Субфебрильна температура: причини, наслідки, лікування

Субфебрильна температура (субфебрильна лихоманка) — поширене явище серед людей будь-якого віку. Сама собою вона захворюванням не є, але це симптом іншої хвороби, часто єдиний, тому на неї варто звернути увагу. Якщо субфебрилітет триває довше місяця-двох, потрібне комплексне обстеження організму.

Що таке субфебрильна температура тіла?

Субфебрильна температура — це температура тіла людини зі значеннями від 37 до 37,9 градусів включно (при вимірі в пахвовій западині). Субфебрилітетом називають таку температуру, яка триває кілька тижнів, місяців або років. При цьому вона не обов’язково має стабільно триматися на однакових значеннях: допустимі коливання протягом доби.

Показник до 37,5 градусів не завжди вказує на наявність захворювання. Є люди, для кого це нормальне значення. Вони живуть з такою температурою все життя і не відчувають жодних проблем. Однак якщо самопочуття залишає бажати кращого і раніше в нормі було 36,6, значить є патологія.

Для звичайної людини температурні показники від 37 до 38 градусів можуть бути нормою, коли вона:

• тільки прокинулась;
• щільно поїла;
• займається спортом;
• перегрілася;
• сильно хвилюється.

У нормі коливання температури протягом доби становлять до 1 градуса. Але такі стрибки швидко минають і не доставляють дискомфорту.

Симптоми субфебрилітету

Якщо градусника під рукою немає, запідозрити температуру, яка вважається субфебрильною, можна за такими ознаками:

• почуття жару та пітливості;
• затуманеність свідомості, хоча людина залишається працездатною;
• дискомфорт у слизових оболонках очей із сухістю та різями;
• відчуття легкої інтоксикації;
• млявість і слабкість.

Набір симптомів залежить від причини, що спричинила температуру.

У деяких субфебрильна лихоманка проявляється тільки вечорами, у деяких — лише вдень, а хтось страждає від постійної підвищеної температури. Тривалий субфебрилітет сильно виснажує людину. На етапі, коли вона вже давно знає про діагноз і не може нічим собі допомогти, розвивається депресія та розпач, що ще більше посилює стан.

У той же час трохи підвищена температура може протікати і зовсім без симптомів.

Причини субфебрильної температури

Давайте розберемося, для яких хвороб характерний субфебрилітет. Адже це не самостійний діагноз, а лише симптом. Причини субфебрильної температури у дорослих виділяють такі.

Інфекційний субфебрилітет

Найчастіша причина субфебрильної температури людини — інфекційний запальний процес: нежить, пневмонія, бронхіт, туберкульоз, гастрит, панкреатит тощо. Збудниками можуть бути як віруси та бактерії, привнесені ззовні, так і внутрішня умовно-патогенна мікрофлора.

Перелічимо найчастіші запальні захворювання, які можуть підвищувати градуси:

• ЛОР-запалення;
• стоматологічні проблеми: каріозні зуби бувають причиною субфебрилітету;
• захворювання шлунково-кишкового тракту;
• запалення сечостатевої сфери (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, аднексит та ін.);
• абсцеси;
• виразки при цукровому діабеті.

Окремо виділимо гостру ревматичну лихоманку. Вона є запальним захворюванням сполучної тканини серця і суглобів, що викликається стрептококом у людей з генетичною схильністю.

Організм активізує нагрівання, щоб знищити інфекцію, проте сил не вистачає або інфекція млява, внаслідок чого температура ніяк не вб’є збудника.

Гепатити

Вірусні гепатити В та С теж є причиною тривалого субфебрилітету. Хвороба протікає гостро чи безсимптомно до моменту, коли завдасть організму непоправної шкоди.

Якщо субфебрильна лихоманка супроводжується болями м’язів та суглобів, дискомфортом у правому підребер’ї, пітливістю, слабкістю та жовтяницею шкірних покривів, варто запідозрити саме гепатит. У будь-якій поліклініці можна здати профільний аналіз.

Постінфекційний субфебрилітет

Субфебрильна температура після хвороби часом тримається. Це так званий температурний хвіст. Тривалість залежить від індивідуальних особливостей організму. Хтось може розпрощатися з підвищеною температурою протягом доби-двох після лікування, а комусь знадобиться місяць-два-шість. Якщо ситуація не прийшла в норму за півроку після знищення інфекції, то варто пошукати іншу причину.

Токсоплазмоз та паразити

Субфебрильна лихоманка також є симптомом токсоплазмозу та інвазії глистами. Рідше — бруцельозу.

У людини із сильним імунітетом реакції на токсоплазму розмиті і температура довго не тримається: організм сам справляється із проблемою. Небезпечний токсоплазмоз для вагітних жінок. При низькому імунітеті у них виникає хронічний процес, що інколи характеризується субфебрильною температурою.

Бруцельоз призводить до жару, сплутаності свідомості, погіршення зору та слуху і легко діагностується. Ним заражаються переважно сільські ветеринари.

