§ 30. Радіоактивність. Радіоактивні випромінювання
Історія відкриття явища радіоактивності. У § 25 зазначалося, що в 1889 р. були відкриті Х-промені (рентгенівські промені), що проходили крізь дерево, картон та інші не прозорі для видимого світла речовини. Дослідження цих променів привело до нового відкриття. Так було висловлено припущення, що рентгенівські промені можуть виникнути під час короткочасного світіння деяких речовин, якщо їх перед цим опромінити сонячним світлом.
Для перевірки цього припущення французький учений-експериментатор Антуан Анрі Беккерель обрав для досліджень солі урану. Щоб виявити, чи випромінюють солі урану рентгенівські промені, учений викладав крупинки солі на фотопластинку, яку було щільно загорнуто в чорний папір (таким чином пластинка була захищена від дії сонячних променів). Після того, як підготовлене обладнання декілька годин перебувало під яскравим сонячним світлом, фотопластинку проявляли. Виявилося, що в тих місцях, де лежала сіль, дійсно з’являлись темні плями. Оскільки фотопластинка була захищена від сонячних променів, то ці плями з’явилися внаслідок дії променів, що випромінювалися саме сіллю урану.
Подальше дослідження й відкриття нового явища пов’язані з випадковістю. Була похмура погода, і Беккерель не міг проводити нові досліди, тому він залишив підготовлену фотопластинку й солі урану в шухляді стола. Через кілька днів він дістав фотопластинку й про всяк випадок проявив її. Як же він здивувався, коли на проявленій фотопластинці в місцях, де лежала сіль, знову виявив темні плями. Отже, солі урану можуть випромінювати без взаємодії із сонячними променями!
У 1896 р. Анрі Беккерель на засіданні Французької академії наук повідомив, що промені, які випромінюються речовинами, до складу яких входить Уран, проникають через не прозорі для світла предмети подібно до Х-променів. Ці промені Беккерель назвав урановими. Пізніше вони отримали назву радіоактивних, а саме явище назвали радіоктивністю (від лат. radio — «випромінюю» й activus — «дієвий»).
Подальші дослідження радіоактивних променів тісно пов’язані з іменами подружжя: польської дослідниці Марії Склодовської та її чоловіка — француза П’єра Кюрі. Марія Склодовська перевірила на радіоактивність усі відомі на той час хімічні елементи й виявила, що радіоактивні властивості, окрім Урану, має також Торій. Разом із чоловіком вони відкрили й нові елементи, зокрема Полоній і Радій, які також виявилися радіоактивними. (Радіоактивні елементи були виділені із природних мінералів.) Згодом навчились отримувати й штучні радіоактивні ізотопи. Практично кожен елемент має свій радіоактивний ізотоп.
Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934). Відома вчена в галузі фізики і хімії, лауреатка двох Нобелівських премій
П’єр Кюрі (1859-1906). Французький фізик, лауреат Нобелівської премії
Властивості радіоактивних променів. Особлива заслуга в дослідженні радіоактивного випромінювання належить Марії Склодовській-Кюрі та Ернесту Резерфорду.
Усвідомлюючи, що радіоактивні речовини випромінюють заряджені мікрочастинки, які мають взаємодіяти з магнітним полем, учені спрямували радіоактивні промені між полюсами магніту. У 1899 р. Резерфорд виявив, що радіоактивне випромінювання неоднорідне й складається з потоку позитивно заряджених α(альфа)-частинок, негативно заряджених β(бета)-частинок й електрично нейтрального випромінювання, яке отримало назву γ(гама)-променів.
На малюнку 180 зображено схему експерименту, що дозволяє виявити склад радіоактивного випромінювання. У магнітному полі α- і β-частинки відхиляються в протилежні боки, причому β-частинки відхиляються значно більше, а от γ-промені в магнітному полі взагалі не відхиляються.
Мал. 180. Схема досліду по виявленню α-, β-, γ-променів: К — свинцевий контейнер; П — радіоактивний препарат; Ф — фотопластинка
У результаті досліджень було встановлено таке.
Кожна α-частинка складається з 2 нейтронів і 2 протонів, тобто є ядром атома Гелію (мал. 181).
