів можна знайти як однорічні рослини, так і багаторічники. До роду алісума належить і така популярна садова рослина, як лобулярія, або алісум морський.

Зацвісти алісум може вже в середині квітня, а якщо за ним правильно доглядати, то можна добитися і повторного цвітіння.

Алісум декоративний, холодостійкий і в цілому невибагливий, але в нього є певні вимоги, і щоб домогтися від рослини максимальної привабливості, слід ці вимоги вивчити. Ви зможете це зробити, ознайомившись зі статтею, розміщеній на нашому сайті.

Анемони: вирощування з насіння в саду

Не важливо, як почалася ваша любов до анемон – з подарованого букета або ж милування сусідської клумбою – ця квітка вміє закохувати в себе з першого погляду на неї!

Щоб ваше захоплення яскравою красунею не обернулася зайвими клопотами, обов’язково ознайомтеся з вимогами цієї квіткової пестунки до догляду, поливу, ґрунту, освітлення та ласощів. ще не перехотіли? Тоді ловіть перший лайфхак по анемонах: примхливість цієї квітки залежить. від сорту! Якщо ви поки не готові приділяти рослині багато уваги, просто виберіть більш «зговірливу» анемону.

Як не загубитися в захоплюючому, але такому величезному (на сьогоднішній день налічується близько 160 видів!) асортименті анемона? Як вибрати невибагливу або ж навпаки «найскладнішу» анемону? Як не переплутати літню анемону з осінньою, та ще й поменше возитися з обов’язковим щорічним проморожуванням насіння – розповімо прямо зараз.

Аралія

Аралія рід з родини аралієві, включає в себе більше 35 видів, що ростуть в Австралії, Азії, Північній Америці. «Аралія» – так називали канадські індіанці види цього роду, що ростуть у Північній Америці. Це декоративна, лікарська і медоносна рослина, що росте поодиноко або невеликими групами. У середній смузі прекрасно почуває себе такий вид, як аралія маньчжурська або висока. У культурі рослини цього виду використовуються з середини 19 століття.

Аралія: вирощування та догляд, властивості, види

Аралія (лат. Aralia) – рід квіткових рослин родини Аралієвих, ареал яких охоплює субтропіки, тропіки та частково райони з помірним кліматом Азії, Австралії, Північної та Центральної Америки. Рід налічує близько 70 видів, але в культурі вирощується переважно декоративна, лікарська й медоносна рослина аралія маньчжурська.

Астранція: вирощування з насіння, види і сорти

Садова квітка астранція (лат. Astrantia) належить до роду трав’янистих рослин родини Зонтичні, представники якого зустрічаються переважно в Південній, Східній, Центральній Європі та на Кавказі. Достеменно походження назви роду невідоме, але існує думка, що основою є слова astron, що означає зірка, чим натякає на форму квітки, і antion – протилежні (мабуть, мається на увазі покривне листя астранції). Відомо близько десятка видів рослини.

Барбарис Тунберга: посадка і догляд, опис сортів

Барбарис Тунберга (лат. Berberisthunbergii) – вид роду Барбарис родини Барбарисових, що зростає в природі на Далекому Сході. Натуралізувався цей вид також у Північній Америці та Європі. У культурі барбарис Тунберга вирощується повсюдно. Цінується рослина передусім за високу декоративність.

Барбарис: вирощування, властивості, види і сорти

Рослина барбарис (лат. Berberis) належить до численного роду чагарників і дерев родини Барбарисові. Назва роду походить від арабського «beiberi», що означає «має форму мушлі». Ростуть барбариси переважно в гірських місцевостях Північної півкулі і налічують близько 170 видів, частину з яких введено в культуру.

