Біографія Ф. Шопена

Лише одного музичного інструменту – фортепіано – вистачило Шопену, щоб розкрити музичні таємниці своєї геніальної душі. Вся барвистість романтичного світовідчуття, все те, що зазвичай вимагало для свого втілення монументальних композицій (симфоній або опер), геніальному композитору та піаністу вдалося виразити у фортепіанній музиці (творів за участю інших інструментів, людського голосу або оркестру у Шопена одиниці).

Фредерік Шопен (з пол. Fryderyk [Franciszek] Chopin, іноді Szopen; з фр. Frederic [Francois] Chopin) народився 1 березня 1810 неподалік від Варшави, столиці Польщі, в містечку Желязова Воля. Мати Шопена – Юстина Кшижановська – була полькою, батько – Ніколя Шопен – французького походження. Сім’я Шопена жила в маєтку графа Скарбека, де батько служив домашнім учителем.

Після народження сина Ніколя Шопен отримав місце вчителя у Варшавському ліцеї, і вони усією сім’єю переїздять до столиці.

Маленький Шопен ріс в оточенні музики. Його батько грав на скрипці і флейті, мати добре співала і трохи грала на фортепіано. До п’яти років хлопчик уже впевнено виконував нескладні п’єси, розучені під керівництвом старшої сестри Людвіки, а на восьмому році життя Шопен почав складати власні композиції.

21 лютого 1818 року його запросили брати участь у концерті, організованому у Варшаві Товариством благодійності. З цього моменту до Фредеріка прийшла слава. Він був просто нарозхват. Щовечора до його будинку під’їжджали елегантні екіпажі і відвозили його у відомі варшавські салони, де він виконував свої імпровізації.

Тоді ж Шопен бере уроки фортепіанної гри у відомого чеського музиканта Войцеха Живного (згодом той відмовиться від занять з юним віртуозом, заявивши, що нічому більше навчити його не зможе).

У 1821 році, ледь досягнувши 11 років, маленький композитор складає Полонез ля-бемоль мажор і підносить його своєму вчителю Живному в день його іменин. Через рік був написаний знаменитий Полонез соль-дієз мінор.

Композиторський і виконавський таланти хлопчика розвивалися настільки стрімко, що до дванадцяти років Шопен вже не поступався кращим польським піаністам.

У вересні 1823 року Шопен поступає в 4 клас Варшавського ліцею, де успішно навчається. У роки навчання проявляються різнобічні здібності музиканта. Юнак вільно володів французькою та німецькою мовами, жваво цікавився історією Польщі. Він писав вірші, малював і накидав карикатури. Майбутній геній відрізнявся гостротою розуму, спостережливістю, а також проявляв неабиякі акторські здібності.

Після закінчення ліцею Шопен поступає у Вищу школу музики. Тут його заняттями керує педагог та виконавець Йосип Ельснер.

Феноменальні здібності юного піаніста, композитора і імпровізатора у той час вельми цікавили Варшавську публіку. Його безперестанку запрошували на вечори, світські раути. Звичайно ж, спілкування з висококультурними людьми не могло пройти безслідно для Фредеріка, тим більше що багато хто з його нових знайомих в майбутньому допомогли йому увійти у світ високої музики. Чималий вплив на його світогляд зробили тодішні гуртки інтелектуальної молоді столиці, серед якої він обертався, її демократичні і патріотичні настрої.

До цього часу Шопен вже був визнаний кращим піаністом Польщі. Досяг зрілості і його талант композитора. Про це свідчать два концерти для фортепіано з оркестром, написані в 1829-1830 роках, які й сьогодні входять до репертуару багатьох виконавців по всьому світу.

У цей час до Шопена приходить перше почуття – він закохується в Констанцію Гладковську, яка навчалась співу в Варшавській консерваторії. Під враженням цього почуття він пише одну з кращих своїх пісень – “Бажання”.

В 1829 році Шопен відвідує Відень (тодішню музичну столицю Європи), де дає два концерти, які проходять з великим успіхом, що відкривав перед ним шлях до блискучої артистичної кар’єри в Європі.

2 листопада 1830 Шопен залишає батьківщину (як потім виявиться – назавжди), везучи з собою дорогий його серцю подарунок – срібний кубок із жменею рідної землі.

Під час гастрольної поїздки до Відня та по містах Німеччини Шопена наздогнала звістка про поразку польського повстання (1830-31 років). Трагедія Польщі стала найсильнішою особистою трагедією, з’єдналася з неможливістю повернення на батьківщину (Шопен був другом деяких учасників визвольного руху). Біль та розпач, болісне занепокоєння за родину та кохану він вилив у трьох своїх найбільш драматичних і глибоко трагічних творах: етюді до мінор, часто званому «Революційним» і прелюдіях ре мінор і ля мінор.

