Звуковий аналіз слова української мови онлайн, звукова схема слова

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

    Звукова модель слова онлайн, звукова схема слова

    У процесі шкільного навчання української мови учні знайомляться з різними видами розборів. Це і лексичний аналіз слова, і розбір за складом та способами освіти. Діти вчаться розбирати речення щодо членів, виявляти його синтаксичні та пунктуаційні особливості. А також робити багато інших мовних операцій.

    Що таке звуки в українській мові

    У українській мові звуки поділяються на дві групи: голосні та приголосні.

    Голосні звуки – це звуки, які утворюються за допомогою голосу без перешкоди струменя повітря. Вони не мають шуму. Голосні звуки бувають:

    Приголосні звуки – це звуки, які утворюються за допомогою голосу та шуму. Вони бувають:

    • Складотворчі: утворюють склади разом з голосними.
    • Нескладотворчі: не утворюють складів самостійно.

    Складотворчі приголосні поділяються на:

    • Спроможні до голосування: [й], [л], [м], [н], [р].
    • Неспроможні до голосування: [б], [в], [г], [ґ], [д], [дж], [з], [дз], [ж], [ш], [ц], [ч], [х].

    Нескладотворчі приголосні поділяються на:

    • Спиранти: [ф], [х], [ш], [с], [з], [ц].
    • Африкати: [дж], [дз].
    • Свистячі: [с], [з], [ц], [ш], [ж].
    • Шумні тверді: [б], [в], [г], [д], [т], [п], [к], [г].
    • Шумні м’які: [б’], [в’], [г’], [д’], [т’], [п’], [к’], [г”].

    Звуки в українській мові пишуться літерами. Для позначення голосних звуків використовуються такі літери: а, е, и, і, о, у, ю, я. Для позначення приголосних звуків використовуються такі літери: б, в, г, ґ, д, дж, з, дз, ж, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш.

    Окрім цього, в українській мові існують такі звуки, які не позначають ніяких букв:

    • Єр – [j] – звук, який утворюється при з’єднанні голосного [и] з наступним приголосним.
    • Йот – [j] – звук, який утворюється при з’єднанні приголосного [й] з наступним голосним.
    • Апостроф – [‘]] – знак, який позначає відсутність звука [й] після приголосних [й], [г], [х].

    Звуки в українській мові є основою мови. Вони використовуються для формування слів, фраз і речень.

    Поняття фонетичного розбору слова

    Фонетичний розбір слова – це аналіз фонетичних особливостей певного слова. Він передбачає вироблення в учнів (студентів) навичок сприймати на слух особливості звуків мови і покращення навичок транскрибування.

    Фонетичний розбір слова включає в себе такі етапи:

    1. Визначення кількості звуків у слові.
    2. Опис кожного звуку за такими параметрами:
       • Вид звуку: голосний чи приголосний.
       • Голосовість/глухість: голосний звук не має цього параметра, приголосний звук може бути голосним або глухим.
       • М’якість/твердість: приголосний звук може бути твердим або м’яким.
       • Складотворчість/нескладотворчість: приголосний звук може бути складотворчим або нескладотворчим.
       • Озвончення/оглушення: приголосний звук може бути оглушеним або озвонченим.
    3. Позначення звуків транскрипцією.
    4. Визначення наголосу в слові.

    Наприклад, фонетичний розбір слова “сон” буде таким:

    • Кількість звуків у слові: 3.
    • Опис звуків:
      • [о] – голосний, непарний, ненапружений, ненаголошений.
      • [н] – приголосний, парний, сонорний, м’який, складотворчий.
      • [с] – приголосний, парний, фрикативний, твердий, нескладотворчий.

      Фонетичний розбір слова є важливим етапом у вивченні української мови. Він допомагає краще зрозуміти структуру слова, його звуковий склад і наголос.

      Що таке звукова модель слова

      Звукова модель слова – це графічне представлення звукового складу слова. Вона складається з таких елементів:

      • Букви: це графічні символи, які позначають звуки.
      • Транскрипція: це фонетичне написання слова, яке точно відображає його звуковий склад.
      • Наголос: це акцентування певного звуку в слові.

