Зміст:
Араби
Ара́би (араб. عرب [араб]), група народів країн арабського світу — Західної Азії й Північної Африки. Розмовляють арабською мовою. Найдавнішими письмово зафіксованими формами терміну «‘arab» (“араби”) є фонетичні варіанти цього слова, що містяться в анналах ассирійських та нововавилонських царів (8-6 ст. до н.е.). Їх утворено від семітського кореня «‘rb» — «бути сухим, пустельним».
Зміст
Назва
У перших століттях н.е. слово термін «араби» вживався також як військовий термін у значенні «воїни-кочівники» (на верблюдах, рідше — на конях). В античній книжковій традиції та у авторів 1–5 ст. н.е., які її наслідували, термін вживався як загальна назва жителів Аравії. Проте це слово не мало конкретного етнолінгвістичного змісту і вживалося на позначення різних кочових племен та племен. союзів.
Прийняте середньовічними арабськими філологами та істориками визначення поняття «араби» не включало власне етнічні ознаки, а обмежувалося географічною та мовною. Географічний термін для позначення усієї території Аравійського півострова утворився саме за допомогою етноніму «ал-‘араб»: «’ард ал-‘араб», «біляд ал-‘араб», а пізніше — «джазірат ал-‘араб» — «Земля арабів», «Країна арабів», «Острів арабів».
У 1 пол. 8 ст. він почав поширюватися разом із новою релігією ісламом, експансією новоутвореного Арабського халіфату та арабської культури. Унаслідок цього процесу виникла нова етносоціальна спільнота, що отримала назву і сама називала себе словом «ал-‘араб» — «араби».
Поширення
Міграція цієї спільноти далеко за межі Аравії й поширення нею мусульманської ідеологічної системи заклали підвалини для формування сучасної етнополітичної структури величезного регіону — Арабського Сходу. Нині в ньому проживає понад 200 млн осіб (точна оцінка є неможливою), причому араби складають не менш ніж 180 млн осіб із цього числа (точна оцінка є неможливою).
До цього числа також включено бл. 4 млн палестинських арабів, державотворення яких відбувається в наші дні. Палестинські араби нині мешкають у різних країнах — Йорданії, Ізраїлі (включаючи Палестинську автономію), Лівані, Сирії, країнах Перської затоки, Єгипті, Іраку, Тунісі та ін. Араби кожної країни сучасного арабського світу (Ірак, Йорданія, Ліван, Сирія, Саудівська Аравія, Ємен, Кувейт, Бахрейн, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Єгипет, Судан, Лівія, Туніс, Алжир, Мароко, Мавританія, Західна Сахара) зазвичай використовують як самоназву назву, утворену від назви їхньої держави — іракці, йорданці, ліванці, саудити, еміратці, мароканці тощо.
Історична довідка
Унаслідок міграції арабських племен із Аравії та змішання їх із аборигенами багатьох країн Азії та пн. Африки на етногенез арабів справили помітний вплив перси, тюрки, негроїдні народи, малайці і т.д. Усередині арабського світу існують численні суперечності міждержавного, політ., регіонального, релігійного тощо характеру.
У деяких арабських країнах значних масштабів набув ісламський фундаменталізм, що домагається створення теократичних режимів. Загальна чисельність арабів, включаючи 17-тимільйонну арабську діаспору у світі, становить бл. 200 млн. осіб. Арабські колонії існують у Бразилії (3 млн.), Франції, Чаді (по 1,3 млн.), Ірані, Туреччині (по 0,7 млн.), США (0,8 млн.), Канаді (0,6 млн.), Нігерії (0,3 млн.), Нігері, Ефіопії, Танзанії, Малі, Кот-д’Івуарі та Індонезії (по 100 тис.), Камеруні (80 тис.), ФРН (70 тис.), Кенії, Афганістані (по 30 тис.), Австралії (25 тис.), Узбекистані (Бухарська та Самаркандська обл., 8 тис.) та ін.