Глисти викликають запальний процес в організмі, через що підвищується температура тіла. Субфебрилітет може бути єдиним симптомом зараження.

Ураження імунної системи

Субфебрильна температура може спостерігатися через проблеми з імунітетом. Насамперед, це стосується ВІЛ-інфекції та автоімунних захворювань: ревматоїдного артриту, вовчаку, тиреоїдиту Хашимото, хвороби Крона та ін.

При автоімунних захворюваннях хронічне запалення утворюється тому, що організм сприймає власні клітини як чужорідні та атакує їх. Після постановки діагнозу призначається симптоматичне лікування, але повне лікування неможливе. Вдається лише досягти тривалих періодів ремісії.

При ВІЛ-інфекції зазвичай проявляються й інші симптоми, крім підвищеної температури: нудота, головний біль, збільшення лімфовузлів, висипання, біль у суглобах. Але іноді субфебрилітет приходить як перший симптом. ВІЛ після закінчення інкубаційного періоду 6 місяців діагностується, потім призначається антиретровірусна терапія.

Рак

Субфебрильна температура, трохи підвищена ШОЕ і слабкість — привід нарівні з інфекцією запідозрити онкологічне захворювання. При раку відбувається вироблення пухлиною спеціальних білків — ендогенних пірогенів, що викликають при викиді в кров підвищення температури.

Іноді субфебрилітет — перша ластівка, що на півроку-рік випереджає інші ознаки хвороби. Ось чому так важливо пройти обстеження. Однак лікарі починають із хвороб, що легко діагностуються. Онкозахворювання на ранніх стадіях за умов нашої медицини визначити складно.

Дисфункція щитовидної залози

При гіпертиреозі (тиреотоксикозі) посилено працює щитовидна залоза, у результаті прискорюються обмінні процеси. Температура тіла тримається лише на рівні 37,1-37,3.

Інші ознаки захворювання: схуднення, випадіння волосся, пронос, високий тиск, тахікардія, дратівливість, пітливість та тремор. Але їхня відсутність не виключає тиреотоксикозу.

Якщо захворювання переросте у серйозну форму, це загрожує інвалідністю та смертю. У той самий час діагностувати його не складно. Лікування теж є.

Анемія

Субфебрильна лихоманка супроводжується запамороченням, витонченням волосся та нігтів, сухістю шкіри, сонливістю, зниженням імунітету, занепадом сил, погіршенням загального стану, періодичним потемнінням в очах, бажанням з’їсти крейди чи паперу? При такому розкладі, швидше за все, йдеться про залізодефіцитну анемію (зниження рівня гемоглобіну та феритину в крові).

Сама по собі анемія — не остання ланка діагностичного ланцюжка. Вона, як і стабільно підвищена температура, каже про наявність інших проблем. Найчастіша це глистна інвазія: паразити буквально випивають кров людини. Також анемію викликає внутрішня кровотеча, незбалансоване харчування, хвороби шлунка та кишечника, вагітність та ін. Коли джерело проблеми усувають, то з ним проходить анемія, а після цього і градусник починає показувати нормальні значення.

Лікарський субфебрилітет

Застосування низки медикаментів (адреналіну, ефедрину, атропіну, антидепресантів, антигістамінних, нейролептиків, антибіотиків, наркотиків) спричиняє підвищення температури. Вона падає протягом двох днів після відміни препарату.

Гормональна перебудова

Найчастіше субфебрилітет турбує під час гормональної перебудови організму. Це характерно для підлітків, вагітних жінок та людей у клімаксі.

Тахікардія (порушення серцевого ритму), гіпертензія (підвищення тиску), пітливість, тремор, холодні кисті та стопи у поєднанні з температурою характерні для патологічного клімаксу.

Під час вагітності про субфебрилітет турбуватися не варто: він не є небезпечним для плода, якщо причина саме в цьому цікавому стані. Проте лікар зобов’язаний призначити додаткові аналізи, щоб унеможливити інфекцію та інші проблеми.

ВСД та термоневроз

Тривала субфебрильна температура у третини хворих пояснюється психовегетативними причинами і вважається різновидом вегетосудинної дистонії (ВСД). Такий стан називають термоневрозом: при ньому порушується терморегуляція в організмі. Таке може настати в результаті перенесених інфекцій, через порушення безпосередньо в центрі терморегуляції (гіпоталамусі), пухлин мозку та ін.

Найчастіше термоневроз зустрічається в астенічних (тобто високих і худих) молодих жінок, підлітків та першокурсників. До захворювання схильні люди невротичного складу зі слабкою психікою, які важко реагують на стрес.

Субфебрилітет неясної етіології

Причини підвищеної температури з’ясовують після комплексного обстеження. Однак іноді тривалий субфебрилітет у дорослих, підлітків та дітей з’являється без видимої причини. Тобто аналізи не показують відхилень та дослідження в нормі. Іноді це говорить про неякісно проведене обстеження. У такому разі варто звернутися до іншого лікаря. У крайньому випадку доведеться чекати: можливо, патологія себе поки не виявила.

