Бактерії сечі
У нормі бактерії в сечі відсутні, або їх кількість не перевищує 2 000 клітин на 1 мл. Зростання кількості бактеріальних клітин до 50 000 в 1 мл називається бактериурією. За винятком забруднення сечі під час збирання, бактеріурія вказує на патологічні процеси, починаючи від розмноження бактерій в сечі без ураження тканин і закінчуючи інфекціями сечовивідних шляхів. У випадках інфекцій органів сечостатевої системи та сечовивідних шляхів поява бактерій поєднується із зростанням кількості лейкоцитів ‒ піурією або лейкоцитурією.
Наявність бактерій у сечі встановлюють як під час дослідження зразку під мікроскопом, так і за допомогою тестових стрічок. Найточнішим способом встановлення кількості та виду бактерій є посів зразку на живильне середовище, із подальшим дослідженням та підрахунком колоній під мікроскопом.
Загалом, є три можливі причини появи бактерій у сечі:
- забруднення зразку під час збирання;
- колонізація сечі (стерильна бактеріурія) ‒ розмноження бактерій без ураження тканин;
- інфекції сечовивідних шляхів, як із клінічними симптомами, так і без них.
Забруднення зразку відбувається під час руху сечі по дистальній частині уретри (нижня частина сечовивідного шляху) та при контакті з піхвою, крайньою плоттю та іншими частинами зовнішніх статевих органів. Таким чином бактерії, які обов’язково наявні на шкірі та уретрі, ненавмисно потрапляють у сечу. Запідозрити забруднення можна при виявленні плоскоклітинних епітеліальних клітин при мікроскопічному дослідженні. При вирощувані культури ознакою забруднення є наявність в посіві більше одного типу бактерій, особливо тих, які зазвичай зустрічаються в уретрі та на шкірі. До таких мікроорганізмів належать лактобактерії, коагулаза-негативні стафілококи, коринебактерії та стрептококи, які разом складають приблизно 75 % у флори уретри для здорових осіб у віці від 20 до 30 років. Решта 25 % припадає на анаеробні бактерії, які не ростуть за умов, при яких вирощується культура сечі.
Колонізація сечі або стерильна бактеріурія ‒ стан, при якому в сечі виявляють бактерії, проте у хворого відсутні симптоми інфекції сечовивідних шляхів. При стерильній бактеріурії в сечі не виявляють лейкоцитів, або ж їхня кількість не перевищує 3 на поле зору. Стерильна бактеріурія частіше зустрічається у певних груп пацієнтів, її поширеність зростає із віком. Наприклад, у чоловіків старших за 70 років її поширеність становить 7-19%, у жінок такого ж віку ‒ 11-16%. У осіб з порушеннями сечовипускання та хворих із катетерами у сечовивідних шляхах стерильна бактеріурія має значне поширення, досягаючи 100%.
Додаткові обстеження та лікування пацієнтів зі стерильною бактеріурією слід проводити лише у тому випадку, якщо її ймовірним наслідком потенційно може бути розвиток хвороби (наприклад, інфекції сечовивідних шляхів, бактеріємії, прогресування хронічних захворювань нирок тощо). Існує лише дві такі клінічні ситуації:
- Вагітні жінки повинні пройти обстеження та лікування стерильної бактеріурії, оскільки вони мають значний ризик розвитку пієлонефриту, а також передчасних родів та низької ваги немовляти при народженні.
- Якщо хворий готується до трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУР) або будь-якої іншої урологічної процедури з ризиком кровотечі, він повинен пройти обстеження на бактеріурію і лікувати її у разі виявлення, оскільки її наявність пов’язана з серйозним збільшенням ризику післяопераційної бактеріємії та сепсису.
Нарешті, виявлення бактерій у сечі разом із лейкоцитами, є важливим показником наявності у пацієнта інфекцій сечовивідних шляхів. Крім лабораторних показників, при виставленні діагнозу обов’язково враховують клінічні симптоми, які супроводжують те чи інше захворювання. Деякі форми інфекційних хвороб сечовивідних шляхів та сечостатевої системи:
Інфекції без ускладнень
Неускладнена інфекція сечовивідних шляхів ‒ розвивається у здорових людей, не обтяжених хронічними хворобами. Не спричинює особливих уражень та розвитку системних захворювань. Рецидив такої інфекції, як правило, являє собою повторне зараження мікроорганізмами, які надходять з сечового міхуру.
Гострий неускладнений цистит – зазвичай зустрічається у молодих жінок. Він має гострий початок та яскраві симптоми, які, зазвичай, супроводжуються піурією та бактеріурією. Зрідка гострий цистіт виникає і у чоловіків.
Інфекції з ускладненнями
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів виникають у пацієнтів зі змінами в тканинах та органах сечовивідної системи. Ці зміни можуть спричинюватись анатомічними або фізіологічними аномаліями, сечокам’яною хворобою, тривалими інфекціями та інш. В результаті формуються перешкоди для вільного руху сечі, що сприяє запальному процесу та розвитку бактерій.
Гострий пієлонефрит (пієліт) ‒ запальний процес, який охоплює різні тканини нирки. Може супроводжуватись симптомами цистіту, а ступень важкості змінюється від легкого захворювання до сепсису.
Хронічний пієлонефрит (хронічний інтерстиціальний нефрит) ‒ друга найчастіша причина кінцевої стадії ниркової недостатності. Вважається, що це захворювання є результатом пошкодження нирок, спричиненого інфекціями сечовивідних шляхів у дітей грудного віку та старших дітей або обструктивною уропатією у дорослих.