Переважна більшість арабів — мусульмани, однак існують також арабські християнські громади (Ліван, Сирія, Ізраїль). Між колишнім СРСР та окремими арабськими державами розвивалося широке науково-технічне, військове та культурне співробітництво, у рамках якого тисячі арабських громадян отримували освіту в українських ЗВО, укладали змішані арабо-українські шлюби.
Після проголошення незалежності Україна встановила дипломатичні відносини з усіма арабськими країнами, розвиває й поглиблює з ними контакти в різноманітних галузях. Посольства України функціонують у Єгипті, Алжирі, Тунісі, Катарі, Лівії, Мароко, Лівані, Сирії, ОАЕ, Йорданії, Кувейті, Саудівській Аравії, представництво при Палестинській автономії. В Україні діють Посольства Єгипту, Алжиру, Лівії, Кувейту, Саудівської Аравії, Палестинської автономії. Представники арабських діаспор в Україні (переважно ліванці, йорданці, єгиптяни) активно провадять підприємницьку діяльність в Україні, розвивають двосторонню торгівлю. (Див.: Арабістика, Арабська мова).
Література
- Федоров В. Шаріат та адат в житті мусульманського Сходу: Тези // Східний світ. 1928. №2;
- Лозовик Г. Нове дослідження арабо-візантійських взаємин VII-X віків: Про доп. В.М.Рамзея “Спроба арабів завоювати Малу Азію (641-964 по Р.Х.) та причини їхніх поразок”) // Східний світ. 1930. №10-11(1-2);
- Винников И.Н. Арабы в СССР // Советская этнография. 1940. №4;
- Першиц А.И. Этнографические сведения об арабах в русских “Хождениях” XII-XVII вв. // Советская этнография. 1951. №4;
- Народы Передней Азии. Москва, 1957;
- Очерки общей этнографии. Вып.2. Москва, 1959;
- Бродський Р.М., Енольський З.А. Нова історія країн Азії та Африки (1870-1918). К., 1971;
- Зибіна Г.Г. Академік А.Кримський і Арабський Схід // Український історичний журнал. 1971. №1;
- Арабський Схід на шляхах антиімперіалістичної боротьби і соціального прогресу. К., 1976;
- Кочубей Ю. Арабо-мусульманська культура // Всесвіт. 1978. №7;
- Ислам. Религия, общество, государство. Москва, 1984;
- Барковский Л.А. Арабское население Израиля. Москва, 1988;
- Hourani A. A History of the Arab Peoples. Harvard University Press, 1991;
- Арабо-мусульманский мир на пороге XXI века: Реф. сб. Москва, 1999;
- Фильштинский И.М. История арабов и халифата (750-1517 гг.). Москва, 1999.
Арабія
Королі́вство Сау́дівська Ара́вія, раніше Саудівська Арабія[1] (араб. المملكة العربية السعودية, Аль-Мамляка аль-Арабія ас-Саудія), країна на Аравійському півострові, що простягнулося від Червоного моря до Перської затоки, межує на півночі з Йорданією, Іраком і Кувейтом, на сході з Катаром і Об’єднаними Арабськими Еміратами, південному-сході з Оманом, на півдні з Єменом; на заході омивається Червоним морем. Член ОПЕК (1960), ОАПЕК (1968), Ліги араб. держав (ЛАД) і Ради співпраці країн Персидської затоки з 1976. У Саудівській Аравії виділяють Хіджаз на узбережжі Червоного моря, Неджд в центральній частині півострова, Ель-Хаса на узбережжі Перської затоки і невеликий район Асір на південному заході.