Пережите в цей період часу Фредеріком потрясіння залишиться в ньому глибоким слідом на все життя. Туга за батьківщиною, нещасна любов, нарешті, хвороба легенів, яка мучила його довгі роки, повалить композитора в глибоку печаль і меланхолію. Цей настрій згодом стане домінантним у всіх його майбутніх творах.

Подальше життя Шопена пов’язане з Парижем, куди він потрапляє в 1831 році. У цьому кипучому центрі художнього життя Шопен зустрічається з людьми мистецтва з різних країн Європи: композиторами Г.Берліозом, Ф.Лістом, Н.Паганіні, В.Белліні, Дж.Майєрбером , піаністом Ф.Калькбреннером, літераторами Г.Гейне, А. Міцкевичем, Жорж Санд, художником Е. Делакруа (що написав портрет композитора).

Париж 30-х років XIX століття – один з вогнищ нового, романтичного мистецтва, і – за словами Ліста – Шопен відкрито стає до лав романтиків.

Шопен підкорив Париж спочатку як піаніст. На концертах Шопен головним чином виконував свої власні твори: концерти для фортепіано з оркестром, концертні рондо, мазурки, етюди, ноктюрни, Варіації на тему з опери Моцарта «Дон Жуан» (саме про ці варіації писав видатний німецький композитор і критик Роберт Шуман: «Шапки геть, панове, перед вами геній»).

У створених в перші роки паризького життя етюдах Шопен дає своє розуміння віртуозності (на противагу мистецтву модних піаністів) – як засобу, підпорядкованого вираженню художнього змісту та нерозривного з ним. Сам Шопен мало виступав у концертних залах, віддаючи перевагу камерній, більш затишній обстановці світського салону. Доходів від концертів та нотних видань бракувало, і Шопен вимушений був давати уроки фортепіанної гри.

У 1838 році на острові Мальорка (куди він поїхав у лікувальних цілях з подругою – письменницею Жорж Санд) був завершений цикл фортепіанних прелюдій у всіх тональностях, які стають справжньою енциклопедією романтизму.

У 1840 році з’являється Друга соната сі-бемоль мінор – один з найтрагічніших творів Шопена. Її 3 частина – «Похоронний марш» – до сьогоднішнього дня залишилася символом жалоби. Серед інших великих творів – чотири балади, чотири скерцо, Фантазія фа-мінор, Баркарола, Соната для віолончелі та фортепіано. Але не менше значення для Шопена мали жанри романтичної мініатюри; з’являються нові ноктюрни (всього близько 20-ти), полонези, вальси, експромти. Особливо любив Шопен мазурку – їх він написав аж п’ятдесятдві.

Вінцем всієї творчості Шопена стала Третя соната сі-мінор (1844 рік), в якій, як і в інших пізніх творах, посилюється барвистість, колористичність звучання. Смертельно хворий композитор створює музику, сповнену світла.

В останні роки життя Шопен здійснює велику гастрольну поїздку по Англії та Шотландії (1848 рік), яка, як і розрив відносин з Жорж Санд, остаточно підірвала його здоров’я.

Помер Фредерік Шопен в Парижі 17 жовтня 1849 року на руках у своєї старшої сестри Людвіки.

На похороні геніального композитора звучав Реквієм улюбленого ним Моцарта. Виконувалися і його власні твори, серед яких був і похоронний марш з фортепіанної сонати сі-бемоль мінор у виконанні оркестру. Похований на кладовищі Pere-Lashaise, а серце його (за заповітом) зберігається у Варшаві в костьолі Святого Хреста.

Категорії

Фредерік Францишек Шопен

Фредерік Шопен – всесвітньо відомий композитор. Його вважають одним з найвидатніших композиторів-романтиків, а також одним з найважливіших польських композиторів, чий талант відкрився, коли йому було всього кілька років. Біографія Фредеріка Шопена досить коротка, але дуже плідна – музикант створив багато творів.

Твори Шопена стали класикою і вершиною світового фортепіанного мистецтва. Композитора називають одним з найвидатніших представників західноєвропейського музичного романтизму і “поетом фортепіано”. Для творів Шопена характерні такі елементи, як поглиблена експресія та звернення до стилістичних зразків польської народної музики.

Фридерик Шопен – Короткий відеоогляд життя і творчості музиканта і композитора.

