Життя та смерть королеви: як Єлизавета II увійшла в історію

Британська королева Єлизавета II була однією з найвпливовіших політиків світу. Її піддані вважають, що збереження монархії – персональна заслуга Єлизавети. За вміння триматися на публіці, повагу до традицій і водночас екстравагантність вона стала улюбленицею не тільки серед британців, а й в усьому світі.

На долю її величності випало багато складних моментів: розпад Британської імперії, Холодна війна, входження, а насамкінець вихід Великобританії зі складу ЄС, війни в багатьох точках Земної кулі, пандемія і втрата близьких. Усе це вона пережила разом зі своїм народом – так, як і обіцяла ще за часів панування її батька – Георга VI. Вона, ще зовсім юною дівчиною, яка вже знала, що таке велика війна, дала слово британцям, що ніколи їх не залишить, як би довго не правила. І вона їх не залишила до останнього подиху.

Служба в армії, четверо дітей, 73 роки шлюбу з одним й тим самим чоловіком, почуття гумору й диплом механіка-водія — якою була жінка, яка 70 років була втіленням британської монархії.

Таємниця імені королеви

Ім’я Єлизавета було обрано як данину поваги до матері, яку звали так само. Дружина батька Її Величності була відома як «королева-мати» і її справжнє ім’я рідко можна було зустріти в офіційних зверненнях і документах. А ось друге ім’я, Олександра, Єлизавета II отримала від своєї прабабусі, яка померла за кілька місяців до народження її правнучки.

Близькі називали королеву Лілібет. Це прізвисько Єлизавета II вигадала собі ще в дитинстві, оскільки ім’я Єлизавета було складно вимовити. До речі, 2021 року онук королеви, принц Гаррі, назвав свою дочку на честь коханої бабусі.

Молодість майбутньої королеви

Майбутня королева народилася в Лондоні 21 квітня 1926 року. Тоді ніхто з монаршої родини не очікував, що одного дня саме вона посяде престол, проте все змінилося у грудні 1936 року.

Нова віха в історії сім’ї майбутньої королеви почалася, коли її дядько, Едуард VIII, відмовився від корони заради кохання. Король менше ніж через рік після коронації зрікся престолу, щоб одружитися із двічі розлученою американкою Волліс Сімпсон. Тоді престол перейшов до його молодшого брата Георга VI, а Єлизавета, якій на той момент було лише 10, опинилася першою у черзі на корону.

За словами бабусі майбутньої королеви, коли та дитиною дізналася, що її батько стане королем, то почала «гаряче молитися за народження брата» та зрештою принцеса підкорилася своїй долі.

На початку війни уряд схилявся до того, щоб відправити короля з дружиною й дітьми якомога далі від бомб до Канади, але вони категорично відмовилися.

“Діти нікуди не поїдуть, якщо не поїду я, я не поїду без їхнього батька, а король не залишить країну за жодних обставин”, – заявила королева.

Щоправда, принцес відправили до Віндзорського замку, але вони все одно були досить близько від Лондона і бачили заграву від пожеж після бомбардувань. А одного разу бомба впала поряд із замком, коли вони були у сховищі.

Принцеса-механік

Як і більшість дівчат з аристократичних родин того часу принцеса Єлизавета та її сестра навчалися вдома. Вже тоді майбутня королева виглядала слухняною та відповідальною старшою донькою, яка доглядала свій сад та стежила за непосидючою Маргарет. Зважаючи на перспективу одного дня зійти на престол принцеса вивчала основи держави та права, пройшла релігійні студії та переймала досвід у батька — короля Георга VI.

Вона також займалася музикою, мистецтвом, добре опанувала французьку мову, верхову їзду та плавання.
В останній рік війни Єлизавета й сама одягла форму, приєднавшись до Жіночого допоміжного територіального корпусу. Її додали до списків під номером 230873 як другого молодшого офіцера Єлизавету Віндзор. Три тижні вона провела на курсах із групою інших волонтерів, де пройшла підготовку як механік-водій санітарного автомобіля. Вперше жінка з королівської родини навчалася на курсах разом зі “звичайними людьми”.

Так Єлизавета II стала першою жінкою в історії британської королівської сімʼї, яка служила в армії.

Самостійне рішення та щасливий шлюб

Одне з найважливіших у житті самостійних рішень — шлюб із принцом Філіпом — Єлизавета II прийняла всупереч кільком ритуальним правилам.

Знайомтво

Познайомилися Єлизавета і принц Філіп 1934 року. Тоді принцесі було всього вісім років, а її майбутньому чоловікові – 13. Їхня зустріч відбулася на весіллі грецької принцеси Марини у Вестмінстерському абатстві. Друга зустріч майбутнього подружжя відбулася на коронації батька Єлизавети II, за три роки після першої зустрічі. А ще через два роки 13-річна принцеса раптом усвідомила, що її дуже приваблює 18-річний принц. Якось принцеса Єлизавета II приїхала разом із батьками і сестрою до Королівського військово-морського коледжу в Дартмуті.