Борщівник: як боротися з рослиною-паразитом, види

Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

Бузина: посадка і догляд, обрізування і розмноження

Чагарник бузина (лат. Sambucus) належить до роду квіткових рослин родини Адоксових, хоча раніше її відносили до родини Жимолостеві й навіть виділяли в родину Бузинові. Рід налічує приблизно сорок видів, деякі з них є лікарськими рослинами – наприклад, бузина чорна і бузина червона, а деякі декоративними. У природі бузина росте переважно в Австралії та в зонах із помірним і субтропічним кліматом північної півкулі. Бузина відома людству з давніх часів – з її пагонів стародавні греки робили музичні інструменти, вона згадується в працях Плінія.

Буркун: вирощування в саду, властивості, види

Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

Ваточник: вирощування у саду, види і сорти

Ваточник, або шовчина (лат. Asclepias) – рід родини Кутрові, який налічує понад 200 видів чагарників, напівчагарників і трав’янистих багаторічників із Південної і Північної Америки. Серед представників роду є як листопадні, так і вічнозелені види, і деякі з них набули популярності як культурні декоративні рослини. Латинську назву рід отримав на честь Ескулапа (Асклепія) за лікарські властивості деяких своїх представників. Відомий місіонер, лінгвіст, історик і дослідник Мексики Бернардіно де Саагун у своїй праці «Загальна історія справ Нової Іспанії» наводив свідчення ацтеків про те, що вони застосовували ваточник для лікування пухлин, які виникають через зсув кісток.

Вербена: вирощування в саду, види і сорти

Вербена (лат. Verbena) належить до роду родини Вербенові, що включає понад 200 видів, котрі зростають у тропічних і субтропічних районах Америки. По-простому квітка вербена називається голубиною, залізною або чавунною травою, а в більш поетичному варіанті – «сльози Юнони», «трава Геркулеса», «кров Меркурія» або «вени Венери». Християни вважають вербену священною травою, тому що, відповідно до притчі, перші квіти вербена з’явилися на тому місці, куди впали краплі крові розіп’ятого Ісуса.

Верес: вирощування в саду, види і сорти

Трава верес звичайний (лат. Calluna vulgaris) – вічнозелена рослина, єдиний вид роду Верес родини Вересові, що нараховує сьогодні близько 500 сортів, багато з яких мають високі декоративні якості. Верес росте в Європі, простягаючись від тундри до зони хвойно-широколистяних лісів, у Гренландії, Північній Африці, на Азорських островах, у помірному поясі Азії і на Атлантичному узбережжі Північної Америки, полюбляючи ліси, торф’яні болота і згарища.

Гісоп: вирощування з насіння, властивості і протипокази

Рослина гісоп лікарський (лат. Hyssopus officinalis), або гісоп звичайний, або синій звіробій – вид роду Гісоп родини Губоцвіті, напівчагарник, що росте в дикому вигляді в північній Африці, західній Азії, центральній, південній і східній Європі. У культурі гісоп вирощують у Північній Америці і майже на всій території Європи. Трава гісоп є найдавнішою лікарською рослиною, яку застосовували для лікування хворих ще Гіппократ і Діоскорид. Молоді пагони гісопу з листям у свіжому та сушеному вигляді використовують як пряну приправу для закусок, перших і других страв. Включають гісоп і в дієтичні страви.

Глід: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років. Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

Горлянка: вирощування з насіння, види і сорти

Горлянка (лат. Ajuga), або аюга – рід трав’янистих рослин родини Глухокропивові або Губоцвіті. У нас квіти горлянка ще називають суховершки, гостровершки або дівчача краса. В Африці і Євразії трава горлянка поширена повсюдно, в Австралії росте два види роду, а в помірних широтах всієї Північної півкулі можна зустріти близько 70 видів горлянки. Горлянка вражаюче життєстійка.

Деревій: вирощування в саду, властивості, види

Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти.