Але найчастіше субфебрилітет неясної етіології — це психогенне відхилення, тобто виникає з психологічних причин.

Особливості субфебрилітету у жінок

Причини субфебрильної температури у жінок часто пов’язані з гормональною перебудовою, а також із тонкою психікою. Так, наприклад, деяких жінок турбує субфебрильна температура перед місячними як прояв ПМС, або під час розладів у сім’ї, проблем на роботі. Часто таке трапляється зі схильними до іпохондрії, навіюваними і недовірливими особами. Типовий вік для жіночого субфебрилітету — 20-30 років.

Субфебрильна лихоманка у чоловіків

Чоловіки менш схильні до субфебрилітету психологічної, гормональної та нервової природи, хоча причини такого стану у них ті ж, що й у жінок.

Діагностика субфебрилітету

Субфебрилітет ідентифікують за допомогою градусника: показник 37-37,9 тримається або щодня піднімається у певні години протягом місяця та довше.

Для чистоти тесту температуру людини вимірюють у стані спокою, не відразу після їжі, у сидячому положенні, попередньо помивши під пахвами теплою водою. Іноді під пахвою накопичується піт і зайве тепло, що призводить до спотворених результатів.

Точніші значення градусника одержують у прямій кишці і в роті. У першому випадку нормальна температура коливається від 36,6 до 38 градусів, у другому — від 35,5 до 37,5. Тримати термометр потрібно 5 хвилин.

Вимірюють кожні 3 години протягом двох тижнів. Результати записують у щоденник. Це важливо для встановлення діагнозу. Наприклад, добові коливання більш ніж на 1 градус характерні для інфекційних захворювань, при цьому температура підвищується ближче до вечора. Чим нижчий діапазон добових коливань, тим менша ймовірність інфекційної причини субфебрилітету.

Якщо температура протягом дня майже незмінна або вища вранці, то шукають неінфекційні причини. Але право судити про це надайте лікареві. Ця інформація наведена виключно для ознайомлення. Хочемо наголосити на тому, що проблема вимагає високої кваліфікації фахівця. Більшість діагнозів, що лежать в основі субфебрилітету, не так просто розпізнаються.

Парацетамоловий тест

Отже, ви правильно вимірювали тепло тіла протягом кількох днів і з’ясували, що значення регулярно збільшені. Тепер потрібно самостійно провести пробу з парацетамолом або іншим жарознижуючим.

Парацетамоловий тест при субфебрилітеті проводиться так. Спочатку у стані спокою і після їжі вимірюється температура тіла. Якщо вона підвищена, приймається таблетка парацетамолу (одноразово 500 мг). Далі людина залишається у спокої та через 2 години температуру знову вимірюють. Якщо градусник вказує норму, це означає, що причиною субфебрильної лихоманки, швидше за все, є інфекція. Якщо значення на термометрі залишилися колишніми, то першопричиною субфебрилітету з більшою ймовірністю є неінфекційний фактор.

Проте тест — лише орієнтир. Далі йдемо до лікаря з температурним щоденником та результатами тесту. Медик призначить серію стандартних аналізів та досліджень:

• загальний аналіз крові та сечі;
• аналіз сечі за Нечипоренком;
• біохімічний аналіз крові;
• електрокардіограма;
• аналіз на цукор;
• флюорографія та проба Манту;
• огляд у гінеколога та ЛОРа;
• УЗД;
• аналіз крові на гормони;
• дослідження щитовидної залози;
• аналіз крові на сифіліс, гепатити, ВІЛ та інші інфекції;
• аналіз калу на паразитів.

В окремих випадках знадобиться комп’ютерна томографія, аналізи на С-реактивний білок, ревматоїдний фактор і рівень феритину та ін. Ці дослідження призначаються тоді, коли лікар побачив результати перших аналізів і у нього виникла підозра на те чи інше захворювання.

Амідопіринова проба

Якщо результати досліджень не показали навіть, інфекційний це субфебрилітет чи ні, лікар проводить амідопіринову пробу.

Температура вимірюється в обох пахвових западинах і в прямій кишці до і після прийняття жарознижувального. Амідопірин не знизить тепло тіла при тиреотоксикозі та ВСД, а при інфекційних та запальних причинах препарат діє. Тест проводять 3 дні за однакових умов.

Температуру хворого вимірюють щогодини з 6 до 18 години. Амідопірин приймають тільки на другий день о 6 годині ранку в дозі 60 мл, а потім — щогодини по 20 мл одночасно з вимірюванням температури.

Її зниження в день прийому свідчить про інфекційну природу субфебрильної лихоманки, а також аденокарциному, лімфогранулематоз і ряд інших неінфекційних захворювань. При негативній пробі роблять висновок про неінфекційну природу хвороби.

