Зміст:
Смачна й ароматна уха: простий та оригінальний рецепт
Юшка з риби є дуже цінною стравою для тих, хто любить ароматну й поживну їжу.
Уха – це популярний в Україні вид юшки, основним інгредієнтом якого є риба. Юшка з риби є дуже цінною стравою для тих, хто любить ароматну й поживну їжу.
Які інгредієнти потрібні для приготування смачної ухи
Для приготування смачної та наваристої ухи знадобляться такі інгредієнти:
– ваша улюблена риба (це може бути короп, лосось, окунь тощо – все залежить від ваших вподобань та фантазії);
– цибуля (одна велика або декілька маленьких);
–зелень (за вашим смаком: петрушка, кріп, базилік, зелена цибуля. Можна за бажання зробити мікс зелені, але в міру, аби не перебити аромат риби – особливо це стосується базиліку);
– лавровий лист (декілька штук);
– сіль, перець (можна горошком або мелений), або інші спеції;
– горілка (одна столова ложка – для пікантності смаку).
Як приготувати смачну уху
Воду поставити на вогонь. Рибу потрібно почистити, звільнити від нутрощів, відділити голову і хвіст. Ці частини риби – промити і кинути у киплячу воду для наваристості, але обов’язково треба вийняти зябра, аби страва не гірчила.
Цибулю почистити і зробити зверху і знизу надрізи навхрест таким чином, щоб цибулина не розпалася і залишилася цілою. Це потрібно для того, аби цибуля віддала страві якнайбільше свого соку.
Картоплю треба почистити і нарізати кубиками – як для звичайного супу. А от моркву краще нарізати соломкою.
Наступний крок – кинути цибулю, нарізану картоплю і моркву у киплячу воду, де вже вариться хвіст із головою. Додати спеції.
Поки все це вариться (протягом 15 хвилин), нарізати отриману раніше тушку риби і додати в каструлю разом із лавровим листом. Після доведення до кипіння – 10 хвилин варити на малому вогні.
Перед тим, як знімати з вогню, – додати столову ложку горілки для гостроти присмаку. Накрити каструлю кришкою і дати настоятися півгодини.
ІВАН БАГРЯНИЙ – ЛІТЕРАТУРА другої половини XX — початку XXI століття
Письменник. Представник еміграційної літератури. Організатор Мистецького українського руху (МУР).
Роман „Тигролови” (1944, 1946)
✵ первісна назва — „Звіролови”;
✵ автобіографічність (І. Багряний — прототип Григорія Многогрішного);
✵ трагічна доля особистості в радянському тоталітарному режимі;
✵ за будь-яких обставин кожен передусім має бути Людиною.
Про І. Багряного і роман „Тигролови”:
✵ Іван Багряний упродовж усього життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка висвітила б шлях із чорної прірви зневіри, приниження й знеособлення в безсмертя.
✵ Роман чарує справжнім шармом пригодницького жанру: динамічним розгортанням подій, благородством поведінки головних героїв, їхнім умінням знаходити вихід з численних екстремальних ситуацій, торжеством справедливості.
✵ . дебелий, спокійний голос. Батьківський. Такий сердечний, а гуде, як із барила, і жартома. вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидий, з волохатими грудьми (опис Дениса Сірка).
✵ . в очіпку і в рясній стародавній спідниці. їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо і бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий (опис Сірчихи).
✵ . високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий старенький френч. На ногах ічиги, на голові набакир кепка, з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новенький дробовик (опис Грицька Сірка).
✵ ..хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, що виступає, мов горлиця. якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна (опис Наталки Сірко).
✵ . чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ. смокче бордо і читає-смокче „Правду”, студіює промову вождя. дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці (опис майора Медвина в „Тихоокеанському експресі ну мер один”).
✵ А Медвин — бравий герой, і грізний суддя та володар душ „людців”, і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів — стояв і тіпався. Так, тіпався. Губа йому тіпалась, а очі. очі гидкого, сонливого боягуза. Три шпали на ковнірі — як мазки крові (опис Медвина перед смертю).
Літературний диктант
1. Справжнє прізвище І. Багряного — .
2. Ким за фахом був головний герой роману?
3. Скільки років головному герою роману?
4. На скільки років було засуджено Григорія Многогрішного?
5. Правнуком якої відомої в історії особистості був Григорій Многогрішний?
6. Завершіть фразу „Ліпше вмирати біжучи, ніж жити . ”.
7. Кому належить репліка „Я не знаю, хто ти, але моя хата — твоя хата. Лежи ж собі. Такий закон тут. Наш закон”?
8. Від кого Григорій Многогрішний почув репліку „У сміливих щастя завжди є”?
9. Як називається природна місцевість, де відбуваються події твору?
10. Хто є прототипом Григорія Многогрішного?
11. На чому Григорій Многогрішний написав присуд майорові Медвину?
12. Один паровоз наділений ім’ям „Йосип Сталін”, а другий — „. ”.
13. Кого нагадує поїзд, який везе Григорія Многогрішного на схід?
14. Кому належать слова „Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли. Ми тебе переслідуватимемо і проводжатимемо тебе до могили”?