Дерен: вирощування, розмноження, види і сорти

Рослина дерен (лат. Cornus) належить до роду родини Деренові, представників якого в природі налічується близько п’ятдесяти. Найчастіше це листопадні деревні рослини – чагарники або дерева, але іноді це трав’янисті багаторічники або деревні зимовозелені рослини. Рід Дерен складають чотири підроди. Про походження назви «дерен» мовознавці досі сперечаються, а ось тюркське слово «кизил» (так теж часто називають дерен) означає «червоний» – мабуть, за кольором ягід найвідомішого виду дерену. Поширені рослини цього роду у Східній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, Китаї та Японії.

Дягель лікарський: вирощування, властивості, види

Дягель лікарський (Archangelica officinalis), або дудник лікарський – трав’яниста рослина, вид роду дягель родини Зонтичні. Родом ця рослина з півночі Євразії. У культурі дягель вирощують як лікарську, ароматичну та декоративну рослину. Інакше цю рослину називають дяглицею або дзенгелем, а в Європі – ангелікою або ангельською травою. У Центральну Європу дягель було завезено зі Скандинавії в XV столітті, звідти він поширився в інші регіони.

Еремурус: вирощування в саду, види і сорти

Рослина еремурус (лат. Eremurus), або ширяш, або шриш – трав’янистий багаторічник підродини асфоделових родини Ксантореєві, який наразі представлений більш ніж 40 видами, сортами і гібридами. Назва еремурус складається з двох коренів грецької мови, які перекладаються як пустеля і хвіст, і при погляді на високі, пухнасті квітконоси рослини ви зрозумієте, чому квітка еремурус отримала таке ім’я від жителів стародавньої цивілізації. А слова ширяш і шриш у народів Середньої Азії означають клей, оскільки в цих місцях із коріння рослини добувають технічний клей.

Жимолость: вирощування в саду, види та сорти

Рослина жимолость (лат. Lonicera) – типовий рід родини Жимолостеві, представлений приблизно двомастами видами в’юнких, повзучих або прямостоячих чагарників. Латинську назву жимолость отримала на честь німецького науковця Адама Лоніцера, хоча Карл Лінней віддавав перевагу назві «капріфоль» – саме жимолость капріфоль (запашна) найчастіше вирощувалася тоді в європейських садах.

Жовтець: посадка, догляд, види і сорти

У Карлсбаді, що на півдні Каліфорнії, щовесни зацвітають жовтецеві поля, площа яких близько двадцяти гектарів. Ферма вирощує цю культуру для вельми прозаїчних цілей – отримання бульб і насіння, але на час цвітіння вона відкрита для відвідувачів. Прогулянка по квітучому полю з видом на океан – прекрасна терапія і незабутнє враження.

Квітки сучасних гібридів ранункулюса мало нагадують видові жовтці. Представлені в широкій колірній гамі, вони більше схожі на троянди або півонії і є справжньою окрасою саду.

Про те, як розібратися у видах і сортах рослини, як виростити жовтець з насіння і як доглядати за ним протягом сезону, ви дізнаєтеся з нашої статті.

Жовтушник: вирощування, властивості, види

Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.

Зірочник: вирощування, властивості, види

Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур’янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.

Золотушник: властивості, вирощування, види

Золотушник (лат. Solidago) – рід трав’янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.

Ірга: вирощування в саду, види та сорти

Рослина ірга, або коринка (лат. Amelanchier) належить до роду триби Яблуневі родини Розові і є невеликим деревцем або листопадним чагарником. Латинська назва ірги має чи то провансальське, чи то кельтське походження і перекладається як «приносити мед». Англійці називають іргу тіньовим чагарником, червневою або корисною ягодою, а американці зберегли за нею ім’я, дане корінними жителями країни, індіанцями – «саскатун».

Іриси: опис вирощування, види і сорти

Ірис у перекладі з грецької означає «веселка». На сьогоднішній день ця веселка налічує більше 700 відтінків та понад 35 тисяч сортів! Але не тільки строкатими та ніжними барвами підкорили нас півники: парфумери усього світу цінують іриси за неповторний яскравий аромат.