Юний принц саме проходив там службу і люб’язно погодився провести королівській сім’ї екскурсію коледжем. Відтоді принцеса більше ні про кого й думати не могла, хоча її батьки спочатку навіть не розглядали Філіпа на роль свого майбутнього зятя і шукали своїй доньці, майбутній королеві, кандидатуру набагато привабливішу та благонадійнішу. Коли принц Філіп поїхав на фронт, вони з Єлизаветою довго листувалися. У юної принцеси був дуже впертий характер, і вона твердо вирішила, що Філіп – той самий чоловік у її житті та інших їй не потрібно. Що цікаво, вони були далекими родичами: мали спільну прапрабабусю – королеву Вікторію, що робило їх четвероюрідними братом і сестрою. Але вже тоді всім було зрозуміло, що ані цей факт, ані якісь інші не зможуть перешкодити їхньому шлюбу.

Вибір

Коли у 1946 році Філіп Маунтбеттен, принц Данський і Грецький, запропонував своїй кузині Єлизаветі стати його дружиною, майбутня королева не стала радитися ні з батьком (британським монархом Георгом VI), ні з матір’ю. Про це розповідає у своїй книзі, присвяченій 60-річному ювілею правління королеви, Браян Хой, відомий британський журналіст та один із біографів королівської родини.

За його словами, Єлизавета та Філіп порушили ще одне «протокольне» правило: всупереч традиції, наречений не став чекати, поки ідею про шлюб першою озвучить дочка монарха.

Королю Георгу VI залишилося наполягати лише на одному: щоб офіційні заручини відбулися не раніше весни наступного року — у квітні 1947 року нареченій виповнювався 21 рік. Весілля Єлизавети та Філіпа відбулося 20 листопада 1947 року.

Церемонія

На самій церемонії принцеса Єлизавета наполягла на тому, щоб виголосити традиційну клятву, в якій обіцяла коритися своєму чоловікові. Це дещо збентежило присутніх гостей, адже всі розуміли, що, коли принцеса стане королевою, Філіп повинен буде підкорятися їй.

Через тяжкі післявоєнні часи принцесі Єлизаветі, як будь-якій іншій нареченій того часу, навіть довелося збирати купони на тканину для своєї сукні. Щоб пошити весільну сукню, Єлизаветі довелося продати деякі коштовності. А для інкрустації обручки ювелір вийняв камені з діадеми матері Філіпа. І лише діамантова тіара перейшла нареченій у спадок від незабутньої королеви Вікторії.

Вже за рік після одруження у пари народився первісток — принц Чарльз, який тепер посяде престол. Ще за два роки — принцеса Анна. А вже після коронації Єлизавети II на світ з’явилися принц Ендрю (1960) та принц Едвард (1964).

Вони прожили у шлюбі понад 73 роки. До смерті Філіпа у віці 99 років вони з Єлизаветою II були найбільш віковим подружжям за весь час існування британської корони.

“Він не любить компліментів, але він просто був моєю надією та опорою всі ці роки. І я, і вся сім’я, і ця країна, і багато інших країн зобов’язані йому більшою мірою, ніж він коли-небудь визнає або ми коли-небудь дізнаємося”, – говорила королева.

Коронація

У лютому 1952 року король Георг VI помер, і Єлизавета була проголошена новим монархом Великобританії, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки, Пакистану і Цейлону.
Її коронація відбулася 2 червня 1953 року у Вестмінстерському абатстві. Церемонія вперше транслювалася по телебаченню в прямому ефірі.

Найзворушливішим моментом для мільйонів телеглядачів, які вперше спостерігали за церемонією коронації британського монарха через блакитний екран, став момент, коли імператорська корона, інкрустована 2.868 діамантами та вагою понад 1 кг посіла своє місце на тендітній голові 25-річної Єлизавети Віндзор, тим самим перетворивши її на королеву Єлизавету II.

Перед коронацією 1953 року Філіп влаштував скандал: не хотів вставати перед нею на коліна і просив зробити виняток. Однак вона сказала, що як дружина просить, але як королева наказує: якщо він сильна людина, то зможе це зробити.

Бездоганна витримка

Найвідоміший випадок, що свідчить про бездоганну витримку та холоднокровність Єлизавети II, стався у 1981 році під час традиційного параду на честь її дня народження Trooping the Colour. Парад вважається однією з найбільш видовищних щорічних подій у Великій Британії: у ньому беруть участь близько 1,5 тисячі офіцерів та військовослужбовців у церемоніальній формі (вони представляють Велику Британію та країни Співдружності), сотні коней і музикантів.

13 червня 1981 року церемонію очолювала особисто Єлизавета II — на той момент їй було 55 років. Королева сиділа верхи на своєму 19-річному коні, на якому вона зазвичай виїжджала для участі в парадах з 1969 року.