Простатит ‒ запальний процес, що розвивається в передміхуровій залозі. Виникає в різних формах, частина з них пов’язана з інфекцією. Шляхи інфекції передміхурової залози включають висхідну уретральну інфекцію, проникнення інфікованої сечі в протоки простати і т.д.
Піонефроз ‒ важка стадія гнійно-деструктивного пієлонефриту. Нирка, зруйнована гнійним розплавленням, заповнюється продуктами некрозу, сечею та гноєм, який потрапляє в сечовивідні шляхи.
Уретрит ‒ загалом, як у чоловіків, так і у жінок, його розвиток пов’язаний з інфекціями сечовивідних шляхів або, в окремих випадках, з бактеріальним простатитом.
У чоловіків уретрит зазвичай спричинений захворюваннями, які передаються статевим шляхом. Основними організмами, відповідальними за розвиток хвороби є: Neisseria gonorrhoeae (гонококовий уретрит), Chlamydia trachomatis і Mycoplasma genitalium (негонококовий уретрит). У жінок причиною уретриту найчастіше є Enterobacteriaceae, Staphylococcus saprophyticus, і рідше C. trachomatis та N. gonorrhoeae.
Методи виявлення бактерій в сечі
- Дослідження під мікроскопом давно і успішно використовується для встановлення наявності бактерій в сечі. Проте, із розвитком автоматизованих систем мікроскопію проводять не для всіх зразків сечі. Її рекомендують застосовувати для груп пацієнтів із виявленими симптомами хвороби, з метою визначення кількості і виду мікроорганізмів. Для виявлення кількості необхідно попередньо посіяти зразок сечі на живильному середовищу.
- Автоматичні системи здатні швидко визначати кількість мікроорганізмів у сечі. Для цього використовуються різні методи, наприклад проточна цитометрія, яка визначає об’єм елементів у сечі та їхній розмір.
- Тестові стрічки ‒ наявність бактерій у сечі підтверджується виявлення нітритів. У нормі нітрити в сечі відсутні. Такі бактерії, як Escherichia coli, Proteus, Klebsiella, Citrobacter, Salmonella, деякі ентерококи, стафілококи і інші патогенні бактерії відновлюють присутні в сечі нітрати в нітрити ферментом нітратредуктаза. Недолік ‒ деякі патогенні мікроорганізми не виробляють цей фермент, тому аналіз може бути помилково негативним.
Розшифрувати значення бактерій в комплексі із іншими показниками, що входять у загальний клінічний аналіз сечі можна за допомогою програми автоматичного розшифрування.
Сеча, кількість за добу
У здорової дорослої людини, що отримує звичайне харчування, добова кількість сечі (діурез) знаходиться в межах від 800 до 1500 мл. Для оцінки добового діурезу порівнюють кількість сечі з кількістю рідини, що поступає за добу. У нормі виводиться 60-80 % від обсягу цієї рідини. Розрізняють такі зміни в добовій кількості сечі:
Поліурія – збільшення добової кількості сечі (більше 2 літрів у добу). Фізіологічно може бути пов’язана із вживання великої кількості рідини або нервовим збудженням. Також поліурія проявляється при сходженні набряків, транссудатів і екссудатів. Серед розповсюджених захворювань поліурія характерна для діабету, хронічній нирковій недостатності та окремих стадіях гострої ниркової недостатності. Деякі хімічні речовини також викликають поліурію – наприклад кофеїн та аспірин (ацетилсаліцилова кислота).
Олігурія — зменшення добової кількості сечі (менше 500 мл у добу). У здоровому організмі вона може бути зумовлена обмеженням у вживанні рідини, втратою рідини в жарку погоду або при інтенсивних заняттях спортом. Олігурія часто проявляється при наростанні набряків різної причини (гострий гломерулонефрит, застійна нирка при серцевій недостатності й т.п.). Окрім того, олігурія супроводжує втрату рідини при блюванні, проносах, крововтраті, високій температурі тіла (лихоманці). Хронічна серцева недостатність та гострий нефрит також викликають суттєве зменшення добової кількості сечі.
Також відзначається такий стан, як анурія — повне припинення виділення сечі (менше 200 мл у добу). Це винятково патологічне явище, основний прояв синдрому гострої ниркової недостатності, що виникає при:
- важких формах гострого нефриту;
- термінальної стадії серцевої недостатності;
- гострій крововтраті;
- неприборканій блювоті;
- закупорці сечоводів каменями, стисненні сечоводів пухлинами (рак матки, придатків, сечового міхура).
Фахівці окремо відрізняють ішурію – це затримка сечі в сечовому міхурі внаслідок неможливості самостійного сечовипускання. Ішурія часті зустрічають в чоловіків, в яких вона переважно зумовлена захворюваннями передміхурової залози – аденомі простати, раку простати та простатиту. Також ішурія виникає при вживанні наркотиків та сечокам’яної хворобі, коли камінь перекриває сечовивідні шляхи.
Добова кількість сечі поділяється на денну та нічну порції. Відношення денного діурезу до нічного складає приблизно 3,5 до 1 на користь денного. Якщо кількість сечі, що виділяється вночі, починає переважати над денною, то такий стан називаються ніктурією. Ніктурія спостерігаються при різних захворюваннях нирок, розростанні (гіпертрофії) тканин простати та нецукровому діабеті.