Чи знали ви, що бородаті іриси більш стійкі до засухи, ніж їх безбороді побратими? Що популярний серед народних цілителів, кондитерів та парфумерів фіалковий корінь насправді – корінь ірисів?

Про ці та інші секрети півників розповімо в нашій статті.

Чому деякі іриси не пахнуть? Як врятувати півники від слимаків без застосування хімії? Чи потрібно вкривати іриси на зиму? Як правильно та красиво обрізати кущі ірисів після цвітіння? Чому півники не хочуть цвісти навіть на «ідеальному» ґрунті та поливі?

Калина: вирощування в саду, обрізка, розмноження

Калина (лат. Viburnum) належить до роду деревних квіткових рослин родини Адоксових, яких налічується понад 160 видів. Поширені представники цього роду в помірному поясі північної півкулі, а також в Андах, на Антильських островах і Мадагаскарі. Слов’янську назву рослина отримала, імовірно, через свої червоні, ніби розпечені ягоди, хоча інші науковці виводять це слово від слов’янського «мокра земля, болото, дра¬говина», бо калина – вологолюбна, поширена у болотистій місцевості. У слов’янській культурі про калину складено чимало легенд, переказів, приказок і прислів’їв.

Клен гостролистий: опис сортів, вирощування в саду

Дерево клен гостролистий (лат. Acer platanoides), або клен платановидний, або клен платанолистий – вид клена, який набув значного поширення на території Західної Азії та Європи. Північна межа ареалу цього виду доходить до південних районів Скандинавії, Карелії і Фінляндії, а південна закінчується біля північного Ірану. Зростає клен гостролистий у змішаних і листяних лісах невеликими групами або поодиноко.

Рослини пустелі: ТОП-20 види пустельної флори – фото, назви, опис

Рослини пустелі відрізняються від іншої рослинності здатністю протистояти посухам, високим температурам та нестачі води. Деякі з них доволі грубі, а деякі – по-справжньому красиві. Нижче наведені найбільш відомі пустельні рослини (дерева, чагарники, трави та квіти) з фото та описом.

Пустельні рослини – загальна характеристика та пристосування до пустелі

У світі існують тисячі пустельних рослин. Більшість з них належить до сукулентів, хоча також зустрічаються чагарники (але дуже мало) або трави.

Всі рослини пустелі добре пристосовані до пустельного середовища існування завдяки соковитості та посухостійкості. Вони мають здатність накопичувати воду у своєму корінні, стеблах або м’ясистому листі.

Деякі з пустельних рослин мають здатність витримувати посуху. В найбільш посушливі періоди вони скидають листя та переходять у стан глибокого спокою. З настанням кращих умов для розвитку ці рослини знову повертаються до життя.

Рослини пустелі: вельвічія дивна або дивовижна (Welwitschia mirabilis)

Це найбільш дивовижна пустельна рослина є ендеміком флори пустелі Наміб та єдиним представником роду Вельвічія. Дивлячись на неї, складно повірити, що це – дерево, адже воно має лише стовбурове коріння та два листки. Останні безперервно ростуть все життя вельвічії, що може тривати понад 1000 років.

Стовбур цієї пустельної рослини сягає 1,5 м заввишки. Проте його неможливо побачити, адже він повністю захований у піску. Хоча росте вельвічія дуже повільно, з часом довжина її листя сягає до 2-4 м, а інколи – навіть до 8 м.

Саме по довгому листю волога з туманів, які приходять з океану, стікає до коріння. Проте без вологи ця пустельна рослина може прожити до 5 років.

Через постійне прилягання до розпеченого сонцем піску, листя вельвічії дуже швидко засихає. Під дією вітрів воно розшаровується на окремі смужки та нагадує купу сміття.

Цікавий факт! Вельвічія дивна зображена на державному гербі Намібії. Крім цієї країни, цю пустельну рослину ще можна зустріти на півдні Анголи.