Через 15 хвилин після того, як королева покинула Букінгемський палац, коли вона їхала «урочистою» лондонською вулицею Мелл (зв’язує палац із Трафальгарською площею), поруч із нею пролунали кілька пострілів з натовпу глядачів. Кінь Єлизавети злякався гучних звуків і ледь не скинув вершницю. Королева зуміла швидко заспокоїти тварину. Відразу після події Єлизавета II продовжила участь у церемонії, не озираючись на правоохоронців, які кинулися до стрілка.

Коні та коргі

Своє захоплення кіньми та кінним спортом королева пронесла через усе життя: під час свого правління вона регулярно відвідувала перегони та мала власне племінне господарство, а навідуючись до заміських замків, полюбляла їздила верхи на самоті. А ще кажуть, що серед її читання переважали книги про коней.

Не менше за благородних непарнокопитних королева любила собак. Першу коргі Єлизаветі подарував отець Георг VI на день народження, коли їй виповнилося 18 років.. Після цього нащадки Сʼюзен — загалом понад 40 коргі – довгий час жили в її родині.

Єлизавета так сильно захопилася розведенням собак, що потоваришувала практично з усіма шановними заводчиками Великобританії.

Коли у 2020 році у Її Величності помер останній пес на прізвисько Вулкан, вона зареклася більше не заводити домашніх улюбленців. Щоправда, потім королева отримала в подарунок кокер-спанієля на прізвисько Ліссі.

Єлизавета II зі своїми улюбленцями-коргі

Королева Єлизавета II та принцеса Діана

Попри численні чутки про конфлікт між Єлизаветою II та принцесою Діаною, між ними були теплі стосунки. Королева Великобританії вважала Спенсер ідеальною парою для Чарльза. І коли у шлюбі почалися проблеми, Діана не раз зверталася до королеви за порадою, оскільки вважала її не просто свекрухою, а матір’ю.

Коли Діана загинула в автокатастрофі через рік після офіційного розлучення, Єлизавета II зазнала різкої критики через реакцію на трагедію. Говорили, що вона наполягала на приватному похороні, перш ніж погодитися на публічну панахиду у Вестмінстерському абатстві. Напередодні поховання королева вимовила зворушливу промову, в якій похвалила колишню невістку. Порушуючи традицію, вона наказала приспустити прапор над Букінгемським палацом і схилила голову, коли труну Діани пронесли повз членів королівської сім’ї, тим самим порушивши протокол.

Трохи про стиль королеви Єлизавети II

Довгі роки королеву одягали Норман Хартнелл та Харді Еміс. І робили це так добре, що королева присвятила в лицарі. Проте з 2007 року вона одягалася у Стюарта Парвіна, який у вільний час шиє весільні сукні.

За капелюхи для правительки відповідав Рейчел Тревор-Морган із сімейної майстерні, де з XVII шиють головні убори точно в тон сукні.

А ось що стосується аксесуарів: Її Величність була вірна англійській марці Launer, а саме – моделям сумок Diva та Traviata всіх кольорів веселки.

Навіть у 96 років без помади на губах та легких рум’янців Єлизавета II ніколи не виходила на публіку. У її косметичці завжди можна було знайти помаду для губ Elizabeth Arden у відтінку moisturising lipstick та Clarins у королівському червоному відтінку, мінеральну компакт-пудру Clarins Ever Matte, крем Elizabeth Arden Eight Hour Cream Skin Protectant, а також фірмові парфуми Floris White Rose eau de toilette.

Впродовж багатьох років Королева користувалася лише одним засобом для покриття нігтів і завжди у певному відтінку. Монарх віддає перевагу лаку Ballet Slippers від Essie ніжно-рожевого кольору.

Більш детально про стиль Єлизавети II читайте у нашій статті Виглядати по-королівськи.

Смерть королеви

Увечері 8 вересня 2022 року стало відомо, що королева Британії Єлизавета II мирно померла у віці 96 років в одній з резиденцій британської королівської сім’ї, замку Балморал. Поряд з нею перебували найближчі родичі.

Смерть королеви Єлизавети II багатьох шокувала. Але деякі деталі у зовнішньому вигляді Її Величності давно видавали, що її здоров’я в останні півтора року почало її підводити. Все почалося зі смерті її чоловіка, принца Філіпа у квітні 2021 року. Саме від того моменту здоров’я Єлизавети II похитнулося. Проте всі півтора року монархиня продовжувала виконувати свої королівські обов’язки, як могла, і жодного разу не показала на публіці, що зазнає якихось труднощів. Король Чарльз оприлюднив звернення з приводу смерті Єлизавети.

“Смерть моєї улюбленої Матері, Її Величності Королеви, є моментом найбільшого смутку для мене та всіх членів моєї родини. Ми глибоко сумуємо з приводу смерті дорогого Суверена та дуже коханої Матері. Я знаю, що її втрату глибоко відчує вся країна, Королівство та Співдружність, а також незліченна кількість людей у всьому світі”, — зазначив він.

