Николай Озеров (комментатор) – биография, новости, личная жизнь

Николай Николаевич Озеров. Родился 11 декабря 1922 года в Москве – умер 2 июня 1997 года в Москве. Советский теннисист, актёр, спортивный комментатор. Народный артист РСФСР (1973). Заслуженный мастер спорта СССР (1947).

Николай Озеров родился 11 декабря 1922 года в Москве.

Отец – Николай Озеров, оперный певец, тенор Большого театра.

Старший брат – Юрий Озеров, знаменитый советский кинорежиссер.

Прадед – Михаил Виноградов, известный русский композитор духовной музыки XIX века.

Семья Озеровых жила в Москве возле Разгуляя – на Марксовой улице. Дом, в котором они жили, Озерову-старшему предоставили в качестве казённой квартиры от Большого театра.

С ранних лет занимался большим теннисом и показывал великолепные результаты.

В 12-летнем возрасте – в 1934 году – стал чемпионом Москвы по теннису среди мальчиков.

Николай Озеров в детстве с мамой и братом

В 1941 году ему было присвоено звание Мастер спорта СССР по теннису. Он – один из лучших теннисистов СССР довоенного времени.

Николай Озеров стал рекордсменом по количеству золотых медалей на чемпионатах СССР по теннису – 24! Он выигрывал золото в одиночном разряде в 1944-1946, 1951 и 1953 годах, в парном разряде – в 1944-1953, 1955 и 1957-1958 годах, в смешанном парном разряде – в 1940, 1944, 1949, 1953, 1955, 1955 и 1957 годах.

В 1947 году ему было присвоено звание Заслуженный мастер спорта СССР.

Николай Озеров в молодости

В 1941 году поступил на актёрский факультет ГИТИСа, который окончил в 1946 году.

Далее поступил в труппу МХАТ, где сыграл более 20 ролей. 30 лет он будет выходить на сцену МХАТа, играя серьезные роли, среди его работ: «Победители»; «Офицеры флота»; «Пиквикский клуб»; «Домби и сын»; «Школа злословия»; «Синяя птица»; «Ломоносов»; «Двенадцатая ночь».

«Он футболист, он теннисист и даже МХАТовский артист», – говорили про Николая Озерова.

Широкую известность получил как спортивный комментатор. 29 августа 1950 года он провёл первый самостоятельный репортаж о футбольном матче «Динамо» – ЦДКА.

Его голос знали все: дети, их родители, родители родителей. В течение 45 лет он вел репортажи со спортивных матчей в самых разных точках планеты. Дядя Коля Озеров – так называли его даже незнакомые люди. Он казался если не родственником, то уж точно хорошим приятелем – к звучанию его голоса в каждом доме привыкло не одно поколение советских людей.

В 1950-1988 годах – спортивный комментатор радио и телевидения. Вёл репортажи с пятнадцати Олимпийских игр, тридцати чемпионатов мира по хоккею, восьми чемпионатов мира по футболу и шести чемпионатов Европы по футболу, всего в качестве комментатора побывал в 49 странах мира.

Классикой стали целый ряд фраз Николая Озерова.

«Такой хоккей нам не нужен!». Знаменитая фраза Озерова, прозвучавшая во время Суперсерии-1972 с участием советских и канадских хоккеистов, была произнесена тогда, когда ледовое поле захлестнула откровенно грубая игра и неспортивное поведение. Гол канадцев, который не сразу был засчитан, спровоцировал на площадке прямо-таки боксёрский поединок между игроками. С той поры эта цитата стала крылатой.

«Большой мастер кожаного мяча».

«Хвалёные канадские профессионалы».