Лікування субфебрильної температури

Збити субфебрильну температуру можна. Якщо через неї погане самопочуття, а попереду відповідальний захід, то вона знімається так само, як і висока — жарознижувальними засобами, наприклад, парацетамолом. Але робити так часто не можна. Це не лікування, а усунення симптомів.

В ідеалі субфебрильну температуру потрібно не збивати, а забирати причину. У цьому випадку лікування залежить від конкретної недуги, що провокує підвищені градуси. Якщо терапія виявилася вдалою, температура сама приходить у норму. Не завжди це відбувається відразу після одужання: іноді потрібно до півроку.

Що робити, якщо субфебрилітет неясного генезу? Такий висновок робить лише лікар на основі обстеження. До того моменту генез незрозумілий лише через те, що не проведено аналізів. У випадку, коли причину не можуть з’ясувати навіть медики, іноді допомагає психотерапія, оскільки мова йде про психосоматику. Але буває, що стресова життєва ситуація вирішується сама по собі — і температура знижується.

У випадках з термоневрозом, ВСД та психогенними факторами допомагають заспокійливі засоби, рефлексотерапія, акупунктура, гомеопатія, загартовування, фітотерапія, аромотерапія, медитація, йога, фізкультура, гідротерапія та психотерапія. Вибирайте не один, а відразу кілька напрямків.

Також обов’язково нормалізуйте режими праці та відпочинку, гармонію у сімейному та сексуальному житті.

Ускладнення та наслідки

Є лише три випадки, за яких субфебрильну температуру не потрібно лікувати і коли вона безпечна.

1. Вагітність, клімакс або період грудного вигодовування, коли субфебрильна лихоманка з’являється на тлі гормональної перебудови жіночого організму.
2. У дитячому віці, коли терморегуляція ще не працює як треба.
3. Протягом 1-2 місяців (рідко до півроку) після перенесеної інфекції.

У решті випадків субфебрилітет слід вважати небезпечним симптомом. Причому не сам факт наявності, а той факт, що його викликали невідомі причини, здатні навіть вбити людину, якщо хворобу запустити.

Сама собою субфебрильна температура покликана перешкоджати розмноженню патогенних організмів і задумана природою як благо. Наслідком є прискорення обміну речовин, що дає незначний ефект схуднення та підвищену стомлюваність. Це не дуже корисно, та й не смертельно.

Авторка цієї статті сама зіштовхнулася зі психогенним субферилітетом у віці 23-24 роки. Температура докучала десь 1,5 роки. Коли ситуація, що викликала стрес, нормалізувалася, температура теж нормалізувалася. Однак треба відзначити один цікавий нюанс. Під час субфебрилітету дуже сильно спалювались калорії, а коли він закінчився, але раціон залишився на рівні як під час хвороби, то стався набор ваги, яку потім довелося скинути. Врахуйте це, коли вилікуєтесь від субфебрилітету.

Профілактика субфебрилітету

Специфічної профілактики тривалої субфебрильної температури немає, причин для неї занадто багато і їм запобігти нереально. Однак можна зміцнювати імунітет та нервову систему, гартуватися, вилежувати інфекційні захворювання вдома до повного одужання, регулярно проходити профілактичні обстеження. Це допоможе звести ризик виникнення субфебрилітету до мінімуму.

Субфебрильна температура: фізіологічні та патологічні причини

Температура тіла – важливий показник здоров’я. Відомо, що органи та тканини нашого організму можуть нормально функціонувати лише у певному температурному діапазоні. Небезпека становить як значне підвищення (гіпертермія), і знижена температура тіла.

Людський організм має здатність до саморегуляції. Це стосується температури тіла, яка без будь-яких впливів з боку підтримується приблизно на одному рівні. За це функцію відповідає гіпоталамус.

Температура виникає за рахунок вироблення тепла органами та тканинами. При цьому вона не є рівномірною. Найбільше тепла виробляють м’язи, печінку та нирки, а у поверхневих тканин, особливо шкіри, вища тепловіддача. З усіх органів температурною сталістю відрізняється лише головний мозок: його температура завжди однакова.

Субфебрилітет називається підвищення температури від 37.2 до 37.9. Фахівці наголошують, що таке явище необов’язково зумовлене патологією. В організмі постійно відбувається безліч фізіологічних процесів, які можуть спричинити підвищення температури тіла.

Добові температурні коливання тіла

За відсутності патології різниця між ранкової та вечірньої температури досягає 0,5-1,0 °C. Добові коливання внутрішньої температури відбуваються відповідно до так званого “біологічного годинника”.

Якщо виміряти температуру в ранній ранковий годинник, відразу після сну, її значення буде перебувати в діапазоні від 35,60С до 36,10С, і це абсолютно нормально. Вдень при посиленні фізичної активності градусник показує звичне значення в районі 36,60C. Надвечір температура у здорових людей схильна трохи підвищуватися. Зазвичай це відбувається у проміжку між 16.00 та 18.00. У деяких коливання досить суттєві: увечері температура досягає прикордонної позначки 37,20C.