Пустельні рослини: юка коротколиста або дерево Джошуа (Yucca brevifolia)

Це величезне пустельне дерево може виростати заввишки 4-9 м, а інколи – навіть до 12-15 м. Воно має потужний та доволі химерно розгалужений у верхній частині стовбур діаметром 50-90 см.

Своїм дивовижним виглядом дерево Джошуа нагадує велетня, що застигнув серед безплідних пісків та маленьких пустельних чагарників. Мормони були вражені «руками» цих дерев, що простягнуті догори. Через асоціації з Ісусом ці пустельні рослини й отримали свою назву «дерева Джошуа».

Ця рослина пустелі являє собою один з небагатьох різновидів юки, що мають величезну крону. Зустрічається дерево Джошуа на пустельних теренах Північної Америки.

Зокрема, ці деревні рослини можна побачити в пустелі Мохаве в штатах Каліфорнія та Аризона. Вони зустрічаються на висоті 400-1800 м.

Росте юка коротколиста доволі повільно, а її вік може сягати до 800 років. У деяких містах вона навіть утворює розріджені пустельні ліси. На теренах Каліфорнії для збереження цих унікальних дерев пустелі створений заповідник, відомий як «Національний парк Дерева Джошуа».

Цікавий факт! За межами природного середовища існування дерева Джошуа можна побачити в Алжирі, Баку та на Південному березі Криму.

Рослини пустелі: кактус опунція (Opuntia)

Взагалі чимало різновидів кактусів зустрічається саме серед пустельної флори. Серед них найбільш відомим є рід опунція, що налічує приблизно 300 видів.

Ці пустельні рослини мають плоске товсте соковите листя, вкрите колючками. Завдяки йому, вони накопичують багато вологи, що дозволяє їм виживати в пустелі.

Крім того, опунція – одна з найбільш відомих квітучих рослин пустель. Ці кактуси можуть мати червоні, жовті або фіолетові квіти. В дикій природі опунції поширені в посушливих та пустельних регіонах Північної, Центральної та Південної Америки.

Пустельні рослини: карнегія чи сагуаро (Carnegiea gigantea)

Це ще один дуже відомий вид кактусів, що належить до пустельної флори. Сагуаро – ендемічна рослина пустелі Сонора, що зустрічається винятково в штаті Аризона.

Заввишки цей пустельний велетень може сягати до 15 м, а товщина його стовбура становить до 3-х метрів. Незважаючи на величезні розміри, росте кактус сагуаро дуже повільно.

Вперше він може випустити квітки лише на 50-му році життя, а розгалужені гілки з’являються у 75 років. За довголіттям існування він поступається деревам Джошуа, проте вік цих пустельних кактусів в природі може сягати до 200 років.

Рослини пустелі: енцелія борошниста (Encelia farinosa)

Цей квітучий пустельний чагарник доволі поширений на південному заході Сполучених Штатів та на півночі Мексики. Заввишки він сягає від 30 см до 1,5 м.

Ці пустельні чагарники мають ароматне сріблясто-зелене листя. Під час посушливих сезонів вони його повністю скидають, покладаючись на воду, що зберігається в товстих, але доволі ламких стеблах.

Ці чагарники додають яскравих контрастів пустельним ландшафтам завдяки яскраво-жовтим квітам. На одному кущику енцелії борошнистої може бути від 8 до 18 квіток.

Пустельні рослини: граптопеталум парагвайський або рослина-привид (Graptopetalum paraguayense)

Ці сукулентні рослини пустелі зовні схожі на квітку, але насправді це лише соковите листя. Заввишки вони сягають лише 20 см, а вшир розростаються до 60 см.

Забарвлення листя може варіюватися від зеленого до світло-сірого. Саме через них ці сукуленти ще відомі як «перламутрова рослина» або «рослина-привид».