Мал. 181. Випромінювання α-частинки
Джерелом α-частинок є атоми важких елементів. Позитивний заряд α-частинки вдвічі перевищує елементарний електричний заряд, тобто qα = 3,2 • 10 -19 Кл. Маса α-частинки дуже значна і приблизно в 7300 разів більша за масу електрона, тобто mα = 6,67 • 10 -27 кг. Швидкість руху α-частинок є досить великою (порядку 10 7 м/с), що зумовлює наявність значної кінетичної енергії. У повітрі вони можуть пройти шлях 2-9 см, у твердій речовині — долі міліметра, тобто пройти крізь звичайний аркуш паперу α-частинки вже не можуть. Якщо людина працює з речовиною, що випромінює α-частинки, то вона може захистити свої руки за допомогою гумових рукавичок.
Потік α-частинок іноді називають α-променями.
Бета-частинки (або β-промені) — це потік електронів. Швидкості β-частинок можуть наближатись до швидкості світла. Пробіг β-частинок у повітрі може досягати декількох метрів, а в твердій речовині — декількох сантиметрів. Однак вони легко затримуються тонким листом металу.
Гамма(γ)-промені — це електромагнітна хвиля, що несе енергію. Довжина хвилі γ-променів є значно меншою від довжини хвилі рентгенівських променів, що пояснює їхню високу проникну здатність. Якщо рентгенівські промені проникають крізь тканини живого організму, то γ-промені проникають крізь шари металу. Для поглинання γ-променів потрібен шар свинцю завтовшки понад 20 см.
Після встановлення складу радіоактивного випромінювання стала зрозумілою природа явища радіоактивності.
Радіоактивність — це здатність ядер деяких хімічних елементів самочинно розпадатися (перетворюватись на ядра інших елементів), випромінюючи при цьому заряджені мікрочастинки й електромагнітні хвилі.
Підбиваємо підсумки
• Радіоактивність — це здатність ряду хімічних елементів спонтанно (самочинно) розпадатися й випускати невидимі α-, β-, γ-промені.
• Дослідження радіоактивного випромінювання методом відхилення в магнітному полі показали, що радіоактивне випромінювання має три складові: альфа-промені (α) — це позитивно заряджені ядра Гелію, бета-промені (β) — електрони, гамма-промені (γ) — електромагнітна хвиля.
ФОРМУЄМО КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Я поміркую й зможу пояснити
- 1. Яка особливість відкритого Анрі Беккерелем випромінювання вказувала на його незвичайність?
- 2. Чому для дослідження властивостей радіоактивного випромінювання використовували метод відхилення в магнітному полі?
- 3. Які спільні й відмінні ознаки мають радіоактивні частинки? Опишіть властивості α-, β-, γ-променів.
- 4. У чому суть явища радіоактивності? Чому вивчення явища радіоактивності допомогло вченим у дослідженні будови атомів?
- 5*. Чому під час радіоактивного розпаду з ядра атома вилітає саме α-частинка, а не окремо один або два протони чи нейтрони?
§ 23. Радіоактивність. Радіоактивні випромінювання
У XXI ст. навряд чи знайдеться доросла людина, яка хоча б раз у житті не зробила рентгенівський знімок. А от наприкінці XIX ст. зображення руки людини з видимою структурою кісток (рис. 23.1) обійшло шпальти газет усього світу, а для фізиків стало справжньою сенсацією. Учені розпочали дослідження рентгенівських променів і пошук їхніх джерел. Одним із таких учених був французький фізик А. Беккерель (рис. 23.2). Якими несподіваними висновками закінчилося його дослідження, ви дізнаєтесь із цього параграфа.
Рис. 23.1. Перший рентгенівський знімок руки людини
Рис. 23.2. Анрі Антуан Беккерель (1852-1908) — французький фізик, у 1896 р. відкрив радіоактивне випромінювання солей Урану
1. Дізнаємося про історію відкриття радіоактивності
Із відкриття рентгенівських променів почалася історія відкриття радіоактивності, й допоміг у цьому випадок.
Поштовхом до досліджень стало припущення вчених, що рентгенівські промені можуть виникати під час короткотривалого світіння деяких речовин, опромінених перед тим сонячним світлом*. До таких речовин належать, наприклад, деякі солі Урану. Такою сіллю і скористався А. Беккерель, щоб перевірити зазначене припущення.