Продовжуйте читати нашу статтю, якщо хочете дізнатися більше про біографію всесвітньо відомого композитора Фредеріка Шопена; ми розповімо вам основні моменти його нелегкого, але цікавого життя.

ДИТИНСТВО ШОПЕНА

Місце народження Фридерика Шопена

Фридерик Шопен народився в селі Желязова Воля поблизу Варшави 1 березня 1810 року. Батько Шопена походив з простої родини, але був освіченою людиною і працював учителем. Мати, дворянка за походженням, отримала прекрасну освіту і досконало володіла французькою мовою. Вона грала на фортепіано, мала чудовий голос і часто співала. Від матері Шопен успадкував любов до мелодійних народних пісень.

Композитору було півроку, коли його батькові Міколаю запропонували роботу у Варшавському ліцеї, і сім’я переїхала до столиці. Інтелігентні батьки ставилися до своїх дітей з великою любов’ю. Всі діти в їхній родині мали видатні здібності: молодша сестра Шопена Емілія, яка дуже рано померла, мала неабиякий літературний талант, але тільки Фридерик мав музичний талант.

У дитинстві Фридерик Шопен був по-справжньому одержимий музикою, і його талант був очевидним. Хлопчик годинами сидів за інструментом, підбираючи та розучуючи улюблені твори. В офіційній біографії Шопена часто згадується, що хлопчик міг прокинутися вночі, щоб знайти акорд або мелодію, з якою не міг впоратися вдень.

ОСВІТА ТА РОЗВИТОК ТАЛАНТІВ

Молодий Фредерік Шопен, гравюра Моріца Міхаеля Даффінгера

Фридерик Шопен почав займатися музичною творчістю ще в дитинстві. У 1817 році, коли майбутньому композитору було лише 7 років, з’явилися його перші твори, серед яких Полонез сі-бемоль мажор, записаний рукою батька. У цей час маленький піаніст почав давати свої перші концерти в аристократичних будинках Варшави і був у центрі уваги на цих зібраннях. Слава про нього як про “вундеркінда” поширилася по всьому місту.

У 1823-1826 роках Фридерик Шопен здобував освіту у Варшавському ліцеї, де він захопився записуванням пісенних текстів і вивченням фольклору. З 1826 по 1829 рік Шопен продовжив навчання на відділенні “теорії музики, загального басу та композиції” Головної музичної школи у Варшаві, яка також була філією Варшавського університету. У цей час композитор створив кілька відомих творів, серед яких Соната до мінор, Рондо а-ля Краков’як, Фантазія ор. 13 та Тріо соль мінор. Ці твори відображають його глибокий талант і натхнення польською музичною культурою.

Протягом років навчання і творчості молодий Шопен відточував свою майстерність і виробив унікальний стиль, який поєднав глибоку експресію з елементами польської національної музики. Його музика стала символом романтичної епохи та мистецтва піаніста. Музикант-митець залишив незгладимий слід у культурі. Його музика продовжує зачаровувати слухачів і залишається великою спадщиною музичної історії. Його фортепіанна гра залишилася натхненням для багатьох музикантів і композиторів, а його спадщина продовжує надихати і проникати в серця слухачів по всьому світу.

ЖИТТЯ У ВИГНАННІ

Біографія Фридерика Шопена залишає незабутнє враження. Після завершення навчання в липні 1829 року. Фридерик Шопен поїхав до Відня, де одразу проявив свій талант. Вже визнаний композитор, він виступив з оркестром у Кернтнертортеатрі і отримав захоплені відгуки публіки. Після цих успіхів він тимчасово повернувся на батьківщину, але в 1831 році музикант вирушив у своє перше європейське турне, зовсім не підозрюючи, що більше ніколи не повернеться на батьківщину.

Фридерик Шопен перебував у вигнанні в Німеччині, коли до нього дійшла звістка про початок польського повстання. Згідно з його біографією, молодий Шопен мав намір повернутися на батьківщину, щоб також боротися за незалежність Польщі. Однак все закінчилося дуже швидко, і по дорозі до Польщі музикант дізнався, що повстання було придушене, а його лідер заарештований. У Польщі почалися репресії і повертатися туди було вкрай небезпечно, тому Фридерик вирішив залишитися в Парижі.

У Франції Шопен продовжував розвиватися як композитор і піаніст. Під враженням від трагічних подій у Польщі музикант написав кілька творів, головним з яких став “Революційний етюд”. Композитор був переконаний, що своєю прекрасною музикою допомагає співвітчизникам боротися за свободу. Концертна діяльність Шопена привернула увагу громадськості, і до кінця життя він виступав не тільки у Франції, а й в Англії та Шотландії, де продовжував захоплювати публіку своєю майстерністю гри на фортепіано.