Прем’єр-міністерка Великої Британії Ліз Трасс виступила зі зверненням з приводу смерті королеви.

“Ми всі були шоковані смертю Королеви Єлизавети. Велика Британія є сьогодні великою країною. Завдяки їй вона зійшла на престол відразу після Другої світової війни. Вона виступала за розвиток Співдружності від невеликої групи із семи країн до сім’ї з 56 націй, що охоплює всі континенти світу. Тепер ми сучасна, квітуча, динамічна нація. По-друге, королева Єлизавета II забезпечила нам стабільність і силу, які нам потрібні. Вона була духом Великої Британії, і цей дух залишиться”, — зазначила посадовиця.

Єлизавета II й Україна

З першого дня повномасштабної війни Велика Британія є відданим союзником України. Королівська сім’я неодноразово демонструвала свою підтримку та допомогу.

Вперше про війну в Україні Її Величність заговорила після вторгнення росії на Донбас. У травні 2016 року Королева пообіцяла й надалі підтримувати Україну. Таку заяву вона зробила, виступаючи на відкритті нової сесії британського парламенту. Серед пріоритетів для свого уряду королева назвала розв’язання конфлікту в Україні.

У перші дні повномасштабної війни Її Величність також не залишилася осторонь війни в Україні. Вона зробила щедру пожертву на Гуманітарний заклик DEC України. Однак подробиць цієї пожертви не було.

Останнім часом королева рідко робила публічні заяви та з’являлася на заходах. Під час одного з рідкісних виходів вона вийшла у світ у жовтому образі з синіми квітами на капелюшку. Оскільки всі аутфіти королеви ретельно підбирає стиліст, то такий look можна вважати жестом на підтримку України.

У травні стало відомо, що британська монарша родина надала прихисток українським біженцям. Однак публічно представники Букінгемського палацу про це не оголошували.

Цікаві факти про Єлизавету II

1. За законом англійська королева має платити податки. Однак вона робить це добровільно.
2. Щодня Єлизаветі II приходять тисячі листів, і вона навмання читає кілька десятків із них, і обов’язково надсилає відповідь. Усього за своє життя вона надіслала понад 3 млн листів.
3. За час життя Єлизавети II у Великій Британії встигли змінитися 12 прем’єр-міністрів, а у Ватикані – 7 Пап.
4. Англійська королева має сертифікат, що підтверджує, що вона є кваліфікованим водним рятувальником. У молодості вона чудово плавала.
5. Крім плавання, в молодості англійська королева чудово освоїла спортивну стрілянину.
6. Вперше Єлизавета II публічно виступила перед своїм народом, коли розпочалася Друга Світова війна. Їй тоді було лише чотирнадцять років.
7. Єлизавету II можна побачити в одному з фільмів про суперагента Джеймса Бонда. Там вона зіграла саму себе в епізодичній ролі.
8. Згідно з правилами етикету, Єлизаветі II не дозволяється двічі виходити у світ в тому самому платті. Але королева на те й королева, щоб робити те, що хоче, тому вона аж двічі порушувала цю негласну заборону.
9. Не всі люблять Єлизавету II. У 1992 році, коли відносини між Великобританією та Німеччиною були досить натягнутими, Єлизавету II, яка прибула з візитом до німців, закидали яйцями.
10. Якось англійська королева інкогніто гуляла Лондоном, і якісь туристи запитали в неї, чи не бачила вона колись королеву Єлизавету.
11. Єлизавета II носить лише спідниці. За все життя вона лише 3 рази з’являлася на людях у штанах.
12. Англійська королева жодного разу не знімала верхнього одягу на публіці.
13. У середині минулого століття Єлизавета II здійснила навколосвітню подорож, ставши першим у світі монархом, який обійняв земну кулю за одну подорож.
14. Щороку англійська королева виступала на телебаченні, вітаючи британську націю з Різдвом. Така ось традиція.
15. Сесії британського Парламенту за традицією завжди відкриває британський монарх. Єлизавета II лише двічі ухилилася від цього обов’язку під час вагітності.
16. У 1991 році охоронець, який не впізнав Єлизавету II, не пропустив її у VIP-ложу на одному офіційному заході.
17. Декілька разів за своє життя англійська королева плакала на людях.
18. Відповідно до одного стародавнього закону, в’їжджаючи до Лондона, англійський монарх повинен вимагати у міської влади дозвіл на в’їзд, а місто має право йому відмовити. Єлизавета II справно дотримується цього закону, але відмов вона, звичайно, жодного разу не отримувала.
19. Спостережливі люди помітили, що перекладання дамської сумочки з однієї руки до іншої в Єлизавети II означає, що королева втомлена розмовою. Але манери та виховання не дозволяють їй сказати про це прямо.
20. Єлизавета II не має паспорта, оскільки всі паспорти в Сполученому Королівстві видаються від її імені.
21. Єлизавета II відзначала день народження кілька разів на рік. А якщо бути конкретнішими – два. Її Величність народилася 21 квітня, тому цей день вона проводить у коло сім’ї. А в другу суботу червня щорічно відбувається масштабний захід, який можуть відвідати всі жителі Великобританії.