Історія Саудівської Аравії
Історія різних культур, що існували на території Саудівської Аравії, налічує понад 5000 р. Цивілізація Ділмун що існувала на узбережжі Перської затоки, існувала одночасно з цивілізаціями Давнього Єгипту та Шумеру. З доісторичних часів територія сучасної Саудівської Аравії була заселена племенами,які займалися скотарством,сільським господарством та полюванням. Різні цивілізації впливали на розвиток цієї території,бо вона знаходилася по дорозі торгівельних шляхів. З 6 століття,з виникненням нової релігії Іслам,простежується об’єднання окремих арабських племен, та розповсюдження арабської мови та релігії. Ісламська цивілізація залишалася сильною декілько століть,після відбувся сталий занепад цивілізації. Багато років на цій території відбувалися тертя між різними напрямками Ісламу. У 1902 році Абн Ель-Азіз бін Абн ель-Рахман Ель Сауд за допомогою мусульманської секти Ваггабитів,зайняв місто Ер-Ріяд,та почав змагання за об’єднання арабів в окрему державу.Після 30 років йому це вдалося-у 1932 році офіційно виникнуло королівство Саудівська Аравія, тобто Аравія Саудів.
Природа Саудівської Аравії
Б.ч. поверхні країни – пустельне плато, на заході – гори вис. до 3353 м. Клімат жаркий, сухий. На півночі – субтропічний, на півдні – тропічний. Постійних річок немає. Саудівська Аравія займає майже 80% території Аравійського п-ова. На південному заході країни, на побережжі Червоного моря, у кордону з Єменом, розташована географічна область Асір. У горах Асіра рельєф міняється від гірських вершин висотою бл. 3000 м до великих долин. Колись ця область півострова сполучалася з Африкою, і тут збереглися деякі види африканських рослин і тварин.
Економіка Саудівської Аравії
Арамко — саудівська національна нафтова компанія. Докладніше: Економіка Саудівської Аравії Найголовніша галузь промисловості залишається нафтова. Саудівська Аравія має на своїй території понад 25 % підтверджених нафтових ресурсів планети, займає перше місце серед експортерів нафти у світі. Нафтовидобувна галузь промисловості займає понад 75 % бюджетного доходу країни, 45 % ВВП, та 90 % доходів від експорту. Приблизно 40 % ВВП надходить від приватного сектора. Уряд тримає контроль над основними секторами економіки країни, хоча в останні роки сприяє зросту приватного сектору для зниження залежності від покупців нафти. Уряд почав дозволяти співучасті приватних та іноземних інвесторів у енергетичному та телекомунікаційному секторах. У 2005 році рівень інфляції цін становив 0.4 відсотка. Сільськогосподарські товари — пшениця, ячмінь, томати, дині, фініки, цитрусові; баранина, птиця, яйця, молочні продукти. Промисловий сектор економіки — нафтова промисловість, нафтоочистка, нафтопереробна промисловість; аміак, промислові гази, каустична сода, цемент, міндобрива, пластик; метали, ремонт комерційних судів та літаків, будівництво. Експортні товари — нафта та продукція з нафти займає 90 % від всього експорту. Партнери в експорті(на 2004 рік)-США 18,2 %, Японія 14,9 %, Південна Корея 9,5 %, Китай 6,1 %, Тайвань 4,5 %, Сингапур 4,1 % Імпортні товари — машини та обладнання, харчові товари, хімікати, авта, текстильні вироби тощо. Партнери в імпорті (на 2004 рік) — США 15,3 %, Японія 9,8 %, Німеччина 8,1 %, Китай 6,6 %, Велика Британія 5,7 % Саудівська Аравія виступила як донор 100 млн амер.дол. у 1993 році для допомоги Лівану, з 2000 року, надає допомогу палестинцям, надає допомогу Афганістану,Іраку, дала обіцянку щодо надання субсидій та позички до фонду допомоги Пакистану зруйнованому землетрусом. А також пообіцяла підтримати новий тимчасовий уряд Єгипту який скинув лідера братів мусульман президента Мурсі, 1млрд. американських долларів в якості гранту (без віддачі) і 1 млрд під низькі відсотки, 2013р. Див. також: Корисні копалини Саудівської Аравії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Саудівської Аравії, Гірнича промисловість Саудівської Аравії.