Фізіологічний субфебрилітет легко переноситься і не вимагає прийому жарознижувальних.

Субфебрилітет при фізичних навантаженнях та стресах

Якщо ви знаходитесь на спеці або в сильно натопленому приміщенні, занадто тепло одягнені, це впливає на температуру тіла, провокуючи її підвищення. Субфебрилітет при перегріванні має короткочасний характер. Як тільки температура навколишнього середовища нормалізується, температура тіла теж приходить у норму.

Це ж відбувається за фізичного навантаження, яке активізує всі процеси, прискорює кровообіг. При жарі та навантаженнях внутрішня температура може підвищуватися на два і більше градусів. При цьому шкіра, навпаки, охолоджується через виділення поту, оскільки гіпоталамус прагне встановити рівновагу між утворенням та віддачею тепла.

Підвищення температури та менструальний цикл

У жінок температура тіла взаємопов’язана з менструальним циклом та коливаннями гормонального фону. При овуляції можуть спостерігатися прояви субфебрилітету, які зберігаються до місячних. Це індивідуальна фізіологічна норма. У деяких жінок субфебрилітет супроводжується вагітністю. Найчастіше це відбувається в першому триместрі, що обумовлено підвищеним виробленням прогестерону. Цей гормон впливає на центр терморегуляції у головному мозку. Саме тому у вагітних температура може підніматися до 372-3740 °C. За статистикою, подібне явище трапляється у 3-5% жінок. Найчастіше субфебрилітет при вагітності супроводжується сонливістю, стомлюваністю, змінами апетиту. До 12-14 тижня ситуація нормалізується.

Якщо субфебрильна температура при вагітності не пов’язана з інфекцією, підвищення не впливає на розвиток плода. За наявності скарг, тривожних симптомів вагітної слід пройти обстеження з’ясування причини поганого самопочуття.

Субфебрильна температура прийому лікарських препаратів

Субфебрилітет лікарської етіології – поширене явище. Багато препаратів провокують підвищення температури. До цього переліку входять барбітурати, протитуберкульозні засоби, препарати пеніциліонової групи, цефалоспорини, атропін, гепарин. Температура може підвищитись, якщо людина проходить лікування антибіотиками або хіміотерапевтичними препаратами. У першому випадку це обумовлено виробленням ендотоксинів, у другому – розпадом пухлинних клітин.

Організм може відреагувати субфебрилітетом на введення вакцини, проведення інвазивних медичних процедур (лікування зубів, протезування).

Як правило, така побічна реакція виникає на початку лікування, зрідка через кілька днів або тижнів. Крім підвищення температури пацієнт стикається з іншими ознаками гіперчутливості до компонентів засобу. Це може бути висипання, свербіж, запаморочення, нудота.

Субфебрилітет лікарського походження зникає протягом двох діб після відміни препарату.

Патологічні причини субфебрилітету

Всім відомо, що підвищення температури тіла супроводжує різні захворювання та патологічні стани. Це саме стосується і субфебрилітету. Якщо він зберігається протягом двох і більше тижнів, необхідно звернутися до лікаря, навіть якщо людина нічого не турбує.

Серед патологічних причин субфебрильної температури виділяють:

• інфекційні ураження;
• осередки хронічного запалення в органах та тканинах;
• онкологічні процеси;
• аутоімунні захворювання;
• паразитарні інфекції;
• гормональні порушення;
• алергічні реакції;
• залізодефіцитну анемію;
• ревматологічні захворювання;
• депресію, психоемоційні порушення.

З субфебрилітетом стикаються пацієнти з хронічними захворюваннями верхніх та нижніх дихальних шляхів, органів травної системи, з ревматизмом, тиреотоксикозом, вегетосудинною дистонією. Причиною підвищеної температури можуть бути доброякісні та злоякісні пухлини, вірусний гепатит, сифіліс – захворювання, які на початкових етапах себе не виявляють якими-небудь специфічними ознаками.

Якщо людина працює з тваринами або нещодавно повернулася з подорожі екзотичними країнами, причиною підвищеної температури може стати паразитарна інфекція. Аналогічна небезпека підстерігає любителів біфштексу “з кров’ю”, сирих яєць та непастеризованого молока – продуктів, які можуть спричинити сальмонельоз та інші кишкові інфекції.

Якщо субфебрильна температура спричинена інфекційною дією, вона важче переноситься, супроводжується погіршенням самопочуття. Поліпшення настає після прийому жарознижувальних препаратів.

Інфекції – далеко не єдина причина підвищеної температури. При тиреотоксикозі щитовидна залоза виробляє надмірну кількість гормонів. Це може призвести до сталого підвищення температури до 370 °C. Залізодефіцитна анемія у деяких людей також супроводжується субфебрилітетом. Ще одна можлива причина неінфекційного підвищення температури тіла – порушення у роботі самого центру терморегуляції. І тут потрібно обстеження у невролога.