Єлизавета II: високі обов’язки і служіння народу

Для багатьох вона стала символом стабільності в мінливому світі, де вплив Британії зменшувався, суспільство змінювалося до невпізнаваності, а роль самого інституту монархії виявилася під питанням.

Успіх, з яким їй вдалося провести монархію через такі бурхливі часи, тим більше значущий, що при народженні принцеси Єлизавети ніхто й не передбачав, що їй судитиметься сісти на престол.

Єлизавета Олександра Мері Віндзор – старша дочка Альберта, герцога Йоркського, другого сина Георга V, і його дружини леді Єлизавети Боуз-Лайон – народилася 21 квітня 1926 року в будинку, розташованому недалеко від Берклі-сквер у Лондоні.

Єлизавета і її сестра Маргарет Роуз, яка народилася в 1930 році, зростали в люблячій сім’ї та отримали домашню освіту. Єлизавета була дуже близька зі своїм батьком, а також з дідом, королем Георгом V.

У шість років Єлизавета заявила своєму тренерові з верхової їзди, що хоче жити в сільській садибі, “де багато собак і коней”.

Розповідають, що з раннього віку вона відрізнялася надзвичайно високим почуттям відповідальності. Як сказав тоді ще майбутній прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль, вона випромінювала вражаючі для дитини гідність і авторитет.

Маленька принцеса Єлизавета зі своїми батьками в день свого хрещення

Єлизавета не ходила до школи, але в неї були хороші здібності до іноземних мов, і вона ґрунтовно вивчала історію британської держави і права.

Для того, щоб Єлизавета могла спілкуватися зі своїми однолітками, було створено товариство дівчаток-скаутів, що називалося “Букінгемський палац, будинок 1”.

Криза престолонаступництва

Після смерті діда Єлизавети Георга V його старший син Девід став королем Едуардом VIII.

Однак його кохана, двічі розлучена американка Волліс Сімпсон, була неприйнятною кандидатурою на роль королеви з політичних і релігійних міркувань. Наприкінці 1936 Едуард VIII зрікся трону.

Батько Єлизавети герцог Йоркський став королем без особливого ентузіазму. Але його коронація відкрила принцесі завісу над тим, що чекає її в майбутньому. Пізніше вона написала, що церемонія здалася їй “абсолютно, абсолютно чудовою”.

На тлі зростання напруженості в передвоєнній Європі новий король і його дружина королева Єлизавета поставили собі за мету відновити народну віру в монархію. Це прагнення стало прикладом для їхньої старшої дочки.

Принцеса Єлизавета з батьками та молодшою сестрою Маргарет на коронації батька

У 1939 році у віці 13 років разом з батьками принцеса Єлизавета приїхала в Королівський морський коледж у Дартмуті. Єлизавету і її сестру принцесу Маргарет супроводжував грецький принц Філіп, один з кадетів коледжу, який був їй далеким родичем.

Перешкоди

Філіпа вона зустрічала й раніше, але тут Єлизавета вперше звернула увагу на принца.

Принц Філіп, який під час війни служив на флоті, відвідував своїх вінценосних родичів, і в 1944 році, коли Єлизаветі виповнилося 18 років, вона вже була вочевидь закохана. В її кімнаті стояла фотографія Філіпа, з яким у неї було жваве листування.

У 1945 році Єлизавета почала службу в жіночому підрозділі Територіальної армії, де навчилася водити вантажівки. 8 травня 1945 року, коли в Європі святкували перемогу над нацистською Німеччиною, вона вийшла з Букінгемського палацу у військовій формі і, залишаючись невпізнаною, разом з усіма відзначала цю подію.

“Ми запитали батьків, чи можна вийти на вулицю. Я пам’ятаю, ми боялися, що нас упізнають. Пам’ятаю юрби незнайомих людей, які, взявшись за руки, йшли вулицями, і всіх нас охопила хвиля щастя і полегшення”, – згадувала пізніше Єлизавета.

Після війни Єлизаветі виявилося не так просто вийти заміж за Філіпа.

Принцеса Єлизавета (праворуч) у супроводі сестри Маргарет виступає зі зверненням до нації під час Другої світової війни (1940 рік)

Король не хотів втрачати доньку, яку він обожнював, а Філіпу доводилося долати забобони істеблішменту, який не бажав приймати принца через його іноземне походження.

Смерть батька

Але бажання молодої пари укласти шлюб взяло гору, і 20 листопада 1947 року їх повінчали у Вестмінстерському соборі.

Принц Філіп, що став герцогом Единбурзьким, продовжив військову службу. Його відрядили на Мальту, і подружня пара деякий час могла вести відносно спокійне життя.

У 1948 році народився їхній первісток Чарльз, а в 1950 році у Чарльза з’явилася сестра Анна.