Знаючи, що рентгенівські промені, на відміну від світлових, проходять крізь чорний папір, учений узяв загорнуту в чорний папір фотопластинку**, поклав на неї крупинки уранової солі й на кілька годин виніс фотопластинку на яскраве сонячне світло. Після проявлення на фотопластинці виявилися темні плями саме в тих місцях, де лежала уранова сіль. Таким чином було з’ясовано, що уранова сіль дійсно випускає випромінювання, яке має велику проникну здатність і діє на фотопластинку.
* Таке світіння називають флюоресценцією.
** Фотопластинка — скляна пластинка, вкрита чутливою до випромінювання речовиною.
Альберт Ейнштейн порівнював відкриття радіоактивності з відкриттям вогню, оскільки вважав, що вогонь і радіоактивність — однаково значущі віхи в історії людства.
Беккерель вирішив продовжити дослідження й підготував дослід, який дещо відрізнявся від попереднього. Проте вченому завадила похмура погода, і він із жалем поклав готову до досліду фотопластинку з урановою сіллю та мідним хрестом між ними в шухляду стола. Через кілька днів, так і не дочекавшись появи сонця, учений вирішив про всяк випадок проявити фотопластинку. Результат був несподіваним: на пластинці з’явився контур хреста. Тож сонячне світло тут ні до чого, і сіль Урану сама, без впливу зовнішніх факторів, випускає невидиме випромінювання, якому не є перешкодою навіть шар міді!
Пізніше таке випромінювання назвуть радіоактивним випромінюванням (від латин. radio — випромінюю, activus — дієвий); здатність речовин до радіоактивного випромінювання — радіоактивністю; нукліди, ядра яких мають таку здатність, — радіонуклідами.
2. Дізнаємося про радіонукліди
«Чи тільки Уран випускає “промені Беккереля”?» — саме з пошуку відповіді на це запитання почала свою роботу з вивчання радіоактивності М. Склодовська-Кюрі (рис. 23.3). Ретельно перевіривши на радіоактивність практично всі відомі на той час елементи, вона виявила, що радіоактивні властивості має також Торій. Крім того, М. Склодовська-Кюрі та її чоловік П. Кюрі (рис. 23.4) відкрили й нові радіоактивні елементи, зокрема Полоній і Радій.
Рис. 23.3. Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934) — французький фізик і хімік (походила з Польщі), лауреат двох Нобелівських премій. Такої честі за всю історію були удостоєні тільки троє дослідників
Рис. 23.4. П’єр Кюрі (1859-1906) — французький фізик, лауреат Нобелівської премії
• Поміркуйте, що підштовхнуло подружжя Кюрі назвати елементи саме так.
Згодом виявили, що радіоактивність є властивою всім без винятку нуклідам хімічних елементів, порядковий номер яких більший за 82 (Z > 82). Проте й всі інші елементи мають радіоактивні нукліди (природні або одержані штучно).
3. Вивчаємо склад радіоактивного випромінювання
Досліди з вивчення природи радіоактивного випромінювання показали, що радіоактивні речовини можуть випромінювати промені трьох видів: позитивно заряджені частинки (α (альфа)-випромінювання), негативно заряджені частинки (β (бета)-випромінювання) і нейтральні промені (γ (гамма)- випромінювання). На рис. 23.5 зображено схему одного з таких дослідів: пучок радіоактивного випромінювання потрапляє спочатку в сильне магнітне поле постійного магніту, а потім на фотопластинку. Після проявлення фотопластинки на ній чітко видно три темні плями.
Рис. 23.5. Схема досліду з вивчення природи радіоактивного випромінювання
• Згадайте, напрямок руху яких частинок прийнято за напрямок електричного струму, та, скориставшись рис. 23.5 і правилом лівої руки, переконайтеся, що α-частинки мають позитивний заряд.
Найбільший внесок у вивчення α-випромінювання зробив Е. Резерфорд. Учений одним із перших з’ясував, що α-випромінювання — це потік ядер атомів Гелію ( 4 2He), які рухаються зі швидкістю порядку 10 7 м/с. Заряд α-частинки дорівнює двом елементарним зарядам: qα = +2|е| ≈ +3,2 • 10 -19 Кл.
β-випромінювання, як і α-випромінювання, відхиляється магнітним полем, але в протилежний бік. Виявлено, що β-випромінювання — це потік електронів ( 0 -1е), які летять із величезною швидкістю (наближеною до швидкості поширення світла).