Листя доволі товсте та м’ясисте, розташоване за спіраллю навколо стебла. Їхня довжина сягає 7 см, а ширина – 3 см. Навесні з’являються біло-червоні квіточки діаметром 2 см.

Цікавий факт! Через назву батьківщиною цієї пустельної рослини помилково вважається Парагвай. Насправді вона походить зі сходу центральної Мексики. Ця рослина пустелі здатна витримувати зниження температури до –10°С.

Рослини пустелі: каланхое Люсі (Kalanchoe luciae)

Ці яскраві сукуленти – ендеміки сезонно посушливих регіонів Південної Африки. Вони ще відомі як «червоні панкейки» через червонувате забарвлення верхівок соковитого листя. Також ці рослини пустелі звуть «пустельною капустою».

Каланхое Люсі зберігає свої насичені кольори лише у спекотному середовищі. При найбільш спекотній погоді ці рослини набувають майже інопланетного, якогось марсіанського вигляду. Заввишки вони можуть сягати до 60 см.

Пустельна флора: циліндропунція або чолла/чолья (Cylindropuntia)

Ці пустельні рослини зустрічаються в деяких частинах Каліфорнії та пустелі Сонора. На вигляд вони нагадують невелике деревце з нерівномірним розподілом гілок.

Стебла в них легко обламуються та швидко вкорінюються. Через це ця пустельна рослина ще відома як «стрибуча чолья».

Заввишки циліндропунція може сягати від 30-40 см до 4-х м. Стебла в неї циліндричні, що й посприяло появі назви рослини. Цвіте ця рослина пустель рожевими або білими квітками.

Рослини пустелі: саксаул (Haloxylon)

Ці невеликі дерева або чагарники – доволі поширені рослини пустель та напівпустель Азії. Заввишки вони можуть сягати від 1,5 до 12 м та мають доволі розгалужені та ламкі молоді пагони.

Саксаул зайсанський (Haloxylon ammodendron) – єдине дерево, що росте в пустелі Гобі в Монголії. Його вузьке листя дозволяє йому протистояти сильним пустельним вітрам. Заввишки цей вид саксаулу сягає 2-8 м, а у діаметрі – 4-10 м.

Пустельна флора: сагайдачне дерево або кокербом (Aloe dichotoma)

Ці гігантські рослини роду Алое зустрічаються в пустелі Наміб, а також в сухих напівпустельних регіонах Намібії та ПАР. Зростають вони переважно на кам’янистих пустощах. Існує навіть Кокербомовий ліс – значне скупчення цих пустельних рослин (до 300 шт.) на невеликій площі поблизу містечка Кетмансхуп.

Кору сагайдачного дерева вкриває плівка, схожа на віск, та білява пудра. Перша зберігає його від висихання, а друга – відбиває сонячне проміння, також захищаючи від загибелі в умовах пустелі. Подібно до інших алое, ця рослина зберігає воду у своїх м’яких волокнах.

Заввишки сагайдачне дерево сягає до 9 м. Його гілки завжди розгалужуються надвоє. Завдяки цьому, воно має дуже щільну округлу крону та схоже на велетенський канделябр.

Сагайдачне дерево відіграє важливу роль в житті пустельної фауни Африки. Серед скупчення цих дерев живуть пустельні дамани. Ткачики створюють гнізда серед щільної крони цих пустельних рослин. Птахи-медоїди харчуються та комахи харчуються нектаром його квіток.

Рослини пустелі: аденіум гладкий або «пустельна троянда» (Adenium obesum)

Ця квітуча рослина пустелі має безліч поетичних назв. Її ще звуть «пустельною трояндою» або «вдаваною азалією» через яскраво-червоні квіти. Крім того, ця пустельна рослина ще відома як «неправильний баобаб» чи «нога слона». Вона доволі часто культивується в традиції бонсай.

В дикій природі «пустельна троянда» зустрічається в посушливих регіонах від Центральної Африки до півдня Аравійського півострова. Цей повільно зростаючий сукулентний чагарник має виражений здерев’янілий стовбур із розгалуженою верхівкою.

