Це призвело до постійних конфліктів щодо конституційних формулювань і щодо того, чиї закони мали верховенство права у республіках: власні чи прийняті в Москві. Верховні ради союзник республік почали оголошувати державний суверенітет: першою була Естонія в 1988, а 14 інших — у 1990 році.
На території республіки було припинено дію Конституції СРСР і відновлено дію литовської конституції 1938 року. Таким чином, Литва стала першою з союзних республік, що оголосила незалежність, і однією з п'яти, які зробили це до серпневих подій і ДКНС.
Польща і Канада стали першими державами, які визнали незалежність України. У перші тижні після референдуму незалежність також визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія.
Поштовхом до міжнародного визнання України як незалежної держави стало проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. на підтвердження Акта проголошення незалежності України. Проголошення незалежності не завжди означає автоматичне визнання нової держави світовим співтовариством.
Відтак 16.07.1990 року конституційною більшістю на засіданні Верховної Ради Української PCP було прийнято документ про проголошення державного суверенітету України – Декларацію про державний суверенітет України.
У листопаді 1988 р. Декларацію про суверенітет першою серед радянських республік прийняла Естонія. Аналогічні рішення схвалили пізніше Верховні Ради Латвії і Литви. У червні 1990 р.