«Опять этот девятый номер!». Фраза произнесена на Чемпионате мира по хоккею 1976 года в Польше. Сенсация: сборная СССР уступила хозяевам льда со счётом 6:4! Весь матч великолепная «девятка» в составе поляков с неблагозвучной для Николая Николаевича фамилией Йобчик терзала оборону советской сборной и постоянно ставила комментатора в неловкое положение – не упоминать голеадора с каждой минутой становилось всё сложнее и сложнее. По ходу встречи Йобчик трижды распечатал ворота – сначала Александра Сидельникова, а затем и Владислава Третьяка, вышедшего на замену. Тут, как говорится, никуда не денешься, автора надо оглашать. И Озеров, чтобы вновь не повторять «режущую слух» фамилию, виртуозно произнёс: «Опять этот девятый номер!».

«Извините, технические неполадки вне территории СССР». Эту отвлекающую фразу применял Николай Озеров, когда во время хоккейных матчей начинались драки. Камера переключалась на нейтрального болельщика, а комментатор рассказывал о событиях в мире спорта. В одном из репортажей, когда снова была использована «дежурная фраза», Николай Николаевич даже успел рассказать о зарубежных гастролях советского балета.

«Передайте ему: гимн Советского Союза нужно исполнять стоя!». Это был ответ комментатора, адресованный через переводчицу одному американскому миллионеру, который, развалившись на диване и смеясь в вестибюле гостиницы, стал показывать руками объёмную фигуру Озерова и напевать гимн СССР.

«Мы продолжаем наш репортаж!». Платой за любовь вести хоккейные репортажи, стоя у бортика, стала травма головы. В одном из матчей между ЦСКА и «Спартаком», в присутствии на трибунах генерального секретаря ЦК КПСС Леонида Брежнева один из армейцев задел комментатора клюшкой по голове. Репортаж пришлось остановить. На время, пока Озерову оказывали медицинскую помощь, бразды правления перешли к Евгению Майорову. Но после перерыва знаменитый голос прервал тишину фразой: «Мы продолжаем наш репортаж!». Он продолжил репортаж, но уже с перебинтованной головой.

«Ничьи сегодня быть не может».

«Будут играть до гола хоть до утра».

«В одиночку не пробиться, но Харламов пытается!».

«Прицелился в дальний угол».

«Удар по воротам. шайба сломалась. Гол!».

В 1973 году присвоено звание народный артист РСФСР.

В конце 1980-х был избран председателем спортивного общества «Спартак».

Николай Озеров снялся в нескольких кинофильмах – играл комментаторов, нередко – самого себя.

Николай Озеров в фильме “Хоккеисты”

Николай Озеров в фильме “Девушка и Гранд”

Болезнь и смерть Николая Озерова:

В конце 1980-х годов Николай Озеров тяжело заболел. С телевидения его уволили. Он очень сильно переживал. Однако времена были непростые, у него была семья. И Озеров, сидя в инвалидном кресле, организовывал детские турниры и соревнования для инвалидов, проводил спортивные фестивали в Чернобыльской зоне.

В начале 1990-х перенёс тяжёлую операцию, с тех пор редко выходил из дома.

Умер 5 июня 1997 года. Похоронен на Введенском кладбище в Москве.

В честь Озерова названа улица в посёлке Загорянском Щёлковского района Подмосковья, где жил телекомментатор. В Петрозаводске в честь Николая и его брата Юрия в 2015 году появилась улица Братьев Озеровых.

Рост Николая Озерова: 180 сантиметров.

Личная жизнь Николая Озерова:

Жена – Маргарита Петровна Озерова (в девичестве – Азаровская).

Женился он поздно – в 47 лет. Хотя со своей женой познакомился за 16 лет до свадьбы. Тогда Маргарита училась в педагогическом ВУЗе. Николай, который тогда уже был не только прославленным теннисистом, но и артистом МХАТа, приехал в институт со спектаклем. Озеров обратил внимание на красивую девушку в зале и сумел её разыскать. Они подружились. О семейной жизни Николай тогда и не думал. Он пропадал на тренировках, часто уезжал на соревнования, играл в театре. Ему просто некогда было жениться. А Маргарита любила его и ждала.

