Однина́ (лат. numerus singularis, або просто singularis) — форма числа у мовознавстві, яка в іменниках означає один предмет серед однорідних (наприклад, стіл, верба). Форму однини мають і назви предметів та родів і видів діяльності, що не підлягають лічбі, — т.
Рід і число прикметників треба визначати за формами роду і числа іменників , з якими вони зв'язані. Прикметники чоловічого роду мають закінчення -ий, -ій, жіночого роду закінчення – -а,-я, середнього роду – закінчення -е,-є. У множині прикметники не змінюються за родами і мають закінчення –і.
Теорія: Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни. До першої відміни належать іменники чоловічого, жіночого і спільного роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.
В українській мові сім відмінків, кожен із яких відповідає на певне питання:
- Називний (Н. в.) — Хто? Що?
- Родовий (Р. в.) — Кого? Чого?
- Давальний (Д. в.) —Кому? Чому?
- Знахідний (3. в.) — Кого? Що?
- Орудний (Ор. в.) — Ким? Чим?
- Місцевий (М. в.) — На кому? На чому?
- Кличний (Кл. в.) — іменники виступають звертанням.
Стабільну версію було перевірено 7 червня 2022. В українській мові налічують сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний. Парадигма відмінків включає однину і множину, у багатьох діалектах — також і двоїну.
Зверни увагу! Більшість іменників можна вживати як у однині, так і у множині. При цьому ми маємо дві форми одного й того ж слова, адже при зміні слова за числами, змінюється тільки …