Читайте також: Профілактика дифтерії – гострого інфекційного захворювання

Діагностика та лікування

Пацієнту із хронічно підвищеною температурою необхідно звернутися до терапевта. Для з’ясування причини призначається комплекс обстежень, який включає:

• загальноклінічні аналізи крові та сечі;
• біохімічний аналіз крові;
• копрограму;
• бактеріологічні посіви на статеві інфекції, туберкульоз;
• флюорографію;
• ЕКГ;
• УЗД органів черевної порожнини;
• гінекологічний огляд та УЗД органів малого тазу.

За результатами діагностики пацієнта направляють до профільних фахівців: кардіолога, гінеколога, ендокринолога, отоларинголога, стоматолога.

Для уточнення діагнозу можуть призначатися додаткові аналізи: онкомаркери, гормони, ревматоїдний чинник. Як тільки причину виявлено, лікар призначає та контролює лікування.

Термоневроз

Деякі люди відзначають підвищення при психоемоційних навантаженнях. Таким чином, організм реагує на стрес. Цей прояв фахівці називають температурним неврозом.

Для встановлення діагнозу необхідно виключити інші можливі фактори, які призводять до появи субфебрилітету: інфекції, хронічні захворювання. Пацієнту проводять так звану “аспіринову пробу”. Якщо після прийому аспірину температура знизилася, то причиною є інфекція. При термоневрозі температурні показники після прийому аспірину залишаються незмінними.

Субфебрилітет у разі обумовлений реакцією нервової системи на фізичні і психологічні навантаження. З таким явищем найчастіше стикаються підлітки та люди невротичного складу, які найважче реагують на стреси. Дати поштовх розвитку термоневрозу може перенесене захворювання, травма.

У лікуванні термоневрозу пріоритетне значення має зміна пацієнтом свого життя, вміння розслаблятися, справлятися зі стресами. Позитивний ефект має рефлексотерапія, медитація, прийом заспокійливих трав’яних зборів, помірні фізичні навантаження. У важких випадках може знадобитися консультація психолога, психотерапевта. Завданням фахівця є навчити пацієнта справлятися зі стресовими ситуаціями, які провокують термоневроз.

Субфебрильна температура: причини

Людське тіло підтримує певний рівень температури від народження до смерті. І навіть невеликі зміни (на 1 градус) можуть змінювати самопочуття людини. Але підвищення температури буває не тільки від хвороби. Ймовірні причини невеликих змін:

• час після їжі
• стресові ситуації
• вплив менструального циклу у дівчат і жінок
• сон
• психологічні проблеми

лихоманка є захисною реакцією на певні чинники. Коли температура тіла зростає, стає більш швидким метаболізм, що діє гнітюче на збудників багатьох хвороб (унеможливлюючи їх розмноження і збільшення патологічного процесу).

Нормальна температура тіла

Вимірювання температури під пахвою повинне давати результати 36,6˚ С. Але у деяких людей норма інша. Це може бути як низька на наш погляд температура 36,2 градуси, так і нібито висока 37-37,5˚ С. Тобто температура тіла в межах 37,2 -37,5 градуса може бути варіантом норми, якщо причина полягає не в прихованої хвороби. Насторожити має підвищення температури в комплексі з такими симптомами:

• слабкість в тілі
• відчуття розбитості
• озноб (стає то холодно, то жарко)
• болю в будь-яких органах і частинах тіла, включаючи головний біль
• швидка стомлюваність
• висип
• утруднення дихання
• підвищена пітливість і т. д.

Підвищена по нашим звичним мірками температура тримається у немовлят, яким ще немає 12 міс. Система терморегуляції їх тіл ще не склалася до кінця.

Як міряти температуру

Температуру тіла людини міряють в певних ділянках. В основному це пахви, але також може бути і анус. Останнім зазначеним способом вимірюють температуру діткам, бо вона дає більш точну інформацію. В основному діти не в захваті від цієї процедури.

У пахвовій западині температура повинна становити у дорослих від 34,7 до 37,2 градусів за Цельсієм. У прямій кишці зазвичай значення становить мінімум 36,6, максимум 38 градусів в нормі. А норма для ротової порожнини від 35,5 градусів до 37,5.

Причини субфебрильної температури

Причини можуть бути самими різними, адже це тільки симптом, який може вказувати на патології різного плану.