Предложение Николай Озеров сделал неожиданно. Он подвозил Маргариту в издательство, где она работала. Притормозив у цветочного магазина, попросил её купить цветов. Маргарита вернулась с букетом роз. Отдала его Николаю. У издательства Озеров вышел из машины, вручил букет подруге и спросил, согласна ли она стать его женой.

Через год у Озеровых родились близнецы: сын Николай и дочь Надежда.

У Озеровых была дача в посёлке Загорянка под Москвой. Семья обожала там отдыхать.

Николай Озеров с женой и детьми

Николай Озеров с сыном и дочерью

Сын Николай Николаевич Озеров-младший был главой администрации поселка Загорянский Щелковского района Московской области. В 2012 году его обвинили в вымогательстве взяток с дачников за газификацию.

Фильмография Николая Озерова:

1961 – Опасные повороты (Ohtlikud kurvid) – комментатор
1964 – Хоккеисты – комментатор
1971 – Ход белой королевы – Евгений Карычев, спортивный репортёр
1971 – Лев Яшин (документальный)
1975 – Одиннадцать надежд – комментатор Николай Озеров
1976 – Весёлое сновидение, или Смех и слёзы – комментатор
1978 – Всё решает мгновение – спортивный комментатор
1979 – Баллада о спорте (документальный)
1981 – Девушка и Гранд – комментатор на ипподроме
1981 – Этот фантастический мир. Выпуск 5 (фильм-спектакль) – камео
1985 – Золото “Зенита” (документальный)
1987 – Десять минут с Николаем Озеровым (документальный)

Озвучивание Николая Озерова:

1970 – Моя улица – спортивный комментатор, радиорепортаж из Будапешта (нет в титрах)
1974 – Жребий – спортивный комментатор
1975 – Советские хоккеисты (документальный) – текст за кадром 1977 – Вторая попытка Виктора Крохина – спортивный комментатор (нет в титрах)
1980 – Путь к медалям (甦れ魔女) – комментатор (нет в титрах)
1985 – Соперницы – комментатор

Образ Николая Озерова в кино:

2013 – Легенда номер № 17 (в роли Николая Озерова Павел Никитин).

Главная Контакты 2014-2024 © Штуки-Дрюки Все права защищены. При цитировании и использовании материалов ссылка на Штуки-Дрюки (stuki-druki.com) обязательна. При цитировании и использовании в интернете гиперссылка (hyperlink) на Штуки-Дрюки или stuki-druki.com обязательна.

Спортивний коментатор Озеров Микола Миколайович: коротка біографія, цікаві факти

Його сміливо можна віднести до символів радянської епохи, хоча він навіть не був членом комуністичної партії. Микола Озеров, біографія якого тісно пов’язана з коментаторською діяльністю, майстерно поєднав два мало пов’язаних між собою явища: творчість і спорт. Його голос увійшов до кожного будинку в ті часи, коли вся країна була охоплена спортивною лихоманкою і знала в обличчя кожного гравця хокейної збірної. Що відомо про цю легендарну людину?

• Витоки
• Старт у спорті
• Заслужений майстер спорту
• Театральна кар’єра
• Шлях до коментаторської кабіни
• Всенародне визнання
• Сім’я народного артиста
• Завершення кар’єри, цікаві факти

Витоки

Його дитинство пройшло в спілкуванні з великими людьми, що складають колір творчої Москви: Василем Качаловим, Леонідом Собіновим, Миколою Головановим і Антоніною Неждановою, які були частими гостями в будинку. Микола Озеров народився в родині відомого соліста Большого театру, чиє ім’я перейшло йому у спадок. З’явившись на світ у грудні 1922 року, він застав у живих письменника Новікова-Прибоя, Отто Юлійовича Шмідта, чиї оповідання сприймав із захопленням. Але мріяв про кар’єру оперного співака, адже, крім батька, в роду були композитор (прадід) і священик, який володіє чудовим голосом (дід).