Але король, який насилу пережив важкі воєнні роки, був невиліковно хворий. Він був затятим курцем і страждав від раку легенів.

Весілля принцеси Єлизавети і принца Філіпа Маунтбаттена стало яскравою подією в важкий повоєнний час

У січні 1952 року 25-річна Єлизавета і Філіп вирушили в зарубіжну поїздку. Король, усупереч порадам лікарів, поїхав в аеропорт проводити молоду пару.

Пізніше виявилося, що в аеропорту Єлизавета бачила свого батька востаннє. Вона дізналася про його смерть на сафарі в Кенії. Єлизавета негайно повернулася до Лондона вже як королева.

Пізніше вона згадувала про цей час: “В якомусь сенсі досвіду в мене не було. Мій батько помер дуже молодим, так що все відбувалося стрімко: треба було братися за роботу і виконувати її якнайкраще”.

Австралія і Нова Зеландія

Її коронацію в червні 1953 року транслювало телебачення, попри заперечення прем’єр-міністра Вінстона Черчилля. Мільйони глядачів зібралися біля екранів, багато хто вперше в житті, щоб побачити, як королева Єлизавета II складає присягу.

Для Британії, яка все ще переживала післявоєнні нестатки, ця коронація стала початком нової “Єлизаветинської епохи”.

Друга світова війна прискорила розпад Британської імперії, і до того моменту, коли в листопаді 1953 королева вирушила в тривалу поїздку по країнах Британської Співдружності націй, багато колишніх колоній, включно з Індією, вже отримали незалежність.

Коронація Єлизавети II в 1953 році транслювалася по британському телебаченню

Єлизавета стала першим правлячим монархом, який відвідав Австралію і Нову Зеландію. За деякими оцінками, три чверті австралійців вийшли на вулиці, щоб побачити королеву.

Протягом 1950-х років до Співдружності ввійшли нові країни. Колишні колонії і домініони добровільно об’єднувалися в нову сім’ю націй.

Багато політиків вважали, що Співдружність може стати противагою Європейській економічній спільноті, яка формувалася в ті роки. Певною мірою британська політика відійшла тоді від справ континентальної Європи.

Особисті нападки

Але британський вплив сильно похитнулося в 1956 році після Суецької кризи, коли стало зрозуміло, що Співдружності бракує колективної волі, щоб діяти спільно.

Суец призвів до відставки прем’єр-міністра Ентоні Ідена, і ця подія втягнула королеву в політичну кризу.

У Консервативній партії був відсутній механізм обрання нового лідера, і після серії консультацій королева запросила сформувати уряд Гарольда Макміллана.

Королева також стала об’єктом нападок з боку лорда Олтрінгема, який в одній зі статей назвав її двір “занадто британським” і таким, який “представляє вищі класи”. Він звинуватив королеву в тому, що без папірця вона не здатна висловити просту промову.

Його зауваження викликали хвилю обурень. На лорда Олтрінгема навіть напав на вулиці один з членів “Ліги імперських лоялістів”.

Але цей епізод продемонстрував, що ставлення до монархії в Британії швидко змінювалося, і колишні непорушні істини почали піддаватися сумніву.

За підтримки чоловіка, який не терпів манірності двору, королева стала пристосовуватися до нового порядку.

Бали, які влаштовували з нагоди першого виходу в світ юних дівчат, скасували. Термін “монархія” поступово замінювався словосполученням “королівська сім’я”.

Візит до США в 1957 році був одним з багатьох зарубіжних візитів королеви

Королева знову опинилася в центрі політичної кризи, коли в 1963 році у відставку пішов Гарольд Макміллан.

У Консервативної партії, як і раніше, не було узгодженого порядку призначення нового лідера, і королева, послухавшись поради Макміллана, призначила на посаду прем’єра графа Олександра Фредеріка Дугласа-Х’юма.

Для Єлизавети II це був непростий час. Відмінною рисою її правління було дотримання негласних правил британської конституції і подальше відділення монархії від процесу управління державою.

Королева дуже серйозно ставилася до свого права бути в курсі найважливіших подій, давати поради і виступати із застереженнями. Але далі цього вона заходити не збиралася.

Відставка Макміллана стала останнім епізодом, коли вона була змушена втручатися в політичний процес. Після цього Консервативна партія відмовилася від традиції, згідно з якою її новий лідер просто “з’являвся”, і ввела систему партійних виборів.

У неформальній обстановці

До кінця 1960-х років у Букінгемському палаці вирішили, що потрібно показати королівську сім’ю в набагато неформальнішому світлі. Відтак було знято революційний для того часу документальний фільм “Королівська родина”.

ВВС отримала дозвіл знімати сім’ю Віндзорів у домашній обстановці. У фільмі показали сімейний пікнік, прикрашання різдвяної ялинки, поїздку з дітьми машиною. Цього повсякденного життя королівської сім’ї раніше в народі ніхто не бачив.