• Сподіваємося, що вам не складно буде записати заряд і масу β-частинки.
Вивчення γ-випромінювання показало, що це електромагнітні хвилі надзвичайно високої частоти (понад 10 18 Гц). Швидкість поширення цих хвиль у вакуумі становить 3 • 10 8 м/с.
4. Захищаємося від радіоактивного випромінювання
У більшості людей слово «радіація» асоціюється з небезпекою. І це, безумовно, правильно. Радіоактивне випромінювання не фіксується органами чуття людини, проте відомо, що воно може призвести до згубних наслідків. Від впливу радіації можна захиститися, побудувавши на шляху випромінювання перешкоду.
Види радіоактивного випромінювання
α-частинки — ядра атомів Гелію
β-частинки — швидкі електрони
γ-промені — високочастотне (короткохвильове) електромагнітне випромінювання
Простіше за все захиститися від α- і β-випромінювань. Хоча α- і β-частинки летять із величезною швидкістю, їх потік легко зупиняє навіть тонка перешкода. Як показали експерименти, достатньо тонкого аркуша паперу (0,1 мм), щоб зупинити α-частинки; β-випромінювання повністю поглинається, наприклад, алюмінієвою пластинкою завтовшки 1 мм (рис. 23.6).
Рис. 23.6. Захист від радіоактивного випромінювання
Найважче захиститися від γ-випромінювання — воно проникає крізь доволі товсті шари матеріалів. В окремих випадках для захисту від γ-випромінювання необхідні бетонні стіни завтовшки кілька метрів.
5. Даємо означення радіоактивності
Вивчення радіоактивності показало, що радіоактивне випромінювання є наслідком перетворень ядер атомів. Причому ці перетворення відбуваються довільно (без жодних причин), їх не можна прискорити або сповільнити, вони не залежать від зовнішнього впливу, тобто на них не впливають зміни тиску й температури, дія магнітного та електричного полів, хімічні реакції, зміна освітленості тощо.
Радіоактивність — здатність ядер радіонуклідів довільно перетворюватися на ядра інших елементів із випромінюванням мікрочастинок.
Випромінюючи α- чи β-частинки, вихідне (материнське) ядро перетворюється на ядро атома іншого елемента (дочірнє ядро); α- і β-розпади можуть супроводжуватися γ-випромінюванням. З’ясовано, що радіоактивні перетворення підпорядковуються так званим правилам зміщення.
1. Під час α-розпаду кількість нуклонів у ядрі зменшується на 4, протонів — на 2, тому утворюється ядро елемента, порядковий номер якого на 2 одиниці менший від порядкового номера вихідного елемента (рис. 23.7):
Рис. 23.7. Під час α-розпаду материнське ядро спонтанно розпадається на дві частини: α-частинку і дочірнє (нове) ядро
2. Під час β-розпаду кількість нуклонів в ядрі не змінюється, при цьому кількість протонів збільшується на 1, тому утворюється ядро елемента, порядковий номер якого на одиницю більший за порядковий номер вихідного елемента (рис. 23.8):
Рис. 23.8. Під час β-розпаду один із нейтронів материнського ядра перетворюється на протон і електрон; електрон випромінюється, а протон залишається в ядрі (утворюється нове ядро)
• Відомо, що Радон ( 222 86Rn) є α-радіоактивним. Ядро якого елемента утвориться в результаті α-розпаду Радону?
*6. Дізнаємося про радіоактивні ряди
Виходить, що після пояснення радіоактивності мрія алхіміків Середньовіччя про перетворення речовин на золото здійснилася? Насправді — ні. Учені з’ясували, що вихідне (материнське) ядро атома радіоактивного елемента X може зазнавати цілої низки перетворень: ядро атома елемента X перетворюється на ядро атома елемента Y, потім на ядро атома елемента Z і т. д., однак у цьому ланцюжку не може бути випадкових «гостей».
Сукупність усіх ізотопів, які виникають у результаті послідовних радіоактивних перетворень даного материнського ядра, називають радіоактивним рядом. Один із ланцюжків таких перетворень подано на рис. 23.9. Виявлено, що існують чотири радіоактивні ряди, які об’єднують усі відомі в природі радіоактивні елементи: ряд Торію (починається з Торію-232), ряд Урану-Радію (починається з Урану-238); ряд Урану-Актинію (починається з Урану-235); ряд Нептунію (починається з Нептунію-237).