Мама Надія Іванівна теж мріяла стати актрисою, але залишила навчання в інституті кінематографії після народження первістка. Старший брат Юрій реалізував себе у творчості, ставши відомим кінорежисником, автором кіноепопеї «Визволення». Микола же після виконання в дитинстві на святі арії Джильди з «Ріголетто» несподівано захопився тенісом.

Старт у спорті

Улюблений вид спорту Миколи Озерова спочатку сподобався і братові. Вони разом їздили на станцію Загорянська (28 км від Москви), де житель селища на ім’я Василь Іванович тренував хлопчаків. Відомі майстри Олександр Голованов, Микола Кучинський, Михайло Корчагін теж колись починали у цього тренера. До 12 років обидва брати вже займалися на дорослих кортах, виступаючи на першості Москви. Рейтинг Юрія був навіть трохи вищим, ніж у брата, але подальшу долю зі спортом він вирішив не пов’язувати.

Вже 1935 року Микола Озеров став чемпіоном Москви у своїй віковій категорії, а 1939-го виграв Всесоюзні змагання.

Заслужений майстер спорту

Вище спортивне звання в 25 років (1947) майбутній коментатор Озеров отримає не тільки за успіхи на різних змаганнях, а й за діяльність у роки Великої Вітчизняної. Не покинувши Москву навіть у найважчі дні, Микола разом з трьома іншими спортсменами братиме участь у так званих виставкових матчах. Щоб у жителів столиці не падав моральний дух, на всіх кортах проводилися змагання. Вони збирали велику кількість глядачів. На автомобілях тенісистів возили по всьому місту, де вони змагалися один з одним.

Рівень майстерності спортсмена оцінити досить важко, тому що в ті роки радянські тенісисти не виступали на міжнародній арені, але 24 рази він ставав найсильнішим у своїй країні. Очевидці захоплювалися його фірмовим ударом праворуч, який називали «озерівською катюшею».

Театральна кар’єра

Ще в 1941 майбутній коментатор Озеров став студентом ГІТІСу, який закінчив у 1946. 30 років життя буде віддано театру, який завжди буде грати в його житті важливу роль. Довгі роки він одночасно буде служити у МХАТі, граючи в казках і комедіях, продовжувати кар’єру тенісиста (до 1953), очолювати футбольну команду театру в якості капітана і з 1950-го коментувати футбольні та хокейні матчі. Важко уявити, як це можливо, але сучасники розповідають, що іноді йому доводилося спеціально програвати на корті, щоб встигати до початку вистав у МХАТі.

У театрі артист зіграв близько 20 ролей. Це не були видатні театральні роботи, але глядачі тепло приймали Миколу Озерова, який володіє дивовижною чарівністю.

Шлях до коментаторської кабіни

Перший свій самостійний репортаж Озеров Микола Миколайович, коментатор з тридцятирічним стажем, провів у серпні 1950-го. Це був матч між ЦДКА і «Динамо». А потім утворилася двотижнева пауза. Керівництво хотіло отримати відгуки радіослухачів, щоб визначитися з подальшою співпрацею з артистом.

Справа в тому, що улюбленцем аудиторії тоді був Вадим Синявський, чиї репортажі по радіо всіх цілком влаштовували, але для телебачення потрібно було шукати заміну, бо через травму ока той погано бачив і міг допустити неточності під час матчу. Другий спортивний коментатор Віктор Дубінін перейшов на тренерську роботу, тому було потрібно не просто нове обличчя, а людина рівня самого Синявського.

Озеров був унікальною кандидатурою, що поєднує в собі знання спорту, відмінне володіння мовою та артистизм. Але його манера ведення репортажів повинна була спершу сподобатися публіці, тому протягом двох тижнів керівництво вивчало зміст отриманих сорока листів, переважна більшість з яких була хвалебною. Тільки після цього Озерову довірили нову роботу.