Критики заявляли, що цей фільм Річарда Коустона розвіяв містичну ауру навколо королівської родини, показавши простим людям повсякденні сцени, наприклад, як герцог Единбурзький смажить на пікніку сосиски.

Документальний фільм про королівську сім’ю показав подробиці сімейного життя

Цей фільм був співзвучний розслабленій атмосфері 1960-х, і значною мірою завдяки йому народ знову став підтримувати монархію.

У 1977 році срібний ювілей правління королеви по всій Британії святкували зі справжнім піднесенням – і просто на вулицях, і на офіційних заходах. Здавалося, монархія повернула собі прихильність підданих, і багато в чому це була особиста заслуга королеви.

Два роки по тому в Британії пост прем’єр-міністра вперше посіла жінка. Розповідають, що відносини між двома жінками, главою уряду Маргарет Тетчер і главою держави Єлизаветою II, часом складалися непросто.

Скандали і трагедії

Одним зі складних питань було ставлення королеви до Співдружності націй. Вона була її головою і ставилася до цієї організації дуже віддано. Єлизавета добре знала багатьох африканських лідерів і співчувала їм.

За деякими повідомленнями, вона вважала, що позиція Маргарет Тетчер і її конфронтаційний стиль спілкування ставлять багатьох у глухий кут. Особливо це стосувалося питання санкцій стосовно режиму апартеїду в Африці, проти яких виступала Тетчер.

Після війни в Перській затоці в 1991 році Єлизавета II стала першим британським монархом, який виступив на спільній сесії обох палат конгресу США. Президент Буш-старший сказав тоді: “Наскільки ми пам’ятаємо, вона завжди була другом свободи”.

Пожежа в Віндзорі стала однією з трагічних подій “жахливого року” в житті королеви

Але вже через рік у королівській родині почалися скандали.

Другий син королеви герцог Йоркський розійшовся зі своєю дружиною Сарою. До того ж з’ясувалося, що принц Чарльз і принцеса Діана глибоко нещасні в сімейному житті. Пізніше і вони перестали жити разом.

В улюбленій резиденції королеви, Віндзорському замку, трапилася руйнівна пожежа. Багатьом вона здалася похмурим символом того, що вдома у королеви не все йде гладко.

Олії у вогонь підлила суперечка навколо того, хто повинен платити за відновлення замку – сама королева чи британські платники податків.

Гідність на тлі суперечок про монархію

1992 рік королева назвала своїм “annus horribilis” (жахливий рік – лат.). У промові, виголошеній у лондонському Сіті, вона визнала необхідність того, що монархія повинна стати відкритішою. Натомість ЗМІ повинні бути менш ворожими до неї.

“Жоден інститут – Сіті, монархія або будь-який інший – не повинен сподіватися, що його не торкнеться пильна критична увага тих, хто йому відданий, не кажучи вже про тих, хто його не підтримує. Але всі ми – частина нашого суспільства, і ця увага може бути ефективною тією мірою, якою їй притаманні м’якість, прихильність і розуміння”.

Монархія в цей період активно захищала свої позиції. Букінгемський палац відкрили для відвідувачів, щоб зібрати гроші на відновлення Віндзорського замку. Було оголошено, що королева і принц Філіп платитимуть податки з доходів від своїх інвестицій.

Королева завжди була віддана ідеї британської співдружності

У зовнішній політиці великі надії, які спочатку покладалися на Співдружність націй, так і не виправдалися. В результаті Британія повернулася спиною до своїх старих партнерів, уклавши нові угоди в Європі.

Королева, як і раніше, цінувала Співдружність і була глибоко зворушена, коли в Південній Африці, куди вона приїжджала в молодості, впав режим апартеїду.

У 1995 році вона прибула в ПАР з офіційним візитом, щоб відзначити цю подію. У Британії, де тривали дебати про майбутнє монархії, королева робила все, щоб підтримати цей інститут.

Смерть Діани, принцеси Уельської

Британія шукала свого місця в світі, і королева намагалася залишатися фігурою, здатною повернути впевненість у власних силах і підтримати посмішкою в важкий момент. Найважливішою своєю роллю вона вважала роль символу нації.

Але трагічна смерть принцеси Діани в автокатастрофі в Парижі в 1997 році стала ще одним ударом для монархії. У цей час королева зазнала незвичної для неї критики.

Коли біля Букінгемського палацу, що потопав у траурних букетах і листах зі співчуттями, збиралися юрби вражених смутком британців, королева, здавалося, відсторонилася від спільного горя, чого ніколи не робила раніше у важкі для нації періоди.

Після смерті прицеси Діани королева зазнала незвичної для неї критики

Багато її критиків не розуміли, що королева була представником покоління, яке не сприймало прилюдного, майже істеричного вираження своїх почуттів.

Понад те, як турботлива бабуся, вона вважала своїм обов’язком утішити синів Діани у вузькому сімейному колі.