Рис. 23.9. Радіоактивний ряд Торію. Ряд починається з Торію-232, який зустрічається в природі, і закінчується Плюмбумом-208, який є стабільним (не радіоактивним)
Підбиваємо підсумки
Радіоактивне випромінювання відкрив французський фізик А. Беккерель.
Більшість існуючих у природі та штучно отриманих нуклідів є радіоактивними: їхні ядра довільно розпадаються, випромінюючи мікрочастинки та перетворюючись на інші ядра.
Види радіоактивного випромінювання
Радіоактивність. Радіоактивні випромінювання Мета уроку: сформувати знання про явище радіоактивності, склад радіоактивного випромінювання.
Радіоактивність. Радіоактивні випромінювання Мета уроку: сформувати знання про явище радіоактивності, склад радіоактивного випромінювання.
Мета уроку: сформувати знання про явище радіоактивності, склад радіоактивного випромінювання.
Очікувані результати: учні повинні наводити приклади речовин – радіонуклідів, давати означення радіоактивності, пояснювати дослід із вивчення природи радіоактивного випромінювання, називати види радіоактивних променів, усвідомлювати способи захисту від кожного з видів.
Тип уроку: комбінований.
Наочність і обладнання: навчальна презентація, комп’ютер, підручник, Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП
1. Провести бесіду за матеріалом § 22.
Бесіда за питаннями
1. Опишіть дослід Е. Резерфорда із розсіяння α-частинок та його результати.
2. Із яких частинок складається атом? атомне ядро?
3. Що таке зарядове число? масове число?
4. Як визначити кількість протонів і нейтронів у ядрі? Наведіть приклад.
6. Які нукліди називають ізотопами? Назвіть ізотопи Гідрогену.
7. Який тип взаємодії забезпечує утримання нуклонів у ядрі атома?
8. Дайте означення ядерних сил, назвіть їхні властивості.
2. Перевірити виконання вправи № 22 (1 – 4)
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Чи може атом одного елементу перетворитися на атом іншого елементу?
IІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Історія відкриття радіоактивності
Один із доказів складної будови атома – явище радіоактивності, відкрите французьким фізиком Анрі Беккерелем (1852 – 1908) у 1896 р.
Анрі Беккерель вивчав явище флюоресценції – здатності деяких речовин випускати випромінювання внаслідок дії, зокрема, сонячного світла. Але весна 1896 р. була похмурою, тому досліди довелося відкласти в буквальному значенні в довгий ящик – фотопластинки з досліджуваними мінералами були покладені в ящик лабораторного стола. Нарешті видався сонячний день. Перед новою серією дослідів Беккерель вирішив перевірити якість фотопластинок. Проявивши одну з них, він побачив чіткий силует мінералу у вигляді хреста. Повторивши свої досліди, Беккерель переконався в тому, що сіль Урану сама, без впливу зовнішніх факторів, випускає невидиме випромінювання.
Ці промені проникали навіть крізь тонкі металеві пластинки! Причому зовнішні умови: температура, освітленість, тиск, наявність електромагнітного поля – жодним чином не впливали на цю дивну здатність урану. Подальші досліди показали, що цей вид випромінювання здатний іонізувати повітря.
Радіоактивність – здатність атомів деяких хімічних елементів до мимовільного випромінювання.
Проблемне питання
• Чи тільки Уран випускає «промені Беккереля»? (Марія Склодовська-Кюрі (1867–1934) та П’єр Кюрі (1859–1906))
Марія Склодовська-Кюрі перевірила на радіоактивність усі відомі на той час хімічні елементи й виявила, що радіоактивні властивості, окрім Урану, має також Торій. Разом із чоловіком вони відкрили й нові елементи, зокрема Полоній і Радій, які також виявилися радіоактивними. (Радіоактивні елементи були виділені із природних мінералів.)
Згодом виявили, що радіоактивність є властивою всім без винятку нуклідам хімічних елементів, порядковий номер яких більший за 82 (Z > 82). Проте й всі інші елементи мають радіоактивні нукліди (природні або одержані штучно).