Всенародне визнання

Незабаром жодна значуща спортивна подія вже не обходилася без його участі. Озеров Микола Миколайович, коментатор номер один радянської епохи, досяг небувалої популярності. Що цьому сприяло?

• Величезна самовідданість і відданість спорту. Раніше на стадіонах не було передбачено спеціальних кабін, тому часто доводилося вести репортажі з дерев, але це не зупиняло артиста. Відомий випадок, коли на хокейному матчі «Спартака» і ЦСКА в присутності Л. І. Брежнєва Озеров отримав травму через активні дії Сергія Капустіна, але не покинув свій пост, зірвавши оплески публіки.
• Чудове володіння словом.
• Дивовижний артистизм, який робить промову коментатора по-хорошому пафосною, вселяє віру в те, що наші завжди перемагають. Навіть коли програють. Його розкатисте «Го-о-о-л!», – це коронна фішка, яку взяли на озброєння нові покоління спортивних ведучих.
• Нестримний темперамент і емоційність, що знаходяться відгук у будь-якого жителя країни. Йому приписують гострі слівця під час репортажів, критику, яку цензура відразу відстежувала і доповідала нагору. Так, його слова про якість ключок вітчизняного виробництва могли коштувати йому членства в партії, якби він у ній складався.

Коментатор Озеров побував у рамках професійної діяльності на 15 Олімпіадах, 38 ЧС з хокею і футболу і 6 ЧЄ. Він працював у 49-ти країнах світу, провів незабутню серію репортажів із серії зустрічей збірної країни з хокею і зірок НХЛ. У заключному матчі 1972 року під час бійки на льоду він вимовив фразу, що стала головною цитатою радянського спорту: «Такий хокей нам не потрібен!» У 1973 йому було присвоєно звання народного артиста РРФСР.

Сім’я народного артиста

Будучи всенародно відомим і маючи в своїй записній книжці тисячі телефонних номерів, популярний коментатор Озеров тривалий час був самотній. Своїй майбутній дружині Маргариті Петрівні він зробив пропозицію в 1968-му, вступивши в шлюб в 47 років. Дружина працювала у видавництві редактором і була молодшою від Миколи Миколайовича на 10 років. Через рік у пари з’явилися двійнята – син і дочка. Батько відразу ж зробив їм членські квитки в товариство «Спартак» і сподівався, що Коля і Надя зв’яжуть своє життя зі спортом, але цього не сталося.

До кінця днів сім’я була для Миколи Озерова міцним тилом. Страждаючи на цукровий діабет і перенісши в останні роки операцію з ампутації ноги, він віддалився від друзів, але спирався на підтримку своїх рідних і близьких.

Завершення кар’єри, цікаві факти

Кінець 80-х – це час завершення радянської епохи. З легкої руки Миколи Миколайовича на телебачення прийшли нові коментатори: Майоров, Маслаченко, Перетурін. Вони краще розбиралися в грі, могли аналізувати те, що відбувається на полі, а репортаж Миколи Озерова став сприйматися старомодним і надміру пафосним. Йому перестали довіряти головні матчі, і незабаром він з образою написав заяву про звільнення, яку охоче підписали. Останні роки життя (помер 1997 року), Микола Миколайович дуже страждав без улюбленої роботи.

Розповідають, що після звільнення в його колишньому кабінеті відразу ж затіяли ремонт. У перший день майстрам поставили завдання підібрати шпалери і підготувати стіни. Наприкінці робочого дня бригадир виявив, що нічого не зроблено: ніхто з робітників не ризикнув зірвати жодного портрета великих людей з дарчими написами легендарній людині.

У фільмографії актора 11 кіноробіт, і майже у всіх він грав самого себе – спортивного коментатора.

Так влаштоване життя, що масштаб дарування усвідомлюється через час. Люди забудуть чиновників і заздрісників, які колись відсторонили легендарну людину від улюбленої роботи. Але в історії країни залишиться ім’я Озерова і його кращі репортажі як візитна картка цілої епохи.