Ілюстрації
Дещо цікаве
У Саудівській Аравії триває кампанія боротьби жінок за право керувати автомобілем. Саудівський комік і громадський діяч Хішам Факіх вирішив підтримати жінок у їхній боротьбі і виклав на Youtube відео, у якому переспівав відому пісню Боба Марлі “No Woman No Cry”. До лікарні Тимошенко у Харкові стягується міліціяАвтомобілі не доїхали до Межигір’я, розвернулися через судову заборону1Від Януковича молодшого відмовилась його прес-служба Відео з’явилося на відеохостингу Youtube у суботу, 26 жовтня. У цей день саудівські активістки, які боряться за право жінок керувати автомобілем, планували організувати акцію протесту. Серед іншого, Хішам висміяв нещодавній виступ священнослужителя, який заявив, що через керування автомобілем у жінок народжуватимуться хворі діти. Відео “Ні, жінко, не сідай за кермо” стало надзвичайно популярним. Хішам Факіх є відомим у країні коміком, але лише із появою відео про нього дізналася більшість інтернет-користувачів у країнах Заходу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жінки вперше в історії Саудівської Аравії увійшли до складу Консультативної ради Саудівська Аравія – єдина у світі країна, яка законодавчо забороняє жінкам самостійно керувати автомобілем. У вересні у королівстві розпочалася кампанія за зняття цієї заборони. Жінки, які брали у ній участь, сіли за кермо і знялися на відео. Влада загрожує протестувальницям тюремним ув’язненням. 26 жовтня повинна була відбутися головна акція протесту, але багато жінок не наважилися брати у ній участь. За законами ісламу жінки у Саудівській Аравії не мають права виходити з дому без супроводу опікуна-чоловіка. Вони повинні отримувати дозвіл від члена родини чоловічої статі для того, щоб почати працювати, подорожувати або ж здійснити деякі медичні процедури.
Засоби масової інформації Саудівська Аравії
Саудівська Аравія є піонером у впровадженні загальноарабського супутникового телебачення. Водночас засоби масової інформації країни піддаються жорсткішому контролю, ніж у багатьох інших країнах Близького Сходу. Критика уряду та королівської сім’ї, а також спроби піддати сумніву релігійні постулати в цілому, відкидаються. Однак починаючи з 2003 року почали з’являтися ознаки більшої відкритості. Теми, які донедавна були під забороною, почали з’являтися у пресі та телепередачах. Вважається, що напади на США 11 вересня 2001 року та випадки тероризму в самій Саудівській Аравії стимулювали появу сміливіших та відвертих матеріалів у засобах масової інформації. Державна телерадіомовна служба Королівства Саудівська Аравія несе відповідальність за всі телерадіопрограми у країні. Вона керує чотирма мережами телебачення, включаючи канал новин Al-Ikhbaria. Міністр культури та інформації очолює орган з нагляду за діяльністю радіомовлення і телебачення. Приватні радіо- та телестанції не мають права вести мовлення з території Саудівської Аравії, але країна є головним ринком для загальноарабських компаній супутникового та платного мовлення. Інвестори із Саудівської Аравії володіють деякими з цих мереж, включаючи «MBC» на території Дубаї, якою володіє двоюрідний брат короля Саудівської Аравії, та «Orbit», що розташована у Римі. Глядачі на сході країни можуть приймати сигнали телестанцій з ліберальніших країн Затоки. Газети у Саудівській Аравії засновуються на підставі королівських указів. У країні виходять 10 щоденних газет та десятки журналів. Також можна читати загальноарабські газети, які, однак, цензуруються. У вирішенні питання про публікацію матеріалів на чутливі теми газети орієнтуються на державні агенції новин