інфекції

• хронічне запалення
• гострі інфекції, викликані вірусами або бактеріями
• вірусні гепатити
• ВІЛ
• туберкульозна інфекція
• перенесена в недавньому часі вірусна інфекція

аутоімунні захворювання

• ревматизм
• хвороба Бехтерева
• неспецифічний виразковий коліт
• хвороба Крона

Причини, не пов’язані з інфекціями

• анемія
• хвороби щитовидки і інших органів ендокринної системи
• онкологічне захворювання
• реакція на вживання ліків
• психогенні причини

Інфекційні причини субфебрилитета

У більшості випадків причиною підвищення температури до рівня 37-37,9˚ З є різні інфекції. При гострих респіраторних вірусних інфекціях можуть бути такі прояви:

• кашель
• нежить
• біль / ломота в суглобах
• головний біль
• загальне нездужання
• субфебрилітет

Інфекції, якими найчастіше хворіють діти, мають більш-менш легкий перебіг, температура піднімається не до найвищих позначок. Симптоматика зазвичай проявляється чітко, що полегшує діагностику. Якщо запалення не лікувати, симптоматика згасає, хвороба переходить в латентну або стерту форму, і можна відзначити тільки не проходить субфебрилітет. Діагностика в таких випадках ускладнюється. Хронічні інфекції, що призводять до субфебрилитету:

– пієлонефрит і т.п.

• стоматологічні проблеми (карієс)
• незагойні виразки у людей у ​​віці і пацієнтів з цукровим діабетом
• абсцеси в зонах уколів
• запалення статевих органів

– запалення придатків і ін.

Виявлення млявої інфекційного процесу можна виявити тільки за допомогою спеціальних аналізів. Це загальний аналіз сечі, крові хворого. У частині випадків лікар може призначити рентгенографію, комп’ютерну томографію, ультразвук і пр.Также призначаються візити до інших фахівців, якщо підозрюються проблеми конкретного органу або системи органів. Це може бути гінеколог, стоматолог, онколог, ЛОР та т. Д.

Рідко діагностуються інфекції

Ці причини лікарі розглядають в останню чергу, тому причина субфебрилитета довгий час може залишатися нез’ясованими. Адже існує безліч хвороб, багато з яких складно запідозрити і виявити.

туберкульоз

Ця хвороба зустрічається не тільки в тюрмах, як прийнято вважати. На сьогодні в кожному місті проживає певна кількість неблагополучних людей, які заражаються самі і можуть заразити оточуючих.

Фактори ризику розвитку туберкульозу у дітей і дорослих:

• погане харчування, голодування
• цукровий діабет
• легеневі хвороби, що протікають в хронічній формі
• туберкульоз в анамнезі
• проживання з людиною, яка хвора на туберкульоз або є носієм збудника хвороби

Туберкульоз може вражати не тільки легкі. Рентгенографія в таких випадках не показує ураження легень, що ускладнює в рази процес діагностики.

Можливі симптоми туберкульозу:

• субфебрилітет у вечірній час
• низька працездатність, людина швидко втомлюється
• безсоння
• виділення поту в великих кількостях
• схуднення і погіршення апетиту
• болю в області попереку
• підвищення тиску
• задишка
• кашель, можливо, з кров’ю
• болю в ділянці грудної клітки і т. д.

Туберкульоз може вражати кістки, статеві органи та інші системи. Тоді симптоматика буде зовсім інший. Для діагностики проводять пробу Манту, призначають флюорографію. КТ призначається за показаннями. Замість проби Манту іноді роблять Діаскінтест. Це проба, яка дає більш достовірні результати (перевірити їх можна через 72 години після процедури).

ВІЛ

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який знижує імунітет, через що людина має дуже високі шанси заразитися будь-яким вірусом і інфекцією, які зустрічаються на його шляху. Способи зараження ВІЛ:

• через брудні шприци
• незахищені статеві акти (без презерватива)
• від хворої матері до плоду
• в кабінеті косметолога або стоматолога через маніпуляції, які викликають пошкодження шкіри (ВІЛ може потрапити в кров або лімфу)

Протягом 1-6 міс після зараження симптомів ви не помітите. Потім починається підвищення температури до субфебрильних значень або вище, збільшуються лімфатичні вузли, виникають головні болі, пацієнта може нудити аж до блювоти. На тілі з’являються різні висипання. Ймовірні суглобові і м’язові болі.

для діагностики ВІЛ вдаються до методу ІФА (потрібно перевіритися 2 рази: через 3 і 6 місяців від можливого зараження). Наступний застосовуваний метод – ПЦР. Він дає вірні результати через 14 днів після зараження, якщо таке сталося.

Вірусні гепатити В і С

Гепатити, викликані вірусами, нерідко стають причиною субфебрилітету. Початок може бути гострим або поступовим. Симптоми вірусного гепатиту, який протікає мляво:

• субфебрилітет
• слабкість в тілі і загальне погане самопочуття
• дискомфорт в районі печінки після прийому їжі
• активне виділення поту
• невеликі прояви жовтяниці
• болю в м’язах
• болю в суглобах

Температура може підніматися до субфебрильних значень, якщо гепатит протікає в хронічній формі, періодично загострюючись. Гепатит можна «підхопити» через медичні НЕ продезінфіковані інструменти, незахищені статеві контакти, в кабінеті стоматолога і при проведенні манікюру, при переливанні крові нестерильними системами (і якщо людині перелили кров хворого), від хворої матері до плоду в період вагітності, через брудні шприци.