У Франції Шопен познайомився з відомими особистостями свого часу, такими як Олександр Дюма, Оноре Бальзак, король Франції Луї-Філіп, а також з іншими видатними музикантами, в тому числі з Ференцом Лістом. Шопен також був пов’язаний з польським емігрантським рухом і знав лідерів цього руху, таких як Адам Міцкевич та Юліан Урсин Нємцевич, і ці зустрічі стали частиною його неймовірної біографії.

ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ

Приватне життя Фридерика Шопена було не менш захоплюючим. Спогади його родичів та друзів розкривають його як багатогранну особистість, причому не лише в галузі музики. Його листи та щоденники, написані протягом усього життя, є цінною літературною скарбницею. У молодості Шопен нещасливо закохався у співачку Констанцію Гладковську. Згодом композитор заручився з Марією Водзінською, але, на жаль, весілля не відбулося через поганий стан його здоров’я.

Фредерік Франсуа Шопен і Жорж Санд

Однак найбільш значущими були його стосунки з французькою письменницею Жорж Санд. У 1838 році Шопен у супроводі Санд та її дітей вирушив на Майорку, де вони провели деякий час. Санд підтримувала Шопена у важкі часи його життя, особливо коли його здоров’я погіршувалося, що часто залежало від клімату та навколишнього середовища. Однак вони так і не стали чоловіком і дружиною, і в 1848 році їхні стосунки припинилися.

У Шопена були дуже складні стосунки з бурхливою красунею Жорж Санд, але багато авторів біографій Фридерика Шопена сходяться на думці, що саме в ці роки композитор написав свої найкращі твори. Їхні стосунки тривали близько десяти років і принесли багато страждань обом: можливо, щасливий шлюб і тихе сімейне життя – це занадто складно для двох геніїв під одним дахом.

ХВОРОБА І СМЕРТЬ

Теофіл Квятковський, “Останні хвилини життя Фридерика Шопена”, 1849-1859, Музей Фридерика Шопена у Варшаві

Розрив стосунків з Санд призвів до погіршення здоров’я композитора . Одразу після цього він вирушив у турне Британією, а потім повернувся до Парижа, де встиг дати кілька концертів. За мить після цього музикант настільки ослаб, що вже не міг піднятися з ліжка. Піаніст страждав на хронічну хворобу, яку багато хто помилково пов’язував з туберкульозом. Хвороба призводила до періодичних нападів кашлю і обмежувала його професійну та соціальну активність. Сучасні дослідники вважають, що хвороба Шопена могла мати генетичну основу і припускають, що це міг бути муковісцидоз, який на той час був ще невідомий.

Епітафія Фридерика Шопена в костелі Святого Хреста у Варшаві, фото: M. Szczepańczyk

В останні місяці життя музикант був не в змозі писати, а хвороба і постійна депресія наблизили смерть Шопена. Фредерік Шопен помер 17 жовтня 1849 року в Парижі у віці всього 39 років.

Прах великого музиканта був похований у Франції, на кладовищі Пер-Лашез , але його серце – символ його пристрасті і музики – згідно з його бажанням було відправлено до Варшави. Його помістили в базиліці Святого Хреста у Варшаві, де воно спочиває вічно, а його музика живе і надихає наступні покоління композиторів і шанувальників мистецтва.

НАЙВАЖЛИВІШІ ТВОРИ ШОПЕНА

Один з найвидатніших композиторів в історії, Фредерік Шопен створив значну кількість творів. Його творчий доробок налічує понад 200 творів, серед яких концерти, прелюдії, мазурки, ноктюрни, полонези та багато інших. Одними з найвідоміших творів Шопена є його етюди, такі як “Етюди, ор. 10” та “Етюди, ор. 25”, які представляють унікальні технічні виклики для піаністів. Інші найвідоміші твори – “Балада соль мінор”, “Соната сі-бемоль мінор”, “Полонез ля-бемоль мажор” (“Героїчний”) та “Ноктюрни, ор. 9”.

Концерт для фортепіано з оркестром мі мінор

Фридерик Шопен працював довго і наполегливо, тому Концерт для фортепіано з оркестром мі мінор, ор. 11, був написаний у 1830 році, коли композитору було лише 20 років. Його прем’єра відбулася у Варшаві того ж року, і це був один з перших концертів, в якому Шопен грав сольно на фортепіано. Цей концерт є видатним твором, сповненим ліризму та емоційної глибини. Твір відображає складні моменти життя Шопена, зокрема, його ностальгію за Польщею, яка на той час перебувала під владою Росії. Чуттєві мелодії та бурхливі пасажі переплітаються в цій музиці, роблячи її одним з найвідоміших і надихаючих творів Фредеріка Шопена.