15. Із скількома рудими домовинами порівняно вагони паротяга, що везе в’язнів?
16. Кого везе „Тихоокеанський експрес нумер один”?
17. Як звати собаку Сірків?
18. У кого Григорій Многогрішний забрав горішки в тайзі?
19. Від якого звіра Многогрішний урятував Наталку?
20. Куди їздили Григорій з Грицьком здавати хутро й поновлювати контракти?
21. У який спосіб Наталка повідомила батькам, що вона з Григорієм, перетнувши кордон, була в безпеці?
22. Кого Григорій Многогрішний замінив у родині Сірків?
23. Хто „дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці. студіює промову вождя”?
24. Яка первісна назва роману „Тигролови”?
Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.
© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.
П’ять цікавих фактів про борщ, яких ви не знали
Таке рішення закономірне, адже українці вважають борщ національною стравою. Його вміє готувати майже кожна українська господиня чи господар. Рецепти передаються від батьків до дітей.
Борщ є об’єднавчим чинником. Водночас приготування цієї страви, як і її походження, викликає чимало суперечок. То яким має бути правильний борщ?
ВВС News Україна не дає вам вивіреного рецепту, але пропонує п’ять цікавих фактів, які ви не знали про борщ.
Звідки взявся борщ?
Борщ – це страва, яка не з’явилася одного року чи одного дня. Вона переживала та переживає сьогодні трансформації і розповідає про нас, переконана дослідниця гастрономічної культури, засновниця науково-просвітницького проєкту їzhakultura Олена Брайченко.
Попри популярну думку, що борщ варили та їли на наших землях ще з часів Київської Русі (IX-XIII століття), вона науково не підтверджується.
Дослідниця антропології їжі та авторка проєкту Seeds&Roots та блогу “Пані Стефа” Маріанна Душар розповідає, що буряк вживали в їжу ще з часів античності, але використовували лише його листя, бо коріння було гірким.
“Сорти буряків із солодким, круглим та червоним корінням з’являються приблизно в XII столітті. Потім поширюються в Східну Європу десь в XVI столітті”, – ділиться дослідниця українських гастрономічних традицій.
Чому борщ називають борщем?
Поширена думка про те, що назва популярної української страви походить від назви одного з головних інгредієнтів – буряка, не підтверджується історичними фактами.
“Жоден лінгвіст не виведе слово “борщ” від слова “буряк”, – переконана фольклористка Дар’я Анцибор.
Інша версія походження назви “борщ” – від борщівника. Йдеться не про отруйний борщівник, який знаємо сьогодні. Його листя заквашували і використовували в страву.
“Це лише одна з теорій”, – каже Маріанна Душар.
У багатьох дослідників європейської середньовічної кухні борщівник (латиною Heracleum) згадується як харч. Його корені вживали в їжу з тушкованим м’ясом, а стебла, листя і парасольки квітів ферментували, а потім на цьому квасі варили рідку страву.
“Проте чи це той борщ, який їмо ми? Ні”, – впевнена дослідниця гастрономічних традицій.
Автор фото, Marianna Dushar
Дослідниця Маріанна Душар переконана, що саме з наших земель борщ пішов мандрувати по світу
Є й друга теорія. Згідно з нею, борщ – це перша страва, зварена із використанням квасу, приготованого на основі зернових, хліба, борщівника або буряка.
“У деяких випадках можна узагальнити, що це перша страва із квасним смаком”, – розповідає пані Маріанна.
“Думаю, що істина десь посередині й на нас ще чекають “борщові відкриття”. Адже, якщо ми претендуємо на батьківщину борщу, то треба його досліджувати фундаментально, зрозуміти його еволюцію впродовж століть і ґрунтовно вивчити письмові джерела”, – переконана авторка кулінарного блогу.
Королівські, гетьманські і панські борщі
“Попри свою історичну простоту, борщ ніколи не був лише селянською дешевою їжею. Про це ми можемо судити із перших записаних рецептів борщу”, – розповідає Маріанна Душар.
Збереглись перші записи рецептів борщу шляхтичів на українських землях, які входили до Речі Посполитої.
Станіслав Чернецький, шеф-кухар палацової кухні князя Олександра Любомирського у своїй книзі (1682) описує лимонний борщ і королівський борщ, який вариться на різній сушеній, вудженій чи свіжій рибі та квасі з ферментованих житніх висівок.
Збірник рукописних рецептів з двору Радзивилів (приблизно 1686 р.) містить інструкцію приготування борщу із борщівника, затертого з маком або меленим мигдалем. Це була пісна страва, тож її збагачували за тодішньою бароковою модою “фальшивими яйцями” з дрібно посіченої щуки, яку фарбували шафраном і формували у формі яєць.
Дослідниця наводить приклади “елегантних борщів” – це “борщ у філіжанках” та consomme borshch, який варять з додаванням шері або мадери.
“Це страва, яка не асоціюється ні зі стравою бідних, ні багатих, ні містян, ні селян. Його ви знайдете у придорожньому кафе, шкільній їдальні та вишуканому ресторані”, – додає Олена Брайченко.