Заввишки аденіум гладкий сягає 1,5 м, а в діаметрі – понад 1 м. Його сірувато-коричневий стовбур має пляшкову форму. Листя шкірясте, сірувато-зелене. Влітку на рослині з’являється безліч червоних, білих або рожевих квіток, що нагадують плюмерію.

Цікавий факт! У соку аденіума гладкого міститься отрута, яку в деяких частинах Африки використовують на полюванні та риболовлі.

Пустельні рослини: кавун колоцинт (Citrullus colocynthis)

Ця повзуча трав’яниста рослина родини Гарбузові має чимало народних назв. Вона ще відома як «пустельний кабачок», «гірке яблуко» або «гіркий огірок/гарбуз» та «лоза Содома».

Зовні колоцинт схожий на звичайний кавун, але на відміну від нього має дуже гірку м’якоть. Проте його насіння та квіти їстівні.

Росте кавун колоцинт на піщаних дюнах пустель та напівпустель Північної Африки та Аравійського півострова. Він також культивується в незначній кількості на півдні України.

Рослини пустелі: верблюжа колючка (Alhagi)

Ці напівчагарники – доволі відомі рослини пустель Близького Сходу, Західної Азії та Африки. Існує 7 видів верблюжої колючки, 5 з яких можна зустріти на Кавказі, в Казахстані та Середній Азії. Вони є важливою їжею для тварин пустель, напівпустель та степів.

Ці рослини пустелі мають сильну кореневу систему, завдяки якій можуть насичуватися ґрунтовими водами під час сильної посухи. Найбільш поширеною є верблюжа колючка звичайна.

Цей чагарник може сягати заввишки від 40 см до 1,2 м. Його коріння може бути в 5 разів довше за наземну частину.

Пустельна флора: фук’єрія або окотілло (Fouqueieria)

Ці барвисті пустельні рослини зустрічаються в північноамериканських пустелях Сонора та Чіуауа. Також їх можна побачити на південному заході Сполучених Штатів та в Колорадо.

Ці рослини пустелі ще відомі як «свічкове дерево» або «пустельний корал». Заввишки вони сягають до 10 м. Найбільш відомими представниками роду Фук’єрія є окотілло та буджумське дерево.

Ці пустельні рослини мають окремі колючі стебла та яскраво-червоні квіти на кінці кожної гілки. В природі вони живуть майже 60-70 років.

Рослини пустелі: клейстокактус (Cleistocactus)

Ці пустельні кактуси походять із Південної Америки. Залежно від певного виду вони можуть мати колоноподібні або повзучі стебла довжиною від 30 см до 3-х м.

Найбільш дивовижний вигляд цим пустельним кактусам надає дуже рясне цвітіння. Квітки у клейстокактусів трубчасті, довжиною 2-9 см.

Найбільш відомим є клейстокактус Штрауса. Він ще має назву «білої свічки» або «шерстяного смолоскипу».

Пов’язано це з тим, що цей кактус являє собою зелені колони, вкриті сріблястим пушком та колючками довжиною до 5 см. Заввишки він сягає до 3-х м. Темно-червоні квітки з’являються наприкінці літа.

Пустельні рослини: гіднора африканська (Hydnora africana)

Ці паразитичні квіткові рослини зустрічаються у напівпустельних та посушливих регіонах Південної Африки. Вони мають доволі незвичайний вигляд та трохи нагадують гриби. Більша частина цих пустельних рослин знаходиться під землею.

На поверхні розташована лише їхня верхівка у вигляді квітки. Проте розвивається ця рослина дуже повільно. Саме тому побачити квітку на поверхні – велика вдача. Вона доволі велика – до 15-20 см заввишки.

Квітка гіднори африканської має трубчастий вигляд та 3 отвори, з’єднані у верхній частині. Стебла та листя не має, тому вона росте прямо від коріння. Внутрішні сегменти квітки мають помаранчевий колір.