Революційний етюд до мінор

“Революційний етюд до мінор” Фредеріка Шопена був написаний у 1831 році, під час політичних потрясінь і повстань у Польщі. Цей емоційний твір є виразним відображенням тих часів. Назва “Rewolucyjna” натякає на атмосферу боротьби та прагнення до свободи, яка надихала Шопена та багатьох його співвітчизників.

Етюд поєднує музичну напругу і драматизм з віртуозною фортепіанною грою, що робить його одним з найбільш впізнаваних і важливих творів Шопена. Композиція також є своєрідною відповіддю на трагічні події в Польщі і відображає соціальні та політичні аспекти життя Шопена. Її виконання вимагає не лише технічної майстерності, але й здатності передати глибокі почуття та емоції, що робить її одним з найважливіших творів в історії музики.

Ноктюрн мі-бемоль мажор

Ноктюрн мі-бемоль мажор Фридерика Шопена був написаний у 1830 році, як і “Етюд до мінор” – під час його перебування в Парижі. Цей твір входить до збірки найпопулярніших творів Фридерика Шопена. Ноктюрн пронизаний млосною атмосферою. Музика запрошує слухача у світ нічної романтики та тиші. Фридерик Шопен описав твір як “мить спокою і туги”, які були характерними рисами життя і характеру музиканта.

Під час написання ноктюрну композитор перебував у вигнанні з рідної Польщі, що, можливо, посилило його почуття втрати та ностальгії. Музика ноктюрну була одним з найкращих прикладів його вміння виражати глибокі почуття та емоції за допомогою нот і залишається одним з найулюбленіших та найвпізнаваніших творів композитора.

ДРІБНИЦІ ПРО ФРИДЕРИКА ШОПЕНА

Після прочитання всієї стандартної інформації про Фредеріка Шопена, дрібниці про його життя лише розширять ваше уявлення про найвідомішого польського композитора та одного з найвідоміших у світі.

• Шопен ніколи не був одружений і не мав дітей. Найбільшим коханням композитора була польська співачка Констанція Гладковська.
• Зображення Шопена з’явилося на банкноті номіналом 5000 злотих до деномінації злотого в 1994 році.
• У 1927 році відбувся перший Міжнароднийконкурс піаністів імені Фридерика Шопена.
• Варшавський аеропорт названий на честь Фридерика Шопена. Це найбільший аеропорт у Польщі.
• Кратер на Меркурії також названий на честь польського композитора.
• У 1960 році (до 150-річчя від дня народження композитора) та у 2010 році (200-річчя). (200-річчя від дня народження) відзначався Рік Шопена.
• Шопен найбільше любив писати мазурки. Між 1825 і 1849 роками музикант створив 57 мазурок.
• Два найбільш ранні твори Шопена збереглися до наших днів. Це “Полонез сі-бемоль мажор” та “Військовий марш”, який композитор написав у семирічному віці. Марш часто виконується на військових парадах у Варшаві.
• Цікавою інформацією для нас стало те, що Шопен все життя страждав від того, що не мав достатньої ширини кисті для гри складних акордів. Ще в дитинстві Фредерік винайшов спеціальний пристрій для розтягування пальців і носив його навіть під час сну, хоча це викликало нестерпний біль.
• У спадщині Шопена є “Маленький собачий вальс”, який значиться як № 1, ор.64. Багато хто помилково вважає, що цей твір – те саме, що й “Собачий вальс”, який чув чи не кожен у світі. Насправді це два абсолютно різних твори, причому авторство другого достовірно не встановлено.

КІНЕЦЬ

Шопен залишив нам спадщину, яка міцно увійшла у світову музичну культуру. Віртуозне володіння фортепіано та геніальні твори Фредеріка Шопена продовжують надихати і зачаровувати слухачів по всьому світу. Композитор став невід’ємною частиною класичної музики та епохи романтизму.

Сьогодні пам’ятники Фредеріку Шопену, за нашою інформацією, можна знайти у Варшаві, Парижі, Лондоні та інших куточках світу, що свідчить про його неймовірну значимість.

Вони нагадують нам про великого композитора та його вплив на світову музику.

Фредерік Шопен живе в кожній ноті його музики, а його твори залишаться вічними шедеврами, продовжуючи надихати майбутні покоління.