      Звукова модель слова може бути представлена ​​в різних форматах, наприклад:

      • Таблиця: це найбільш поширений формат. У ній букви та транскрипція слова розташовуються в стовпці, а наголос вказується над буквою.
      • Кругова модель: у ній букви та транскрипція слова розташовуються по колу, а наголос вказується стрілкою.
      • Графічна модель: у ній букви та транскрипція слова розташовуються в одному рядку, а наголос вказується над буквою.

      Звукова модель слова є важливим інструментом для вивчення фонетики української мови. Вона допомагає краще зрозуміти звуковий склад слова, його структуру та наголос.

      Звукова модель слова приклади

      Ось кілька прикладів звукових моделей слів:

      ---|---|---| С | [с] | ненаголошений о | [о] | наголошений н | [н] | ненаголошений 

      ---|---|---| к | [к] | ненаголошений а | [а] | ненаголошений з | [з] | ненаголошений к | [к] | ненаголошений а | [а] | наголошений 

      ---|---|---| м | [м] | ненаголошений а | [а] | ненаголошений л | [л] | ненаголошений и | [и] | ненаголошений н | [н] | ненаголошений а | [а] | наголошений 

      Звукові моделі слів можна використовувати для порівняння звукового складу різних слів, а також для вивчення правил української фонетики.

      Що таке звукова схема слова

      Звукова схема слова – це графічне представлення звукового складу слова. Вона складається з таких елементів:

      • Круги: кожен круг позначає один звук.
      • Кольори: кольори використовуються для позначення різних типів звуків.
      • Наголос: наголос позначений стрілкою.

      Звукова схема слова може бути представлена ​​в різних форматах, наприклад:

      • Таблиця: це найбільш поширений формат. У ній кружки розташовуються в стовпці, а наголос вказується над кругом.
      • Кругова модель: у ній кружки розташовуються по колу, а наголос вказується стрілкою.
      • Графічна модель: у ній кружки розташовуються в одному рядку, а наголос вказується над кругом.

      Звукова схема слова є важливим інструментом для вивчення фонетики української мови. Вона допомагає краще зрозуміти звуковий склад слова, його структуру та наголос.

      Ось приклад звукової схеми слова “сон”:

      • Круг зеленого кольору позначає голосний звук [о].
      • Круг синього кольору позначає приголосний звук [н].
      • Круг коричневого кольору позначає приголосний звук [с].
      • Стрілка вказує на наголос на перший склад.

      Звукові схеми слів можна використовувати для порівняння звукового складу різних слів, а також для вивчення правил української фонетики.

      Звукова схема слова приклади

      Ось кілька прикладів звукових схем слів:

      • Слово “сон”:
      • Круг зеленого кольору позначає голосний звук [о].
      • Круг синього кольору позначає приголосний звук [н].
      • Круг коричневого кольору позначає приголосний звук [с].
      • Стрілка вказує на наголос на перший склад.
      • Круг червоного кольору позначає голосний звук [а].
      • Круг синього кольору позначає приголосний звук [к].
      • Круг зеленого кольору позначає голосний звук [а].
      • Круг синього кольору позначає приголосний звук [з].
      • Круг червоного кольору позначає голосний звук [а].
      • Стрілка вказує на наголос на другий склад.
      • Круг червоного кольору позначає голосний звук [а].
      • Круг синього кольору позначає приголосний звук [м].
      • Круг зеленого кольору позначає голосний звук [а].
      • Круг синього кольору позначає приголосний звук [л].
      • Круг синього кольору позначає приголосний звук [и].
      • Круг синього кольору позначає приголосний звук [н].
      • Круг червоного кольору позначає голосний звук [а].
      • Стрілка вказує на наголос на другий склад.

      Звукові схеми слів можна використовувати для порівняння звукового складу різних слів, а також для вивчення правил української фонетики.