2. Склад радіоактивного випромінювання
Досліди з вивчення природи радіоактивного випромінювання показали, що радіоактивні речовини можуть випромінювати промені трьох видів. На рисунку зображено схему одного з таких дослідів: пучок радіоактивного випромінювання потрапляє спочатку в сильне магнітне поле постійного магніту, а потім на фотопластинку. Після проявлення фотопластинки на ній чітко видно три темні плями.
α-випромінювання – це потік ядер атомів Гелію .
Швидкість: v α порядку 10 7 м/с.
Захист: затримуються аркушем паперу завтовшки 0,1 мм.
β-випромінювання – це потік електронів .
Швидкість: v β близько 3 ⋅ 10 8 м/с.
Захист: затримуються листом алюмінію завтовшки 1 мм.
γ-випромінювання – це електромагнітні хвилі надзвичайно високої частоти (понад 10 18 Гц)
Швидкість: v γ = c = 3 ⋅ 10 8 м/с.
Захист: затримується шаром бетону завтовшки декілька метрів.
3. Правила заміщення
Радіоактивність – здатність ядер радіонуклідів довільно перетворюватися на ядра інших елементів із випромінюванням мікрочастинок.
Правила заміщення:
1. Під час α -розпаду кількість нуклонів у ядрі зменшується на 4, протонів – на 2, тому утворюється ядро елемента, порядковий номер якого на 2 одиниці менший від порядкового номера вихідного елемента.
2. Під час β -розпаду кількість нуклонів в ядрі не змінюється, при цьому кількість протонів збільшується на 1, тому утворюється ядро елемента, порядковий номер якого на одиницю більший за порядковий номер вихідного елемента .
4. Радіоактивні ряди
Проблемне питання
• Після пояснення радіоактивності мрія алхіміків Середньовіччя про перетворення речовин на золото здійснилася?
(Учені з’ясували, що вихідне (материнське) ядро атома радіоактивного елемента X може зазнавати цілої низки перетворень: ядро атома елемента X перетворюється на ядро атома елемента Y, потім на ядро атома елемента Z і т. д., однак у цьому ланцюжку не може бути випадкових «гостей»).
Радіоактивний ряд – це сукупність усіх ізотопів, які виникають у результаті послідовних радіоактивних перетворень даного материнського ядра.
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ
1. Чому радіоактивні препарати зберігають в товстостінних свинцевих контейнерах?
Свинець поглинає більшу частину радіоактивного випромінювання речовини тому зменшується кількість випромінювання, що поширюється від препарату.
2. Який з трьох видів радіоактивного випромінювання – α, β, γ – має найбільшу проникну здатність? має найбільшу іонізуючу здатністю?
Найбільшу проникну здатністю мають γ-промені. Найбільшою іонізуючої здатністю володіють α-частинки.
3. Чи змінюються масове число і зарядове число ядра при випусканні ядром γ- кванта? Чому?
Хімічні властивості елемента не змінюються при випромінюванні ним γ-кванта, оскільки зарядове число і склад ядра атома не змінюються. Зменшується енергія ядра.
4. Ядро радону випустило α-частинку. В ядро якого елемента перетворилося ядро радону?
5. Ядро якого елемента утворилося з ядра ізотопу кобальту після випускання β-частинки?
6. Визначте зарядове і масове число ізотопу, який вийде із торію після трьох α- і двох β-перетворень.
1 варіант
(ізотоп радону, масове число 220, зарядове число 86)
2 варіант
(ізотоп радону, масове число 220, зарядове число 86)
3 варіант
(ізотоп радону, масове число 220, зарядове число 86)
7. Який ізотоп утворюється з урану після двох β-розпадів і одного α- розпаду?
1 варіант
2 варіант
3 варіант
8. Скільки α- і β-частинок випускає ядро урану , перетворюючись в ядро вісмуту ?
Відбувається шість α- і три β-розпади.
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
1. Як було відкрито явище радіоактивності?
2. Наведіть приклади природних радіоактивних елементів.
3. Опишіть дослід із вивчення природи радіоактивного випромінювання.
4. Які види радіоактивного випромінювання ви знаєте?
5. Якою є фізична природа α -; β -; γ -випромінювання?
6. Як захиститися від радіоактивного випромінювання?
7. Наведіть означення радіоактивності.
8. Що відбувається з ядром атома під час випромінювання α -частинки? β – частинки?
VI. Домашнє завдання
Опрацювати § 23, Вправа № 23 (2 – 4)