Вони приваблюють комах (переважно жуків-скарабеїв), які, потрапивши у середину, не можуть вибратися звідти. На відміну від рослин-хижаків, гіднора африканська не перетравлює здобич. Через декілька днів комахи можуть вибратися з неї.

Рослини пустелі: літопс (Lithops)

Ці дивовижні пустельні рослини нагадують каміння, з якого росте велика квітка. Саме з цим і пов’язана їхня назва, що означає «подібний до каменю».

Батьківщиною літопсів є кам’янисті та піщані пустелі Намібії, Ботсвани та ПАР. Через схожість із копитами тварин африканські аборигени саме так називають літопси.

Ці пустельні рослини здатні вижити за будь-якої екстремальної погоди. Деякі літопси дуже рідкісні, деякі, навпаки, доволі поширені. Вони можуть зустрічатися на висоті до 2000 м.

Літопси – яскравий приклад мімікрії у світі рослин. Вони настільки схожі на оточуюче каміння за формою та забарвленням, що їх майже не відрізнити. Таким чином літопси рятуються від пустельних тварин, які могли б їх з’їсти.

Наземна частина цих рослин пустель являє собою 2 зрощених товстих листки. Вони розділені між собою невеликою тріщиною, з якої з’являється квітконос та нове листя.

Заввишки та вшир літопси сягають до 5 см. Квітки у цих маленьких пустельних рослин найчастіше за все білі або жовті, рідше – помаранчеві. Кожна з них цвіте 5-10 днів.

Пустельна флора: тамарикс або жидівник (Tamarix)

Ці чагарники або невеликі дерева заввишки 1-3 м – доволі поширені рослини пустель, напівпустель та степів Європи, Африки та Азії. Існує приблизно 100 видів тамарикса. Деякі з них були завезені до Австралії та Сполучених Штатів, де доволі швидко розповсюдились, витіснивши місцеву рослинність.

Тамариск сенегальський – різновид цих пустельних рослин, що зустрічається на заході пустелі Сахара. Він здатен переносити дуже засолений ґрунт.

Саме тому його можна побачити на пустельному морському узбережжі Африки. Доволі контрастний вигляд з безжиттєвими теренами цим чагарникам надають суцвіття з 20 дрібних світло-рожевих квіточок.

Тамариск безлистий (Tamarix aphylla) зустрічається в Аравійській та Сирійській пустелях. Він має густу «плакучу» крону та зморшкувату кору на короткому стовбурі діаметром 60-80 см. Здавна жителі пустелі використовували його у якості природного палива.

Рослини пустелі: молочай товстий (Euphorbia obesa)

Ця пустельна рослина ще відома як «баскетбольний молочай» або еуфорбія «морський їжак». Такі назви виникли через круглу форму молочая товстого, що подібний до м’яча, вкритого колючками.

Ця рослина дуже повільно росте та сягає заввишки 15-30 см та до 10 см вшир. У дорослому вигляді стебло набуває форми невеличкої колони. Квітки з’являються на верхівці молочая товстого.

В дикій природі цей вид зустрічається на плато Кару у ПАР. Це дуже витривала рослина, що здатна витримувати похолодання до –10°С

Рослини пустелі: фінік пальчастий або їстівний (Phoenix dactylifera)

Фінікова пальма – найбільш відоме дерево пустель. Зустрічається вона в оазах Сахари, а також пустельних та напівпустельних місцевостей Середньої Азії та Аравії. Також це один з найбільш відомих у світі видів пальм.

Ця пустельна рослина може сягати до 15-25 м заввишки. Стовбур у фіника пальчастого прямий, а листя – перисте, зібране пучком на верхівці, до 6 м в довжину. Плоди – фіники – доволі поширені у якості фруктів та сухофруктів і є важливим продуктом для мешканців пустель.