пухлини

Коли в організмі з’являється пухлина злоякісного характеру (рак), змінюється робота всіх органів і систем. Онкологія відбивається на метаболізмі. З’являються паранеопластіческіе синдроми, включаючи і субфебрильна температура. Коли лікар при зверненні з приводу субфебрилитета не знайшов вірусних інфекцій і анемії, він може запідозрити злоякісну пухлину.

Коли рак розпадається, в кров потрапляють пірогени. Вони підвищують температуру тіла хворого. Якщо у людини розвиваються пухлини, то існуючі раніше хронічні інфекційні хвороби можуть вийти на стадію загострення. Це також можлива причина підвищення температури до субфебрильних відміток.

Можливі симптоми паранеопластических синдромів:

• лихоманка, яка не пропадає при прийомі протизапальних і жарознижуючих ліків
• еритема Дарині
• чорний акантоз
• свербіж шкіри (висипи немає; інших причин сверблячки немає)
• синдром Кушинга
• гіпоглікемія
• анемія і т. д.

Хвороби щитовидної залози

Порушення щитовидки називаються гіпертиреоз. Він прискорює метаболізм, через що піднімається температура тіла до рівня від 37,2˚ С. Симптоми:

• дратівливість
• субфебрильна температура тіла
• гіпетонія
• почастішання пульсу
• випадання волосся
• зменшення ваги тіла
• рідкий стілець

анемія

Анемія як причина субфебрильної температури може бути первинним захворюванням або проявом інших патологій. Причини можуть бути самими різними, наприклад, хвороби шлунково-кишкового тракту (при яких залізо як слід не засвоюється в організмі) або хронічні втрати крові. Анемію нерідко діагностують у вегетаріанців, в раціоні яких немає їжі тваринного походження. Ця хвороба може бути і в осіб жіночої статі в рясними або довго поточними критичними днями.

Коли у пацієнта виявляють рівень гемоглобіну в межах норми, а кількість заліза в крові низьке, йому діагностують приховану нестачу заліза. Тоді можлива симптоматика буде такою:

• холодна температура нижніх і верхніх кінцівок
• субфебрилітет без інших причин на його появу
• знижена працездатність
• запаморочення
• постійно виникає головний біль
• погіршення стану нігтів і волосся
• небажання їсти м’ясо
• бажання спати вдень
• стоматит
• нетримання сечі
• нестійкість стільця і ​​ін.

аутоімунні захворювання

Суть таких хвороб в тому, що захисні сили організму починають атакувати сам організм, а саме конкретні тканини або органи. Виникає постійний запальний процес, який часом загострюється. При загостреннях з’являється субфебрилітет або навіть більш висока температура. Частіше за інших зустрічаються такі аутоімунні захворювання:

діагностика:

• ШОЕ
• ревматоїдний фактор
• С-реактивний білок
• LE-клітини

Залишкові явища після хвороби

Всі ми хоч раз в житті хворіли на гостру респіраторну вірусну інфекцію, грип або іншими запальними захворюваннями. В основному все проходить із загальною слабкістю, підвищенням температури, нежиті і кашлем. Але після моменту одужання кілька місяців може триматися підвищена температура тіла. У лікуванні людина при цьому не потребує.

Щоб не було постболезненного підвищення температури, можна більше гуляти в парках і лісах, бути фізично активним і правильно харчуватися. Алкоголь може посилити субфебрилітет.

психогенні причини

Коли ми нервуємо, які тривалий час час сердимося або хвилюємося, змінюється обмін речовин. Якщо у людини ипохондрический характер, у нього є ймовірність появи субфебрилитета. Чим частіше він буде міряти температуру і переживати про здоров’я, тим більше буде погіршуватися самопочуття. Лікарі при підозрі на психогенні причини підвищення температури можуть попросити хворого пройти тести на рівень психологічної стійкості:

• шкала Бека
• Госпітальна шкала депресії і тривоги
• Опитувальник для виявлення панічних атак (ПА)
• Торонтський алексітіміческая шкала
• Шкала емоційної збудливості
• Індивідуально-типологічний опитувальник і т. П.

Для лікування в основному призначається ряд сеансом у психотерапевта. Лікар може призначити заспокійливі ліки, транквілізатори або антидепресанти.

лікарський субфебрилітет

Курси лікування деякими ліками можуть викликати стійке підвищення температури. Ймовірні препарати:

• атропін
• норадреналін
• ефедрин
• адреналін
• протипаркінсонічні засоби
• антигістамінні
• антидепресанти (частина з них)
• антибіотики
• нейролептики
• наркотичні знеболюючі ліки
• хіміотерапевтичні препарати при онкологічних проблемах

Субфебрилітет у дітей

Причини підвищеної температури у дитини можуть бути аналогічними таким у дорослих. Тобто актуальна вся інформація, наведена вище. Але пам’ятайте, що у дитини до 12 місяців температура тіла може бути 37,5˚ С і це абсолютно нормально. Якщо у дитини немає інших симптомів, він такий же активний як зазвичай, добре їсть, то в лікуванні не потребує.