Який борщ справжній?
При слові “борщ” українці уявляють червону страву з реберцями, капустою, картоплею, буряком, сметаною та пампушками з часником.
“Ви здивуєтеся, але для частини українців борщ є цілком іншим”, – розповідає Маріанна Душар.
І перераховує далеко неповний перелік борщів: галицький прозорий борщ на буряковому квасі з вушками, що начинені грибами і чорносливом; борщ на заквасі з житнього, вівсяного чи пшеничного борошна; південний борщ без буряка, але з помідорами; зелений щавлевий чи кропив’яний борщ; білий борщ на молоці.
“Борщ не є чимось непорушним, адже не дивлячись на те, що існує кілька сотень його видозмін та чимало способів його приготування, він розвивається навіть тепер”, – переконана дослідниця української кухні.
Олена Брайченко наголошує, що м’ясний борщ ще донедавна був символом святкового столу ніж повсякденного. “А от пісний борщ, заправлений олійками (соняшниковою, ріпаковою, рижієвою, конопляною), був значно поширенішим, так само як і рибні борщі”, – зауважує дослідниця.
Культура рибних борщів, за її словами, пов’язана з великою кількістю озер та річок у певних регіонах України й традицією постувати.
Борщ з в’юнами, сомом, печеною чи сушеною рибою не був рідкістю у минулому. А борщ із сушеними карасями неодноразово згадує в творах і щоденнику Тарас Шевченко.
Таємний інгредієнт борщу
Кулінарний експерт Євген Клопотенко, який активно займається актуалізацією української кухні і популяризацією борщу, зазначає, що єдиного правильного рецепта борщу не існує. Але, за його словами, в борщі повинно бути чотири основних елементи.
“Перше – це солодкуватий смак (додають цукор, варення як ликвар на Закарпатті, абрикоси, сушені яблука і груші). Друге – кислинка. Зараз ми використовуємо оцет, лимонний сік, квашені яблука чи капусту. Але традиційно українським є буряковий квас для кислинки”, – розповідає експерт.
Автор фото, Євген Клопотенко
Євген Клопотенко радить не обсмажувати буряк до борщу, а робити буряковий фреш
Третім важливим інгредієнтом борщу Євген Клопотенко називає буряк: “Я завжди раджу робити буряковий фреш. Тоді не потрібно смажити буряк. Він буде ідеально свіжим, насиченим, даватиме ідеальний колір і смак”.
“Ще одна цікава річ – це колір. Колір ідеального борщу – кармін. Це і назва кольору, і назва барвника, яким раніше фарбували вишиванки”, – переконаний експерт.
Дослідниця гастрономічної культури Олена Брайченко нагадує, що сьогодні звичним додатком до борщу є помідор. Водночас існує цілий асортимент сезонних чи регіональних інгредієнтів.
Так на Поліссі це могла бути журавлина, на Поділлі – вуджена грушка чи слива, на Рівненщині довгий час зберігалась традиція варити борщ з кислицями. А ще можемо зустріти у борщі – яблука, вишні, чорнослив, груші і цукровий буряк”, – розповідає пані Олена.
Імпортний борщ. Що лишилося українського у цій страві?
Євген Клопотенко каже, що точну кількість рецептів борщу важко порахувати, адже скільки людей готує страву – стільки і варіантів. Окрім того – існує дещо таке, що робить кожен борщ особливим, таємний інгредієнт.
“Таємний інгредієнт борщу – це люди. Коли людина готує борщ, саме вона робить його борщем, таким нашим і таким українським. Кожна людина, яка готує борщ, є доброю і усміхається”, – додає Клопотенко.
Чий борщ?
І кулінари, і дослідники їжі сходяться в одному – борщ – це українська страва.
“Судячи з поширення рецептів борщу, то він як страва сформувався на території, на яку накладаються два важливих історичних формуваня – Велике Князівство Литовське та Смуга осідлості”, – провадить екскурс в історію Маріанна Душар.
“І власне тут, в Україні, Польщі, Литві та частині Білорусі ми бачимо борщ у переліку історичних страв. В Московію, та пізніше Російську Імперію він був “імпортований” разом з хвилями культурної та вимушеної міграції – наприклад козацтва після зруйнування Січі, – пояснює дослідниця української гастрономічної традиції.
Автор фото, Marianna Dushar
Пані Маріанна нагадує, що борщова різноманітність сформувалася саме на нашій території, борщ має широке ритуальне значення в українській побутовій обрядовості, а ще його найчастіше згадують у фольклорі.
“Саме з наших земель борщ пішов мандрувати по світу, вкорінюючись в кулінарні традиції інших націй”, – аргументує свою позицію дослідниця.
А Євген Клопотенко нагадує, що сам Вільям Похльобкін, який є батьком російської кухні, у своїй книжці написав, що борщ це страва українців.
Кулінарний експерт переконаний, що борщ є великою об’єднавчою ідеєю для нас: “Ми не знаємо, хто ми такі, за якого президента голосувати, не знаємо, що добре, а що погано. Але ми всі йдемо додому і їмо борщ. Борщ це те, що об’єднує українців”.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