У підсумку вона виступила зі зверненням до нації, віддавши належне своїй невістці і пообіцявши, що монархія буде змінюватися відповідно до вимог часу.

Втрати і ювілеї

Смерть королеви-матері і принцеси Маргарет в 2002 році, у рік п’ятдесятиліття правління Єлизавети II, затьмарили святкування ювілею.

Проте у вечір ювілейних урочистостей в Лондоні перед Букінгемським палацом зібралися близько мільйона людей.

Ще дві важливі події в житті королеви дали можливість підданим продемонструвати повагу до монарха, яку багато хто зберігав.

У квітні 2006 року тисячі людей прийшли на вулиці перед Віндзорським замком, куди королева вийшла на прогулянку, щоб відзначити своє вісімдесятиріччя.

Королеву завжди відрізняло високе почуття обов’язку і прагнення служити народу

У листопаді 2007 року королева і принц Філіп відзначили діамантовий ювілей свого весілля. На службі у Вестмінстерському абатстві були присутні дві тисячі людей.

Діамантовий ювілей святкували на вулицях сотні тисяч британців, він завершився дводенними гуляннями в Лондоні.

У квітні 2011 року сталася ще одна радісна для королеви подія. Вона була присутня на весіллі свого внука принца Вільяма і його нареченої Кейт Міддлтон.

У травні того ж року королева стала першим британським монархом, який відвідав з офіційним візитом Ірландію, що стало історичною подією для двох країн.

У своїй промові, яку вона почала ірландською мовою, королева закликала сторони до поблажливості і примирення, згадавши при цьому про події, “які, нам хотілося б, щоб відбулися інакше, або щоб їх узагалі не було”.

Роком пізніше, під час свого візиту до Північної Ірландії в межах святкування свого діамантового ювілею, вона потиснула руку одному з лідерів ІРА Мартіну Макгіннессу.

Це був нелегкий момент для монарха, чий родич лорд Луїс Маунтбаттен був убитий в 1979 році під час вибуху бомби, закладеної ІРА.

Референдум

Референдум про незалежність Шотландії, який відбувся у 2014 році, став для Єлизавети II випробуванням.

Мало хто забув виголошену нею в 1977 році промову в парламенті, в якій вона говорила про свою відданість Сполученому Королівству.

Рукостискання королеви і Мартіна Макгіннесса мало допомогти залікувати старі рани

“Серед моїх предків – королі і королеви Англії і Шотландії, а також принци Уельсу. Тому я готова зрозуміти ці устремління. Але я не можу забути того, що була коронована королевою Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії”, – сказала вона.

Напередодні референдуму, перебуваючи в своїй резиденції Балморал, королева сказала репліку, явно призначену для того, щоб її почули. Вона висловила сподівання на те, що люди добре подумають про майбутнє.

Після оприлюднення результатів референдуму в заяві королеви звучало полегшення від того, що Сполучене Королівство залишилося єдиним, хоча вона визнала, що політичний ландшафт змінився.

“Нині, коли ми рухаємося вперед, ми повинні пам’ятати, що, незважаючи на всі висловлені точки зору, ми всі відчуваємо любов Шотландії, і це допомагає об’єднати нас усіх”, – підкреслила королева.

9 вересня 2015 року вона увійшла в історію країни як монарх, який найдовше перебував при владі, обійшовши за цим показником свою прапрабабусю королеву Вікторію. У характерному для себе стилі вона відмовилася робити з цього подію, сказавши, що звання першого довгожителя на троні – це “не те, до чого я прагнула”.

У квітні 2016 Єлизавета II відсвяткувала 90-річчя.

Вона продовжувала виконувати свої обов’язки, часто сама після відставки герцога Единбурзького в 2017 році.

Сім’я постійно відчувала напругу, включаючи автомобільну аварію її чоловіка, необдуману дружбу герцога Йоркського із засудженим американським бізнесменом Джеффрі Епштейном і зростаюче розчарування принца Гаррі життям у королівській родині.

Це були тривожні моменти, пережиті монархом, який продемонстрував, що все ще твердо контролює ситуацію. Також була смерть принца Філіпа в квітні 2021 року, в розпал пандемії коронавірусу, і її платиновий ювілей роком пізніше.

Хоча монархія могла бути не такою сильною наприкінці правління королеви, як на початку, вона була сповнена рішучості, що вона повинна й надалі залишатися місцем прихильності та поваги в серцях британського народу.

Під час святкувань срібного ювілею свого правління в 1977 році королева нагадала про обіцянку, яку дала під час візиту до Південної Африки в 1947 році.

“Коли мені був 21 рік, я пообіцяла присвятити моє життя служінню нашому народові і попросила Бога допомогти мені здійснити мою клятву. І хоча я дала цю клятву дні своєї юності, коли судження мої були незрілими, я не шкодую і не відмовляюся від жодного сказаного тоді слова “, – сказала королева.

Портрет королеви Єлизавети ІІ роботи придворного художника Річарда Стоуна

Також на цю тему